Постановление суда № 118607409, 22.04.2024, Красногвардійський районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 221/594/17

Провадження № 2-в/204/11/24

КРАСНОГВАРДІЙСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД м. ДНІПРОПЕТРОВСЬКА

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 квітня 2024 року суддя Красногвардійського районного суду м.Дніпропетровська Токар Н.В., ознайомившись із матеріалами цивільної справи за ухвалою Верховного суду від 11.01.2024 року, ухваленою за матеріалами касаційного провадження №61-175ск22 у цивільній справі №221/594/17 за позовною заявою ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , Лебединської сільської ради, виконкому Лебединської сільської ради, третя особа Четверта Маріупольська державна нотаріальна контора, про усунення перешкод у користуванні будинками і земельними ділянками у зв`язку з самочинним будівництвом, визнання будівництва самочинним, визнання недійсним дублікату свідоцтва про право на нерухоме майно та свідоцтва про право на спадщину за законом, про звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки, визнання недійсним рішення органу місцевого самоврядування, та за зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про знесення самовільно встановленої дерев`яної огорожі,-

ВСТАНОВИВ:

13 лютого 2024 року до Красногвардійського районного суду м.Дніпропетровська з Верховного Суду України надійшли копії матеріалів касаційного провадження №61-175ск22 у цивільній справі №221/594/17 за позовною заявою ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , Лебединської сільської ради, виконкому Лебединської сільської ради, третя особа Четверта Маріупольська державна нотаріальна контора, про усунення перешкод у користуванні будинками і земельними ділянками у зв`язку з самочинним будівництвом, визнання будівництва самочинним, визнання недійсним дублікату свідоцтва про право на нерухоме майно та свідоцтва про право на спадщину за законом, про звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки, визнання недійсним рішення органу місцевого самоврядування, та за зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про знесення самовільно встановленої дерев`яної огорожі.

Згідно ухвали Верховного суду від 11.01.2024 року ухвалено направити копії матеріалів касаційного провадження до Красногвардійського районного суду м.Дніпропетровська, для відновлення втраченого судового провадження.

Ухвалою Красногвардійського районного суду м.Дніпропетрвоська від 11 березня 2024 року витребувано всю наявну інформацію, матеріали і докази, які збереглися у оригіналах та копіях для можливості відновлення провадження у справі№221/594/17.

У судове засідання сторони не з`явились та без поважних причин не надали витребувані судом докази.

Згідно ч.2 ст.247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Вивчивши та дослідивши наявні матеріали справи у їх сукупності, суд приходить до наступного.

Згідно з п.9 ч.1ст.257 ЦПК України, суд постановляє ухвалу про залишення позову без розгляду, якщо позивач без поважних причин не представив витребувані судом докази, необхідні для вирішення спору.

Системне тлумачення пункту 9 частини першої статті 257 ЦПК України свідчить, що його слід застосовувати у взаємозв`язку з положеннями частин сьомоїдесятої статті 84 ЦПК України, а залишення позову без розгляду можливе лише у випадку неподання позивачем витребуваних доказів без поважних причин, тобто коли позивач володіє певними доказами, які необхідні для повного і всебічного з`ясування обставин справи, але свідомо ухиляється від надання їх суду. В іншому випадку суд, виходячи з принципу диспозитивності цивільного судочинства, зобов`язаний розглянути справу по суті на підставі тих доказів, які надані учасниками справи.

Наведені висновки щодо застосування указаних норм процесуального права відповідають правовій позиції Верховного Суду, викладеній у постановах: від 13 лютого 2019 року у справі №592/10368/16-ц, від 18 грудня 2019 року у справі №560/904/15-ц, від 17 січня 2020 року у справі №520/2609/17, від 02 вересня 2020 року у справі №208/4288/18.

Вказане свідчить про сталість практики з розгляду подібних питань.

Відповідно до вимог ч.3 ст.13 ЦПК України учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Згідно зі ст.129 Конституції України одними з основних засад судочинства є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція) право на суд повинно бути забезпечено судовими процедурами, які мають бути справедливими.

Відповідно до ст.ст.76, 80 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються за допомогою, зокрема, письмових доказів. Докази повинні бути належними, допустимими, достовірними та достатніми тобто містити інформацію щодо предмета доказування.

За змістом ст.95 ЦПК України письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Учасник справи, який подає письмові докази в копіях (електронних копіях), повинен зазначити про наявність у нього або іншої особи оригіналу письмового доказу. Учасник справи підтверджує відповідність копії письмового доказу оригіналу, який знаходиться у нього, своїм підписом із зазначенням дати такого засвідчення. Якщо подано копію (електронну копію) письмового доказу, суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може витребувати у відповідної особи оригінал письмового доказу. Якщо оригінал письмового доказу не подано, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії (електронної копії) оригіналу, такий доказ не береться судом до уваги.

Статтею 84 ЦПК України встановлено порядок витребування доказів.

