Решение № 110848046, 15.05.2023, Франківський районний суд м. Львова

465/3597/21

2/465/376/23

РІШЕННЯ

Іменем України

15.05.2023 року Франківський районний суд м.Львова в складі:

головуючої-судді Мартьянової С.М.

при секретарі Сеньків А.Т.

провівши у відкритому судовому засіданні у м.Львові в залі суду розгляд цивільної справи за позовною заявою ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 до ОСОБА_5 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок ДТП,-

В С Т А Н О В И В:

позивач звернувся до Франківського районного суду м. Львова з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 до ОСОБА_5 , ПрАТ ''Українська пожежно-страхова компанія'' про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок ДТП. Просить суд стягнути з відповідача ОСОБА_5 на користь позивача ОСОБА_1 кошти в розмірі 187 481 гривень моральної шкоди. Стягнути з відповідача ОСОБА_5 на користь позивача ОСОБА_2 кошти в розмірі 187 481 гривень моральної шкоди. Стягнути з відповідача ОСОБА_5 на користь позивача ОСОБА_3 кошти в розмірі 187 481 гривень моральної шкоди. Стягнути з відповідача ОСОБА_5 на користь позивача ОСОБА_4 кошти в розмірі 187 481 гривень моральної шкоди. Стягнути з приватного акціонерного товариства ''Українська пожежно-страхова компанія'' на користь ОСОБА_1 відшкодування 12 519 гривень моральної шкоди та 14 097 гривень 61 коп. на відшкодування матеріальної шкоди. Стягнути з приватного акціонерного товариства ''Українська пожежно-страхова компанія'' на користь ОСОБА_2 відшкодування 12 519 гривень моральної шкоди. Стягнути з приватного акціонерного товариства ''Українська пожежно-страхова компанія'' на користь ОСОБА_3 відшкодування 12 519 гривень моральної шкоди та 150 228 гривень на відшкодування шкоди, завданої у зв`язку із втратою годувальника. Стягнути з приватного акціонерного товариства ''Українська пожежно-страхова компанія'' на користь ОСОБА_4 відшкодування 12 519 гривень моральної шкоди.

В обґрунтування позовних вимог зазначає наступне. 12.02.2019 року, приблизно о 23.20 год., водій ОСОБА_5 , у м. Львові на вул. Генерала Чупринки, 44, керуючи автомобілем марки «Mitsubishi Lancer», реєстраційний номер НОМЕР_1 , здійснив наїзд на пішохода ОСОБА_6 , який отримав тілесні ушкодження від яких помер у Львівській обласній клінічній лікарні. За даним фактом слідчим управлінням ГУ Національної поліції у Львівській області проводилося розслідування матеріалів досудового розслідування, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12019140080000464 від 20.02.2019, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 286 КК України. Відповідно до висновку судово-медичної експертизи №222/2019 від 28.02.2019 після ДТП ОСОБА_6 доставлений в МТП №2 КНК «8-ма міська клінічна лікарня м. Львова, розташованого у м. Львові на вул. Навроцькош, 23. 28.02.2019, приблизно о 12.00 год. ОСОБА_7 помер у першому реанімаційному відділенні Львівської обласної клінічної лікарні. Смерть ОСОБА_6 знаходиться в зв`язку із вказаним ДТП.

Проте, 27.02.2020 року слідчим управління ГУ Національної поліції у Львівській області Басараб Б.В. винесено постанову про закриття кримінального провадження на підставі п.2 ч.1 ст.284 КПК України, у зв`язку з відсутністю в діях водія ОСОБА_5 складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, а саме порушення правил безпеки дорожнього руху, що спричинило смерть ОСОБА_6 .

Позивачі, не погоджуємося із висновками, викладеними у зазначеній постанові, проте зазнаають, що ними пропущено строк її оскарження із поважних причин. Після важкої втрати близької людини, позивачі не в стані слідкувати та контролювати всі юридичні аспекти, пов`язанні з цією ДТП і її наслідками. Позивачі вважать, що слідством не об`єктивно оцінено всі обставини ДТП. Водій же, при наближені до нерегульованого пішохідного переходу, мав би бути уважним, вибрати безпечну швидкість, щоби в разі виявлення пішохода, міг вчасно зупинити керований ним транспортний засіб та запобігти наїзду. Зазначене дає можливість зробити висновок, що у випадку однозначного і беззаперечного дотримання водієм Правил дорожнього руху та дозволеної швидкості на вказаній ділянці дороги, водій міг уникнути наїзду на пішохода та зберегти життя людини, яке є найвищою суспільною цінністю. Така передчасна смерть ОСОБА_6 стала важкою травмою для позивачів, зокрема: неповнолітньої доньки, ІНФОРМАЦІЯ_1 , сина, дружини та матері померлого. Внаслідок зазначеної дорожньо-транспортної пригоди та смерті ОСОБА_6 , позивачам спричинено матеріальну та моральну шкоду.

