Решение № 109683028, 16.03.2023, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 березня 2023 року

справа №380/8489/22

Львівський окружний адміністративний суд, у складі головуючого судді Кузана Р.І. розглянувши у письмовому провадженні в м. Львові в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання неправомірним рішення, зобов`язання вчинити дії, стягнення моральної шкоди, -

в с т а н о в и в :

ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (місцезнаходження: 79016, Львівська область, м. Львів, вул. Митрополита Андрея, 10, код ЄДРПОУ 13814885), в якому просить:

- визнати неправомірним рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області за №133850005619 від 26 квітня 2022 року в частині - призначення пенсії в мінімальному розмірі 1 769 грн. 00 коп. з 11.05.21р. і встановлення неповного страхового стажу станом на 29.02.20р. у 26 років 20 днів, коефіцієнт стажу - 0,26000 та відмови у виплаті нарахованої за період з 11.05.21р. по 30.04.22р. доплати в сумі 21 907 грн. 36 коп.;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області в частині - призначити пенсію з 11.05.21 року з урахуванням трудового стажу станом на 11.05.22р. 37 років 3 міс 20 днів (на день винесення судового рішення) та з урахуванням довідок про заробітну плату з найбільшим розміром за період до 1 липня 2000 року, здійснити обчислення розміру пенсії, а також відповідно цього нарахувати і виплатити заборгованість річного боргу з 11.05.21р. одноразовою виплатою з коштів призначених для виплати поточних платежів пенсій з урахуванням інфляційних втрат і 3% річних з суми боргу;

- стягнути з відповідача моральну шкоду в розмірі 24 810 (двадцять чотири тисячі вісімсот десять) грн. 00 коп.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 23.02.2022 у справі №380/7535/21, визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про відмову у призначенні пенсії за віком відповідно до статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 23.03.2021 № 133850005619. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області призначити ОСОБА_1 пенсію за віком зі зниженням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» із 11.05.2021. Позивач зазначає, що на виконання вище вказаної постанови йому призначено пенсію з 11.05.2021, проте не зараховано період навчання в Рівненському технікумі радянської торгівлі з 01.09.1982 по 27.06.1984. Також зазначає, що відповідачем протиправно не враховано стаж з 01.01.2011 по 31.12.2016 та з 01.01.2020 по 21.12.2021 оскільки ним було подано усі звіти та сплачено єдиний соціальний внесок, тому жодних санкцій пенсійним органом не застосовувалися. Крім цього вказує, що відповідачам протиправно не взято до уваги заробітну плату до 2000 року. Також позивач просить стягнути моральну шкоду. Просить позов задовольнити повністю.

Ухвалою від 20.06.2022 суддя залишив позовну заяву без руху.

Ухвалою від 04.07.2022 суд звільнив ОСОБА_1 від сплати судового збору.

Ухвалою судді від 04.07.2022 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; справу вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Відповідач подав до суду відзив на позовну заяву, в якому просить суд відмовити в задоволенні позову. Відзив обґрунтований тим, що на виконання постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду від 23.02.2022 у справі №380/7535/21 Головним управлінням винесено рішення 26.04.2022 по особовому рахунку № НОМЕР_2 , згідно з яким позивачу призначено пенсію за віком зі зниженням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» із 11.05.2021. Вказує, що до страхового стажу не враховано період навчання в Рівненському технікумі радянської торгівлі з 01.09.1982 по 27.06.1984, оскільки запис трудової книжки про навчання не містить відомості про період навчання, а лише підставу диплом про навчання. Щодо зарахування до страхового стажу періоду зайняття підприємницькою діяльністю з 01.01.2011 по 31.12.2016, зазначає, що такий не підлягає зарахуванню оскільки відсутні відомості про сплату страхових внесків. Також вказує, що пенсію позивачу перераховано з 11.05.2021 з врахуванням заробітку за період з червня 1995 року по березень 2000 року. Крім цього заперечує щодо стягнення моральної шкоди. З врахуванням наведеного просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог.

