Приговор № 116382606, 18.01.2024, Камінь-Каширський районний суд Волинської області

Справа № 157/1456/23

Провадження №1-кп/157/38/24

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 січня 2024 рокумісто Камінь-Каширський

Камінь-Каширський районний суд Волинської області в складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

з участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 ,

обвинуваченого ОСОБА_4 ,

захисника ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 8 липня 2023 року за №12023030000000529, про обвинувачення

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , українця, громадянина України, уродженця та жителя АДРЕСА_1 , освіта середня, не працевлаштований, не одружений, не судимий,

у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України,

встановив:

ОСОБА_6 08 липня 2023 року близько 08 години 25 хвилин, керуючи технічно справним автомобілем марки «Ford» моделі «Transit», транзитний реєстраційний номер НОМЕР_1 , здійснюючи рух заднім ходом по полю, яке знаходиться за координатами 51°31'20,7" № 24°53'54,4" Е, поблизу села Нуйно, Камінь-Каширського району, Волинської області, всупереч вимогам п. 2.3. б), п. 10.1, п. 10.9. Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України №1306 від 10.10.2001 року (зі змінами та доповненнями відповідно до постанов Кабінету Міністрів України), не звернувся за допомогою до інших осіб, проявив безпечність та неуважність, перед початку руху не переконався, що це буде безпечним і не створить небезпеки іншим учасникам руху, не впевнився, що позаду транспортного засобу відсутні учасники дорожнього руху, в результаті чого допустив наїзд на пішохода ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у результаті чого остання отримала травми, від яких померла. Причиною смерті внаслідок дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , згідно з висновком судово-медичної експертизи № 39 від 31 липня 2023 року, став травматичний шок важкого ступеню, який розвинувся в результаті отримання нею поєднаної тупої травми тіла: садна верхньо-латерального відділу правої параорбітальної ділянки обличчя; закритої тупої травми грудної клітки, підшкірний крововилив медіальної половини лівого надпліччя та основи лівої бокової поверхні шиї; підшкірний крововилив правого надпліччя; осаднення шкіри лівої надлопаткової ділянки спини; підпірні крововиливи (2 шт.) лівої задньо-бокової поверхні верхньої половини грудної клітки; осаднення шкіри нижньої половини спини справа; закритий відламковий злам грудини між II і III парами ребер з переходом на рівень II пари ребер; закритий вивих акроміального кінця правої ключиці в правому ключично-акроміальному зчленуванні; закриті злами ІІ-Х ребер справа між середньо-ключичною - зверху і передньо-аксилярною - знизу лініями, I-VIII ребер справа між паравертебральною - зверху і лопатковою - знизу лініями, IX ребра справа між лопатковою і паравертебральною лініями та X ребра справа по паравертебральній лінії, ІІ-Х ребер зліва по середньо-ключичній лінії, XI ребра зліва по лопатковій лінії, 1-Х ребер зліва між паравертебральною і лопатковою лініями, IV-X ребер зліва між середньо-ключичною - зверху і передньо-аксилярною - знизу лініями, з множинними пошкодженнями обох легень уламками вказаних ребер; помірні нерівномірно поширені крововиливи в жирову клітковину середостіння; двобічний гемоторакс (рідка кров в кількості до 200 мл - в правій і до 1400 мл - в лівій плевральних порожнинах, закритої тупої травми живота, підшкірний крововилив верхньо-правого відділу навколопункової ділянки живота, черезкапсульні розриви селезінки по вісцеральній (3 шт.) і по реберній (1шт.) поверхнях, травматичний крововилив в задню половину основи серпоподібної зв`язки печінки, гемоперитонеум (до 300 мл рідкої крові в черевній порожнині)); підшкірного крововиливу спини в проекції тіл IV-V поперекових хребців; поширеного осаднення шкіри верхньої половини лівої сідниці, крижової ділянки тазу і медіальної половини лівої поперекової ділянки спини; закритого компресійного перелому тіла II поперекового хребця; помірних нерівномірних крововиливів в жирову клітковину заочеревинного простору двобічно; закритого косо-поперечного перелому медіальної третини верхньої гілки лівої лобової кістки; закритих травматичних розривів обох крижово-здухвинних зчленувань; помірних поширених крововиливів в м`які тканини ділянки малого тазу; підшкірного крововиливу нижньо-латерального квадранту правої сідниці; поширеного підшкірного крововиливу задніх і задньо-бокових поверхонь середньої та нижньої третин правого плеча і ділянки правого ліктьового суглобу; множинних (6 шт.) дрібних саден на задньо-латеральній поверхні ділянки правого ліктьового суглобу, підшкірного крововиливу передніх поверхонь нижньої третини правого передпліччя і ділянки правого променево-зап`ясткового суглобу, множинних (5 шт.) дрібних підшкірних крововиливів задньої поверхні нижньої третини правого передпліччя; закритого перелому правої променевої кістки в «типовому місці» із закритим підвивихом дистального метаніфізу правої ліктьової кістки в променево- зап`ястковому суглобі; множинних (5 шт.) дрібних підшкірних крововиливів латеральної і задньо-латеральної поверхонь лівого плеча; підшкірного крововиливу латеральної поверхні ділянки лівого ліктьового суглобу; підшкірних крововиливів передньо-латеральної поверхні верхньої третини правого стегна, передньої поверхні межі верхньої і середньої третин лівого стегна та передньої поверхні верхньої третини лівої гомілки. Зазначена вище поєднана тупа травма тіла, з урахуванням макро- і мікроскопічних морфологічних особливостей та особливостей анатомічної локалізації її складових утворилась у невизначено короткий проміжок часу до моменту настання смерті ОСОБА_7 , внаслідок травмуючої дії значної інтенсивності тупих предметів (не виключається, що у результаті такого виду дорожньо-транспортного травматизму як наїзд автомобіля (мікроавтобуса) на пішохода з розташуванням останнього у близькому до вертикального положенні обличчям до вказаного транспортного засобу на момент первинного контакту, з послідуючим відкиданням тіла потерпілої назад і падінням її на дорожнє покриття обличчям донизу головою в сторону автомобіля та неповним косо-поздовжнім переїздом його (автомобіля) колесом через тулуб ОСОБА_7 із заїздом на її спину через ліве надпліччя, зупинкою колеса в ділянці тазу та з`їздом через праве надпліччя потерпілої, з утворенням всього переліку складових вищеописаної поєднаної тупої травми тіла в результаті контактів відповідних ділянок тіла потерпілої з дорожнім покриттям, колесом та виступаючими деталями днища транспортного засобу). За ступенем тяжкості стосовно живих осіб вказана вище поєднана тупа травма тіла за ознакою небезпеки для життя в момент спричинення належала би до категорії тяжких тілесних ушкоджень (п. 2.1.3. підпункт «о» Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень, затверджених наказом МОЗ України від 17.01.1995 р.). У прямому причинному зв`язку з виникненням даної дорожньо-транспортної пригоди і наслідками, що настали, стало грубе порушення водієм ОСОБА_4 вимог п. 2.3. б), п. 10.1, п. 10.9. Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10 жовтня 2001 року (зі змінами та доповненнями відповідно до постанов Кабінету Міністрів України), а саме: п. 2.3 б), згідно з яким для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов`язаний бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі; п. 10.1, відповідно до якого перед початком руху, перестроюванням та будь-якою зміною напрямку руху водій повинен переконатися, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху; п. 10.9, яким встановлено, що під час руху транспортного засобу заднім ходом водій не повинен створювати небезпеки чи перешкод іншим учасникам руху; для забезпечення безпеки руху водій у разі потреби повинен звернутися за допомогою до інших осіб.

