Решение № 108948902, 02.02.2023, Голосіївський районний суд міста Києва

Справа № 757/76933/17-ц

Провадження № 2/752/1506/23

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

02.02.2023 року Голосіївський районний суд міста Києва

у складі головуючого по справі судді - Мазура Ю.Ю.,

за участю секретаря - Луценко А.В.,

розглянувши у відкритому засіданні в приміщенні суду в м. Києві в порядку загального позовного провадження справу за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Сенс банк», третя особа Національний Банк України про стягнення грошових коштів,

В С Т А Н О В И В :

Заочним рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 13.05.2021 позов ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Альфа-Банк», третя особа Національний Банк України про стягнення грошових коштів - задоволено; стягнуто з Акціонерного товариства «Альфа-Банк» на користь ОСОБА_1 пеню за несвоєчасне надання послуги за гривневою кредитною лінією в розмірі 3504000 (три мільйона п`ятсот чотири тисячі) грн 00 коп., стягнуто з Акціонерного товариства «Альфа-Банк» на користь ОСОБА_1 пеню (у розмірі 3% вартості ненаданої послуги за кожен день прострочення) у розмірі 525600 (п`ятсот двадцять п`ять тисяч шістсот) доларів США 00 центів США, збиток, що поніс відповідач від продажу предмета застави в розмірі 125578 (сто двадцять п`ять тисяч п`ятсот сімдесят вісім) доларів США 94 центи США, подвійну переплату в розмірі 113442 (сто тринадцять тисяч чотириста сорок два) долари США 18 центів США, а всього 764621 (сімсот шістдесят чотири тисячі шістсот двадцять один) долар США 12 центів США, стягнуто з Акціонерного товариства «Альфа-Банк» на користь держави судовий збір у розмірі 640 (шістсот сорок) грн. 00 коп.

Ухвалою Голосіївського районного суду від 19.07.2021 скасовано заочне рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 13 травня 2021 по цивільній справі № 752/76933/17-ц, за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Альфа-Банк», третя особа Національний Банк України про стягнення грошових коштів та призначено підготовче засідання.

Свої вимоги обґрунтовує тим, що 28.02.2008 позивач придбав у відповідача послугу з надання кредиту та уклав з відповідачем відповідні договори. При цьому, позивач наперед сплатив повну вартість за послуги, що мали надаватись йому відповідачем. 10.10.2008 позивач купив у відповідача другу кредитну лінію. Загалом позивачем було закуплено послуги з надання кредиту у розмірі 500000 грн та 60000 доларів США. Гарантією повернення позивачем кредитних коштів була застава майна. Кредитні кошти позивачу були потрібні на добудову приватного будинку. Продавши позивачу послугу, відповідач вже з 13.10.2008 перестав виконувати свої зобов`язання та перестав надавати послугу з ндання коштів з кредитної лінії. У 2011 році працівники відповідача подали заяву до приватного нотаріуса, який посвідчував іпотеку квартири та отримали у нього виконавчий напис на стягнення боргу за рахунок квартири, внаслідок чого було накладено арешт на нерухомість, здійснено заходи щодо примусового продажу квартири. Позивач вважає, оскільки збитки він поніс внаслідок того, що відповідач за відсутності у позивача боргу перед ним оформив та пред`явив до виконання виконавчий напис нотаріуса, то такі дії є винними діями відповідача і саме на відповідачеві лежить обов`язок відшкодувати ним отримані збитки. Окрім того, при продажу квартири відповідач, примусово заставив позивача віддати йому кошти у розмірі 18182,18 доларів США та 95260,00 доларів США.

Враховуючи викладене, позивач звернувся до суду з даним позовом, в якому просить стягнути з відповідача стягнути проценти за користування безпідставно одержаних грошей за період з 20.12.2014 по 20.12.2017 з суми 113442,18 доларів США; стягнути 3504000 грн. та 764621,12 доларів США.

В судове засідання позивач не з`явився, про час, дату та місце розгляду справи повідомлений в установленому законом порядку. Надав до суду заяву, в якій просив провести розгляд справи за відсутності сторони позивача.

В судове засідання представник відповідача не з`явився, про час, дату та місце розгляду справи повідомлений в установленому законом порядку. Представник відповідача надав до суду заяву, в якій просив провести розгляд справи за його відсутності.

Третя особа в судове засідання не з`явилась, про час, дату та місце розгляду справи повідомлений в установленому законом порядку.

Суд, дослідивши матеріали цивільної справи, повно і всебічно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, прийшов до наступного.

Згідно ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, шляхом передбачених ст. 16 ЦК України способами.

