Постановление суда № 112072621, 04.07.2023, Києво-Святошинський районний суд Київської області

Справа № 369/6638/23

Провадження №4-с/369/67/23

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04.07.2023 року м. Київ

Києво-Святошинський районний суд Київської області в складі:

головуючої судді Пінкевич Н.С.,

секретаря Соловюк В.І.

за участі:

скаржника ОСОБА_1

представника скаржника ОСОБА_2

представника стягувача ОСОБА_3

представника заінтересованої особи Бялий М.Г.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за скаргою ОСОБА_1 , заінтересовані особи Відділ примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у м.Києві та Київській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ), акціонерне товариство «Сенс Банк» про визнання дій незаконними, скасування постанов, -

в с т а н о в и в :

У травні 2023 року ОСОБА_1 звернулась до суду з даною скаргою. Свої вимоги мотивувала тим, що за рішенням суду з ОСОБА_4 на користь ПАТ «Укрсоцбанк» стягнено заборгованість за кредитним договором в розмірі 8317730,64 грн. За заявою стягувача ще у травні 2015 року було відкрито виконавче провадження ВП47616420. Постановою виконавця від 27 травня 2016 року зупинено провадження на підставі п.1 ч.1 ст.37 Закону України «Про виконавче провадження, а 29 травня 2019 року відділом примусового виконання рішень було закінчено виконавче провадження на підставі п.3 ч.1 ст.39 Закону України «Про виконавче провадження». Жодного судового рішення про скасування цієї постанови судом не приймалось.

Але 01 травня 2023 року вона отримала постанову державного виконавця від 18 квітня 2023 року про поновлення виконавчого провадження та виконавцем вчиняються дії щодо стягнення боргу ОСОБА_4 з неї. Вказала, що остання постанова виконавця суперечить ст.41 Закону України «Про виконавче провадження». Так, боржник вважається повідомленим, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі. Але їй жодного документу не надсилалось. Скасування постанови про закінчення виконавчого провадження на підставі перевірки законності дій виконавця за Інструкцією з організації примусового виконання рішень, поновлення виконавчого провадження суперечить ст.ст. 40,41 Закону України «Про виконавче провадження». Оскільки відновлення виконавчого провадження у даному випадку можливо лише після скасування в судовому порядку постанови про закінчення виконавчого провадження, тому постанова виконавця про відновлення виконавчого провадження та постанова про заміну боржника є незаконним та підлягають скасування у судовому порядку.

Просила суд:

визнати дії Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у м.Києві та Київській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) з поновлення виконавчого провадження ВП47616420 незаконними;

скасувати постанову Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у м.Києві та Київській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) від 23 лютого 2022 року про відновлення виконавчого провадження ВП47616420;

скасувати постанову Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у м.Києві та Київській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) від 18 квітня 2023 року про заміну сторони виконавчого провадження на ОСОБА_1 у виконавчому провадженні ВП 47616420.

Ухвалою судді Києво-Святошинського районного суду Київської області від 05 травня 2023 року відкрито провадження та призначено справу до розгляду на 23 травня 2023 року та витребувано копію матеріалів виконавчого провадження.

17 травня 2023 року до суду надійшла копія матеріалів виконавчого провадження ВП47616420.

19 травня 2023 року до суду надійшли заперечення на скаргу від представника АТ «Сенс Банк». Не погоджуючись з доводами скарги вказав, що відповідно до ст.41 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження підлягає відновленню за постановою державного виконавця у разі якщо постанова про закінчення виконавчого провадження визнана судом незаконною чи скасована в установленому законом порядку. Закон також наділяє начальника відділу правом скасувати постанову державного виконавця, в тому числі й постанову про закінчення виконавчого провадження. Просили відмовити у задоволенні скарги.

22 травня 2023 року ОСОБА_1 подала суду заяву, в якій вказала, що постанова від 23 лютого 2022року про результати перевірки законності ВП47616420 начальника Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у м.Києві та Київській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) є неналежним доказом та не може прийматись судом до уваги, оскільки не відповідає формі таких постанов, не містить печатки органу, який її видав, вона відсутня у відповідному реєстрі. Також ОСОБА_5 станом на 23 лютого 2022 року тимчасово виконувала обов`язки начальника відділу та згідно закону про державну службу в неї сплив строк повноважень, а тому її постанова не має юридичної сили.