Своїми необережними діями, що виразились у порушеннях правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинили смерть потерпілого, ОСОБА_4 вчинив злочин, передбачений ч. 2 ст. 286 КК України.

У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 свою винуватість у вчиненні зазначеного злочину визнав повністю і підтвердив викладені в обвинувальному акті обставини, за яких ним було вчинено злочин. У скоєному злочині останній розкаявся, просив вибачення, у тому числі у потерпілого ОСОБА_8 , та просив суворо не карати.

З урахуванням повного визнання вини обвинуваченим, суд, з`ясувавши у судовому засіданні, чи правильно розуміє обвинувачений зміст зазначених ним обставин, чи немає сумнівів у добровільності позиції останнього та роз`яснивши йому, що у такому випадку він буде позбавлений права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку, а також заслухавши думку прокурора та потерпілого, які не заперечили у судовому засіданні щодо такого порядку розгляду кримінального провадження, на підставі ст. 349 КПК України визнав недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються.

Таким чином, суд дійшов висновку про доведеність вини ОСОБА_4 як особи, яка керувала транспортним засобом, у порушеннях правил безпеки дорожнього руху, що спричинили смерть потерпілого, тобто у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України.

Відповідно до вимог ст. 65 КК України, наведених у п. 3 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2003 року № 7 «Про практику призначення судами кримінального покарання» роз`яснень, суд, призначаючи покарання, повинен урахувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що обтяжують та пом`якшують покарання. Визначаючи ступінь суспільної небезпечності вчиненого злочину, суд повинен виходити із сукупності всіх обставин справи, зокрема, форми вини, мотиву і цілі, способу, обстановки і стадії вчинення злочину, тяжкості наслідків, що настали.

При призначенні покарання за відповідною частиною статті 286 КК України, суди також мають враховувати ставлення особи до допущених нею порушень Правил дорожнього руху та поведінку після вчинення злочину, вину інших причетних до нього осіб (пішоходів, водіїв транспортних засобів, працівників, відповідальних за технічний стан і правильну експлуатацію останніх, тощо). У кожному випадку призначення покарання за частинами 1, 2 ст. 286 КК України необхідно обговорювати питання про доцільність застосування до винного додаткового покарання позбавлення права керувати транспортними засобами на певний строк.

При призначенні ОСОБА_4 покарання, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого ним злочину, який, згідно зі ст. 12 КК України, відноситься до категорії тяжких злочинів, та дані про особу обвинуваченого, а саме те, що він вперше притягується до кримінальної відповідальності, є особою молодого віку, позитивно характеризується за місцем проживання, займається суспільно-корисною працею, злочин скоїв з необережності.

