Решение № 116307865, 18.12.2023, Ленінський районний суд м. Дніпропетровська

18.12.2023 Єдиний унікальний номер 205/11534/23

Номер провадження: 2/205/3943/2023

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 грудня 2023 року м. Дніпро

Ленінський районний суд м. Дніпропетровська у складі:

головуючого судді Мовчан Д.В.

при секретарі Волкобоєвої А.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у місті Дніпрі в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Акціонерного товариства «СЕНС БАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -

ВСТАНОВИВ:

І. Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача.

Акціонерне товариство «СЕНС БАНК» (далі-Позивач)в особісвого представниказвернулось досуду зпозовом доОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

В обґрунтування позовних вимог представник позивача зазначає, що 06.04.2016 року між АТ «Альфа - Банк» та ОСОБА_1 підписано Оферту на укладення угоди про надання особистого кредиту № 500549283, відповідно до умов якої позивач зобов`язується надати відповідачу Кредит, а відповідач зобов`язується в поряду та на умовах, що визначені Договором, повертати Кредит, виплачувати проценти за користування Кредитом, сплачувати неустойки та інші передбачені платежі в сумі, строки та на умовах, що передбачені Договором та Додатком №1 до нього - Графіком погашення кредиту. Позивач вказує, що свої зобов`язання за Договором виконав надавши відповідачу кредит у сумі 13 978 грн. 00 коп. Однак відповідач свої зобов`язання належним чином не виконав, порушив умови Договору в результаті чого станом на 22.01.2023 року має прострочену заборгованість у розмірі 48466 грн. 21 коп.

У зв`язку з вищевикладеним, позивач змушений звернутися до суду та просити стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «СЕНС БАНК» заборгованість за Кредитним договором № 500549283 від 06.04.2016 року у загальному розмірі 48466грн.21коп.та судовий збір у розмірі 2 684 грн. 00 коп.

Відповідач у встановлений судом в ухвалі про відкриття провадження по справі строк відзив на позовну заяву не подав.

Будь-яких інших заяв по суті справи до суду не надходило.

ІІ. Заяви (клопотання) учасників справи.

Представник позивача подав суду письмову заяву про розгляд справи за його відсутності. У такій заяві представник Акціонерного товариства «СЕНС БАНК» зазначає про повне підтримання своїх позовних вимог та просить здійснити розгляд справи за його відсутності, та не заперечує проти заочного розгляду справи.

Відповідач під час розгляду справи факт отримання кредиту визнав, але заперечував проти стягнення з нього заборгованості за відсотками у їх повному обсязі, про що подав суду відповідну письмову заяву.

ІІІ. Процесуальні дії у справі.

Процесуальні дії у справі (забезпечення доказів, вжиття заходів забезпечення позову, зупинення і поновлення провадження тощо) судом не застосовувалися.

ІV. Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.

Судом встановлено, що 06.04.2016 року між року між Акціонерним товариством «Альфа банк» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 500549283, відповідно до якого позивач надав відповідачу кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом на суму залишку заборгованості за кредитом.

Судом також встановлено, що означений кредитний договір між сторонами було укладено в спосіб підписання відповідачем Оферти банку на укладення угоди про надання особистого кредиту, яка є невід`ємною частиною Договору про банківське обслуговування фізичних осіб. Умови споживчого кредиту: Тип кредиту«Свій Креди», сума кредиту13 978 грн. 00 коп., процентна ставка 11,99 % річних. Дата повернення кредиту07.04.2018 року (пункт 4 Оферти).

За текстом такої письмової оферти підпис відповідача, як Позичальника, на цьому Договорі свідчить про отримання нею всієї інформації про умови кредитування, та про те, що Акцепт пропозиції на укладення угоди про надання особистого кредиту № 500549283 від 06.04.2016 року отримав у дату складання цієї Оферти.

Оглядом судом паспорту споживчого кредиту, який визначає умови кредитування, встановлено, що він підписаний відповідачем та уповноваженим представником банку.

Обставина виконання банком своїх зобов`язань за таким кредитним договором щодо видачі відповідачеві кредитних коштів підтверджується випискою про рух коштів по рахунку боржника.

Матеріалами справи також підтверджено, що 12.08.2022 року загальними зборами акціонерів АТ «Альфа-Банк» затверджено рішення про зміну найменування АТ «Альфа-Банк» на АТ «Сенс Банк». Запис про зміну найменування позивача внесено до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 30 листопада 2022 року.

