Решение № 116178957, 09.01.2024, Волинський окружний адміністративний суд

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 січня 2024 року ЛуцькСправа № 140/31126/23

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Смокович В.І., розглянувши в письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області, про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі ОСОБА_1 , позивач) звернулась до суду із позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Харківській області (далі ГУ ПФУ у Харківській області, відповідач 1, пенсійний орган), Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області (далі ГУ ПФУ у Волинській області, відповідач 2, пенсійний орган) про визнання протиправними дій Головного управління Пенсійного фонду України у Харківській області щодо не зарахування до страхового стажу для призначення пенсії періоду роботи згідно трудової книжки від 14.09.1967 та періоду навчання згідно диплому НОМЕР_1 від 20.07.1973, період з 01.01.1999 по 31.12.2003 та призначення з 22.08.2023 пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування»; зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області зарахування до страхового стажу для призначення пенсії періоду роботи згідно трудової книжки від 14.09.1967 та періоду навчання згідно диплому НОМЕР_1 від 20.07.1973, період з 01.01.1999 по 31.12.2003 та призначення з 22.08.2023 пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ОСОБА_1 звернулась 22 серпня 2023 року до територіального відділу ПФУ за місцем проживання з заявою про призначення пенсії за віком, надавши всі необхідні документи, на що ГУ ПФУ в Харківській області було прийнято рішення про відмову у призначенні пенсії від 29 серпня 2023 року № 032350024113 у зв`язку із відсутністю пенсійної справи та документів органів Пенсійного фонду російської федерації щодо припинення виплати пенсії.

Уважаючи дії пенсійного органу щодо незарахування до страхового стажу для призначення пенсії періоду роботи згідно трудової книжки від 14.09.1967 та періоду навчання згідно диплому НОМЕР_1 від 20.07.1973, період з 01.01.1999 по 31.12.2003 протиправними, позивач звернувся до суду з даним позовом.

У відзиві на позовну заяву від 19 жовтня 2023 року №2000-0902-8/148563 представник ГУ ПФУ у Харківській області позовних вимог не визнав, за результатами розгляду заяви ОСОБА_1 29 серпня 2023 року прийнято рішення № 032350024113 про відмову у призначенні пенсії за віком , у зв`язку з перебуванням позивача на обліку та отриманням пенсії в російській федерації та не наданням пенсійної справи та документів про припинення виплати пенсії за попереднім місцем проживання, яку, зі слів ОСОБА_1 , з серпня 2023 року не отримує. Згідно поданих документів до страхового стажу позивача не зараховано періоди роботи згідно трудової книжки від 14.09.1967 та період навчання згідно диплому НОМЕР_1 від 20.07.1973, оскільки відсутнє підтвердження прізвища, свідоцтво про одруження не додане. Періоди 01.01.1999 по 31.12.2003, взято згідно Індивідуальних відомостей про застраховану особу.

З наведених підстав просить у задоволенні позовних вимог в повному обсязі відмовити.

У відзиві на позовну заяву від 22 грудня 2023 року №0300-0902-7/74924 представник ГУ ПФУ у Волинській області позовних вимог не визнав, мотивуючи тим, що за результатами розгляду заяви позивача ГУ ПФУ у Харківській області прийнято рішення від 29 серпня 2023 року № 032350024113 про відмову у призначенні пенсії за віком , у зв`язку з перебуванням позивача на обліку та отриманням пенсії в російській федерації та не наданням пенсійної справи та документів про припинення виплати пенсії у російській федерації .

З наведених підстав ГУ ПФУ у Волинській області просить у задоволенні позову відмовити повністю .

Інших заяв по суті справи чи клопотань від учасників справи до суду не надходило.

Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 06 жовтня 2023 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі та вирішено судовий розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) відповідно до статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) (арк. спр. 40).

Суд, перевіривши доводи сторін у заявах по суті справи, дослідивши письмові докази на предмет належності, допустимості, достовірності кожного доказу окремо, а також достатності і взаємозв`язку доказів у їхній сукупності, встановив такі обставини.

ОСОБА_1 22 серпня 2023 року звернулася до ГУ ПФУ у Волинській області із заявою про призначення пенсії за віком.

