Приговор № 110862294, 15.05.2023, Придніпровський районний суд м. Черкас

Справа № 711/2786/23

Номер провадження 1-кп/711/379/23

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 травня 2023 року м.Черкаси

Придніпровський районний суд м.Черкаси в складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

за участю секретаря ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 ,

захисника ОСОБА_4 ,

обвинуваченої ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі судових засідань Придніпровського районного суду м.Черкаси кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42022000000000913 від 08.07.2022 у відношенні:

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянки України, уродженки м.Ахтубінськ Астраханської області, Росія, незаміжньої, працюючої головним фахівцем фінансового моніторингу - Черкаського обласного управління ВТ «Ощадбанк», на утриманні малолітніх чи неповнолітніх дітей немає, інвалідом не являється, у лікаря нарколога та психіатра на обліку не перебуває, зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 ; проживаючої за адресою: АДРЕСА_2 ,

за обвинуваченням у вчиненні кримінального правопорушення - злочину, передбаченого ч.3 ст.436-2 КК України,

ВСТАНОВИВ:

24.08.1991 Верховною Радою Української Радянської Соціалістичної Республіки схвалено «Акт проголошення незалежності України», яким урочисто проголошено незалежність України та створення самостійної української держави - України. У преамбулі Декларації про державний суверенітет України від 16.07.1990 вказано, що Верховна Рада Української Радянської Соціалістичної Республіки проголошує державний суверенітет України як верховенство, самостійність, повноту і неподільність влади Республіки в межах її території та незалежність і рівноправність у зовнішніх зносинах. Відповідно до розділу V Декларації, територія України в існуючих кордонах є недоторканною і не може бути змінена та використана без її згоди.

Декларацією про державний суверенітет України від 16.07.1990, на якій ґрунтується зазначений Акт, визначено, що Верховна Рада Української Радянської Соціалістичної Республіки проголошує державний суверенітет України, як верховенство, самостійність, повноту і неподільність влади Республіки в межах її території та незалежність і рівноправність у зовнішніх зносинах.

Відповідно до розділу V цієї Декларації територія України в існуючих кордонах є недоторканною і не може бути змінена та використана без її згоди.

Положеннями ст.ст.1 та 2 Основного Закону України - Конституції України визначено, що Україна є суверенною і незалежною, демократичною, соціальною, правовою, унітарною державою, суверенітет України поширюється на всю її територію, яка в межах існуючого кордону є цілісною і недоторканною.

Відповідно до ч.1 ст.17, ч.1 ст.65 Конституції України захист незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України є справою всього Українського народу та обов`язком громадян України, а на території України забороняється створення і функціонування будь-яких збройних формувань, не передбачених законом.

Ст.ст.132, 134 Конституції України визначено, що територіальний устрій України ґрунтується на засадах єдності та цілісності державної території, поєднання централізації і децентралізації у здійсненні державної влади, збалансованості і соціально-економічного розвитку регіонів, з урахуванням їх історичних, економічних, екологічних, географічних і демографічних особливостей, етнічних і культурних традицій.

До системи адміністративно-територіального устрою України входить Автономна Республіка Крим (далі - АРК або АР Крим), області, зокрема, Луганська область, а також райони, міста, райони у містах, селища і села. До складу України входять: Автономна Республіка Крим, Вінницька, Волинська, Дніпропетровська, Донецька, Житомирська, Закарпатська, Запорізька, Івано-Франківська, Київська, Кіровоградська, Луганська, Львівська, Миколаївська, Одеська, Полтавська, Рівненська, Сумська, Тернопільська, Харківська, Херсонська, Хмельницька, Черкаська, Чернівецька, Чернігівська області, міста Київ та Севастополь. Місто Севастополь має спеціальний статус, а АР Крим є невід`ємною складовою частиною України.

Всупереч вказаними нормативно-правовим актам України, а також Статуту Організації Об`єднаних Націй від 09.12.1981 № 36/103, від 16.12.1970 № 2734 (ХХV) від 21.12.1965 № 2131 (ХХ), від 14.12.1974 № 3314 (ХХІХ), Декларації про принципи міжнародного права, що стосуються дружніх відносин та співробітництва між державами відповідно до Статуту Організації Об`єднаних Націй від 24 жовтня 1970 року, Заключного акта Наради з безпеки та співробітництва в Європі від 1 серпня 1975 року, а також, що відповідно до пунктів "а", "b", "c", "d" та "g" статті 3 Резолюції 3314 (XXIX) Генеральної Асамблеї Організації Об`єднаних Націй "Визначення агресії" від 14 грудня 1974 року застосування Російською Федерацією (далі - РФ) збройної сили проти України становить злочин збройної агресії та грубо порушує Меморандум про гарантії безпеки у зв`язку з приєднанням України до Договору про нерозповсюдження ядерної зброї від 5 грудня 1994 року та істотно порушило чинний на момент початку збройної агресії Договір про дружбу, співробітництво і партнерство між Україною і РФ від 31 травня 1997 року, Женевській конвенції про захист цивільного населення під час війни від 12.08.1949, вимогам п. п. 1, 2 Меморандуму про гарантії безпеки у зв`язку з приєднанням України до Договору про нерозповсюдження ядерної зброї від 05.12.1994, принципам Заключного акту Наради з безпеки та співробітництва в Європі від 01.08.1975 та вимогам ч.4 ст.2 Статуту ООН і Декларацій Генеральної Асамблеї Організації Об`єднаних Націй та іншим нормам міжнародного гуманітарного права, президент РФ ОСОБА_6 з іншими представниками влади РФ, спланували, підготували і розв`язали агресивну війну та воєнний конфлікт проти України, а саме віддали наказ на вторгнення підрозділів Збройних Сил Російської Федерації (далі - ЗС РФ) на територію України, що є тяжким міжнародним злочином і його вчинення передбачає міжнародно-правову відповідальність.

