Решение № 112059274, 03.07.2023, Великобагачанський районний суд Полтавської області

Справа № 525/146/22

Провадження №2/525/16/2023 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03.07.2023 Великобагачанський районний суд Полтавської області в складі:

головуючої судді Прасол Я.В.,

секретаря судового засідання Хоменка М.М.,

з участю позивача ОСОБА_1 ,

представника позивача адвоката Хворост Д.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в селищі Велика Багачка у порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , представник позивача адвокат Хворост Дарія Михайлівна, до ОСОБА_2 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору: Миргородський відділ державної виконавчої служби у Миргородському районі Полтавської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, Служба у справах дітей Виконавчого комітету Шевченківської районної у місті Полтаві ради, про визначення місця проживання дітей з батьком, визнання виконавчого документу таким, що не підлягає виконанню, звільнення від сплати заборгованості за нарахованими аліментами, стягнення аліментів на утримання дітей,

у с т а н о в и в:

17.03.2022 на адресу Великобагачанського районного суду Полтавської області надійшла позовна заява ОСОБА_1 , представник позивача адвокат Хворост Дарія Михайлівна, до ОСОБА_2 , третя особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору: Великобагачанський районний відділ державної виконавчої служби Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції ( м. Суми), Служби у справах дітей Виконавчого комітету Шевченківської районної у місті Полтаві ради про визначення місця проживання дітей з батьком, визнання виконавчого документу таким, що не підлягає виконанню, звільнення від сплати заборгованості за нарахованими аліментами, стягнення аліментів на утримання дітей.

В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що сторони у справі з 28.12.2007 по 07.12.2012 перебували у зареєстрованому шлюбі. Від шлюбу мають спільних дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Рішенням Великобагачанського районного суду Полтавської області від 01.08.2013 з ОСОБА_1 стягнуті аліменти на користь ОСОБА_2 на утримання дітей у розмірі 1/3 частини всіх видів його заробітку ( доходу) щомісячно, але не менше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 11.07.2013 і до їх повноліття.

Сторони спільно проживали та вели спільне господарство до 15.03.2019, позивач утримував сім`ю. Відповідач ОСОБА_2 у 2018 році забрала виконавчий лист по стягненню аліментів, у зв`язку з добровільним виконанням рішення суду ОСОБА_1

15.03.2019 відповідачка пішла з сім`ї, діти залишилися проживати з позивачем в м. Полтава. У період з 27.11.2021 по 05.03.2022 дочка ОСОБА_5 проживала з матір`ю, а потім знову повернулася до батька.

03.09.2021 Великобагачанським ВДВС відкрито виконавче провадження на підставі виконавчого листа по справі 525/863/13-ц виданого 20.09.2013 про стягнення аліментів з ОСОБА_1 на утримання дітей та нарахована заборгованість за період з липня 2018 року та станом на 01.01.2022 становить 105976, 45 грн.

Вважає, що заборгованість по сплаті аліментів нарахована безпідставно, оскільки діти весь час проживали з ним та перебували на його утриманні. Не заперечує, що у період з 27.11.2021 по 04.03.2022, коли дочка жила з матір`ю, з нього могли стягуватися аліменти на її утримання.

Зважаючи на норми чинного законодавства та з урахуванням того, що фактично діти проживають разом з позивачем з березня 2019 року, останній просив визначити місце проживання дітей з ним.

Оскільки діти проживають разом з позивачем, відповідач не бере участі у їх матеріальному забезпеченні, просив стягнути з відповідача на свою користь аліменти на утримання дітей.

Враховуючи, що сторонами не досягнуто згоди, щодо визначення місця проживання малолітній дітей та їх утримання, позивач звернувся до суду з вказаним позовом.

25 березня 2022 року судом відкрито загальне позовне провадження у справі, призначено підготовче засідання на 29.04.2022, відповідачу направлено копію позовної заяви з додатками, роз`яснено строки та порядок подання відзиву на позов ( а.с. 111 т.1).

22.04.2022 на адресу суду надійшло клопотання відповідача ОСОБА_6 про проведення судового засідання через застосунок «ZOOM», ухвалою суду від 28.04.2022 відповідачу було відмовлено у проведенні відеоконференції через застосунок «ZOOM» роз`яснено можливість проведення судового засідання за допомогою сервісу «EasyCon» (а.с. 133), але відповідних клопотань від відповідача не надійшло.

Підготовче засідання у справі відкладалося на 23.05.2022, 15.06.2022, 08.08.2022, 31.08.2022, 20.09.2022, 18.10.2022, 14.11.2022, з поважних причин.

Згідно ухвали суду від 31.08.2022 було постановлено повторно направити відповідачу у справі ОСОБА_2 копію позовної заяви з додатками, роз`яснено обов`язок надати відповіді на запитання, поставлені до неї позивачем у позові, згідно ст. 93 ЦПК України, або відмовитися від надання відповідей, роз`яснено положення ст. 63 Конституції України та ст. 384 КК України.