22 травня 2023 року ОСОБА_1 подала письмовий відзив на заперечення проти скарги АТ «Сенс Банк». Вказала, що ст.74 Закону України «Про виконавче провадження» надає право начальнику відділу, а не тимчасово виконуючому обов`язки такого начальника. ОСОБА_5 була призначена 13 серпня 2021 року та її повноваження закінчились відповідно до Закону України «Про державну службу» через три місяця - 13 листопада 2021 року. Тому її постанова є протиправною. Також матеріали виконавчого провадження не містять цієї постанови та мотивів перевірки ВП, не прийнято рішення про скасування постанови про закінчення ВП. Постанова про перевірку є протиправною в силу ст.8 та ст.28 Закону України «Про виконавче провадження». Просила задоволити подано скаргу.

22 травня 2023 року ОСОБА_1 подала додаткове пояснення до скарги. Вказала, що ОСОБА_5 була призначена тимчасово в.о. начальника відділу та строк її повноважень сплив через три місяці після призначення 13 листопада 2021 року. Тому всі прийняті нею постанови є протиправними. Оскаржувана постанова про відновлення ВП прийнята на підставі протиправною постанови, тому є також незаконною. В єдиному реєстрі відсутня постанова про перевірки виконавця Перепелиці А.В. Тому дії та постанови державного виконавця є протиправними. Просила скаргу задоволити.

12 червня 2023 року до суду надійшли заперечення на відзив від представника АТ «Сенс Банк». Додатково вказали, що 18 квітня 2023 року представник АТ «Сенс Банк» ознайомився з матеріалами ВП47616420, проведено фотофіксацію та встановлена наявність у ньому постанови про перевірку від 23 лютого 2022 року, яка містить також і рішення про визнання дій невідповідними Закону, скасування постанови про закінчення ВП та зобов`язання державного виконавця відновити ВП. ОСОБА_5 була призначена на посаду як в.о. начальника відділу на постійній основі, а не тимчасово в.о. начальника відділу, тому мала всі повноваження відповідно до Закону України «Про виконавче провадження». Посилання скаржника на ст.31 Закону України «Про державну службу» є неправильним, оскільки конкурсу на вакантну посаду начальника відділу не призначено.

У судовому засіданні стягувач ОСОБА_1 та її представник скаргу підтримали та просили задоволити вимоги у повному обсязі.

У судовому засіданні представник заінтересованої особи Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у м.Києві та Київській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) та представник АТ «Сенс Банк» проти доводів скарги заперечували, просили відмовити у задоволенні.

Заслухавши пояснення осіб, які беруть участь в розгляді справи, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 80 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

За змістом частини першої статті 18 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Виконання судового рішення відповідно до змісту рішення Конституційного Суду України від 26 червня 2013 року № 5-рп/2013 у справі № 1-7/2013 є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави; невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом.

За ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

За ст. 5 Закону України «Про виконавче провадження» примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".

При розгляді скарги встановлено, що рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 22 листопада 2013 року позов Публічного акціонерного товариства Укрсоцбанк до ОСОБА_6 про стягнення заборгованості за договором кредиту задоволено. Стягнуто з ОСОБА_4 на користь Публічного акціонерного товариства Укрсоцбанк суму заборгованості по кредиту в розмірі 8 317 730,64 грн. та судовий збір у розмірі 3 441,00 грн.

07 серпня 2014 року Києво-Святошинським районним судом Київської області було видано виконавчий лист на виконання вищевказаного рішення.

20 травня 2015 року держаним виконавцем відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби ГУЮ у Київській області Венгель Ю.Ю. було відкрито виконавче провадження №47616420 на підставі виконавчого листа №2/369/4284/13 від 07.08.2014 року.

Згідно супровідного листа №3489 від 21 травня 2015 року копія даної постанови направлена боржнику ОСОБА_4 . Тому твердження скаржника, що їй не направлено дану постанову суд до уваги не приймає та враховує, що ОСОБА_1 є правонаступником боржника, а не новим боржником.

Постановою заступника начальника відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби ГУЮ у Київській області від 29 травня 2019 року виконавче провадження закінчено на підставі п.3 ч.1 ст.39 та ст.40 Закону України «Про виконавче провадження» (у звязку зі смертю боржника та відсутність спадкоємців, які прийняли спадщину та звернулись до нотаріальної контори).

Відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 15.10.2019 року АТ «Укрсоцбанк» припинено.

За загальновідомою інформацією встановлено, що 10.09.2019 року Загальними зборами акціонерів АТ «Альфа-Банк» та єдиним акціонером АТ «Укрсоцбанк» затверджено рішення про реорганізацію АТ «Укрсоцбанк» шляхом приєднання до АТ «Альфа-Банк».

Відповідно до витягу №29207402 з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 21.04.2022 року вбачається, що АТ «Альфа-банк» є правонаступником АТ «Укрсоцбанк».

15.10.2019 року права та обов`язки від ПАТ «Укрсоцбанк» перейшли до АТ «Альфа-банк» на підставі припинення юридичної особи АТ «Укрсоцбанк» шляхом приєднання до АТ «Альфа-банк».

Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 27 грудня 2022 року замінено стягувача ПАТ «Укрсобанк» (03150, м. Київ, вул. Ковпака, 29, ЄРДПОУ 00039019) на його правонаступника АТ «Альфа-банк» (03150, м. Київ, вул. Васильківська, 100, ЄРДПОУ 23494714) у цивільній справі №369/10609/13 за позовом Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» до ОСОБА_6 про стягнення заборгованостi за договором кредиту.

Загальновідомою є інформація, що з 01.12.2022 року було змінено найменування АТ «Альфа-Банк» (код ЄДРПОУ 23494714, адреса - місто Київ, вулиця Велика Васильківська, будинок №100) на АТ «Сенс-Банк» (код ЄДРПОУ 23494714, адреса - місто Київ, вулиця Велика Васильківська, будинок №100).

ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_4 , який є боржником у виконавчому провадженні №47616420.

Ухвалою Києво-Святошинськогорайонного судуКиївської областівід 27грудня 2022року заміненосторону (боржника) виконавчого провадження по цивільній справі № 369/10609/13 за позовом Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» до ОСОБА_6 про стягнення заборгованостi за договором кредиту, із ОСОБА_4 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , ІПН НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) на його правонаступників ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_1 ) та ОСОБА_7 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_3 , адреса: АДРЕСА_1 ) в межах вартості майна прийнятого у спадщину.

Відповідно до ст.74 Закону України «Про виконавче провадження» рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.

Рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень інших органів (посадових осіб), у тому числі постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, постанов приватного виконавця про стягнення основної винагороди, витрат виконавчого провадження та штрафів, можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом.

Рішення, дії або бездіяльність державного виконавця також можуть бути оскаржені стягувачем та іншими учасниками виконавчого провадження (крім боржника) до начальника відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець. Рішення, дії та бездіяльність начальника відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, можуть бути оскаржені до керівника органу державної виконавчої служби вищого рівня.

Начальник відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, при здійсненні контролю за рішеннями, діями державного виконавця під час виконання рішень має право у разі, якщо вони суперечать вимогам закону, своєю постановою скасувати постанову або інший процесуальний документ (або їх частину), винесені у виконавчому провадженні державним виконавцем, зобов`язати державного виконавця провести виконавчі дії в порядку, встановленому цим Законом.

Начальник відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, або виконавець з власної ініціативи чи за заявою сторони виконавчого провадження може виправити допущені у процесуальних документах, винесених у виконавчому провадженні, граматичні чи арифметичні помилки, про що виноситься відповідна постанова.

Керівник вищого органу державної виконавчої служби у разі виявлення порушень вимог закону визначає їх своєю постановою та надає доручення начальнику відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, щодо проведення дій, передбачених абзацами другим і третім цієї частини.

Скарга у виконавчому провадженні подається виключно у письмовій формі та має містити: 1) найменування органу державної виконавчої служби, до якого вона подається; 2) повне найменування (прізвище, ім`я та по батькові) стягувача та боржника, їхні місця проживання чи перебування (для фізичних осіб) або місцезнаходження (для юридичних осіб), а також найменування (прізвище, ім`я та по батькові) представника сторони виконавчого провадження, якщо скарга подається представником; 3) реквізити виконавчого документа (вид документа, найменування органу, що його видав, день видачі та номер документа, його резолютивна частина); 4) зміст оскаржуваних рішень, дій чи бездіяльності та посилання на порушену норму закону; 5) викладення обставин, якими скаржник обґрунтовує свої вимоги; 6) підпис скаржника або його представника із зазначенням дня подання скарги.