Так, 27.02.2014 збройні підрозділи спеціального призначення Головного розвідувального управління Генерального штабу ЗС РФ спільно із збройними формуваннями найманців з числа місцевих жителів незаконно, із застосування завчасно підготовленої вогнепальної зброї та військової техніки захопили будівлі Ради міністрів та Верховної Ради Автономної Республіки Крим, а Чорноморський флот РФ заблокував українські порти, де знаходилися кораблі Військово-Морських Сил України.

У подальшому, лідер партії "Русское единство" ОСОБА_7 у незаконний спосіб проголосив себе головою Ради міністрів Автономної Республіки Крим та закликав Президента РФ ОСОБА_6 "забезпечити мир і спокій в Криму".

Президент РФ ОСОБА_6 , порушуючи, як міжнародне право, так і чинні спільні українсько-російські договори, звернувся до Ради Федерації Федеральних зборів Російської Федерації, яка своєю постановою від 01.03.2014, незаконно легалізуючи ці порушення, надала згоду на використання на території України ЗС РФ.

Вказані злочинні дії призвели до збройного захоплення і воєнної окупації невід`ємної частини України - АР Крим та міста Севастополя.

Нелегітимно сформована в умовах російської воєнної окупації виконавча влада АР Крим 16.03.2014 провела псевдореферендум про входження АР Крим та міста Севастополя до складу РФ.

17.03.2014 Верховна Рада АР Крим, розпущена постановою Верховної Ради України, всупереч цьому проголосила Крим незалежною державою.

18.03.2014 незаконні представники АР Крим та міста Севастополя підписали з ОСОБА_6 «Договір про прийняття до Російської Федерації Республіки Крим і створення у складі Російської Федерації нових суб`єктів» для створення начебто законності утворення нової держави та правомірності збройного вторгнення РФ, тобто незаконної анексії частини території України.

У період з 07.04.2014 по травень 2014 року в населених пунктах Луганської та Донецької областях розпочалася збройна агресія РФ шляхом неоголошених та прихованих вторгнень підрозділів Збройних Сил та інших силових відомств РФ, організації та підтримки терористичної діяльності та діяльності, спрямованої на окупацію Луганської та Донецької областей та порушення територіальної цілісності України.

Так, 07.04.2014 у м.Донецьку Донецької області видано «Акт про проголошення державної самостійності Донецької народної республіки» (далі - «ДНР»), яким публічно закликано місцеве населення до проведення 11.05.2014 так названого «загального обласного референдуму» на території Донецької області з питання визнання державної самостійності «ДНР» та чинення збройного опору державній владі України, військовим підрозділам Міністерства оборони України та Міністерства внутрішніх справ України.

У подальшому, 27.04.2014 у м.Луганську з тією ж метою видано "Декларація про суверенітет Луганської народної республіки" та "Акт про проголошення державної самостійності Луганської народної республіки" з метою створення на території Луганської області нового так званого державного утворення «Луганська народна республіка» (далі - «ЛНР»).

В результаті вищезазначених подій протягом квітня-вересня 2014 року значна кількість території та населених пунктів Донецької та Луганської областей, метою забезпечення діяльності самопроголошених так званих «ДНР» та «ЛНР» представниками РФ з числа місцевого населення Донецької та Луганської областей сформовано органи державної влади так званих «ДНР» та «ЛНР», правоохоронні органи і незаконні збройні формування, які мали стабільний склад лідерів, підтримували між собою тісні зв`язки, забезпечували централізоване підпорядкування учасників політичного та силового блоку лідерам організації, а також розробили план злочинної діяльності та чіткий розподіл функцій учасників щодо його реалізації.

У зв`язку з цим, Законом України «Про особливості державної політики із забезпечення державного суверенітету України на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях» № 2268- VIII від 18.01.2018, Постановою Верховної Ради України «Про визнання окремих районів, міст, селищ і сіл Донецької та Луганської областей тимчасово окупованими територіями» № 254-VIII від 17.03.2015 та Закону України «Про особливий порядок місцевого самоврядування в окремих районах Донецької та Луганської областей» № 1680-VII від 16.09.2014 визнано тимчасово окупованими територіями.

У результаті зазначених вище подій під контролем регулярних з`єднань і підрозділів збройних сил та інших військових формувань РФ, підпорядкованих і скеровуваних ними російських радників та інструкторів протягом квітня - вересня 2014 року опинилась велика кількість території та населених пунктів Донецької та Луганської областей, які Законом України «Про особливості державної політики із забезпечення державного суверенітету України на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях», Постановою Верховної Ради України «Про визнання окремих районів, міст, селищ і сіл Донецької та Луганської областей тимчасово окупованими територіями» та Законом України «Про особливий порядок місцевого самоврядування в окремих районах Донецької та Луганської областей» визнані тимчасово окупованими територіями, а органи державної та місцевої влади України та бюджетні установи згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 07.11.2014 № 595 припинили свою діяльність на вказаних територіях і переміщені на підконтрольну органам державної влади України територію.

