Постановление суда № 109678070, 21.03.2023, Білоцерківський міськрайонний суд Київської області

Справа № 357/8653/20

1-кп/357/210/23

У Х В А Л А

21.03.2023 м. Біла Церква Білоцерківський міськрайонний суд Київської області у складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Білоцерківського міськрайонного суду Київської області обвинувальні акти у об`єднаному кримінальному провадженні, внесеному в Єдиний реєстр досудових розслідувань за № 12020110360000189 від 12.07.2020, за № 12021111030000028 від 08.02.2021, за № 12021111030001234 від 05.06.2021 за обвинуваченням

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Біла Церква, Київської області, громадянина України, із професійно-технічною освітою, розлученого, утриманців не має, офіційно не працевлаштованого, без місця реєстрації, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , в силу ст. 89 КК України раніше не судимого,

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 122, ч. 3 ст. 309 КК України,

сторони кримінального провадження: прокурор Білоцерківської окружної прокуратури Київської області ОСОБА_3 , обвинувачений ОСОБА_3 , захисник обвинуваченого адвокат ОСОБА_4 ,

У С Т А Н О В И В:

У провадженні Білоцерківського міськрайонного суду Київської області на стадії судового розгляду перебуває кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_3 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 122, ч. 3 ст. 309 КК України.

Ухвалою суду від 23.01.2023 стосовно ОСОБА_3 обрано запобіжний захід у виді тримання під вартою у Державній установі «Київський слідчий ізолятор» Міністерства юстиції України, строком до 23.03.2023 включно. Однак до вказаного терміну прийняти остаточне рішення по справі не представляється можливим.

Так, прокурором заявлене клопотання про продовження строків запобіжного заходу терміном на 60 днів стосовно обвинуваченого ОСОБА_3 , оскільки встановлені в ході досудового слідства ризики не зменшились та продовжують існувати, обвинувачений може переховуватися від суду та вчиняти інші кримінальні правопорушення, а більш м`які запобіжні заходи не забезпечать належну його процесуальну поведінку, при цьому закінчити розгляд справи до закінчення дії строків запобіжних заходів, не представляється можливим.

Обвинувачений ОСОБА_3 просив обрати стосовно нього запобіжний захід у виді цілодобового домашнього арешту, оскільки він уже все усвідомив, раніше до цього всього легковажно відносився, але надалі обіцяє з`являтися на всі судові засідання.

Захисник обвинуваченого адвокат ОСОБА_4 просив обрати стосовно його підзахисного запобіжний захід у виді цілодобового домашнього арешту за адресою: АДРЕСА_1 .

Заслухавши учасників судового засідання, дослідивши надані матеріали, суд дійшов наступного висновку.

Відповіднодо ч.1ст.331КПК Українипід час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати, обрати або продовжити запобіжний захід щодо обвинуваченого.

Відповідно до ч. 3ст. 331 КПК Україниза наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування. За результатами розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. Копія ухвали вручається обвинуваченому, прокурору та надсилається уповноваженій службовій особі до місця ув`язнення.До спливу продовженого строку суд зобов`язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.

Враховуючиглаву 18 КПК України, суд при вирішенні питання про продовження строків тримання під вартою, керується саме вимогами, зазначеними встатті 183 КПК України.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини доцільність продовження строку тримання під вартою ґрунтується на презумпції, що з перебігом ефективного розслідування справи зменшуються ризики, які стали підставою для взяття особи під варту на початковій стадії розслідування. Кожне наступне продовження строку тримання під вартою має містити детальне обґрунтування ризиків, що залишаються та їх аналіз, як підстава для втручання в право особи на свободу. Наявність підстав для тримання особи під вартою та доцільність продовження строку тримання під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання під вартою та продовження строку тримання під вартою може бути виправдано за наявності того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважають над принципом поваги до особистої свободи.

Статтею 17Закону України«Про виконаннярішень тазастосування практикиЄвропейського судуз правлюдини» від23лютого 2006року передбачено, що при розгляді справ суди застосовують Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

З матеріалів судового провадження вбачається, під час судового розгляду, ухвалою Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 23.01.2023 ОСОБА_3 було обрано запобіжний захід у виді тримання під вартою строком на 60 діб, тобто до 23.03.2023.

Зважаючи, що строк тримання під вартою ОСОБА_3 закінчується 23.03.2023, тому за вимогамист. 331 КПК України, суд зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою.

Вирішуючи питання доцільності продовження тримання під вартою ОСОБА_3 суд, у відповідності до вимог кримінально-процесуального закону, враховує ступінь тяжкості інкримінованих обвинуваченому кримінальних правопорушень, одне з яких є тяжким злочином та передбачає покарання, зокрема у виді позбавлення волі, рівень його суспільної небезпеки, особу обвинуваченого, який не працевлаштований, його вік та спосіб життя, те, що він не має захворювань, які б виключали утримання його під вартою,а також, відсутність стійких соціальних зв`язків, а ті, що є не є стримуючим фактором його поведінки.

Разом з цим, оцінюючи вищевказані обставини, суд також зважає на практику ЄСПЛ, та те, що тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. Так, у справі «Ілійков проти Болгарії» № 33977/96 від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів». Ризик втечі має оцінюватися у світлі факторів, пов`язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв`язками та усіма видами зв`язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню (рішення ЄСПЛ «Бекчиєв проти Молдови»).

Враховуючи характер інкримінованих обвинуваченому кримінальних правопорушень, дані про його особу, суд приходить до висновку, що ризики та обставини, які були враховані при обранні ОСОБА_3 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, передбачені п. п. 1, 5 ч. 1 ст.177 КПК України та ст.178 КПК України, надають підстави вважати, що останній може переховуватися від суду та продовжувати вчиняти інші кримінальні правопорушення. Отже ризики на сьогодні не зменшилися, таким чином, жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам протиправної поведінки обвинуваченого.

В даному конкретному випадку, продовження строку тримання під вартою виправдано наявністю справжніх інтереси суспільства, які не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважають над принципом поваги до особистої свободи, що узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини.

Приймаючи рішення про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, суд виходить з того, що судове рішення повинно забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Визначення таких прав, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці цінностей суспільства.

Будь-яких даних про зменшення чи відсутність ризиків для застосування обвинуваченому більш м`яких запобіжних заходів, ніж тримання під вартою, в судовому засіданні не встановлено, а тому клопотання обвинуваченого, яке підтримане його захисником, про зміну запобіжного заходу з тримання під вартою на домашній арешт, не підлягає задоволенню.

У рішенні по справі «W проти Швейцарії» від 26.01.1993 року Європейський суд з прав людини зазначив, що врахування тяжкості злочину має свій раціональний зміст, оскільки вона свідчить про ступінь суспільної небезпечності цієї особи та дозволяє спрогнозувати з достатньо високим ступенем імовірності її поведінку, беручи до уваги, що майбутнє покарання за тяжкий злочин підвищує ризик того, що підозрюваний може ухилятись від слідства.

Враховуючи зазначене, застосування запобіжного заходу у виді домашнього арешту, в даному випадку, не забезпечить дієвості кримінального провадження та виконання процесуальних обов`язків обвинуваченим ОСОБА_3 .

Суд також враховує те, що будь-які дані, які б свідчили про неможливість тримання ОСОБА_3 під вартою, сторонами кримінального провадження не надавалися.

Відповідно до вимог ч. 3 ст. 183 КПК України слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов`язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбаченихчастиною четвертоюцієї статті.

Відповідно доч.5ст.182КПК Українирозмір заставивизначається утаких межах щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину, - від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Враховуючи обставини кримінального правопорушення, його тяжкість, дані про особу обвинуваченого, суд вважає, що у даному кримінальному провадженні можливо визначити заставу у розмірі 70 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 187880грн. (70 х 2684гривні - розмір прожиткового мінімуму з 1 січня 2023).

Підстав для зменшення розміру застави суд не вбачає.

За таких обставин суд приходить до висновку про доцільність продовження тримання обвинуваченого під вартою із визначеням застави у розмірі 70 прожиткових мінімумів для працездатних осіб.

Враховуючи викладене, керуючись статтями131-132,176,178,183,193,194,196,331,369-372,376 КПК України, суд,-

П О С Т А Н О В И В :

Запобіжний захід стосовно обвинуваченого ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вигляді тримання під вартою в Державній установі «Київський СІЗО» Міністерство юстиції України продовжити на 60 днів, тобто до 19 травня 2023 включно.

Одночасно визначити ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , заставу в розмірі 70 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб в сумі 187880 грн. (сто вісімдесят сім тисяч вісімсот вісімдесят гривень).

Сума застави у національній грошовій одиниці може бути внесена обвинуваченим, іншою фізичною чи юридичною особою (заставодавцем), на наступний депозитний рахунок:

Територіального управління Державної судової адміністрації в Київській області: UA768201720355259001000018661 Державна казначейська служба України, м. Київ, МФО 820172, отримувач платежу - ТУ ДСА України в Київській області, ідентифікаційний код за ЄДРПОУ - 26268119.

Обвинувачений або заставодавець мають право у будь-який момент часу внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою протягом дії ухвали.

Роз`яснити обвинуваченому, що у разі внесення застави, оригінали документів з відміткою банку, який підтверджує внесення на рахунок коштів має бути наданий уповноваженій службовій особі Державної установи Міністерства юстиції України «Київський слідчий ізолятор».

Після отримання та перевірки протягом одного дня документа, що підтверджує внесення застави, уповноважена службова особа Державної установи Міністерства юстиції України «Київський слідчий ізолятор» негайно має здійснити розпорядження про звільнення обвинуваченого який вніс заставу з-під варти та повідомити усно і письмово прокурора та Білоцерківський міськрайонний суд Київської області.

У разі внесення застави у визначеному судом розмірі звільнити ОСОБА_3 з-під варти.

В разі внесення застави, покласти на ОСОБА_3 наступні обов`язки:

1) з`являтись до суду за першою вимогою;

2) не відлучатись із населеного пункту, в якому він проживає: Київська область, Білоцерківський район, с. Яблунівка, без дозволу суду;

3) повідомляти суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;

4) здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну;

5) уникати спілкування із потерпілими, свідками у даному кримінальному провадженні, а також з іншими особами, які брали участь у якості понятих під час проведення слідчих, процесуальних дій.

У разі внесення застави, встановити двохмісячний строк дії покладених судом обов`язків, починаючи з дня внесення застави.

З моменту звільнення з-під варти у зв`язку з внесенням застави обвинувачений, який вніс таку заставу вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави.

Копію ухвали для виконання направити начальнику ДУ «Київський СІЗО» Міністерства юстиції України та начальнику ІТТ №1 ГУ НП в Київській області.

Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду протягом 5 днів з дня її оголошення.

Суддя ОСОБА_5