Решение № 115106044, 21.11.2023, Закарпатський окружний адміністративний суд

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

21 листопада 2023 рокум. Ужгород№ 260/7057/23

Закарпатський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Луцович М.М., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження в письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (площа Соборна, буд. 3, м. Слов`янськ, Донецька область, 84122, код ЄДРПОУ 13486010) про визнання дій та бездіяльності протиправними і зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до Закарпатського окружного адміністративного суду із позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, в якому просить:

1) визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області щодо відмови ОСОБА_1 перерахувати пенсію із розрахунку 77% грошового забезпечення;

2) зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області здійснити з 01.04.2019 року перерахунок та виплату пенсії виходячи з 77% від відповідних сум грошового забезпечення;

3) визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області щодо відмови ОСОБА_1 виплатити заборгованість по пенсії у розмірі 83447,77 грн.;

4) стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області заборгованість по пенсії у розмірі 83447,77 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивачу призначена пенсія за вислугу років в розмірі 77% грошового забезпечення за нормами Закону України «Про пенсійне забезпечення, осіб звільнених з військової служби, та деяких інших осіб». На виконання рішення від 09 вересня 2022 року у справі №200/1654/21-а Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області здійснило перерахунок пенсії позивача з 01 квітня 2019 року на підставі оновленої довідки про розмір грошового забезпечення станом на березень 2019 року та зменшило основний розмір призначеної пенсії з 77% до 70% сум грошового забезпечення. На думку позивача, визначення пенсії у розмірі 70% грошового забезпечення є протиправним, оскільки при перерахунку пенсії раніше призначених пенсій не допускається звуження змісту та обсягу прав, свобод, соціальних гарантій. Разом з цим рішенням суду вже було зобов`язано відповідача здійснити перерахунок пенсії позивача з 01.01.2018 виходячи з 77 % грошового забезпечення. Позивач також вважає протиправною відмову відповідача виплатити нараховану заборгованість у сумі 83447,77 грн. посилаючись на те, що виплата буде проведена в межах бюджетних асигнувань, виділених на погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішенням судів за рахунок коштів Державного бюджету України.

Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 22 серпня 2023 року прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження (без виклику сторін).

07 вересня 2023 року до Закарпатського окружного адміністративного суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до змісту якого проти задоволення позовних вимог заперечив. Зокрема, зазначив, що перерахунок пенсії позивача з 01.04.2019 здійснено на виконання рішення суду від 09 вересня 2022 року у справі №200/1654/21-а за нормами законодавства, чинного на час проведення такого. При цьому вказує, що такий перерахунок здійснювався відповідно до чинної редакції ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», тобто з урахуванням 70% грошового забезпечення, а резолютивна частина вказаного рішення не містить зобов`язання Головного управління під час розрахунку пенсійних виплат встановлення певного відсоткового розміру пенсії від грошового забезпечення. Також відповідач заперечує щодо стягнення заборгованості по пенсії у розмірі 83447,77 грн. з огляду на те, що позовна заява фактично спрямована на виконання іншого судового рішення від 09 вересня 2022 року у справі №200/1654/21-а. Натомість невиконання судового рішення не може бути самостійним предметом окремого судового провадження, тому просить відмовити у задоволенні позову.

Відповідно до положень ч.5 ст.262, ч.1 ст.263 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами.

Суд зазначає, що судове рішення у справі, постановлене у письмовому провадженні, складено у повному обсязі відповідно до ч.4 ст. 243 КАС України, з врахуванням положень ст.263 КАС України.

Згідно з ч.5 ст.250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Розглянувши подані сторонами документи та матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Донецькій області (далі ГУ ПФУ в Донецькій області) та отримує пенсію за вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 року № 2262-ХІІ.

Відповідно до протоколу призначення пенсії за вислугу років по пенсійній справі №0506010892 (Державний департамент з питань виконання покарань) від 16.01.2013 року ОСОБА_1 з 16.01.2013 призначено пенсію за вислугу 29 років в розмірі 77% грошового забезпечення.

