Постановление суда № 112765553, 09.08.2023, Дарницький районний суд міста Києва

ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА

справа № 753/2044/16-ц

провадження № 6/753/375/23

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"09" серпня 2023 р. Дарницький районний суд м. Києва у складі:

головуючого судді Лужецької О.Р.,

при секретарі Григораш Н.М.,

розглянувши подання приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Ляпіна Дмитра Валентиновича про визначення частки майна в спільній сумісній власності, заінтересовані особи: ОСОБА_1 , акціонерне товариство «Сенс-Банк», ОСОБА_2

ВСТАНОВИВ:

У липні 2023 року приватний виконавець виконавчого округу м. Києва Ляпін Д.В. звернувся в суд із поданням про визначення частки майна боржника в спільній сумісній власності.

Посилається на те, що у нього на виконанні знаходиться виконавче провадження № НОМЕР_2 з примусового виконання виконавчого листа № 753/2044/16, виданого 9 грудня 2016 року Дарницьким районним судом м. Києва про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Альфа-Банк» заборгованість за кредитним договором в сумі 13 132 долари США 32 центи. Лист із постановою про відкриття виконавчого провадження НОМЕР_1 було надіслано боржнику 27.04.2023 року, проте повернувся у зв`язку з закінченням терміну зберігання. У ході виконання рахунки боржника або грошові кошти на рахунках виконавцем не виявлено. 26.04.2023 року приватним виконавцем винесено постанову про накладення арешту на грошові кошти, що містяться на відкритих рахунках та кошти, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів. За інформацією Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів, ДП «Держреєстри України» за боржником майно не знайдено. За інформацією з реєстру торгівельних марок за боржником торговельні марки не зареєстровані. За інформацією РСЦ МВС в м. Києві за боржником транспортні засоби не зареєстровані. Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Реєстру прав власності на нерухоме майно відсутні відомості.

Разом з тим, відповідно до повідомлення КП КМР «Київське міське БТІ» квартира АДРЕСА_1 зареєстрована за ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого 02.10.2001 року приватним нотаріусом Петровою С.М.

Відповідно до Витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян встановлено, що 29.07.1990 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було укладено шлюб. Згідно Витягу 02.12.2008 року внесено відомості про розірвання шлюбу.

Зазначена квартира була придбана 02.10.2001 року на підставі договору купівлі-продажу, тобто в період шлюбу з ОСОБА_2 , а тому вважається такою, що набута під час шлюбу. Враховуючи, що відсутність майна, на яке можливо звернути стягнення, унеможливлює виконання судового рішення приватний виконавець звертається до суду з поданням та просить визначити, що частка майна боржника ОСОБА_1 у нерухомому майні, а саме: квартирі АДРЕСА_1 , якою ОСОБА_1 володіє спільно з ОСОБА_2 , складає 1/2.

Приватний виконавець виконавчого округу м. Києва Ляпін Д.В. у судовому засіданні підтримав подання та просив його задовольнити у повному обсязі.

Боржник ОСОБА_1 та заінтересована особа ОСОБА_2 у судове засідання не з`явились, причини неявки не відомі.

Відповідно до ч. 2 ст. 443 ЦПК України неявка сторін та інших осіб не є перешкодою для вирішення питання про визначення частки майна боржника у майні, яким він володіє спільно з іншими особами.

Заслухавши пояснення приватного виконавця, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши надані докази, суд приходить до наступного.

Судом встановлено, що рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 26.10.2016 року позов ПАТ «Альфа-Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Альфа-Банк» заборгованість за кредитним договором у розмірі 13 132 долари США.

09.12.2016 року на виконання рішення Дарницького районного суду м. Києва від 26.10.2016 року було видано виконавчий лист № 753/2044/16.

Постановою приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Ляпіним Д.В. від 26.04.2023 року відкрито виконавче провадження № НОМЕР_2 з примусового виконання виконавчого листа № 753/2044/16, виданого 09.12.2016 року Дарницьким районним судом м. Києва про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Альфа-Банк» заборгованість за кредитним договором у розмірі 13 132 долари США.

Боржником у виконавчому провадженні № НОМЕР_2 є ОСОБА_1 .

Приватний виконавець виконавчого округу м. Києва Ляпін Д.В. звернувся до суду із поданням про визначення частки майна боржника в спільній сумісній власності.