Так, позивач ОСОБА_1 , понесено витрати на лікування, які складають 5 704,11 грн., що підтверджується фіскальними чеками: №6453 від 13.02.2019 року, №6454 від 13.02.2019 року, №4118 від 15.02.2019 року, №148186 від 16.02.2019 року, №148321 від 18.02.2019 року, №83126 від 27.02.2019 року, №879526 від 27.02.2019 року, №879355 від 27.02.2019 року, №1458710 від 28.02.2019 року, №1458532 від 28.02.2019 року, №1458520 від 27.02.2019 року, 1458448 від 27.02.2019 року, (копії фіскальних чеків додаються), організовано поховання, витрати на які складають 6 100 грн., що підтверджується товарним чеком (копія додається) та понесено витрати, пов`язані з організацією та проведенням поховання, що підтверджено договором-замовлення від 01.03.2019 та фіскальним чеком №0000002849 від 01.03.2019 року -2293,50 грн.

Також, позивачі просять суд врахувати той факт, що на час смерті ОСОБА_6 мав лише 47 років, він любив своїх дітей, дружину, матір, намагався всім допомогти, мав багато планів на майбутнє, які так і не встиг реалізувати через трагічну смерть. Усвідомлюючи його трагічну смерть позивачі відчувають нестерпну муку, з якою змушені жити. З урахуванням перелічених факторів та обставин вважають, що наближено справедливим та адекватним розміром відшкодування заподіяної їм моральної шкоди ОСОБА_8 буде сума у розмірі 800 000 (вісімсот тисяч) гривень, яку слід стягнути з відповідачів на користь позивачів в рівних частинах по 200 000 (двісті тисяч) гривень кожному. Також позивачі зазначають, що автомобіль «Mitsubishi Lancer», реєстраційний номер НОМЕР_1 , яким кермував водій ОСОБА_5 , був застрахований (поліс № АС/8308937 від 11.10.2013, строк дії від 21.09.2018 по 20.09.2019) ПрАТ «УКРАЇНСЬКА ПОЖЕЖНО-СТРАХОВА КОМПАНІЯ».

Донька померлого ОСОБА_3 , 11 років, є неповнолітньою та відповідно має право на відшкодування шкоди у зв`язку із втратою годувальника. Так як померлий протягом останнього року до загибелі офіційно працював, останнє місце роботи на посаді водія ТзОВ «Персонал-плюс», однак ГУ ДФС у Львівській області на адвокатський запит відмовлено в надані відомостей про його доходи в 2018-2019 роках, тому відомості про його доходи отримати не можливо. У такому випадку розрахунок належної до виплати суми здійснюється виходячи з мінімального розміру заробітної плати, встановленої законом на день настання страхового випадку, що станом на лютий 2019 складало 4123,00 грн., а сума до стягнення становить (враховуючи п. 27.2 ст. 27 ЗУ "Про обов`язкове страхування цивільно-правової" відповідальності власників наземних транспортних засобів"): 36 х 4123,00 грн. = 150 228 грн.

Мінімальна заробітна плата в 2019 році становила 4 173 грн., тому для виплати сума (враховуючи п. 27.3 ст. 27 ЗУ "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів") становить 50 076 грн.

Розмір шкоди складає 5 704,11 грн., це витрати на лікування та 8 393,50 грн. та поховання, з яких 2 293.50 грн. на оформлення документів та копання могили, всього 14 097, 61 грн. 09.10.2020 та додатково 25.11.20 на адресу ПрАТ «УКРАЇНСЬКА ПОЖЕЖНО- СТРАХОВА КОМПАНІЯ» позивачами надіслано заяви з додатками про страхове відшкодування, яка залишена без розгляду та не надано жодної письмової відповіді. Із страхової компанії надходили телефонні дзвінки, звідки зводилися лише до вмовляння позивачів погодитися на зменшення виплати страхового відшкодування. Підтвердженням отримання заяви є лист рекомендованого вручення відповідно до якого 12.10.2020 року листа вручено відповідальній особі страхової компанії ( ОСОБА_9 ). Враховуючи наведене позивачі просять позов задовольнити.

