Решение № 11797521, 16.02.2007, Господарський суд Івано-Франківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул.Шевченка 16, м.Івано-Франківськ, 76000, тел. 2-57-62

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 лютого 2007 р. Справа № 18/388

Господарський суд Івано-Франківської області у складі:

Судді Б.П.Гриняка

При секретарі судового засідання В.С. Бандурі

За позовом: Закритого акціонерного товариства «Українська енергозберігаюча сервісна компанія», вул. І.Гонти, 1, м. Київ, 04112. Адреса для листування: оф. 114, вул. А. Ахматової, 13, м. Київ, 02068.

До відповідача: Приватного підприємства «Спіка», вул. Національної гвардії, 14, м. Івано-Франківськ.

Представники сторін:

Від позивача: не з»явилися;

Від відповідача: Дмитренко С.Г. ( довіреність №004/07 від 03.01.07 р.) - представник;

Суть спору: стягнення штрафних санкцій ( неустойка, пеня, штраф) на суму 80 963,36 грн.

          Розгляд справи відкладався з 30.01.2007 р. до 13.02.2007 р.

          В судовому засіданні 13.02.2007 р. оголошувалась перерва до 16.02.2007р.

          05 січня 2007 р. відповідач подав суду заяву про застосування строків позовної давності, посилаючись на ст. 267 Цивільного кодексу України, стверджуючи, що строк позовної давності у даних правовідносинах сплив і просить суд залишити позовну заяву без розгляду .

          Позивач непогоджуючись з таким твердженням відповідача 13.02.2007 р. подав суду заперечення проти заяви відповідача про застосування строків позовної давності.

          Суд, заслухавши сторони відхилив заяву, оскільки відсутні підстави для її задоволення.

          До початку розгляду справи представникам сторін роз’яснено їх права і обов’язки, передбачені ст. 20, 22 ГПК України.

          Представник позивача у судовому засіданні підтримав позовні вимоги, з підстав викладених у заяві.

          Представник відповідача в судовому засіданні та у відзиві на позов проти позовних вимог заперечує, мотивуючи тим, що позивач пропустив строк позовної давності, не надав жодного належного доказу прострочення виконання зобов»язання та нарахував штрафні санкції з порушенням ч.2 та ч. 4 ст. 231 ГК України.

          Розглянувши матеріали справи, з’ясувавши її фактичні обставини, об’єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення для розгляду позовної заяви і вирішення справи по суті, суд, -

ВСТАНОВИВ:                                                  

          12 вересня 2005 р. між позивачем та відповідачем укладено Договір №1002/27-012S , згідно якого відповідач зобов»язався виконати певні роботи у ЗОШ №1 м. Снятина Івано-Франківської області та школа у с. Стецева Снятинського району Івано-Франківської області.

          В судовому засіданні представник позивача пояснив, що згідно п. 22.1 Особливих умов Договору, відповідач зобов»язався виконати поставку товарів та надання послуг не пізніше шістдесяти днів після підписання Договору,тобто, не пізніше 11 листопада 2005р.

          Фактично роботи завершені 31 січня 2006 р., про що свідчить Акт приймання в експлуатацію, а отже, відповідач прострочив виконання зобов»язання по Договору на 81 день.

          Про обставини, які могли б зашкодиди виконанню зобов»язання в обумовлений строк, відповідач позивача не повідомляв. Зокрема, листом від 18 жовтня 2005 р. №613/05 відповідач запевнив позивача , що загрози зриву строків завершення робіт немає, проект буде завершено вчасно та на належному рівні якості.

          Отже, відповідач порушив зобов»язання, визначені Договором щодо строку виконання.

          Частиною 2 ст. 231 Господарського кодексу України встановлено, що у разі , якщо порушено господарське зобов»язання, в якому хоча б одна сторона є суб»єктом господарювання , що належить до державного сектора економіки... штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, в таких розмірах: за порушення строків виконання зобов»язання стягується пеня у розмірі 0,1% вартості товарів( робіт, послуг) , з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

          Позивач заявив, що належить до державного сектора економіки, оскільки у його статуному фонді понад 99 % пакету акцій належить державі.

