Решение № 116178956, 09.01.2024, Волинський окружний адміністративний суд

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 січня 2024 року ЛуцькСправа № 140/1183/23

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Волдінера Ф. А.,

розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «КОМО Україна» до Західного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків, за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору товариства з обмеженою відповідальністю «Сирний дім», товариства з обмеженою відповідальністю «ФОРА», товариства з обмеженою відповідальністю «ЕКСПАНСІЯ» про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «КОМО Україна» (далі - ТОВ «КОМО Україна», позивач) звернулося з позовом до Західного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків (відповідач), за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору товариства з обмеженою відповідальністю «Сирний дім», товариства з обмеженою відповідальністю «ФОРА», товариства з обмеженою відповідальністю «ЕКСПАНСІЯ», в якому просить суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Західного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків №339/33-00-07-01 від 20.10.2022 про зменшення розміру від`ємного значення суми податку на додану вартість на 2 366 046,87 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач безпідставно виніс оскаржуване податкове повідомлення-рішення №339/33-00-07-01 від 20.10.2022, оскільки виявлені в акті перевірки порушення не відповідають фактичним обставинам справи та суперечать нормам чинного законодавства.

З врахуванням викладеного позивач просить задовольнити позов повністю.

Ухвалою судді Волинського окружного адміністративного суду від 06.02.2023 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та її розгляд призначено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами відповідно до статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

У відзиві на позовну заяву представник відповідача позовних вимог не визнала та просила відмовити в їх задоволенні з мотивів, викладених у акті перевірки, та правомірно прийнятих на його підставі оскаржуваних податкових повідомлень-рішень. Зазначила, що отримані послуги від контрагентів - ТОВ «Сирний дім», ТОВ «ФОРА», ТОВ «ЕКСПАНСІЯ» не містять економічного ефекту у господарській діяльності ТОВ «КОМО Україна».

У відповіді на відзив позивач просив задовольнити позов повністю, з підстав викладених у позовній заяві.

У письмових поясненнях третя особа ТОВ «ФОРА» зазначає, що компенсація Товариству вартості доставки товарів з Розподільчого центру до мережі магазинів Товариства, що передбачено додатком б/н від 01.04.2021 до договору поставки № 156 від 15.12.2020 укладеного між ТОВ «ФОРА» та Позивачем, пов`язана з такими чинниками як необхідність своєчасного та відповідно до замовлення супроводження та вивезення Товарів, формування та пакування Товарів у необхідній кількості та асортименті для подальшого відвантаження Товарів, відвантаження Товарів Позивача до мережі магазинів Товариства з триманням графіків доставок, асортименту і кількості Товару з урахуванням потреб магазину враховуючи інформацію про попередні продажі, замовлення, попит, прогнозовані продажі Товару. Тож оскільки подібні витрати міг нести Позивач при виконанні умов договору поставки №156 від 15.12.2020 для здійснення своєчасних поставок належного асортименту товару до магазинів Товариства, але сторони договору поставки погодили, що ці процеси оптимізує саме Товариство, Позивач погодився і підписавши Додаток б/н від 15.12.2020 до договору поставки взяв на себе обов`язок з компенсації вартості понесених Товариством витрат на доставку товарів з Розподільчого центру до мережі магазинів Товариства на підставі актів.

Також зауважує, що відповідачем не наведено жодних нормативних актів, які би передбачали право відповідача визначати за суб`єкт господарювання доцільність замовлення ним тих чи інших послуг, як це визначає відповідач в Акті перевірки. Такі висновки відповідача фактично суперечать положенням статей 42-44 Господарського кодексу України, якими передбачена свобода підприємницької діяльності та вільного вибору всіх видів такої діяльності не забороненої законом.

Враховуючи вищевикладене, вважає що відповідач дійшов хибних висновків щодо характеру взаємовідносин між ТОВ «ФОРА» та ТОВ «КОМО Україна», не мав законних підстав для прийняття оскаржуваного рішення, а відтак вважаємо що позов у цій частині має бути задоволений.