До заяви про призначення пенсії ОСОБА_1 додала копії наступних документів, зокрема: копію довідки про присвоєння ідентифікаційного номеру, копію паспорту, свідоцтва про народження, свідоцтва про народження дитини, диплому (свідоцтва, атестату) про навчання, заяву про спосіб виплати пенсії (через ПАТ «ПриватБанк») копію документу про місце проживання (довідку про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи від 21.08.2023 №764-5002916592 (арк. спр.27) та копію трудової книжки від 14.09.1967 (арк.спр. 14-26).

Відповідно до пункту 4.1 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", затвердженого постановою Правління Пенсійного фонду України 25.11.2005 № 22-1, зареєстрованою в Мін`юсті України 27 грудня 2005 за № 1566/11846 (далі - Порядок), заяви, які подаються особами, реєструються в електронному журналі звернень органу, що призначає пенсію, за місцем проживання.

Пунктом 4.2 вказаного Порядку визначено, що після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу.

З урахуванням зазначеного Порядку заява про призначення пенсії з доданими документами була розглянута за принципом екстериторіальності ГУ ПФУ в Харківській області, яке своїм рішенням від 29 серпня 2023 року № 032350024113 відмовило у призначенні пенсії за віком ОСОБА_1 (арк. спр. 10-11).

Як убачається з вказаного рішення, вік заявника на час звернення до пенсійного органу становить 72 роки 10 місяців 15 днів, страховий стаж - 18 років 2 місяці 0 днів.

З розрахунку страхового стажу, який становить 18 років 2 місяці 0 днів убачається, що до страхового стажу ОСОБА_1 не зараховано період її навчання з 01 січня 1999 року по 31 грудня 2003 року (5 років) (арк. спр. 11).

ОСОБА_1 , не погоджуючись із рішенням ГУ ПФУ в Харківській області №032350024113 від 29 серпня 2023 року про відмову у призначенні пенсії, звернулася із даним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд керується таким.

Спірні правовідносини регулюються Конституцією України, Законом України «Про пенсійне забезпечення» від 05 листопада 1991 року №1788-ХІІ (далі - Закон №1788-ХІІ), Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09 липня 2003 року №1058-ІV (далі - Закон №1058-ІV), Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою Правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року № 22-1 (далі - Порядок № 22-1).

Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено обов`язок органів державної влади та органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 46 Конституції України громадянам гарантоване право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Закон №1058-IV, розроблений відповідно до Конституції України та Основ законодавства України про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом.

Призначення пенсій і оформлення документів для їх виплати здійснюється органами Пенсійного фонду України (стаття 81 Закону №1788-ХІІ).

Відповідно до частин першої, третьої статті 44 Закону №1058-IV заява про призначення (перерахунок) пенсії та необхідні документи подаються до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально.

Органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію.

Статтею 56 Закону №1788-ХІІ визначено, що до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв. До стажу роботи зараховується також: будь-яка інша робота, на якій працівник підлягав державному соціальному страхуванню, або за умови сплати страхових внесків, період одержання допомоги по безробіттю, а також робота за угодами цивільно-правового характеру за умови сплати страхових внесків; військова служба; навчання у вищих і середніх спеціальних навчальних закладах, в училищах і на курсах по підготовці кадрів, підвищенню кваліфікації та перекваліфікації.

Відповідно до частин першої, другої статті 24 Закону №1058-IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок. Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.

Як установлено судом, рішенням ГУ ПФУ в Харківській області від 29 серпня 2023 року № 032350024113 позивачу відмовлено у призначенні пенсії за віком, у зв`язку з відсутністю необхідного стажу, оскільки до такого стажу не зараховано період навчання з 01.01.1999 по 31.12.2003 (5 років), згідно диплому НОМЕР_1 від 20.07.1973, періоди її роботи відповідно до трудової книжки від 14.09.1967.

Суд констатує, що згідно вимог статті 62 Закону №1788-ХІІ основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

Наведене узгоджується із приписами статті 48 Кодексу законів про працю України, відповідно до яких трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.

Відповідно до вимог пункту 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року №637 (далі Порядок №637), основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Щодо відсутності підтвердження зміни прізвища позивача у поданих нею документах, суд зазначає наступне.

