№ 11579, 19.06.2006, Господарський суд Хмельницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

29000, м. Хмельницький, Майдан Незалежності, 1 тел. 79-57-10, факс 79-58-82

_______________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

"19" червня 2006 р. Справа №6/77-нА

за позовом Відкритого акціонерного товариства "Шепетівський цукровий комбінат" м. Шепетівка

до Шепетівської об'єднаної державної податкової інспекції, м. Шепетівка

про визнання протиправним і скасування прийнятого Шепетівською ОДПІ Хмельницької області Рішення від 27.02.2006р. за № 0000132301/0

Суддя Танасюк О.Є. Секретар судового засідання Сарбей О.Ф.

Представники сторін:

від позивача Василівець І.В. –представник за довіреністю від 10.01.06р.

від відповідача Савчук Ю.М. –представник за довіреністю №8664/10/10 від 19.10.05р.

У судовому засіданні згідно ч.3 ст. 160 КАСУ проголошено вступну і резолютивну частини постанови.

Суть спору: Позивач звернувся з адміністративним позовом, в якому просить суд визнати протиправним та скасувати рішення Шепетівської ОДПІ №0000132301/0 від 27.02.06р. яким позивачу визначено зобов’язання за платежем „частина прибутку господарських організацій, код платежу 3021010200” в сумі 93 660,00 грн.

Повноважний представник позивача в судових засіданнях позовні вимоги підтримав, зазначаючи, що 18.02.06р. відповідачем було проведено перевірку, за результатами якої встановлено порушення позивачем ст.65 Закону України „Про державний бюджет України”, а також п. 3 Порядку і нормативів відрахування господарськими організаціями до загального фонду Державного бюджету частини прибутку (доходу) за результатами фінансово-господарської діяльності у 2004р. та щоквартальної фінансово-господарської діяльності у 2005р., затвердженого Постановою КМ України від 15.01.05р. №50.

На підставі даного акту прийнято спірне рішення №0000132301/0 від 27.02.06р., яким позивачу визначено суму за платежем „частина прибутку господарських організацій, код платежу 3021010200” в розмірі 93 660,00 грн. Однак, із вказаним рішенням позивач не погоджується, оскільки вважає, що норма ст.65 Закону України „Про державний бюджет на 2005р.”, відповідно до якої „...господарські організації: державні, казенні підприємства та їх об’єднання і дочірні підприємства, а також акціонерні, холдингові компанії та інші суб’єкти господарювання, у статутному фонді яких державі належать частки (акції, паї), та їх дочірні підприємства сплачують до загального фонду Державного бюджету України частину прибутку” не узгоджується із ст.14 Закону України „Про систему оподаткування”, якою встановлено вичерпний перелік податків, зокрема податок на прибуток підприємств, в тому числі і дивіденди, що сплачуються до бюджету державними не корпоратизованими, казенними або комунальними підприємствами. В зв’язку із вищевказаним, позивач звертає увагу суду на те, що акціонерних товариств серед суб’єктів господарювання, які сплачують дивіденди не зазначено.

Позивач визнає, що КМУ затверджено Постановою №50 від 15.01.05р. „Порядок і нормативи відрахування господарськими організаціями до загального фонду Державного бюджету України частини прибутку (доходу) за результатами фінансово-господарської діяльності у 2004р. та щоквартальної фінансово-господарської діяльності у 2005р.”, але в постанові відсутнє відповідне доручення щодо інформування Комітету ВРУ з питань бюджету. В зв’язку з цим, позивач вважає Постанову такою, що прийнята з порушенням Закону України „Про державний бюджет”, а встановлені нею нормативи відрахування частини прибутку (доходу) не підлягають застосуванню.

Також позивач звертає увагу суду на те, що відповідно до п.1.9. ст.1Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” №334, дивіденд –це платіж, який здійснюється юридичною особою –емітентом корпоративних прав (інвестиційних сертифікатів) у зв’язку з розподілом частини прибутку такого підприємства. До дивідендів прирівнюється платіж, який здійснюється державним, корпоратизованим, казенним чи комунальним підприємством на користь відповідно держави чи органу місцевого самоврядування у зв’язку з розподілом частини прибутку такого підприємства, тому позивач стверджує, що акціонерне товариство не входить в перелік підприємств, як сплачують прирівняні до дивідендів платежі, а рішення щодо виплати позивачем дивідендів (їх розміру, порядку та строків сплати) має право приймати лише саме акціонерне товариство на загальних зборах акціонерів, що випливає з Господарського кодексу України та його Статуту.

Крім того , позивач стверджує , що органи податкової служби не наділені правом стягнення зазначеного платежу шляхом винесення рішення , оскільки Законами України „Про державний бюджет” „ Про державну податкову службу України”, „ Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” та Інструкцією про застосовування штрафних ( фінансових санкцій) органами державної податкової служби , затвердженої наказом ДПА України від 17.03.2001р.№ 110 не передбачений такий спосіб дії. Позивач наполягає , що органи держаної податкової служби можуть приймати рішення тільки у випадку застосування штрафних санкцій та у випадках визначених в законодавстві.

В зв’язку із вищевказаним вважає спірне рішення протиправним та просить його скасувати.

Відповідач в запереченнях на позовну заяву та його повноважний представник в попередньому судовому засіданні проти позовних вимог позивача заперечують, мотивуючи тим, що відповідно до ч.1 ст.8 Розділу І „Загальні засади” Конституції України, Закони та інші НПА приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Ч.2 ст.113 Конституції передбачає, що КМУ відповідальний перед Президентом України і ВРУ в межах, передбачених Конституцією.

Згідно п.20 ст.2 Бюджетного кодексу України, Закон про державний бюджет –це закон, який затверджує повноваження органам державної влади здійснювати виконання Державного бюджету України протягом бюджетного періоду, згідно ст.19 БК України доходи –це всі податкові, неподаткові та інші надходження на безповоротній основі, справляння яких передбачено законодавством України.

Також відповідач зазначає, що відповідно до п.18 та п.36 ст. 2 Даного Закону, до доходів державного бюджету відносяться, дивіденди (п.18) та частина прибутку (доходу) господарських організацій, що вилучається до бюджету.(п.36).

Крім того, в ЗУ „Про Державний бюджет на 2005р.” прямо передбачено, що господарські організації: державні, казенні підприємства та їх об’єднання і дочірні підприємства, а також акціонерні, холдингові компанії та інші суб’єкти господарювання, у статутному фонді яких державі належить частки (акції, паї) та їх дочірні підприємства сплачують до загального фонду Державного бюджету України частину прибутку (доходу) відповідно до розміру державної частки у їх статутних фондах.”

Щодо твердження позивача про невизначеність порядку відрахування та форми відображення такого платежу в податкових деклараціях з податку на прибуток підприємств, то відповідач вказує, що на виконання Постанови КМУ №50, ДПА України прийнято наказ „Про затвердження форми розрахунку частини прибутку (доходу), що підлягає сплаті до загального фонду Державного бюджету України за результатами фінансово-господарської діяльності у 2004р. та щоквартальної фінансово-господарської діяльності у 2005р. та порядку його складання” від 07.09.05р. №354, в якому передбачено, що господарські організації, які підпадають під дію ст.65 ЗУ „Про державний бюджет на 2005р.” заповнюють та подають до державного податкового органу розрахунок частини прибутку (доходу), що підлягає сплаті до загального фонду державного бюджету України.

В зв’язку з цим, відповідач вважає спірне рішення №0000132301/0 від 27.02.06р. відповідає вимогам ЗУ „Про державний бюджет”, а тому прийняте правомірно.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, з’ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги і заперечення проти позову, дослідивши докази, встановлено наступне:

Відкрите акціонерне товариство „Шепетівський цукровий комбінат” зареєстроване як суб’єкт підприємницької діяльності –юридична особа, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи серії А00 №218134 від 30.01.96р. та довідкою Управління статистики в Шепетівському районі №67 від 28.11.05р. та діє на підставі свого Статуту, зареєстрованого 30.01.96р.

Згідно довідки Регіонального відділення Фонду державного майна України в Хмельницькій області №09/01-42-836/06 від 22.03.06р. станом на 15.03.06р. в статутному фонді підприємства державна частка акцій становить 10%. При цьому згідно декларації з податку на прибуток підприємства за ІІІ квартал 2005р. та доданого до неї розрахунку частини прибутку (доходу), що підлягає сплаті до державного бюджету вартість державної частки майна в статутному фонді підприємства складає 1 252,0 тис. грн.

18.02.06р. працівниками Шепетівської ОДПІ було проведено виїзну планову, документальну перевірку щодо дотримання ВАТ „Шепетівський цукровий комбінат” вимог податкового та валютного законодавства за період з 01.01.05р. по 31.09.05р.

За результатами вказаної перевірки складено акт перевірки №206/23-127.000373391 від 18.02.06р., в якому зафіксовано порушення позивачем п.п.7.8.1, п.п.7.8.2 п.7.8 ст.7 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” від 28.12.94р. №334/94-ВР та ст.65 Закону України „Про Державний бюджет України на 2005р.”, а саме: нездійснення відрахувань до бюджету України частини прибутку (доходу) за результатами фінансово-господарської діяльності за ІІ квартал 2005р. на загальну суму 93 660,00 грн.

На підставі даного акту перевірки відповідачем прийнято спірне рішення №0000132301/0 від 27.02.06р., яким позивачу донараховано зобов’язання по сплаті частини прибутку господарських організацій в сумі 93 660,00 грн.

Вказане рішення направлене на адресу позивача 27.02.06р., що підтверджується листом Шепетівської ОДПІ №1254/10/23 від 27.02.06р.

Не погоджуючись із прийняттям спірного рішення позивач оскаржив його в судовому порядку.

Досліджуючи надані сторонами докази, аналізуючи наведені міркування та заперечення, оцінюючи їх в сукупності, судом враховується наступне.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України.

Згідно ст.65 Закону України "Про державний бюджет України на 2005 рік" (в новій редакції, в старій редакції Закону № 2285 ст.63) визначено, що господарські організації: державні, казенні підприємства та їх об'єднання і дочірні підприємства, а також акціонерні, холдингові компанії та інші суб'єкти господарювання, у статутному фонді яких державі належать частки (акції, паї), та їх дочірні підприємства сплачують до загального фонду Державного бюджету України частину прибутку (доходу).

Частина прибутку (доходу) сплачується до Державного бюджету України за результатами фінансово-господарської діяльності 2004р.(крім результатів фінансово-господарської діяльності у 2004р., з яких сплачено частину прибутку (доходу) відповідно до ст.72 Закону України «Про державний бюджет України на 2004р.»та наростаючим підсумком щоквартальної фінансово-господарської діяльності у 2005р.

Для акціонерних, холдингових компаній та інших суб’єктів господарювання, у статутному фонді яких державі належать частки (акції, паї), та їх дочірніх підприємств зазначені відрахування провадяться з частини прибутку (доходу) відповідно до розміру державної частки у їх статутних фондах.

Норматив і порядок відрахування частин прибутку (доходу), визначеної цією статтею, встановлюються Кабінетом Міністрів України з інформуванням Комітету Верховної Ради України з питань бюджету.

У відповідності до вищевказаної статті, Постановою Кабінету Міністрів України №50 від 15.01.2005р. (в редакції Постанови КМУ від 28.02.2005р. №157) затверджено Порядок і нормативи відрахувань господарськими організаціями до загального фонду Державного бюджету України частини прибутку (доходу) за результатами фінансово-господарської діяльності у 2004р. та щоквартальної фінансово-господарської діяльності у 2005р.

Даним Порядком та нормативами визначено, що акціонерні компанії, у статутному фонді яких державі належать частки здійснюють відрахування частини прибутку ( доходу) відповідно до розміру державної частки ( акцій) у статутному фонді( п. 4) , частина прибутку , що підлягає сплаті розраховується відповідно до порядку, встановленого Державною податковою інспекцією(п.5), визначена частина прибутку ( доходу) сплачується у строки, встановлені для сплати податку на прибуток підприємств( п.6).

Відповідно до вищевказаної Постанови КМ України, наказом ДПА України №354 від 22.08.2005р. затверджено форму розрахунку частини прибутку (доходу), що підлягає сплаті до загального фонду Державного бюджету України частини прибутку (доходу) за результатами фінансово-господарської діяльності у 2004р. та щоквартальної фінансово-господарської діяльності у 2005р.та порядок його складання .

З наведених норм вбачається, що серед суб’єктів господарювання, які зобов’язані перераховувати даний вид платежу зазначено і акціонерні товариства.

Однак, зазначений платіж не є податковим зобов’язанням для акціонерних товариств, оскільки не входить до переліку загальнодержавних податків і зборів (обов’язкових платежів), визначених в ст. 14 Закону України „Про систему оподаткування”, відповідно до п.3 якої до загальнодержавних податків і зборів (обов'язкових платежів) належить: податок на прибуток підприємств, у тому числі дивіденди, що сплачуються до бюджету державними некорпоратизованими, казенними або комунальними підприємствами.

При цьому, судом враховується, що згідно абз. 1 ст. 1 вказаного Закону передбачено, що встановлення і скасування податків і зборів (обов'язкових платежів) до бюджетів та до державних цільових фондів, а також пільг їх платникам здійснюються Верховною Радою України, Верховною Радою Автономної Республіки Крим і сільськими, селищними, міськими радами відповідно до цього Закону, інших законів України про оподаткування".

Ставки, механізм справляння податків і зборів (обов'язкових платежів), за винятком особливих видів мита та збору у вигляді цільової надбавки до діючого тарифу на електричну та теплову енергію, збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ для споживачів усіх форм власності, і пільги щодо оподаткування не можуть встановлюватися або змінюватися іншими законами України, крім законів про оподаткування (абз. 3 ст.1 Закону).

Передбачено, що податки і збори (обов'язкові платежі), справляння яких не передбачено цим Законом, сплаті не підлягають (абз.7 ст.1 вказаного Закону) та зазначено, що зміни і доповнення до цього Закону, інших законів України про оподаткування стосовно надання пільг, зміни податків, зборів (обов'язкових платежів), механізму їх сплати вносяться до цього Закону, інших законів України про оподаткування не пізніше, ніж за шість місяців до початку нового бюджетного року і набирають чинності з початку нового бюджетного року. (абз.8 ст.1 вказаного Закону).

Абз.9 ст.1 Закону вказує, що будь-які податки і збори (обов’язкові платежі), які запроваджуються законами України, мають бути включені до цього Закону. Всі інші Закони України про оподаткування мають відповідати принципам, закладеним у цьому Законі.

В акті перевірки №206/23-127.000373391 від 18.02.06р.відповідач стверджує, що позивачем порушено п.п.7.8.1, п.п.7.8.2 п.7.8 ст.7 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” від 28.12.94р. №334/94-ВР.

Однак із зазначеним висновком суд не погоджується, оскільки зазначені норми визначають обов’язок сплати платежів (дивідендів та прирівняних до них платежів), які є податковими зобов’язаннями і поширюються на чітко визначене коло осіб, які є його платниками.

При цьому суд зважає на те, що відповідно до п.1.9. статті 1 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств”, дивіденд –це платіж, який здійснюється юридичною особою - емітентом корпоративних прав чи інвестиційних сертифікатів на користь власника таких корпоративних прав (інвестиційних сертифікатів) зв'язку з розподілом частини прибутку такого емітента, розрахованого за правилами бухгалтерського обліку”.

До дивідендів прирівнюється також платіж, який здійснюється державним некорпоратизованим, казенним чи комунальним підприємством на користь відповідно держави або органу місцевого самоврядування у зв'язку з розподілом частини прибутку такого підприємства,....”.

Згідно п.7.8.1. вищенаведеного Закону, у разі прийняття рішення щодо виплати дивідендів емітент корпоративних прав, на які нараховуються дивіденди, провадить зазначені виплати власнику таких корпоративних прав пропорційно частці його в статутному фонді підприємства-емітента таких корпоративних прав незалежно від того, чи була діяльність такого підприємства-емітента прибутковою протягом звітного періоду при наявності інших власних джерел для виплати дивідендів, а також від того, чи є наявним прибуток, розрахований за правилами податкового обліку, чи ні.

Згідно п. 7.8.2. вищенаведеного Закону, емітент корпоративних прав, який приймає рішення про виплату дивідендів своїм акціонерам (власникам), нараховує та вносить до бюджету авансовий внесок з податку на прибуток у розмірі ставки, встановленої пунктом 10.1 статті 10 цього Закону, нарахованої на суму дивідендів, призначених для виплати, без зменшення суми такої виплати на суму такого податку. Зазначений авансовий внесок вноситься до бюджету до/або одночасно із виплатою дивідендів.

Виходячи з вищенаведеного, зазначені норми Закону України „ Про оподаткування прибутку підприємств” на позивача, як акціонерне товариство, не поширюються, оскільки не визначають його в переліку підприємств, які сплачують прирівняні до дивідендів платежі.

Крім того суд зважає на те, що відповідно до Статуту ВАТ "Шепетівський цукровий комбінат" прийняття рішення про виплату дивідендів відноситься до компетенції виключно загальних зборів товариства.

За результатами розгляду справи в судовому засіданні судом встановлено, що відповідач погодився з позивачем, що визначений платіж „ частина прибутку ( доходу) відповідно до розміру державної частки (акцій) у статутному фонді” не є податком чи збором , тобто податковим зобов’язанням , однак наполягає, що це є інший платіж , контроль за сплатою якого здійснюється органами державної податкової служби.

При цьому стверджує, що такі повноваження покладено на органи податкової служби Законом України „ Про державний бюджет на 2005р”.

Із зазначеним твердженням відповідача суд погоджується , однак з огляду на діюче законодавство, не погодується із способом дії податкового органу , а саме з прийняттям рішення про стягнення платежу.

Дійсно, Законом України „Про Державний бюджет України на 2005р.” визначений обов’язок податкових органів здійснювати контроль та оперативний облік частини прибутку, що сплачується господарськими товариства, у статутних фондах яких є державна частка, до державного бюджету, відповідно до ст.65 даного Закону, однак не визначено механізму стягнення зазначеного платежу, як окремої нової економічної категорії.

Механізм стягнення податковими органами податків, зборів (обов’язкових платежів) та штрафних санкцій, визначений Законами України „Про державну податкову службу України”, „ Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” та Інструкцією про застосування штрафних ( фінансових санкцій) органами державної податкової служби, затвердженої наказом ДПА України від 17.03.2001р.№ 110. Так, податкових зобов’язань –на підставі податкових повідомлень-рішень, штрафних санкцій –на підставі рішень.

Відповідно п.2.6 Інструкції про порядок застосування штрафних (фінансових) санкцій органами державної податкової служби, затв. наказом ДПА України від 17.03.01р. №110, передбачено, що рішення приймається керівником органу державної податкової служби (його заступником) лише у випадку застосування штрафних (фінансових) санкцій.

Згідно п.п.1.5 ст.1 Закону України „Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” №2181 від 21.12.00р., штрафна санкція (штраф) –плата у фіксованій сумі або у вигляді відсотків від суми податкового зобов’язання (без урахування пені та штрафних санкцій), яка справляється з платника податків у зв’язку з порушенням ним правил оподаткування, визначених відповідними законами.

Враховуючи , що законодавством України не передбачено права та механізму стягнення податковими органами за своїми рішеннями інших платежів господарюючих суб’єктів, які не є податковими зобов’язаннями та штрафними санкціями, суд дії відповідача про прийняттю спірного рішення №0000132301/0 від 27.02.2006р вважає неправомірними, такими, що суперечить вимогам ЗУ „Про Державну податкову службу в Україні” та ЗУ „Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”.

З огляду на викладені обставини та враховуючи приписи ч.1 ст.71 КАС України, в силу яких в адміністративних справах кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, суд прийшов до висновку, що заявлені позивачем позовні вимоги є законними, обґрунтованими, тому підлягають задоволенню.

Враховуючи задоволення позову згідно ст. 94 КАСУ судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому у розмірі, передбаченому п.п. 3 п. 3 Розділу VII „ПРИКІНЦЕВІ ТА ПЕРЕХІДНІ ПОЛОЖЕННЯ” КАС України (відповідно до підпункту "б" пункту 1 статті 3 Декрету Кабінету Міністрів України "Про державне мито"). При цьому згідно ч.1 ст. 94 Кодексу документально підтверджені судові витрати присуджуються з Державного бюджету України.

Керуючись ст.ст.6, 14, 71, 86, 94, 104,105, 158-163, 162, 167, 254-259, п.п.3,6-7 Розділу 7 „Прикінцеві та перехідні положення” Кодексу адміністративного судочинства України, СУД -

ПОСТАНОВИВ:

Позов Відкритого акціонерного товариства „Шепетівський цукровий комбінат”, м. Шепетівка до Шепетівської об’єднаної державної податкової інспекції, м. Шепетівка про визнання протиправним і скасування прийнятого Шепетівської ОДПІ Хмельницької області рішення від 27.02.06р. за №0000132301/0 задоволити.

Скасувати рішення Шепетівської ОДПІ №0000132301/0 від 27.02.06р. про нарахування ВАТ „Шепетівський цукровий комбінат” зобов’язання по платежу „частина прибутку господарських організацій, код платежу 3021010200” в розмірі 93 660,00 грн.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Відкритого акціонерного товариства „Шепетівський цукровий комбінат”, (м. Шепетівка, Старокостянтинівська шосе,31, код ЄДРПОУ 00373391, п/р 26001000005001 в Славутській філії АБ „Брокбізнесбанк”, МФО 315063) судовий збір в розмірі 3,40 грн. (три гривні 40 коп.)

Згідно ст.ст. 185-186 КАСУ сторони та інші особи, які беруть участь у справі мають право оскаржити в апеляційному порядку Постанову повністю або частково. Заява про апеляційне оскарження подається протягом 10 днів дня проголошення, апеляційна скарга подається протягом 20 днів після подання заяви по апеляційне оскарження. Подаються до Житомирського апеляційного господарського суду через суд першої інстанції.

Згідно ст. 254 КАСУ Постанова , якщо інше не встановлено КАСУ набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження , якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, постанова або ухвала суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Суддя О.Є. Танасюк

Віддрук. 3 прим. :

1 - до справи,

2 - позивачу,

3 - відповідачу.