Обставинами, що пом`якшують покарання обвинуваченого, суд визнає щире каяття або активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення, як про це зазначив у судовому засіданні і прокурор, а також добровільне відшкодування завданого збитку, про що потерпілий ОСОБА_8 підтвердив у судовому засіданні.

Обвинувачений повністю визнав свою вину у вчиненні злочину, виразив у судовому засіданні жаль з приводу скоєного, добровільно сприяв органам досудового розслідування у встановленні обставин вчинення злочину.

Обставини, що обтяжують покарання обвинуваченого, відсутні.

Таким чином, враховуючи вищезазначені дані про особу обвинуваченого, тяжкість злочину та тяжкість спричинених кримінальним правопорушенням наслідків, фактичні обставини скоєння кримінального правопорушення, характер допущених обвинуваченим порушень Правил дорожнього руху, наявність декількох обставин, що пом`якшують покарання, за відсутності обтяжуючих покарання обставин, а також беручи до уваги думку потерпілого яка, хоча й не є визначальною, але підлягає врахуванню, про те, щоб не позбавляти обвинуваченого волі, але позбавити його права керувати транспортними засобами, суд дійшов висновку, що ОСОБА_4 належить призначити основне покарання у виді позбавлення волі на мінімальний строк, що передбачений санкцією ч. 2 ст. 286 КК України, тобто у виді 3 років позбавлення волі, та додаткове покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами на строк два роки, і, з огляду на можливість виправлення та перевиховання обвинуваченого без ізоляції від суспільства, звільнити його, на підставі ст. 75 КК України, від відбування призначеного основного покарання з випробуванням, якщо він протягом іспитового строку 2 роки не вчинить нового кримінального правопорушення і виконає обов`язки, передбачені пунктами 1, 2 ч. 1 ст. 76 КК України, а саме: періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання.

На думку суду, при звільненні обвинуваченого від відбування основного покарання з випробуванням, його виправлення забезпечується тривалістю іспитового строку, який не є мінімальним, а також і призначенням йому додаткового покарання.

Підстав для призначення обвинуваченому більш суворого основного покарання, зокрема і покарання, яке належить відбувати реально, з огляду на встановлені фактичні обставини кримінального провадження та особу обвинуваченого, з урахуванням принципу співмірності та індивідуалізації покарання, суд не вбачає.

З урахуванням ст. 100 КПК України речові докази: автомобіль марки «Ford» моделі «Transit», транзитний реєстраційний номер НОМЕР_1 , належить повернути його володільцю ОСОБА_9 , договір купівлі-продажу № PH-0001551 від 06.10.2016, страховий поліс № 214784419 від 25.05.2023, сертифікат відповідності ВТ UA 1.174.0012976-16, копію паспорта НОМЕР_2 на ім`я ОСОБА_9 , що визнанні речовими доказами постановою слідчого від 8 липня 2023 року, залишити у матеріалах досудового розслідування, копії акта огляду реалізованого транспортного засобу № 7272/16/000213 від 06.10.2016, акта прийому передачі транспортного засобу від 06.10.2016, залишити у матеріалах кримінального провадження.

Арешт, що накладений ухвалою слідчого судді Луцького міськрайонного суду Волинської області від 12 липня 2023 року на автомобіль марки «Ford» моделі «Transit», транзитний реєстраційний номер НОМЕР_1 , належить скасувати.

Підстав для вжиття заходів забезпечення кримінального провадження немає.

Керуючись ст. ст. 368, 370, 374 КПК України, суд

ухвалив:

ОСОБА_4 визнати винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, та призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк 3 (три) роки з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 2 (два) роки.

На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_4 звільнити від відбування призначеного основного покарання у виді 3 (трьох) років позбавлення волі, якщо він протягом 2 (двох) років іспитового строку не вчинить нового кримінального правопорушення і виконає покладені на нього судом обов`язки, що передбачені пунктами 1, 2 ч. 1 ст. 76 КК України: періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи.

Іспитовий строк обчислювати з моменту проголошення вироку суду.

Речові докази: автомобіль марки «Ford» моделі «Transit», транзитний реєстраційний номер НОМЕР_1 , повернути ОСОБА_9 , договір купівлі-продажу № PH-0001551 від 06.10.2016, страховий поліс № 214784419 від 25.05.2023, сертифікат відповідності ВТ UA 1.174.0012976-16, копію паспорта НОМЕР_2 на ім`я ОСОБА_9 залишити у матеріалах досудового розслідування, копії акта огляду реалізованого транспортного засобу № 7272/16/000213 від 06.10.2016, акта прийому передачі транспортного засобу від 06.10.2016 залишити у матеріалах кримінального провадження.

Арешт на автомобіль марки «Ford» моделі «Transit», транзитний реєстраційний номер НОМЕР_1 , накладений ухвалою слідчого судді Луцького міськрайонного суду Волинської області від 12 липня 2023 року, - скасувати.

Вирок може бути оскаржений до Волинського апеляційного суду через Камінь-Каширський районний суд Волинської області шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення апеляційним судом.

Головуючий: ОСОБА_1