Вказані обставини сторонами не заперечуються.

Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 08 серпня 2018 року у справі №805/3764/18-а, зміненим Постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 09.11.2018, було визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області щодо перерахунку призначеної пенсії ОСОБА_1 обчисленої з розміру 70 відсотків суми грошового забезпечення та зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області здійснити з 01.01.2018 року перерахунок та виплату пенсії за вислугу років із розрахунку підвищення до пенсії виходячи із 77 % грошового забезпечення ОСОБА_1 .

Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 09 вересня 2022 року у справі №200/1654/21-а було визнано протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області щодо не проведення ОСОБА_1 перерахунку пенсії на підставі довідки Південно-Східного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції про розмір грошового забезпечення для перерахунку пенсії та зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 з 01 квітня 2019 року на підставі довідки Південно-Східного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції про розмір грошового забезпечення для перерахунку пенсії, з урахуванням раніше виплачених сум.

З 01 березня 2023 року на виконання рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 09 вересня 2022 року у справі №200/1654/21-а ГУ ПФУ в Донецькій області проведено перерахунок пенсії ОСОБА_1 з 01.04.2019, при цьому основний розмір такої визначено з розрахунку 70 відсотків грошового забезпечення.

Нарахована сума доплати за результатами перерахунку згідно рішення суду №200/1654/21-а з урахуванням виплачених сум за період з 01.04.2019 по 28.02.2023 склала 83447,77 грн.

Позивач 13.03.2023 звернувся до відповідача щодо здійснення перерахунку його пенсії з розрахунку 77% грошового забезпечення та виплати заборгованості у сумі 83447,77 грн., однак листом від 25.04.2023 №7269-5066/Ч-02/8-0500/23 пенсійний орган повідомив його про те, що будь-яких зобов`язань щодо проведення перерахунку пенсії виходячи з 77 % сум грошового забезпечення рішенням №200/1654/21-а на Головне управління не покладено, а тому перерахунок проведено з урахуванням вимог ч.2 ст.13 та ст.43 Закону №2262. Також вказав, що доплата до пенсії за період з 01.04.2019 по 28.02.2023 у сумі 83447,77 грн. буде здійснено в межах бюджетних асигнувань, виділених на погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішенням судів за рахунок коштів Державного бюджету України.

Вважаючи такі дії ГУ ПФУ в Донецькій області протиправними та такими, що порушують його конституційні права, позивач звернувся з даним адміністративним позовом до суду.

Приймаючи рішення по суті спірних правовідносин, суд виходить з наступного.

Зі змісту ч. 3 ст. 23 Загальної Декларації прав людини, п. 4 частини першої Європейської соціальної хартії випливає, що кожна особа похилого віку має право на справедливу і задовільну винагороду, соціальний захист, за роки важкої праці та шкідливих робіт, яка є основним джерелом існування для них самих та їхніх сімей.

Ст. 46 Конституції України також передбачено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Отже, право особи на отримання пенсії як складова частина права на соціальний захист є її конституційним правом, яке гарантується міжнародними зобов`язаннями України.

Умови, норми і порядок пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, Національній поліції, осіб начальницького і рядового складу Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, державній пожежній охороні, Державній службі спеціального зв`язку та захисту інформації України, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції чи Державній кримінально-виконавчій службі України, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, регулюються нормами Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 №2262-ХІІ (далі - Закон).

Відповідно до преамбули Закону, держава гарантує гідне пенсійне забезпечення осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, шляхом встановлення їм пенсій не нижче прожиткового мінімуму, визначеного законом, перерахунок призначених пенсій у зв`язку із збільшенням рівня грошового забезпечення, надання передбачених законодавством державних соціальних гарантій, вжиття на державному рівні заходів, спрямованих на їх соціальний захист.