          Пунктом 23.1 Особливих умов Договору передбачено застосування неустойки за ставкою 0,1% ціни Договору в день та встановлено її максимальний розмір -10 % ціни Договору. При цьому Договором не встановлені пеня та штраф за прострочку виконання зобов»язання понад тридцять днів.           Позивач стверджує, що оскільки він належить до державного сектора економіки, а відповідач прострочив виконання зобов»язання понад 30 днів, то відповідно до умов Договору та ч. 2 ст. 231

ГК , відповідач зобов»язаний сплати на користь позивач штрафні санкції: неустойку, пеню та штраф.

          Оскільки, сума договору становить 348 980,00 грн, а прострочка тривала 81 день, то за розрахунками позивача розмір неустойки, що належить до сплати становить:

348 980,00 * 0,1% *81= 28267,38 грн. , що не перевищує 10% обмеження, встановленого Договором.

          Розмір пені, що належить до сплати згідно розрахунків позивача становить:

          348 980,00 * 0,1%*=28 267,38 грн.

          Розмір штрафу, що належить до сплати становить:

          348 980,00 * 7%=24428,60 грн.

          Отже, відповідач повинен сплатити грошові кошти в сумі 80 963,36 грн., з яких: неустойка-28 267,38 грн.; пеня -28 267,38 грн.; штраф –24 428,60 грн.

          08 вересня 2006 р. позивачем на адресу відповідача направлено претензію ( лист №442/06) з вимогою сплатити штрафні санкції, яка залишена без відповіді та задоволення.

          Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнає, стверджуючи, що строк позовної давності у даних правовідносинах сплив та посилається на ст. 261 ЦК України, якою передбачено, що «за зобов»язаннями з визначеним строком виконання, перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання».

          Також відповідач вказує на те, що позивачем не надано жодних документів, що вказували б на дату завершення робіт та на факт прострочення зобов»язання взагалі. Згідно ст. 16 п. 16.1 підпункту (с) Особливих умов Договору Акт здачі-приймання в експлуатацію є підставою для здійснення платежу по даному Договору і не свідчить про дату завершення робіт.

          Вимогу позивача про стягнення штрафних санкцій передбачених і законом і договором ( неустойка в розмірі 0,1 % від суми Договору) відповідач вважає безпідставною і такою, що суперечить закону. При цьому відповідач посилається на ст. 231 ГК України , якою встановлено «У разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором». Цією ж статтею встановлено розмір штрафних санкцій за порушення строків виконання зобов»язання, в якому хоча б одна із сторін є суб»єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, а саме пеня в розмірі 0,1% від вартості товарів ( робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення та штраф у розмірі 7% від вказаної вартості за прострочення понад 30 днів.

          Відповідач вказує на те, що позивачем пеню та штраф нараховано виходячи не з вартості невиконаного зобов»язання, а із суми Договору, що є порушенням ст. 231 ГК України.

          Заслухавши доводи представників сторін , дослідивши матеріали справи, суд вважає за доцільне позов задоволити, при цьому суд керується наступним:

          Відповідач претензію позивача на суму 80 963,36 грн. отримав 19 вересня 2006 р., про що свідчить відмітка у поштовому повідомлені, тобто в межах річного строку позовної давності, який згідно п.1 ч.2 ст. 258 ЦК України, застосовується до вимог щодо стягнення неустойки ( штрафу, пені).

          Наступного дня після отримання претензії, а саме 20 вересня 2006 р. відповідач надіслав позивачу листа №996/06 р., в якому відмовився від апеляційної скарги на рішення суду від 18 серпня 2006р., яким відповідача зобов»язано усунути недоліки в роботі, що виконувалась в рамках Договору та зобов»язався завершити роботи по Договору ( тобто добровільно виконати рішення), що не виконані в установлений в Договорі строк. В зв»язку з цим відповідач просив позивача не застосовувати до нього положення про відповідальність за несвоєчасне виконання робіт, передбачені законом та Договором 28.09.2006 р. листом №1034/06 відповідач повідомив позивача про добровільне виконання робіт за Договором та підтвердив свою відмову від апеляційної скарги. Факт невиконання судового рішення та відповідачем встановлений позивачем після проведення позапланового обстеження об»єктів у м. Снятин та с. Стецева Снятинського району.

