Постановление суда № 110744919, 25.04.2023, Бабушкінський районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 932/3905/23

Провадження № 1-кс/932/1611/23

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 квітня 2023 року м. Дніпро

Слідчий суддя Бабушкінського районного суду міста Дніпропетровська ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , підозрюваного ОСОБА_4 , захисника ОСОБА_5 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Дніпрі клопотання слідчого СВ ВП №7 Дніпровського РУП ГУНП в Дніпропетровській області ОСОБА_6 , за погодженням з прокурором Центральної окружної прокуратури м. Дніпра ОСОБА_3 про обрання запобіжного заходу вигляді тримання під вартою відносно:

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Дніпро, громадянина України, не одруженого, утриманців не маючого, із середньою освітою, працюючого різноробочим на цегельному заводі, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,

в межах кримінального провадження №12023041640000455 від 24.04.2023 за ч.4 ст.296 КК України, -

В С Т А Н О В И В:

У клопотанні слідчий, за погодженням із прокурором, просить застосувати до ОСОБА_4 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 діб, визначити альтернативу у вигляді застави в розмірі 60 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб із покладенням на підозрюваного обов`язків, визначених ст.194 КПК України.

В обґрунтування заявленого клопотання слідчий зазначає, що ОСОБА_4 , 24.04.2023, з хуліганських мотивів, грубо порушуючи громадський порядок, з мотивів явної неповаги до суспільства, з особливою зухвалістю, перебуваючи на вулиці розмахував ножом перед ОСОБА_7 , намагався наносити удари, кидав у нього каміння.

У клопотанні зазначено, що ОСОБА_4 повідомлено про підозру та щодо нього існують ризики: переховування від органів досудового розслідування та/або суду, незаконного впливу на свідків чи потерпілого та вчинення інших кримінальних правопорушень.

Слідчий вважає, що запобігти вказаним ризикам можливо лише шляхом застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, при цьому, визначивши заставу в розмірі шістдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

В судовому засіданні прокурор клопотання підтримала, навела пояснення, аналогічні фабулі клопотання. Щодо кваліфікації пояснила, що на даний час з`ясовується наявність у потерпілого тілесних ушкоджень, а після цього буде прийматися рішення про кваліфікацію діяння.

Підозрюваний вказав, що ОСОБА_8 є його хрещеною, потерпілий - ОСОБА_7 її співмешканцем. Потерпіли із друзями 23.04.2023 його побили, при цьому порвали йому кофту та він загубив ланцюжок з іконкою. Він хотів розповісти хрещеній що відбулося, проте та не відповідала на дзвінок. 24.04.2023 він побачив на вулиці ОСОБА_7 та намагався у нього з`ясувати чи не бачив той ланцюжка, проте ОСОБА_7 вів себе агресивно, тому між ними виник конфлікт при якому підозрюваний кидав каміння у підозрюваного. Вказав, що мав при собі маленький ніж, який використовує в роботі. Ніж тримав в руці, щоб не загубити, ножом не погрожував. Зазначив, що розкаюється в тому, що кидав каміння у потерпілого.

Щодо запобіжного заходу вказав, що проживає з матір`ю, працює з 08:00 год. до 17:00 год. Отримує дохід близько 8 тис.грн. Просив обмежитися домашнім арештом, вказав на можливість застосування цілодобового домашнього арешту.

Захисник вказала на невірну кваліфікацію діяння, просила обмежитися домашнім арештом в нічний час для того, щоб підозрюваний міг працювати.

Заслухавши доводи прокурора на підтримання заявленого клопотання, заперечення підозрюваного, захисника, дослідивши надані сторонами докази, слідчим суддею встановлено наступне.

Як вбачається із витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань, до реєстру, 24.04.2023, за №12023041640000455, внесено відомості про вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.296 КК України.

Згідно протоколу затримання, ОСОБА_4 затримано 11:00 год. 24.04.2023 за адресою: м. Дніпро, вул. Джинчарадзе, 1т. Підозрюваний погодився із часом та місцем затримання.

25.04.2023 ОСОБА_4 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч.4 ст.296 КК України.

Згідно повідомленої підозри, ОСОБА_4 підозрюється у грубому порушенні громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжується особливою зухвалістю, вчиненому із застосуванням предмета, спеціально пристосованого для нанесення тілесних ушкоджень.