Статтею 13 Закону регламентовано порядок визначення розміру пенсії за вислугу років. Так, пенсії за вислугу років, відповідно до цієї статті (в редакції, чинній на момент набуття позивачем права на пенсію) призначаються в таких розмірах:

а) особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, які мають вислугу 20 років і більше (пункт «а» статті 12): за вислугу 20 років - 50 процентів, а звільненим у відставку за віком або за станом здоров`я - 55 процентів відповідних сум грошового забезпечення (стаття 43); за кожний рік вислуги понад 20 років - 3 проценти відповідних сум грошового забезпечення;

б) особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, які мають загальний трудовий стаж 25 календарних років і більше, з яких не менше 12 років і 6 місяців становить військова служба, служба в органах внутрішніх справ або служба в державній пожежній охороні (пункт «б» статті 12): за загальний трудовий стаж 25 років - 50 процентів і за кожний рік стажу понад 25 років - один процент відповідних сум грошового забезпечення (стаття 43);

в) особам, зазначеним у пунктах «а» і «б» цієї статті, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи під час проходження служби і віднесені до категорії 1, розмір пенсії за вислугу років збільшується на 10 процентів, а віднесеним до категорій 2, 3 - на 5 процентів відповідних сум грошового забезпечення.

Відповідно до ч. 2 ст. 13 Закону (в редакції, чинній на момент призначення пенсії), загальний розмір пенсії, обчислений відповідно до цієї статті, не повинен перевищувати 90 процентів відповідних сум грошового забезпечення, а особам, які під час проходження служби брали участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС і віднесені в установленому законом порядку до категорії 1, - 100 процентів, до категорії 2, - 95 процентів.

В подальшому Законами України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» №3668-VI від 08.07.2011 та «Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання України» №1166-VІІ від 27.03.2014 було внесено зміни до ч. 2 ст. 13 Закону, де спочатку цифри «90» замінено цифрами « 80», а потім на « 70» (максимальний розмір пенсії) відповідно.

Як вбачається з матеріалів справи та заявлених позовних вимог, позивач оскаржує дії відповідача щодо здійснення перерахунку пенсії з розрахунку 70% грошового забезпечення.

Нормами ст. 63 Закону врегульовано порядок здійснення перерахунку раніше призначених пенсій. Так, відповідно до ч. 4 ст. 63 Закону, усі призначені за цим Законом пенсії підлягають перерахунку у зв`язку з підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, на умовах, у порядку та розмірах, передбачених Кабінетом Міністрів України. У разі якщо внаслідок перерахунку пенсій, передбаченого цією частиною, розміри пенсій звільненим із служби військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, є нижчими, зберігаються розміри раніше призначених пенсій.

Провівши правовий аналіз зазначених законодавчих норм, суд дійшов висновку, що положення статті 13 Закону, якими встановлено розмір пенсії, виходячи з 70 відсотків грошового забезпечення, можуть застосовуватись лише до правовідносин, що виникли після 01.04.2014, тобто дати набрання чинності відповідної редакції Закону, та стосуються саме питань призначення пенсії, а не її перерахунку, оскільки до останнього застосовуються спеціальні норми, що регулюють умови та підстави саме перерахунку пенсії. Процедури призначення та перерахунку пенсії є різними за змістом і механізмом їх проведення. Нормами, які визначають механізм здійснення перерахунку пенсії за вислугу років, є норми ст. 63 Закону.

Відповідно до ч.ч. 2, 3 ст. 51 Закону, перерахунок пенсій, призначених особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам, які мають право на пенсію за цим Законом та членам їх сімей, провадиться з першого числа місяця, що йде за місяцем, в якому настали обставини, що тягнуть за собою зміну розміру пенсії. Якщо при цьому пенсіонер набув права на підвищення пенсії, різницю в пенсії за минулий час може бути виплачено йому не більш як за 12 місяців.

