Решение № 110237170, 16.03.2023, Печерський районний суд міста Києва

печерський районний суд міста києва

Справа № 757/5625/22-ц

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 березня 2023 року Печерський районний суд м. Києва

суддя Матійчук Г.О.

секретар судового засідання Чепляка А. С.

справа №757/5625/22-ц

учасники справи:

позивач: ОСОБА_1

відповідач: Акціонерне товариство «Альфа-Банк»

третя особа: Національний банк України,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Альфа-Банк», третя особа: Національний банк України, про захист прав споживачів шляхом зобов?язання вчинити дії, -

представник відповідача - адвокат Півторак Т.О.

В С Т А Н О В И В :

У лютому 2022 року позивач звернулась до суду із вказаним позовом, в якому просить визнати неправомірною відмову Акціонерного товариства «Альфа-Банк» (далі - АТ «Альфа-Банк») ОСОБА_1 у проведенні реконструктуризації відповідно до Закону України №1381-ІХ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо споживчих кредитів, наданих в іноземній валюті», зобов?язати АТ «Альфа-Банк» вчинити дії, а саме провести реконструктуризацію ОСОБА_1 відповідно до Закону України №1381-ІХ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо споживчих кредитів, наданих в іноземній валюті», стягнути судові витрати.

В обґрунтування позову зазначено, що 20 листопада 2007 року між ОСОБА_1 та ПАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк», правонаступником якого є АТ «Альфа-Банк» укладено договір про іпотечний борг №20-6082/2-1, відповідно до умов якого позичальнику надано кредит в сумі 35 000, 00 дол. США зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 13 % річних, з кінцевим терміном повернення 16 листопада 2025 року.

В забезпечення виконання умов кредитного договору між ОСОБА_1 та ПАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» укладено іпотечний договір від 20 листопада 2007 року №20-6083/3-1, за яким передано в іпотеку квартиру за адресою: АДРЕСА_1 .

23 липня 2021 року ОСОБА_1 звернулась до Банку з відповідною заявою про реструктуризацію за процедурою, передбаченою Законом України №1381-ІХ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо споживчих кредитів, наданих в іноземній валюті».

Вказує, що у відповідь на зазначену вище заяву, відповідач направив позивачу лист з відмовою у проведенні реструктуризації зобов?язань за процедурою, передбаченою Законом України №1381-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо споживчих кредитів, наданих в іноземній валюті». Причиною такої відмови Банк зазначив пропущення строку на звернення з відповідною заявою.

Вважає, відмову АТ «Альфа-Банк» у проведенні реструктуризації зобов?язання незаконною та такою, що порушує права позивача, що стало підставою для звернення до суду із вказаним позовом.

Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 03.02.2022 року відкрито провадження у справі та вирішено провести розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Запропоновано відповідачу не пізніше п`ятиденного строку подати заяву із запереченнями щодо розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, роз`яснено відповідачу, що він має право не пізніше п`ятнадцяти днів з дня отримання копії ухвали про відкриття провадження, копії позовної заяви та додатків до неї, до початку розгляду справи по суті надіслати відзив на позовну заяву, та встановлено третій особі строк на подання пояснень щодо позову протягом десяти днів із дня отримання ухвали про відкриття провадження. Витребувано в АТ «Альфа-Банк» документи (довідку, лист, тошо) щодо залишкової суми кредиту (графіку погашення), відсотків по Договору про іпотечний борг №20-6082/2-1 від 20.11.2007 року.

Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 03.02.2022 року вжито заходів забезпечення позову шляхом заборони Акціонерному товариству «Альфа-Банк» (код ЄДРПОУ 23494714) вчиняти дії з примусового дострокового повернення (стягнення) з ОСОБА_1 кредиту, застосовувати щодо ОСОБА_1 штафні санкції (неустойку, штраф, пеню) за Договором про іпотечний борг від 20.11.2007 року №20-6082/2-1 та вживати заходів, направлених на звернення стягнення на предмет іпотеки згідно Іпотечного договору №20-6083/3-1 до завершення розгляду по суті Печерським районним судом м. Києва позовної заяви ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Альфа-Банк», третя особа: Національний банк України, про захист прав споживачів шляхом зобов`язання вчинити дії у справі №757/5625/22-ц.

Копії ухвал від 03.02.2022 року було направлено на адреси сторін. Крім того, відповідачу та третій особі направлено копію позовної заяви з додатками. Також копії ухвал було направлено на зазначені адреси електронної пошти сторін.

Відповідно до рекомендованого повідомлення, направленого на адресу позивача, остання отримала копії ухвал - 29.06.2022 року.

