№ 1121417, 11.10.2007, Вінницький окружний адміністративний суд

ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

21001 м. Вінниця,    вул. Островського, 14

тел/факс (0432) 61-86-28, e-mail: admin-sud@inbox.ru

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 жовтня 2007року                                                                         Справа № 2-а-7055/07

за позовомВідкритого акціонерного товариства "Гніванський завод спецзалізобетону";доВінницької міжрайонної державної податкової інспекції (Тиврівське відділення),;проПро визнання недійсним податкового повідомлення-рішення від 23.05.07р. №0000622301/3;

Cуддя      В. Сторчак

при секретарі судового засідання І.Гонті, за участю представників сторін:

позивач:Бараболя Р.В.

від відповідача:

Третя особа:Миколенко Р.Л.

Кубик В.А.

СУТЬ   СПОРУ:

Заявлено позов про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення від 23.05.07р. №0000622301/3 Вінницької міжрайонної державної податкової інспекції.

Позовні вимоги мотивовано наступним.

30 жовтня 2006 року Вінницька міжрайонна Державна податкова інспекція Тиврівське відділення) винесла податкові повідомлення-рішення №0000622301/0 від 30.10.2006 р. та №0000632301/0 від 30.10.2006 р., на підставі Акту документальної перевірки №49/23/00282435 від 16.09.06 р.

У Акті документальної перевірки №49/23/00282435 від 16.09.06 р. зазначено, що на порушення п.3 „Порядку і нормативів відрахування господарськими  організаціями до загального фонду Державного бюджету України частини прибутку (доходу) за результатами фінансово-господарської діяльності у 2004 році та щоквартальної фінансово-господарської діяльності у 2005 році №50 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2005 року №157) ВАТ "Гніванський завод спецзалізобетону" відрахування частини прибутку (доходу) за результатами фінансово-господарської діяльності за І півріччя 2005 року розраховано у розмірі 30 % чистого прибутку (доходу). Але відповідно до п.З зазначеного Порядку державні підприємства відрахування здійснюють у розмірі 50 відсотків, чим занижено суму відрахувань (дивідендів) за І півріччя 2005 року на 51 000 (п'ятдесят одну тисячу) грн. 00 коп.

Не погоджуючись з Актом документальної перевірки №49/23/00282435 від 16.09.06 р. адміністрацією ВАТ "Гніванський завод спецзалізобетону" було направлено до Вінницької міжрайонної ДПІ скаргу від 15.11.2006 р. №2752/02 на податкові повідомлення-рішення №0000622301/0 від 30.10.06 р. та № 000063201/0 від 30.10.06 р.

Рішенням №164/10/23 Вінницької МДПІ від 12.01.2007 р. про результати розгляду первинної скарги було залишено без змін податкове повідомлення-рішення №0000622301/0 від 30.10.06 р. та податкове повідомлення-рішення №0000632301/0 від 30.10.06 р., а скаргу ВАТ "Гніванський завод спецзалізобетону" без задоволення.

Не погоджуючись з Рішенням №164/10/23 Вінницької МДПІ від 12.01.2007 р. позивачем було направлено до Державної податкової адміністрації у Вінницькій області Апеляційну скаргу №190/02 від 19.01.07 р. на податкові повідомлення-рішення №0000622301/0 від 30.10.06 р. та №0000632301/0 від 30.10.06 р.

Рішенням про розгляд повторної скарги №2451/10/25-009 від 14.03.2007 р. Державної податкової адміністрації у Вінницькій області було скасоване податкове повідомлення-рішення Вінницької міжрайонної державної податкової інспекції №0000632301/0 від 30.10.06 р. в повному обсязі та рішення №164/10/23 від 12.01.07 р. прийняте за розглядом первинної скарги (податкове повідомлення-рішення №0000632301/1 від 12.01.07 р.). Також скасовано податкове повідомлення-рішення Вінницької міжрайонної державної податкової інспекції №0000622301/0 від 30.10.06 р. в частині 40 659 грн. нарахованих відрахувань до бюджету частини прибутку (доходу)  за результатами  фінансово-господарської діяльності  у  2005  році та в зазначеній частині рішення №164/10/23 від 12.01.07 р. прийняте за розглядом первинної скарги (податкове повідомлення-рішення №0000622301/1 від 12.01.07 р.), а в іншій частині податкове повідомлення-рішення №0000622301/0 від 30.10.06 р. та рішення №164/10/23 від 12.01.07 р. (податкове повідомлення-рішення №0000622301/1 від 12.01.07 р. залишено без змін. Окрім того було збільшено на 2646,6 грн. суму штрафної санкції.