Позивач подав відповідь на відзив(вх.№54040).

Від представника відповідача надійшло клопотання про долучення доказів (вх. 58792).

Ухвалою суду від 19.01.2023 призначено справу до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

Позивач в судове засідання не з`явився, хоча належним чином повідомлявся про дату, час та місце судового засідання. Від позивача до суду надійшла заява про розгляд справи за його відсутності.

Відповідач участі повноважного представника в судовому засіданні не забезпечив, хоча належним чином повідомлявся про дату, час та місце судового засідання. Клопотань про розгляд справи без участі його представника до суду не надходило.

Відповідно до ч. 9 ст. 205 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України), якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з`явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Письмове провадження - розгляд і вирішення адміністративної справи або окремого процесуального питання в суді першої, апеляційної чи касаційної інстанції без повідомлення та (або) виклику учасників справи та проведення судового засідання на підставі матеріалів справи у випадках, встановлених цим Кодексом (пункт 10 частини першої статті 4 КАС України).

Фіксування судового засідання відповідно до статті 229 КАС України не здійснювалося, тому керуючись приписами п.10 ч.1 ст.4 та ч.9 ст.205 КАС України подальший розгляд справи судом вирішено здійснювати у порядку письмового провадження.

Дослідивши подані сторонами документи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.

ОСОБА_1 є громадянином України, який проживав на території зони посиленого радіоекологічного контролю у 1987-93 роках та має право на пільги і компенсації, встановлені Законом Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, що підтверджується копією посвідчення 4 категорії серії НОМЕР_3 , виданим 09.11.2010 Рівненською облдержадміністрацією.

ОСОБА_1 звернувся до Трускавецького відділу обслуговування громадян (сервісний центр) управління обслуговування громадян Головного управління ПФУ у Львівській області із заявою про призначення пенсії зі зменшенням віку згідно статті 55 Закону України Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.

Листом № 1300-0207-8/31436 від 13.05.2020 Трускавецький відділ обслуговування громадян повідомив, що ОСОБА_1 відмовлено у призначенні пенсії у зв`язку з відсутністю необхідного періоду проживання у зоні посиленого радіологічного контролю, який дає право на призначення пенсії згідно з статті 55 Закону Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи .

Не погоджуючись із відмовою органу Пенсійного фонду, позивач звернувся до суду із позовом. Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 05.03.2021 у справі 380/4272/20 визнано протиправним рішення Головного управління Пенсійного фонду у Львівській області про відмову у призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком на пільгових умовах. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду у Львівській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області Про відмову у призначенні пенсії за віком відповідно до статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи № 133850005619 від 23.03.2021 позивачу відмовлено в призначенні пенсії. Рішення обгрунтовано тим, що згідно з довідкою Поліської сільської ради Березнівського району Рівненської області № 480 від 23.04.2020 та записів трудової книжки в період з моменту аварії (26 квітня 1986) до 31 липня 1986 заявник не працював і не проживав у зоні посиленого радіологічного контролю. Враховуючи, що гр. ОСОБА_1 в період з моменту аварії до 31 липня 1986 не проживав та не працював в зоні посиленого радіологічного контролю (незалежно від часу) права на початкове зниження пенсійного віку на 2 роки він не має. Як вбачається із довідки Поліської сільської ради Березнівського району Рівненської області № 480 від 23.04.2020 гр. ОСОБА_1 з 11.05.1965 по 03.05.1985, з 05.06.1987 по 01.04.1993, з 05.1 1.2010 по 23.12.201 1 та з 08.05.2012 по 27.04.2013 був зареєстрований та проживав за адресою: с. Поліське Березнівського району Рівненської області, яке до 01.01.2015 було віднесено до зони посиленого радіологічного контролю. В мотивувальній частині постанови Восьмого апеляційного суду зазначено, що заявник до матеріалів справи долучив «учетно-послужну карточку» №ПК №5101784. 19 березня 2021 заявником були долучені документи, які подавалися до суду при розгляді справи, однак, «учетно-послужна карточка» №НК №5101784 не долучена (вхідний №3 1 54/Л-1 300-21 від 19.03.2021). Згідно з додатково долученою довідкою Поліської сільської ради Березнівського району Рівненської області № 1130 від 16.12.2020, записи щодо постановки на військовий облік по місцю постійної реєстрації і проживання в с.Поліське, під час перебування у короткостроковій відпустці, під час служби в армії з 24.04.1986 по 15.05.1986 в архіві Поліської сільської ради відсутні.