Третя особа ТОВ «ЕКСПАНСІЯ» у письмових поясненнях зазначає, що надає послуги постачальникам продукції у свою мережу магазинів «Fozzy», що включають у себе роботи по викладці товару на торгівельні ряди, оформлення місць продажу, розміщення на території магазинів «Fozzy» друкованих рекламних матеріалів та демонстрація на інших площинах інформації про товари що реалізуються у мережі магазинів «Fozzy», чим досягається обізнаність споживачів про товар та відповідно просувається реалізація товару на рику збуту, через програму лояльності, акційні пропозиції формуються пропозиції для кінцевих споживачів товару, що також сприяє просуванню товару на ринку та формуванню пропозицій щодо поліпшення асортиментів і впакування товарів поставлених постачальником для реалізації в мережі магазинів «Fozzy».

Як вказано в додатку №1 до договору маркетингу №М-1397 від 01.09.2020, вартість послуг визначається у відсотках від поставленої Позивачем товару. Отримуючи товар від постачальників, в тому числі і від Позивача. ТОВ «ЕКСПАНСІЯ» вживає всіх можливих заходів для реалізації отриманого товару кінцевому споживачу в місцях продажу, магазинах « Fozzy » та через інтернет-магазин fozzyshop.ua, за що справляє відповідну плату з постачальників товару, в тому числі Позивача. Такі заходи і включають в себе передбачені договором маркетингу №М-1397 від 01.09.2020, доставка та викладка товарів у магазинах мережі «Fozzy» їх передпродажна підготовка, формування обізнаності потенційних покупців щодо поставленого постачальником товару через рекламні та акційні заходи на території магазинів «Fozzy» та інтернет-магазину fozzyshop.ua, та інші роботи пов`язані з сприянню реалізації триманого ви постачальника товару

Договори поставки та маркетингу нерозривно між собою пов`язані, і ТОВ «ЕКСПАНСІЯ» має договори маркетингу з усіма постачальниками товарів, що реалізуються в мережі магазинів «Fozzy», оскільки комплекс заходів по стимулюванню збуту товарів, організації та управлінні руху товарів до споживача, послуги з розміщення товару в місцях продажу, внесення товару до інформаційних баз продажу, послуги зі збору та розповсюдження інформації про товар мають бути оплачені постачальниками таких товарів, які мають свій безпосередній інтерес в реалізації їхніх товарів у магазинах мережі «Fozzy». Від успішності заходів, що проводяться працівниками магазинів « Fozzy » та інтернет-магазину fozzyshop.ua залежить подальша закупівля тих чи інших товарів ТОВ «ЕКСПАНСІЯ» для подальшої реалізації кінцевим споживачам.

Вищезазначене також відображене і в складеному відповідачем акті перевірки від 21.09.2022 №185/33-00-07-01/39507437, де на сторінці 29 Акту перевірки відповідача зазначає і про те що ТОВ «ЕКСПАНСІЯ» веде діяльність роздрібної торгівлі, так і те що договір маркетингу має ціну визначену у вигляді відсотку від поставленого позивачем товару, зокрема за договором поставки №675 від 01.09.2020.

Таким чином, у позивача є комерційний інтерес у реалізації свого товару кінцевому споживачу, закупівлі власником торгівельної мережі ТОВ «ЕКСПАНСІЯ» товарів, для організації їх продажу кінцевим споживачам та проведення комплексу заходів для стимулювання продажу товарів кінцевому споживачу, що напряму впливає на подальший обсяг закупівель ТОВ «ЕКСПАНСІЯ» товару у Позивача. Отже наявний взаємозв`язок договорів поставки та маркетингу, а також і характер послуг що надавалися, у повній мірі відповідають послугам визначеним пунктом 14.1.108 Податкового кодексу України

Проте, на сторінці 28 вищезгаданого Акту перевірки, відповідач не враховуючи положення договору маркетингу №М-1397 від 01.09.2020 та принцип формування вартості послуг вказаний у додатку №1 відповідно зв`язку даного договору маркетингу та поставки товару Позивачем до ТОВ «ЕКСПАНСІЯ», приходить до хибного висновку про відсутність в діях Позивача економічної доцільності понесених витрат па дані послуги маркетингу. Даний висновок є повністю хибним, оскільки отримані послуги за договором маркетингу напряму впливають на сам факт поставки товару Позивачем до ТОВ «ЕКСПАНСІЯ» для реалізації поставлених товарів у магазинах мережі «Fozzy» без укладення договору маркетингу Позивачем з ТОВ «ЕКСПАНСІЯ», закупівлі товару у Позивача для реалізації у мережі магазинів «Fozzy» та інтернет-магазину fozzyshop.ua не проводилась би взагалі, та відповідно Позивач не отримав би доходу від продажу свого товару.