Представник відповідача адвокат Сенько М.М. 24.11.2021 року звернувся на адресу суду з відзивом на позовну заяву. Позивачами заявлено позов про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди. Вважаю зазначений позов по відношенню до ОСОБА_5 необґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню з огляду на наступне. Відповідач ОСОБА_8 не допускав протиправної поведінки, внаслідок якої настала смерть ОСОБА_6 , у зв`язку із чим відсутня одна з умов покладення на нього відповідальності за завдання шкоди джерелом підвищеної небезпеки. Просить прийняти до уваги, що отже, умовами відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки (стаття 1187 ЦК України), є: протиправність поведінки заподіювана шкоди, наявність цієї шкоди у потерпілого і причинного зв`язку між ними. Відповідно до ч.2 ст. 286 КК України, що було відкрите по факту смерті потерпілого ОСОБА_6 , об`єктивна сторона кримінального правопорушення полягає у: протиправній поведінці - порушення правил безпеки руху чи експлуатації транспорту, наявності шкоди потерпілого у вигляді смерті, причинового зв`язку між ними. Таким чином, однією із спільних та обов`язкових умов для кожної із вказаних видів відповідальності є об`єктивна сторона кожного із цих видів правопорушень, тобто зміст порушення, який полягає у неправомірності дій (протиправність поведінки заподіювана шкоди) при здійсненні діяльності, що є джерелом підвищеної небезпеки (при керуванні транспортним засобом).

Як слідує із постанови про закриття кримінального провадження, що долучена Позивачем до позову, 27.02.2020 слідчим управління ГУ Національної поліції у Львівській області Басараб Б.В. винесено постанову про закриття кримінального провадження на підставі п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК України, у зв`язку з відсутністю в діях водія ОСОБА_5 складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, а саме порушення правил безпеки дорожнього руху, що спричинило смерть ОСОБА_6 .

Відповідно до висновку авто-технічної експертизи механізму та обставин розвитку ДТП № 6090 від 10 лютого 2019 року - водій ОСОБА_8 не мав технічної можливості уникнути наїзду на пішохода ОСОБА_6 шляхом своєчаного застосування екстренного гальмування та причиною ДТП є та обставина, що пішохід вийшов на смугу руху автомобіля, яким керував ОСОБА_8 на такій віддалі, яка вже не була достатньою для уникнення наїзду. Позивачами не надано жодних доказів того, що відповідач ОСОБА_8 допустив порушення правил безпеки руху чи експлуатації транспорту. Таким чином, відсутні підстави для покладення на відповідача відповідальності за заподіяння шкоди через відсутність однієї із обов`язкових, відповідно до статей 1166, 1187 ЦК України, умов для покладення відповідальності за шкоду, заподіяну джерелом підвищеної небезпеки, а саме відсутність протиправної поведінки як заподіювана шкоди у спірних правовідносинах. Аналогічний висновок міститься в правовій позиції Верховного Суду, викладеній в постанові від 31 травня 2021 року у справі № 904/2830/20.

Між настанням смерті та дорожньо-транспортною пригодою відсутній причиновий зв`язок, тобто як і в попередньому пункті відзиву, відсутня одна з умов покладення на відповідача відповідальності за завдання шкоди джерелом підвищеної небезпеки. У висновку судово-медичної експертизи № 222/2019, долученої Позивачами до позовної заяви, а саме у відповіді на 3-тє запитання, поставлене експертам, зазначено, що смерть гр. ОСОБА_6 настала від двох взаємообтяжуючих паталогічних станів у вигляді: (1) травматичного перелому правого вилично-орбітального комплексу (правої виличної дуги, малого крила клиновидної кістки, стінок правої верхньо-щелепної пазухи) зі зміщенням внаслідок ДТП (12.02.2019), з приводу якого (27.02.2019) було проведено оперативне втручання "Репозиція правого вилично-орбітального комплексу" та (2) інтерстеційного міокардиту (вірогідно вірусного генезу), який призвів до порушенням кровообігу у вигляді венозного застою, що в сукупності призвело до тромбоемболії гілок легеневих артерій та гострої легенево-серцевої недостатності, яка і стала безпосередньою причиною смерті. Тобто, по суті, ОСОБА_6 безпосередньою причиною смерті була легенево-серцева недостатність, яка була викликана інтерстеційним міокардитом. Зв`язок між травмою, отриманою внаслідок наїзду на ОСОБА_6 , опосередкований хворобою останнього, зокрема, інтерстеційним міокардитом, який і викликав легенево-серцеву недостатність. Причиновий зв`язок між наїздом та смертю ОСОБА_6 не є прямим та безпосереднім.

З цього приводу представник відповідача з цього приводу звертається до правової позиції Верховного Суду, зазначеної у постанові від 3 грудня 2019 року у справі № 686/26653/18. У цій постанові, Верховний Суд зазначив, що причинний зв`язок між протиправним діянням заподіювана шкоди та шкодою, завданою потерпілому, є однією з обов`язкових умов настання деліктної відповідальності. Визначення причинного зв`язку є необхідним як для забезпечення інтересів потерпілого, так і для реалізації принципу справедливості при покладенні на особу обов`язку відшкодувати заподіяну шкоду.