24.02.2022 ОСОБА_6 оголосив початок так званої «спеціальної військової операції» на території України під приводом здійснення «демілітаризації та денацифікації України». Після цього, у той же день, близько 04 години ранку, були здійснені ракетні удари по всій території України, а військовослужбовці ЗС РФ, шляхом збройної агресії, із застосуванням зброї незаконно вторглась на територію Україну через державні кордони України в Автономній республіці Крим, Донецькій, Луганській, Харківській, Херсонській, Миколаївській, Сумській, Чернігівській, інших областях та здійснила збройний напад на державні органи, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації, військові частини, інші об`єкти, які мають важливе народногосподарське чи оборонне значення, та здійснили окупацію частин вказаної території, чим вчинили дії з метою зміни меж території та державного кордону України на порушення порядку, встановленого Конституцією України, що продовжується по теперішній час та призводить до загибелі значної кількості людей та інших тяжких наслідків.

У зв`язку з військовою агресією РФ проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до п.20 ч.1 ст.106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану», Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022, введено воєнний стан на всій території України.

Ознаки збройної агресії надано у статтях 1-5 Резолюції Генеральної Асамблеї Організації Об`єднаних Націй, членами якої є Україна та РФ, від 14 грудня 1974 року № 3314 (XXIX), зокрема:

-застосування збройної сили однією державою проти суверенітету, територіальної недоторканності чи політичної незалежності іншої держави;

-застосування збройної сили державою в порушення Статуту ООН;

-вторгнення або напад збройних сил держави на територію іншої держави або будь-яка військова окупація, який би тимчасовий характер вона не мала, яка є результатом такого вторгнення або нападу, або будь-яка анексія із застосуванням сили території іншої держави або частини її;

-бомбардування збройними силами держави території іншої держави або застосування будь-якої зброї державою проти території іншої держави;

-блокада портів або берегів держави збройними силами іншої держави:

-напад збройними силами держави на сухопутні, морські або повітряні сили, або морські та повітряні флоти іншої держави;

-застосування збройних сил однієї держави, що знаходяться на території іншої держави за угодою з приймаючою державою, у порушення умов, передбачених в угоді, або будь-яке продовження їх перебування на такій території після припинення дії угоди;

-дія держави, яка дозволяє, щоб її територія, яку вона надала в розпорядження іншої держави, використовувалася цією іншою державою для здійснення акту агресії проти третьої держави;

-засилання державою або від імені держави збройних банд, груп, іррегулярних сил або найманців, які здійснюють акти застосування збройної сили проти іншої держави, які мають настільки серйозний характер, що це є рівносильним наведеним вище актам, або її значна участь у них.

Під час збройної агресії за попередньою змовою, регулярні з`єднання і підрозділи, підпорядковані Міністерству оборони РФ, підрозділи та спеціальні формування, підпорядковані іншим силовим відомствам РФ, їхні радники, інструктори та іррегулярні незаконні збройні формування, озброєні банди та групи найманців, створені, підпорядковані, керовані та фінансовані РФ, а також за допомогою окупаційної адміністрації РФ, яку складають її державні органи і структури, функціонально відповідальні за управління тимчасово окупованими територіями України, та підконтрольні РФ самопроголошені органи, які узурпували виконання владних функцій на тимчасово окупованих територіях України, здійснювали та здійснюють окупацію частини території України, невибіркові бомбардування об`єктів цивільної та військової інфраструктури, масові вбивства цивільного населення, блокаду морських та річкових портів України, а також шляхів судноплавства, напад на сухопутні, морські та повітряні підрозділи Сил оборони України, катування та вбивства військовослужбовців Збройних сил України та інших військових формувань.

РФ своїми протиправними діями вчинено воєнні злочини та злочини проти людяності, що спричинило масову загибель людей, у тому числі дітей, а також завдало моральну, майнову шкоду в особливо великих розмірах охоронюваним законом правам, свободам та інтересам окремих громадян, державним та громадським інтересам, інтересам юридичних осіб.

Незважаючи на вищевикладені обставини ОСОБА_5 займаючи посаду головного фахівця фінансового моніторингу філії - Черкаського обласного управління АТ «Ощадбанк» (код ЄДРПОУ 02767059)виконуючи організаційно - розпорядчі та адміністративно - господарські обов`язки, що визначає її як службову особу відповідно до положень ст.18 Кримінального кодексу України, перебуваючи в м.Черкаси, після неспровокованого та повномасштабного збройного нападу Російської Федерації на Україну, в особистому спілкуванні з громадянкою України ОСОБА_8 , яка займаючи посаду спеціаліста відділу документального забезпечення Черкаської обласної прокуратури згідно наказу від 11.09.2020 № 338к, та будучи державним службовцем 8 рангу згідно Закону України «Про державну службу» склала Присягу державного службовця, у період з 06.06.2022 до 06.10.2022 ретельно відслідковуючи події, пов`язані з російсько-українською війною, висвітлюванні російськими засобами масової інформації, відповідно, «ретранслювала» тенденції, характерні для російської медійно-політичної сфери, поділяючи ідеї, погляди росіян на воєнно-політичні події в Україні, а саме:

-Україна не є самостійною державою, українське керівництво повністю залежне від США, Великобританії, країн НАТО, які забезпечують Україну зброєю, військовою технікою для продовження війни;

-війну в Україні розпочали США, які спровокували Росію на відповідь;

-українські військові, на відміну від російських, застосовують терористичні методи, а зруйновані житлові будівлі, критична інфраструктура українських міст є результатом не цілеспрямованих обстрілів, атак російської армії, а збиттям ракет, безпілотників українськими силами ППО;

-попри поразки на фронтах, російська армія переможе.