05.09.2022 від відповідача ОСОБА_2 надійшла заява, у якій вона надала відповіді на поставлені до неї запитання позивачем та поставила запитання до позивача. Відповідач повідомила суду, що у період з липня 2018 року по 15.03.2019 вона разом з дітьми проживали в АДРЕСА_1 . Житло винаймали спільно з позивачем за попередньої згоди з оплатою 50х50. Позивач разом з ними за вказаною адресою не проживав, був формально вказаний орендарем квартири. З ОСОБА_1 вони розлучені з 2012 року та спільно не проживали, допомоги на утриманні дітей він не надавав, аліменти не сплачував. Вона проживала разом з дітьми у нормально облаштованій трикімнатній квартирі, діти відвідували дитячий садок та спортивні гуртки. Вона працювала на посаді сестри господині неврологічного відділення вузлової лікарні в м. Волноваха Донецької області та мала всі засоби до існування. За домовленістю з позивачем переїхала до м. Полтави, щоб діти мали можливість спілкуватися з батьком. Батько не цікавився розвитком дітей, їх майбутнім. Вона самостійно влаштувала дітей до елітного приватного навчального закладу ПНВК «Паросток», така можливість була у дітей завдяки тому, що вона з дітьми мали статус ВПО, діти навчалися безкоштовно. Від знайомих вона дізналася, що ОСОБА_1 поширює недостовірну інформацію про те, що він здійснює оплату за навчання, що стало причиною для сварки, він вдався до фізичного насилля відносно неї та дітей, внаслідок чого вона боїться ОСОБА_1 . Вона працювала у Благодійній організації «Світло надії» в м. Полтава на посаді соціального працівника, магазині шашлику «Арменія» на посаді адміністратора залу та в Полтавському регіональному представництві ТОВ «Агроресурс-А» на посаді менеджера-управителя зі збуту, отримувала допомогу від держави, як ВПО, на себе та дітей. Тобто вона мала стабільні доходи, самостійно утримувала дітей, у той час коли позивач жив своїм особистим життям, зловживаючи алкоголем та вживав наркотичні засоби. Відповідач за власні кошти утримувала дітей, організовувала дні народження, купувала подарунки: сину вона придбала ігрову приставку за 9576 грн., ігровий ноутбук за 40000грн., за який продовжує сплачувати кредит, навушники за 2500 грн. та інше; дочці - синтезатор за 11946 грн., електросамокат за 9499 грн. та інше. Також вона з дітьми подорожувала, завжди була разом із ними, у той час коли батько був зайнятий лише власним життям. Починаючи з березня 2022 року коли почалася війна ОСОБА_1 погрозами та обманом забрав дітей та змусив її самостійно виїхати за межі країни. Зазначає, що ОСОБА_1 мав право вільного доступу до її з дітьми помешкання та шляхом обману, не повідомивши її, служба у справах дітей склала недостовірні документи стосовно місця проживання дітей. Зазначає, що її діти ОСОБА_7 та ОСОБА_5 на даний час проживають з батьком, оскільки вона вимушена була виїхати за межі країни боячись за життя та здоров`я дітей. Зазначає, що позивач веде аморальний спосіб життя, зловживає алкоголем та наркотичними засобами з дитинства, що стало причиною вчинення злочину, що призвело до загибелі трьох людей, за що був притягнутий до кримінальної відповідальності та позбавлений волі на 10 років, використав їхнє знайомство та народження спільної дитини лише як привід для дострокового звільнення від покарання. У подальшому перетворив її життя на пекло, вдався до сімейного насильства, погрозами утримував її та дітей поруч . У подальшому не розкаявся, оскільки продовжив керувати транспортними засобами під дією наркотичних речовин та у стані алкогольного сп`яніння. Відомості про матеріальне становище позивача є фікцією, оскільки ОСОБА_1 є боржником різних банків, перебуває у реєстрі боржників, як злісний неплатник аліментів. Позивач у присутності дітей вживає наркотичні засоби. Діти для позивача - це можливість ухилення від призову до лав ЗСУ. Зазначає, що вона проходила службу у лавах ЗСУ з жовтня 2019 по липень 2020 року на контрактній основі. За період проходження військової служби вона винаймала житло, а діти продовжували навчання в «Паростку», після переїзду до м. Кременчука діти продовжили навчання дистанційно через епідемію Covid-19. За період служби мала виключно позитивні характеристики, але зіткнулася з фактами корупції та неналежного відношення до жінок військовослужбовців, про що не могла мовчати та звернулася до суду. Через зазначені обставини вона не мала можливості продовжувати службу та була звільнена з лав ЗСУ, як мати, яка самостійно виховує двох дітей віком до 18 років, що є беззаперечним фактом того, що на той момент вона самостійно виховувала дітей. ОСОБА_1 незаконно отримав документи, зокрема повторно отримав свідоцтва про народження дітей, у той час коли оригінали свідоцтв знаходяться у неї на руках, діти зареєстровані разом нею, з позивачем вона офіційно розірвала шлюб та не підтримує жодних стосунків. Вважає, що працівниками ДРАЦС, які видали свідоцтва про народження дітей повторно, вчинені дії, які містять ознаки кримінального правопорушення, а самі документи є недійсними та повинні бути вилученими. ОСОБА_2 зазначає, що ОСОБА_1 насильно утримує дітей та позбавив її права з дітьми виїхати за кордон, а також права спілкуватися з дітьми. У неї відсутні відомості про те, де її діти, фактичне місце їх проживання, хоча діти зареєстровані разом з нею за адресою: АДРЕСА_2 . Зазначає, що вона захищала своїх дітей від побоїв батька, дані факти зафіксовані у правоохоронних органах, який неодноразово в стані алкогольного та наркотичного сп`яніння вів себе агресивно, зухвало та застосовував фізичну силу. Позивач дітей ніколи не утримував, наявна заборгованість по сплаті аліментів перевищує 100000 грн., діти перебувають на утриманні позивача лише з березня 2022 року (а.с. 214-218 т.1).

Згідно ухвали суду від 20.09.2022 було постановлено заяву ОСОБА_2 направити учасникам справи та роз`яснено позивачу обов`язок надати відповіді на запитання, поставлені до нього відповідачем, згідно ст. 93 ЦПК України, або відмовитися від надання відповідей, роз`яснено положення ст. 63 Конституції України та ст. 384 КК України.

18.10.2022 на адресу суду надійшла заява свідка ОСОБА_1 , у якій позивач надав відповіді на поставлені до нього відповідачем запитання. Так позивач повідомляє наступне. Згідно вироку Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу він був засуджений за ч. 2 ст. 215, ч. 3 ст. 286, ч. 1 ст. 70 КК України до 10 років позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами на 3 роки. Відбував покарання у Крюківській виправній колонії №29 Полтавської області з 19.05.2004 по 12.06.2009, звільнений постановою Полтавського районного суду Полтавської області від 04.06.2009 на підставі ст. 81 КК України умовно-достроково на 4 роки 11 місяців 15 днів із закінченням додаткової міри покарання. Він утримував себе за власні кошти, навіть коли перебував за гратами відповідач з їхнім малолітнім сином проживала у баби позивача, після звільнення майже відразу орендував пилораму та почав працювати. Він не вживає наркотичні засоби, не зловживає алкогольними напоями. Згідно постанови Великобагачанського районного суду Полтавської області від 06.09.2019 його притягнуто до відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП на накладено стягнення у виді штрафу в розмірі 10200 грн. та позбавлено права керування транспортними засобами строком на 1 рік. Він не застосовував фізичного насилля до відповідача ОСОБА_2 та дітей. Він не притискає своїх дітей та сина співмешканки ОСОБА_8 , а навпаки займається їх фізичним, моральним, розумовим та психологічним здоров`ям, з урахуванням ситуації в країні. Він не ухиляється та не переховується від призову до лав ЗСУ, повісток від РТЦК та СП не отримував. Спростовує доводи наведені відповідачем у заяві від 05.09.2022 ( а.с. 1-15 т. 2).

Ухвалою суду від 18.10.2022 задоволено клопотання сторони позивача про виклик та допит у судовому засіданні свідків, визнано явку органу опіки та піклування у судове засідання обов`язковою, зобов`язано орган опіки та піклування надати на адресу суду висновок щодо розв`язання спору ( а.с. 23-24 т. 2).