          Згідно ч. 1 ст. 264 ЦК «перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов»язку». При цьому закон не встановлює які саме дії зобов»язаної особи слід розцінювати як такі, що свідчать про визнання боргу чи зобов»язання.

          Таким чином відповідач, надіславши лист №996/06, вчинив дію, що свідчить про визнання ним обов»язку нести відповідальність за несвоєчасне виконання робіт по Договору, перебіг позовної давності згідно ч. 1. ст. 264 ЦК перерваний 20 вересня 2006 р.

          Згідно ч. 3 ст. 264 ЦК «після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується».

          Таким чином, початок строку позовної давності до спірних правовідносин, у відповідності до ч. 3 ст. 264 ЦК, необхідно відраховувати від 20 вересня 2006 р. - дати вчинення відповідачем визнання свого обов»язку щодо відповідальності за несвоєчасне виконання робіт та прийняття зобов»язань щодо завершення робіт по Договору ( добровільного виконання рішення суду).

          Отже, річний строк позовної давності, який згідно п. 1ч.2 ст. 258 ЦК застосовується до вимог щодо стягнення неустойки ( штрафу, пені) спливає 20 вересня 2007 р. Позовна заява від 18 грудня 2006 р. подана вмежах строку позовної давності.

          При вирішенні даного спору суд враховує наступні обставини:

–          відповідач після визнання свого зобов»язання щодо відповідальності за несвоєчасне виконання робіт вводив позивача в оману щодо виконання зобов»язань в натурі ( лист №1034/06 від 28 вересня 2006 р. -

–          подав недостовірну інформацію у виконавчу службу ( пояснення до Акту державного виконавця від 18 грудня 2006 р., лист №047/07 від 25 січня 2007р..

–          роботи по Договору відповідачем фактично не виконані і на час розгляду справи, відповідач ухиляється від виконання рішення суду за що притягнутий до адміністративної відповідальності.

–          позивач належить до державного сектора економіки та його фінансування здійснюється за рахунок позики наданої Україні Європейським банком реконструкції та розвитку, згідно Закону України «Про ратифікацію Кредитної угоди Фінансування Української енергозберігаючої сервісної компанії ( УкрЕСКО) між Міністерством фінансів України та Європейським банком реконструкції та розвитку ( ЄБРР)»від 13 травня 1999 р. №648-ХІV.

          Державне мито і витрати за надані інформаційно-технічні послуги для забезпечення судового процесу стягнути з відповідача на користь позивача.          

          На підставі наведеного, керуючись ст. 8, 124 Конституції України, ст. 258,264 Цивільного кодексу України, ст. 231 Господарського кодексу України, ст.43,49, 82-85, Господарського процесуального кодексу України, суд, -

В И Р І Ш И В :

          Позов задоволити .

          Стягнути з Приватного підприємства «Спіка», вул. Національної гвардії, 14, м. Івано-Франківськ, (код ЄДРПОУ 23926102, ІПН 239261009158) на користь Закритого акціонерного товариства «Українська енергозберігаюча сервісна компанія», вул. І.Гонти, 1, м. Київ, 04112. Адреса для листування: оф. 114, вул. А. Ахматової, 13, м. Київ, 02068, ( код ЄДРПОУ 20077482)штрафні санкції ( неустойка, пеня, штраф) на суму 80 963 грн.36 коп., 809 грн. 63 коп. - державного мита та 118грн. 00 коп. - витрат за надані інформаційно-технічні послуги .

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

СУДДЯ Б.П.ГРИНЯК

Виготовлено в АС "Діловодство суду"

______