Тобто, неодноразово виправдовувала рішення, дії російського військово-політичного керівництва на території України, схвалювала приєднання окупованих українських територій до РФ, передрікала та очікувала поразки українських військ і бажала перемоги російським, тим виправдовувала, визнавала правомірною, заперечувала збройну агресію Російської Федерації проти України, розпочатої у 2014 році, у тому числі шляхом представлення збройної агресії Російської Федерації проти України як внутрішнього громадянського конфлікту, виправдовувала, визнавала правомірною, заперечувала тимчасову окупації частини території України, а також глорифікувала осіб, які здійснювали збройну агресію Російської Федерації проти України, розпочату у 2014 році.

Так, ОСОБА_5 , 06.06.2022 о 13 год. 10 хв. знаходячись у приміщенні філії - Черкаського обласного управління АТ «Ощадбанк», розташованої за адресою: м.Черкаси, бульвар Шевченка, 320, під час телефонної розмови з ОСОБА_8 висловлювалась про позитивне ставлення окупантів в окупованому місті Бердянськ до місцевих жителів шляхом роздачі гуманітарної допомоги та роботи російського зв`язку, тим самим звеличувала (глорифіковувала) осіб, зокрема осіб, які здійснювали збройну агресію РФ проти України, виправдовувала та схвалювала тимчасову окупацію території України.

Вона ж, продовжуючи злочин, 27.06.2022 о 18 год. 01 хв. знаходячись у приміщенні філії - Черкаського обласного управління АТ «Ощадбанк», розташованої за адресою: м.Черкаси, бульвар Шевченка, 320, під час телефонної розмови з ОСОБА_8 співставляючи ракетний обстріл ЗС РФ залізничного вокзалу у місті Краматорську, внаслідок чого є загиблі і серед них діти, з ракетним ударом по торговому центру у місті Кременчуку, оцінювали ці події, як «провокация» з боку України за вказівкою Президента України ОСОБА_9 , а вказані атаки РФ неправдивими, тим самим заперечували збройну агресію Російської Федерації проти України, розпочату у 2014 році.

Вона ж, продовжуючи злочин, 29.06.2022 о 13 год. 19 хв. знаходячись у приміщенні філії - Черкаського обласного управління АТ «Ощадбанк», розташованої за адресою: м. Черкаси, бульвар Шевченка, 320, під час телефонної розмови з ОСОБА_8 виражали сподівання на встановлення окупаційного режиму на території України та обґрунтовували справедливість війни РФ проти України, стверджували про розв`язання України війни з РФ, виправдовували збройну агресію РФ та окупацію території України як наслідок існування в Україні фашистського режиму, заснованого на ідеї національної зверхності, переваг, зокрема, українців над росіянами, вчинення диверсантами під виглядом біженців зі сторони України військових дій, виведення з ладу військових та промислових об`єктів та знищення живої сили супротивника, а також стверджували, що у місті Кременчуку бойовим реактивним снарядом знищено завод, а інформація про численні жертви є провокацією для поширення якої, українська сторона, як і в місті Бучі знімає постановочні відеоматеріали про велику кількість жертв, тим самим заперечували збройну агресію Російської Федерації проти України, розпочату у 2014 році та тимчасову окупацію частини території.

Вона ж, продовжуючи злочин, 16.08.2022 о 13 год. 54 хв. знаходячись у приміщенні філії - Черкаського обласного управління АТ «Ощадбанк», розташованої за адресою: м. Черкаси, бульвар Шевченка, 320, під час телефонної розмови з ОСОБА_8 виправдовували дій російських військових на території України посилаючись на російську пропагандистку засобів масової інформації РФ ОСОБА_10 та висміювали українських військових.

Вона ж, продовжуючи злочин, 06.09.2022 о 13 год. 25 хв. знаходячись у приміщенні філії - Черкаського обласного управління АТ «Ощадбанк», розташованої за адресою: м. Черкаси, бульвар Шевченка, 320, під час телефонної розмови з ОСОБА_8 підтримували необхідність ескалації військових дій з боку РФ аж до оголошення війни, тим самим підтримували рішення, дії військово-політичного керівництва РФ.

Вона ж, продовжуючи злочин, 09.09.2022 о 13 год. 37 хв. знаходячись у приміщенні філії - Черкаського обласного управління АТ «Ощадбанк», розташованої за адресою: м. Черкаси, бульвар Шевченка, 320, під час телефонної розмови з ОСОБА_8 посилаючись на пропагандистську російську телепередачу «60 минут» засобів масової інформації РФ щодо контрнаступу ЗС України в Харківській області, виправдовували та називали російську збройну агресію проти України як «священную» війну Росії з НАТО, ототожнюючи себе з росіянами та зневажливо відгукуючись про українців як народ називаючи «дураками», покладаючи надію на зібрання російського «совбезу», зловтішаючись з перспективи російської атаки проти українських військових, обурюючись повільністю дій ЗС РФ, та негативно реагували на те, що місто Київ досі не розбомблений, а Президент України виконує свої обов`язки, тим самим виражали підтримку, тобто схвалювали рішення, дії військово-політичного керівництва РФ на території України, виправдовували, підтримували збройну агресію РФ проти України.

Вона ж, продовжуючи злочин, 13.09.2022 о 13 год. 28 хв. знаходячись у приміщенні філії - Черкаського обласного управління АТ «Ощадбанк», розташованої за адресою: м. Черкаси, бульвар Шевченка, 320, під час телефонної розмови з ОСОБА_8 висловлювали невдоволення поразок ЗС РФ, через що бажали обстрілів української інфраструктури, виражали стурбованість можливій поразці РФ у війні з Україною, тим самим виражали підтримку, схвалювали рішення, дії військово-політичного керівництва РФ на території України, виправдовували, підтримували збройну агресію РФ проти України.

Вона ж, продовжуючи злочин, 14.09.2022 о 13 год. 22 хв. знаходячись у приміщенні філії - Черкаського обласного управління АТ «Ощадбанк», розташованої за адресою: м. Черкаси, бульвар Шевченка, 320, під час телефонної розмови з ОСОБА_8 висловлювали сподівання та очікування на перемогу РВ у російсько-українській війні, вважаючи РФ «великой», що є звеличенням, глорифікацією та підтримкою збройної агресії проти України.

Вона ж, продовжуючи злочин, 15.09.2022 о 13 год. 33 хв. знаходячись у приміщенні філії - Черкаського обласного управління АТ «Ощадбанк», розташованої за адресою: м. Черкаси, бульвар Шевченка, 320, під час телефонної розмови з ОСОБА_8 під час обговорення ракетних обстрілів ЗС РФ українських міст, виправдовували такі дії, вважаючи ракетні удари по українській критичній інфраструктурі ефективними, дієвими, спровокованими українською стороною, та звинувачували керівництво США та України в розв`язуванні війни з РФ, тим самим виправдовувала збройну агресію проти України.

Вона ж, продовжуючи злочин, 23.09.2022 о 13 год. 36 хв. знаходячись у приміщенні філії - Черкаського обласного управління АТ «Ощадбанк», розташованої за адресою: м. Черкаси, бульвар Шевченка, 320, під час телефонної розмови з ОСОБА_8 висловлювали сподівання успішного захоплення українських земель, підтримували, схвалювали їх приєднання до РФ.

Вона ж, продовжуючи злочин, 03.10.2022 о 13 год. 53 хв. знаходячись у приміщенні філії - Черкаського обласного управління АТ «Ощадбанк», розташованої за адресою: м. Черкаси, бульвар Шевченка, 320, під час телефонної розмови з ОСОБА_8 висловлювали переживання через поразки, відступ російських військових, виражали засмучення та співчуття через загибель російських солдат на фронті, тим самим виправдовували, підтримували дії ЗС РФ на території України.

Вона ж, продовжуючи злочин, 06.10.2022 о 13 год. 22 хв. знаходячись у приміщенні філії - Черкаського обласного управління АТ «Ощадбанк», розташованої за адресою: м. Черкаси, бульвар Шевченка, 320, під час телефонної розмови з ОСОБА_8 заперечували знищення ЗС РФ цивільної інфраструктури (жилих будинків), звинувачуючи США у провокаціях третьої світової війни на території України та недбалість ЗС України, виправдовували рішення, дії російського військово-політичного керівництва на території України, підтримували збройну агресію Росії проти України, бажаючи перемоги ЗС РФ та поразки ЗС України.

Дії ОСОБА_5 кваліфіковано за ознаками злочину, передбаченого ч.3 ст.436-2 КК України - виправдовування, визнання правомірною, заперечення збройної агресії Російської Федерації проти України, розпочатої у 2014 році, у тому числі шляхом представлення збройної агресії Російської Федерації проти України як внутрішнього громадянського конфлікту, виправдовування, визнання правомірною, заперечення тимчасової окупації частини території України, а також глорифікація осіб, які здійснювали збройну агресію Російської Федерації проти України, розпочату у 2014 році, вчинене службовою особою.

28 квітня 2023 року під час досудового розслідування кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань між старшим прокурором у кримінальному провадженні - прокурором першого відділу управління процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення Генеральної інспекції Офісу Генерального прокурора ОСОБА_3 , який на підставі ст.ст.36, 37 КПК України та постанови заступника Генерального прокурора від 09.11.2022 здійснює повноваження прокурора у кримінальному провадженні № 42022000000000913 від 08.07.2022, з одного боку, та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , - обвинуваченою в цьому провадженні у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.436-2 КК України, з іншого боку, на підставі ст.ст.36, 468, 469, 470, 472, 473, 476 КПК України, у присутності захисника обвинуваченої - адвоката ОСОБА_4 , укладено угоду про визнання винуватості.