Ухвалою суду від 14.11.2022 було закрито підготовче провадження у справі, справу призначено до судового розгляду, задоволено додаткове клопотання позивача про виклик свідків, роз`яснено відповідачу право брати участь у судовому засіданні дистанційно з застосуванням особистих засобів зв`язку за допомогою сервісу відеоконференції «ВКЗ» (а.с. 71-72 т. 2).

Ухвалою суду від 18.01.2023 відмовлено у задоволенні клопотання відповідача ОСОБА_2 про зупинення провадження у справі та повторно роз`яснено право брати участь у справі в режимі відеоконференції за допомогою відеоконференцзв`язку ВКЗ та право брати участь у справі через представника ( а.с. 119-120 т. 2).

Ухвалою суду від 27.03.2023 за ініціативою суду було витребувано додаткові докази по справі ( а.с. 163-164).

Ухвалою суду від 19.06.2023 залучено до участі у справі, як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору Миргородський відділ державної виконавчої служби у Миргородському районі Полтавської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, як правонаступника Великобагачанського ВДВС у Миргородському районі Полтавської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції ( а.с. 232 т. 2).

У судовому засіданні позивач ОСОБА_1 та його представник адвокат Хворост Д.М. позовні вимоги підтримали з підстав зазначених у позовній заяві, просили позов задовольнити.

Відповідач ОСОБА_2 у судове засідання повторно не з`явилася, про день та час розгляду справи повідомлена належним чином. 12.05.2022, 07.06.2022, 29.07.2022, 02.08.2022, 11.08.2022, 22.08.2022, 07.09.2022, 06.10.2022, 02.11.2022, 06.01.2023, 23.01.2023, 21.02.2023, 13.03.2023, 10.05.2023, 02.06.2023, 20.06.2023 від відповідача ОСОБА_2 на адресу суду надійшли заяви про відкладення ( перенесення) розгляду справи, у зв`язку з тим, що вона через воєнний стан вимушена була виїхати за кордон та на даний проживає у Франції, зможе повернутися на територію України після припинення такого стану ( а.с. 149, 160, 176, 179, 191, 193, 220, 234 т.1, а.с. 59-61, 106-107, 129-130, 146, 157, 203, 218, 237-239 т.2).

У заявах про відкладення( перенесення) розгляду справи відповідач просила суд об`єктивно розглянути справу, сприяти воз`єднанню дітей з матір`ю. Посилалася на те, що вона від уряду Франції забезпечена постійним житлом, має щомісячні виплати, користується соціальним пакетом прирівняним до громадянина Франції, таким чином зможе виховати дітей, надати повноцінну освіту у високорозвиненій країні Європейського Союзу - Франції. Посилалася на те, що вона є найбільш емоційно близькою людиною для дітей.

Зустрічного позову від відповідача ОСОБА_6 у порядку та у строки встановлені чинним законодавством на адресу суду не надійшло.

Відповідно до положень ч. 4 ст. 223 ЦПК України, у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).

Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору Миргородського відділу державної виконавчої служби у Миргородському районі Полтавської області Східного міжрегіонального управління юстиції у судове засідання не з`явився, від попередника третьої особи Великобагачанського відділу державної виконавчої служби у Миргородському районі Полтавської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції надійшли заяви про розгляд справи без участі їхнього представника. Пояснень по суті спору від представника третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на адресу суду не надійшло, лише у заявах зазначено, що у відділу ДВС перебуває виконавче провадження АСВП:66674619 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліментів на утримання дітей у розмірі 1/3 частини всіх видів заробітку ( доходу) щомісячно, але не менше 30% прожиткового мінімуму для дітей відповідного віку щомісячно, починаючи з 11.07.2013 і до їх повноліття ( а.с. 163 т.1, 175 т.1, 192 т.1, 223 т.1, 237 т.1, 90 т. 2,105 т.2).

Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору Служби у справах дітей Виконавчого комітету Шевченківської районної в м. Полтаві ради, як органу опіки та піклування у судовому засіданні підтримала повністю висновок органу опіки та піклування про визначення місця проживання малолітніх дітей ОСОБА_3 та ОСОБА_9 , вважала, що місце проживання дітей має бути визначене з батьком ОСОБА_1 . Від представника органу опіки та піклування пізніше на адресу суду були подані заяви про продовження розгляду справи без їхньої участі, просили суд прийняти рішення, яке найбільше відповідатиме інтересам дітей ( а.с. 149 т.2, 160 т. 2).

Неповнолітній свідок ОСОБА_10 , у присутності представника органу опіки та піклування ОСОБА_11 , без присутності позивача ОСОБА_1 та його представника адвоката Хворост Д.М., суду пояснив, що з березня 2019 року він постійно проживає з татом, до цього вони жили з татом та мамою повною сім`єю. ОСОБА_12 з 2021 по 2022 рік жила з мамою, спочатку вони жили в м. Кременчуку, а потім переїхали до м. Полтави. Він з мамою не проживав, оскільки у нього не склалися відносини з маминим чоловіком ОСОБА_13 . На даний час вони проживають разом з сестрою, татом, мачухою та її сином. 02.03.2022 мама запропонувала їм з сестрою поїхати за кордон, вони з сестрою відмовилися. Коли приїхали забрати речі сестри, то мама до них навіть не вийшла, вийшов ОСОБА_13 , виставив речі за двері. Повідомив суду, що хоче жити з батьком. Додатково повідомив, що він навчається у 8 класі у школі №29, відвідує заняття з баскетболу та займається додатково з вчителями алгебри та геометрії, усе оплачує батько. Зазначає, що батько весь час був біля нього, піклувався про нього. Повідомив, що батько фізичної сили до нього не застосовує. З матір`ю спілкувався востаннє у березні 2022 року.

Неповнолітня свідок ОСОБА_14 , у присутності представника органу опіки та піклування ОСОБА_11 , без присутності позивача ОСОБА_1 та його представника адвоката Хворост Д.М., суду пояснила, що вона проживає разом з батьком, з матір`ю проживала з грудня 2021 по березень 2022 року. Зазначала, що вона навчається у школі №29 в м. Полтава, до цього навчалася в «Паростку», займалася гімнастикою та грою на фортепіано, хто оплачував навчання їй не відомо. Повідомила, що батько піклується про неї, коли хворіла лікував її. Батько не забороняв їй їхати з мамою за кордон, фізичної сили жодного разу до неї батько не застосовував.

Свідок ОСОБА_15 суду пояснив, що знайомий з родиною ОСОБА_16 з 2013-2015 років. Вони спілкувалися, разом збиралися на свята. У 2019 році ОСОБА_17 пішла з сім`ї, дітей залишила на ОСОБА_18 .