Згідно ст.76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутністьобставин (фактів),що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ч.1 ст.81 ЦПК України,кожна сторона повинна довести ті обставини, на яківона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Згідно ч. 7 ст. 81 ЦПК, суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Згідно п.9 ч.1 ст.257 ЦПК України, суд постановляє ухвалу про залишення позову без розгляду, якщо: позивач без поважних причин не подав витребувані судом докази, необхідні для вирішення спору;

У Постанові Верховного суду від 12.08.2020 р. у справі № 520/1699/17 сформульовано наступний правовий висновок щодо застосування п.9 ч.1 ст.257 ГПК України: системний аналіз положень зазначених норм процесуального права дозволяє дійти до висновку, що залишення позову без розгляду у випадку неподання учасником справи з неповажних причин або без повідомлення причин неподання доказів може бути за умовиз`ясування питання яке значення мають ці докази, при цьому суд має процесуальні підстави для визнання обставини, для з`ясування якої витребовувався доказ, або для відмови увизнанні, або може здійснити розгляд справи за наявними в ній доказами.

Аналогічний висновок міститься у Постанові Верховного Суду, від 13 лютого 2019 року у справі № 592/10368/16-ц (провадження №61-35703св18) та у постанові від 18 грудня 2019 року у справі № 560/904/15-ц (провадження №61-40688св18). Також зазначено, що положення частини десятої статті 84 ЦПК України містять альтернативні варіанти дій суду першої інстанції в разі ухилення від виконання учасником справи вимог щодо надання доказів, а залишення позову без розгляду є лише одним з нихі може застосовуватися тількив разі неможливості здійснення судом розгляду справи за відсутності таких доказів. Системне тлумачення пункту 9 частини першої статті 257 ЦПК України свідчить, що його необхідно застосовувати у взаємозв`язку із положеннями частин 7-10 статті 84 ЦПК України.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем, в порушення вимог ст.81 ЦПК України, та на виконання ухвали суду від 11 березня 2024 року, без поважних причин не надано витребувані судом докази, та не повідомлено про неможливість їх надання чи про відсутність таких доказів.

Відповідно до ч. 1- 4 ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч. 1, 3, 7, 10 ст. 84 ЦПК України учасник справи, у разі неможливості самостійно надати докази, вправі подати клопотання про витребування доказів судом. У разі задоволення клопотання суд своєю ухвалою витребовує відповідні докази. Особи, які не мають можливості подати доказ, який витребовує суд, або не мають можливості подати такий доказ у встановлені строки, зобов`язані повідомити про це суд із зазначенням причин протягом п`яти днів з дня вручення ухвали. У разі неподання учасником справи з неповажних причин або без повідомлення причин доказів, витребуваних судом, суд залежно від того, яка особа ухиляється від їх подання, а також яке значення мають ці докази, може визнати обставину, для з`ясування якої витребовувався доказ, або відмовити у його визнанні, або може здійснити розгляд справи за наявними в ній доказами, або, у разі неподання таких доказів позивачем, - також залишити позовну заяву без розгляду.

Відповідно до ч. 1, 2, 5, 6 ст. 95 ЦПК України письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Учасник справи, який подає письмові докази в копіях (електронних копіях), повинен зазначити про наявність у нього або іншої особи оригіналу письмового доказу. Якщо подано копію (електронну копію) письмового доказу, суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може витребувати у відповідної особи оригінал письмового доказу.

Оскільки позивач без поважних причин не подав витребувані судом докази, необхідні для вирішення спору, суд вбачає, що наявні підстави для залишення такого позову без розгляду на підставі п.9 ч.1 ст.257 ЦПК України.

Відповідно до ч.1 ст.44 ЦПК України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Системний аналіз положень ст. 12, 44, 84, 95, п.9 ч.1 ст.257 ЦПК України дає підстави вважати, що суди не повинні розглядати справи, в яких особа, яка ініціювала судовий процес, використовує свої процесуальні права на шкоду іншим учасникам судового процесу й інтересам правосуддя.

Відповідно до ч. 2 ст. 257 ЦПК України особа, позов якої залишено без розгляду, після усунення умов, що були підставою для залишення заяви без розгляду, має право звернутися до суду повторно.

Керуючись ст. 257 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Матеріали справи за ухвалою Верховного суду від 11.01.2024 року, ухваленою за матеріалами касаційного провадження №61-175ск22 у цивільній справі №221/594/17 за позовною заявою ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , Лебединської сільської ради, виконкому Лебединської сільської ради, третя особа Четверта Маріупольська державна нотаріальна контора, про усунення перешкод у користуванні будинками і земельними ділянками у зв`язку з самочинним будівництвом, визнання будівництва самочинним, визнання недійсним дублікату свідоцтва про право на нерухоме майно та свідоцтва про право на спадщину за законом, про звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки, визнання недійсним рішення органу місцевого самоврядування, та за зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про знесення самовільно встановленої дерев`яної огорожі залишити без розгляду.

Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Ухвали, що постановлені судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, набирають законної сили з моменту їх підписання суддею (суддями).

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду через суд першої інстанції шляхом подачі протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення апеляційної скарги. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя Н.В. Токар