Рішення та дії виконавця, посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені протягом 10 робочих днів з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи законних інтересів. Рішення виконавця про відкладення проведення виконавчих дій може бути оскаржене протягом трьох робочих днів з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи законних інтересів.

З матеріалів виконавчого провадження, які надані суду вбачається, що 13 грудня 2021 року до начальника відділу надійшла скарга представника стягувача АТ «Альфа-Банк» на постанову виконавця від 29 травня 2019 року про закінчення виконавчого провадженні.

Постановою в.о. начальника відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у м.Києві та Київській області ЦМУМЮ (м.Київ) Ахмад Н.І. визнано дії виконавця по закінченню виконавчого провадження такими, що не відповідають вимогам Закону України «Про виконавче провадження» та Інструкції з організації примусового виконання; скасовано постанову про закінчення виконавчого провадження від 29 травня 2019 року; зобов`язано виконавця привести виконавче провадження у відповідність до вимог закону.

Також постанова містить роз`яснення права сторін виконавчого провадження на її оскарження. Станом на час розгляду скарги дана постанова не оскаржена, в тому числі з-підстав прийняття її неуповноваженою особою. Не оскаржувалась постанова і в даному провадженні, обмежились лише обґрунтування її неправомірності та відсутності її в автоматизованій системі ВП. Разом з тим, чинність прийнятої постанови чинним законодавством не пов`язується з внесенням її в автоматизовану систему виконавчих проваджень. З пояснень представника скаржника встановлено, що вони не знайомились з матеріалами виконавчого провадження, а лише з електронними документами. Натомість з наданих суду копій матеріалів виконавчого провадження вбачається, що постанова в.о. начальника наявна в матеріалах.

Відповідно до вимог Інструкції з організації примусового виконання рішень: перевірка законності виконавчого провадження має бути проведена протягом десяти робочих днів, а зведеного виконавчого провадження - протягом п`ятнадцяти робочих днів з дня надходження витребуваного виконавчого провадження.

Про результати перевірки законності виконавчого провадження виноситься постанова, у якій зазначаються: підстави перевірки виконавчого провадження; строки проведення перевірки; у мотивувальній частині - номер виконавчого провадження, реквізити виконавчого документа, дата відкриття виконавчого провадження, державний виконавець, який здійснює (здійснював) виконання, коротко зміст проведених виконавчих дій та їх відповідність вимогам чинного законодавства з посиланням на відповідну норму Закону; у резолютивній частині - висновок з урахуванням вимог законодавства щодо дій державного виконавця у виконавчому провадженні, у разі оскарження дій (бездіяльності) начальника органу державної виконавчої служби - щодо його дій, визначаються особа, яку зобов`язано вжити заходів щодо усунення порушень законодавства (у разі їх виявлення), особа, на яку покладено здійснення контролю за виконанням цієї постанови; строк виконання постанови; коло осіб, яким надсилаються копії постанови; інша необхідна інформація.

Якщо посадовою особою, зазначеною в абзацах третьому, п`ятому, сьомому та восьмому пункту 1 цього розділу, прийнято рішення про скасування постанови або іншого процесуального документа (або їх частини), винесених у виконавчому провадженні в резолютивній частині постанови про результати перевірки законності виконавчого провадження, зазначається постанова або документ, який скасовується (частина, яка скасовується).

У разі якщо під час перевірки виконавчого провадження виявлено порушення вимог Закону, посадова особа, зазначена в абзацах другому, четвертому та шостому пункту 1 цього розділу, в резолютивній частині постанови доручає начальнику органу державної виконавчої служби, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, провести дії, передбачені абзацами другим і третім частини третьої статті 74 Закону.

Після закінчення перевірки законності виконавчого провадження оригінал виконавчого провадження не пізніше трьох робочих днів з моменту закінчення перевірки повертається до органу державної виконавчої служби, у провадженні якого воно перебуває (перебувало).

Посадова особа органу державної виконавчої служби, яка здійснювала перевірку виконавчого провадження і виявила порушення вимог законодавства, зобов`язана забезпечити безпосередній контроль за цим виконавчим провадженням до повного усунення виявлених порушень.