Також зазначає, що згідно частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. У Акті перевірки Відповідач не наводить жодних нормативних актів які б давали йому законні підстави робити висновки щодо того які договори слід укладати суб`єктам господарювання Також не наведено жодних нормативних актів які би передбачали право Відповідача визначати за суб`єкт господарювання доцільність замовлення ним тих чи інших послуг, як це визначає Відповідач на ст 33 Акту перевірки. Такі висновки Відповідача фактично суперечать положенням статей 42-44 Господарського кодексу України, якими передбачена свобода підприємницької діяльності та вільного вибору всіх видів такої діяльності не забороненої законом

Враховуючи вищевикладене, вважаємо що Відповідач дійшов хибних висновків щодо характеру взаємовідносин між ТОВ «ЕКСПАНСІЯ» та ТОВ «КОМО Україна», не мав законних підстав для прийняття оскаржуваного рішення, а відтак вважає що позов у цій частині має бути задоволений.

Сторони скористались своїм правом на подання до суду заяв по суті справи, в яких письмово виклали свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору, а тому суд вважає можливим розглянути справу за наявними у справі матеріалами.

Дослідивши подані суду письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Судом встановлено, що у період з 09.08.2022 по 14.09.2022 посадовими особами Західного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «КОМО Україна» щодо дотримання податкового законодавства при декларуванні з лютого 2022 по квітень 2022 від`ємного значення з ПДВ, у тому числі заявленого до відшкодування з бюджету з урахуванням періодів декларування від`ємного значення та поданих уточнюючих розрахунків.

За результатами вказаної перевірки складено акт від 21.09.2022 №185/33-00-07-01/39507437, яким встановлено порушення ТОВ «КОМО Україна», зокрема:

- п. 198.3 ст. 198, п. 200.1, п. 200.4 абз. «в» ст. 200, п. 32 прим. 2 підрозд. 2 розд. ХХ ПК України, оскільки ним завищено податковий кредит, що призвело до завищення показника у рядку 19 «Від`ємне значення різниці між сумою податкового зобов`язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду (рядок 17 - рядок 9 декларації) (позитивне значення), та відповідно у рядку 21 «Сума від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (рядок 19.1 + рядок 20.3 декларації) переноситься до рядка 16.1 декларації наступного звітного (податкового) періоду податкової декларації з ПДВ за квітень 2022 на загальну суму 2 366 046,87 грн.

Скориставшись правом, наданим п. 86.7 ст. 86 ПК України, позивач подав до Західного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків у заперечення від 05.10.2022 за №120 на акт документальної позапланової виїзної перевірки від 21.09.2022 за №185/33-00-07-01/39507437, в якому просив вищенаведені висновки акту перевірки не брати до уваги як хибні.

В подальшому, 20.10.2022 на підставі висновків акта перевірки Західним міжрегіональним управлінням ДПС по роботі з великими платниками податків прийнято податкове повідомлення-рішення №339/33-00-07-01 про зменшення від`ємного значення суми ПДВ в розмірі 2 366 046,87 грн.

Не погоджуючись із отриманим ППР, позивач направив на адресу ДПС України скаргу від 07.11.2022, за результатом розгляду якої, рішенням №440/6/99-00-06-01-02-08 від 05.01.2023, спірне податкове повідомлення-рішення від 20.10.2022 №№339/33-00-07-01 залишено без змін, а скаргу без задоволення.

Вважаючи рішення контролюючого органу протиправним та таким, що підлягає скасуванню, позивач звернувся з даним адміністративним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що склалися між сторонами, суд зазначає наступне.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до підпункту 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 ПК України, господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Відповідно до положень підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно підпункту 14.1.191 пункту 14.1 статті 14 ПК України постачання товарів - будь-яка передача права на розпоряджання товарами як власник, у тому числі продаж, обмін чи дарування такого товару, а також постачання товарів за рішенням суду.

За положенням підпункту 14.1.202 пункту 14.1 статті 14 ПК України продаж (реалізація) товарів - будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими господарськими, цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за плату або компенсацію незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатного надання товарів. Не вважаються продажом товарів операції з надання товарів у межах договорів комісії (консигнації), поруки, схову (відповідального зберігання), доручення, довірчого управління, оперативного лізингу (оренди), інших цивільно-правових договорів, які не передбачають передачі прав власності на такі товари.

Відповідно до підпункту 14.1.231 пункту 14.1 статті 14 ПК України розумна економічна причина (ділова мета) - причина, яка може бути наявна лише за умови, що платник податків має намір одержати економічний ефект у результаті господарської діяльності.

Відповідно до положень підпункту 14.1.138 пункту 14.1 статті 14 ПК України основні засоби - матеріальні активи, у тому числі запаси корисних копалин наданих у користування ділянок надр (крім вартості землі, незавершених капітальних інвестицій, автомобільних доріг загального користування, бібліотечних і архівних фондів, матеріальних активів, вартість яких не перевищує 6000 гривень, невиробничих основних засобів і нематеріальних активів), що призначаються платником податку для використання у господарській діяльності платника податку, вартість яких перевищує 6000 гривень і поступово зменшується у зв`язку з фізичним або моральним зносом та очікуваний строк корисного використання (експлуатації) яких з дати введення в експлуатацію становить понад один рік (або операційний цикл, якщо він довший за рік).

Підпунктами 16.1.2, 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 вказаного Кодексу встановлено, що платник податків зобов`язаний: вести в установленому порядку облік доходів і витрат, складати звітність, що стосується обчислення і сплати податків та зборів; сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Відповідно до пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України, для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно з пунктом 198.1 статті 198 ПК України, до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

У пункті 198.2 статті 198 ПК України зазначено, що датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг.

Пунктом 198.3 статті 198 ПК України визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пункту 198.5 статті 198 ПК України платник податку зобов`язаний нарахувати податкові зобов`язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних в терміни, встановлені цим Кодексом для такої реєстрації, зведену податкову накладну за товарами/послугами, необоротними активами (для товарів/послуг, необоротних активів, придбаних або виготовлених до 1 липня 2015 року, - у разі, якщо під час такого придбання або виготовлення суми податку були включені до складу податкового кредиту), у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи призначаються для їх використання або починають використовуватися:

а) в операціях, що не є об`єктом оподаткування відповідно до статті 196 цього Кодексу (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 196.1.7 пункту 196.1 статті 196 цього Кодексу) та місце постачання яких розташоване за межами митної території України;

б) в операціях, звільнених від оподаткування відповідно до статті 197, підрозділу 2 розділу XX цього Кодексу, міжнародних договорів (угод) (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 197.1.28 пункту 197.1 статті 197 цього Кодексу та операцій, передбачених пунктом 197.11 статті 197 цього Кодексу);

в) в операціях, що здійснюються платником податку в межах балансу платника податку, у тому числі передача для невиробничого використання, переведення виробничих необоротних активів до складу невиробничих необоротних активів;

г) в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку.

Відповідно до пункту 201.1 статті 201 ПК України на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Згідно з пунктом 201.8 статті 201 ПК України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Пунктом 201.10 статті 201 ПК України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Суд зазначає, що підставою для ведення бухгалтерського обліку господарських операцій та надання юридичної сили і доказовості є первинні документи, що повинні бути складені відповідно до вимог чинного законодавства та не порушувати публічний порядок, встановлений Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 року №996-ХIV (далі - Закон №996).

Згідно із статтею 1 Закону №996 первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію.

Пунктом 2 статті 3 Закону №996 передбачено, що бухгалтерський облік є обов`язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Частиною першою статті 9 Закону №996 підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Відповідно до пункту 2 статті 9 даного Закону, первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади і прізвища (крім первинних документів, вимоги до яких встановлюються Національним банком України) осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена також у підпункті 1.2 пункту 1, підпункті 2.1 пункту 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженим Наказом Міністерства фінансів України 24.05.1995 №88, відповідно до якого первинні документи - це документи, створені у паперовій або в електронній формі, які містять відомості про господарські операції.