Перерахунок пенсій у зв`язку із зміною розміру хоча б одного з видів грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на такий перерахунок згідно з цим Законом, або у зв`язку із введенням для зазначених категорій осіб нових щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премій у розмірах, встановлених законодавством, не проведений з вини органів Пенсійного фонду України та/або державних органів, які видають довідки для перерахунку пенсії, провадиться з дати виникнення права на нього без обмеження строком.

Судом встановлено, що перерахунок пенсії ОСОБА_1 проведений на виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду від 09 вересня 2022 року у справі №200/1654/21-а з 01.04.2019.

При цьому при здійсненні такого перерахунку відповідачем не тільки враховано відомості нової довідки уповноваженого органу про грошове забезпечення для перерахунку пенсії станом на 05 березня 2019 року, але й змінено розмір відсоткового співвідношення до грошового забезпечення, встановленого ст. 13 Закону.

Суд вважає такі дії органу Пенсійного фонду України протиправними з огляду на наступне.

Порядок проведення перерахунку пенсій військовослужбовців, призначених відповідно до Закону, затверджений постановою Кабінету Міністрів України №45 від 13.02.2008 (далі Порядок №45). Відповідно до пункту 3 такого, на підставі списків уповноважені органи готують довідки про розмір грошового забезпечення, що враховується для перерахунку пенсій, для кожної особи, зазначеної в списку, за формою згідно з додатками 2 і 3 та у місячний строк подають їх головним управлінням Пенсійного фонду України. Зазначені довідки надсилаються до державних органів, у яких особи проходили службу до відрядження, а їх уповноважені органи подають довідки у п`ятиденний строк головним управлінням Пенсійного фонду України.

П. 4 Порядку №45 (у редакції, чинній на час здійснення перерахунку) визначено, що перерахунок пенсії здійснюється на момент виникнення такого права і проводиться у строки, передбачені частинами другою і третьою статті 51 Закону. Якщо внаслідок перерахунку розмір зменшується, пенсія виплачується в раніше встановленому розмірі.

Разом з тим ні норми Закону, ані норми Порядку №45 не передбачають можливість зменшення при проведенні перерахунку пенсії відсотку грошового забезпечення, встановленого при призначенні пенсії.

Норми ст. 58 Конституції України закріпили принцип незворотності дії в час законів та інших правових актів, відповідного до якого закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

Цей принцип належить розуміти так, що дія нормативно-правового акта в часі починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, а дія закону чи іншого нормативно-правового акта поширюється тільки на ті відносини, які виникли після набуття ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце. Це є однією з найважливіших гарантій правової стабільності, впевненості суб`єктів права в тому, що їх правове становище не погіршиться з прийняттям нового закону чи іншого нормативного акта, а також необхідною умовою довіри до держави і права.

Імперативність даної норми, з метою застосування до спірних правовідносин, полягає в тому, що зміна розміру грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, та інших осіб, згідно з положеннями Закону, не може мати наслідком скасування вже призначеного пенсіонеру відсоткового співвідношення пенсії до грошового забезпечення у розмірі 77%, з якого і повинен бути проведений відповідний перерахунок.

Ч. 2 ст. 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За приписами ст. 22 Конституції України при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

В рішенні від 06.07.1999 №8-рп/99 Конституційний Суд України прямо зазначив, що громадяни мають бути впевненими у своїх законних очікуваннях, а також в тому, що набуте ними на підставі чинного законодавства право, його зміст та обсяг буде ними реалізовано.

Тобто набуте право не може бути скасоване чи звужене (правові позиції Конституційного Суду України в рішеннях від 22.09.2005 №5-рп/2005, від 29.06.2010 №17-рп/2010, від 22.12.2010 №23-рп/2010, від 11.10.2011 №10-рп/2011).

Більше того, право на мирне володіння кожною фізичною або юридичною особою своїм майном гарантується також ч. 1 статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Європейський суд з прав людини у Рішенні «Суханов та Ільченко проти України» (Рішення від 26.09.2014) зауважив, що зменшення розміру або припинення виплати належним чином встановленої соціальної допомоги може становити втручання у право власності (п. 52).