Як випливає з копії свідоцтва про народження від 07.10.1950, НОМЕР_2 (арк.спр. 29), копії витягу з рішення Сімферопольського районного суду Автономної Республіки Крим про розірвання шлюбу від 18.10.2004 (арк.спр.31) та свідоцтва про розірвання шлюбу серії НОМЕР_3 , виданого відділом актів громадянського стану Автономної Республіки Крим, Україна (арк.спр. 32), дошлюбним прізвищем ОСОБА_1 є « ОСОБА_1 ».

Відомості до трудової книжки про зміну прізвища позивача були внесені з дотриманням вимог п. 2.13 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженою наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29 липня 1993 р. N 58.

На титульній сторінці трудової книжки вірно написані особисті дані її власника (ім`я, по батькові, прізвище та рік народження позивача), які відповідають її паспортним даним. Титульний аркуш трудової книжки підписаний особою, відповідальною за видачу трудових книжок, і завірений печаткою підприємства.

Згідно п. 2.13 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, ствердженою наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29 липня 1993 р. N 58, зміна у трудових книжках про прізвище, ім`я, по батькові і дату народження виконується керівником або уповноваженим ним органом за останнім місцем роботи на підставі : документів (паспорта, свідоцтва про народження, про шлюб, про розірвання шлюбу, про зміну прізвища, ім`я та по батькові тощо) і з посиланням на номер і дату цих документів. Зазначені зміни вносяться на першій сторінці (титульному аркуші) трудової книжки. Однією рискою закреслюється, наприклад, колишнє прізвище або ім`я, по батькові, дата народження і записуються нові дані з посиланням на відповідні документи на внутрішньому боці обкладинки і завіряються підписом керівника підприємства або печаткою відділу кадрів.

З доданої до позовної заяви копії трудової книжки вбачається зміна запису про прізвище позивача на « ОСОБА_3 » на підставі свідоцтва про шлюб № НОМЕР_4 та однією рискою закреслено колишнє прізвище « ОСОБА_1 », що повністю відповідає вимогам вищевказаної Інструкції.

Одночасно суд зауважує, що питання, пов`язані з порядком ведення трудових книжок, їх зберігання, виготовлення, постачання та обліку, регулюються постановою Ради Міністрів СРСР та ВЦСПС від 06.09.1973 № 656 «Про трудові книжки працівників та службовців» (далі Порядок № 656) та Інструкцією про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах та організаціях, затверджена постановою Держкомпраці СССР від 20.06.1974 №162.

Відповідно до пункту 18 Порядку № 656 відповідальність за організацію робіт з ведення, обліку, зберігання та видачі трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації. Відповідальність за своєчасне та правильне заповнення трудових книжок, за їх облік, зберігання та видачу несе спеціально уповноважена особа, що призначається наказом (розпорядженням) керівника підприємства, установи, організації. За порушення встановленого порядку ведення, обліку, зберігання та видачі трудових книжок посадові особи несуть дисциплінарну, а у передбачених законом випадках іншу відповідальність.

За змістом абзацу першого частини другої статті 24 Закону №1058-ІV, страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.

Також суд зауважує, що несплата страхових внесків, за умови підтвердження роботи особи на підприємстві та отримання нею заробітної плати, не повинна порушувати законні права та інтереси позивача, зокрема, порушувати її право на належне пенсійне забезпечення, оскільки обов`язок своєчасної сплати страхових внесків покладено на роботодавця, а тому їх несплата не може позбавляти працівників права на зарахування періоду роботи до страхового стажу, фактично позбавляючи особу права власності на пенсію в належному розмірі. Позивач не повинен відповідати за неналежне виконання підприємством свого обов`язку щодо належної сплати страхових внесків, а отже відсутність даних про сплату підприємством страхових внесків, за умови належного підтвердження працевлаштування позивача та отримання ним заробітної плати, не може бути підставою для не зарахування до страхового стажу періодів її роботи на такому підприємстві.

Така правова позиція зазначена в у постановах Верховного Суду від 27 березня 2018 року (справа № 208/6680/16-а), від 20 березня 2019 року (справа №688/947/17), від 30 вересня 2019 року (справа № 316/1392/16-а) та враховується судом при прийнятті рішення в силу приписів частини п`ятої статті 242 КАС України.

Суд звертає увагу, що підставою для призначення пенсії є наявність страхового стажу необхідного розміру та визначальним є підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах.