Причинно-наслідковий зв`язок між діянням особи та заподіянням шкоди полягає в тому, що шкода є наслідком саме протиправного діяння особи, а не якихось інших обставин. Проста послідовність подій не повинна братися до уваги. Об`єктивний причинний зв`язок як умова відповідальності виконує функцію визначення об`єктивної правової межі відповідальності за шкідливі наслідки протиправного діяння. Заподіювач шкоди відповідає не за будь-яку шкоду, а тільки за ту шкоду, яка завдана його діями. Відсутність причинного зв`язку означає, що шкода заподіяна не діями заподіювана, а викликана іншими обставинами. При цьому причинний зв`язок між протиправним діянням заподіювана шкоди та шкодою має бути безпосереднім, тобто таким, коли саме конкретна поведінка без якихось додаткових факторів стала причиною завдання шкоди. Крім того, відповідно до висновку авто-технічної експертизи механізму та обставин розвитку ДТП № 6090 від 10 лютого 2019 року, не встановлено причинового зв`язку між діями водія ОСОБА_5 та наїздом на пішохода ОСОБА_6 .

Відтак просить відмовити в задоволенні позову до ОСОБА_5 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди в повному обсязі.

Представник позивача 23.11.2021 року на адресу суду подав відповідь на відзив, згідно якого, з доводами у відзиві не погоджується. Вважає, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, завжди є неправомірною та передбачає безвинну відповідальність власника такого джерела.

Дійсно, у висновку судово-медичної експертизи № 222/2019 зазначено, що смерть ОСОБА_6 настала від двох взаємообтяжуючих паталогічних станів у вигляді: (1) травматичного перелому правого вилично-орбітального комплексу (правої виличної дуги, малого крила клиновидної кістки, стінок правої верхньо-щелепної пазухи) зі зміщенням внаслідок ДТП (12.02.2019), з приводу якого (27.02.2019) було проведено оперативне втручання "Репозиція правого вилично-орбітального комплексу" та (2) інтерстеційного міокардиту (вірогідно вірусного генезу), який призвів до порушенням кровообігу у вигляді венозного застою, що в сукупності призвело до тромбоемболїї гілок легеневих артерій та гострої легенево-серцевої недостатності, яка і стала безпосередньою причиною смерті. Відсутність причинного зв`язку між наїздом та смертю ОСОБА_6 є припущенням, оскільки за результатами проведеної судово-медичної експертизи № 222/2019 судово- медичний експерт дійшов висновку, що смерть ОСОБА_6 знаходиться в зв`язку із вказаним ДТП. Інших висновків немає. З огляду на викладене та з обставин зазначених в позовній заяві, вважає, що є всі підстави для суду задоволити позов.

В подальшому, 10.05.2021 року представником позивача подано заяву про зменшення позовних вимог. При підготовці та поданні зазначеної позовної заяви відповідачем ПрАТ «Українська пожежно-страхова компанія» перераховано на картковий рахунок ОСОБА_1 кошти в розмірі 93 727 грн. Оскільки це є лише частина від спричиненої шкоди, тому позивач зменшує позовні вимоги на зазначену суму в частині відшкодування шкоди на користь позивача ОСОБА_3 , законним представником якої є ОСОБА_1 , як часткове відшкодування шкоди, завданої у зв`язку із втратою годувальника. Розмір для стягнення з відповідача ПрАТ «Українська пожежно-страхова компанія» на користь позивача ОСОБА_3 становить 56 501 грн.

Зменшити розмір позовних вимог та стягнути з приватного акціонерного товариства "УКРАЇНСЬКА ПОЖЕЖНО-СТРАХОВА КОМПАНІЯ" на користь ОСОБА_3 відшкодування 56 501 гривень на відшкодування шкоди, завданої у зв`язку із втратою годувальника. В частині стягнення раніше зазначених позовних вимог просить розглянути їх по суті. Вирішити питання про розподілення судових витрат.

Ухвалою Франківського районного суду м. Львова від 23.07.2012 року суддею Дзеньдзюрою С.М. провадження у справі відкрито та призначено підготовче судове засідання.

Ухвалою суду 15.12.2021 року витребувано у СУ ГУ НП у Львівській області матеріали кримінального провадження, зареєстрованого в ЄРДР за № 12019140080000464 від 20.02.2019 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України.

За результатами проведеного підготовчого судового засідання від 18.02.2022 року справу призначено до судового розгляду.

Ухвалою судді Мартьянової С.М. справу прийнято до провадження 06.02.2023 року та призначено судове засідання.