Первинні документи фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо безпосередньо після її закінчення. Інформація, що міститься у прийнятих до обліку первинних документах, систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов`язаних рахунках бухгалтерського обліку. Дані аналітичних рахунків повинні бути тотожні відповідним рахункам синтетичного обліку на перше число кожного місяця. Господарські операції повинні бути відображені в облікових регістрах у тому звітному місяці, в якому вони були здійснені.

Господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

Аналіз вказаних норм свідчить про те, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством.

Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

З метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість необхідно з`ясовувати рух активів у процесі здійснення господарської операції.

При цьому, дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції: договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів тощо.

Необхідно перевірити фізичні, технічні та технологічні можливості певної особи до вчинення тих чи інших дій, що становлять зміст господарської операції, як то: наявність кваліфікованого персоналу, основних фондів, у тому числі транспортних засобів для перевезення або виробництва, приміщень для зберігання товарів тощо, якщо такі умови необхідні для здійснення певної операції; можливість здійснення операцій з відповідною кількістю певного товару у відповідні строки з урахуванням терміну його придатності, доступності на ринку тощо; наявність відповідних ліцензій та інших дозвільних документів.

З матеріалів справи вбачається, що підставою для прийняття податкового повідомлення-рішення Західного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків №339/33-00-07-01 від 20.10.2022, на переконання відповідача, слугували порушення позивачем п. 198.3 ст. 198, п. 200.1, п. 200.4 абз. «в» ст. 200, п. 32 прим. 2 підрозд. 2 розд. ХХ ПК України, оскільки ним завищено податковий кредит, що призвело до завищення показника у рядку 19 «Від`ємне значення різниці між сумою податкового зобов`язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду (рядок 17 - рядок 9 декларації) (позитивне значення), та відповідно у рядку 21 «Сума від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (рядок 19.1 + рядок 20.3 декларації) переноситься до рядка 16.1 декларації наступного звітного (податкового) періоду податкової декларації з ПДВ за квітень 2022 на загальну суму 2 366 046,87 грн.

Такого висновку відповідач дійшов проаналізувавши господарські операції між позивачем та ТОВ «Сирний дім», ТОВ «ФОРА», ТОВ «ЕКСПАНСІЯ», зокрема, за надання послуг поставки, за період з лютого 2022 по квітень 2022 на загальну суму 2 366 046,87 грн, який було включено до складу податкового кредиту.

Зокрема, перевіркою було встановлено та підтверджується матеріалами даної адміністративної справи, що між позивачем та ТОВ «СИРНИЙ ДІМ» укладено дистриб`юторський договір №ДД-1024 від 05.05.2017 та договір про надання послуг №11119 від 11.11.2019.

За дистриб`юторським договором ТОВ «КОМО Україна» постачає для ТОВ «СИР НИЙ ДІМ» продукти харчування (великі оптові партії), які ТОВ «СИРНИЙ ДІМ» в подальшому реалізовує дрібними оптовими партіями роздрібним магазинам.

За умовами договору надання послуг, ТОВ «СИРНИЙ ДІМ» надає для ТОВ «КОМО Україна» послуги зі стимулювання продажів, збільшення об`ємів продажів. Ці по слуги включають в себе:

- Викладку продукції замовника в основних вітринах торгового закладу;

- Викладку продукції замовника в додаткових місцях продажу торгового за кладу;

- Проведення ротації продукції з меншими термінами придатності на перед вітрини;

- Контроль термінів придатності продукції в торговому закладі;

- Контроль наявності і коректності цінників на продукцію замовника;

- Стікерування брендованими наліпками продукції замовника;

- Контроль достатніх залишків товару замовника в торговому закладі;

- Контроль наявності зіпсованого товару замовника в холодильних вітринах торгового закладу. У випадку виявлення - зняття з полиці;

- Розміщення додаткових рекламних матеріалів в торговому закладі, нада них замовником.