Відповідно до ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до вимог ст. 178 КПК України, при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов`язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується; вік та стан здоров`я підозрюваного, обвинуваченого; міцність соціальних зв`язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання; репутацію підозрюваного, обвинуваченого; майновий стан підозрюваного, обвинуваченого; наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого; дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше; наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини.

Не вдаючись до детальної оцінки дій та винуватості особи, на цій стадії кримінального провадження, слідчий суддя повинен пересвідчитись, що повідомлена підозра є обґрунтованою, тобто такою, що передбачає наявність достатніх даних, які б могли переконати об`єктивного та стороннього спостерігача у тому, що особа могла вчинити правопорушення у якому її підозрюють.

При цьому, за усталеною практикою Європейського суду з прав людини, ці докази не повинні бути до такої міри переконливими та очевидними, щоб свідчити про винуватість особи, однак створювати у слідчого судді реальне враження про причетність особи до вчинення кримінального правопорушення, яке їй інкримінується.

Щодо обґрунтованості підозри.

Факт конфлікту між підозрюваним та потерпілим, зокрема кидання підозрюваним у потерпілого каміння підтверджується наданими доказами, зокрема переглянутим відеозаписом та не заперечується підозрюваним.

Аналогічно й щодо наявності в руці підозрюваного ножа.

Проте факт погроз ножом та намагання нанести ним удар підтверджується виключно показаннями потерпілого та одного свідка. Такий факт не підтверджується оглянутим відеозаписом, а інших свідків слідчий не допитав.

Як потерпілий зі свідком так і підозрюваний ствердили про наявність конфлікту між підозрюваним та потерпілим. На оглянутому відео підозрюваний вимагає поміняти йому розбите вікно, висловлює претензії виключно до потерпілого, свідка та інших осіб не зачіпає.

Ані потерпілий зі свідком ані на відеозаписі відсутні відомості щодо мотивів явної неповаги до суспільства чи особливої зухвалості.

Згідно позиції викладеної у в постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.07.2019 (справа №288/1158/16-к), в постанові Верховного Суду від 18.06.2020 (справа №720/990/18), Безпосереднім об`єктом кримінально-правової охорони за ст.296 закону України про кримінальну відповідальність є громадський порядок, тобто суспільні відносини, що сформовані внаслідок дії правових норм, а також моральних-етичних засад, звичаїв, традицій та інших позаюридичних чинників і полягає в дотриманні усталених правил співжиття. Підтримання громадського порядку є одним із важливих чинників захисту честі, гідності, здоров`я, безпеки громадян, їх спокійного відпочинку та безперешкодної праці, втілення інших природних, соціальних і культурних прав членів людської спільноти.

За зовнішніми ознаками хуліганство певним чином схоже на ряд інших злочинів, зокрема на ті з них, що посягають на здоров`я, честь і гідність людини, її майно. Критеріями розмежування цих діянь є насамперед об`єкт посягання, що визначає правову природу та суспільну небезпечність кожного з них, і мотив як ознака суб`єктивної сторони злочину.

Так, хуліганські дії завжди посягають на громадський порядок, а проявами особливої зухвалості під час цих дій є нахабне поводження, буйство, бешкетування, поєднане з насильством, знищення або пошкодження майна, тривале порушення спокою громадян, зрив масового заходу, тимчасове порушення нормальної діяльності установи, підприємства, організації або громадського транспорту тощо.

Обов`язковою ознакою суб`єктивної сторони хуліганства є мотив явної неповаги до суспільства. Домінування у свідомості винного такого внутрішнього спонукання і відсутність особистого мотиву посягання на потерпілого є головним критерієм відмежування хуліганства як злочину проти громадського порядку та моральності від злочинів проти особи.

Хоч хуліганські дії нерідко супроводжуються фізичним насильством і заподіянням тілесних ушкоджень, головною їх рушійною силою є бажання не завдати шкоди конкретно визначеному потерпілому, а протиставити себе оточуючим узагалі, показати свою зверхність, виразивши явну зневагу до загальноприйнятих норм і правил поведінки. Означені дії не зумовлені особистими мотивами й конкретною метою, а за своїми внутрішніми чинниками фокусуються в напрямку тотального негативізму й ворожого ставлення до суспільства. Протиправні діяння вчиняються за відсутності зовнішнього приводу або з незначного приводу і зазвичай спрямовані на випадкові об`єкти. Якщо хуліганству передує конфлікт винного з потерпілим (потерпілими), такий конфлікт провокується самим винним як зухвалий виклик соціальному оточенню, і реакція інших на провокуючі дії, в тому числі спроба їх припинити, стають приводом для подальшого насильства.