Відповідно до рекомендованого повідомлення, направленого на адресу відповідача, останній отримав копії ухвал та копію позовної заяви з додатками - 29.06.2022 року.

Відповідно до рекомендованого повідомлення, направленого на адресу відповідача, остання отримала копії ухвал та копію позовної заяви з додатками - 28.06.2022 року.

Суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов`язковою. Судові повідомлення здійснюються судовими повістками-повідомленнями.

Судова повістка, а у випадках, встановлених цим Кодексом, разом з копіями відповідних документів надсилається на офіційну електронну адресу відповідного учасника справи, у випадку наявності у нього офіційної електронної адреси або разом із розпискою рекомендованим листом з повідомленням про вручення у випадку, якщо така адреса відсутня, або через кур`єрів за адресою, зазначеною стороною чи іншим учасником справи (ч. 6 ст. 128 ЦПК України).

За ч. 7 ст. 128 ЦПК України у разі ненадання учасниками справи інформації щодо їх адреси судова повістка надсилається юридичним особам та фізичним особам - підприємцям - за адресою місцезнаходження (місця проживання), що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань; фізичним особам, які не мають статусу підприємців, - за адресою їх місця проживання чи місця перебування, зареєстрованою у встановленому законом порядку.

Таким чином, сторони вважаються належно повідомленими про розгляд даної справи.

14.07.2022 року надійшов відзив відповідача, у якому просить відмовити у задоволенні позову з підстав, зазначених у ньому. Зокрема, у відзиві зазначено, що Банку заяву про реструктуризацію зобов?язання було направлено позивачем з пропущенням передбаченого пп. 3 п. 7 Розділу IV Прикінцеві та Перехідні положення Закону України «Про споживче кредитування» строку, а отже відповідач вважає, що підстави для проведення реструктуризації зобов?язань за іпотечним кредитом були відсутні. Так, наявність простроченої заборгованості ОСОБА_1 станом на 01.01.2014 року за договором про іпотечний борг №20-6082/2-1 від 20.11.2007 року підтверджується рішенням Печерського районного суду м. Києві від 31.03.2015 року по справі №757/36161/14-ц, яке набрало законної сили 19.05.2015 року. Також вказано, що позивачем у позовній заяві невірно зазначено про те, що у ОСОБА_1 станом на 01.01.2014 року непогашена заборгованість за зобов?язаннями була відсутня та те, що нібито до заяви про реструктуризацію було долучено усі визначені пп. 4 п. 7 Розділу IV Прикінцеві та Перехідні положення Закону України «Про споживче кредитування». Так, в додатках до заяви про реструктуризацію зобов?язання за договором про іпотечний борг №20-6082/2-1 від 20.11.2007 року зазначено лише: копія паспорту, копія договору кредиту, копія договору іпотеки, довідка про дохід ОСОБА_1 , довідка про зареєстрованих у квартирі позичальника. Проте, до заяви ОСОБА_1 не додано документи, що підтверджують інформацію: довідку про склад сім?ї позичальника.

15.07.2022 року надійшли пояснення на позов третьої особи, у яких просить розглядати справи у відсутність представника третьої особи та вирішити спір при повному з?ясуванні обставин справи та перевірці їх доказами.

27.07.2022 року від позивача надійшла відповідь на відзив, у якій зазначено, що відповідач звертає уваги на те, що станом на 01.01.2014 року за договором про іпотечний борг №20-6082/2-1 від 20.11.2007 року позивач мала прострочену заборгованість, що підтверджується рішенням Печерського районного суду міста Києва від 31.03.2015 року по справі №757/36161/14-ц, яке набрало законної сили 19.05.2015 року. Дане рішення суду не може підтверджувати факт існування простроченої заборгованості за договором про іпотечний борг №20-6082/2-1 від 20.11.2007 року станом на 01.01.2014 року, оскільки винесено в 2015 році. Крім того, у разі існування даних обставин Банк у своїй відповіді від 25.08.2021 року №73462-34-66 не посилався на причину відмови у задоволенні заяви про реструктуризацію саме на існування простроченої заборгованості заявника станом на 01.01.2014 року, а зазначив інші причини, які не підтверджуються жодним належним доказом. Крім того, позивач мав право, у разі наявності такої заборгованості, погасити її до моменту реструктуризації, як це передбачено Пунктом 7 розділу IV Прикінцевих та Перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування», який набрав законної сили 23 квітня 2021 року.