Згідно з довідкою Березнівського районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки дані щодо перебування у відпустці в районі відповідальності Березнівського РВК під час проходження строкової служби ОСОБА_1 не має. Також відсутні відомості про перебування у короткостроковій відпустці під час проходження строкової військової служби ОСОБА_1 у довідці Рівненського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки №11/2/472 від 09.12.2020 та довідці Галузевого державного архіву МО України. Оскільки, додатково поданими документами не стверджується постійне проживання в зоні посиленого радіологічного контролю з моменту аварії по 31 липня 1986 року, підстав для застосування початкової величини зниження пенсійного віку немає. Проживання на такій території з 11.05.1965 по 03.05.1985, з 05.06.1987 по 01.04.1993, з 05.11.2010 по 23.12.2011 та з 08.05.2012 по 27.04.2013 становить понад 7 років. За кожні три роки проживання на цій території пенсійний вік знижується на один рік. Відтак, за викладених обставин, гр ОСОБА_1 матиме право на зниження пенсійного віку на 2 роки, тобто при досягненні 58 років.

Вважаючи рішення відповідача щодо відмови у призначенні пенсії протиправним, позивач звернувся з позовом до суду.

Вказані обставини встановлено рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 12.10.2021 у справі №380/7535/21.

Цим рішенням Львівського окружного адміністративного суду позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання протиправним рішення, зобов`язання призначити пенсію задоволено повністю. Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про відмову у призначенні пенсії за віком відповідно до статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 23.03.2021 № 133850005619. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області призначити ОСОБА_1 пенсію за віком зі зниженням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» із 11.05.2020.

Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 23.02.2022 апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області задоволено частково. Рішення Львівського окружного адміністративного суду від 12.10.2021 скасовано та ухвалено нове рішення, яким позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання протиправним рішення, зобов`язання призначити пенсію задоволено частково, визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про відмову у призначенні пенсії за віком відповідно до статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 23.03.2021 № 133850005619, Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області призначити ОСОБА_1 пенсію за віком зі зниженням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» із 11.05.2021.

Постановою Верховного Суду від 08.06.2022 у справі №380/7535/21, касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено. Постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 23.02.2022 у справі №380/7535/21 скасовано. Рішення Львівського окружного адміністративного суду від 12.10.2021 у справі №380/7535/21 залишено в силі.

16.03.2022 позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області із заяво про виконання постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду від 23.02.2022 у справі №380/7535/21.

В подальшому позивач 29.04.2022 звернувся до відповідача із скаргою на протиправні рішення, дії і бездіяльність, в якій просив повідомити причини не розгляду в повній мірі заяви від 15.03.2022 і не виконання вимог законодавства про надання рішення і обґрунтованих розрахунків про призначення пенсії.

За результатами розгляду скарги відповідач листом 25.05.2022 №6422-5532/Л-52/8-1300/22 повідомив ОСОБА_1 про прийняття рішення від 26.04.2022 №1338500056619, яким призначено йому пенсію з 11.05.2021 відповідно до судового рішення. Розмір пенсії з 11.05.2021 становить 1769,00 грн. Також зазначено, що на виконання рішення суду за період з 11.05.2021 по 30.04.2022 нарахована доплата в сумі 21907,36 грн.

Так, на виконання постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду від 23.02.2022 у справі №380/7535/21 Головним управлінням Пенсійного фонду України у Львівській області винесено рішення 26.04.2022 по особовому рахунку № НОМЕР_2 , згідного якого позивачу призначено пенсію за віком зі зниженням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» із 11.05.2021.