Окрім того, суд звертає увагу відповідача на те, що право позивача на перерахунок його пенсії у розмірі 77 % сум грошового забезпечення було захищене рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 08 серпня 2018 року у справі №805/3764/18-а зі змінами згідно Постанови Першого апеляційного адміністративного суду від 09.11.2018, яке набрало законної сили.

Конституційний Суд України неодноразово зазначав, що виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (п.2 мотивувальної частини рішення від 13.12.2012 №18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (п.3 мотивувальної частини рішення від 25.04.2012 №11-рп/2012).

Суд зазначає, що на момент ухвалення судом рішення у цій справі змін у чинному законодавстві України, які б створювали підстави для обмеження максимального розміру пенсій категорії пенсіонерів, до яких належить позивач, не відбулося, а тому рішення суду у справі №805/3764/18-а повинно враховуватися при проведенні наступних перерахунків пенсії позивача.

Також Конституційний Суд України неодноразово розглядав питання, пов`язані з реалізацією права на соціальний захист, і сформулював правову позицію, згідно з якою Конституція України виокремлює певні категорії громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави. До них зокрема, належать громадяни, які відповідно до статті 17 Конституції України перебувають на службі у військових формуваннях та правоохоронних органах держави, забезпечуючи суверенітет і територіальну цілісність України, її економічну та інформаційну безпеку, а саме - у Збройних Силах України, органах Служби безпеки України, міліції, прокуратури, охорони державного кордону України, податкової міліції. Управління державної охорони України, державної пожежної охорони, Державного департаменту України з питань виконання покарань тощо (рішення Конституційного Суду України від 06.07.1999 № 8-рп/99 у справі щодо права на пільги та від 20.03.2002 №5-рп/2002 у справі щодо пільг, компенсацій і гарантій).

У зазначених рішеннях Конституційний Суд України вказав, що необхідність додаткових гарантій соціальної захищеності цієї категорії громадян, які під час проходження служби, так і після її закінчення, зумовлена насамперед тим, що служба у Збройних Силах України, інших військових формуваннях та правоохоронних органах держави пов`язана з ризиком для життя і здоров`я, підвищеними вимогами до дисципліни, професійної придатності, фахових, фізичних, вольових та інших якостей. Це повинно компенсуватися наявністю підвищених гарантій соціальної захищеності, тобто комплексу організаційно-правових економічних заходів, спрямованих на забезпечення добробуту саме цієї категорії громадян як під час проходження служби, так і після її закінчення.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що при перерахунку пенсії позивача на виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду від 09 вересня 2022 року у справі №200/1654/21-а в ГУ ПФУ в Донецькій області були відсутні підстави для застосування механізму нового обчислення пенсії із застосуванням норм ч. 2 ст. 13 Закону, оскільки такі стосуються саме призначення пенсії. Тому при перерахунку пенсії змінною величиною є лише розмір грошового забезпечення, натомість відсоткове значення розміру основної пенсії, яке обчислювалося при її призначенні відповідно до наявної у позивача вислуги років, є незмінним.

Така правова позиція висловлена Верховним Судом у рішенні від 04 лютого 2019 року у зразковій справі №Пз/9901/58/18 (№240/5401/18), залишеному без змін постановою Великої Палати Верховного Суду від 16 жовтня 2019 року, а також в постанові від 24 квітня 2018 року у справі №686/12623/17.

Відповідно до ч. 5 ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

З огляду на вищенаведене, суд вважає позовні вимоги в цій частині правомірними та такими, що підлягають задоволенню.

Що стосується позовної вимоги про визнання протиправною бездіяльності Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області щодо відмови ОСОБА_1 виплатити заборгованість по пенсії у розмірі 83447,77 грн. та стягнення з Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області заборгованість по пенсії у розмірі 83447,77 грн., суд вказує наступне.