Згідно з ч. 1 ст. 174 ЦПК України, при розгляді справи судом у порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом, що є правом учасників справи. Як встановлено, ч. 8 ст. 178 ЦПК України, у разі ненадання учасником розгляду заяви по суті справи у встановлений судом або законом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Суд, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив наступні обставини та дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню, виходячи із наступного.

За ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів (ч. 1 ст. 4 ЦПК України).

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (ч.ч. 1-4 ст. 12 ЦПК України).

За ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Судом встановлено, що 20 листопада 2007 року між ОСОБА_1 та ПАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк», правонаступником якого є АТ «Альфа-Банк» укладено договір про іпотечний борг №20-6082/2-1, відповідно до умов якого позичальнику надано кредит в сумі 35 000, 00 дол. США зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 13 % річних, з кінцевим терміном повернення 16 листопада 2025 року.

В забезпечення виконання умов кредитного договору між ОСОБА_1 та ПАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» укладено іпотечний договір від 20 листопада 2007 року №20-6083/3-1, за яким передано в іпотеку квартиру за адресою: АДРЕСА_1 .

23 липня 2021 року ОСОБА_1 звернулась до АТ «Альфа-Банк» із заявою про реструктуризацію зобов?язань за кредитним договором №20-6082/2-1 та іпотечним договором №20-6083/3-1 від 20 листопада 2007 року за процедурою, передбаченою Законом України №1381-ІХ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо споживчих кредитів, наданих в іноземній валюті».

Листом від 25.08.2021 року АТ «Альфа-Банк» відмовив у реструктуризації зобов?язань за кредитним договором №20-6082/2-1 та іпотечним договором №20-6083/3-1 від 20 листопада 2007 року з підстав пропущення строку на звернення з відповідною заявою.

За загальним правилом статтею 15 та 16 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес у один із способів, визначених ч. 2 ст. 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.

Згідно з ч. 2 ст. 16 ЦК України, способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути:

1) визнання права;

2) визнання правочину недійсним;

3) припинення дії, яка порушує право;

4) відновлення становища, яке існувало до порушення;

5) примусове виконання обов?язку в натурі;

6) зміна правовідношення;

7) припинення правовідношення;

8) відшкодування збитків то інші способи відшкодування майнової шкоди;

9) відшкодування моральної (немайновоі) шкоди;

10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влоди, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, іхніх посодових і службових осіб.

Відповідно до ст. 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч. 1 ст. 627 ЦК України).

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ст. 626 ЦК України).

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст. 628 ЦК України).

Відповідно до ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Статтею 2 Закону України «Про споживче кредитування» передбачено, що метою цього Закону є захист прав та законних інтересів споживачів і кредитодавців, створення належного конкурентного середовища на ринках фінансових послуг та підвищення довіри до нього, забезпечення сприятливих умов для розвитку економіки України, гармонізація законодавства України із законодавством Європейського Союзу та міжнародними стандартами.

Стаття 3 Закону України «Про споживче кредитування» визначає, що цей Закон регулює відносини між кредитодавцями, кредитними посередниками та споживачами під час надання послуг споживчого кредитування, а також відносини, що виникають у зв`язку з врегулюванням простроченої заборгованості за договорами про споживчий кредит та іншими договорами, передбаченими частиною другою цієї статті.

13 квітня 2021 року Верховною Радою України прийнято Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо споживчих кредитів, наданих в іноземній валюті» № 1381-IX, який набрав законної сили 23 квітня 2021 року.

Цим законом внесено зміни до Закону України «Про споживче кредитування», а саме Розділ IV «Прикінцеві та перехідні положення» доповнено пунктом 7 згідно із Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо споживчих кредитів, наданих в іноземній валюті».

Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо споживчих кредитів, наданих в іноземній валюті» передбачає проведення реструктуризації боргів за кредитами в іноземній валюті, перерахування усіх грошових зобов`язань у гривневий еквівалент та списання неустойки за цими кредитними угодами.

Відповідно до розділу IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про споживче кредитування» дія цього Закону поширюється на договори про споживчий кредит, укладені після дня набрання чинності цим Законом, крім пункту 6 цього розділу, дія якого поширюється на всі договори про споживчий кредит, та пункту 7 цього розділу, дія якого поширюється на всі договори про споживчий кредит, наданий в іноземній валюті, які відповідають викладеним у зазначеному пункті критеріям.

