Решение № 112747059, 09.08.2023, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09.08.2023Справа № 910/4768/23Господарський суд міста Києва у складі судді Трофименко Т.Ю., при секретарі судового засідання Лук`янович В.О., розглянув у відкритому судовому засіданні

заяву представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Автокредит Плюс»

про ухвалення додаткового рішення

у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Автокредит Плюс»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Росвен Інвест Україна»

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Регіональна філія міста Києва, та Київської області Державного підприємства «Національні інформаційні системи»

про усунення перешкод у користуванні власністю,

Представники сторін:

Від позивача: Кондратюк В.В. (в режимі відеоконференції),

Від відповідача: не з`явились,

Від третьої особи: не з`явились

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

У провадженні Господарського суду міста Києва перебуває справа № 910/4768/23 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Автокредит Плюс» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Росвен Інвест Україна», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Регіональна філія міста Києва, та Київської області Державного підприємства «Національні інформаційні системи», про усунення перешкод у користуванні власністю.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 03.07.2023 позов задоволено повністю. Вирішено усунути Товариству з обмеженою відповідальністю «АВТОКРЕДИТ ПЛЮС» перешкоди у користуванні власністю на автомобіль марки GMC Akadia, 2008 р.в. номер кузова НОМЕР_1 , тип: загальний легковий - загальний седан-В, колір чорний, об`єм двигуна 3600 куб см., номер державної реєстрації: НОМЕР_2 , шляхом припинення (зняття) обтяження у вигляді застави рухомого майна і виключення запису з Державного реєстру обтяжень рухомого майна.

13.07.2023 до суду від представника позивача надійшла заява про ухвалення додаткового рішення.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 31.07.2023 призначено розгляд заяви представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Автокредит Плюс» про ухвалення додаткового рішення у судовому засіданні на 09.08.2023.

01.08.2023 до суду представником позивача (заявника) подано заяву про участь у судовому засіданні у режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.08.2023 вказану заяву задоволено, вирішено забезпечити участь представника позивача у судовому засіданні 09.08.2023 в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.

В судове засідання 09.08.2023 з`явився представник позивача, представники відповідача та третьої особи не з`явились, про дату, час та місце розгляду заяви позивача про ухвалення додаткового рішення повідомлені належним чином, що підтверджується повідомленнями про доставку електронного листа в їх електронні кабінети.

Відповідно до ч. 4 ст. 244 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК України), неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.

Представник позивача заяву про компенсацію витрат на професійну правничу допомогу в судовому засіданні 09.08.2023 підтримав в повному обсязі.

Розглянувши заяву представника позивача про ухвалення додаткового рішення, суд зазначає таке.

Статтею 16 ГПК України передбачено, що учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (п. 12 ч. 3 ст. 2 ГПК України).

Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи: 1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (ст. 124 ГПК України); 2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (ст. 126 ГПК України): подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи; зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу; 3) розподіл судових витрат (ст. 129 ГПК України).

Частиною 3 ст. 123 ГПК України встановлено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ч.ч. 1-2 ст. 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 3 ст. 126 ГПК України).

Водночас, за змістом ч. 4 ст. 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч.ч. 5, 6 ст. 126 ГПК України).

Отже, за змістом положень ч. 5 ст. 126 ГПК України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

Загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині ч. 4 ст. 129 ГПК України. Проте, у частині п`ятій наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

Так, відповідно до ч. 5 ст. 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого ч. 4 ст. 129 ГПК України, визначені також положеннями частин 6, 7, 9 ст. 129 цього Кодексу.

Як зазначає Верховний Суд у численних постановах, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява № 19336/04).

У рішенні ЄСПЛ від 28.11.2002 у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

При цьому, за змістом п. 1 ч. 2 ст. 126, ч. 8 ст. 129 ГПК України, розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.

Так, з указаної заяви представника позивача вбачається, що останнім заявлено до стягнення з відповідача витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 8 000,00 грн.

При цьому, суд встановив, що подана заява відповідає вимогам ч. 8 ст. 129 ГПК України, оскільки заяву подано протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду. Також, позивачем дотримано вимоги ч. 1 ст. 124 ГПК України та зазначено у позовній заяві, що очікуваний розмір витрат на правову допомогу становить 8000,00 грн.

На підтвердження понесених витрат на послуги адвоката до заяви про ухвалення додаткового рішення долучено: копію договору про надання правової допомоги № АБ-01/84 від 14.03.2023, копію платіжної інструкції № 3895581167 від 17.03.2023 на суму 8000,00 грн; копію акта надання послуг від 20.03.2023 № 26.