Згідно ст. 23 та ст. 116 Бюджетного кодексу України будь-які бюджетні зобов`язання та платежі з бюджету здійснюються лише за наявності відповідного бюджетного призначення, якщо інше не передбачено законом про Державний бюджет України. Бюджетні призначення встановлюються законом про Державний бюджет України (рішенням про місцевий бюджет) у порядку, визначеному цим Кодексом.

Взяття зобов`язань без відповідних бюджетних асигнувань або з перевищенням повноважень, встановлених цим Кодексом чи законом про Державний бюджет України є порушенням бюджетного законодавства.

Органи Пенсійного фонду України фінансують вказані види пенсійних виплат за рахунок коштів Державного бюджету, реалізуючи бюджетну програму КПКВК 2506020 "Дотація Пенсійному фонду України на виплату пенсій, надбавок та підвищень до пенсії за різними пенсійними програмами" у межах виділених асигнувань. При цьому, головним розпорядником коштів за цією програмою є Міністерство соціальної політики України, розпорядником нижчого рівня - Пенсійний фонд України.

Отже, виділення коштів із державного бюджету на фінансування даної бюджетної програми не залежить від волі окремого керівника територіального органу Пенсійного фонду України.

Відповідно до частини першої та другої статті 23 Бюджетного кодексу України, будь-які бюджет ні зобов`язання та платежі з бюджету можна здійснювати лише за наявності відповідного бюджетного призначення, встановленого законом про Державний бюджет України.

Згідно з положеннями статті 116 Бюджетного кодексу України, порушенням бюджетного законодавства визнається порушення учасником бюджетного процесу встановлених цим Кодексом чи іншим бюджетним законодавством норм щодо складання, розгляду, затвердження, внесення змін, виконання бюджету та звітування про його виконання, а саме взяття зобов`язань без відповідних бюджетних асигнувань або з перевищенням повноважень, встановлених цим Кодексом чи законом про Державний бюджет України; здійснення видатків бюджету без встановлених бюджетних призначень або з їх перевищенням всупереч цьому Кодексу чи закону про Державний бюджет України.

Згідно з пунктом 1.1 розділу І Положення про управління Пенсійного фонду України в районах, містах, районах у містах, а також у містах та районах, затвердженого постановою правління ПФУ від 30 квітня 2002року № 8-2 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 21 травня 2002 року за № 442/6730; було чинним на час виникнення спірних відносин; далі Положення), управління ПФУ у районах, містах, районах у містах, а також у містах та районах є органами ПФУ, підпорядкованими відповідно головним управлінням ПФУ в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, що разом з цими управліннями утворюють систему територіальних органів ПФУ.

Відповідно до підпункту 4 пункту 2.1 та підпункту 2 пункту 2.2 розділу ІІ Положення основним завданням Управління, крім іншого, є забезпечення своєчасного і в повному обсязі фінансування та виплати пенсій, допомоги на поховання та інших виплат, які згідно із законодавством здійснюються за рахунок коштів ПФУ та інших джерел, визначених законодавством. Управління відповідно до покладених на нього завдань планує доходи та видатки коштів ПФУ в районі (місті), у межах своєї компетенції забезпечує виконання бюджету ПФУ.

Таким чином, Головне управління ПФУ в Донецькій області як орган державної влади під час виконання рішення суду зобов`язане діяти лише в межах та у спосіб, що визначені чинним законодавством.

При цьому, невиконання судового рішення пенсійним органом в частині виплати грошових коштів за відсутності відповідного фінансового забезпечення та фактичної відсутності коштів не може вважатися невиконанням судового рішення без поважних причин.

Зі змісту позовної заяви вбачається, що фактичною підставою для звернення до суду в межах наявного спору слугує незгода позивача із бездіяльністю Головного управління в частині невиплати йому перерахованої пенсії в сумі 83447,77 грн. за період з 01.04.2019 по 28.02.2023 на виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду 09 вересня 2022 року у справі №200/1654/21-а.

