Решение № 116047233, 19.01.2021, Печерський районний суд міста Києва

печерський районний суд міста києва

Справа № 932/15098/19-ц

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 січня 2021 року Печерський районний суд м. Києва у складі:

головуючого - судді Новака Р.В.,

при секретарі судового засідання - Талдоновій М.Є.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін в приміщенні Печерського районного суду міста Києва цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства Акціонерний комерційний банк «Індустріалбанк» про стягнення безпідставно списаних коштів та відшкодування моральної шкоди,-

ВСТАНОВИВ:

У жовтні 2019 року позивач ОСОБА_1 звернувся до Бабушкінського районного суду м. Дніпро із позовом до відповідача Публічного акціонерного товариства Акціонерний комерційний банк «Індустріалбанк» (далі - ПАТ АКБ «Індустріалбанк»), в якому просив стягнути з останнього на свою користь безпідставно списані кошти у розмірі 16 000,00 грн, а також суму моральної шкоди у розмірі 10 000,00 грн.

Свої вимоги обґрунтовував тим, що між сторонами було укладено заяву-договір № 0100/Ф/761253 про відкриття та обслуговування карткового рахунку № НОМЕР_1 для отримання заробітної плати.

06.08.2019 року на картковий рахунок позивача було зараховано заробітну плату в сумі 17874,36 грн, а 08.08.2019 року, з 04 год 06 хв., до 04 год 11 хв ОСОБА_1 було надіслано вісім смс-повіломленнь про те, що з його особового рахунку № НОМЕР_1 списано 16 000 грн. У зв`язку з тим, що списання коштів відбулось несанкціоновано, останній, за телефоном гарячої лінії звернувся до ПАТ АКБ «ІНДУСТРІАЛБАНК» з вимогою заблокувати відкриту на його ім`я картку та повідомив про факт шахрайства. Крім того, 15.08.2019 року, позивач звернувся з повідомленням про вчинення кримінального правопорушення до Синельниківського ВП ГУ НП в Дніпропетровській області. По даному факту Синельниківським ВП ГУ НП в Дніпропетровській області було розпочато кримінальне провадженням 12019040390001205 за ознаками злочину, передбаченого частиною першою статті 190 КК України. 15.08.2019 року ОСОБА_1 , до ПАТ АКБ «ІНДУСТРІАЛБАНК» було подано заяву про проведення службового розслідування про незаконне списання коштів з його заробітної картки № НОМЕР_1 в сумі 16 000 грн та повернення списаних з поточного рахунку коштів. 22.08.2019 року позивач отримав лист № 830 про відмову в задоволенні його вимог, з підстав несумлінного виконання, як клієнтом банку, умов зберігання та використання інформації в каналі зв`язку. З такими висновками відповідача ОСОБА_1 не згоден, оскільки жодного розпорядження про списання коштів не давав, будь-яких дій, що могли би призвести до списання грошових коштів, не вчиняв. Вважає, що Відповідач не виконав покладені на нього обов`язки щодо збереження його коштів.

Звертав увагу суду, що відповідно до виданого Відповідачем витягу, 07.08.2019 року об 23 год 13 хв було зроблено запит балансу на рахунку позивача, але sms- повідомлення йому не надходило. В зв`язку з тим, що це sms-повідомлення не надійшло позивачу вчасно, останній не мав змоги в найкоротший термін заблокувати свою картку, і таким чином завадити несанкціонованному списаню його грошових коштів

Позивач вважає, що списання коштів з його рахунку було вчинено відповідачем неправомірно. Позовна вимога про відшкодування моральної шкоди мотивована тим, що відповідачем затягується виплата безпідставно списаних коштів, що призвела до душевних хвилювань та вимагає додаткових зусиль і часу для відновлення порушеного порядку життя, вплинуло на особисті стосунки та фізичне здоров`я. Враховуючи викладене, позивач звернувся до суду за захистом своїх прав та інтересів.

Ухвалою судді Бабушкінського районного суду м. Дніпро від 07.10.2019 року позовну заяву ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства Акціонерний комерційний банк «Індустріалбанк» про стягнення безпідставно списаних коштів та відшкодування моральної шкоди направлено за підсудністю до Печерського районного суду м. Києва.

Ухвалою Печерського районного суду міста Києва від 17 січня 2020 року відкрито провадження у справі, постановлено розгляд справи проводити у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Сторонам роз`яснено їх процесуальні права подати заяви по суті справи та встановлено відповідні строки.

Засвідчена належним чином копія ухвали про відкриття провадження у справі від 17 січня 2020 року та копія позовної заяви з додатками надсилалася судом на адресу місця реєстрації відповідача.

Верховний Суд у постанові від 18 березня 2021 року у справі №911/3142/19 сформував правовий висновок про те, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а, в даному випадку, суду (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25 квітня 2018 року у справі № 800/547/17 (П/9901/87/18) (провадження № 11-268заі18), постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27 листопада 2019 року у справі № 913/879/17, від 21 травня 2020 року у справі № 10/249-10/19, від 15 червня 2020 року у справі № 24/260-23/52-б).

Отже, зважаючи на те, що судом вжито всіх можливих та розумних заходів щодо повідомлення відповідача про розгляд справи, та неподання у встановлений судом строк заяви із запереченнями щодо розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження та/або клопотання про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін та/або письмового відзиву на позов, справа вирішується за наявними матеріалами у відповідності з нормою частини п`ятої статті 279 ЦПК України.

На підставі викладеного, судовий розгляд справи здійснюється за правилами спрощеного позовного провадження на підставі наявних у суду матеріалів, без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Всебічно проаналізувавши обставини справи в їх сукупності, оцінивши за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному і об`єктивному розгляді справи, зібрані по справі докази, керуючись законом, суд дійшов до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судом, між ОСОБА_1 та ПАТ АКБ «Індустріалбанк» було укладено заяву-договір № 0100/Ф/761253 про відкриття та обслуговування карткового рахунку № НОМЕР_1 для отримання заробітної плати.

06.08.2019 року з даної картки було без відома позивача, банком списано грошові кошти в загальному розмірі 16 000,00 грн.

09.08.2019 позивач звернувся до Синельниківського ВП ГУ НП в Дніпропетровській області. із заявою про вчинення злочину. По даному факту Синельниківським ВП ГУ НП в Дніпропетровській області було розпочато кримінальне провадженням 12019040390001205 за ознаками злочину, передбаченого частиною першою статті 190 КК України, що підтверджується витягом з ЄДРСР.

15.08.2019 позивач подав заяву до ПАТ АКБ «ІНДУСТРІАЛБАНК» про проведення службового розслідування про незаконне списання коштів з його заробітної картки № НОМЕР_1 в сумі 16 000 грн та повернення списаних з поточного рахунку коштів. 22.08.2019 року відповідачем направлено лист за № 830 згідно якого підстави для повернення списаних з карткового рахунку ОСОБА_1 грошових коштів відсутні, у зв`язку з несумлінним виконання, як клієнтом банку, умов зберігання та використання інформації в каналі зв`язку. Більше того, операції проведені коректно, з використанням реквізитів карти, що супроводжувались введенням ПІН-коду. Відповідно до правил міжнародної платіжної системи відсутня можливість отримання відшкодування по таким операціям.

Так, відповідно до ст. 1066 ЦК України, за договором банківського рахунку банк зобов`язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком.

Згідно з ч. 3 ст. 1068 ЦК України, банк зобов`язаний за розпорядженням клієнта видати або перерахувати з його рахунка грошові кошти в день надходження до банку відповідного розрахункового документа, якщо інший строк не передбачений договором банківського рахунку або законом.

Частиною 1 ст. 1071 ЦК України встановлено, що банк може списати грошові кошти з рахунку клієнта на підставі його розпорядження.

Частиною 2 згаданої статті встановлено, що грошові кошти можуть бути списані з рахунку клієнта без його розпорядження лише на підставі рішення суду, а також у випадках, встановлених законом чи договором між банком і клієнтом.

Як вбачається з матеріалів справи відповідачем не доведено, що позивач вчиняв розрядження щодо списання/перерахунку коштів, та вчиняв будь-які інші дії, що могли б призвести до списання грошових коштів з його рахунків.

Статтею 1073 ЦК України встановлено, що у разі безпідставного списання банком з рахунка клієнта або порушення банком розпорядження клієнта про перерахування грошових коштів з його рахунку банк повинен негайно після виявлення порушення зарахувати відповідну суму на рахунок клієнта або належного отримувача, сплатити проценти та відшкодувати завдані збитки, якщо інше не встановлено законом.

У відповідності до п. 32.3.2 Закону України «Про платіжні системи та переказ грошей в Україні у разі переказу з рахунка платника без законних підстав, за ініціативою неналежного стягувана, з порушенням умов доручення платника на здійснення договірного списання або внаслідок інших помилок банку повернення платнику цієї суми здійснюється у встановленому законом судовому порядку. При цьому банк, що списав кошти з рахунка платника без законних підстав, має сплатити платнику пеню у розмірі процентної ставки, що встановлена цим банком по короткострокових кредитах, за кожний день починаючи від дня переказу до дня повернення суми переказу на рахунок платника, якщо інша відповідальність не передбачена договором.

Відповідно до Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» неналежний отримувач - особа, якій без законних підстав зарахована сума переказу на її рахунок або видана їй у готівковій формі.

Згідно з Законом України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» неналежний переказ - рух певної суми коштів, внаслідок якого з вини ініціатора переказу, який не є платником, відбувається її списання з рахунка неналежного платника та/або зарахування на рахунок неналежного отримувача чи видача йому суми переказу в готівковій чи майновій формі.

Неналежний платник - особа, з рахунка якої помилково або неправомірно переказана сума коштів.

Згідно зі ст. 7 та п. 38.1 і 38.4 ст. 38 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні", режим обслуговування клієнта банків полягає у зберіганні коштів, здійсненні розрахунково-касових операцій за допомогою платіжних інструментів та створенні системи захисту інформації, яка повинна забезпечувати безперервний захист інформації щодо переказу коштів на усіх етапах її формування, обробки, передачі та зберігання.

Аналіз наведених вище норм вказує, що крім функцій розрахунково-касового обслуговування клієнта, банк також виконує й функцію зберігання його грошових коштів, які перебували на поточному рахунку, і несе відповідальність за безпеку власної платіжної системи, а значить і грошових коштів.

Відповідно до п. 18.3 статті 18 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні", при прийманні електронних документів на переказ має бути дотримана відповідна процедура перевірки електронного цифрового підпису, що дає можливість пересвідчитися у цілісності та достовірності електронного документу. У разі недотримання зазначених вимог, банк або інша установа - член платіжної системи, несуть відповідальність за шкоду, заподіяну суб`єктам переказу.

Згідно з п. 39.2.3 ст. 39 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" відповідач не забезпечив дотримання вимог законодавства та не виконав зобов`язань перед позивачем, як володільцем банківського рахунку.

Оскільки з рахунків позивача списання коштів було вчинено відповідачем неправомірно, позовні вимоги є законними, обґрунтованими та такими, що підлягаю задоволенню, та підлягає поверненню сума 16 000,00 грн.

Що стосується вимог про відшкодування моральної шкоди, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала за наявності її вини.

Відповідно до вимог ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення, тощо) та з урахуванням інших обставин. При цьому, суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

У пунктах 3, 5 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» № 4 від 31 березня 1995 року роз`яснено судам, що під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема, у порушенні права власності.

Обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача та вина останнього в її заподіянні. Зокрема, підлягають з`ясуванню наступні обставини: чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Дії відповідача, пов`язані з неправомірним списанням коштів з рахунку позивача призвели до того, що ОСОБА_1 був позбавлений можливості у повній мірі задовольнити свої життєві потреби, оскільки, будучи власником коштів, внаслідок дій відповідача, він не зміг використати їх у своїх цілях. З виписки по рахунку вбачається, що у 06.08.2019 року позивач отримав заробітну плату на картку у загальному розмірі 17 874,36 грн, з яких відповідач списав 16 000,00 грн. С списання цих коштів змінило нормальні умови для існування позивача.

Відтак, визначаючи у відповідності до вимог ч. 3 ст. 23 ЦК України, розмір відшкодування за спричинену позивачу моральну шкоду, з урахуванням принципів розумності та справедливості, конкретних обставин справи апеляційний суд приходить до висновку, що співмірним із заподіяною позивачу моральною шкодою та достатнім буде розмір грошового відшкодування у сумі 500,00 грн.

Спростувати факт заподіяння моральної шкоди має відповідач, що узгоджується з висновками, які містяться у постанові Верховного Суду від 10 лютого 2021 року у справі № 761/24143/19. Натомість, всупереч вимог ст. 81 ЦПК України ПАТ АКБ «Індустріалбанк» не надав доказів на спростування такого факту.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 01 вересня 2020 року у справі № 216/3521/16-ц (провадження № 14-714цс19) відступила від висновку про застосування статей 4 та 22 Закону про захист прав споживачів, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 березня 2019 року у справі № 761/26293/16-ц (провадження № 14-64цс19) в частині застосування норм права при вирішенні питання про відшкодування моральної шкоди за порушення договору банківського вкладу.

У пунктах 49.-51. постанови Великої Палати Верховного Суду у постанові від 01 вересня 2020 року у справі № 216/3521/16-ц (провадження № 14-714цс19) зазначено, що: «виходячи з положень статей 16 і 23 ЦК України та змісту права на відшкодування моральної шкоди в цілому як способу захисту суб`єктивного цивільного права, компенсація моральної шкоди повинна відбуватися у будь-якому випадку її спричинення - право на відшкодування моральної (немайнової) шкоди виникає внаслідок порушення права особи незалежно від наявності спеціальних норм цивільного законодавства. Статті 4 та 22 Закону про захист прав споживачів у чинній редакції прямо передбачають право споживача на відшкодування моральної шкоди у правовідносинах між споживачами та виробниками і продавцями товарів, виконавцями робіт і надавачами послуг. Так, вирішуючи спір щодо відшкодування моральної шкоди за порушення споживчого договору, зокрема у справі про порушення банком зобов`язання з повернення вкладу, суди мають враховувати, що моральна шкода за порушення цивільно-правового договору як спосіб захисту суб`єктивного цивільного права може бути компенсована і в тому разі, якщо це прямо не передбачено законом або тим чи іншим договором, і підлягає стягненню на підставі статей 16 та 23 ЦК України і статей 4 та 22 Закону про захист прав споживачів навіть у тих випадках, коли умовами договору право на компенсацію моральної шкоди не передбачено».

Аналогічна правова позиція міститься у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 21.09.2020 року № 372/586/16-ц.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом (частина друга статті 13 ЦПК України).

Відповідно до частин п`ятої-шостої статті 81 ЦПК України докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства Акціонерний комерційний банк «Індустріалбанк» про стягнення безпідставно списаних коштів та відшкодування моральної шкоди, підлягають частковому задоволенню.

За змістом ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Відповідно до частини шостої статті 141 ЦПК України, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Ураховуючи, що загальна ціна позову по першій вимозі становила 16 000,00 грн, а позовні вимоги в цій частині задоволені в повному обсязі, стягненню з відповідача на користь держави підлягає сума судового збору в розмірі 768,40 грн. Разом з тим, ціна позову по другій майновій вимозі становила 10 000,00 грн, а позовні вимоги в цій частині задоволені судом на суму 500,00 грн, що дорівнює 05% від ціни позову, стягненню з відповідача на користь держави підлягає сплачена останнім сума судового збору в розмірі 3,84 грн пропорційно до частки задоволених позовних вимог (500 грн. х 100% : 10 000,00 = 05% х 768,40 грн). Відтак, сумарно з відповідача на користь держави підлягає сплата судового збору у розмірі 772,24 грн.

Разом з тим, суд роз`яснює, що оскільки позивач був звільнений від сплати судового збору на підставі ч. 3 ст. 22 ЗУ «Про захист прав споживачів», сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом згідно ст. 7 ЗУ «Про судовий збір».

Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 1066, 1068, 1071,1073, 1167 Цивільного кодексу України; ст. 18, 38,39 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», ст. ст. 12, 76-81, 258, 259, 263, 265 ЦПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства Акціонерний комерційний банк «Індустріалбанк» про стягнення безпідставно списаних коштів та відшкодування моральної шкоди - задовольнити частково.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства Акціонерний комерційний банк «Індустріалбанк» (код ЄРДПОУ 13857564, адреса місцезнаходження: м. Київ, вул. Генерала Алмазова, 187) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП не відомий, адреса місця проживання: АДРЕСА_1 ) безпідставно списані кошти у розмірі 16 000 (шістнадцять тисяч) грн 00 коп.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства Акціонерний комерційний банк «Індустріалбанк» (код ЄРДПОУ 13857564, адреса місцезнаходження: м. Київ, вул. Генерала Алмазова, 187) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП не відомий, адреса місця проживання: АДРЕСА_1 ) - 500 (п`ятсот) грн 00 коп. у відшкодування моральної шкоди.

В решті позовних вимог відмовити.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства Акціонерний комерційний банк «Індустріалбанк» (код ЄРДПОУ 13857564, адреса місцезнаходження: м. Київ, вул. Генерала Алмазова, 187) на користь держави судовий збір в розмірі 772 ( сімсот сімдесят два) грн 24 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.

Позивач - ОСОБА_1 - РНОКПП не відомий , місце проживання: АДРЕСА_1 .

Відповідач - Публічне акціонерне товариство Акціонерний комерційний банк «Індустріалбанк» - код ЄДРПОУ 13857564, адреса місцезнаходження: м. Київ, вул. Генерала Алмазова, 187.

Суддя Р.В. Новак