Відповідно до пп. 1-2 п. 7 Розділу IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про споживче кредитування» обов`язковій реструктуризації підлягають зобов`язання, передбачені договором про споживчий кредит, наданий в іноземній валюті (далі у цьому пункті - договір), у разі: наявності станом на день набрання чинності цим пунктом будь-якого непогашеного грошового зобов`язання (простроченого грошового зобов`язання та/або грошового зобов`язання, строк сплати якого не закінчився) перед кредитором, крім випадку переходу усіх прав кредитора до поручителя (заставодавця) у зв`язку з виконанням ним зобов`язань позичальника; відсутності станом на 01 січня 2014 року простроченої заборгованості, яку згідно з договором позичальник зобов`язаний сплатити не пізніше 01 січня 2014 року (крім простроченої заборгованості із сплати неустойки та інших платежів, нарахованих у зв`язку із простроченням позичальником платежів, та/або будь-якої заборгованості, строк сплати якої відповідно до договору спливає після 01 січня 2014 року, але яку кредитор вимагав повернути достроково (у строк до 01 січня 2014 року) у зв`язку з простроченням позичальником платежів), або якщо зазначену прострочену заборгованість погашено до дня проведення реструктуризації; виконання зобов`язань за договором забезпечено предметом іпотеки згідно із статтею 5 Закону України «Про іпотеку» у вигляді майна, віднесеного до об`єктів житлового фонду (далі - житлове нерухоме майно), або об`єкта незавершеного житлового будівництва, або майнових прав на нього, або садового будинку, або земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), а загальна площа такого нерухомого майна (об`єкта незавершеного житлового будівництва) не перевищує для квартири 140 квадратних метрів, для житлового будинку - 250 квадратних метрів, для садового будинку - 250 квадратних метрів, для земельної ділянки - площі, визначеної пунктом «г» частини першої статті 121 Земельного кодексу України.

Крім того, вимагається виконання хоча б однієї з таких умов:

- предмет іпотеки - житлове нерухоме майно використовується як місце постійного проживання позичальника або майнового поручителя (крім житлового нерухомого майна, що розташоване на тимчасово окупованій території у Донецькій та Луганській областях, Автономній Республіці Крим та місті Севастополі), за умови відсутності у власності позичальника або майнового поручителя іншого житлового нерухомого майна (крім житлового нерухомого майна, що розташоване на тимчасово окупованій території у Донецькій та Луганській областях, Автономній Республіці Крим та місті Севастополі);

- у власності позичальника або майнового поручителя, який є власником предмета іпотеки - об`єкта незавершеного житлового будівництва, відсутнє інше житлове нерухоме майно (крім житлового нерухомого майна, що розташоване на тимчасово окупованій території у Донецькій та Луганській областях, Автономній Республіці Крим та місті Севастополі);

- предмет іпотеки - нерухоме житлове майно придбавалося повністю або частково за рахунок кредитних коштів, отриманих за договором, і умовами договору або іпотечного договору передбачено заборону реєстрації місця проживання позичальника або майнового поручителя за адресою розташування житлового нерухомого майна, за умови відсутності у власності позичальника або майнового поручителя іншого житлового нерухомого майна (крім житлового нерухомого майна, розташованого на тимчасово окупованій території у Донецькій та Луганській областях, Автономній Республіці Крим та місті Севастополі);- предметом іпотеки є земельна ділянка для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), за умови відсутності у власності позичальника або майнового поручителя житлового нерухомого майна (крім житлового нерухомого майна, площа якого не перевищує 250 квадратних метрів, розташованого на зазначеній земельній ділянці, та житлового нерухомого майна, розташованого на тимчасово окупованій території у Донецькій та Луганській областях, Автономній Республіці Крим та місті Севастополі);

- предметом іпотеки є садовий будинок, за умови відсутності у власності позичальника або майнового поручителя житлового нерухомого майна (крім житлового нерухомого майна, розташованого на тимчасово окупованій території у Донецькій та Луганській областях, Автономній Республіці Крим та місті Севастополі).

Відповідно до пп. 3 п. 7 Розділу IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про споживче кредитування» реструктуризація зобов`язань, передбачених договором, здійснюється за заявою, що подається кредитору позичальником (особою, до якої перейшли права та обов`язки позичальника) або його представником (за законом або за наявності довіреності на вчинення таких дій) особисто або надсилається рекомендованим листом з повідомленням про вручення протягом трьох місяців з дня набрання чинності цим пунктом, крім таких випадків:

- у разі смерті позичальника (або особи, до якої перейшли права та обов`язки позичальника) протягом строку, передбаченого абзацом першим цього підпункту, спадкоємець, до якого перейшли права та обов`язки позичальника, може подати заяву про проведення реструктуризації протягом двох місяців з дня одержання відповідного свідоцтва про право на спадщину;