Пенсія ОСОБА_1 обчислена при неповному трудовому стажі роботи 26 років 0 місяців 20 днів (страховий стаж врахований по 29.02.2020, індивідуальний коефіцієнт страхового стажу 0,260000) та середньомісячного заробітку для обчислення пенсії 4317,95 грн за весь період страхового стажу з 01.07.2000 по 31.03.2021 за даними Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.

В подальшому відповідачем скеровано лист про здійснення перевірки довідки про заробітку плату від 15.04.2020 №;18-268, виданої Прокуратурою Рівненської області до Головного управління Пенсійного фонду України у Рівненській області.

Акт перевірки довідки про заробітну плату від 15.04.2020 №;18-268 надійшов на адресу відповідача листом від 27.07.2022 №1700-1101-8/38462 Головного управління Пенсійного фонду України у Рівненській області.

Після надходження акту перевірки довідки, пенсію позивачу перераховано з 11.05.2021 з врахуванням заробітку за період з червня 1995 року по березень 2000 року.

Позивач не погоджуючись з рішенням відповідача в частині призначення пенсії в мінімальному розмірі з 11.05.2021 і встановлення неповного страхового стажу та відмови у виплаті нарахованої за період з 11.05.2021 по 30.04.2022 доплати в сумі 21 907 грн. 36 коп, звернувся до суду з даним позовом з метою захисту свого порушеного права.

При вирішенні спору суд керувався таким.

Відповідно до статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003р. №1058-IV (далі - Закон №1058-IV) визначено принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також врегульовано порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом.

Згідно з ч.ч.2, 4 ст. 24 Закону №1058-IV страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.

Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

Згідно з пунктом «д» частини 3 статті 56 Закону України «Про пенсійне забезпечення» до стажу роботи зараховується навчання у вищих і середніх спеціальних навчальних закладах, в училищах і на курсах по підготовці кадрів, підвищенню кваліфікації та перекваліфікації, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі.

Судом встановлено, що Головним управління Пенсійного фонду України в Львівській області до загального страхового стажу не враховано навчання позивача в Рівненському технікумі радянської торгівлі з 01.09.1982 по 27.06.1984.

Згідно з дипломом серії НОМЕР_4 від 29.06.1984 позивач з 1982 по 1984 рік навчався в Рівненському технікумі радянської торгівлі.

Проте суд зазначає, що ні в трудовій книжці позивача серії НОМЕР_5 ні в дипломі серії НОМЕР_4 від 29.06.1984, не зазначено чіткої дати вступу та закінчення навчання в Рівненському технікумі радянської торгівлі.

Таким чином, оскільки запис трудової книжки позивача не містить відомості про період навчання, а лише підставу диплом серії НОМЕР_4 від 29.06.1984, а в дипломі відсутня чітка дата вступу та закінчення, зазначений позивачем в позовній заяві період навчання в Рівненському технікумі радянської торгівлі з 01.09.1982 по 27.06.1984 є непідтвердженим, а тому не підлягає зарахуванню до страхового стажу.

Щодо неврахування пенсійним органом періоди здійснення позивачем підприємницької діяльності з 01.01.2011 по 31.12.2016, то суд зазначає таке.

Умови, порядок обчислення, підтвердження та зарахування періодів роботи (трудового стажу) до страхового стажу для призначення пенсії, врегульовані Законом № 1058-IV),Законом України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 № 1788-XII (надалі Закон №1788-XII), Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженим постановою правління Пенсійного фонду України 25 листопада 2005 № 22-1, (в редакції постанови правління ПФУ від 07 липня 2014 №13-1) (далі - Порядок №22-1), Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів в ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 № 637 (далі - Порядок №637).