Ухвалою суду 15.05.2023 року клопотання про закриття провадження у справі задоволено. Провадження у справі за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 до ПрАТ ''Українська пожежно-страхова компанія'' про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок ДТП закрито у зв`язку з наступним. Між ПрАТ «УПСК» та ОСОБА_1 23.02.2023 року, яка представляє власні інтереси та інтереси ОСОБА_3 , ОСОБА_10 укладено угоду про розмір і спосіб здійснення страхового відшкодування. А такоє, між ПрАТ «УПСК» та ОСОБА_4 23.02.2023 року укладено угоду про розмір і спосіб здійснення страхового відшкодування. Згідно укладених Угод потерпілі гарантують, що після належного виконання страховиком обов`язку сплати страхового відшкодування у сумах, що передбачені даними угодами, вони не будуть мати до страховика будь-яких майнових вимог та претензій стосовно відшкодування матеріальної та моральної шкоди, судових витрат, витрат на правову допомогу, штрафних санкцій. Відповідно до платіжного доручення № 162221740 від 01.03.2023 ПрАТ «УПСК» здійснило виплату страхового відшкодування на користь ОСОБА_4 у розмірі 12 519, 00 грн. Відповідно до платіжного доручення № 162221738 від 01.03.2023 ПрАТ «УПСК» здійснило виплату страхового відшкодування на користь ОСОБА_2 у розмірі 12 519.00 грн. Відповідно до платіжного доручення № 16222173801 від 03.2023 ПрАТ «УПСК» здійснило виплату страхового відшкодування на користь ОСОБА_3 та ОСОБА_1 у розмірі 67 481.00 грн. Тобто, ПрАТ «УПСК» у повному обсязі виконало взяті на себе обов`язки за Полісом № АМ/5380106. У зв`язку з тим, що ПрАТ «УПСК» матеріально-правові вимоги позивачів задоволені в повному обсязі предмет позову у цій частині позову припинив існування. Враховуючи наведене відповідно до вимог п.2 ч.1 ст. 255 ЦПК України судом закрито провадження в частині вимог до ПрАТ «УПСК», оскільки відсутній спір.

Представник позивача 21.02.2023 року звернувся на адресу суду з заявою про розгляд справи за відсутності позивачів та їх представника, просить позов задовольнити.

Інші учасники в судове засідання не з`явилися, про причини неявки суд не повідомили. Згідно вимог ст.247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснюється.

Як вбачається з наданого суду відзиву відповідач ОСОБА_5 заперечує позов в повному обсязі.

Дана справа перебуває в провадженні Франківського районного суду з 20 травня 2021 року і у всіх учасників справи було достатньо часу для наведення свої доводів у поданому до суду позові шляхом подачі заперечень на позов, письмових пояснень та заперечень на ці пояснення тощо.

За вищенаведених обставин суд вважає можливим завершувати судовий розгляд справи за відсутності позивача та його представника на підставі наявних у справі даних та доказів.

У відповідності до положень ч.2 ст.247 ЦПК України, у зв`язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється

Дослідивши матеріали судової справи, наданий суду відзив на позовну заяву, відповідь на відзив, письмові заяви з висловленою позицією сторін щодо заявлених позовних вимог, суд приходить до наступних висновків.

Статтями 12 та 81 ЦПК України встановлено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін; учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом, і що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Постановою слідчого СУ ГУ НП у Львівській області старшим лейтенантом поліції Басараб Б.В. 27.02.2020 року кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12019140080000464 від 20.02.2019 року закрито у зв`язку з відсутністю в діях ОСОБА_5 складу кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України.

Згідно даною постанови судом встановлено, що 12 лютого 2019 року приблизно о 23 годині 20 хвилин у м.Львів по вулиці Генерала Чупринки, 44, відбулось ДТП (наїзд на пішохода) за участю автомобіля «Mitsubishi Lancer» реєстраційний номер НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , проживаючого АДРЕСА_1 та пішохода ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , проживаючого АДРЕСА_2 . В результаті дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА_6 отримав травми, а транспортний засіб зазнав технічних пошкоджень.

Було проведено огляд місця дорожньо-транспортної пригоди, відповідно до якого зафіксована об`єктивна слідові інформація, кінцеве розташування транспортного засобу.

Після ДТП проводилися огляд водія та пішохода на предмет перебування їх у стані алкогольного сп`яніння, відповідно до висновків, ознак сп`яніння у останніх виявлено не було.

20.02.2019 року на підставі заяви відомості по даному факту внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12019140080000464 за ознаками кримінального правопорушення передбаченого ч.1 ст.286 КК України.

В ході досудового розслідування було опитано пішохода ОСОБА_6 , котрий повідомив, що пригадує лише те як повертався додому та ідучи по вулиці Генерала Чупринки у м.Львові мав намір перейти дорогу на нерегульованому пішохідному переході, що із ним відбулося дальше не пригадує.

ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_4 в результаті отриманих травм в ДТП помер в медичному закладі, та відповідно кримінальне провадження №12019140080000464 було перекваліфіковано на ч.2 ст.286 КК України.

Під час проведення слідчих експериментів свідки та водій відтворили обставини ДТП аналогічно показанням даним під час проведення їх допитів.

Крім цього, в ході досудового розслідування було виготовлено, клопотання та отримано ухвали про призначення ряду судових експертиз, зокрема: судово-медичної експертизи трупа ОСОБА_6 ; авто-технічної експертизи технічного стану транспортного засобу учасника ДТП; траспортно-трасологічної експертизи та авто-технічної експертизи обставин та механізму розвитку ДТП.

Відповідно до висновку судово-медичної експертизи трупа ОСОБА_6 №222/2019 від 17.04.2019 смерть останнього настала у зв`язку із дорожньо-транспортною пригодою.

Відповідно до висновку авто-технічної експертизи технічного стану №1/345 від 09.04.2019 року - системи автомобіля «Mitsubishi Lancer» реєстраційний номер НОМЕР_1 перебували у технічно справному стані, зокрема системи рульова гальмівна та освітлення.

Відповідно до висновку транспортно-трасологічної експертизи №1/346 від 10.04.2019 - встановити місце наїзду не представилося можливим, автомобіль марки «Mitsubishi Lancer» реєстраційний номер НОМЕР_1 контактував із пішоходом передньою правою частиною (права сторона лобового скла).

Відповідно до висновку авто-технічної експертизи механізму та обставин розвитку ДТП №6090 від 10.02.2019 - водій ОСОБА_5 не мав технічної можливості уникнути скоєння наїзду на пішохода ОСОБА_6 шляхом своєчасного застосування екстреного гальмування та причиною ДТП є та обставина, що пішохід вийшов на смугу руху автомобіля марки «Mitsubishi Lancer» реєстраційний номер НОМЕР_1 на такій віддалі, яка вже була не достатньою для уникнення наїзду.

Враховуючи вище викладене, матеріали кримінального провадження, їх систему, слідчий дійшов висновку, що в даному кримінальному провадженні в діях водія ОСОБА_5 відсутній склад кримінального правопорушення передбаченого ч.2 ст.286 КК України, оскільки, дорожньо-транспортна пригода сталася у зв`язку із діями пішохода ОСОБА_6 , а тому керуючись ст. 110, п.2 ч.1 ст. 284 КПК України кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12019140080000464 від 20.02.2019 року закрито у зв`язку з відсутністю в діях ОСОБА_5 складу кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України.

У постанові про закриття кримінального провадження констатовано, що ДТП трапилась з вини пішохода та знехтував заходами безпеки дорожнього руху.

Як встановлено судом, автомобіль «Mitsubishi Lancer», реєстраційний номер НОМЕР_1 , яким кермував водій ОСОБА_5 , був застрахований: поліс № АС/8308937 від 11.10.2013, строк дії від 21.09.2018 по 20.09.2019, договір обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №АМ/5380106 ПрАТ «УКРАЇНСЬКА ПОЖЕЖНО-СТРАХОВА КОМПАНІЯ».

Згідно зі ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

За змістом ст. 1167 ЦК України, якщо моральної шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки, така моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала.

Згідно ч.2 ст.1167 ЦК України моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала, якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки.

Відповідно до ч. 2 ст. 1168 ЦК України моральна шкода, завдана смертю фізичної особи, відшкодовується її чоловікові (дружині), батькам (усиновлювачам), дітям (усиновленим), а також особам, які проживали з нею однією сім`єю.

Отже, головною особливістю відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, є те, що володілець небезпечного об`єкта зобов`язаний відшкодувати шкоду незалежно від його вини. Перед потерпілим несуть однаковий обов`язок відшкодувати завдану шкоду, як винні, так і невинні володільці об`єктів, діяльність з якими є джерелом підвищеної небезпеки.

При завданні шкоди джерелом підвищеної небезпеки на особу, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, не може бути покладено обов`язок з її відшкодування, якщо вона виникла внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого (частина п`ята статті 1187 ЦК України). Під непереборною силою необхідно розуміти, зокрема, надзвичайні або невідворотні за даних умов події (пункт 1 частини першої статті 263 ЦК України), тобто ті, які мають зовнішній характер. Під умислом потерпілого необхідно розуміти, зокрема, таку його протиправну поведінку, коли потерпілий не лише передбачає, але і бажає або свідомо допускає настання шкідливого результату (наприклад, суїцид).

Якщо груба необережність потерпілого сприяла виникненню або збільшенню шкоди, то залежно від ступеня вини потерпілого (а в разі вини особи, яка завдала шкоди, - також залежно від ступеня її вини) розмір відшкодування зменшується, якщо інше не встановлено законом (частина друга статті 1193 ЦК України).

Відповідно до вимог ч. 1, 2, 5 ст.1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. Особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

Згідно ч.2 ст.1193 ЦК України якщо груба необережність потерпілого сприяла виникненню або збільшенню шкоди, то залежно від ступеня вини потерпілого (а в разі вини особи, яка завдала шкоди, - також залежно від ступеня її вини) розмір відшкодування зменшується, якщо інше не встановлено законом.

Частиною третьою ст.1193 ЦК України передбачено, що вина потерпілого не враховується у разі відшкодування додаткових витрат, передбачених частиною першою статті 1195 цього Кодексу, у разі відшкодування шкоди, завданої смертю годувальника, та у разі відшкодування витрат на поховання.

Відповідно до ст.1200 ЦК України у разі смерті потерпілого право на відшкодування шкоди мають непрацездатні особи, які були на його утриманні або мали на день його смерті право на одержання від нього утримання, а також дитина потерпілого, народжена після його смерті. Шкода відшкодовується дитині - до досягнення нею вісімнадцяти років. Особам, які втратили годувальника, шкода відшкодовується в повному обсязі без урахування пенсії, призначеної їм внаслідок втрати годувальника, та інших доходів.

У відповідності з вимогами ч.1 ст.1201 ЦК України особа, яка завдала шкоди смертю потерпілого, зобов`язана відшкодувати особі, яка зробила необхідні витрати на поховання та на спорудження надгробного пам`ятника, ці витрати. Допомога на поховання, одержана фізичною особою, яка зробила ці витрати, до суми відшкодування шкоди не зараховується.

Відповідно до преамбули Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», він регулює відносини у сфері обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів і спрямований на забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та майну потерпілих при експлуатації наземних транспортних засобів на території України.

Згідно і ст. 6 Закону страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю та/або майну потерпілого.

За змістом п. 22.1 ст. 22 Закону, у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Згідно вимог п. 27.2 - 27.4 ст.27 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховик здійснює відшкодування:

- шкоди, заподіяної смертю потерпілого, на умовах, встановлених ст.1200 Цивільного кодексу України, кожній особі, яка має право на таке відшкодування, рівними частинами. Загальний розмір страхового відшкодування (регламентної виплати) утриманцям одного померлого не може бути меншим, ніж 36 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законом на день настання страхового випадку;

- моральної шкоди, заподіяної смертю фізичної особи, її чоловіку (дружині), батькам (усиновлювачам) та дітям (усиновленим). Загальний розмір такого страхового відшкодування (регламентної виплати) цим особам стосовно одного померлого становить 12 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законодавством на день настання страхового випадку, і виплачується рівними частинами;

-витрат на поховання та на спорудження надгробного пам`ятника, за умови надання страховику документів, що підтверджують такі витрати, та пред`явлення оригіналу свідоцтва про смерть. Загальний розмір такого відшкодування стосовно одного померлого не може перевищувати 12 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законом на день настання страхового випадку.

Пунктом 27.5 ст.27 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що відшкодування шкоди, пов`язаної із смертю потерпілого, може бути виплачено у вигляді одноразової виплати.

Відповідно до правового висновку, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 р. у справі № 755/18006/15-ц, що має враховуватись судом згідно вимог ч.4 ст.263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин, у випадках, коли деліктні відносини поєднуються з відносинами обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, боржником у деліктному зобов`язанні в межах суми страхового відшкодування виступає страховик завдавача шкоди. Цей страховик хоч і не завдав шкоди, але є зобов`язаним суб`єктом перед потерпілим, якому він виплачує страхове відшкодування замість завдавача шкоди.

Головною особливістю відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, є те, що володілець небезпечного об`єкта зобов`язаний відшкодувати шкоду незалежно від його вини. Перед потерпілим несуть однаковий обов`язок відшкодувати завдану шкоду як винні, так і невинні володільці об`єктів, діяльність з якими є джерелом підвищеної небезпеки.

Разом із цим відповідальність за шкоду, заподіяну джерелом підвищеної небезпеки, має свої межі, за якими відповідальність виключається. До них належать непереборна сила та умисел потерпілого.

Під умислом потерпілого слід розуміти усвідомлене бажання особи заподіяти шкоду. При цьому особа повинна розуміти значення своїх дій та мати змогу керувати ними.

Непереборна сила - це подія, об`єктивно невідворотна за певних умов не тільки для цього заподіювача шкоди, а й для інших осіб при досягненому рівні розвитку науки і техніки; надзвичайна подія, яка не може бути передбачена заподіювачем шкоди; завжди зовнішня подія по відношенню до діяльності заподіювача шкоди.

Обов`язок доведення умислу потерпілого або наявності непереборної сили законом покладається на володільця джерела підвищеної небезпеки, оскільки діє цивільно-правова презумпція винуватості заподіювача шкоди.

Відсутність вини водія забезпеченого транспортного засобу та закриття кримінального провадження відносно нього не звільняє страховика від обов`язку відшкодувати шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки.

Такі правові висновки, що враховуються судом при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин, містяться у постанові Верховного Суду від 03.06.2020 р. у справі № 345/3335/17, у постанові Верховного Суду від 28.10.2020 р. у справі № 445/370/19.