Факт надання таких послуг для ТОВ «КОМО Україна» підтверджує ряд докумен тів: звіти до актів здачі прийняття робіт (надання послуг) від 11.11.2019, від 28.02.2022 №2670, від 28.02.2022, №2734 від 31.03.2022, від 31.03.2022, від 30.04.2022 №2830, від 30.04.2022; додаткова угода від 01.02.2022 до договору про надання послуг №11119 від 11.11.2019, додаткова угода від 01.03.2022 до договору про надання послуг №11119 від 11.11.2019, додаткова угода від 01.04.2022 до договору про надання послуг №11119 від 11.11.2019; акти надання послуг від 28.02.2022 №2670, від 31.03.2022 №2734, від 30.04.2022 №2830; акти приймання-передачі виконаних робіт від 28.02.2022, від 31.03.2022, від 30.04.2022.

Між ТОВ «КОМО Україна» і ТОВ «ФОРА» укладено договір поставки №156 від 15.12.2020 та договір про надання послуг від 01.12.2020 №217.

За договором поставки ТОВ «КОМО Україна» постачає для ТОВ «ФОРА» продукти харчування (великі оптові парти), які ТОВ «ФОРА» реалізовує кінцевим спожива чам у власній мережі супермаркетів «ФОРА».

За умовами договору про надання послуг, ТОВ «ФОРА» надає для ТОВ «КОМО Україна» послуги, які включають в себе сприяння просуванню Товарів Замовника на ринку збуту; розповсюдження або сприяння розповсюдженню поліграфічної продукції з інформацією про Товар Замовника, в тому числі але не виключно на час проведення акцій, надання персоналу Замовника можливості розповсю дження рекламних матеріалів; проведення обов`язкових акцій по просуванню Товару Замовника.

Факт надання таких послуг для ТОВ «КОМО Україна» підтверджує ряд докумен тів: додатковий договір від 30.12.2021 до договору про надання послуг від 01.12.2020 №217; акти здачі прийняття робіт (надання послуг) від 28.02.2022 №0021257346, від 28.02.2022 №0021260554, від 28.02.2022 №0021257347, від 28.02.2022 №0021257344, від 28.02.2022 №0021257345, від 31.03.2022 №0021268386, від 31.03.2022 №0021268387, від 31.03.2022 №0021268388, від 31.03.2022 №0021268389, від 30.04.2022 №0021278573, від 30.04.2022 №0021278574, від 30.04.2022 №0021278575, від 30.04.2022 №0021278576, від 16.04.2022 №0021272974, від 16.04.2022 №0021272975, від 16.04.2022 №0021272976, від 16.04.2022 №0021272977; звіти до акту від 28.02.2022 №21257346, від 28.02.2022 №21260554, від 28.02.2022 №21257347, від 28.02.2022 №21257344, від 28.02.2022 №21257345, від 31.03.2022 №21268386, від 31.03.2022 №21268387, від 31.03.2022 №21268388, від 31.03.2022 №21268389, від 30.04.2022 №0021278573, від 30.04.2022 №0021278574, від 16.04.2022 №21272975, від 30.04.2022 №21278576, від 16.04.2022 №21272974, від 30.04.2022 №21278575, від 16.04.2022 №21272976, від 16.04.2022 №21272977, що свідчить про фактичне надання послуг.

Між ТОВ «КОМО Україна» і ТОВ «ЕКСПАНСІЯ» укладено договір поставки №675 від 01.04.2015та договір про надання маркетингових послуг №М1397 від 01.09.2020.

За договором поставки ТОВ «КОМО Україна» постачає для ТОВ «ЕКСПАНСІЯ» продукти харчування (великі оптові парти), які ТОВ «ЕКСПАНСІЯ» реалізовує кін цевим споживачам у власні мережі супермаркетів «ФОЗЗІ».

За умовами договору про надання послуг, ТОВ «ЕКСПАНСІЯ» надає для ТОВ «КОМО Україна» послуги, які включають в себе: надання необхідних послуг по передпродажній підготовці товару; сприяння просуванню товару на ринку збуту за допомогою інших засобів; формування пропозицій щодо поліпшення асортиментів і впакування това рів.