Постанови про проведення перевірки виконавчого провадження та витребування його матеріалів підлягають обліку в журналі обліку постанов про проведення перевірки виконавчого провадження та його витребування.

Відповідні записи вносяться до журналу в день винесення посадовою особою постанови про проведення перевірки виконавчого провадження та витребування його матеріалів та постанови про результати перевірки виконавчого провадження.

Посилання скаржника на невідповідність постанови, спростовуються матеріалами виконавчого провадження, оглянутими в судовому засіданні. Також суд враховує, що ОСОБА_5 була призначена на посаду в.о. начальника відділу, а не тимчасового в.о. начальника, конкурс на посаду не призначався. Тому доводи скаржника не знайшли свого підтвердження при розгляді скарги.

Статтею 129-1 Конституції України встановлено, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд. Так, судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень і застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

У рішенні "Горнсбі проти Греції" Європейський суд з прав людини наголосив, що відповідно до усталеного прецедентного права, пункт 1 статті 6 гарантує кожному право на звернення до суду або арбітражу з позовом стосовно будь-яких його цивільних прав та обов`язків. Таким чином, ця стаття проголошує "право на суд", одним з аспектів якого є право на доступ, тобто право подати позов з приводу цивільно-правових питань до суду (див. рішення у справі "Філіс проти Греції" (Philis v. Greece) (№ 1) від 27 серпня 1991 року, серія А, № 209, с. 20, п. 59). Однак це право було б ілюзорним, якби правова система Договірної держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов`язкову силу, не виконувалося на шкоду одній із сторін. Важко собі навіть уявити, щоб стаття 6 детально описувала процесуальні гарантії, які надаються сторонам у спорі, - а саме: справедливий, публічний і швидкий розгляд, - і водночас не передбачала виконання судових рішень. Якщо вбачати у статті 6 тільки проголошення доступу до судового органу та права на судове провадження, то це могло б породжувати ситуації, що суперечать принципу верховенства права, який Договірні держави зобов`язалися поважати, ратифікуючи Конвенцію (995_690) (див., mutatis mutandis, рішення у справі "Голдер проти Сполученого Королівства" (Golder v. the United Kingdom) від 21 лютого 1975 року (980_086), серія А, № 18, с. 16 - 18, п. 34 - 36). Отже, для цілей статті 6 виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина "судового розгляду". До того ж ЄСПЛ уже прийняв цей принцип у справах щодо тривалості судового провадження (див. останні рішення у справах "Ді Педе проти Італії" (Di Pede v. Italy) та "Заппія проти Італії" (Zappia v. Italy) від 26 вересня 1996 року, Reports of Judgments and Decisions 1996-IV, c. 1383 - 1384, п. 20 - 24 та с. 1410 - 1411, п. 16 - 20 відповідно).

У рішенні ЄСПЛ у справі "Войтенко проти України" від 29.06.2004 (заява № 18966/02) ЄСПЛ нагадує свою практику, що неможливість для заявника домогтися виконання судового рішення, винесеного на його чи її користь, становить втручання у право на мирне володіння майном, що викладене у першому реченні пункту першого статті 1 Протоколу N 1 (994_535) (див. серед інших джерел, "Бурдов проти Росії" (980_045), заява № 59498/00, параграф 40, ЄСПЛ 2002-III; "Ясіуньєне проти Латвії", заява № 41510/98, параграф 45, 6 березня 2003 року).

У справі "Глоба проти України" Суд зазначає, що саме на державу покладається обов`язок вжиття у межах її компетенції усіх необхідних кроків для того, щоб виконати остаточне рішення суду та, діючи таким чином, забезпечити ефективне залучення усього її апарату. Не зробивши цього, вона не виконає вимоги, що містяться у пункті 1 статті 6 Конвенції. Насамкінець, Суд повторює, що сама природа виконавчого провадження вимагає оперативності (див. рішення у справі "Comingersoll S.A." проти Португалії" (Comingersoll S.A. v. Portugal) [ВП], заява № 35382/97, п. 23, ECHR 2000-IV). Суд повторює, що пункт 1 статті 6 Конвенції, inter alia, захищає виконання остаточних судових рішень, які у державах, що визнали верховенство права, не можуть залишатися невиконаними на шкоду одній зі сторін. Відповідно виконанню судового рішення не можна перешкоджати, відмовляти у виконанні або надмірно його затримувати (див., наприклад, рішення від 19 березня 1997 року у справі "Горнсбі проти Греції" (Hornsby v. Greece), Reports 1997-II, п. 40; рішення у справі «Бурдов проти Росії» (Burdov v. Russia), заява № 59498/00, п. 34, ECHR 2002-III, та рішення від 6 березня 2003 року у справі «Ясюнієне проти Литви» ("…"), заява № 41510/98, п. 27). Держава зобов`язана організувати систему виконання судових рішень, яка буде ефективною як за законодавством, так і на практиці (див. рішення від 7 червня 2005 року у справі "Фуклев проти України" (Fuklev v. Ukraine), заява № 71186/01, п. 84).