Згідно змісту угоди, яка скріплена підписами сторін, обвинувачена повністю визнала себе винною в інкримінованому їй органом досудового розслідування кримінальному правопорушенні та зобов`язалася: беззастережно визнати у судовому провадженні свою вину в обсязі пред`явленої підозри у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.436-2 КК України, тобто - виправдовування, визнання правомірною, заперечення збройної агресії Російської Федерації проти України, розпочатої у 2014 році, у тому числі шляхом представлення збройної агресії Російської Федерації проти України як внутрішнього громадянського конфлікту, виправдовування, визнання правомірною, заперечення тимчасової окупації частини території України, а також глорифікація осіб, які здійснювали збройну агресію Російської Федерації проти України, розпочату у 2014 році, вчинене службовою особою, погоджуючись на призначення ОСОБА_5 покарання за ч.3 ст.436-2 КК України у виді 5 років позбавлення волі, без конфіскації майна, із звільненням від його відбування на підставі ч.2 ст.75 КК України.

В угоді зазначені наслідки укладення та затвердження угоди про визнання винуватості, передбачені ст.473 КПК України, наслідки невиконання угоди, встановленні ст.476 КПК України.

Згідно п.1 ч.3 ст.314 КПК України, у підготовчому судовому засіданні суд має право прийняти рішення про затвердження угоди або відмовити в затвердженні угоди та повернути кримінальне провадження прокурору для продовження досудового розслідування в порядку, передбаченому ст.ст.468-475 цього Кодексу.

В підготовчому судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_5 винуватою себе у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.436-2 КК України визнала повністю, вказавши, що час, місце та спосіб скоєння нею кримінального правопорушення, описаного в обвинувальному акті, викладені вірно, вказані обставини відповідають подіям, що відбувалися в дійсності, і вона їх в повному обсязі підтверджує. У скоєному - щиро розкаялася. Заключивши відповідну угоду про визнання винуватості, вона цілком розуміє надані їй законом права, а також роз`яснені їй судом наслідки укладення та затвердження вказаної угоди, визначені ст.473 КПК України, - щодо обмеження права оскарження вироку згідно з положеннями ст.394 і ст.424КПК України, і щодо відмови від здійснення прав, передбачених ст.474 ч.4 п.1 КПК України, а саме, права на судовий розгляд, під час якого прокурор зобов`язаний довести кожну обставину інкримінованого кримінального правопорушення, права на виклик і на допит у судовому засіданні свідків, права заявляти клопотання, права надання суду своїх доказів, а також, характер пред`явленого обвинувачення, відповідно до якого вона визнає себе винною, вид покарання, і інші заходи, які можливо будуть застосовані до неї у разі затвердження зазначеної угоди судом, в тому числі, і наслідки невиконання вказаної угоди, визначені у ст.476 КПК України. При цьому зазначила, що здатна реально виконати взяті на себе відповідно до угоди зобов`язання та просила суд затвердити угоду про визнання винуватості та призначити узгоджене покарання. Крім того, обвинувачена вказала, що вищезазначена угода про визнання винуватості укладена нею з прокурором добровільно, без застосування будь-якого насильства, примусу та погроз. Розуміє, що умисне невиконання угоди є підставою для притягнення її до кримінальної відповідальності за ст.389-1 КК України.

Прокурор в підготовчому судовому засіданні зазначив, що при укладенні угоди про визнання винуватості були враховані обставини, передбачені ст.470 КПК України, дотримані вимоги процесуального та матеріального права, просив суд затвердити угоду про визнання винуватості та призначити обвинуваченій узгоджене сторонами покарання.

Захисник також вважала можливим затвердити угоду про визнання винуватості, зазначивши, що при укладенні угоди між її підзахисною та прокурором були дотримані правила та вимоги, передбачені кримінальним процесуальним законодавством України та КК України, при цьому підозрюваною вищезазначена угода була укладена з прокурором добровільно, без застосування насильства, примусу та погроз.

Заслухавши доводи сторін кримінального провадження, дослідивши матеріали кримінального провадження, перевіривши умови укладання угоди про визнання винуватості, відповідність угоди за змістом вимогам процесуального законодавства, роз`яснивши та з`ясувавши у обвинувачуваної про повне розуміння нею її процесуальних прав, добровільності та відсутності будь-яких обставин, які примусили її погодитися на підписання угоди про визнання винуватості, характеру висунутого ОСОБА_5 обвинувачення, виду і розміру покарання та наслідки постановлення вироку на підставі угоди про визнання винуватості, суд дійшов висновку про те, що у даному кримінальному провадженні можливо затвердити надану угоду про визнання винуватості з наступних підстав.

Згідно з ч.3 ст.474 КПК України якщо угоди досягнуто під час судового провадження, суд невідкладно зупиняє проведення процесуальних дій і переходить до розгляду угоди.

Відповідно до ст.ст.468, 469 КПК України, угода про визнання винуватості між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена у провадженні щодо кримінальних проступків, нетяжких злочинів, тяжких злочинів, внаслідок яких шкода завдана лише державним чи суспільним інтересам.