Зазначений висновок викладено в постановах Верховного Суду від 06 березня 2018 року у справі №754/14898/15-а, від 17 липня 2018 року у справі №220/989/17.

Наявність сумнівів у відповідача відповідно до зазначеного законодавства може бути підставою для перевірки, в ході якої має бути встановлено обставини, які перешкоджають зарахуванню періоду роботи до стажу, однак не можуть нівелювати відомості трудової книжки та довідок наданих позивачем та позбавляти особу права на належне пенсійне забезпечення з урахуванням набутого нею трудового стажу.

Вищевказане узгоджується з позицією, викладеною у постанові Верховного Суду від 06 березня 2018 року справі №127/9055/17.

Відтак за змістом вищевказаних вимог, позивачем належними доказами підтверджено період її роботи за спірні періоди, а тому вказані періоди повинні бути зараховані до страхового стажу.

Відповідно до частин першої, другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

На переконання суду, відповідачі не довели правомірність оскаржуваних в даній справі дій щодо не зарахування до страхового стажу позивача спірних періодів роботи.

Враховуючи вищезазначене суд вважає, що дії відповідача 1 про не зарахування до страхового стажу ОСОБА_1 за наслідками розгляду її заяви про призначення пенсії від 22 серпня 2023 року періодів роботи згідно трудової книжки від 14 вересня 1967 року та період навчання з 01 січня 1999 року по 31 грудня 2003 року , згідно диплому НОМЕР_1 від 20 липня 1973 року, не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства та є протиправними, тому в цій частині позов підлягає до задоволення.

Оскільки виконання рішення суду в частині зобов`язання пенсійного органу зарахувати до страхового стажу позивача спірні періоди потребуватиме вчинення пенсійним органом дій щодо проведення нового розрахунку страхового стажу, тому похідна позовна вимога про зобов`язання повторно розглянути заяву про призначення пенсії від 22 серпня 2023 року підлягає задоволенню.

Не заслуговують на увагу доводи представника пенсійного органу на відсутність пенсійної справи та документів органів пенсійного фонду російської федерації щодо припинення виплати пенсії як на причину для відмови у призначенні пенсії за віком виходячи з наступного.

Законом України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на , тимчасово окупованій території України» від 15.04.2014 № 1207-V1I (далі - Закон № 1207-VII) визначено статус території України, тимчасово окупованої внаслідок збройної агресії російської федерації, встановлює особливий правовий режим на цій території, визначає особливості діяльності державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій в умовах цього режиму, додержання та захисту прав і свобод людини і громадянина, а також прав і законних інтересів юридичних осіб.

Відповідно до статті 3 Закону № 1207-VII, тимчасово окупованою територією визначається, зокрема сухопутна територія Автономної Республіки Крим та міста Севастополя.

Згідно із частиною другою статті 7 Закону № 1207-VII виплата пенсій громадянам України, які проживають на тимчасово окупованій території і не отримують пенсій та інших соціальних виплат від уповноважених органів російської федерації, здійснюється в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

В подальшому у частині другій статті 7 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України», внесено зміни згідно із Законом № 1618-ІХ від 01.07.2021, та зазначено, що виплата пенсій громадянам України, які проживають на тимчасово окупованій території, здійснюється в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до пункту 4 Порядку № 234, територіальний орган на підставі поданих документів надсилає запит щодо витребування пенсійної справи до органів російської федерації.

Отже, згідно вимог Порядку 234 обов`язок надсилання запиту щодо витребування пенсійної справи позивача з органів російської федерації покладається саме на територіальні органи Пенсійного фонду.

Верховний Суд у постанові від 22.09.2021 по справі № 308/3864/17 зазначив, що відсутність паперової пенсійної справи не є підставою для відмови у відновленні виплати пенси, оскільки позивач не може нести негативних наслідків у зв`язку із відсутністю його пенсійної справи, а протилежне позбавляє його права на її відновлення.

Виходячи з викладеного, рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області від 29 серпня 2023 року №032350024113 щодо не зарахування ОСОБА_1 періоду роботи згідно трудової книжки від 14 вересня 1967 року та період навчання згідно диплому НОМЕР_1 від 20 липня 1973 року , період з 01 січня 1999 року по 31 грудня 2003 року є протиправним та підлягає скасуванню, відтак в цій частині позовні вимоги підлягають задоволенню.

