Решение № 115166351, 24.11.2023, Солом'янський районний суд міста Києва

760/7740/23

2/760/7023/23

СОЛОМ`ЯНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 листопада 2023 року Солом`янський районний суд міста Києва у складі головуючого судді Жовноватюк В.С., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування шкоди,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до Солом`янського районного суду міста Києва з вищезазначеним позовом, у якому просить стягнути з відповідача на свою користь моральну шкоду у розмірі 30000,00 грн, матеріальну шкоду у розмірі 11281,52 грн та судові витрати.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що в період з 8 на 9 грудня 2021 ОСОБА_2 у за стосунку «Viber» в групі « 5-Б клас », яким користуються 39 осіб, здійснив дрібне хуліганство. Безпосередньо позивача стосуються повідомлення, які розміщені відповідачем о 20:44, 21:11, 21:12, 21:13, 21:23, 21:25 08 грудня 2021. У повідомленні о 20:44 містилась погроза щодо позивача безпосередньо, а в повідомленнях 21:12, 21:23, 21:25 щодо його сина ОСОБА_3 . Солом`янським районним судом міста Києва 26.08.2022 визнано відповідача винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 173 КУпАП. Відтак позивач оцінює моральну шкоду у розмірі 30000,00 грн. Щодо матеріальної шкоди, вона полягає у витратах, які позивач поніс на правову допомогу під час супроводження справи № 760/681/22.

Ухвалою Солом`янського районного суду міста Києва від 02 травня 2023 року у справі відкрито спрощене позовне провадження без виклику (повідомлення) сторін.

30.05.2023 до суду надійшов відзив, у якому відповідач просить відмовити у задоволенні позовних вимог. В обґрунтування зазначає, що позивач не є учасником групи 5-Б класу, постановою суду встановлено образливе висловлювання відповідача в бік інших учасників групи, проте воно не могло бути скерованим позивачу та завдати йому чи його сину моральної шкоди, оскільки позивач та його син не брали участь у даному спілкуванні. Щодо моральної шкоди, в протоколі про адміністративне правопорушення позивач не визначається потерпілим.

Суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін (ч. 5 ст. 279 ЦПК України).

Дослідивши матеріали справи, всебічно та повно з`ясувавши фактичні обставини, об`єктивно оцінивши докази, які мають істотне значення для розгляду і вирішення справи, суд приходить до наступного висновку.

За загальним правилом кожна особа має право на захист свого цивільного права лише в разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно зі ст.1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Шкода, завдана каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи внаслідок непереборної сили, відшкодовується у випадках, встановлених законом.

Шкода, завдана правомірними діями, відшкодовується у випадках, встановлених цим Кодексом та іншим законом.

Для відшкодування шкоди за правилами ст. 1166 ЦК України необхідно довести такі факти: а) неправомірність поведінки особи. Неправомірною можна вважати будь-яку поведінку, внаслідок якої завдано шкоду, якщо завдавач шкоди не був уповноважений на такі дії. б) наявність шкоди. Під шкодою слід розуміти, зокрема, втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки ст. 22 ЦК України). в) причинний зв`язок між протиправною поведінкою та шкодою є обов`язковою умовою відповідальності та виражається в тому, що шкода має виступати об`єктивним наслідком поведінки завдавача шкоди. г) вина завдавача шкоди, за виключенням випадків, коли в силу прямої вказівки закону обов`язок відшкодування завданої шкоди покладається на відповідальну особу незалежно від вини.

Статтею 22 ЦК України передбачено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Якщо особа, яка порушила право, одержала у зв`язку з цим доходи, то розмір упущеної вигоди, що має відшкодовуватися особі, право якої порушено, не може бути меншим від доходів, одержаних особою, яка порушила право.

На вимогу особи, якій завдано шкоди, та відповідно до обставин справи майнова шкода може бути відшкодована і в інший спосіб, зокрема, шкода, завдана майну, може відшкодовуватися в натурі (передання речі того ж роду та тієї ж якості, полагодження пошкодженої речі тощо), якщо інше не встановлено законом.

Судом встановлено, що постановою Солом`янського районного суду міста Києва від 26 серпня 2022 року ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.173 КУпАП. Звільнено ОСОБА_2 від адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 173 КУпАП, у зв`язку із закінченням строків накладення адміністративного стягнення. Провадження у справі відносно ОСОБА_2 за ч.1 ст.173 КУпАП закрито.

Відповідно до змісту постанови: «До Солом`янського районного суду міста Києва надійшов протокол про адміністративне правопорушення серії ВАБ № 890305 від 10.01.2022 року відносно ОСОБА_2 , зі змісту якого слідує, що 08.12.2021 року о 20 год. 40 хв. під час спілкування в чаті батьків учнів 5-Б класу СШ №149 в застосунку «Viber» ОСОБА_2 образливо висловлювався в бік інших учасників групи, чим скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ст. 173 КУпАП.