З подання вбачається, що постанову про відкриття виконавчого провадження НОМЕР_1 було надіслано боржнику 27.04.2023 року, проте повернулася у зв`язку з закінченням терміну зберігання.

У ході виконання рахунки боржника або грошові кошти на рахунках виконавцем не виявлено.

26.04.2023 року приватним виконавцем винесено постанову про арешт коштів боржника.

За інформацією Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів, ДП «Держреєстри України» за боржником майно не знайдено.

За інформацією з реєстру торгівельних марок за боржником торговельні марки не зареєстровані.

За інформацією РСЦ МВС в м. Києві за боржником транспортні засоби не зареєстровані.

Державна податкова служба України повідомила приватного виконавця про відсутність інформації про відкриті рахунки у банках, а також інформації щодо одержання боржником доходів.

Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Реєстру прав власності на нерухоме майно відсутні відомості щодо права власності ОСОБА_2 на нерухоме майно.

Разом з тим, відповідно до повідомлення КП КМР «Київське міське БТІ» квартира АДРЕСА_1 зареєстрована за ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого 02.10.2001 року приватним нотаріусом Петровою С.М.

Відповідно до Витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян встановлено, що 29.07.1990 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було укладено шлюб. Згідно Витягу 02.12.2008 року внесено відомості про розірвання шлюбу.

Квартира АДРЕСА_1 була придбана 02.10.2001 року на підставі договору купівлі-продажу, тобто в період шлюбу з ОСОБА_2 , а тому вважається такою, що набута під час шлюбу.

Згідно зі ст. 443 ЦПК України, питання про визначення частки майна боржника у майні, яким він володіє спільно з іншими особами, вирішується судом за поданням державного чи приватного виконавця.

Відповідно до ч. 6 ст. 48 Закону України «Про виконавче провадження», стягнення на майно боржника звертається в розмірі та обсязі, необхідних для виконання за виконавчим документом, з урахуванням стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів, накладених на боржника під час виконавчого провадження, основної винагороди приватного виконавця. У разі якщо боржник володіє майном разом з іншими особами, стягнення звертається на його частку, що визначається судом за поданням виконавця.

Частиною першою статті 368 ЦК України визначено, що спільна сумісна власність - це спільна власність двох або більше осіб без визначення часток кожного з них у праві власності.

Відповідно до ч. 2 ст. 370 ЦК України, у разі виділу частки із майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки кожного з співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними, законом або рішенням суду.

Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 15 січня 2020 року по справі № 3676231/16-ц зазначила, що поняття «визначення частки» і «виділення частки в натурі» є різними за своїм змістом правовими поняттями, а частиною шостою статті 52 Закону про ВП 1999 (частина шоста статті 48 Закону України «Про виконавче провадження» в чинній редакції є тотожною) передбачена лише необхідність визначення частки боржника у спільному майні, якщо така частка не визначена. Таким чином, з урахуванням наявності суперечливих висновків судів касаційної інстанції, наявні підстави для відступу від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 10 липня 2019 року у справі № 822/1154/16 (провадження № К/9901/8843/18) шляхом вказівки, що частка у праві спільної часткової власності є самостійним об`єктом цивільних прав, яка може бути об`єктом продажу з публічних (електронних) торгів, передачі стягувачу в рахунок погашення боргу, без її виділу в натурі з об`єкта нерухомого майна; у разі виявлення державним виконавцем майна, яким боржник володіє спільно з іншими особами, і частка боржника у якому не визначена, для звернення стягнення на частку боржника державний виконавець звертається до суду з поданням про визначення частки боржника у такому майні.

Отже, визначення частки майна боржника у майні, що перебуває у спільній сумісній власності, є необхідним для здійснення виконавчого провадження про примусове стягнення боргу з боржника, який не має іншого майна, на яке може бути звернено стягнення.

Визначення такої частки не призведе до звуження належних боржнику або заінтересованій особі прав на житло, оскільки предметом розгляду подання є не звернення стягнення на майно, а лише визначення частки боржника у спільній сумісній власності.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного суду від 11 квітня 2018 року по справі № 464/2227/17.