За приписами ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Судом встановлено, що між Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк» та ОСОБА_1 укладено договір про надання відновлювальної кредитної лінії № 030.29-50/352-С від 28.02.2008, згідно якого надання кредиту буде здійснюватися окремими частинами, зі сплатою 14,5 процентів річних та комісій в розмірі та в порядку визначеному цим договором, в межах максимального ліміту заборгованості до 500000,00 грн з вказаним у договорі графіком змін максимального ліміту заборгованості.

10.10.2008 між Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк» та ОСОБА_1 укладено договір кредиту № 700/744019-KV, згідно якого кредитор зобовязується надати позичальнику грошові кошти на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання, у сумі 60000 доларів США зі сплатою 16% річних та комісій, в розмірі та порядку визначеними тарифами на послуги по наданню кредитів, які містяться в додатку 1 до цього договору, що є невід`ємною частиною цього договору та порядку повернення кредиту рівними частинами, в сумі 1000,00 доларів США не пізніше 05 числа, кожного місяця. Починаючи з місяця, наступного за місяцем, в якому було надано кредит та з кінцевим терміном погашення заборгованості за кредитом не пізніше 09.10.2013 року на умовах, визначених цим договором.

10.10.2008 між Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк» та ОСОБА_1 укладено іпотечний договір № 700/744021-ІО. Згідно вказаного договору іпотекодавець передає в іпотеку іпотеко держателю у якості забезпечення виконання позичальником основного зобов`язання наступне нерухоме майно: квартиру АДРЕСА_1 .

Пунктом 1.2. вищевказаного договору вартість предмету іпотеки за згодою сторін становить 1604160,00 грн., що за офіційним курсом Національного банку України на день укладення цього договору 492,71 грн за 100 доларів США, становить 325578,94 доларів США.

Згідно договору про внесення змін № 2 до іпотечного договору № 030.29-50/352-С, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріальнго округу Ковальчуком С.П. 28.02.2008, за реєстровим № 1770, заставна вартість предмету іпотеки за згодою сторін становить 1604160,00 грн.

29.10.2008 позивач звернувся до КМФ АКБ «Укосрцбанк» ОСОБА_2 , із заявою, в якій зазначив, що 13.10.2008 ОСОБА_1 звернувся із заявкою до відповідача про видачу чергового траншу у розмірі 18000,00 доларів США, однак йому повідомили, що за розпорядженням НБУ не видають коштипо вже оформленим кредитним договорам, по яких банк отримав плату від клієнта.

05.10.2009 позивач звернувся до голови правління АКБ «Укрсоцбанк» Тимонькіна Б.В. із зверненням, в якому просив посприяти в тому, щоб головний офіс АКБ «Укрсоцбанк» надав дозвіл КМФ АКБ «Укрсоцбанк» видавати позивачу недоотриману частину кредиту у розмірі 48000 доларів США за кредитною угодою № 700/744019-KV від 10.10.2008.

Листом № 09.2-09/96-203 від 16.03.2009 АКБ «Укрсоцбанк» повідомив позивачу, Національний банк України видав Постанову № 413 від 04.12.2008 з метою захисту в першу чергу інтересів вкладників та кредиторів банку, та з метою нейтралізації впливу зовнішньої світової фінансової кризи. Заходи, описані в постанові - тимчасові.

01.10.2010 позивач звернувся до АКБ «Укрсоцбанк» із повідомленням з додатком Акт № 21 від 01.10.2010 про те, що прийняте позивачем рішення про хзарахування однорідних зустрічних вимог строк виконання яких настав. Окрім наданих раніше заявок про видачу кредитних коштів у валюті, боргових зобов`язань, банку підготувати та видати 07.10.2010 кредитні кошти у гривні у сумі 320000 грн.

19.12.2011 ОСОБА_1 видано довідку про те, що зобов`язання останнього за договором кредиту № 700/744019-KV від 10.10.2008, виданого на поточні потреби перед ПАТ «Укрсоцбанк» виконано в повному обсязі.

Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 16.07.2015 у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк», за учатю третьої особи: Національного банку України про стягнення коштів - відмовлено.

25.12.2015 Апеляційним судом м. Києва постановлено ухвалу якою апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилено. Рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 16.07.2015 залишено без змін.

02.06.2016 Ухвалою Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу ОСОБА_1 відхилено. Рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 16.07.2015 та ухвалу Апеляційним судом м. Києва від 25.12.2015 залишено без змін.

Частиною 4 статті 82 ЦПК України встановлено, що обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Як встановлено в рішенні Шевченківського районного суду м. Києва від 16.07.2015, квартиру було реалізовано в погашення заборгованості позивача перед відповідачем за кредитним договором.

Проте, в позовній заяві та письмових поясненнях до неї позивач зазначав, що його дружина вимушена була продати вказану квартиру на невигідних для неї умовах за відсутності боргових зобов`язань позивача перед банком у зв`язку із проведенням зарахування однорідних зустрічних вимог у період з 08.12.2008 року по 01.10.2010 року. В зв`язку із чим позивачу були спричинені збитки, які зобов`язаний відшкодувати Банк.