Позивач наголошує, що в порушення умов вказаного кредитного договору, відповідач допустив прострочення повернення кредиту і сплати процентів, внаслідок чого за ним, ОСОБА_1 , станом на 22.01.2023 року за договором виникла заборгованість на загальну суму 48466 грн. 21 коп., що складається із: заборгованості за тілом кредиту 31746 грн. 64 коп., заборгованості за відсотками за користування кредитом 504 грн. 24 коп., заборгованості за простроченим тілом кредиту 15364 грн. 29 коп., заборгованості за відсотками за прострочену заборгованість за користування кредитом 851 грн. 04 коп.

Оскільки відповідач у добровільному порядку вказану заборгованість не сплачує, то суд доходить висновку, що між сторонами виник спір який підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

V. Оцінка суду доказів та аргументів сторін. Мотиви застосування норм права судом.

Щодо позовних вимог про стягнення із відповідача на користь позивача заборгованості за тілом кредиту, суд виходив із наступного.

У відповідності дост. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимогЦК України, інших актів цивільного законодавства, а при відсутності таких умов і вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі ст. 2 Закону України «Про банки і банківську діяльність» банківський кредит,будь-яке зобов`язання банку надати певну суму грошей, будь-яка гарантія, будь-яке зобов`язання придбати право вимоги боргу, будь-яке продовження строку погашення боргу, яке надано в обмін на зобов`язання боржника щодо повернення заборгованої суми, а також на зобов`язання на сплату процентів та інших зборів з такої суми.

Згідност. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Відповідно до вимог ч.2ст.1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути заборгованість частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно дост.1048 цього Кодексу.

В даному випадку Позивачем надано докази виникнення між сторонами правовідносин у зв`язку з укладанням кредитного договору № 500549283 від 06.04.2016 року та наявності з боку відповідача невиконаних зобов`язань за цим договором. При цьому розмір невиконаних зобов`язань підтверджується даними розрахунку заборгованості за кредитним договором, який не було спростовано відповідачем та випискою про рух коштів по рахунку боржника.

Суд із цього приводу вказує, що доказом надання кредитодавцем позичальнику кредитних коштів є саме первинні документи, вимоги до яких встановлені Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Аналогічні за своїм змістом правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 11 вересня 2019 року по справі №755/2284/16-ц, провадження №61-4685св19.

Згідно частини 1статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Згідно п.п.1 п. 59 Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, що затверджене Постановою Правління Національного банку України 04.07.2018№ 75банк обов`язково має складати на паперових та/або електронних носіях такі регістри: особові рахунки та виписки з них.

Форма особових рахунків затверджується банком самостійно залежно від можливостей програмного забезпечення. Особові рахунки та виписки з них мають містити такі обов`язкові реквізити: 1) номер особового рахунку; 2) дату здійснення останньої (попередньої)операції; 3) дату здійснення поточної операції; 4) код банку, у якому відкрито рахунок; 5) код валюти; 6) суму вхідного залишку за рахунком; 7) код банку-кореспондента; 8) номер рахунку кореспондента; 9) номер документа; 10) суму операції (відповідно за дебетом або кредитом); 11) суму оборотів за дебетом та кредитом рахунку; 12) суму вихідного залишку (п. 61 вказаного Положення).

Згідно п. 62 такого Положеннявиписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.

В даному випадку означена виписка по руху коштів по картці відповідача відповідає означеним вимогам чинного законодавства, та є первинним документом, який беззаперечно свідчить про надання боржнику кредитних грошових коштів та існування у позичальника заборгованості за кредитним договором. Аналогічна за своїм змістом правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі №732/670/19.

З огляду на положення частини першої статті 1046 ЦК України, а також частини першої статті 1049 ЦК України належним виконанням зобов`язання з боку позичальника є повернення коштів у строки, у розмірі та саме у тій валюті, яка визначена договором позики. Однак позивач таких доказів суду не подав.

Таким чином, застосовуючи правові висновки Великої Палати Верховного Суду, висловлені у постанові від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17, суд доходить висновку, що відповідач зобов`язана повернути позивачу фактично отриману суму кредитних коштів. У зв`язку із тим, що отримання у кредит грошових коштів Відповідачем, підтверджено належними доказами по справі, і у такого учасника справи в силу укладеного договору виникло зобов`язання повернути такі кошти частинами, у розмірах та у строки, зазначеними у кредитному договорі, то позов в частині стягнення заборгованості за тілом кредиту ґрунтується на законі та підлягає задоволенню.

Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за простроченими відсотками за користування кредитом, суд виходив із наступного.

За змістомстатті 1056-1 ЦК Українив редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Відповідно до частини першоїстатті 1048 ЦК Українипозикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюється договором.

В даномувипадку оглядомтексту договору(оферти)судом встановлено,що сторонипроставленням своїхпідписів погодилитаку умовудоговору як процентна ставка 11,99 % річних.

Таким чином, в силу означених вимог матеріального закону та умов договору відповідач зобов`язаний сплатити банку, як кредитору, проценти за користування кредитними коштами у розмірі 11,99% річних.

У свою чергу, відповідач, заперечуючи про стягнення нього відсотків не спростував суду обставини погодження між сторонам вказаної процентної ставки, як і не спростував наданий банком розрахунок заборгованості за таким видом платежу.

Частина другастатті 129 Конституції Українивизначає основні засади судочинства, однією з яких згідно пункту 3 вказаної частини, є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з частиною п`ятоюстатті 12 ЦПК України, яка також покладає і на суд певні обов`язки зі створення для сторін змагального процесу, суд керує ходом судового процесу, сприяє врегулюванню спору шляхом досягнення угоди між сторонами, роз`яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов`язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій, сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом, запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов`язків.

Верховний Суд неодноразово наголошував на необхідності застосування категорій стандартів доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони.

Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.

Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 року у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19).

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (статі76,77 ЦПК України).

Відповідно достатті 81 ЦПК Україникожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Метою доказування є з`ясування дійсних обставин справи, обов`язок доказування покладається на сторін, суд за власною ініціативою не може збирати докази. Це положення є одним із найважливіших наслідків принципу змагальності у цивільному процесі.

В даному випадку, стороною відповідача не було надано суду доказів, які б за своєю суттю відповідали критеріям належності, допустимості, достатності та достовірності, і які б спростували погодження між сторонам вказаної процентної ставки, і розмір заборгованості за відсотками за користування кредитними коштами.

Відтак,суд доходитьвисновку прообґрунтованість вимогбанку вчастині стягненняіз відповідачавідсотків урозмірі 851 грн. 04 коп.

Таким чином, аналізуючи здобуті у справі докази, суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення позову у його повному обсязі, та стягнення із ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «СЕНС БАНК» заборгованості за Кредитним договором № 500549283 від 06.04.2016 року у загальному розмірі 48466 грн. 21 коп., що складається із: заборгованості за тілом кредиту 31746 грн. 64 коп., заборгованості за відсотками за користування кредитом 504 грн. 24 коп., заборгованості за простроченим тілом кредиту 15364 грн. 29 коп., заборгованості за відсотками за прострочену заборгованість за користування кредитом 851 грн. 04 коп.

VІ. Розподіл судових витрат між сторонами.

Згідно зі статтею 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Тому, відповідно до приписів ч. 1 ст. 141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача необхідно стягнути витрати по сплаті судового збору у розмірі 2 684 грн. 00 коп.

На підставі викладеного і керуючись ст. ст.526,527,530,615,625,1052,1054 ЦК України, ст.ст.2,10,11,57-60,88,209,212-215,224-226 ЦПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

1. Позов Акціонерного товариства«СЕНС БАНК»до ОСОБА_1 про стягненнязаборгованості задовольнити в повному обсязі.

2. Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь Акціонерного товариства «СЕНС БАНК» (місцезнаходження:03150, м.Київ,вул..Велика Васильківська,буд.100,код ЄДРПОУ23494714) заборгованості за Кредитним договором № 500549283 від 06.04.2016 року станом на 22.01.2023 року у загальному розмірі 48466 грн. 21 коп., що складається із: заборгованості за тілом кредиту 31746 грн. 64 коп., заборгованості за відсотками за користування кредитом 504 грн. 24 коп., заборгованості за простроченим тілом кредиту 15364 грн. 29 коп., заборгованості за відсотками за прострочену заборгованість за користування кредитом 851 грн. 04 коп.

3.Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь Акціонерного товариства «СЕНС БАНК» (місцезнаходження:03150, м.Київ,вул..Велика Васильківська,буд.100,код ЄДРПОУ23494714) судовийзбір у розмірі2684 (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири) грн. 00 коп.

Рішення може бути оскаржено до Дніпровського апеляційного суду, шляхом подачі апеляційної скарги на рішення суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя: Мовчан Д.В.