Що стосується вимоги позивача про призначення пенсії за віком з 22.08.2023 відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», суд зауважує наступне.

Стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) гарантує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тобто ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

Отже, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Згідно з частиною першою статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом, зокрема, визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень, визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними.

Частиною другою статті 245 КАС України закріплено, що у разі задоволення позову суд може прийняти рішення, зокрема, про визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень, визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними.

Відповідно до пункту 19 частини першої статті 4 КАС України індивідуальний акт - акт (рішення) суб`єкта владних повноважень, виданий (прийняте) на виконання владних управлінських функцій або в порядку надання адміністративних послуг, який стосується прав або інтересів визначеної в акті особи або осіб, та дія якого вичерпується його виконанням або має визначений строк.

Рішення про відмову у призначенні пенсії №262340020831 від 02.06.2023 про відмову у призначенні пенсії, стосується прав конкретної особи та є індивідуальним актом, а тому підлягає оскарженню шляхом подання позову про визнання його протиправним та скасування.

Пунктом 4.2 розділу ІV «Приймання, оформлення і розгляд документів» Порядку №22-1 передбачено, що після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію.

Після реєстрації заяви позивача та сканування копій наданих документів засобами програмного забезпечення, органом, що розглядає заяву, згідно принципу екстериторіальності, було визначено Головне управління Пенсійного фонду України у Харківській області.

Згідно з вимогами пункту 4.3 розділу ІV Порядку №22-1 рішення за результатами розгляду заяви підписується керівником органу, що призначає пенсію (іншою посадовою особою, визначеною відповідно до наказу керівника органу, що призначає пенсію, щодо розподілу обов`язків), та зберігається в електронній пенсійній справі особи.

Рішення за результатами розгляду заяви та поданих документів органом, що призначає пенсію, приймається не пізніше 10 днів після надходження заяви.

Відповідно до абзацу другого пункту 4.7 розділу ІV Порядку №22-1 орган, що призначає пенсію, не пізніше 10 днів після винесення рішення видає або направляє адміністрації підприємства, установи, організації або особі повідомлення про призначення, відмову в призначенні, перерахунку, переведенні з одного виду пенсії на інший із зазначенням причин відмови та порядку його оскарження.

Згідно з пунктом 4.10 розділу ІV Порядку №22-1 після призначення пенсії, поновлення виплати раніше призначеної пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший електронна пенсійна справа засобами програмного забезпечення передається до органу, що призначає пенсію, за місцем проживання (реєстрації)/фактичного місця проживання особи для здійснення виплати пенсії.

Аналіз вказаних норм свідчить про те, що після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, а після призначення пенсії електронна пенсійна справа засобами програмного забезпечення передається до органу, що призначає пенсію, за місцем проживання (реєстрації)/фактичного місця проживання особи для здійснення виплати пенсії.

Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області не здійснювало розгляд заяви позивача, не приймало рішення про відмову у призначенні пенсії, а тому відсутні правові та фактичні підстави для задоволення щодо нього позовних вимог.

Отже, саме Головне управління Пенсійного фонду України у Харківській області є уповноваженим органом, який має право приймати рішення про призначення позивачу пенсії за віком, а прийнявши таке рішення, має передати електронну пенсійну справу засобами програмного забезпечення до Головного управління Пенсійного фонду у Волинській області за місцем проживання особи для здійснення виплати пенсії.

Європейський суд з прав людини неодноразово у своїх рішеннях, аналізуючи національні системи правового захисту на предмет дотримання права на ефективність внутрішніх механізмів в аспекті забезпечення гарантій, визначених ст. 13 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, вказував, що для того, щоб бути ефективним, засіб захисту має бути незалежним від будь-якої вжитої на розсуд державних органів дії, бути безпосередньо доступним для тих, кого він стосується - у справі «Гурепка проти України» (Gurepka v. Ukraine); спроможним запобігти виникненню або продовженню стверджуваному порушенню чи надати належне відшкодування за будь-яке порушення, яке вже мало місце ( рішення від 26.10.2000 р. у справі «Кудла проти Польщі» (Kudla v. Poland), ) (п. 29 рішення Європейського суду з прав людини від 16.08.2013 р. у справі «Гарнага проти України» (Garnaga v. Ukraine).