З огляду на викладене можна дійти висновку, що позивач звернувся до суду з приводу неповного виконання судового рішення, на виконання якого боржник провів перерахунок його пенсії, проте не виплатив у повному обсязі належну суму заборгованості.

Однак, суд зауважує, що наявність у КАС України спеціальних норм, а саме: ст. 382, ст. 383 КАС України, спрямованих на забезпечення належного виконання судового рішення, виключає можливість застосування загального судового порядку захисту прав та інтересів стягувача шляхом подання позову.

Згідно ст. 14 КАС України судове рішення, яким закінчується розгляд справи в адміністративному суді, ухвалюється іменем України. Судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Отже, судове рішення виконується безпосередньо, і для його виконання не вимагається ухвалення будь-яких інших, додаткових судових рішень.

З огляду на вищенаведене, у разі невиконання судового рішення, позивач має право вимагати вжиття спеціальних заходів впливу на боржника, передбачених законодавством про виконавче провадження та КАС України.

З урахуванням наведеного, обраний позивачем в даній справі спосіб захисту - стягнення заборгованості, яка виникла через неналежне, на його думку, виконання судового рішення, - є одним із способів виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду від 09 вересня 2022 року у справі №200/1654/21-а.

Обраний позивачем спосіб захисту не усуває юридичного конфлікту та не відповідає об`єкту порушеного права, а тому в такий спосіб неможливо захистити чи відновити право у разі визнання його судом порушеним. При розгляді позовних вимог стосовно невиконання окремого судового рішення у іншій справі, суд не може зобов`язувати виконувати останнє шляхом ухвалення нового судового рішення, оскільки виконавче провадження являє собою завершальну стадію судового провадження.

Таким чином, даний позов фактично направлений на контроль за виконанням іншого судового рішення та спрямований на спонукання відповідача вчинити дії, покладені на нього згідно рішення суду 09 вересня 2022 року у справі №200/1654/21-а.

Відповідно до ст. 129-1 Конституції України судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд. Отже, судове рішення виконується безпосередньо і для його виконання не вимагається ухвалення будь-яких інших, додаткових судових рішень. З огляду на вищенаведене, у разі невиконання судового рішення, позивач має право вимагати вжиття спеціальних заходів впливу на боржника, передбачених законодавством про виконавче провадження, за КАС України.

Невиконання судового рішення не може бути самостійним предметом окремого судового провадження.

Відтак, вимоги про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, які прийняті (вчинені або не вчинені) на виконання судового рішення, в окремому судовому провадженні не розглядаються.

Аналогічний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 27.11.2018 року по справі №520/11829/17.

Виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та наданих сторонами доказів, суд дійшов висновку про часткову обґрунтованість позовних вимог та, відповідно, наявність правових підстав для задоволення позову частково, із зазначених у рішенні підстав.

При цьому, з метою логічності та зрозумілості рішення суду його резолютивна частина буде викладена дещо в іншому формулюванні ніж заявлені позовні вимоги, однак вказане не впливатиме на зміст останніх та обсяг їх задоволення.

Питання про розподіл судових витрат за приписами статті 139 КАС України суд не вирішує, оскільки позивач згідно з пунктом 13 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» звільнений від сплати судового збору та не надавав суду доказів понесення інших видів судових витрат.

Керуючись ст. 241, 243, 255, 257, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (площа Соборна, буд. 3, м. Слов`янськ, Донецька область, 84122, код ЄДРПОУ 13486010) про визнання дій та бездіяльності протиправними і зобов`язання вчинити певні дії задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області щодо зменшення основного розміру призначеної пенсії ОСОБА_1 з 77% до 70% відповідних сум грошового забезпечення, починаючи з 01.04.2019.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату пенсії за вислугу років з 01.04.2019 року у розмірі 77% грошового забезпечення, відповідно до статті 63 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», на підставі довідки Південно-Східного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції про розмір грошового забезпечення станом на березень 2019 року, з урахуванням раніше виплачених сум.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

СуддяМ.М. Луцович