Відповідно до частини першої статті 1 Закону № 1058-IV застрахована особа - фізична особа, яка відповідно до цього Закону підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню і сплачує (сплачувала) та/або за яку сплачуються чи сплачувалися у встановленому законом порядку страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування та до накопичувальної системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування; страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягала державному соціальному страхуванню, якою або за яку сплачувався збір на обов`язкове державне пенсійне страхування згідно із законодавством, що діяло раніше, та/або підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню згідно із цим Законом і за який сплачено страхові внески; страхові внески - кошти відрахувань на соціальне страхування, збір на обов`язкове державне пенсійне страхування та страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, сплачені (які підлягають сплаті) згідно із законодавством, що діяло раніше; надходження від сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, що спрямовуються на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування.

Частинами першою та другою статті 24 Закону № 1058-IV визначено, що страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.

Відповідно до пункту а, б статті 3 Закону №1788-XII право на трудову пенсію мають особи, зайняті суспільно корисною працею, при додержанні інших умов, передбачених цим Законом, зокрема:

- особи, які працюють на підприємствах, в установах, організаціях, кооперативах (у тому числі за угодами цивільно-правового характеру), незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, або є членами колгоспів та інших кооперативів, - за умови сплати підприємствами та організаціями страхових внесків до Пенсійного фонду України.

- особи, які займаються підприємницькою діяльністю, заснованою на особистій власності фізичної особи та виключно її праці, - за умови сплати страхових внесків до Пенсійного фонду України;

Згідно зі статтею 56 Закону №1788-XII до видів трудової діяльності, що зараховується до стажу роботи, який дає право на трудову пенсію, віднесено, серед іншого: роботу, виконувану на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв; будь-яка інша робота, на якій працівник підлягав державному соціальному страхуванню, або за умови сплати страхових внесків.

Аналіз змісту наведених норм дає підстави для висновку, що обов`язковою умовою набуття права на трудову пенсію фізичній особі-підприємцю є наявність стажу роботи, за умови сплати останніми страхових внесків до Пенсійного фонду України.

Відповідно до п.1 ч. 3-1 «Прикінцевих та перехідних положень» Закону № 1058-IV до страхового стажу для визначення права на призначення пенсії згідно із статтею 26 цього Закону включаються періоди: ведення підприємницької діяльності із застосуванням спрощеної системи оподаткування, а також із застосуванням фіксованого податку: з 1 січня 1998 року по 30 червня 2000 року включно, що підтверджуються довідкою про реєстрацію як суб`єкта підприємницької діяльності; з 1 липня 2000 року по 31 грудня 2017 року включно, за умови сплати страхових внесків (єдиного внеску) незалежно від сплаченого розміру (крім випадків звільнення від сплати єдиного внеску).

Згідно з підпунктом 2 пункту 2.1 Порядку №22-1, до заяви про призначення пенсії додаються документи про стаж, що визначені Порядком № 637.

Відповідно до п.4 Порядку № 637 час роботи осіб, що займаються підприємницькою діяльністю, заснованою на приватній власності і на виключно їх праці, за період до 1 травня 1993 року зараховується в трудовий стаж за наявності довідки Пенсійного фонду України про сплату страхових внесків. Періоди провадження підприємницької діяльності із застосуванням спрощеної системи оподаткування, в тому числі із застосуванням фіксованого податку, з 1 січня 1998 року по 31 грудня 2003 року зараховуються до трудового стажу фізичних осіб - підприємців на підставі довідки про реєстрацію особи як суб`єкта підприємницької діяльності, а з 1 січня 2004 року по 31 грудня 2017 року за бажанням особи - за умови сплати страхових внесків (єдиного внеску) незалежно від суми сплачених коштів.

Згідно з підпункту 2 п. 2.1 Порядку № 22-1, період здійснення фізичною особою підприємницької діяльності, крім осіб, які здійснювали підприємницьку діяльність за спрощеною системою оподаткування, з 01 липня 2000 підтверджується довідкою із бази даних реєстру застрахованих осіб за інформацією відділу персоніфікованого обліку. Період здійснення фізичною особою підприємницької діяльності за спрощеною системою оподаткування до 01 січня 2004 підтверджується спеціальним торговим патентом, або свідоцтвом про сплату єдиного податку, або патентом про сплату фіксованого розміру прибуткового податку з громадян, або довідкою про сплату страхових внесків, а з 01 січня 2004 року - довідкою із бази даних реєстру застрахованих осіб за інформацією відділу персоніфікованого обліку.