Свідок ОСОБА_19 суду повідомив, що ОСОБА_1 приїхав у с. Стефанівщину, працював на пилорамі, він на прохання останнього їздив до м. Кривий Ріг забирати ОСОБА_2 з сином ОСОБА_7 . Вони жили в селі. У 2018 році він возив їх до м. Кривий Ріг на похорон ОСОБА_20 батька. Жили сторони нормально, як чоловік та дружина, ніколи агресії у їхніх стосунках він не помічав. Зі слів дружини знає, що ОСОБА_21 служила в армії.

Свідок ОСОБА_22 суду пояснила, що знайома з ОСОБА_1 з 2019 року, вони познайомилися по роботі, він був клієнтом Банку, де вона працювала. Пізніше вони стали проживати разом однією сім`єю. ОСОБА_2 дійсно дарувала дітям подарунки, придбавала, якісь речі, але постійно утримував їх батько. Зазначає, що ОСОБА_2 жодного разу не була у них вдома. ОСОБА_7 весь час жив з батьком, ОСОБА_5 з кінця 2021 року по 2022 рік проживала з матір`ю в м. Кременчук, потім переїхали до с. Супрунівка, щоб зручно було ходити до школи, переїхала жити до них.

Суд, заслухавши пояснення позивача, його представника, пояснення представника органу опіки та піклування, свідків, вивчивши та проаналізувавши у сукупності всі докази зібрані по справі приходить до наступних висновків.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону ( ч.ч. 1,2 ст. 5 ЦПК України)..

Відповідно до положень ст. 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом . Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість: керує ходом судового процесу; сприяє врегулюванню спору шляхом досягнення угоди між сторонами; роз`яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов`язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій; сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом; запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов`язків.

Згідно до ч. 1ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, які мають значення для вирішення справи.

Частиною 2 статті 77 ЦПК України встановлено, що предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухвалені судового рішення.

Частиною 5 та 6 статті 81 ЦПК України, докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Судом встановлено, що сторони з 28.12.2007 по 07.12.2012 перебували у зареєстрованому шлюбі, що підтверджується рішенням Великобагачанського районного суду Полтавської області у справі №1602/1109/2012 від 26.11.2012 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про розірвання шлюбу ( а.с. 21 т.1).

Від шлюбу сторони мають двох спільних дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується свідоцтвами про народження ( а.с. 19, 20 т.1).

Рішенням Великобагачанського районного суду Полтавської області від 01.08.2013, яке набрало законної сили 13.08.2013, стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання двох малолітніх дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 1/3 частини всіх видів його заробітку ( доходу) щомісячно, але не менше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 11.07.2013 і до їх повноліття ( а.с. 22-23).

На підставі рішення суду від 01.08.2013 Великобагачанським районним судом Полтавської області 12.09.2013 був виданий виконавчий лист ( а.с. 24-25 т.1).

Постановою державного виконавця Великобагачанського відділу державної виконавчої служби у Миргородському районі Полтавської області Північно-Східного міжрегіонального управління юстиції ( м. Суми) Шепель Н.І. від 03.09.2021 відкрито виконавче провадження за виконавчим листом Великобагачанського районного суду Полтавської області №525/863/13ц виданим 20.09.2013 ( так у постанові) про стягнення аліментів з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 на утримання дітей ( а.с. 26 т. 1).

Згідно розрахунку заборгованості зі сплати аліментів №94 від 06.01.2022 за період з 12 липня 2018 року, станом на 01.01.2021 за ОСОБА_1 рахується заборгованість по сплаті аліментів у розмірі 105976, 45 грн., згідно розрахунку аліменти на сплачувалися ( а.с. 28 т. 1).

Згідно розрахунку заборгованості зі сплати аліментів №11936 від 11.10.2022 за період з 12 липня 2018 року, станом на 01.10.2022 за ОСОБА_1 рахується заборгованість по сплаті аліментів у розмірі 141886, 70 грн., згідно розрахунку аліменти сплачувалися у січні 2022 року в сумі 2627, 75 грн. ( а.с. 54 т. 2).

Згідно листа Міністерства юстиції «Щодо результатів розгляду звернення» від 05.12.2022 ОСОБА_2 зверталася зі скаргою щодо неналежного виконання рішення суду про стягнення аліментів, була проведена відповідна перевірка, вжиті заходи щодо належного виконання рішення суду, інформація щодо можливих корупційних дій посадових осіб відділу ДВС не знайшла свого підтвердження ( а.с. 109-110 т. 2).

Відповідно до довідки за вих. №1 від 30.09.2021 ПП «УКРЛІСЦЕНТР», ОСОБА_1 працює у ПП «УКРЛІСЦЕНТР» з 01.07.2020 на посаді виконавчого директора, його посадовий оклад становить 6140 грн., заробітна плата за 2021 рік становить 60762,98 грн. (а.с. 29 т. 1).

Відповідно до довідки за вих. № 3 від 05.10.2021 ПП «УКРЛІСЦЕНТР» заробітна плата ОСОБА_1 за період з липня 2020 року по вересень 2021 року становить 85002, 98 грн. ( а.с. 30 т.1).

Відповідно до довідки за вих. №3 від 02.02.2022 ПП «УКРЛІСЦЕНТР» заробітна плата ОСОБА_1 за період з лютого 2021 року по січень 2022 року становить 74222, 98 грн. ( а.с. 30 т.1).

ОСОБА_2 надавала згоду на тимчасовий виїзд за кордон своїх малолітніх дітей ОСОБА_7 та ОСОБА_5 з метою відпочинку в період з 20.08.2019 по 12.09.2019 у супроводі батька ОСОБА_1 ( а.с. 35 т.1).

Згідно декларацій №0001-А6Р5-Х500 від 20.05.2019 та №001-А555-Х-00 від 20.05.2019 про вибір лікаря, який надає первинну медичну допомогу ОСОБА_23 та ОСОБА_24 , медична допомога дітям надається лікарем КП «Центр первинної медико-санітарної допомоги №1 Полтавської міської ради» Пономаренком В.В., законним представником пацієнтів зазначений батько ОСОБА_25 ( а.с. 36, 37 т. 1).

Відповідно до договору оренди житлового приміщення від 25.08.2018 укладеного між ОСОБА_26 та ОСОБА_1 , останній винаймав квартиру АДРЕСА_3 , термін оренди з 25.08.2018 по 25.08.2019, розмір орендної плати складає 5500 грн. та комунальні платежі ( а.с. 39 т.1).

Згідно акту про фактичне місце проживання від 21.10.2021 складеного мешканцями будинку АДРЕСА_4 , ОСОБА_1 разом із дітьми ОСОБА_27 та ОСОБА_28 фактично проживали за адресою: АДРЕСА_1 у період з 15.03.2019 по 25.08.2020. ОСОБА_2 у зазначений період за вказаною адресою не проживала ( а.с. 38 т.1).