Окрім того, матеріали справи містять копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю № 598 від 28.12.2011 та ордер серії АС № 1056672, якими підтверджуються повноваження адвоката Кондратюка Володимира Володимировича із представництва інтересів позивача в Господарському суді міста Києва.

Відповідно до ст. 26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Так, судом встановлено, що 14.03.2023 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Автокредит Плюс» (клієнт) та Адвокатським бюро «Гомзяк та партнери» (надалі - Бюро) укладено договір про надання правової допомоги № АБ-01/84, відповідно до п. 1.1. якого клієнт доручає, а Бюро приймає на себе зобов`язання надавати юридичну допомогу в обсязі та на умовах, передбачених даним договором.

Відповідно до п. 2.1.1. договору про надання правової допомоги № АБ-01/84 від 14.03.2023 Бюро на підставі звернення клієнта приймає на себе зобов`язання з надання наступної юридичної допомоги: представляє у встановленому порядку інтереси клієнта щодо підготовки позову та додатків для зняття обтяження з майна замовника (автомобіль легковий, GMC ACADIA, 2008, WIN: 1GKEV33788J240165), та представництво його інтересів у Господарському суді міста Києва (перша інстанція) шляхом дистанційного представництва (відеоконференції) в судових засіданнях.

Вартість наданих юридичних послуг становить, зокрема, 8000,00 грн за представництво інтресів клієнта у суді першої інстанції (п. 4.1. договору про надання правової допомоги № АБ-01/84 від 14.03.2023).

Згідно з п. 4.5. договору про надання правової допомоги № АБ-01/84 від 14.03.2023 за результатами надання юридичної допомоги складається акт, що підписується представниками кожної зі сторін. В акті вказується обсяг наданої Бюро юридичної допомоги і її вартість.

20.03.2023 позивачем та Бюро складено та підписано акт про надання послуг № 26 про те, що на підставі договору про надання правової допомоги № АБ-01/84 від 14.03.2023 адвокатом була надання правова допомога вартістю 8000,00 грн.

Відповідно до платіжної інструкції від 17.03.2023 № 3895581167 позивач сплатив на користь Бюро 8000,00 грн, в призначенні платежу вказано: «оплата за юридичні послуги згід. дог. АБ-01/84 від 14.03.2023 р. Без ПДВ».

Відповідно до ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Ціна договору, тобто розмір адвокатського гонорару, може існувати в двох формах - фіксований розмір та погодинна оплата, кожний з яких відрізняється порядком обчислення. При зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки, підставою для виплати гонорару, який зазначено як погодинну оплату, є кількість годин помножена на вартість такої години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв.

Визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити з встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» (аналогічна правова позиція викладена в постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 26.11.2020 у справі № 922/1948/19, від 12.08.2020 у справі № 916/2598/19, від 30.07.2019 у справі № 911/1394/18).

Отже, розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом, і може бути змінений лише за їх взаємною домовленістю. Суд не має право його змінювати і втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта. Така позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.06.2022 у справі № 910/12876/19.

Враховуючи вищевикладене та беручи до уваги підтверджений матеріалами справи факт надання професійної правничої допомоги, приймаючи до уваги принципи співмірності та розумності судових витрат на професійну правничу допомогу, ціну позову, рівень складності, характер спору та юридичної кваліфікації правовідносин у справі, обсяг та обґрунтованість підготовлених та поданих до суду адвокатом документів, а також їх значення для спору, з огляду на те, що відповідачем не було подано до суду жодних належних та допустимих доказів на підтвердження неспівмірності витрат на професійну правничу допомогу у заявленому позивачем розмірі, а також відповідного клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, суд приходить до висновку, що заява представника позивача про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу підлягає задоволенню.

Таким чином, враховуючи, що позов у даній справі задоволено, виходячи із приписів ч. 4 ст. 129 ГПК України, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 8000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

На підставі викладеного, керуючись статтями 123, 126, 129, 236 - 242, 221, 244 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1. Заяву представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Автокредит Плюс» про ухвалення додаткового рішення у справі № 910/4768/23 задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «РОСВЕН ІНВЕСТ УКРАЇНА» (бульвар Вацлава Гавела, буд. 6, м. Київ, 03126, ідентифікаційний код 37616221) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "АВТОКРЕДИТ ПЛЮС" (проспект Праці, будинок 2Т, м. Дніпро, Дніпропетровська обл., 49126; ідентифікаційний код 34410930) витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 8000,00 грн.

3. Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення до Північного апеляційного господарського суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Дата складання та підписання повного тексту рішення: 10.08.2023.

Суддя Т. Ю. Трофименко