Таким чином встановлена обов`язковість судового рішення, яке набрало законної сили, не дає підстав для висновку про можливість ставити його виконання в залежність від волевиявлення боржника або будь-яких інших осіб на вчинення чи не вчинення дій щодо його виконання, оскільки це б нівелювало значення самого права звернення до суду як засобу захисту та забезпечення реального відновлення порушених прав та інтересів.

Відповідно до частини першої, другої статті 18 Закону виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Виконавець зобов`язаний: здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом; надавати сторонам виконавчого провадження, їхнім представникам та прокурору як учаснику виконавчого провадження можливість ознайомитися з матеріалами виконавчого провадження;розглядати в установлені законом строки заяви сторін, інших учасників виконавчого провадження та їхні клопотання; заявляти в установленому порядку про самовідвід за наявності обставин, передбачених цим Законом; роз`яснювати сторонам та іншим учасникам виконавчого провадження їхні права та обов`язки.

Крім того, при вирішенні скарги суд враховує відомості, що містяться в Єдиному державному реєстрі виконавчих проваджень в мережі Інтернет.

Так, постановою Головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у місті Києві та Київській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) Охріменко Н.М. від 05 червня 2023 року (на підставі заяви АТ "СЕНС БАНК" від 31.05.2023 вих. №21934-74/2023 про повернення виконавчого документа стягувачу та п.1 частини першої статті 37 Закону України «Про виконавче провадження»), виконавчий документ повернуто стягувачу.

Дана постанова сторонами виконавчого провадження не оскаржена.

Оскільки на час розгляду скарги постанова в.о. начальника від 23 лютого 2022 року не скасована, рішення суду не виконане (як основним боржником, так і його спадкоємцями), виконавчий лист повернутий стягувачу, тому прийняті постанови виконавця про відновлення ВП та про заміну сторони виконавчого провадження скасуванню не підлягають.

Однією із основоположних засад цивільного законодавства є добросовісність (пункт 6 частини першої статті 3 ЦК України) і дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними, тобто відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.

Відповідно до частини третьої статті 13 ЦК України не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.

У пунктах 68, 70-72 постанови Великої Палати Верховного Суду від 05 грудня 2018 року у справі № 904/7326/17(провадження № 12-197гс18) вказано, що право сторони виконавчого провадження на звернення зі скаргою до суду пов`язане з порушенням прав такої сторони під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця.

Статтею 451 ЦПК України визначено, що за результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу. У разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника). Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.

Враховуючи подані сторонами докази, надані сторонами пояснення, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні вимог скарги.

Обґрунтовуючи своє рішення, суд приймає до уваги вимоги ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», відповідно до якої суди застосовують при розгляді справи Конвенцію та практику Суду як джерело права та висновки Європейського суду з прав людини зазначені в рішенні у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія А, № 303А, п. 2958. Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

На підставі зазначеного та керуючись Законом України «Про виконавче провадження», ст.ст.12,81,141,200,206,263-265,447-453ЦПК України, суд

в и р і ш и в :

У задоволенні скарги ОСОБА_1 , заінтересовані особи Відділ примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у м.Києві та Київській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ), акціонерне товариство «Сенс Банк» про визнання дій незаконними, скасування постанов відмовити.

Ухвала суду може бути оскаржено до Київського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня виготовлення повного тексту судового рішення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення(виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст ухвали виготовлений 10 липня 2023 року.

СУДДЯ Наталія ПІНКЕВИЧ