22.05.2019 представниками сектору з питань усиновлення, опіки та піклування ССД було проведено обстеження умов проживання за адресою: АДРЕСА_1 , згідно акту: діти займають окрему кімнату в якій є місце для сну ( ліжко), стіл для занять, шафа для одягу, огляд, взуття по сезону, планшет, телефони, книги. За адресою проживають без реєстрації ОСОБА_1 з дітьми ОСОБА_10 , ОСОБА_14 ( а.с. 40 т.1).

04.11.2021 мешканцями будинку АДРЕСА_5 був складений акт про те, що ОСОБА_1 зі своїми дітьми ОСОБА_14 , ОСОБА_10 фактично проживали за адресою: АДРЕСА_6 у період з 25.08.2020 по 25.07.2021. Також разом з ними проживали ОСОБА_22 та ОСОБА_29 . Вказані особи проживали однією сім`єю. ОСОБА_2 сусідам не знайома, за вказаною адресою на проживала ( а.с. 41 т.1).

07.06.2021 між ОСОБА_1 та ОСОБА_30 був укладений договір оренди нерухомого майна, згідно якого ОСОБА_1 орендував квартиру АДРЕСА_7 терміном на 12 місяців, розмір орендної плати 10000 грн. за один місяць ( а.с. 42 т.1).

24.12.2021мешканцями будинку АДРЕСА_8 був складений акт про те, що ОСОБА_1 зі своїми дітьми ОСОБА_14 , ОСОБА_10 фактично проживають за адресою: АДРЕСА_9 у період з 25.07.2021 по даний час. Також разом з ними проживають ОСОБА_22 та ОСОБА_29 . Вказані особи проживали однією сім`єю. ОСОБА_2 сусідам не знайома, за вказаною адресою на проживає ( а.с. 43 т.1).

Згідно акту обстеження житлово-побутових умов служби у справах дітей Шевченківської у м. Полтаві ради від 17.10.2022 було проведено обстеження за адресою: АДРЕСА_9 встановлено, що квартира чиста, простора, з гарним ремонтом, наявні необхідні меблі , побутова техніка. Для дітей створені такі умови: облаштовані місця для сну та відпочинку, продукти харчування, одяг по сезону, розвиваючі ігри та книги, ноутбуки для дистанційного навчання. За даною адресою проживають: ОСОБА_1 , ОСОБА_22 , ОСОБА_10 , ОСОБА_14 , ОСОБА_29 . Стосунки у сім`ї доброзичливі, привітні ( а.с. 240 на звороті т.1).

Згідно довідки Полтавського ПНВК «Паросток» №90 від 19.10.2021 ОСОБА_31 був учнем ПНВК «Паросток» протягом періоду з 30.08.2016 по 09.07.2021 ( а.с. 44 т.1).

01.10.2019 між Полтавським ПНВК «Паросток» та ОСОБА_1 був укладений договір про навчання, згідно якого ОСОБА_32 надаються платні освітні послуги, вартість навчання 20000 грн. за навчальний рік ( а.с. 18, 46 т.2).

Згідно довідки Полтавського ПНВК «Паросток» №91 від 19.10.2021 ОСОБА_33 була ученицею ПНВК «Паросток» протягом періоду з 30.08.2017 по 09.07.2021 (а.с. 45 т.1).

Станом на 2021 рік ОСОБА_31 та ОСОБА_33 є учнями 7Г та 5Г класу, відповідно, Полтавської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів №29 Полтавської міської ради Полтавської області ( а.с. 46 т.1).

Згідно характеристики учня 8-А класу Полтавської ЗОШ І-ІІІ ст. №29 ОСОБА_10 , учень навчається у школі з 7 класу. За час навчання виявив достатній та середній рівень знань, характеризується позитивно, займається спортом. Батько приділяє належну увагу вихованню сина, підтримує зв`язок з класним керівником, надає допомогу школі під час акцій, систематично відвідує батьківські збори ( а.с. 185 т. 2).

Згідно характеристики учениці 6-Г класу Полтавської ЗОШ І-ІІІ ст. №29 ОСОБА_14 , учениця має достатній та середній рівень навчальних досягнень, пропуски уроків з неповажних причин відсутні, хворіє рідко, характеризується позитивно. Батько приділяє належну увагу вихованню дочки, підтримує зв`язок з класним керівником, надає допомогу школі під час акцій, систематично відвідує батьківські збори (а.с. 186 т.2).

Відповідно до інформації про участь батьків ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в освітньому процесі дітей №188 від 12.04.2023, діти у Полтавській ЗОШ І-ІІІ ст. №29 навчаються другий рік, проживають разом з батьком за адресою: АДРЕСА_9 , регулярно відвідують школу. Діти завжди охайні та доглянуті. Протягом 2021-2022 н.р., 2022-2023 н.р. батько систематично спілкувався з класними керівниками сина та дочки, відвідував батьківські збори, бере участь в організаційних моментах пов`язаних з життям класу. Мати з класним керівником сина спілкувалася за весь період навчання один раз, з класним керівником дочки не спілкувалася жодного разу ( а.с. 187 т.2).

Згідно письмових пояснень ОСОБА_9 та ОСОБА_3 від 17.10.2022, написаних у присутності головного спеціаліста сектору з питань опіки та піклування служби у справах дітей Виконавчого комітету Шевченківської районної в м. Полтаві ради ОСОБА_11 діти виявили бажання проживати з батьком, зазначають, що проживають з останнім після розлучення батьків. Мати з ними не проводить час, не телефонує, не придбає речі, не цікавиться успіхами у навчанні ( а.с. 241 т.1).

Згідно довідки КНП «Великобагачанська ЦЛ» №175 від 10.10.2022 ОСОБА_1 на Д-обліку у лікаря нарколога не перебуває, за медичною допомогою не звертався (а.с. 16, 44 т.2).

Згідно листа Департаменту інформатизації Міністерства внутрішніх справ України№25603/16-4898-2023 від 12.04.2023 ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , раніше судимий:

-10.02.2003 Саксаганським районним судом м. Кривого Рогу Дніпропетровської області за ч. 3 ст. 296 КК України до 2 років позбавлення волі, на підставі ст. 75 КК України звільнений від відбування покарання з випробуванням, з іспитовим строком 1 рік;

-19.05.2004 Жовтневим районним судом м. Кривого Рогу Дніпропетровської області за ч. 2 ст. 215, ч. 3 ст. 286, ч. 1 ст. 70 КК України до 10 років позбавлення волі з позбавленням права керування транспортними засобами на 3 роки ( за необережності). 12.06.2009 на підставі рішення Полтавського районного суду Полтавської області від 04.06.2009 із застосуванням ст. 81 КК України, звільнений умовно-достроково з Крюківської виправної колонії Полтавської області ( №29) на невідбутий строк 4 роки 11 місяців 15 днів. 18.11.2009 поставлений на облік Великобагачанської КВІ, 11.06.2012 знятий з обліку у зв`язку з відбуттям покарання ( а.с. 189 т.2).