Згідно з Рекомендацією № R (80) 2 Комітету Міністрів РЄ державам-членам стосовно реалізації адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятою Комітетом Ради Європи 11 травня 1980 року на 316-й нараді заступників міністрів, під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду - тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Отже, дискреційним повноваженням є повноваження, яке надає певний ступінь свободи адміністративному органу при прийнятті рішення, тобто, коли у межах, які визначені законом, адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) обрати один з кількох варіантів рішення.

Суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень на відповідність закріпленим частиною третьою статті 2 КАС України критеріям, не втручається у дискрецію (вільний розсуд) суб`єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями.

Водночас, згідно пункту 4 частини другої статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти рішення про зобов`язання відповідача вчинити певні дії.

Відповідно до частини четвертої статті 245 КАС України, у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

Суд визначаючи право на пенсію, враховує, що відповідно до вимог частини 1 статті 45 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» пенсія призначається з дня звернення за пенсією. З заявою про призначення пенсії позивач звернувся 22.08.2023.

З урахуванням вищевикладеного та з метою належного та повного захисту, враховуючи вік особи ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ), а також із метою усунення порушень, допущених відповідачем у спірних правовідносинах, суд дійшов висновку про зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України у Харківській області, зарахувати позивачу періоди роботи згідно трудової книжки дата заповнення 14 вересня 1967 року та період навчання з 01 січня 1999 року по 31 грудня 2003 року згідно диплому НОМЕР_1 від 20 липня 1973 року, призначити пенсію за віком, починаючи з 22.08.2023.

Статтею 6 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Відповідно до частин першої та другої ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відтак з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів позивача слід зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Харківській області призначити ОСОБА_1 пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», починаючи з 22.08.2023 (з дня звернення за пенсією).

Разом з тим, відсутні підстави для зобов`язання територіального органу пенсійного фонду виплатити позивачу пенсію за віком, починаючи з 22.08.2023, оскільки права позивача в цій частині не порушені. На переконання суду, у відповідача 2 не було правових підстав для виплати пенсії позивачу, оскільки така ще не була призначена. При цьому у суду відсутні підстави вважати, що після призначення пенсії позивачу, орган Пенсійного фонду України у Волинській області не проводитиме її виплату.

Перевіряючи дотримання критеріїв, яким має відповідати рішення, дії суб`єкта владних повноважень, визначених частиною другою статті 2 КАС України, суд вважає, що такі не дотримані, відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України у Харківській області діяло не на підставі та не у спосіб, що визначені законами України, необґрунтовано, без урахування усіх обставин, що мають значення для вчинення дій, недобросовісно, нерозсудливо, непропорційно.

Враховуючи вищевикладене, з`ясувавши та перевіривши всі фактичні обставини справи, об`єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення для вирішення спору по суті, враховуючи основні засади адміністративного судочинства, вимоги законодавства України, суд приходить до переконання, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково.

Оскільки позов підлягає задоволенню частково, то відповідно до частин першої, третьої статті 139 КАС України позивачу слід відшкодувати за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Харківській області судовий збір пропорційно до задоволених позовних вимог у розмірі 536,80 грн, сплачений відповідно до квитанції 1215973904 від 27.09.2023.

Керуючись статтями 72-77, 90, 139, 243-246, 255, 262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_5 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (61022, Харківська область, місто Харків, Майдан Свободи, 5, Держпром, 3 під`їзд, 2 поверх, ідентифікаційний код юридичної особи 14099344), до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області (43026, Волинська область, місто Луцьк, вулиця Кравчука, 22В, ідентифікаційний код юридичної особи 13358826) про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити дії - задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області від 29 серпня 2023 року №032350024113 про відмову у призначенні пенсії.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області зарахувати ОСОБА_1 періоди роботи згідно трудової книжки дата заповнення 14 вересня 1967 року та період навчання з 01 січня 1999 року по 31 грудня 2003 року згідно диплому НОМЕР_1 від 20 липня 1973 року та призначити пенсію за віком, з 22 серпня 2023 року.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 536,80 (п`ятсот тридцять шість гривень вісімдесят копійок) гривень.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя В.І. Смокович

Повний текст рішення складено та підписано 09 січня 2024 року.