Решение № 112709303, 11.07.2023, Святошинський районний суд міста Києва

СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. КИЄВА

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ун. № 759/7660/22

пр. № 2/759/697/23

11 липня 2023 року м. Київ

Святошинський районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді Єросової І.Ю.,

при секретарі Овдій В.В.,

розглянувши в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом Акціонерного товариства «Сенс-Банк» (03150, м. Київ, вул. Велика Васильківська, 100,) до ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) про звернення стягнення на предмет іпотеки,

ВСТАНОВИВ:

У липні 2022 р. ОСОБА_2 , яка представляє інтереси позивача звернулась до Святошинського районного суду м. Києва з вищезазначеним позовом у якому просить звернути стягнення на предмет іпотеки, а саме квартиру, що складається із 2 жилих кімнат, загальною площею 85,40 кв.м. та житловою площею 41,80 кв.м., що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 , в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором №800002967 від 25.01.2008 р., у сумі 153835,10 дол. США (55291,79 дол. США - заборгованість за кредитом, 15609,74 дол. США - заборгованість по відсотках, 82933,57 дол.США - заборгованість по пені) на користь позивача шляхом проведення прилюдних торгів, з початковою ціною встановленою не нижчому ніж звичайні ціни на цей вид майна, визначеною на підставі оцінки проведеної суб`єктом оціночної діяльності. Просить також стягнути витрати по сплаті судового збору у сумі 47721,00 грн. В обґрунтування позовних вимог вказує на укладення між позивачем та АТ «Укрсоцбанк» (правонаступником став АТ «Альфа банк» та в подальшому АТ «Сенс банк») кредитного договору за умовами якого відповідачу надано кредит у розмірі 110000,00 дол.США. Позивач свої зобов`язання за договором виконав в повному обсязі, надавши відповідачеві кредит, в свою чергу позичальник неналежно виконує взяті на себе зобов`язання, чим грубо порушує істотні умови кредитного договору в результаті чого станом на 16.06.2022 р. має заборгованість 55291,79 дол. США - заборгованість за кредитом, 15609,74 дол. США - заборгованість по відсотках, 82933,57 дол.США - заборгованість по пені.

Ухвалою Святошинського районного суду м. Києва від 20.06.2022 р. відкрито провадження у справі в порядку загального позовного провадження.

31.10.2022 р. до суду подано відзив у якому відповідач заперечує проти задоволення позовних вимог, вказує на не доведення позивачем розміру заборгованості за кредитним договором, що підлягає стягненню, не доведення первинними документами надання кредитних коштів постачальнику, відсутність доказів направлення відповідачу вимоги про усунення порушень, яка долучена позивачем до позовної заяви, прийняття позивачем рішення про прощення боргу та стягнення на предмет іпотеки в позасудовому порядку. До вимоги про стягнення пені просить застосувати позовну давність.

Ухвалою Святошинського районного суду м. Києва від 21.02.2023 р. витребувано від від Акціонерного товариства «Сенс-Банк» належним чином засвідчену копію кредитної справи за кредитним договором №800002967 від 25 січня 2008 року, а також виписку по рахунку № НОМЕР_1 за кредитним договором №800002967 від 25.01.2008 р. за весь період дії кредитного договору.

23.03.2023 р. від позивача надійшла заява про долучення доказів, витребуваних ухвалою Святошинського районного суду м. Києва від 21.02.2023 р.

Ухвалою Святошинського районного суду м. Києва від 24.04.2023 р. закрито підготовче провадження, призначено справу до судового розгляду по суті.

Представник позивача у судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, подав до суду заяву про розгляд справи за його відсутності.

Представник відповідача у судовому засіданні заперечує проти задоволення позовних вимог.

Заслухавши пояснення сторони, дослідивши матеріали справи, суд доходить наступного висновку.

Судом встановлено, що 25.01.2008 р. між Закритим акціонерним товариством «Альфа-Банк» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №800002967 за умовами якого останній отримав кредит у розмірі 110000,00 дол.США строком до 25.01.2028 р. за процентною ставкою 14% річних.

25.01.2008 р. укладено договір поруки №800002967-П між Закритим акціонерним товариством «Альфа-Банк» та ОСОБА_3 за умовами якого поручитель поручається за виконання боржником обов`язків, що виникли на підставі Основного договору або можуть виникнути на підставі нього у майбутньому.

В забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором 13.05.2010 року між ОСОБА_1 та ПАТ "Альфа-Банк" укладено іпотечний договір № 800002967-И2, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Войнарською І.А. та зареєстрований в реєстрі за №2547. Відповідно до умов даного договору ОСОБА_1 передав в іпотеку квартиру АДРЕСА_2 , яку сторони оцінили 1 024 800, 00 грн. що по курсу НБУ станом на 13.05.2010 року становило 129 297, 62 доларів США.

Як вбачається із розрахунку заборгованості, наданої позивачем згідно кредитного договору станом на 16.06.2022 р. за ОСОБА_1 значиться заборгованість у розмірі 55291,79 дол. США - заборгованість за кредитом, 15609,74 дол. США - заборгованість по відсотках, 82933,57 дол.США - заборгованість по пені.

Із повідомлення АТ «Альфа-банк» від 05.09.2018 р. про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору та анулювання залишку заборгованості за основним зобов`язанням, вбачається, станом на 25.08.2018 р. заборгованість за кредитним договором складає 109475,18 дол.США У випадку задоволення вимог іпотекодержателя в порядку ст. 37 Закону України «Про іпотеку» буде прощено залишок непогашеної заборгованості за кредитом.

У довідці, виданої АТ «Альфа-банк» 21.12.2019 р. повідомлено відповідача, що відповідно до ст.37 Закону України «Про іпотеку» банк 23.04.2019 р. задовольнив забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки (рішення державного реєстратора Алієв Гусєйн Азіз Огли, КП «Світоч» №46618576 від 23.04.2019 р.), а саме: квартири АДРЕСА_2 . У звязку із задоволенням вимог іпотекодержателя на дату державної реєстрації банком права власності на нерухоме майно ОСОБА_1 прощено залишок заборгованості за кредитним договором №800002967 від 25.01.2008 р.

Згідно з частиною першою статті 509, статтею 526 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

За загальним правилом зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Так, за змістом статті 599 ЦК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Окремим видом застави є іпотека (стаття 575 ЦК України).

Згідно з пунктом 2 частини першої статті 1 Закону України "Про іпотеку" (тут і далі - у редакції, чинній на момент реєстрації за іпотекодержателем права власності на предмет іпотеки) іпотека - вид забезпечення виконання зобов`язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

За змістом статті 3 Закону України "Про іпотеку" іпотека має похідний характер від основного зобов`язання і є дійсною до припинення основного зобов`язання або до закінчення строку дії іпотечного договору.

Згідно з частиною першою статті 33 Закону України "Про іпотеку" в разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов`язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов`язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених статтею 12 цього Закону.

Відповідно до частини першої статті 36 Закону України "Про іпотеку" сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Позасудове врегулювання здійснюється згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі, або згідно з окремим договором між іпотекодавцем і іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя, що підлягає нотаріальному посвідченню, який може бути укладений одночасно з іпотечним договором або в будь-який час до набрання законної сили рішенням суду про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Частиною третьою статті 36 Закону України "Про іпотеку" визначено, що договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками, передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання в порядку, встановленому статтею 37 Закону України "Про іпотеку".

Згідно з частиною четвертою статті 36 Закону України "Про іпотеку" після завершення позасудового врегулювання будь-які наступні вимоги іпотекодержателя щодо виконання боржником основного зобов`язання є недійсними.

Наведена норма прав передбачає спеціальні підстави припинення зобов`язань щодо виконання основного (кредитного) зобов`язання, яке було забезпечене іпотечним договором.

Таким чином, за змістом статей 1, 33, 36 Закону України "Про іпотеку" використання позасудового врегулювання способу звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до умови іпотечного договору, яка містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя, приводить до задоволення вимог кредитора за основним зобов`язанням.