Відповідно до листа ГУНП в Полтавській області №2392/115/04/33-2023 від 02.06.2023, ОСОБА_1 на обліку в ІП «Особа» та ІП «Кривдник» не перебуває ( а.с. 219 т.2), аналогічна інформація міститься у листі ГУПК в Полтавській області №8170/115/101/04-4 від 12.06.2023 ( а.с. 226 т.2), листі ВП №3 Миргородського РВП ГУНП в Полтавській області №2578/115/112/01-2023 від 16.06.2023 ( а.с. 228 т.2).

Відповідно до даних ІКС «Інформаційного порталу Національної поліції України» ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , до адміністративної відповідальності притягався: 11.02.2015 за ст. 173 КУпАП - штраф 51 грн.; 10.09.2017 за ч. 2 ст. 122 КУпАП - штраф 425 грн.; 31.03.2019 за ч. 1 ст. 122 КУпАП - штраф 255 грн.; 08.06.2019 за ч. 1 ст. 126 КУпАП - штраф 425 грн.; 10.06.2019 за ч. 1 ст. 130 КУпАП - штраф 10200 грн. з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 рік; 17.04.2020 за ч. 4 ст. 126 КУпАП - штраф 510 грн.; 19.03.2022 за ч. 2 ст. 126 КУпАП - штраф 3400 грн. ( а.с. 220-222 т.2, 229 т. 2).

Відповідно до паспорта громадянина України для виїзду за кордон ОСОБА_21 з 29.03.2022 виїхала за межі України ( а.с. 151 т.1, 161 т. 1, 177 т. 1, 180 т. 1, 194 т. 1, 221 т. 1, 235 т. 1, 61 на звороті-62 т. 2, 85 на звороті-86 т. 2, 112 т. 2, 130 на звороті-131 т.2, 147 т.2, 158 на звороті-159).

Згідно роздруківки з мережі «Інтернет» з сайту SCANBE.io - сервісу для пошуку даних про людину по відкритих базах даних, ОСОБА_1 заходиться в реєстрі боржників ( а.с. 198-205 т.1).

Згідно висновку про визначення місця проживання малолітніх дітей ОСОБА_3 та Чорномазової Евеліни Виконавчого комітету Шевченківської районної у м. Полтаві ради, як органу опіки та піклування, затвердженого рішенням №256 від 13.12.2022, орган опіки та піклування прийшов до висновку, що місце проживання дітей слід визначити разом з батьком ОСОБА_1 ( а.с. 115 т.2).

Згідно з частинами другою, восьмою, дев`ятою статті 7 СК України сімейні відносини можуть бути врегульовані за домовленістю (договором) між їх учасниками. Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, членів сім`ї. Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства.

Відповідно до статті 8 Закону України "Про охорону дитинства" кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

Батько і мати мають рівні права та обов`язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов`язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини (частина третя статті 11 Закону України "Про охорону дитинства").

Згідно зі статтею 12 Закону України "Про охорону дитинства" на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

Виховання дитини має спрямовуватися на розвиток її особистості, поваги до прав, свобод людини і громадянина, мови, національних історичних і культурних цінностей українського та інших народів, підготовку дитини до свідомого життя у суспільстві в дусі взаєморозуміння, миру, милосердя, забезпечення рівноправності всіх членів суспільства, злагоди та дружби між народами, етнічними, національними, релігійними групами.

Відповідно до частини першої статті 18, частини першої статті 27 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789-XII (далі - Конвенція про права дитини), держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування. Держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини.

У частині першій статті 9 Конвенції про права дитини передбачено, що держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в найкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

Відповідно до ч. 1 ст. 29 ЦК України місцем проживання фізичної особи є житловий будинок, квартира, інше приміщення, придатне для проживання в ньому (гуртожиток, готель тощо), у відповідному населеному пункті, в якому фізична особа проживає постійно, переважно або тимчасово.

Згідно ч. 4 ст. 29 ЦК України та ч. 1 ст. 160 СК України місцем проживання фізичної особи, яка не досягла десяти років, є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров`я, в якому вона проживає.

Місцем проживання фізичної особи, яка не досягла десяти років, є місце проживання її батьків або одного з них, з ким вона проживає. Місце проживання дитини цього віку визначається за згодою батьків. При цьому не має значення, чи знаходяться батьки у шлюбі між собою, чи проживають вони спільно.

Згідно зі статтею 141 СК України мати і батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини.

Відповідно до частини першої, другої статті 161 СК України якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом.

Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення.

Орган опіки та піклування або суд не можуть передати дитину для проживання з тим із батьків, хто не має самостійного доходу, зловживає спиртними напоями або наркотичними засобами, своєю аморальною поведінкою може зашкодити розвиткові дитини.

У постанові Верховного Суду від 14 лютого 2019 року в справі № 377/128/18 (провадження № 61-44680св18) суд дійшов висновку, що тлумачення частини першої статті 161 СК України свідчить, що під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини враховується ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, особисту прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення. До інших обставин, що мають істотне значення, можна віднести, зокрема: особисті якості батьків; відносини, які існують між кожним з батьків і дитиною (як виконують батьки свої батьківські обов`язки по відношенню до дитини, як враховують її інтереси, чи є взаєморозуміння між кожним з батьків і дитиною); можливість створення дитині умов для виховання і розвитку.

При визначенні місця проживання дитини судами необхідно крізь призму врахування найкращих інтересів дитини встановлювати та надавати належну правову оцінку всім обставинам справи, які мають значення для правильного вирішення спору.

Отже, при розгляді справ щодо місця проживання дитини суди насамперед мають виходити з інтересів самої дитини, враховуючи при цьому сталі соціальні зв`язки, місце навчання, психологічний стан тощо, а також дотримуватися балансу між інтересами дитини, правами батьків на виховання дитини і обов`язком батьків діяти в її інтересах.

Судом встановлено, що діти у період часу з 15.03.2019 постійно проживають з батьком, з матір`ю проживала лише дочка незначний проміжок часу. Посилання відповідача на аморальну поведінку позивача, його зловживання алкогольними та наркотичними засобами, вчинення домашнього насильства, застосування фізичного та психологічного тиску відносно неї та дітей, не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи в суді. Із досліджених судом доказів порушень прав дітей виявлено не було.