Факт надання таких послуг для ТОВ «КОМО Україна» підтверджує ряд докумен тів: договір поставки №675 від 01.04.2015та договір про надання маркетингових послуг №М1397 від 01.09.2020; додаткова угода від 25.12.2021 до договору про надання послуг №М-1397 від 01.09.2021; акти здачі прийняття робіт (надання послуг) від 30.04.2022 №0021278393, від 30.04.2022 №0021278394, від 30.04.2022 №0021278395, від 31.03.2022 №0021263960, від 31.03.2022 №0021263961, від 31.03.2022 №0021263962, від 31.03.2022 №0021265656, від 31.03.2022 №0021265657, від 31.03.2022 №0021265658, від 31.03.2022 №0021265659, від 31.03.2022 №0021265660, від 31.03.2022 №0021265661.

Так, суд наголошує, що норми податкового законодавства не визначають певний обсяг матеріальних та/або трудових ресурсів у платника податків при здійсненні господарської діяльності як критерій правового статусу платника податків чи умови для отримання податкової преференції у формі податкового кредиту чи визнання понесених витрат.

Разом з тим, Верховний Суд в постанові від 06.02.2018 року у справі № 804/4940/14, зазначив, що відсутність у контрагентів позивача матеріальних та трудових ресурсів не виключає можливості реального виконання ним господарської операції та не свідчить про одержання необґрунтованої податкової вигоди покупцем, оскільки залучення працівників є можливим за договорами цивільно-правового характеру, аутсорсингу та аутстафінгу (оренда персоналу). Основні та транспортні засоби можуть перебувати в постачальника на праві оренди або лізингу.

При цьому, норми податкового законодавства не визначають певний обсяг матеріальних та/чи трудових ресурсів у платника податків при здійсненні господарської діяльності, як критерій правового статусу платника податків щодо формування витрат, які ним понесені.

Суд зазначає, що сама по собі відсутність у контрагентів транспортних засобів, нерухомого майна, земельних ділянок, певної кількості персоналу, не можуть являтися вичерпними ознаками неправомірності вчиненої господарської операції, якщо з інших даних вбачається фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов`язаннях платника податків у зв`язку з його господарською діяльністю.

При цьому, суд також враховує те, що відповідачем не надано доказів визнання недійсними у судовому порядку договорів, укладених позивачем з його контрагентами. Виконання позивачем та його контрагентами зобов`язань за договорами підтверджується зібраними по справі доказами.

Про такий висновок суду свідчить правова позиція Верховного Суду викладена у постанові від 28.05.2021 року у справі №804/5965/16, згідно якої, податкова інформація, що наявна в інформаційно - аналітичних базах відносно контрагента позивача, як доказ нереальності здійснення господарських операцій, є безпідставною, оскільки остання носить виключно інформативний характер, не ґрунтується на безпосередньому аналізі первинних документів та не є належним доказом в розумінні процесуального Закону.

Оцінюючи висновки податкового органу щодо нереальності господарських операцій, суд приймає до уваги правову позицію Верховного Суду викладену у постанові від 18.06.2021 року у справі № 320/7061/19, згідно якої, порушення певними постачальниками товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на податковий кредит, за можливу неправомірну діяльність його контрагента за умови, не встановлення фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагента та злагодженість дій між ними.

Також, Верховний Суд у Постанові від 21.01.2021 року по справі №804/959/16 зазначив, що визначальним для вирішення справи є дослідження та встановлення фактичного руху активів в процесі виконання укладених договорів, і таке дослідження має бути здійснено на підставі первинних документів, які мають бути належним чином оформлені, в сукупності мають свідчити про беззаперечний факт реального вчинення таких операцій і є підставою для формування податкового обліку платника податків. У справі, що розглядається, позивачем було надано до судів першої та апеляційної інстанції оформлені у відповідності до вимог чинного податкового законодавства первинні документи (договори, договори постачання, накладні та податкові накладні, видаткові накладні, документи на підтвердження здійснення оплати по договорам укладеним з відповідними контрагентами, посвідчення відповідності, рахунки-фактури, копії довіреностей на відповідних відповідальних осіб за постачання/прийняття матеріальних цінностей (товарів), документи на перевезення товарів (містять всю необхідну інформацію щодо транспортування продукції, а саме: найменування вантажовідправника, вантажоодержувача, замовника, пункт навантаження/розвантаження, найменування вагону, прізвища та підписи відповідальних осіб, відомості про вантаж, маса товару, підпис та печатка перевізника) та їх розвантаження на складські приміщення та інші документи), які містять усі необхідні реквізити та відомості, а також у повній мірі відображають зміст господарських операцій.

Суд також звертає увагу, на те, що недостатність персоналу, відсутність власних транспортних засобів, виробничо-складських приміщень не може свідчити про відсутність адміністративно-господарських можливостей на виконання господарських зобов`язань та відсутність фактичних дій, спрямованих на виконання взятих на себе зобов`язань, що унеможливлює здійснення господарської діяльності, оскільки наведені обставини не позбавляють суб`єкта господарювання здійснювати посередницьку діяльність, залучати виробничі та трудові ресурси інших суб`єктів господарювання для виконання зобов`язань по укладених ним договорах. Аналогічна правова позиція висловлена 10 листопада 2020 року Верховним Судом в рамках справи № 440/3779/18, касаційне провадження №К/9901/23882/19.

Враховуючи викладене, суд доходить висновку, що в даному випадку договори між позивачем та його контрагентом ТОВ «СИРНИЙ ДІМ», ТОВ «ФОРА та ТОВ «ЕКСПАНСІЯ» були реально виконані сторонами, кожна оподаткована господарська операція належним чином оформлена.

Суд враховує. що право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

З аналізу вказаних правових норм та обставин справи можна дійти висновку, що необхідними та достатніми підставами для включення ТОВ «КОМО Україна» до складу податкового кредиту відповідних сум податку на додану вартість є, зокрема, сплата чи нарахування сум податку на додану вартість у зв`язку з таким придбанням.

Отже, наявність підтверджуючих первинних документів свідчать на користь того, що висновки акта перевірки про порушення ТОВ «КОМО Україна» ПК України в частині завищення від`ємного значення з ПДВ, що зараховується до податкового кредиту є помилковими, а зменшення позивачу суми податкового кредиту - протиправним.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що позовні вимоги щодо скасування податкового повідомлення-рішення від 20.10.2022 №339/33-00-07-01, яким ТОВ «КОМО Україна» зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість задекларовану в розмірі 2 366 046,87 грн є обґрунтованими, відповідають фактичним обставинам справи, встановленим судом, підтверджені належними доказами, а тому підлягають задоволенню.

Відповідно до вимог частини третьої статті 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини першої статті 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з частиною другою статті 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Суд зауважує, що в ході судового розгляду справи позивачем доведено ті обставини, на яких ґрунтуються його вимоги щодо визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення, в той час, як відповідач не довів правомірності прийнятого ним рішення.

Відповідно до статті 244 КАС України суд під час ухвалення рішення вирішує, як розподілити між сторонами судові витрати.

Згідно із частиною першою статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Отже, на користь позивача необхідно стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача судовий збір в розмірі 35 490,70 грн, сплачений згідно з платіжною інструкцією від 30.01.2023 №865.

Керуючись статтями 139, 243-245, 246, 255, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення Західного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків від 20 жовтня 2022 року №339/33-00-07-01.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Західного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків на користь товариства з обмеженою відповідальністю «КОМО Україна» судовий збір в розмірі 35 490 (тридцять п`ять тисяч чотириста дев`яносто) гривень 70 копійок.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «КОМО Україна» (43006, Волинська область, місто Луцьк, вулиця Лідавська, 2, ідентифікаційний код юридичної особи 39507437).

Відповідач: Західне міжрегіональне управління ДПС по роботі з великими платниками податків (79026, місто Львів, вулиця Стрийська, 35, ідентифікаційний код юридичної особи 44045187).

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Товариство з обмеженою відповідальністю «СИРНИЙ ДІМ» (61037, місто Харків, проспект Героїв Харкова, 124, ідентифікаційний код юридичної особи 31062512).

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Товариство з обмеженою відповідальністю «ФОРА» (08132, Київська область, місто Вишневе, вулиця Промислова, 5, ідентифікаційний код юридичної особи 32294897).

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Товариство з обмеженою відповідальністю «ЕКСПАНСІЯ» (08132, Київська область, місто Вишневе, вулиця Промислова, 5, ідентифікаційний код юридичної особи 32294905).

Суддя Ф.А. Волдінер