- у разі наявності на день набрання чинності цим пунктом у суді відкритого провадження у справі, предметом спору в якій є права та обов`язки сторін за договором, щодо реструктуризації зобов`язань за яким подається заява, та/або права та обов`язки сторін за іпотечним договором, укладеним для забезпечення виконання передбачених цим договором зобов`язань, та/або договором між іпотекодавцем та іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя, та відсутності рішення суду, що набрало законної сили, заява про проведення реструктуризації може бути подана після спливу тримісячного строку з дня набрання чинності цим пунктом, але не пізніше двох місяців з дня набрання законної сили рішенням суду в такій справі;

- у разі залучення позичальника (особи, до якої перейшли права та обов`язки позичальника) у встановленому законодавством порядку до здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях у період, що припадає на тримісячний строк з дня набрання чинності цим пунктом, заява про проведення реструктуризації може бути подана після спливу тримісячного строку з дня набрання чинності цим пунктом, але не пізніше двох місяців з дня завершення такого залучення.

У разі пропуску позичальником строків, зазначених у цьому підпункті, кредитор звільняється від обов`язку проведення реструктуризації зобов`язань за іпотечним кредитом на умовах, визначених цим пунктом.

Таким чином, відповідно до абз. 2 пп. 3 п. 7 Закону України «Про споживче кредитування» законодавець встановив два варіанти строків для позичальника на звернення до кредитора із заявою про реструктуризацію зобов`язань у випадку наявності у суді відкритого провадження у справі, предметом спору в якій є права та обов`язки сторін за договором, щодо реструктуризації зобов`язань за яким подається заява, та/або права та обов`язки сторін за іпотечним договором, укладеним для забезпечення виконання передбачених цим договором зобов`язань, та/або договором між іпотекодавцем та іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя, та відсутності рішення суду, що набрало законної сили: заява про проведення реструктуризації може бути подана після спливу тримісячного строку з дня набрання чинності пунктом пунктом 7 розділу IV Закону України «Про споживче кредитування» або не пізніше двох місяців з дня набрання законної сили рішенням суду в такій справі.

Абзац 3 пп. 3 п. 7 Закону України «Про споживче кредитування» встановлює позичальникові додатковий строк - до двох місяців на звернення із заявою про реструктуризацію і не обмежує його права на звернення із такою заявою у тримісячний термін з дня набрання чинності пунктом 7 розділу IV Закону України «Про споживче кредитування».

Відповідно до пп. 4 п. 7 Розділу IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про споживче кредитування» у заяві про проведення реструктуризації зазначаються: прізвище, ім`я та по батькові (за наявності) позичальника; найменування кредитодавця (повне або скорочене); інформація про дату укладення договору, яким передбачені зобов`язання, щодо реструктуризації яких подається заява; інформація про зареєстроване та фактичне місце проживання позичальника (особи, до якої перейшли права та обов`язки позичальника); інформація про всі наявні у власності позичальника (особи, до якої перейшли права та обов`язки позичальника) на дату підписання заяви об`єкти нерухомого майна, віднесені до об`єктів житлового фонду (зазначається кожен такий об`єкт нерухомого майна та його адреса); інформація про зареєстроване та фактичне місце проживання майнового поручителя та про всі наявні у його власності на дату підписання заяви об`єкти нерухомого майна, віднесені до об`єктів житлового фонду (зазначається кожен такий об`єкт нерухомого майна та його адреса), - у разі наявності майнового поручителя; документи, що підтверджують інформацію, зазначену у заяві (документи про склад сім`ї, про доходи іпотекодавця (позичальника та/або майнового поручителя) та членів його сім`ї - на вимогу кредитора), розширену інформацію з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно стосовно кожного члена сім`ї іпотекодавця (позичальника та/або майнового поручителя).

У разі ненадання позичальником необхідних для проведення реструктуризації документів, зазначених у цьому підпункті, кредитор звільняється від обов`язку проведення реструктуризації зобов`язань за іпотечним кредитом на умовах, визначених цим пунктом.

Предметом доказування під час судового розгляду є факти, які обґрунтовують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для вирішення справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення, як встановлено ч. 2 ст. 77 ЦПК України.

Згідно з ч. 1 ст. 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Відповідно до ч. 5 ст. 12 ЦПК України, суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість: керує ходом судового процесу; сприяє врегулюванню спору шляхом досягнення угоди між сторонами; роз`яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов`язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій; сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом; запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов`язків.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

Таким чином, доказуванням є процесуальна і розумова діяльність суб`єктів доказування, яка здійснюється в урегульованому цивільному процесуальному порядку і спрямована на з`ясування дійсних обставин справи, прав і обов`язків сторін, встановлення певних обставин шляхом ствердження юридичних фактів, зазначення доказів, а також подання, прийняття, збирання, витребування, дослідження і оцінки доказів; докази і доказування виступають процесуальними засобами пізнання в цивільному судочинстві.