На підставі об`єктивно з`ясованих обставин, підтверджених доказами та оцінених судом відповідно до ст.94 КПК України, суд дійшов висновку, що мало місце діяння, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_5 , а її дії органом досудового розслідування обґрунтовано кваліфіковані за ч.3 ст.436-2 КК України - виправдовування, визнання правомірною, заперечення збройної агресії Російської Федерації проти України, розпочатої у 2014 році, у тому числі шляхом представлення збройної агресії Російської Федерації проти України як внутрішнього громадянського конфлікту, виправдовування, визнання правомірною, заперечення тимчасової окупації частини території України, а також глорифікація осіб, які здійснювали збройну агресію Російської Федерації проти України, розпочату у 2014 році, вчинене службовою особою.

В силу положення ст.12 КК України кримінальне правопорушення, передбачене ч.3 ст.436-2 КК України, відноситься до категорій тяжких злочинів.

На виконання вимог ст.474 КПК України судом з`ясовано обставини, які дають змогу впевнитися в тому, що обвинувачена усвідомлює свої права, визначені п.1 ч.4 ст.474 КПК України, наслідки укладення та затвердження угоди, характер обвинувачення, вид покарання, яке буде до неї застосоване, а також переконатися, що укладення угоди є добровільним, тобто не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дії будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді. Обвинуваченій роз`яснено наслідки невиконання угоди, передбачені ст.476 КПК України.

Судом встановлено, що ініціювання, порядок укладення та зміст угоди про визнання винуватості від 28.04.2023 між старшим прокурором у кримінальному провадженні - прокурором першого відділу управління процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення Генеральної інспекції Офісу Генерального прокурора ОСОБА_3 та обвинуваченою в зазначеному кримінальному провадженні ОСОБА_5 , за участі захисника ОСОБА_4 , відповідає вимогам ст.469, ст.472 КПК України. Під час досудового розслідування обвинуваченою скарги не подавались.

Узгоджена міра покарання відповідає загальним засадам призначення покарання, визначених ст. 65 КК України: законності, справедливості, обґрунтованості, а також вимогам ч. 2 ст. 61 Конституції України про те, що юридична відповідальність особи має індивідуальний характер, з урахуванням поведінки обвинуваченої після вчинення злочину, яка в судовому засіданні визнала вину у вчинені кримінального правопорушеня, дала критичну оцінку своїм злочинним діям, виказала готовність нести кримінальну відповідальність, усвідомлюючи свою вину, зробивши належні висновки, а також наявності обставин, що пом`якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, а саме - щире каяття, відсутність збитків та відсутністю обставин, що його обтяжують, відповідно до ст.67 КК України, та особи ОСОБА_11 - яка раніше не судима, враховуючи, що вищенаведені дані про особу обвинуваченої дають підстави вважати, що виправлення останньої та попередження вчинення нових злочинів можливо досягти, призначивши їй основне покарання за ч. 3 ст. 436-2 КК України - у виді позбавлення волі на строк 5 (п`ять) років без конфіскації майна.

Відповідно до ч. 2, 3, 4 ст. 75 КК України, суд приймає рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням у випадку затвердження угоди про примирення або про визнання вини, якщо сторонами угоди узгоджено покарання у виді виправних робіт, службового обмеження для військовослужбовців, обмеження волі, позбавлення волі на строк не більше п`яти років, а також узгоджено звільнення від відбування покарання з випробуванням. Тривалість іспитового строку та обов`язки, які покладаються на особу, звільнену від відбування покарання з випробуванням, визначаються судом. Іспитовий строк встановлюється судом тривалістю від одного року до трьох років.

Узгоджена міра покарання в частині звільнення від призначеного остаточного покарання ОСОБА_5 з іспитовим строком на підставі ст. 75 КК з урахуванням особи обвинуваченої, яка характеризується позитивно, на обліках у лікарів не перебуває, до кримінальної відповідальності раніше не притягувалась, на її утриманні знаходиться матір похилого віку, відповідає вимогам закону.

Згідно ч.1 ст.475 КПК України, якщо суд переконався, що угода може бути затверджена, він ухвалює вирок, яким затверджує угоду і призначає узгоджену сторонами міру покарання.

Виходячи з викладеного, перевіривши угоду на відповідність вимогам КПК України суд дійшов висновку про можливість затвердження угоди про визнання винуватості і призначення обвинуваченій узгодженої сторонами міри покарання. Також суд вважає необхідним покласти на обвинувачену ОСОБА_5 обов`язки у відповідності з п. п. 1, 2 ч. 1 ст. 76 КК України, а саме: 1) періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; 2) повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.

Крім того, послідовно продовжуючи правову позицію, щодо необхідності індивідуального визначення покарання, враховуючи особистість обвинуваченої та обставин, які привели її до скоєння правопорушень, суд вважає, що додатковим соціально-виховним заходом для обвинуваченої повинно бути встановлення обов`язку передбаченого п.6 ч.3 ст.76 КК у вигляді дотримання встановлених судом вимог щодо вчинення певних дій, які будуть полягати у вигляді прочитати наявні у бібліотеці імені Лесі Українки за адресою: м. Черкаси, вул. Хрещатик, 200, наступну літературу:

-«У вогняному кільці. Оборона Луганського аеродрому»;

-«Синдром АТО»;

-«Війна з Росією»;

-«Війна за свідомість»;

-«Війна двох правд»;

-«Любов на лінії вогню»;

-«Генерал Момот. Наш міст»;

-«Остання імперія»;

-«Одна держава. Одна мова. Одна церква», законспектувавши у рукописний спосіб їх короткий зміст (3-5 аркушів формату А4) та надити законспектоване уповноваженій особі органу з питань пробації.