З матеріалів справи судом встановлено, що позивач у період з 01.01.2011 по 31.12.2016 був зареєстрований як суб`єкт господарювання фізичною особою-підприємцем, що не заперечується сторонами.

Водночас, в матеріалах справи наявні індивідуальні відомості про застраховану особу ОСОБА_1 форми ОК-5, в яких відсутня інформація про сплату ним страхових внесків у період з 01.01.2011 по 31.12.2016.

При цьому суд зазначає, що позивачем не надано визначених законодавством документів, що могли б підтверджувати фактичне здійснення ним підприємницької діяльності та сплату обов`язкових платежів, зокрема торгового патенту, свідоцтва про сплату єдиного податку, патенту про сплату фіксованого розміру прибуткового податку або довідки про сплату страхових внесків, а також доказів перебування у спірний період на спрощеній системі оподаткування.

Позивачем зазначені обставини не спростовані.

Отже, будь-яких документів, що підтверджують сплату позивачем страхових внесків до суду не надано, що дає підстави сформувати висновок, що сам лише факт реєстрації позивача фізичною особою-підприємцем без підтвердження сплати ним відповідних внесків не може бути достатньою підставою для зарахування позивачу до його страхового стажу період здійснення підприємницької діяльності з 01.01.2011 по 31.12.2016.

Таким чином, у суду відсутні підстави вважати, що позивач, будучи фізичною особою-підприємцем, в спірні періоди сплачував страхові внески.

Позивачем будь-якого документального підтвердження вказаного, як відповідачу, так і до суду надано не було.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що у відповідача не було підстав для зарахування до страхового стажу для призначення пенсії позивачу періоду здійснення підприємницької діяльності з 01.01.2011 по 31.12.2016.

Щодо врахування довідки про заробітну плату з найбільшим розміром за період до 01 липня 2000 року суд вважає за необхідне відмовити в задоволенні такої позовної вимоги, оскільки матеріалами справи підтверджено врахування Головним управління Пенсійного фонду України у Львівській області заробітної плати, яка зазначена в довідці Прокуратури Рівненської області від 15.04.2020 №18-268, з червня 1995 року по березень 2000 року.

Щодо вимог, які стосуються зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області нарахувати і виплатити заборгованість річного боргу з 11.05.2021 одноразовою виплатою з коштів призначених для виплати поточних платежів пенсій з урахуванням інфляційних втрат і 3% річних з суми боргу, суд зазначає наступне.

Закон №1058-IV визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом.

Відповідно до положення "Про Пенсійний фонд України", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.07.2014 року №280, Пенсійний фонд України є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра соціальної політики, що реалізує державну політику з питань пенсійного забезпечення та ведення обліку осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню.

Одним із завдань Пенсійного фонду є забезпечення своєчасного і в повному обсязі фінансування та виплати пенсій, допомоги на поховання та інших виплат, які згідно із законодавством здійснюються за рахунок коштів Пенсійного фонду України та інших джерел, визначених законодавством.

За змістом частини 3 статті 11 та частини 1 статті 13 Цивільного кодексу України вбачається, що цивільні права та обов`язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства. Цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства.

Законодавець у частині 1 статті 509 Цивільного кодексу України визначив зобов`язання як правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно з частиною 2 статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Цивільне зобов`язання передбачає наявність обов`язку боржника відносно кредитора, якому кореспондується право кредитора вимагати у боржника виконання відповідного обов`язку, і таке зобов`язання в силу частин 2 та 3 статті 11 Цивільного кодексу України може виникати на підставі договорів та інших правочинів, завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі, інших юридичних фактів, безпосередньо з актів цивільного законодавства тощо.

Поряд з цим, стягнення інфляційних втрат регулюється статтею 625 Цивільного кодексу України, яка передбачає, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За змістом частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України нарахування інфляційних витрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних витрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, отриманні компенсації від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Як встановлено судом, на виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 12.10.2021 у справі №380/7535/21, Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області призначено пенсію з 11.05.2021 на за період з 11.05.2021 по 30.04.2022 нарахована доплата в сумі 21907,36 грн, однак, вказана сума пенсії позивачу не виплачена, проте включена до Реєстру судових рішень.

За результатами системного аналізу законодавчих приписів, які регулюють спірні правовідносини та фактичних обставин справи, суд дійшов висновку про відсутність цивільно-правових відносин між позивачем та пенсійним органом, як суб`єктом владних повноважень.

Суд зазначає, що в даному випадку відсутнє цивільно-правове порушення з боку відповідача, який мав би складатися з протиправної поведінки (умисне протиправне користування відповідачем коштами належними позивачеві), що спричинила збитки, вини заподіювача шкоди та причинно-наслідкового зв`язку між ними.

Отже, Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області не є боржником, що прострочив виконання грошового зобов`язання у розумінні статті 625 Цивільного кодексу України, тому положення цієї статті не підлягають застосуванню до спірних правовідносин.

Вказана правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 27.08.2020 у справі №804/871/16, від 18.07.2018 у справі №2а-11853/10/1570, від 08.02.2018 у справі №826/22867/15.

Таким чином, в даній справі у відповідача не виникло перед позивачем грошового зобов`язання в порядку статті 11 Цивільного кодексу України як зобов`язання боржника заплатити кредитору певну грошову суму відповідно до цивільно-правового договору та на інших підставах, передбачених цивільним законодавством України, а відтак відповідач не є боржником, що прострочив виконання грошового зобов`язання, у розумінні статті 625 Цивільного кодексу України.

Отже, підстави для стягнення на користь позивача суми 3% річних та втрат від інфляції відсутні.

Щодо заявленої позивачем вимоги про стягнення з відповідача моральної шкоди в розмірі 24810 грн слід зазначити наступне.

Позивач зазначив, що був позбавлений права користування пільгами пенсіонера на проїзд і соціальне обслуговування користуватися іншими пільгами і допомогами, оскільки через несвоєчасне призначення пенсії одержав поза межами строку пенсійне посвідчення. Крім цього вказує, що порушено право власності на майно у формі грошових пенсійних виплат правильно нарахованих і виплачених, обмежено право на гідне життя і соціальне забезпечення. Також зазначає, що заподіяно шкоду здоров`ю, оскільки не проведено своєчасне лікування через відсутність коштів.

Відповідно до загальних підстав відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні.

Таким чином, обов`язок доказування спричиненої моральної шкоди, її розміру та інших обставин, покладається на особу, що позивається із таким позовом.

Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди визначається залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин.

Суд зазначає, що позивачем не надано жодних належних та допустимих доказів завдання йому моральної шкоди, які повинні ґрунтуватися на відповідних доказах, що прямо чи опосередковано підтверджують заподіяння позивачу сильних душевних страждань, шкоди здоров`ю, чи інших втрат немайнового характеру, розміру моральної шкоди. Позивачем не зазначено, на яких критеріях розрахунку базується заявлена позивачем до відшкодування сума у розмірі 24810 грн.

Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Виходячи із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та доказів, зібраних у справі, суд дійшов висновку, що в задоволенні позову слід відмовити повністю.

У відповідності до вимог ст.139 КАС України судові витрати відшкодуванню не підлягають.

Керуючись ст.ст.2, 6, 8-10,13, 14, 72-77, 139, 241-247, 250, 255, 293, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

в и р і ш и в:

в задоволенні позову ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання неправомірним рішення, зобов`язання вчинити дії, стягнення моральної шкоди - відмовити повністю.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

СуддяР.І. Кузан