Процес доказування (на достовірність знань про предмет) відбувається у межах передбачених процесуальних форм і структурно складається з декількох елементів або стадій, які взаємопов`язані й взаємообумовлені. Виділяються такі елементи: твердження про факти; визначення заінтересованих осіб щодо доказів; подання доказів; витребування доказів судом за клопотанням осіб, які беруть участь у справі; дослідження доказів; оцінка доказів.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Суд наголошує, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сто рона стверджує.

Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний. Верховний Суд звертається до власних висновків у Постанові від 02.10.2018 року у справі № 910/18036/17.

Так, використавши своє право на проведення реструктуризації заборгованості за кредитним договором №20-6082/2-1 від 20.11.2007 року та іпотечним договором №20-6083/3-1 від 20.11.2007 року ОСОБА_1 вперше звернулася 23 липня 2021 року із заявою до банку, у якій просила провести реструктуризацію боргу за кредитним договором.

Зі змісту заяви ОСОБА_1 та долучених документів убачається, що нею вказано усі обов`язкові реквізити, визначені пп. 4 п. 7 Розділу IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про споживче кредитування». Зазначено прізвище, ім`я та по батькові позичальника; найменування кредитодавця; інформацію про дату укладення договору, яким передбачені зобов`язання, щодо реструктуризації яких подається заява; інформацію про зареєстроване місце проживання позичальника; інформацію про відсутність у власності позичальника на дату підписання заяви об`єкта нерухомого майна, віднесеного до об`єктів житлового фонду; довідку про зареєстроване та фактичне місце проживання її та членів її сім`ї (зазначається кожен такий об`єкт нерухомого майна та його адреса).

До заяви долучено документи, що підтверджують інформацію, зазначену у заяві.

Станом на 01 січня 2014 року у позивача не було простроченої заборгованості за кредитним договором, що не спростовавно відповідачем.

При цьому, суд не бере до уваги посилання відповідача, що наявність простроченої заборгованості ОСОБА_1 станом на 01.01.2014 року за договором про іпотечний борг №20-6082/2-1 від 20.11.2007 року підтверджується рішенням Печерського районного суду м. Києві від 31.03.2015 року по справі №757/36161/14-ц, яке набрало законної сили 19.05.2015 року, оскільки із долученого рішення вбачається, що заборгованість, за якою здійснювалось стягнення була станом на 27.10.2014 року, при цьому дати початку порушення кредитних зобов?язань рішення не містить, у вказаному рішенні не зазначено, що станом на 01.01.2014 року у ОСОБА_1 була наявна простроченої заборгованості, а отже вказане рішення не може бути належним доказом у даній справі.

При цьому, суд бере до уваги також те, що долучене відповідачем рішення Печерського районного суду м. Києві від 31.03.2015 року по справі №757/36161/14-ц, взято із Єдиного державного реєстру судових рішень, а тому дані про боржників за кредитним договором №20-6082/2-1 від 20.11.2007 року зазначено, як особа_1 та особа_2.

Станом на 23 квітня 2021 року перед кредитором наявне прострочене грошове зобов`язання, виконання зобов`язання за кредитним договором, забезпечене предметом іпотеки, віднесеного до об`єктів житлового фонду (квартрира загальною площею 55, 4 кв.м.); предмет іпотеки - житлове нерухоме майно, яке використовується як місце постійного проживання іпотекодавця ОСОБА_1 , у власності позичальника, яка є власником предмета іпотеки - квартири, іншого житлового нерухомого майна немає.

Ураховуючи наведене, зобов`язання, передбачені кредитним договором №20-6082/2-1 від 20.11.2007 року та іпотечним договором №20-6083/3-1 від 20.11.2007 року, укладеним між позивачем і банком, підлягають обов`язковій реструктуризації.

Однак, АТ «Альфа-Банк» відмовив ОСОБА_1 у проведенні реструктуризації зобов`язань за кредитним договором у зв`язку посилання на прощення строку звернення із вказаною заявою. При цьому, у відзиві відповідач посилається уже на те, що позивач не надала необхідних для проведення реструктуризації документів, що встановлені/надання яких вимагалось банком згідно із законодавством України (зокрема Законом України «Про споживче кредитування»), але листом від 25.08.2022 року банк не вимагав у ОСОБА_1 подання інших документів, які не були долучені до заяви.