До даних висновків суд прийшов з тих підстав, що в судовому засіданні було встановлено, що ОСОБА_5 вчинила злочин через свою необізнаність у ситуації, яка склалася в Державі, а отже, при призначенні покарання з випробуванням, а також обов`язком прочитати певну літературу, суд надає можливість ОСОБА_5 виправити свою поведінку.

Підстав для відмови в затвердженні угоди про визнання винуватості, передбачених ст.474 ч.7 КПК України, судом не встановлено.

У даному кримінальному провадженні обвинуваченій ОСОБА_5 ухвалою слідчого судді Соснівського районного суду м.Черкаси від 21.03.2023 було обрано запобіжний захід у вигляді домашнього арешту, який на даний час закінчився. При цьому, суд не вбачає підстав для обрання у відношенні ОСОБА_5 запобіжного заходу до набуття вироком законної сили, оскільки такого клопотання від сторони обвинувачення не надходило.

Цивільний позов у кримінальному провадженню не заявлений.

При вирішенні питання про долю речових доказів, суд враховує наступне.

Санкція статті, за якою кваліфіковано дії обвинуваченої, передбачає покарання у виді позбавлення волі. На підставі ст.ст.96-1, 96-2 КК України, до речового доказу, а саме: мобільного телефону марки Samsung GALAXY A535G, imei1: НОМЕР_1 із сім-картою мобільного оператора «Водафон» із номером телефону НОМЕР_2 , який вилучений 06.03.2023 у ході проведення обшуку за місцем роботи ОСОБА_5 , який використаний нею, як засіб для вчинення кримінального правопорушення, слід застосувати спеціальну конфіскацію.

Долю процесуальних витрат суд вирішує на підставі ст.ст.118-124 КПК України , а саме процесуальні витрати у вигляді витрат за проведення у кримінальному провадженні експертиз підлягають стягненню з обвинуваченої, оскільки їх проведення було направлене на доведення вини обвинуваченої.

Керуючись п. 1 ч. 3 ст.314, ч. 2 ст.373, ст.ст. 374, 474,475 КПК України, суд

УХВАЛИВ:

Затвердити угоду про визнання винуватості, укладену 28 квітня 2023 року між старшим прокурором у кримінальному провадженні - прокурором першого відділу управління процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення Генеральної інспекції Офісу Генерального прокурора ОСОБА_3 та обвинуваченою ОСОБА_5 за участю захисника ОСОБА_4 у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42022000000000913 від 08.07.2022 відносно ОСОБА_5 за обвинуваченням у вчиненні кримінального правопорушення - злочину, передбаченого ч.3 ст.436-2 КК України.

ОСОБА_5 визнати винуватою у вчиненні кримінального правопорушення - злочину, передбаченого ч.3 ст.436-2 КК України, і призначити їй узгоджене сторонами покарання у виді 5 (п`яти) років позбавлення волібез конфіскації майна.

На підставі ст.75 КК Українизвільнити ОСОБА_5 від відбування призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком на 3 (три) роки.

Відповідно до п.п.1, 2 ч. 1 ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_8 наступні обов`язки: періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.

Відповідно до п. 6 ч. 3 ст. 76 КК України, покласти на ОСОБА_8 додатковий обов`язок: прочитати наявні у бібліотеці імені Лесі Українки за адресою: м. Черкаси, вул. Хрещатик, 200, наступну літературу: «У вогняному кільці. Оборона Луганського аеродрому»; «Синдром АТО»; «Війна з Росією»; «Війна за свідомість»; «Війна двох правд»; «Любов на лінії вогню»; «Генерал Момот. Наш міст»; «Остання імперія»; «Одна держава. Одна мова. Одна церква», законспектувавши у рукописний спосіб їх короткий зміст (3-5 аркушів формату А4) та надити законспектоване уповноваженій особі органу з питань пробації.

Запобіжний захід обвинуваченій ОСОБА_5 до вступу вироку в законну силу не обирати.

На підставі статей 96-1, 96-2 КК України застосувати спеціальну конфіскацію майна та конфіскувати у власність держави речовий доказ: мобільний телефон марки Samsung GALAXY A535G, imei1: НОМЕР_1 із сім-картою мобільного оператора «Водафон» із номером телефону НОМЕР_2 , який вилучений 06.03.2023 у ході проведення обшуку, за місцем роботи ОСОБА_5 , використаний нею як засіб для вчинення кримінального правопорушення.

Стягнути з ОСОБА_5 в дохід держави процесуальні витрати на залучення експерта у зв`язку з проведенням судово-лінгвістичних експертиз: 6795,72 грн. згідно акту № 3498/4369 від 26.12.2022 та 23898 грн. згідно довідки розрахунку № 1/336 від 06.03.2022, всього на загальну суму 30693 грн.72 коп.

Відповідно до ст. 532 КПК України вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Цей вирок може бути оскаржений в апеляційному порядку виключно з підстав, визначених у ч. 4 ст. 394 КПК України, протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги до Черкаського апеляційного суду через Придніпровський районний суд м. Черкаси.

Копію вироку негайно після проголошення вручити прокурору, захиснику, обвинуваченій в порядку, передбаченому ст. 376 КПК України.

Головуючий: ОСОБА_1