Так, судом досліджено протокол про адміністративне правопорушення серії ВАБ 890305 від 10.01.2022 року відносно ОСОБА_2 , зі змісту якого слідує, що 08.12.2021 року о 20 год. 40 хв. під час спілкування в чаті батьків учнів 5-Б класу СШ №149 в застосунку «Viber» ОСОБА_2 образливо висловлювався в бік інших учасників групи, чим порушив громадський порядок і спокій громадян /а. с. 1/.

Також, судом було досліджено заяву представника ОСОБА_1 , адвоката Андрощука С.В. про притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності, скріншоти бесіди «5-Б. Батьки» із застосунку «Viber», з яких вбачається наявність образливих висловлювань, а саме: « Ваша демократия не к чему не приведет. Возьмите к примеру ОСОБА_4, это потенциальный рецидивист, если ему сломаю пальцы не кто плакать не будет…», «Послушай меня дебил, я это уже сделал....», пояснення ОСОБА_2 , в яких він пояснює, що його доньку ображали, внаслідок чого і були написані образливі висловлювання у бік учасників групи «5-Б клас. Батьки», суд приходить до висновку про наявність в діях ОСОБА_2 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 173 КУпАП».

Тобто, постановою Солом`янського районного суду міста Києва від 26 серпня 2022 року встановлено, що 08.12.2021 о 20 год 40 хв під час спілкування в чаті батьків учнів 5-Б класу СШ №149 в застосунку «Viber» ОСОБА_2 образливо висловлювався в бік інших учасників групи, чим порушив громадський порядок і спокій громадян.

Безпосередньо судом не встановлено та зі змісту постанови не випливає, який процесуальний статус в справі про адміністративне правопорушення має позивач ОСОБА_1 . Не зазначено, що саме порушення громадського порядку і спокою відбулося по відношенню до позивача.

У постанові суду єдине зазначено, що суд дослідив заяву представника ОСОБА_1 - адвоката Андрощука С.В., що також не підтверджує процесуальний статус позивача. Вказана заява слугувала доказом у справі про адміністративне правопорушення. Надана позивачем копія договору про надання правової (правничої) допомоги від 14.12.2021, предметом якого є правова допомога у частині захисту інтересів клієнта у відносинах з ОСОБА_2 , не є доказом матеріальної шкоди, оскільки позивач не є стороною у справі про адміністративне правопорушення, де відповідача визнано винним за ст. 173 КУпАП, й відповідно витрати на правову допомогу в справі № 760/681/22 не є матеріальною шкодою.

Відтак у цій частині позов задоволенню не підлягає.

Що стосується позовних вимог в частині відшкодування моральної шкоди, то суд виходить з наступного.

Особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав (ч. 1 ст. 23 ЦК України).

Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування (ч. 4 ст. 23 ЦК України).

Відповідно до ст. 23 ЦК України встановлено право особи на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав та законних інтересів. Відповідно до частини другої цієї статті моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Як роз`яснено в п. 3 роз`яснень Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 2005 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Положеннями п. 9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» роз`яснено, що розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає в межах заявлених вимог залежно від характеру та обсягу заподіяних позивачеві моральних і фізичних страждань з урахуванням у кожному конкретному випадку вини відповідача та інших обставин. Зокрема, ураховується характер і тривалість страждань, стан здоров`я потерпілого, тяжкість завданої травми, наслідки тілесних ушкоджень, істотних вимушених змін у його життєвих та виробничих стосунках.

Як зазначалось вище, безпосередньо постановою суду не встановлено та зі змісту постанови не випливає, який процесуальний статус в справі про адміністративне правопорушення має позивач ОСОБА_1 . Не зазначено, що саме порушення громадського порядку і спокою відбулося по відношенню до позивача.

Суд не бере до уваги як належний доказ листування у за стосунку «Viber», оскільки згідно з практикою Верховного Суду, зокрема, постановою від 19 січня 2022 року у справі №202/2965/21, роздруківка електронного листування не може вважатись електронним документом (копією електронного документа) в розумінні положень ч. 1 ст. 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», тобто не може вважатися доказом, бо не містить електронного підпису, який є обов`язковим реквізитом електронного документа, оскільки в такому разі неможливо ідентифікувати відправника повідомлення і зміст такого документа не захищений від внесення правок і викривлення».

Відтак у задоволенні вимоги про стягнення моральної шкоди також слід відмовити.

Крім того, правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (абзац десятий п.9 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 30 січня 2003 року №3-рп\2003).

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Відповідно до вимог ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Статтею 77 ЦПК України визначено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Згідно зі ст. 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Частиною 1 ст. 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до п. 27 Постанови Пленуму ВСУ № 14 від 18 грудня 2009 року «Про судове рішення у цивільній справі» під час судового розгляду предметом доказування є факти, якими обґрунтовують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше юридичне значення для вирішення справи і підлягають встановленню при ухваленні рішення.

З врахуванням вищевикладеного, суд приходить до висновку, що вимоги позивача задоволенню не підлягають.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 76-81, 89, 258, 259, 263-265, 268, 274, 279 ЦПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування шкоди - відмовити.

Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя В.С. Жовноватюк