Щодо посилань відповідача ОСОБА_2 на ті обставини, що батько чинить перешкоди у її спілкуванні з дітьми, суд зазначає, що вона має право на звернення до суду з позовом про усунення перешкод у спілкуванні з дітьми, визначення способу участі матері у вихованні дитини.

При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним (рішення від 16 липня 2015 року у справі "Мамчур проти України", рішення від 11 липня 2017 року у справі "М. С. проти України").

Аналіз практики ЄСПЛ дає підстави для висновку, що рівність прав батьків щодо дитини є похідною від прав та інтересів дитини на гармонійний розвиток та належне виховання, й, насамперед, повинні бути визначені та враховані інтереси дитини, виходячи із об`єктивних обставин спору, а вже тільки потім права батьків.

Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення.

Аналогічна позиція викладена у постановах Верховного Суду від 21.05.2020 у справі №587/2134/17; від 16.11.2020 у справі №313/310/18; від 06.02.2019 у справі №127/15879/17-ц; від 14.07.2020 у справі №127/28537/18.

Суд зазначає, що у даному випадку права батьків щодо дитини є похідними від прав дитини; вирішуючи в умовах воєнного стану спір про місце проживання дитини, суд враховує пріоритет інтересів дитини при вирішенні будь-якого питання, що її стосується, невід`ємність і пріоритет права дитини на життя, перебування в безпечному середовищі.

Судом також враховується думка дітей, які у судовому засіданні висловили бажання проживати з батьком.

Відповідно до ст. 6 Європейської конвенції про здійснення прав дітей від 25 січня 1996 року під час розгляду справи, що стосується дитини, перед прийняттям рішення судовий орган надає можливість дитині висловлювати її думки і приділяє їм належну увагу.

У постанові зазначено, що з досягненням віку 10 років у дитини з`являється право не тільки бути вислуханою і почутою, але й право брати активну участь у вирішенні своєї долі, зокрема у визначенні місця проживання. Лише в разі збігу волі трьох учасників переговорного процесу - матері, батька, дитини можна досягти миру і згоди.

Відповідно до положень ч. 3 ст. 160 СК України, якщо батьки проживають окремо, місце проживання дитини, яка досягла чотирнадцяти років, визначається нею самою.

Суд враховує ту обставину, що на момент прийняття рішення у справі ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уже виповнилося 14 років та він має право самостійно визначати місце свого проживання, але враховуючи те, що позов надійшов для розгляду судом на момент, коли дитина не досягла такого права, спір між сторонами врегульований не був, суд приходить до переконання про необхідність прийняття рішення в цій частині, з урахуванням права дитини самостійно визначити місце свого проживання. ОСОБА_25 виявив бажання проживати з батьком.

Також суд зазначає, що матеріали справи не містять жодних належних та допустимих доказів в частині того де саме на даний час проживає відповідач у справі ОСОБА_6 , чи має вона самостійні джерела доходу, жодних належних та допустимих доказів з даного приводу відповідачем не надано.

Враховуючи, те, що діти фактично у період з 2019 року і по даний час проживають з батьком, який займається їхнім вихованням, піклується про них, матеріально забезпечує, з урахуванням думки дітей, висновку органу опіки та піклування, суд приходить до переконання, що позов у цій частині підлягає до задоволення та необхідно визначити місце проживання дітей ОСОБА_34 та ОСОБА_9 разом з батьком.

У частині першій статті 3 Конвенції про права дитини визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Відповідно до частин першої та другої статті 27 Конвенції про права дитини держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Згідно зі статтею 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.

Відповідно до статей 150, 180 СК України батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, матеріально утримувати дитину до повноліття.

Згідно зі статтею 181 СК України способи виконання батьками обов`язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

Частина третя статті 181 СК України визначає, що за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі.

Частиною першою статті 192 СК України встановлено, що розмір аліментів, визначений за рішенням суду або за домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Розмір аліментів, визначений судовим рішенням або за домовленістю між батьками, суд може змінити за позовом платника або одержувача аліментів у зв`язку зі зміною матеріального чи сімейного стану, погіршення чи поліпшення здоров`я когось із них. Розмір аліментів, визначений рішенням суду, не вважається незмінним.

Аліменти - це кошти, спрямовані на забезпечення дитини всім необхідним для повноцінного розвитку, тому вони можуть бути стягнуті лише на користь того з батьків, хто проживає з дитиною та бере більш активну участь у її вихованні.

У частині першій статті 10 СК України зазначено, що якщо певні сімейні відносини не врегульовані цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами або домовленістю (договором) сторін, до них застосовуються норми цього Кодексу, які регулюють подібні відносини (аналогія закону).

Відповідно до частини четвертої статті 273 ЦПК України якщо після набрання рішенням суду законної сили, яким з відповідача присуджені періодичні платежі, зміняться обставини, що впливають на визначені розміри платежів, їх тривалість чи припинення, кожна сторона має право шляхом пред`явлення нового позову вимагати зміни розміру, строків платежів або звільнення від них.

Із матеріалів справи встановлено, що починаючи з 15 березня 2019 року діти постійно проживали разом з батьком, до цього вони проживали разом з обома батьками. Враховуючи вік дітей, суд приходить до переконання, що безумовно діти у малолітньому віці потребували постійної матеріальної допомоги і така допомога надавалася тим з батьків з ким вони проживали.

Згідно інформації, яка наявна у матеріалах справи рішення суду про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліментів на утримання дітей ухвалене судом 01.08.2013 та набрало законної сили 13.08.2013. 12.09.2013 судом було видано виконавчий лист з приводу примусового виконання рішення суду. 03.09.2021 було відкрито виконавче провадження та здійснюється нарахування аліментів з 12.07.2018 по даний час.

Позивач аліменти не сплачував, внаслідок чого виникла заборгованість.

Враховуючи правову природу аліментів, те, що судом встановлено, що у період з 15.03.2019 діти постійно проживали разом з батьком, який є платником аліментів за рішенням суду від 01.08.2013, та перебували на його утриманні, суд приходить до переконання про можливість звільнення ОСОБА_1 від сплати заборгованості за аліментами у період з 15.03.2019 по день набрання рішенням законної сили.

Щодо позовних вимог в частині звільнення від сплати заборгованості за аліментами у період з липня 2018 року по 14.09.2019, в цій частині суд приходить до переконання, що заявлені вимоги задоволенню не підлягають, оскільки не доведені належними та допустимими доказами у справі. Той факт, що у зазначений вище період ОСОБА_1 та ОСОБА_2 спільно проживали не свідчить про виконання позивачем свого обов`язку по утриманню дітей чи добровільного виконання рішення суду, яке набрало законної сили.

