Решение № 110490672, 24.04.2023, Яворівський районний суд Львівської області

Справа № 944/5745/22

Провадження №2/944/537/23

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24.04.2023 рокум.Яворів

Яворівський районний суд Львівської області у складі:

головуючого суддіКолтуна Ю.М.,

за участі секретаря судового засідання Романик Ю.В.

представника позивача ОСОБА_1

відповідача ОСОБА_2

розглянувши у підготовчому судовому засіданні в залі суду у м.Яворові цивільну справу за правилами загального позовного провадження за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про усунення перешкод в користуванні майном та виселення,

встановив:

18.11.2022 адвокат Поставитюк В.В. в інтересах ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_4 про усунення перешкод в користуванні майном, про виселення,

Позов обґрунтовано тим, що позивач є власником житлового будинку АДРЕСА_1 . Позивач перебувала з відповідачем у зареєстрованому шлюбі, який розірвано рішенням Яворівського районного суду Львівської області від 16.07.2018 у справі № 460/4377/17. На даний час відповідач проживає у житловому будинку, що належить на праві приватної власності позивачу, однак його поведінка є неналежною: він не сплачує ані комунальні послуги, ані, тим більше, орендну плату за користування належним позивачу житлом; відмовляється укладати договір оренди. Він постійно вчиняє сварки, бійки, зловживає спиртними напоями. Часто, перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння, відповідач зачиняється зсередини в належному позивачу будинку, внаслідок чого ОСОБА_3 та інші члени сім`ї не можуть в нього потрапити. Виселитись з належної позивачу квартири відповідач категорично відмовляється. На підставі викладеного, позивач, звернувшись з даним позовом до суду, просила винести рішення, яким зобов`язати ОСОБА_4 не чинити їй перешкод у користуванні належним їй на праві приватної власності житловим будинком та виселити його, а також вирішити питання щодо розподілу судових витрат.

Ухвалою Яворівського районного суду Львівської області від 13.12.2022 відкрито провадження у справі та вирішено розглянути справу за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання. Відповідачу було надано 15-ти денний строк з дня вручення ухвали про відкриття провадження подати відзив на позов,

Позивач ОСОБА_3 в підготовче судове засідання не з`явилася, її представник адвокат Поставитюк В.В. в судовому засіданні підтримав позовні вимоги з підстав зазначених в позовній заяві.

Відповідач ОСОБА_4 правом надання відзиву не скористався. У підготовчому судовому засіданні позовні вимоги визнав повністю, про що надав відповідну заяву.

Згідно ч.ч. 3, 4 ст. 200 ЦПК України, за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем. Ухвалення в підготовчому засіданні судового рішення у разі відмови від позову, визнання позову, укладення мирової угоди проводиться в порядку, встановленому статтями 206, 207 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 206 ЦПК України позивач може відмовитися від позову, а відповідач визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві.

За нормами ч. 4 ст. 206 ЦПК України, у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

Заслухавши пояснення представника позивача та відповідача, всебічно з`ясувавши обставини справи, дослідивши надані у справі докази у сукупності, суд виходить з наступного.

Згідно з ч.1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право на звернення до суду для захисту своїх прав, свобод чи законних інтересів.

На підставі ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів в їх сукупності.

Разом з тим, згідно ч.1 ст. 82 ЦПК України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_3 є власником житлового будинку АДРЕСА_1 , на підставі копії свідоцтва про право на спадщину за законом від 13.12.2016 серія НВА 740731, копії витягу про Державну реєстрацію прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №75895536 від 15.12.2016.

ОСОБА_3 та ОСОБА_4 перебували в зареєстрованому шлюбі, який рішенням Яворівського районного суду Львівської області від 16.07.2018 у справі № 460/4377/17 розірвано.

Згідно з копією довідки від 29.09.2022 за №485, виданою виконкомом Яворівської міської ради Львівської області вбачається, що в будинку за адресою: АДРЕСА_1 , який належить ОСОБА_3 , зареєстровані та проживають такі особи: заявник ОСОБА_3 , чоловік ОСОБА_4 , брат ОСОБА_5 .

Також судом встановлено, що позивач ОСОБА_3 неодноразово зверталась до Яворівського РВП ГУ НП у Львівській області з проханням вжити заходів реагування щодо її колишнього чоловіка ОСОБА_4 , який постійно провокує сварки та погрожує фізичною розправою.

Дані обставини підтверджені повідомленням Яворівського РВП ГУ НП у Львівській області від 26.10.2022 № 42/ОП/64/01 про результати розгляду звернення ОСОБА_3 встановлено, що в період з 2015 по 2022 до Яворівського РВП ГУ НП у Львівській області надходили звернення від ОСОБА_3 про те, щоб прийняти міри до її колишнього чоловіка ОСОБА_4 , який постійно вчиняє конфлікти в стані алкогольного сп`яніння та погрожує їй.

Звертаючись до суду із позовом, ОСОБА_3 просила усунути їй перешкоди в користуванні житловим будинком, розташованим в АДРЕСА_1 шляхом виселення ОСОБА_4 .