Відтак кваліфікація діяння за ч.4 ст.296 КК України видається сумнівною.

Позиція прокурора із цього приводу, наведена в судовому засіданні, є нечіткою та непереконливою.

Разом із тим, враховуючи що для кваліфікації має значення з`ясування умислу підозрюваного, початкову стадію досудового розслідування, вважаю, що можна погодитися із обґрунтованістю підозри. Проте докази на підтвердження підозри не можна визнати вагомими.

Щодо виду запобіжного заходу та вирішуючи питання про існування передбачених ст. 177 КПК України, ризиків неправомірної процесуальної поведінки підозрюваного, слідчий суддя, зазначає таке.

За приписами ч.1 ст.183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.

Надані стороною обвинувачення докази про причетність підозрюваного до злочину не є вагомими, у випадку доведення винуватості підозрюваному загрожує покарання у вигляді позбавлення волі на строк від трьох до семи років (враховую також можливість перекваліфікації діяння на різні частини статей 125 та 126 КК України, жодна із яких не дає можливості тримати підозрюваного під вартою), підозрюваний працює, що визнається стороною обвинувачення, проживає з матір`ю, щодо нього в суді розглядається інше кримінальне провадження в межах якого підозрюваний демонструє належну процесуальну поведінку, що визнала прокурор.

Відтак суд приходить до висновку про наявність ризиків можливого переховування та вчинення інших кримінальних правопорушень. Проте ступінь реалізації таких ризиків не є високим.

Доводи сторони обвинувачення щодо існування ризику можливого пливу на свідків та потерпілого немотивовані, а тому є неспроможними.

Враховуючи усе наведене в сукупності, приходжу до переконання про неможливість застосування до підозрюваного найсуворішого запобіжного заходу.

Також звертаю увагу на відсутність у клопотанні мотивів неможливості застосування більш м`яких запобіжних заходів, зокрема домашнього арешту.

Домашній арешт, за наявності належного контролю з боку працівників поліції, спроможний виключити можливість реалізації встановлених ризиків вчинення іншого кримінального правопорушення, а за наявності належного контролю з боку працівників поліції мінімізувати ризик переховування.

При цьому, враховуючи вік підозрюваного та наявність у нього робити недоцільно обмежувати свободу підозрюваного цілодобово. Праця піде на користь як підозрюваному так і суспільству, може сприяти відшкодуванню завданої підозрюваним шкоди.

На підставі вищевикладеного, керуючись статтями 176-178, 182, 183, 194, 196, 197, 372, 376 КПК України, слідчий суддя, -

П О С Т А Н О В И В :

У задоволенні клопотання слідчого про обрання запобіжного заходу вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_4 - відмовити.

Обрати підозрюваному ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 запобіжний захід у вигляді домашнього арешту, а саме заборонити йому покидати житло за адресою: АДРЕСА_1 з 18:00 год. до 07:00 год. наступного дня.

ОСОБА_4 негайно звільнити з під варти в залі суду.

Покласти на підозрюваного ОСОБА_4 наступні обов`язки:

- прибувати за кожною вимогою до слідчого, який здійснює кримінальне провадження, прокурора та суду;

- повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та місця роботи;

- утримуватися від спілкування зі потерпілим ОСОБА_7 та свідком ОСОБА_8 .

Роз`яснити ОСОБА_4 , що працівники органу Національної поліції з метою контролю за поведінкою підозрюваного, який перебуває під домашнім арештом, мають право з`являтися в житло цієї особи, вимагати надати усні чи письмові пояснення з питань, пов`язаних із виконанням покладених на неї зобов`язань, використовувати електронні засоби контролю.

Строк дії ухвали до 25.06.2023.

Апеляційна скарга на ухвалу подається до Дніпровського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення.

Повний текст ухвали складено та проголошено 28.04.2023.

Слідчий суддя ОСОБА_1