Не погоджуючись з рішенням №2451/10/25-009 від 14.03.2007 р. Державної податкової адміністрації у Вінницькій області в частині залишення без змін частини 25 500 грн. штрафної санкції (податкове повідомлення-рішення №0000622301/0 від 30.10.06 р. та рішення №164/10/23 від 12.01.07 р. (податкове повідомлення-рішення №0000622301/1 від 12.01.07 р.) та збільшенням на 2646,6 грн. суми штрафної санкції по відрахуванню частини прибутку, що сплачується до Державного бюджету України позивачем була направлена Апеляційна скарга на податкове повідомлення-рішення №0000622301/2 від 14.03.2007 р. №751/02 від 22.03.07 р. до Державної податкової адміністрації України.

Рішенням про результати розгляду скарги №4984/6/25-0115 від 23.05.2007 р. Державної податкової адміністрації України скасовано рішення державної податкової адміністрації у Вінницькій області від 14 березня 2007 р. №2451/10/25-009, прийняте за розглядом повторної скарги, в частині збільшення на 2646 грн. 60 коп. штрафної санкції, а в іншій частині зазначене рішення та податкове повідомлення-рішення Вінницької міжрайонної державної податкової інспекції від 30.10. 2006 р. №0000622301/0 з урахуванням рішення державної податкової адміністрації у Вінницькій області від 14 березня 2007 року №2451/10/25-009, прийнятого за розглядом повторної скарги, - залишено без змін.

Але, як зазначає позивач, рішенням №4984/6/25-0115 від 23.05.2007 р. (податкове повідомлення-рішення №0000622301/3) прийняте з порушенням норм Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами". Зокрема в п.1.5 ст.1 даного закону визначено, що штрафна санкція — плата у фіксованій сумі або у вигляді відсотків від суми податкового зобов'язання (без урахування пені та штрафних санкцій), яка справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним правил оподаткування,   визначених   відповідними   законами.   Відтак,   не   може   бути нарахована штрафна санкція, якщо податкове зобов’язання в частині 40659 грн. нарахованих відрахувань до бюджету частини прибутку за результатами фінансово-господарської діяльності у 2005 році скасовано.

Таким чином, на думку позивача, зазначене податкове  повідомлення-рішення є незаконним та не відповідає чинному законодавству України.

В судовому засіданні представники позивача позов підтримали та просили його задовольнити.

Відповідач позов не визнає про що надав суду письмові заперечення на підставі яких просить суд в задоволені позову відмовити. В судовому засіданні свої заперечення підтримав у повному об'ємі.

Заслухавши доводи сторін по справі та дослідивши матеріали справи, суд прийшов до висновку, що дана позовна заява підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до Порядку та нормативів відрахування господарськими організаціями до загального фонду Державного бюджету України  частини прибутку (доходу) за результатами фінансово-господарської діяльності у 2004 році та щоквартальної фінансово-господарської діяльності у 2005 році затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.07р. №50 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.05р. №1157) відрахування частини  прибутку  (доходу)  за  результатами фінансово-господарської діяльності у 2005 році, починаючи з березня, здійснюється державними, у тому числі казенними, підприємствами та їх об'єднаннями і дочірніми підприємствами у розмірі 50 відсотків, а акціонерними, холдинговими компаніями та іншими суб'єктами господарювання, у статутному фонді яких державі належать частки (акції, паї), та їх дочірніми підприємствами - у розмірі 30 відсотків чистого прибутку (доходу), розрахованого згідно з положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку.

ВАТ "Гніванський завод спецзалізобетону" 16.10.01р. зареєстрований Тиврівською районною державною адміністрацією свідоцтво про державну реєстрацію від 16.10.01р. №223. ВАТ "Гніванський завод спец залізобетону" перереєстровано Тиврівською райдержадміністрацією 20.10.03р., реєстраційна справа №0405123Ю002023, код форми власності – 31 державна власність. Підпорядкований Державній адміністрації залізничного транспорту України.

Відповідно до п. 4.1. Статуту, засновником Товариства є держава в особі Міністерства транспорту України.