Відтак як встановлено судом, страховик, зокрема ПрАТ «УПСК» виконав свій обов`язок та відшкодував шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки, що підтверджується наступним.

Між ПрАТ «УПСК» та ОСОБА_1 23.02.2023 року, яка представляє власні інтереси та інтереси ОСОБА_3 , ОСОБА_10 укладено угоду про розмір і спосіб здійснення страхового відшкодування. Сторони дійшли згоди, що загальний розмір страхового відшкодування, який страховик (ПрАТ «УПСК» зобов`язаний сплатити ОСОБА_1 складає 80 000, 00 грн., з яких 12 519, 00 грн. страхового відшкодування за спричинену моральну шкоду належить ОСОБА_2 . Дана сума є остаточною та такою, що не підлягає оскарженню чи зміні.

Також, між ПрАТ «УПСК» та ОСОБА_4 23.02.2023 року укладено угоду про розмір і спосіб здійснення страхового відшкодування. Сторони дійшли згоди, що загальний розмір страхового відшкодування, який страховик (ПрАТ «УПСК» зобов`язаний сплатити ОСОБА_4 складає 12 519, 00 грн. Дана сума є остаточною та такою, що не підлягає оскарженню чи зміні.

Згідно укладених Угод потерпілі гарантують, що після належного виконання страховиком обов`язку сплати страхового відшкодування у сумах, що передбачені даними угодами, вони не будуть мати до страховика будь-яких майнових вимог та претензій стосовно відшкодування матеріальної та моральної шкоди, судових витрат, витрат на правову допомогу, штрафних санкцій.

Як вбачається з платіжного доручення № 162221740 від 01.03.2023 ПрАТ «УПСК» здійснило виплату страхового відшкодування на користь ОСОБА_4 у розмірі 12 519, 00 грн. Відповідно до платіжного доручення № 162221738 від 01.03.2023 ПрАТ «УПСК» здійснило виплату страхового відшкодування на користь ОСОБА_2 у розмірі 12 519.00 грн. Відповідно до платіжного доручення № 16222173801 від 03.2023 ПрАТ «УПСК» здійснило виплату страхового відшкодування на користь ОСОБА_3 та ОСОБА_1 у розмірі 67 481.00 грн.

Тобто, ПрАТ «УПСК» у повному обсязі виконало взяті на себе обов`язки за Полісом № АМ/5380106. У зв`язку з тим, що ПрАТ «УПСК» матеріально-правові вимоги позивачів задоволені в повному обсязі предмет позову у цій частині позову припинив існування. Враховуючи наведене, ухвалою суду від 15.05.2023 відповідно до вимог п.2 ч.1 ст. 255 ЦПК України судом закрито провадження в частині вимог до ПрАТ «УПСК», оскільки відсутній спір.

Крім цього, положення статті 1193 ЦК України про зменшення розміру відшкодування з урахуванням ступеня вини потерпілого застосовуються і в інших випадках завдання шкоди майну, а також фізичній особі, однак у кожному разі підставою для цього може бути груба необережність потерпілого (перебування у нетверезому стані, нехтування правилами безпеки руху тощо), а не проста необачність. Питання про те, чи є допущена потерпілим необережність грубою (частина друга статті 1193 ЦК України), у кожному конкретному випадку має вирішуватись з урахуванням фактичних обставин справи (характеру дії, обставин завдання шкоди, індивідуальних особливостей потерпілого, його стану тощо).

Як було вказано вище, у постанові слідчого про закриття кримінального провадження зазначено, що ДТП сталась внаслідок порушення пішоходом вимог ПДР, а саме, в даному кримінальному провадженні в діях водія ОСОБА_5 відсутній склад кримінального правопорушення передбаченого ч.2 ст.286 КК України, оскільки, дорожньо-транспортна пригода сталася у зв`язку із діями пішохода ОСОБА_6 .

З огляду на обставини дорожньо-транспортної пригоди, які свідчать про наявність в діях потерпілого грубої необережності, суд враховує його вину та робить висновок про відсутність правових підстав для задоволення позову в частині заявлених вимог до відповідача ОСОБА_5 .

Керуючись статтями 81, 83, 89, 264-266, 274-279 ЦПК України, суд -

У Х В А Л И В:

У задоволенні позову ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 до ОСОБА_5 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок ДТП - відмовити.

Сторони у справі:

Позивачі:

ОСОБА_1 , ІПН НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_3 ;

ОСОБА_2 , ІПН НОМЕР_3 , адреса АДРЕСА_4 ;

ОСОБА_3 , ІПН НОМЕР_4 , адреса: АДРЕСА_3 ;

ОСОБА_4 , ІПН НОМЕР_5 , адреса АДРЕСА_4 .

Відповідач: ОСОБА_5 , ІПН НОМЕР_6 , адреса: АДРЕСА_5 .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Львівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя: Мартьянова С.М.