Згідно із ч. 1 та 2 статті 50 Закону України «Про виконавче провадження» звернення стягнення на об`єкти нерухомого майна здійснюється у разі відсутності в боржника достатніх коштів чи рухомого майна. При цьому в першу чергу звертається стягнення на окрему від будинку земельну ділянку, інше приміщення, що належать боржнику. В останню чергу звертається стягнення на житловий будинок чи квартиру, в якому фактично проживає боржник. Разом із житловим будинком стягнення звертається також на прилеглу земельну ділянку, що належить боржнику.

Вказане майно є єдиним майном боржника. Не виконання боржником рішення суду зумовило звернення приватного виконавця з відповідним поданням.

Судом встановлено, що квартира АДРЕСА_1 на праві власності належить ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу від 02.10.2001 року. Зазначена квартира була придбана в період шлюбу ОСОБА_1 з ОСОБА_2 , а тому вказане нерухоме майно є об`єктом права спільної сумісної власності.

Відповідно до ч. 1 ст. 70 СК України у разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Разом з тим, Верховний Суд у постанові від 11 квітня 2018 року по справі № 464/2227/17 зазначив, що задовольняючи подання державного виконавця про визначення частки майна боржника, яким він володіє спільно із іншими особами, суд першої інстанції правомірно виходив із того, що визначення частки майна боржника у майні, що перебуває у спільній сумісній власності, є необхідним для здійснення виконавчого провадження про примусове стягнення з нього боргу.

Враховуючи викладене, визначення частки майна боржника у майні, що перебуває у спільній сумісній власності, є необхідним для здійснення виконавчого провадження про примусове стягнення з боргу із боржника, який немає іншого майна, на яке може бути звернено стягнення.

Таким чином, суд вважає, що частка боржника ОСОБА_1 у нерухомому майні, а саме: квартирі АДРЕСА_1 , становить 1/2.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 06 жовтня 2020 року у справі № 2-24/494-2009 (провадження № 12-4гс20) зазначила, що виконавець вправі звернутися до суду з поданням про визначення частки майна боржника в майні, яким він володіє спільно з іншими особами, незалежно від того, чи відсутній спір про право, чи він наявний; водночас в останньому випадку виконавець звертається з таким поданням (позовною заявою) в порядку позовного провадження.

Оскільки зазначені висновки сприйняті Об`єднаною палатою Касаційного цивільного суду як можливість виконавця звернутися до суду в порядку позовного провадження з різними по суті процесуальними документами, Велика Палата Верховного Суду вважає доцільним роз`яснити свою позицію шляхом уточнення своїх висновків. Зазначене уточнення полягає в такому. В разі, якщо наявний спір щодо визначення частки боржника у спільному майні, звернення виконавця до суду завжди за своєю суттю має характер позовної заяви (незалежно від її назви), оскільки вона звернена до суду з метою вирішення матеріального спору. При цьому позовна заява має подаватися в порядку позовного провадження, а не в порядку розділу VI «Процесуальні питання, пов`язані з виконанням судових рішень у цивільних справах та рішень інших органів (посадових осіб)» ЦПК України. В останньому випадку суд має або закрити провадження (якщо порушені правила про юрисдикцію спору - див. пункт 73 цієї постанови), або залишити заяву (подання) без розгляду

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 08 червня 2022 року у справі № 2-591/11.

ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у судове засідання не з`явились, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином. З приводу наявності спору про право щодо квартири АДРЕСА_1 не заявляли.

У такому випадку, відсутні підстави для розгляду подання приватного виконавця в порядку позовного провадження.

Відповідно до ч. 1 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.

З огляду на наведене, подання приватного виконавця підлягає задоволенню.

Керуючись статтями 328, 376 ЦК України, ст. 70 СК України, Законом України «Про виконавче провадження», статтями 440, 443 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Подання приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Ляпіна Дмитра Валентиновича про визначення частки майна в спільній сумісній власності, заінтересовані особи: ОСОБА_1 , акціонерне товариство «Сенс-Банк», ОСОБА_2 - задовольнити.

Визначити частку майна боржника - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 на квартину АДРЕСА_1 , якою ОСОБА_1 володіє спільно з ОСОБА_2 , у розмірі 1/2 частини.

Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня складення повної ухвали. Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

СУДДЯ О.Р.ЛУЖЕЦЬКА