За змістом частини першої статті 14 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Відповідно до СК України аліменти, одержані на дитину, є її власністю. Той із батьків або інших законних представників дитини, на ім`я якого виплачуються аліменти, розпоряджається аліментами винятково за цільовим призначенням в інтересах дитини.

Припинення стягнення аліментів можливе, якщо одержувач аліментів не витрачає отримані ним гроші на дитину.

Аналогічна правова позиція викладена у Постанові Верховного Суду від 28 вересня 2022 року у справі № 686/18140/21.

Відповідно до положень ст. 432 ЦПК України, суд, який видав виконавчий документ, може за заявою стягувача або боржника виправити помилку, допущену при його оформленні або видачі, чи визнати виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню. Суд визнає виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, якщо його було видано помилково або якщо обов`язок боржника відсутній повністю чи частково у зв`язку з його припиненням, добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин.

Зміна розмір часток чи розміру аліментів може бути підставою визнання виконавчого документу таким, що не підлягає виконанню відповідно до статті 432 ЦПК України або його повернення стягувачу в порядку пункту 1 частини першої статті 37 Закону України «Про виконавче провадження» (у разі подання стягувачем письмової заяви про повернення виконавчого документа).

Аналогічна правова позиція викладена у Постанові Верховного Суду від 15 квітня 2020 року у справі № 344/6262/19.

А тому зважаючи на вищевикладені обставини, враховуючи, що наявність відкритого виконавчого провадження з виконання рішення суду про стягнення аліментів із позивача свідчить про порушення його майнових прав та інтересів, оскільки саме він має право розпоряджатися аліментами, які стягуються на утримання дітей, враховуючи, що діти проживають з ним та перебувають на його утриманні, суд вважає, що вимога позивача ОСОБА_1 в частині визнання виконавчого листа №525/863/13ц виданого 12.09.2013 (згідно матеріалів виконавчого провадження 20.09.2013) на підставі рішення Великобагачанського районного суду Полтавської області від 01.08.2013 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліментів на утримання дітей, таким, що не підлягає виконанню, підлягає до задоволення.

Крім того позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача на його користь аліментів на утримання дітей.

Згідно частини 1 статті 180 Сімейного кодексу України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Відповідно до статті 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров`я та матеріальне становище дитини; стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; інші обставини, що мають істотне значення.

Згідно з частинами першою-третьою статті 181 СК України, способи виконання батьками обов`язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі.

При визначенні розміру аліментів суд виходить із того, що відповідач ОСОБА_2 має обов`язок за законом утримувати своїх неповнолітніх дітей сина ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та дочки ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Відповідач на даний час разом з дітьми не проживає, участі у їх матеріальному забезпеченні не бере, а тому вимога про стягнення аліментів з відповідача на користь позивача на утримання дітей є обґрунтованою та підлягає до задоволення.

Відповідно до вимог Закону розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.

Оскільки сторони добровільно не домовилися про утримання дітей, то кошти на їх утримання (аліменти) стягуються за рішенням суду.

Відповідно до положень частини 1 статті 183 Сімейного кодексу України частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину визначається судом.

Відповідно до ч. 1 ст. 191 СК України, аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред`явлення позову, а в разі подання заяви про видачу судового наказу - із дня подання такої заяви.

Суд звертає увагу на те, що обов`язок утримувати неповнолітніх дітей є рівною мірою обов`язком, як матері, так і батька. Причому обов`язком особистим, індивідуальним, а не солідарним. Також суд виходить з розумності та достатності заявленого позивачем розміру стягуваних аліментів, необхідних для задоволення потреб на утримання дітей, реальної можливості відповідача такий розмір аліментів сплачувати щомісячно, не порушуючи прав останнього.

Керуючись ст.ст. 4, 11, 12, 13, 76-80, 81, 83, 259, 263-265, 268, 273 ЦПК України, суд,

у х в а л и в:

Позовні вимоги ОСОБА_1 - задовольнити частково.

Визначити місце проживання малолітніх дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , та ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , разом з батьком ОСОБА_1 .

Звільнити ОСОБА_1 від сплати заборгованості по аліментах, яка нарахована при примусовому виконанні виконавчого листа №525/863/13ц виданого 12 вересня 2013 року ( згідно матеріалів виконавчого провадження 20 вересня 2013 року) на підставі рішення Великобагачанського районного суду Полтавської області від 01 серпня 2013 року про стягнення з ОСОБА_1 та користь ОСОБА_2 аліментів на утримання дітей ОСОБА_3 та ОСОБА_9 у розмірі 1/3 частини всіх видів його заробітку ( доходу) щомісячно, але не менше 30% прожиткового мінімуму встановленого для дитини відповідно віку, з 15 березня 2019 року по день набрання рішенням законної сили.

Визнати виконавчий лист №525/863/13ц виданий 12 вересня 2013 року ( згідно матеріалів виконавчого провадження 20 вересня 2013 року) на підставі рішення Великобагачанського районного суду Полтавської області від 01 серпня 2013 року про стягнення з ОСОБА_1 та користь ОСОБА_2 аліментів на утримання дітей ОСОБА_3 та ОСОБА_9 у розмірі 1/3 частини всіх видів його заробітку ( доходу) щомісячно, але не менше 30% прожиткового мінімуму встановленого для дитини відповідного віку, таким, що не підлягає виконанню.

Стягувати з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , та ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , у розмірі 1/3 частини всіх видів заробітку ( доходу) щомісячно, але не менше ніж 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 17 березня 2022 року (дня подання позову до суду) та до досягнення дітьми повноліття.

В іншій частині заявлених позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Полтавського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

На виконання п. 4 ч. 5 ст. 265 ЦПК України судом зазначається повне найменування сторін:

позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_10 , фактично проживає за адресою: АДРЕСА_9 ;

представник позивача: адвокат Хворост Дарія Михайлівна, свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю серії ПТ №1932 видане Радою адвокатів Полтавської області 31.10.2017, адреса для листування: АДРЕСА_11 ;

відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_2 ;

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору: Миргородський відділ державної виконавчої служби у Миргородському районі Полтавської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, код ЄДРПОУ 34264469, адреса: вул. Гоголя, 165, м. Миргород, Полтавської області;

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору: Служба у справах дітей виконавчого комітету Шевченківської районної у місті Полтаві ради ( як орган опіки та піклування), код ЄДРПОУ 05384695, адреса: вул. Івана Мазепи, 30, м. Полтава.

Повне рішення суду складено 07.07.2023.

Суддя Я.В. Прасол