Відповідно до ст. 41 Конституції України, кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Положеннями ст.16 ЦК України визначено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно з ч. 1 ст.316 ЦК України, правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Відповідно до ст.321 ЦК України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Частиною 1 ст.383 ЦК України визначено, що власник житлового будинку, квартири має право використовувати помешкання для власного проживання, проживання членів своєї сім`ї, інших осіб і не має права використовувати його для промислового виробництва.

Власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном (ст.391 ЦК України).

Відповідно до ч. 4 ст. 9 ЖК України, ніхто не може бути виселений із займаного жилого приміщення або обмежений у праві користування жилим приміщенням інакше як з підстав і в порядку, передбачених законом.

За змістом ч. 1 ст.109 ЖК України, виселення із займаного жилого приміщення допускається з підстав, установлених законом. Виселення проводиться добровільно або в судовому порядку.

Згідно з ст. 157 ЖК України, членів сім`ї власника жилого будинку (квартири) може бути виселено у випадках, передбачених частиною першою статті 116 цього Кодексу. Виселення провадиться у судовому порядку без надання іншого жилого приміщення.

У відповідності до ст. 116 ЖК України якщо наймач, члени його сім`ї або інші особи, які проживають разом з ним, систематично руйнують чи псують жиле приміщення, або використовують його не за призначенням, або систематичним порушенням правил співжиття роблять неможливим для інших проживання із ними в одній квартирі чи в одному будинку, а заходи запобігання і громадського впливу виявились безрезультатними, виселення винних на вимогу наймодавця або інших заінтересованих осіб провадиться без надання іншого жилого приміщення.

Виселення через неможливість спільного проживання може мати місце лише при систематичному порушенні винним правил співжиття.

У п.17 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про деякі питання, що виникли в практиці застосування судами Житлового кодексу України» №2 від 12 квітня 1985 року надано роз`яснення, що при вирішенні справ про виселення на підставі ст. 116 ЖК України осіб, які систематично порушують правила співжиття і роблять неможливим для інших проживання з ними в одній квартирі або будинку, слід виходити з того, що при триваючій антигромадській поведінці виселення винного може статися і при повторному порушенні, якщо раніше вжиті заходи попередження або громадського впливу не дали позитивних результатів. Маються на увазі, зокрема, заходи попередження, що застосовуються судами, прокурорами, органами внутрішніх справ, адміністративними комісіями виконкомів, а також заходи громадського впливу, вжиті на зборах жильців будинку чи членів ЖБК, трудових колективів, товариськими судами й іншими громадськими організаціями за місцем роботи або проживання відповідача (незалежно від прямих вказівок з приводу можливого виселення).

Так з матеріалів справи вбачається, що позивач ОСОБА_3 є власником житлового будинку АДРЕСА_1 . Відповідач ОСОБА_4 проживав у цьому будинку- як колишній чоловік позивача.

Наявні у справі докази свідчать про те, що упродовж тривалого часу відповідач систематично порушує правила співжиття з позивачем, що робить неможливим проживання з ним в одному будинку.

Враховуючи вищевикладене та приймаючи до уваги, те що відповідач ОСОБА_4 визнав позовні вимоги у повному обсязі, що не суперечить закону та не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд вважає, що позов є підставним та таким, що підлягає до задоволення.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить з такого.

Положеннями ч. 1 ст. 142 ЦПК України визначено, що у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову, що також кореспондується з частиною 3 статті 7 Закону України Про судовий збір.

У зв`язку з тим, що відповідач позовні вимоги визнав одразу, то ОСОБА_3 з державного бюджету підлягає поверненню 50 відсотків сплаченого при подачі позову судового збору, що становить у розмірі 496,2 грн.

Згідно ст. 141 ЦПК України з відповідача необхідно стягнути на користь позивачки решту суми сплаченого судового збору у розмірі 496,2 грн.

На підставі викладеного та керуючись ст.10,12, 81, 82, 92, 133, 137, 141, 206, 258, 264-265, 268, 273, 280 ЦПК України, суд,

вирішив :

позов ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про усунення перешкод в користуванні майном та виселення - задовольнити повністю.

Усунути перешкоди ОСОБА_3 у користуванні житловим будинком АДРЕСА_1 шляхом виселення ОСОБА_4 із вказаного житлового будинку.

Повернути ОСОБА_3 з державного бюджету 50 відсотків судового збору в розмірі 496,2 грн., сплаченого при подачі позову відповідно до квитанції № 30 від 17.11.2022 на рахунок UA478999980313111206000013925 отримувача коштів ГУК Львiв/Яворівська тг/22030101, код отримувача (код за ЄДРПОУ) 38008294, банк отримувача - Казначейство України (ел. адм. подат.), код банку отримувача (МФО) 899998.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 454,00 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не буде подано, і може бути оскаржено в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Львівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,адреса : АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1

Відповідач: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , адреса: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 .

Повне рішення складене і підписане 24 квітня 2023 року.

Суддя Ю.М. Колтун