У постанові від 22 лютого 2022 року у справі N 761/36873/18 (провадження N 14-121цс21) Велика Палата Верховного Суду погодилась, зокрема, з висновками Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду, викладеними в постановах від 13 лютого 2019 року у справі N 759/6703/16-ц (провадження N 61-22462св18) та від 20 листопада 2019 року у справі N 295/795/19 (провадження N 61-12137св19), про те, що в разі завершення такого позасудового врегулювання, тобто звернення стягнення на предмет іпотеки у способи, визначені статтею 37 Закону України "Про іпотеку", зобов`язання припиняється, оскільки за положеннями цього Закону всі наступні вимоги є недійсними.

При цьому Велика Палата Верховного Суду наголосила, що частина четверта статті 36 Закону України "Про іпотеку" (у відповідній редакції) вказує на недійсність будь-яких наступних вимог іпотекодержателя щодо виконання саме боржником основного зобов`язання після завершення позасудового врегулювання шляхом звернення стягнення на іпотечне майно, передане в іпотеку саме боржником, за відсутності інших забезпечувальних договорів.

Отже, у разі завершення позасудового врегулювання, тобто звернення стягнення на предмет іпотеки у способи, визначені статтею 37 Закону України "Про іпотеку", зобов`язання боржника припиняється, оскільки за змістом положень статті 36 Закону України "Про іпотеку" усі наступні вимоги кредитора - іпотекодержателя щодо виконання основного зобов`язання є недійсними, якщо інше не визначено договором іпотеки чи договором про надання кредиту, чи договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

Іпотекодержатель сам обрав такий спосіб захисту, як звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання, на підставі застереження про задоволення його вимог як іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі, і зареєстрував за собою право власності на предмет іпотеки.

Такі правові висновки відповідають правовій позиції, викладеній у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду від 20 червня 2018 року у справі №756/31271/15-ц (провадження N 61-4156св18) та від 13 лютого 2019 року у справі №759/6703/16-ц (провадження N 61-22462св18).

Виходячи з вищевикладеного відбулося припинення зобов`язання за вказаним кредитним договором його виконанням, проведеним належним чином, шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Таким чином, позовні вимоги банку про звернення стягнення на предмет іпотеки, а саме квартири, за адресою АДРЕСА_1 , в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором №800002967 від 25.01.2008 р. є такими, що вже вирішені сторонами у позасудовому порядку.

Дії кредитора щодо прощення (анулювання) заборгованості за кредитним договором, зобов`язання за яким було припинено раніше, спричиняють виникнення у боржника обов`язку зі сплати податків за відсутності будь-якого зобов`язання.

Як встановлено Постановою Київського апеляційного суду від 14.03.2023 р. (ун.№759/12696/21), що є остаточним рішенням у справі та в даному випадку має преюдиційне значення, відовідач (АТ «Альфа-банк») вчинив односторонній правочин про прощення боргу на залишок заборгованості за кредитним договором, після скасування реєстрації за банком права приватної власності на предмет іпотеки спірну квартиру, у ОСОБА_1 залишився борг за кредитним договором №800002967 від 25 січня 2008 року в розмірі 13566,45 доларів США (109475,18 95905,73 = 13566,45 доларів США).

Таким чином, після скасування реєстрації за банком права приватної власності на предмет іпотеки спірну квартиру, у ОСОБА_1 залишився борг за кредитним договором №800002967 від 25 січня 2008 року в розмірі 13566,45 доларів США.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст. . 6-13, 18, 19, 77-79, 89, 141, 259, 263, 264, 265, 268, 273, 354, 355 ЦПК України,

У Х В А Л И В :

У задоволенні позову Акціонерного товариства «Сенс-Банк» (03150, м. Київ, вул. Велика Васильківська, 100,) до ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) про звернення стягнення на предмет іпотеки, відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі розгляду справи (вирішення питання ) без повідомлення сторін зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасники справи якому рішення не було вручене у день його складення має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до Київського апеляційного суду, при цьому відповідно до п. п. 15.5 п. 15Перехідних положень ЦПК України в редакції Закону України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» № 2147-VIII від 03.10.2017 року до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією кодексу.

Суддя І.Ю. Єросова