Посилання відповідача на те, що позивач не долучила до заяви про реструктуризацію довідку про склад сім?ї суд не бере до уваги, оскільки відповідно до пп. 4 п. 7 Розділу IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про споживче кредитування» вказана довідка подається на вимогу кредитора, тобто банку, а у відповіді банк не вказав яких документів, що вимагалися законом або банком, ОСОБА_1 не долучила.

Закон України «Про споживче кредитування» визначає вичерпний перелік обставин при яких кредитор має право відмовити у реструктуризації за договорами про споживчий кредит, наданий в іноземній валюті, що відповідають зазначеним у підпунктах 1, 2 пункту 7 Розділу IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про споживче кредитування» критеріям (незалежно від дати укладення договору), та підлягають обов`язковій реструктуризації на вимогу позичальника: у разі пропуску позичальником строків, на подачу заяви, кредитор звільняється від обов`язку проведення реструктуризації зобов`язань за іпотечним кредитом на умовах, визначених цим законом (абзац 7 підпункту 3 пункту 7 Розділу IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про споживче кредитування»); у разі ненадання позичальником необхідних для проведення реструктуризації документів, зазначених у підпункті 4 пункту 7 Розділу IV «Прикінцеві та перехідні положення», кредитор звільняється від обов`язку проведення реструктуризації зобов`язань за іпотечним кредитом на умовах, визначених цим пунктом (абзац 9 підпункту 4 пункту 7 Розділу IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про споживче кредитування»).

Заявник несе відповідальність за достовірність зазначеної у заяві про проведення реструктуризації інформації. У разі якщо заявник не зазначив у заяві про проведення реструктуризації об`єкт нерухомого майна, віднесений до об`єктів житлового фонду, що на момент підписання заяви належав на праві власності позичальнику (особі, до якої перейшли права та обов`язки позичальника) або майновому поручителю, або заявник зазначив недостовірну інформацію про зареєстроване на момент підписання заяви місце проживання позичальника (особи, до якої перейшли права та обов`язки позичальника) або майнового поручителя, або заявник зазначив недостовірну інформацію про фактичне місце проживання позичальника (особи, до якої перейшли права та обов`язки позичальника) або майнового поручителя, то в разі встановлення однієї з цих обставин судом або в разі підтвердження однієї з таких обставин наявними у кредитора офіційними документами (виданими суб`єктами, уповноваженими відповідно до закону видавати такі документи), це є підставою для відмови у проведенні передбаченої цим пунктом реструктуризації. Якщо реструктуризацію відповідно до цього пункту проведено, це є підставою для відновлення грошових зобов`язань позичальника, які існували станом на день, що передував дню проведення такої реструктуризації, із зменшенням таких грошових зобов`язань на суми сплачених з дня проведення реструктуризації платежів (абзац 10 підпункту 4 пункту 7 Розділу IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про споживче кредитування»). Не здійснюється відповідно до цього пункту реструктуризація зобов`язань за договорами, усі зобов`язання за якими до дня набрання чинності цим пунктом реструктуризовано, за умови вираження усіх грошових зобов`язань виключно у грошовій одиниці України (гривні) без визначення грошового еквівалента будь-якого із зобов`язань в іноземній валюті (абзац 11 підпункту 4 пункту 7 Розділу IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про споживче кредитування»).

З огляду на викладене, у АТ «Альфа-Банк» не було підстав, передбачених законом, для відмови ОСОБА_1 у здійсненні реструктуризації заборгованості за кредитним договором №20-6082/2-1 від 20.11.2007 року та іпотечним договором №20-6083/3-1 від 20.11.2007 року за її заявою.

Оскільки норма Закону України «Про споживче кредитування» щодо обов`язкової реструктуризації зобов`язань, передбачених договором про споживчий кредит, наданий в іноземній валюті є нормою імперативною, а відповідач без достатньої правової підстави ухиляється від проведення реструктуризації, тому наявні правові підстави для зобов`язання АТ «Альфа-Банк» провести реструктуризацію заборгованості, відповідно до пункту 7 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування».

Схожих за змістом висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 07 вересня 2022 року у справі № 274/6004/21.

Твердження представника відповідача щодо законності його дій не заслуговують на увагу, оскільки банк не спростував доводи позивача про наявність підстав для реструктуризації боргу позивача.

Доводи відповідача щодо ненадання позивачем всіх необхідних документів, що передбачені законом, тому кредитор був звільнений від обов`язку проведення реструктуризації, суд не приймає до уваги з огляду на наступне.

