Решение № 109181747, 09.02.2023, Дніпровський районний суд міста Києва

Справа №:755/6074/21

Провадження №: 2/755/474/23

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"09" лютого 2023 р. Дніпровський районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді - Катющенко В.П.

при секретарях - Яхно П.А.

за участю: представника позивача - Подольської О.В.

представника відповідача - ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду, в приміщенні Дніпровського районного суду м. Києва, цивільну справу за позовною заявою Акціонерного товариства «Сенс Банк» до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет іпотеки, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач, АТ «Альфа-Банк», звернувся до Дніпровського районного суду м. Києва з позовом, в якому просить суд: звернути стягнення на предмет іпотеки, а саме на: трикімнатну квартиру, загальною площею 115,7 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , що належить ОСОБА_1 в рахунок погашення заборгованості за кредитними договорами № 42.05-07/316 від 26.12.2005 та № 42.06-07/044 від 21.03.2006, а саме: за Договором № 42.05-07/316 від 26.12.2005: за кредитом - 48 065,05 дол. США, за відсотками - 74 065,20 дол. США; за Договором № 42.06-07/044 від 21.03.2006: за кредитом - 22 740,85 дол. США, за відсотками - 31 653,89 дол. США, на користь Акціонерного товариства «Альфа-Банк», 03150, Україна, м. Київ, вулиця Велика Васильківська, 100, ЄДРПОУ - 23494714, МФО 300346, п/р НОМЕР_1 , шляхом проведення прилюдних торгів згідно з ЗУ «Про виконавче провадження», за початковою ціною встановленою на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки проведеної суб`єктом оціночної діяльності/незалежним експертом в сумі 3 735 500,00 грн; стягнути з відповідача на користь позивача судові витрати по сплаті судового збору у сумі 56 032,50 грн.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилався на те, що з 15.10.2019 він є правонаступником щодо всього майна, прав та обов`язків АТ «Укрсоцбанк». Між АКБ СР «Укрсоцбанк» та ОСОБА_1 були укладені кредитні договори 42.05-07/316 від 26.12.2005 та № 42.06-07/044 від 21.03.2006, відповідно до яких відповідач зобов`язався в порядку та на умовах, що визначені договорами повертати кредит. Виплачувати проценти за користування кредитом, сплачувати неустойки та інші передбачені платежі в сумі, строк та на умовах, що передбачені Договорами. Позивач свої зобов`язання за договорами виконав, надавши позичальнику кредит. В результаті неналежного невиконання позичальником умов договорів станом на 04.03.2021 він має заборгованість: за Договором № 42.05-07/316 від 26.12.2005: за кредитом - 48 065,05 дол. США, за відсотками - 74 065,20 дол. США; за Договором № 42.06-07/044 від 21.03.2006: за кредитом - 22 740,85 дол. США, за відсотками - 31 653,89 дол. США, що підтверджується розрахунком заборгованості. З метою забезпечення належного виконання зобов`язання за кредитним договорами між кредитором та позичальником був укладений іпотечний договір № 42.02-11/60 від 21.03.2006, за яким відповідач передав в іпотеку нерухоме майно, а саме: трикімнатну квартиру, загальною площею 115,7 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . На день укладення іпотечного договору вартість предмету іпотеки за згодою сторін становить 749 624,58 грн. Згідно з висновком про вартість майна від 12.03.2021 вартість об`єкта оцінки становить 3 735 500,00 грн, без ПДВ. Відповідно до п. 9 іпотечного договору іпотекодержатель набуває право звернення стягнення на предмет іпотеки у будь-якому з наступних випадків: - у випадку невиконання основного зобов`язання; - у випадку невиконання або неналежного виконання іпотекодавцем умов договору іпотеки; - у інших випадках передбачених законодавством України. Звернення стягнення на предмет іпотеки може бути здійснено іпотекодержатель, у тому числі, за рішенням суду.

09.11.2021 Дніпровським районним судом м. Києва ухвалено заочне рішення про задоволення позову Акціонерного товариства «Альфа-Банк» до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет іпотеки та в рахунок погашення заборгованості ОСОБА_1 за кредитними договорами № 42.05-07/316 від 26.12.2005 та № 42.06-07/044 від 21.03.2006, а саме: за Договором № 42.05-07/316 від 26.12.2005: за кредитом - 48 065,05 дол. США, за відсотками - 74 065,20 дол. США; за Договором № 42.06-07/044 від 21.03.2006: за кредитом - 22 740,85 дол. США, за відсотками - 31 653,89 дол. США, на користь Акціонерного товариства «Альфа-Банк» звернуто стягнення на предмет іпотеки, а саме на: трикімнатну квартиру, загальною площею 115,7 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , та належить ОСОБА_1 на праві приватної власності на підставі Свідоцтва про право власності Серії НОМЕР_2 від 10.01.2009, виданого Головним управлінням житлового забезпечення Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), згідно з Наказом Головного управління житлового забезпечення від 25.11.2008 № 2087-С/КІ, право власності на яке зареєстроване згідно з Реєстраційним написом Київського міського бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об`єкти нерухомого майна від 14.01.2009 в реєстровій книзі № 556-18 за реєстровим № 45456, шляхом проведення прилюдних торгів згідно з Законом України «Про виконавче провадження», за початковою ціною встановленою на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки проведеної суб`єктом оціночної діяльності/незалежним експертом в сумі 3 735 500,00 грн.. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Альфа-Банк» судові витрати по сплаті судового збору у сумі 56 032 (п`ятдесят шість тисяч тридцять дві) грн 50 коп.

Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 19.01.2022 поновлено відповідачу ОСОБА_1 строк на подачу заяви про перегляд заочного рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 09.11.2021 та прийнято до розгляду заяву відповідача ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 09.11.2021 у цивільній справі за позовом Акціонерного товариства «Альфа-Банк» до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет іпотеки, призначено її до розгляду.

21.06.2022 до суду від представника відповідача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, до якого було долучено на підтвердження обґрунтованості доводів заяви про перегляд заочного рішення у справі, а саме в частині заперечення відповідачем факту вручення йому 06.09.2021 поштового відправлення та факту належності йому підпису в графі «особисто» на повідомленні про вручення рекомендованого поштового відправлення, висновку експерта № 854/03/2022 за результатами проведення почеркознавчої експертизи від 31.03.2022.

Ухвалою Дніпровського районного суду від 21.06.2022 заява ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 09.11.2021 у цивільній справі за позовом Акціонерного товариства «Альфа-Банк» до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет іпотеки задоволена; скасовано заочне рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 09.11.2021 у цивільній справі №755/6074/21 за позовом Акціонерного товариства «Альфа-Банк» до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет іпотеки; визначено про розгляд справи за правилами загального позовного провадження; призначити справу до підготовчого судового засідання в приміщенні Дніпровського районного суду м. Києва на 26.07.2022; учасникам справи встановлено процесуальні строки для подачі заяв по суті справи.

26.07.2022 до суду від представника відповідача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 надійшов відзив на позовну заяву, у якому сторона відповідача проти позову заперечує та просить відмовити у його задоволенні, застосувати наслідки спливу позовної давності та стягнути з позивача на користь відповідача понесені судові витрати. Як на підставу заперечення проти позовних вимог сторона відповідача посилалася на те, що Між Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк» та ОСОБА_1 укладено договір кредиту №42.05-07/316 від 26.12.2005 року, за умовами якого кредитор зобов`язався надати позичальнику на умовах цього договору грошові кошти в сумі 70 950,00 доларів США, а позичальник зобов`язався прийняти, належним чином використати та повернути кредит, а також сплатити проценти за користування кредитом в розмірі 12,5 процентів річних на рік в порядку, на умовах та в строки, визначені цим договором. Також сторонами було укладено ряд додаткових угод до договору кредиту, зокрема: додаткова угода № 1 від 25.06.2009, якою сторони збільшили процентну ставку до 14,00 процентів річних, починаючи з 03.11.2008 та узгодили графік погашення кредиту, з кінцевим терміном погашення суми основної заборгованості до 25.12.2020; додатковий договір №2 від 08.10.2014, яким сторони погодили змінити порядок сплати заборгованості за договором; договір про внесення змін №3 від 13.11.2014, яким у зв`язку з переходом кредитора на нове програмне обслуговування сторони дійшли згоди договір кредиту викласти в нові редакції, а саме: кредитор зобов`язався надати позичальнику на умовах цього договору грошові кошти в сумі 49 065,05 доларів США, а позичальник зобов`язався прийняти, належним чином використати та повернути кредит, а також сплатити проценти за користування кредитом в розмірі 14,00 процентів річних на рік в порядку, на умовах та в строки, визначені цим договором; договір про внесення змін № 4 від 13.11.2014. Крім того, 21.03.2006 між ОСОБА_1 укладено договір кредиту № 42.06-07/044, за умовами якого кредитор зобов`язався надати позичальнику на умовах цього договору грошові кошти в сумі 33 211,00 євро, а позичальник зобов`язався прийняти, належним чином використати та повернути кредит, а також сплатити проценти за користування кредитом в розмірі 10,5 процентів річних на рік в порядку, на умовах та в строки, визначені цим договором. Також сторонами було укладено ряд додаткових угод до договору кредиту, зокрема: додаткова угода № 1 від 25.06.2009, якою сторони збільшили процентну ставку до 13,00 процентів річних, починаючи з 03.11.2008, та узгодили графік погашення кредиту, з кінцевим терміном погашення суми основної заборгованості до 20.03.2021; додатковий договір № 2 від 08.10.2014, яким сторони погодили змінити порядок сплати заборгованості за договором; договір про внесення змін №3 від 13.11.2014, яким у зв`язку з переходом кредитора на нове програмне обслуговування сторони дійшли згоди договір кредиту викласти в нові редакції, а саме: кредитор зобов`язався надати позичальнику на умовах цього договору грошові кошти в сумі 23 370,85 евро, а позичальник зобов`язався прийняти, належним чином використати та повернути кредит, а також сплатити проценти за користування кредитом в розмірі 13,00 процентів річних на рік в порядку, на змовах та в строки, визначені цим договором; договір про внесення змін №4 від 13.11.2014. З метою забезпечення належного виконання зобов`язання за договорами кредиту № 42.05-07/316 від 26.12.2005 та № 42.06-07/044 від 21.03.2006 між кредитором АКБ СР «Укрсоцбанк» та позичальником ОСОБА_1 , укладено іпотечний договір №42.02-11/60 від 21.03.2006, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу, Марченко О.І., за реєстровим № 3-125, відповідно до якого іпотекодавець передав іпотекодержателю в іпотеку нерухоме майно, а саме: трикімнатну квартиру, загальною площею 115,7 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 . Згідно з пунктом 4.1. договору іпотеки №42.02-11/60 від 21.03.2006 у разі невиконання »бо неналежного виконання іпотекодавцем основних зобов`язань, іпотекодержатель має право вдовольнити свої забезпечені іпотекою вимоги шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Пунктом 4.2. іпотечного договору визначено право іпотекодержателя вимагати довгострокового виконання основних зобов`язань іпотекодавцем, у разі порушення обов`язків, встановлених договором, а в разі його не виконання - звернути стягнення на предмет іпотеки. Відповідно до підпункту 4.5. іпотечного договору іпотекодержатель за своїм вибором вертає стягнення на предмет іпотеки в один із наступних способів: на підставі рішення суду; або на підставі виконавчого напису нотаріуса; або шляхом передачі Іпотеко держателю права власності на предмет іпотеки в рахунок з конання забезпечених іпотекою зобов`язань в порядку встановленому статтею 37 Закону України «Про іпотеку»; або шляхом продажу предмета іпотеки Іпотекодержателем від свого імені будь-якій собі-покупцеві на підставі договору купівлі-продажу в порядку встановленому статтею 38 Закону України «Про іпотеку»; шляхом організації іпотекодержателем продажу предмета іпотеки через укладення договору купівлі-продажу предмета іпотеки між іпотекодавцем та відповідним покупцем в порядку встановленому статтею 6 Закону України «Про іпотечне кредитування, операції з консолідованим іпотечним боргом та іпотечні сертифікати».

У разі звернення стягнення на предмет іпотеки на підставі рішення суду, реалізація предмета іпотеки здійснюється у спосіб, зазначений у відповідному рішення суду, а саме: шляхом продажу предмета іпотеки Іпотекодержателем від свого імені будь-якій особі- покупцеві на підставі договору купівлі-продажу в порядку встановленому статтею 38 Закону України «Про іпотеку»; або шляхом продажу на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження (пп. 4.6.2. п. 4.6.1. іпотечного договору). Пунктом 4.7. іпотечного договору визначено, що у разі звернення стягнення на предмет іпотеки на підставі виконавчого напису нотаріуса, реалізація предмета іпотеки здійснюється шляхом продажу на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження.

Разом із тим, зазначає про те, що ухвалюючи заочне рішення про задоволення позову Акціонерного товариства «Альфа-Банк» та звертаючи стягнення на предмет іпотеки в рахунок погашення боргу ОСОБА_1 за кредитними договорами, яка нарахована станом на 04.03.2021, в тому числі і по відсотках за кредитними договорами, суд не врахував наступного: заочним рішенням Дніпровського районного суду міста Києва від 23.05.2016 у справі № 755/4605/16-ц позов первісного кредитора - Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором № 42.06-07/044 від 21.03.2006 уже задоволено та достроково стягнуто усю заборгованість позичальника за кредитним договором, яка станом на 11.12.2015 становила 48 296,01 євро, що за курсом НБУ еквівалентно складало 1 235 023,18 грн; заочним рішенням Дніпровського районного суду міста Києва від 23.05.2016 року у справі № 755/4286/16-ц позов первісного кредитора - Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором № 42.05-07/316 від 26.12.2005 також задоволено та достроково стягнуто усю заборгованість позичальника за кредитним договором, яка станом на 11.12.2015 становила 109 623,62 дол. США, що за курсом НБУ еквівалентно складало 2 561 719,62 грн;

Крім того, посилається на те, що 31.10.2017 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Чуловським Володимиром Анатолійовичем в інтересах Банку вчинено виконавчий напис за реєстровим №24291, яким з ОСОБА_1 стягнуто заборгованість за кредитним договором №42.06-07/044 від 21.03.2006 в розмірі 44 335,22 євро за період з 26.10.2015 року по 26.10.2017 року, який в подальшому в судовому порядку був визнаним таким, що не підлягає виконанню (справа № 752/8645/18); 28.02.2018 приватним нотаріусом міського нотаріального округу Чуловським Володимиром Анатолійовичем в інтересах Банку вчинено виконавчий напис за реєстровим № 3249, яким звернуто стягнення на предмет іпотеки - квартиру АДРЕСА_3 в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № 42.06-07/044 від 21.03.2006 та за кредитним договором № 42.05-07/316 від 26.12.2005 на загальну суму 4 017 409,76 грн за період з 11.10.2015 по 11.10.2017 .

Також, сторона відповідача вказує на те, що у кредитному договорі № 42.05-07/316 від 26.12.2005, з урахуванням змін і доповнень, сторони погодили кінцевий термін повернення кредиту до 25.12.2020; у кредитному договорі №42.06-07/044 від 21.03.2006, з урахуванням змін і доповнень, сторони погодили кінцевий термін повернення кредиту до 20.03.2021. Натомість, до закінчення строку дії кредитних договорів, а саме у березні 2016 року Публічне акціонерне товариства «Укрсоцбанк», правонаступником якого є позивач у цій справі, звернулось до суду із позовами про дострокове стягнення заборгованості за кредитними договорами №42.05-07/316 від 26.12.2005 та №42.06-07/044 від 21.03.2006, які були задоволені заочними рішеннями Дніпровського районного суду міста Києва від 23.05.2016 за якими з позичальника достроково стягнуто заборгованість у розмірі 48 296,01 Євро за кредитним договором №42.06-07/044 від 21.03.2006 та 109 623,62 дол. США за кредитним договором № 42.05-07/316 від 26.12.2005.

Такими діями, на думку позивача, кредитор на власний розсуд змінив умови основного зобов`язання, зокрема, щодо строку дії договору. Отже, фактично, після закінчення строку кредитування, який було змінено Публічним акціонерним товариством «Укрсоцбанк» у березні 2016 року, останнє продовжило нараховувати позичальнику заборгованість за кредитним договором, зокрема, проценти за користування кредитними коштами до березня 2021 року, що підтверджується наданим банком розрахунком заборгованості станом на 04.03.2021. Крім того, 28.02.2018 кредитор уже звернув стягнення на іпотечне майно на підставі виконавчого напису нотаріуса (у один із способів визначених пунктом 4.5. іпотечного договору), чим використав право на погашення заборгованості, що виникла у зв`язку з невиконанням умов кредитних договорів, а відтак повторне звернення стягнення на іпотечне майно з тих самих підстав нормами чинного законодавства України не передбачено.

Крім того, звертали увагу суду на те, що відповідно до підпункту 4.5. іпотечного договору сторони обумовили, що іпотекодержатель за своїм вибором звертає стягнення на предмет іпотеки лише в один із наступних способів: на підставі рішення суду (п. 4.5.1.); або на підставі виконавчого напису нотаріуса (п. 4.5.2.), тобто положеннями іпотечного договору сторони визначили порядок та спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки. Якщо у законі і договорі по різному урегульовано питання звернення стягнення на предмет іпотеки, то застосовуються вимоги договору, якщо такі не протирічать закону чи не заборонені законом. Отже подвійне стягнення на предмет іпотеки двома різними особами прямо суперечить умовам укладеного сторонами іпотечного договору. Позивач мав право згідно з положеннями частин першої-третьої статті 442 ЦПК України бути заміненим як сторона виконавчого провадження за вже винесеним рішенням суду, а не повторно звертати стягнення на предмет іпотеки. (Із висновку ВП ВС у постанові від 13.03.2019 р. у справі № 202/30/17).

Крім того, сторона відповідача вказує про те, що згідно із частиною першою статті 7 Закону України «Про іпотеку» за рахунок предмета іпотеки іпотеко держатель має право задовольнити свою вимогу за основним зобов`язанням у повному обсязі або в частині, встановленій іпотечним договором, що визначена на час виконання цієї вимоги, включаючи сплату процентів, неустойки, основної суми боргу та будь-якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачене умовами договору, що обумовлює основне зобов`язання. Зокрема, частиною першою цієї статті передбачено, що в разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов`язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов`язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених статтею 12 цього Закону. Отже, чинним законодавством передбачено право іпотекодержателя задовольнити забезпечені іпотекою вимоги за рахунок предмета іпотеки у випадку невиконання або неналежного виконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання. Частина перша статті 35 Закону України «Про іпотеку» передбачає, що в разі порушення основного зобов`язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. В цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов`язань, вимога про виконання порушеного зобов`язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі прийняти рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Пред`явивши вимогу про повне дострокове погашення заборгованості за кредитом, сплату відсотків за користування кредитом та пені, кредитор відповідно до частини другої статті 1050 ЦК України змінив строк виконання основного зобов`язання, а тому перебіг позовної давності за вимогами банку про повернення кредиту та платежів за ним почався з наступного дня, зазначеного кредитором у вимозі про дострокове повернення кредиту як кінцевого строку виконання її умов. Право задовольнити забезпечені іпотекою вимоги за рахунок предмета іпотеки виникло в кредитора у зв`язку з невиконанням боржником вимоги про дострокове повернення кредиту в повному обсязі. При цьому таке право згідно з умовами укладених договорів виникає через тридцять календарних днів з дати одержання позичальником відповідної вимоги та за умови її невиконання. Позивач міг пред`явити позов до іпотекодавця протягом трьох років, починаючи від дати невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання (тридцять перший день після отримання вимоги про дострокове повернення кредиту в повному обсязі), однак не зробив цього, що свідчить про пропуск позивачем позовної давності.

Наведені обставини справи та докази, що долучались до матеріалів справи, на думку відповідача, повністю підтверджують необґрунтованість вимог позовної заяви та свідчать про наявність підстав для відмови в задоволенні позову.

Інших заяв по суті справи від учасників справи не надійшло.

Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 19.09.2022 закрито підготовче провадження у справі та справа призначена до судового розгляду по суті, у судове засідання викликано сторін по справі.

У судовому засіданні 16.01.2023 прийнята заява позивача про зміну найменування позивача та судом було зобов`язано сторону позивача подати до суду докази на підтвердження номеру квартири, оскільки судом було встановлено про наявність розбіжностей у номері квартири за іпотечним договором та виконавчим написом нотаріуса. В подальшому, на виконання вказаної ухвали суду стороною позивача було подано клопотання про долучення доказів, до якого долучено копію договору про внесення змін № 2 від 25.06.2009 року до Іпотечного договору від 21.03.2006 року № 42.02-11/60 та копію довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомості щодо суб`єкта станом на 24.01.2023.

Представник позивача АТ «Сенс Банк» - Подольська О.В. в судовому засіданні підтримала заявлений позов та просила його повністю задовольнити, з викладених у ньому підстав.

Представник відповідача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 у судовому засіданні проти позову заперечив, просив у його задоволенні відмовити, з підстав викладених у відзиві. Крім того, просив стягнути із позивача понесені стороною відповідача судові витрати.

Суд, вислухавши позиції сторін, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини на яких вони ґрунтуються, у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, оцінивши наявні у справі докази в їх сукупності, встановив наступні обставини та дійшов до наступних висновків.

Так, судом було встановлено, що між Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку «УКРСОЦБАНК» та ОСОБА_1 було укладено договір кредиту №42.05-07/316 від 26.12.2005, за умовами якого кредитор зобов`язався надати позичальнику на умовах цього договору грошові кошти в сумі 70 950,00 доларів США, а позичальник зобов`язався прийняти, належним чином використати та повернути кредит, а також сплатити проценти за користування кредитом в розмірі 12,5 процентів річних на рік в порядку, на умовах та в строки, визначені цим договором. Також сторонами було укладено ряд додаткових угод до договору кредиту, зокрема: додаткова угода № 1 від 25.06.2009, якою сторони збільшили процентну ставку до 14,00 процентів річних, починаючи з 03.11.2008, та узгодили графік погашення кредиту, з кінцевим терміном погашення суми основної заборгованості до 25.12.2020; додатковий договір № 2 від 08.10.2014, яким сторони погодили змінити порядок сплати заборгованості за договором; договір про внесення змін № 3 від 13.11.2014, яким у зв`язку з переходом кредитора на нове програмне обслуговування сторони дійшли згоди договір кредиту викласти в нові редакції, а саме: кредитор зобов`язався надати позичальнику на умовах цього договору грошові кошти в сумі 49 065,05 доларів США, а позичальник зобов`язався прийняти, належним чином використати та повернути кредит, а також сплатити проценти за користування кредитом в розмірі 14,00 процентів річних на рік в порядку, на умовах та в строки, визначені цим договором; договір про внесення змін № 4 від 13.11.2014 (а.с. 5-24).

Крім того, 21.03.2006 між Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку «УКРСОЦБАНК» та ОСОБА_1 було укладено договір кредиту №42.06-07/044, за умовами якого кредитор зобов`язався надати позичальнику на умовах цього договору грошові кошти в сумі 33 211,00 євро, а позичальник зобов`язався прийняти, належним чином використати та повернути кредит, а також сплатити проценти за користування кредитом в розмірі 10,5 процентів річних на рік в порядку, на умовах та в строки, визначені цим договором. Також сторонами було укладено ряд додаткових угод до договору кредиту, зокрема: додаткова угода № 1 від 25.06.2009, якою сторони збільшили процентну ставку до 13,00 процентів річних, починаючи з 03.11.2008, та узгодили графік погашення кредиту, з кінцевим терміном погашення суми основної заборгованості до 20.03.2021; додатковий договір № 2 від 08.10.2014, яким сторони погодили змінити порядок сплати заборгованості за договором; договір про внесення змін № 3 від 13.11.2014, яким у зв`язку з переходом кредитора на нове програмне обслуговування сторони дійшли згоди договір кредиту викласти в нові редакції, а саме: кредитор зобов`язався надати позичальнику на умовах цього договору грошові кошти в сумі 23 370,85 євро, а позичальник зобов`язався прийняти, належним чином використати та повернути кредит, а також сплатити проценти за користування кредитом в розмірі 13,00 процентів річних на рік в порядку, на умовах та в строки, визначені цим договором; договір про внесення змін № 4 від 13.11.2014 (а.с. 25-39).

Сторонами не заперечується, що позивач виконав свої зобов`язання за договорами та надав відповідачу грошові кошти, а останній зобов`язувався їх повернути у порядку та на умовах, визначених договором.

Згідно зі ст.ст. 526, 530, 610, ч. 1 ст. 612 ЦК України зобов`язання повинні виконуватись належним чином, у встановлений термін, відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно з ч. 1 ст. 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до ст. 625 цього Кодексу. Якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, яка залишилася, та сплати процентів, належних йому.

Так, судом було встановлено, що заочним рішенням Дніпровського районного суду міста Києва від 23.05.2016 у справі № 755/4605/16-ц позов Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості задоволено та стягнуто солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_3 на користь Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» заборгованість за договором кредиту № 42.06-07/044 від 21.03.2006 станом на 11.12.2015 у розмірі 48 296 (сорок вісім тисяч двісті дев`яносто шість) Євро 01 євроцентів, що за курсом НБУ еквівалентно 1 235 023 (один мільйон двісті тридцять п`ять тисяч двадцять три) грн. 18 коп.

Крім того, заочним рішенням Дніпровського районного суду міста Києва від 23.05.2016 у справі № 755/4286/16-ц позов первісного кредитора - Публічного акціонерного товариства задоволено та стягнуто з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» заборгованість за кредитним договором № 42.05-07/316 від 26.12.2005 станом на 11.12.2015, яка складає 109 623 (сто дев`ять тисяч шістсот двадцять три) доларів 62 центів США, що в еквіваленті за курсом НБУ складає 2 561 719 (два мільйони п`ятсот шістдесят одна тисяча сімсот дев`ятнадцять) грн. 62 коп.

З метою забезпечення належного виконання зобов`язання за договорами кредиту № 42.05-07/316 від 26.12.2005 та № 42.06-07/044 від 21.03.2006 між кредитором АКБ СР «УКРСОЦБАНК» та позичальником, яким є ОСОБА_1 , укладено іпотечний договір № 42.02-11/60 від 21.03.2006, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу, Марченко О.І., за реєстровим № з-125, відповідно до якого іпотекодавець передав іпотекодержателю в іпотеку нерухоме майно, а саме: трикімнатну квартиру, загальною площею 115,7 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . Вартість предмета іпотеки за згодою сторін становить 749 624,58 грн (а.с. 40-42).

Також, сторонами були укладені договори про внесення змін до іпотечного договору, зокрема.

За договором про внесення змін № 1 від 25.06.2009 до іпотечного договору 42.02-11/60 від 21.03.2006 сторони привели п. 1.3.1 та п. 1.4.1 іпотечного договору у відповідність до досягнутої згоди за кредитними договорами про збільшення строку кредитування (а.с. 43, 44).

За договором про внесення змін № 2 від 25.06.2009 до іпотечного договору 42.02-11/60 від 21.03.2006 сторони внесли зміни та доповнення до п.п. 1.10, 2.1.9 іпотечного договору, у зв`язку з державною реєстрацією зі іпотекодавцем права власності на предмет іпотеки, за яким предмет іпотеки було змінено на нерухоме майно, а саме: трикімнатну квартиру АДРЕСА_4 (а.с. 45).

Згідно з п. 4.1 договору іпотеки № 42.02-11/60 від 21.03.2006 у разі невиконання або неналежного виконання іпотекодавцем основних зобов`язань, іпотекодержатель має право задовольнити свої забезпечені іпотекою вимоги шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Відповідно до пп. 4.5.1 п. 4.5 іпотечного договору іпотекодержатель за своїм вибором звертає стягнення на предмет іпотеки в один із наступних способів, зокрема: на підставі рішення суду: або на підставі виконавчого напису нотаріуса.

15.03.2021 банк звернувся до позичальника з вимогою про усунення порушень, вимогою про добровільне виселення. Відповідно до вимоги банк вимагав від позичальника протягом 30 днів або сплатити заборгованість по кредиту та відсотках за користування кредитом, яка станом на дату розрахунку становила у загальному розмірі 54 394,74 євро за договором 42.06-07/044 від 21.03.2006 та 122 130,25 доларів США за договором 42.05-07/316, або добровільне звільнення всіма мешканцями житлового приміщення, що є предметом іпотеки. Крім того, зазначеною вимогою боржника було повідомлено, що у разі невиконання зазначеної вимоги, банк розпочне звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до Закону України «Про іпотеку», шляхом подачі до суду позову про звернення стягнення на предмет іпотеки або вчинення виконавчого напису нотаріуса (а.с. 46, 47).

Звертаючись до суду з позовом АТ «Альфа-Банк» посилалося на те, що у зв`язку з неналежним виконанням позичальником своїх зобов`язань станом на 04.03.2021 утворилася заборгованість у загальному розмірі 54 394,74 євро за договором 42.06-07/044 від 21.03.2006 та 122 130,25 доларів США за договором 42.05-07/316, тому для задоволення вимог кредитора необхідно звернути стягнення на предмет іпотеки в рахунок погашення заборгованості у відповідності до умов іпотечного договору № 42.02-11/60 від 21.03.2006, шляхом проведення прилюдних торгів згідно з Законом України «Про виконавче провадження», за початковою ціною встановленою на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки проведеної суб`єктом оціночної діяльності/незалежним експертом в сумі 3 735 500,00 грн.

У ч. 1 ст. 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно з ч. 1 ст. 627 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Статтею 628 ЦК України визначено, що зміст договору, який становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

За нормами ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно з п. 4.1. Іпотечного договору, у разі невиконання або неналежного виконання іпотекодавцем основних зобов`язань, іпотекодержатель має право задовольнити свої забезпечені іпотекою вимоги шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Так, у п. 4.2. Іпотечного договору визначено, що у разі порушення іпотекодавцем обов`язків, встановлених цим договором, іпотекодержатель має право вимагати дострокового виконання основних зобов`язань, а в разі його невиконання - звернути стягнення на предмет іпотеки.

У відповідності до положень п. 4.5. Іпотечного договору, іпотекодержатель за своїм вибором звертає стягнення на предмет іпотеки в один із наступних способів: на підставі рішення суду; або на підставі виконавчого напису нотаріуса; або шляхом передачі Іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання забезпечених іпотекою зобов`язань в порядку встановленому статтею 37 Закону України «Про іпотеку»; або шляхом продажу предмета іпотеки Іпотекодержателем від свого імені будь-якій собі-покупцеві на підставі договору купівлі-продажу в порядку встановленому статтею 38 Закону України «Про іпотеку»; або шляхом організації іпотекодержателем продажу предмета іпотеки через укладення договору купівлі-продажу предмета іпотеки між іпотекодавцем та відповідним покупцем в порядку встановленому статтею 6 Закону України «Про іпотечне кредитування, операції з консолідованим іпотечним боргом та іпотечні сертифікати».

Вбачається, що сторони, підписавши іпотечний договір, обумовили всі його умови та визначили способи звернення стягнення на предмет іпотеки, у разі невиконання іпотекодавцем основних зобов`язань за кредитним договором.

У статті 204 ЦК України закріплено презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили.

Таким чином, у разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а створені обов`язки підлягають виконанню.

Звертаючись до суду із даним позовом, позивач вказував на те, що позичальником своїх зобов`язань до договорами не було виконано, що стало підставою для звернення до суду із позовом про звернення стягнення на предмет іпотеки на підставі рішення суду.

В силу ст. 525, 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору; одностороння відмова від його виконання не допускається.

Відповідно до ч.1 ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом. Правові наслідки порушення зобов`язання, забезпеченого іпотекою, передбачені Законом України «Про іпотеку».

Статтею 1 Закону України «Про іпотеку» передбачено, що іпотека - вид забезпечення виконання зобов`язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Право Іпотекодержателя звернутись у будь-який час за захистом своїх порушених прав до суду у встановленому законом порядку встановлене Конституцією України та ст.35 Закону України «Про іпотеку».

Згідно з ч.1 ст.7 Закону України «Про іпотеку», за рахунок предмета іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити свою вимогу за основним зобов`язанням у повному обсязі або в частині, встановленій іпотечним договором, включаючи сплату процентів, неустойки, основної суми боргу та будь-якого збільшення цієї суми, яке прямо передбачено умовами договору, що обумовлює основне зобов`язання.

У ст. 33 Закону України «Про іпотеку» передбачені підстави для звернення стягнення на предмет іпотеки. Так, за змістом ч. 1 ст. 33 Закону України «Про іпотеку», яка кореспондує ст. 589 ЦК України, у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов`язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов`язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених ст.12 цього Закону.

Відповідно до ч.3 ст. 33 Закону України «Про іпотеку», звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

Законом передбачено чітко визначені способи звернення стягнення на предмет іпотеки в разі невиконання чи неналежного виконання забезпеченого іпотекою зобов`язання.

Великою Палатою Верховного Суду у Постанові від 29.05.2019 по справі 310/11024/15-ц зроблено наступні висновки.

Закон визначає такі способи звернення стягнення на предмет іпотеки (ч. 3 ст. 33 Закону України «Про іпотеку»): судовий (звернення стягнення на предмет іпотеки на підставі рішення суду); позасудовий: захист прав нотаріусом (звернення стягнення на предмет іпотеки на підставі виконавчого напису нотаріуса) або самозахист (згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя).

Способами задоволення вимог іпотекодержателя під час звернення стягнення на предмет іпотеки на підставі рішення суду (стаття 39 Закону України «Про іпотеку») є: реалізація предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів (статті 41-47 Закону України «Про іпотеку»); продаж предмета іпотеки іпотекодержателем будь-якій особі-покупцеві (стаття 38 Закону України «Про іпотеку»).

Способами задоволення вимог іпотекодержателя під час звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідного застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками, є передача іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання у порядку, встановленому статтею 37 цього Закону; право іпотекодержателя від свого імені продати предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу у порядку, встановленому статтею 38 цього Закону (частина третя статті 36 Закону України «Про іпотеку»).

У разі порушення основного зобов`язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. У цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов`язань, вимога про виконання порушеного зобов`язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі прийняти рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору (частина перша статті 35 Закону України «Про іпотеку»).

Положення вказаної частини не є перешкодою для реалізації права іпотекодержателя звернутись у будь-який час за захистом своїх порушених прав до суду у встановленому законом порядку (частина друга статті 35 Закону України «Про іпотеку»).

З Іпотечного договору № 42.02-11/60 від 21.03.2006 вбачається, що сторонами було погоджено, та визначено способи, та порядок звернення стягнення на предмет іпотеки, у разі невиконання позичальником зобов`язань за кредитним договором. Так, сторони визначили, що іпотекодержатель за своїм вибором звертає стягнення на предмет іпотеки в один із способів, що визначені у п. 4.5. статті 4 Іпотечного договору.

Судом під час розгляду даної цивільної справи було встановлено, що звертаючись до суду із даним позовом позивачем не було повідомлено суд про всі обставини у справі.

Так, судом було встановлено, що у порядку позасудового врегулювання спору, кредитор звернувся до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Чуловського В.А. та 28.02.2018 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Чуловським В.А., вчинено виконавчий напис, зареєстрований в реєстрі за № 3249, про звернення стягнення на предмет іпотеки на квартиру АДРЕСА_3 в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № 42.06-07/044 від 21.03.2006 та за кредитним договором № 42.05-07/316 від 26.12.2005 на загальну суму 4 017 409, 76 грн. за період 11.10.2015 по 11.10.2017, боржником за якими є ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 .

Як на підставу вчинення виконавчого напису, приватний нотаріус посилався на статті 87-91 ЗУ «Про нотаріат», глави 16 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України та Переліку документів, за якими стягнення заборгованості проводиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженого постановою КМУ від 29 червня 1999 року №1172.

З наведеного убачається, що іпотекодержатель задовольнив свої вимоги у один із способів звернення стягнення на предмет іпотеки, а саме: на підставі виконавчого напису нотаріуса, що сторонами було обумовлено в укладеному договорі, відтак у такий спосіб задовольнив свої вимоги за Іпотечним договором № 42.02-11/60 від 21.03.2006. При цьому, позивач про вказані обставини суд не повідомив, що свідчить про намір позивача задовольнити вимоги у інший (додатковий) спосіб, що суперечить умовам договору, а саме пункту 4.5. статті 4 Іпотечного договору, де сторонами було погоджено, що іпотекодержатель за своїм вибором звертає стягнення на предмет іпотеки в один із способів, який іпотекодержателем використаний, що стало підставою для відмови у задоволенні позовних вимог.

Однією із основоположних засад цивільного законодавства є добросовісність (пункт 6 статті 3 ЦК України), тому дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними. Тобто відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.

Відповідно до ч. 1, 3 ст.12 Цивільного процесуального кодексу України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з ч. 2 ст. 13 Цивільного процесуального кодексу України збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

За нормою ч. 1 ст. 81 Цивільного процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Статтею 89 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Аналізуючи вищевикладені обставини, оцінюючи надані суду докази в їх сукупності, суд доходить висновку про відмову у задоволенні позову Акціонерного товариства «Сенс Банк» до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет іпотеки, з огляду на відсутність правових підстав для задоволення даного позову.

У зв`язку з відмовою у задоволенні позову, у суду відсутні підстави для стягнення із відповідача на користь позивача судових витрат у порядку ст. 141 Цивільного процесуального кодексу України.

Відповідно до ч.8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

За вимог п.5 ч. 7 ст. 265 ЦПК України у разі необхідності в резолютивній частині також вказується про: призначення судового засідання для вирішення питання про судові витрати, дату, час і місце його проведення; строк для подання стороною, за клопотанням якої таке судове засідання проводиться, доказів щодо розміру понесених нею судових витрат.

За вказаних обставин, суд вважає за необхідне призначити судове засідання для вирішення питання про судові витрати понесені позивачами та встановити позивачу строк на подання доказів щодо їх розміру.

На підставі викладеного та керуючись Законом України «Про іпотеку», ст.ст. 509, 525-526, 530, 553-554, 546, 572, 575, 589, 611, 612, 625, 1048, 1054-1055 Цивільного кодексу України, ст.ст. 2, 10, 49, 76, 77-81, 89, 141, 209, 210, 223, 247, 265, 274, 279, 280, 354 ЦПК України, суд -

У Х В А Л И В:

В позові Акціонерного товариства «Сенс Банк» (код ЄДРПОУ: 23494714, м. Київ вул. В.Васильківська, 100) до ОСОБА_1 (РНОПКК: НОМЕР_3 , АДРЕСА_2 ) про звернення стягнення на предмет іпотеки - відмовити.

Призначити судове засідання для вирішення питання про судові витрати на 16.02.2023 на 10:30 год., в приміщенні Дніпровського районного суду м. Києва (м. Київ вул. Пластова, 3 кб. 39).

Встановити відповідачу строк для подання доказів щодо розміру понесених ним судових витрат - до 10:00 год. 14.02.2023.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.

Повний текст рішення складений 20.02.2023.

Суддя: