Постановление суда № 115673064, 26.01.2023, Рівненський міський суд Рівненської області

Справа № 569/18939/21

1-кс/569/317/23

УХВАЛА

26 січня 2023 року м. Рівне

Слідчий суддя Рівненського міського суду ОСОБА_1

з участю секретаря судових засідань - ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засідання в м.Рівне клопотання ОСОБА_3 про скасування арешту майна,-

В С Т А Н О В И В:

До Рівненського міського суду з клопотання про скасування арешту майна звернувся ОСОБА_3 .

В обґрунтування клопотання зазначено, що 02.12.2021 року між АТ КБ «ПриватБанк» та володільцем ОСОБА_3 було укладено договір фінансового лізингу №ZKA0A!00000158 транспортного засобу Volkswagen Amarok VIN НОМЕР_1 .

04.12.2022 року між АТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_3 укладено договір б/н купівлі-продажу предмету лізингу. Згідно п. 4.1 Договору, загальна вартість товару становить 536250,00 грн, яку покупець вніс у повному обсязі.

Наказом №ZKA0A!00000158 від 04.12.2022 року зобов`язано АТ КБ «ПриватБанк» провести перереєстрацію транспортного засобу Volkswagen Amarok VIN НОМЕР_1 в користь володільця ОСОБА_3 .

При перереєстрації транспортного засобу Volkswagen Amarok VIN НОМЕР_1 встановлено, що 24.12.2021 року, 11.01.2022 року, на підставі ухвал Рівненського міського суду, постановлених у кримінальній справі №569/18939/21, накладено арешт та/або заборону на відчуження майна (розпорядження майном), що підтверджується інформаційною довідкою Сервісного центру МВС № 2142 від 22.12.2022 року.

Зазначені обставини унеможливлюють реєстрацію права власності на транспортний засіб за володільцем ОСОБА_3 та перешкоджають вільному володінню/розпорядженню правомірно набутим майном, хоча ним в повному обсязі виконано всі умови, як договору лізингу, так і договору купівлі-продажу.

Окрім того, пунктом 1.2 договору купівлі-продажу передбачено, що продавець підтверджує, що товар не перебуває в заставі, під арештом, на нього немає ніяких інших існуючих зобов`язань та обтяжень.

Також вбачається, що арешт на транспортний засіб накладено необґрунтовано, оскільки на момент його арешту власником майна був АТ КБ «ПриватБанк», що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію НОМЕР_2 від 03.12.2021 року, виданим ТСЦ 5641. У подальшому АТ КБ «ПриватБанк» (власник) предав зазначений транспортний засіб у лізинг володільцю ОСОБА_3 .

На момент накладення арешту учасники кримінального провадження провадження №12021186010002621 від 02.09.21 року за ознаками злочину, передбаченого ч. 3 ст. 190 КК України, не були власниками зазначеного майна, а їхні права на майно припинені в установленому законом порядку. Тому, як вбачається, орган досудового розслідування під час вжиття заходів забезпечення кримінального провадження, надав судові неактуальні відомості.

Заявником ОСОБА_3 подано заяву в якій просить справу розглядати у його відсутність та задоволити клопотання у повному обсязі.

Слідчий та прокурор в судове засідання не з`явилися, про час місце та дату розгляду справи були повідомлені належним чином.

Дослідивши надані матеріали кримінального провадження, слід прийти до висновку, що клопотання підлягає до задоволення.

Судом встановлено, що Ухвалою слідчого судді від 24 грудня 2021 року накладено арешт на майно, а саме автомобіль марки «Volkswagen Amarok», 2015 року випуску, номерний знак НОМЕР_3 (ВК НОМЕР_4 ), номер шасі: НОМЕР_1 , документи на вказаний автомобіль та ключі від вказаного автомобіля та позбавити можливості осіб будь-яким чином вказаним майном розпоряджатись та використовувати його до прийняття процесуального рішення у кримінальному провадженні.

Згідно ч. 1 ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб.

Відповідно до частини першоїстатті 174 Кримінального процесуального кодексу Українипідозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом.

Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

Як встановлено в судовому засіданні, що у кримінальному провадженні підозра ОСОБА_3 , не оголошувалась, а отже застосування арешту майна до даного майна є безпідставним та нічим не обґрунтованим.

Крім того, на момент накладення арешту учасники кримінального провадження провадження №12021186010002621 від 02.09.21 року за ознаками злочину, передбаченого ч. 3 ст. 190 КК України, не були власниками зазначеного майна, а їхні права на майно припинені в установленому законом порядку.

Відповідно до ч. 5 ст. 9 КПК України кримінально-процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.

Європейський суд з прав людини через призму своїх рішень неодноразово акцентував увагу на тому, що володіння майном повинно бути законним (див. рішення у справі «Іатрідіс проти Греції», заява 31107/96, п. 58). Вимога, щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (див. рішення у справі «Антріш проти Франції», від 22 вересня 1994рр.; справа «Кушог проти Болгарії» від 10 травня 2007р.).

Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (див. серед інших джерел, рішення від 23 вересня 1982р. у справі «Спорронг та Льонрот проти Швеції»). Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (див., наприклад, рішення від 21 лютого 1986р. у справі «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства»).

У рішенні по справі «Жушман проти України» зазначається «Кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності».

Таким чином, необхідність скасування накладеного арешту майна обумовлені такими обставинами як невідповідність майна, на яке накладено арешт, критеріям, зазначеним у ч. 2 ст. 167 КПК України, та (або) накладення арешту на майно особи, яка у кримінальному провадженні не має процесуального статусу підозрюваного або обвинуваченого, не належить до осіб, які в силу закону несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого, тощо.

Відповідно до ч. 1 ст. 174 КПК України, підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом.

Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

З урахуванням викладеного, в цілях не порушення гарантованого права власності особи, слідчий суддя приходить до переконання, що необхідності в подальшій дії заходу забезпечення кримінального провадження у вигляді арешту майна не має, а тому клопотання підлягає до задоволення.

На підставі вищенаведеного та керуючись ст. 170, 171,174 КПК України, -

УХВАЛИВ :

Клопотання ОСОБА_3 про скасування арешту майна задоволити.

Скасувати арешт накладений ухвалою слідчого судді Рівненського міського суду Рівненської області 24 грудня 2021 року на транспортний засіб Volkswagen Amarok VIN НОМЕР_1 , 2015 року випуску.

Ухвала , відповідно до ст.309 КПК України, оскарженню не підлягає.

Слідчий суддя Рівненського міського суду (підпис) ОСОБА_4

Виготовлено з автоматизованої системи документообігу суду.

Ухвала набрала законної сили 26.01.2023 року.

Слідчий суддя Рівненського міського суду ОСОБА_1

___2023 року.