Єдиним акціонером Товариства є держава в особі Державної адміністрації залізничного транспорту України, якій постановою Кабінету Міністрів України від 31.03.03р. №415 передано повноваження з управління державними корпоративними правами Товариства.

Відповідно до пунктів 5.1., 5.2. статутний фонд Товариства становить 58505700грн. Статутний фонд поділений на 58505700 простих іменних акцій номінальною вартістю 1 (одна) гривня кожна.

Відповідно до ч.2 ст. 80 Господарського кодексу України  акціонерним товариством є господарське товариство, яке має статутний фонд, поділений на визначену кількість акцій однакової номінальної вартості, і несе відповідальність за зобов'язаннями тільки майном товариства, а акціонери несуть ризик збитків, пов'язаних із діяльністю товариства, в межах вартості належних їм акцій.

Відповідно до ст. 24 Закону України "Про господарські товариства" акціонерним   визнається   товариство,   яке   має  статутний (складений) капітал, поділений на визначену кількість акцій рівної номінальної вартості, і несе відповідальність за зобов'язаннями тільки майном товариства.

Відповідно до ст. 73 Господарського кодексу України державне  унітарне  підприємство  утворюється компетентним органом державної влади в розпорядчому порядку на базі відокремленої частини державної власності, як правило, без поділу її на частки, і входить до сфери його управління.

Орган державної влади, до сфери управління якого входить підприємство, є представником власника і виконує його функції у межах, визначених цим Кодексом та іншими законодавчими актами.

Майно державного унітарного підприємства перебуває у державній власності і закріплюється за таким підприємством на праві господарського відання чи праві оперативного управління.

Найменування державного унітарного підприємства повинно містити слова "державне підприємство".

Таким чином за організаційно-правовою формою господарювання ВАТ "Гніванський завод спецзалізобетону" є господарським товариством.

Відтак твердження Вінницької МДПІ, що податкове-повідомлення рішення №0000622301/3 прийняте відповідно до вимог Закону, в порушення п.3 "Порядку нормативів відрахування господарськими організаціями до загального фонду Державного бюджету України частини прибутку (доходу) за результатами фінансово - господарської діяльності у 2004 році та щоквартальної фінансово-господарської діяльності у 2005 році, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.012005 року. №50 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2005 року №1157) ВАТ "Гніванський завод СЗБ" відрахування частини прибутку (доходу) за результатами фінансово-господарської діяльності за 1 півріччя 2005 року розраховано у розмірі 30 відсотків чистого прибутку (доходу). Проте відповідно до п.3 зазначеного Порядку державні підприємства відрахування здійснюються у розмірі 50 відсотків, чим занижено суму відрахувань (дивідендів) за 1 півріччя 2005 року на 511,0 тис. грн. не ґрунтуються на законі.

Відповідно до ч. 2. ст. 19 Конституції України органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 КАС України у  справах  щодо  оскарження рішень,  дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно ч.1 цієї статті КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових осіб, інших суб’єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Частиною 2 статті 71 КАС України встановлено, що  в адміністративних справах про протиправність рішень,  дій чи  бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З огляду на матеріали справи суд дійшов висновку, що відповідач не довів правомірність своїх рішення, а отже позовні вимоги є обґрунтованими, відповідають дійсним обставинам та законодавству і тому підлягають задоволенню.

Згідно ч.2 ст.162 Кодексу у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову, зокрема, про визнання протиправним рішення суб’єкта владних повноважень і про скасування рішення, зобов’язання відповідача вчинити певні дії, іншу постанову, яка б гарантувала дотримання і захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб’єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб’єктів владних повноважень.

Керуючись ст. ст. 7, 71, 79, 86, 94, 158, 160, 162, 163, 167, 255, 257 КАС України, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати  податкове повідомлення-рішення від 23.05.07р. №0000622301/3 Вінницької міжрайонної державної податкової інспекції.

Відповідно до ст.186 Кодексу адміністративного судочинства України постанова може бути оскаржена протягом 10 днів з дня ї  проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст.160 цього Кодексу – з дня складення в повному обсязі шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про  апеляційне оскарження. При цьому апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження. Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до суду апеляційної інстанції через суд, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Відповідно до ст.254 КАС України постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений цим Кодексом, постанова або ухвала суду першої інстанції набирає сили після закінчення цього строку.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Суддя  /підпис/

Копія вірна

Суддя:

Секретар: