Постановление суда № 110652504, 05.05.2023, Селидівський міський суд Донецької області

Справа № 242/356/23

Провадження № 2-о/242/58/23

У Х В А Л А

І м е н е м У к р а ї н и

05 травня 2023 року Селидівський міський суд Донецької області у складі головуючого судді Черкова В.Г., присяжних Резніченко С.В., Василенцевої О.В., при секретарі Уварові М.В., розглянувши цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа Управління соціального захисту населення Селидівської міської ради, про визнання особи безвісно відсутньою,-

в с т а н о в и в:

До суду надійшла дана заява, в обґрунтування якої заявником зазначено що вона перебувала у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_2 , мають малолітню дитину. За рішенням суду шлюб було розірвано 06.04.2012 р. Рішенням суду від 23.05.2012 р. з ОСОБА_2 стягнуті аліменти на дитину. В серпні 2014 р. ОСОБА_2 виїхав на заробітки до м.Донецьк. З того часу будь-який зв`язок з ним втрачено. Рішення суду про визнання ОСОБА_2 безвісно відсутнім необхідно для отримання соціальної допомоги.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що заява підлягає залишенню без розгляду з наступних підстав.

Так, звертаючись до суду із даною заявою ОСОБА_1 зазначила, що про місце перебування ОСОБА_2 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , немає відомостей більше 8 років, що підтверджується довідками з місця проживання та можуть підтвердити свідки. Натомість, зазначених довідок не надає, свідків не зазначає.

Ухвалою від 15.03.2023 р. на підставі ст.294 ЦПК України судом були витребувані відомості від Селидівськоговідділу державної виконавчої служби у Покровському районі Донецької області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, ВП № 3 ГУНП Покровського РУП в Донецькій області, Селидівського відділу державної реєстрації актів цивільного стану у Покровському районі Донецької області Східного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м.Харків).

Як вбачається з відповіді Селидівського відділу актів цивільного стану у Покровському районі Донецької області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції актовий запис про смерть ОСОБА_2 відсутній.

Документ (ухвала суду про надання інформації) згідно відомостей АСДС Д-3 був доставлений на електронну адресу Селидівськоговідділу державної виконавчої служби у Покровському районі Донецької області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, ВП №3ГУНП ПокровськогоРУП вДонецькій області 16.03.2023 р. та повторно направлений та доставлений 07.04.2023 р. Відповіді до теперішнього часу не отримані.

Відповідно до ст. 293 ЦПК України, окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Окреме провадження - це одностороннє провадження, в якому відсутній спір про право.

Характерною ознакою категорії справ окремого провадження є відсутність у них спору про право і метою яких є встановлення юридичного факту або стану. При цьому, в порядку окремого провадження може вирішуватися питання про юридичний факт або стан, але не спір про право цивільне.

Так, у порядку окремого провадження суд може вирішити спір про факт, про стан, але не спір про право цивільне, так як метою такого судового розгляду є лише встановлення наявності або відсутності такого юридичного факту або стану, і факт або стан, що встановлюється судом у порядку окремого провадження, повинен мати юридичне значення, і мати безспірний характер, оскільки якщо під час розгляду справи у порядку окремого провадження виникає спір про право, який вирішується в порядку позовного провадження, суд повинен залишити заяву без розгляду і роз`яснити заявнику право подачі позову на загальних підставах.

Суд розглядає в порядку окремого провадження справи про визнання фізичної особи безвісно відсутньою чи оголошення її померлою (пункт 3 частини 2 статті 293 ЦПК України).

Відповідно до ч.1 ст.43 Цивільного кодексу України, фізичну особу можна визнати судом безвісно відсутньою, якщо протягом одного року в місці її постійного проживання немає відомостей про місце її перебування.

За положеннями ст.305 ЦПК України заява про визнання фізичної особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою подається до суду за місцем проживання заявника або за останнім відомим місцем проживання (перебування) фізичної особи, місцеперебування якої невідоме, або за місцезнаходженням її майна.

Відповідно достатті 306 ЦПК Україниу заяві про визнання фізичної особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою повинно бути зазначено: для якої мети необхідно заявникові визнати фізичну особу безвісно відсутньою або оголосити її померлою; обставини, що підтверджують безвісну відсутність фізичної особи, або обставини, що загрожували смертю фізичній особі, яка пропала безвісти, або обставини, що дають підставу припускати її загибель від певного нещасного випадку.

Юридичні факти можуть бути встановлені для захисту, виникнення, зміни або припинення особистих чи майнових прав самого заявника, за умови, що вони не стосуються прав чи законних інтереси інших осіб. У випадку останнього між цими особами виникає спір про право.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 10 квітня 2019 року у справі № 320/948/18 (провадження № 14-567цс18) зроблено висновок, що у порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, за наявності певних умов. А саме, якщо: згідно із законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов`язується з наступним вирішенням спору про право. Чинне цивільне процесуальне законодавство відносить до юрисдикції суду справи про встановлення фактів, від яких залежить виникнення, зміна або припинення суб`єктивних прав громадян.

Таким чином, справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, належать до юрисдикції суду за таких умов:

- факти, що підлягають встановленню, повинні мати юридичне значення, тобто від них мають залежати виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян. Для визначення юридичного характеру факту потрібно з`ясувати мету встановлення;

- встановлення факту не пов`язується з подальшим вирішенням спору про право. Якщо під час розгляду справи про встановлення факту заінтересованими особами буде заявлений спір про право або суд сам дійде висновку, що у цій справі встановлення факту пов`язане з необхідністю вирішення в судовому порядку спору про право, суд залишає заяву без розгляду і роз`яснює цим особам, що вони вправі подати позов на загальних підставах;

- заявник не має іншої можливості одержати чи відновити документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення. Для цього заявник разом із заявою про встановлення факту подає докази на підтвердження того, що до її пред`явлення він звертався до відповідних організацій за одержанням документа, який посвідчував би такий факт, але йому в цьому було відмовлено із зазначенням причин відмови (відсутність архіву, відсутність запису в актах цивільного стану тощо);

- чинним законодавством не передбачено іншого позасудового порядку встановлення юридичних фактів.

Подібні висновки містяться також у постановах Верховного Суду від 19 червня 2019 рокуу справі № 752/20365/16-ц, від 05 грудня 2019 року у справі № 750/9847/18, від 03 лютого 2021 року у справі № 644/9753/19, від 16 червня 2021 року у справі № 643/6447/19/19, від 08 вересня 2021 року у справі № 641/5187/20.

Заявником до матеріалів заяви не додано доказів звернення до відповідних органів для розшуку вказаної особи до звернення до суду із даною заявою, а саме: відділ ВДС в рамках виконавчого провадження щодо стягнення аліментів, відділ поліції.

Крім того, заявниця не надала до суду належних і допустимих доказів відсутності відомостей про місце перебування ОСОБА_2 за вказаним місцем його реєстрації протягом одного року, а факт відсутності спілкування сам по собі не є доказом того, що він є безвісно відсутнім.

У судове засідання заявниця для надання пояснень по справі не з`явилася, надавши заяву про розгляд справи за її відсутності.

Відповідно до ч. 6 ст. 294 ЦПК України, якщо під час розгляду справи у порядку окремого провадження виникає спір про право, який вирішується в порядку позовного провадження, суд залишає заяву без розгляду і роз`яснює заінтересованим особам, що вони мають право подати позов на загальних підставах.

Таким чином, судом встановлено, що із заявлених заявником вимог вбачається спір про право, оскільки рішення суду про визнання ОСОБА_2 безвісно відсутнім необхідно для отримання соціальної допомоги, натомість беззаперечних доказів відсутності ОСОБА_2 заявницею не надано, зазначено лише про відсутність зв`язку з ним, а тому дані вимоги не підлягають судовому розгляду в окремому провадженні, відповідно, такий спір належить вирішувати у порядку позовного провадження, а тому суд вважає, що заяву, слід залишити без розгляду, роз`яснивши заявнику право на звернення до суду із відповідним позовом.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст.294,353ЦПК України суд,-

ПОСТАНОВИВ :

Заяву ОСОБА_1 , заінтересована особа Управління соціального захисту населення Селидівської міської ради, про визнання особи безвісно відсутньою - залишити без розгляду.

Роз`яснити право вирішити спір шляхом подачі позову на загальних підставах.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду шляхом подачі у 15-денний строк з дня її проголошення апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Суддя В.Г.Черков

С.В.Резніченко

О.В.Василенцевої