Конституційний Суд України у своєму рішенні від 10 листопада 2011 року у справі № 1-26/2011 вказав, що держава сприяє забезпеченню споживання населенням якісних товарів (робіт, послуг), зростанню добробуту громадян та загального рівня довіри в суспільстві. Разом з тим споживачу, як правило, об`єктивно бракує знань, необхідних для здійснення правильного вибору товарів (робіт, послуг) із запропонованих на ринку, а також для оцінки договорів щодо їх придбання, які нерідко мають вид формуляра або іншу стандартну форму (частина першастатті 634 Кодексу). Отже, для споживача існує ризик помилково чи навіть унаслідок уведення його в оману придбати не потрібні йому кредитні послуги. Тому держава забезпечує особливий захист більш слабкого суб`єкта економічних відносин, а також фактичну, а не формальну рівність сторін у цивільно-правових відносинах, шляхом визначення особливостей договірних правовідносин у сфері споживчого кредитування та обмеження дії принципу свободи цивільного договору. Це здійснюється через встановлення особливого порядку укладення цивільних договорів споживчого кредиту, їх оспорювання, контролю за змістом та розподілу відповідальності між сторонами договору. Тим самим держава одночасно убезпечує добросовісного продавця товарів (робіт, послуг) від можливих зловживань з боку споживачів.

Враховуючи принцип розумності, який передбачає добросовісність зовнішнього прояву поведінки учасника цивільних відносин з точки зору правомірності, обґрунтованості, доцільності такої поведінки, а також можливості передбачення таким учасником обставин, які можуть вплинути на його права та обов`язки інших учасників цивільних відносин, суд дійшов висновку, що відповідач, відмовивши у проведенні реструктуризації з підстав неподання необхідних документів, не обґрунтував свою відмову та не вказав, яких саме документів не було додано позивачем.

Отже, відмова відповідача позивачу у проведенні реструктуризації з означених підстав є неправомірною, тому за заявленим способом захисту підлягають поновленню порушені банком права позивача.

Розподіл судових витрат між сторонами, регулюється ст. 141 ЦПК України. Зокрема: судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. У разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Так як позивач звільнялась від сплати судового збору, то з відповідача на користь держави підлягає стягненню судовий збір за подання позовної заяви. Оскільки позивачем були сплачено судовий збір у розмірі 496, 20 грн за подання заяви про забезпечення позову, вказаний судовий збір підлягає стягненню із відповідача на користь позивача.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст. ст. 6, 15, 16, 626, 627, 628, 638 ЦК України, Законом України «Про споживче кредитування», Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо споживчих кредитів, наданих в іноземній валюті», ст. ст. 2, 4, 12, 13, 15, 76-82, 89, 95, 141, 174, 258-259, 263-265, 267, 274-279, 352-355, 15.5) Перехідних положень ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Альфа-Банк», третя особа: Національний банк України, про захист прав споживачів шляхом зобов?язання вчинити дії - задовольнити.

Визнати неправомірною відмову Акціонерного товариства «Альфа-Банк» ОСОБА_1 у проведенні реконструктуризації зобов`язань за кредитним договором №20-6082/2-1 від 20.11.2007 року та іпотечним договором №20-6083/3-1 від 20.11.2007 року відповідно до Закону України №1381-ІХ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо споживчих кредитів, наданих в іноземній валюті».

Зобов?язати Акціонерне товариство «Альфа-Банк» провести реконструктуризацію зобов`язань за кредитним договором №20-6082/2-1 від 20.11.2007 року та іпотечним договором №20-6083/3-1 від 20.11.2007 року, що наданий в іноземній валюті, укладений між ПАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк», правонаступником якого є Акціонерне товариство «Альфа-Банк», та ОСОБА_1 .

Стягнути із Акціонерного товариства «Альфа-Банк» на користь держави судовий збір у розмірі 992, 40 грн.

Стягнути із Акціонерного товариства «Альфа-Банк» на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 496, 20 грн.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Апеляційні скарги подаються учасниками справи до Київського апеляційного суду або через Печерський районний суд м. Києва, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності ЦПК України в редакції від 15 грудня 2017 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи можуть отримати інформацію щодо справи на офіційному вебпорталі судової влади України за вебадресою: http://court.gov.ua/fair/sud2606.

Позивач: ОСОБА_1 , адреса: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Відповідач: Акціонерне товариство «Альфа-Банк», адреса: вул. Велика Васильківська, 100, м. Київ, 03150, код ЄДРПОУ 23494714.

Третя особа: Національний банк України, адреса: вул. Інститутська, 9, м. Київ, 01601, код ЄДРПОУ 00032106.

Суддя Г.О.Матійчук