В обґрунтування своєї позиції, позивач надав суду звернення до керівництва банку із вимогою про видачу йому недоотриману частину кредиту в сумі 48000,00 доларів США, копії квитанцій про внесення грошових коштів та копії актів зарахування однорідних зустрічних вимог (а.с. 59-95).

Згідно із ч. 1 ст. 601 ЦК України зобов`язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги.

З наведеної статті вбачається, що зарахування зустрічних однорідних вимог є способом припинення одночасно двох зобов`язань, в одному із яких одна сторона є кредитором, а інша - боржником, а в другому - навпаки (боржник у першому зобов`язанні є кредитором у другому). Вимоги, які можуть підлягати зарахуванню, мають відповідати таким умовам:1) бути зустрічними (кредитор за одним зобов`язанням є боржником за іншим, а боржник за першим зобов`язанням є кредитором за другим); бути однорідними та строк виконання щодо таких вимог настав, не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги.

Таким чином, позивачем не доведено, що між сторонами відбулось зарахування зустрічних однорідних вимог, оскільки із матеріалів справи та укладених між сторонами договорів не вбачається того, що відбулось припинення одночасно двох зобов`язань, в одному із яких одна сторона є кредитором, а інша - боржником, а в другому - навпаки (боржник у першому зобов`язанні є кредитором у другому), оскільки за укладеними договорами позивач є Позичальником кредитних коштів, а кредитором - Банк.

З огляду на викладене, позивач не надав суду доказів того, що у сторін існують однорідні зустрічні вимоги, оскільки зобов`язань, в яких відповідач був би боржником позивача між сторонами внаслідок укладення кредитних договорів, не виникало.

Також слід зазначити, що доказів оспорювання або визнання недійсними укладених кредитних договорів, іпотечного договору та договору купівлі-продажу суду також не надано.

Окрім того, в матеріалах справи наявна довідка про повне виконання зобов`язань з боку позивача за договором № 700/744019-КV від 10.10.2008 року, яку позивач отримав 20.12.2011 року.

Відповідно до ч.ч. 1 та 2 ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Разом з тим, судом встановлено, що позивач взагалі не був стороною договору купівлі-продажу квартири.

Слід зазначити, що позивачем жодним та допустимим доказом не доведено факту завдання йому збитків, як і не надано доказів того, що відповідач примусив позивача віддати йому грошові кошти в сумі 18182,18 та 95260 доларів США.

Згідно ст. 1213 ЦК України набувач зобов`язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі. У разі неможливості повернути в натурі потерпілому безпідставно набуте майно відшкодовується його вартість, яка визначається на момент розгляду судом справи про повернення майна.

При цьому, відповідно до ст. 1215 ЦК України не підлягає поверненню безпідставно набуті: заробітна плата і платежі, що прирівнюються до неї, пенсії, допомоги, стипендії, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням доров`я або смертю, аліменти та інші грошові суми, надані фізичній особі як засіб для снування, якщо їх виплата проведена фізичною або юридичною особою добровільно, за відсутності рахункової помилки з її боку і недобросовісності з боку набувача.

Таким чином, із змісту наведеної норми випливає, що зобов`язання з безпідставного набуття, збереження майна виникають за наявності трьох умов: 1) набуття або збереження майна; 2) набуття або збереження за рахунок іншої особи; 3) відсутність правової підстави для набуття або збереження майна (відсутність положень закону, адміністративного акту, правочину або інших підстав, передбачених ст. 11 ЦК України).

Згідно із ч.1 ст. 177 ЦК України об`єктами цивільних прав є речі, у тому числі гроші.

Майном, як особливим об`єктом вважається окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов`язки (ст. 190 ЦК України).

За правовими висновками, викладеними у постанові Верховного Суду України від 02.03.2016 у справі № 6-3090цс15, згідно з частинами першою та другою статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, та якій воно було набуте, згодом відпала.

Положення глави 83 ЦК України застосовуються незалежно від того, безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Виходячи зі змісту зазначеної норми можна виокремити особливості змісту та елементів кондиційного зобов`язання.

Характерною особливістю кондиційних зобов`язань є те, що підстави їх виникнення мають широкий спектр: зобов`язання можуть виникати як із дій, так і з подій, причому з дій сторін зобов`язання, так і третіх осіб, із дій як запланованих, так і випадкових, як правомірних, так неправомірних. Крім того, у кондиційному зобов`язанні не має правового значення чи вибуло майно, з володіння власника за його волею чи всупереч його волі, чи є набувач добросовісним чи недобросовісним.

Кондикційне зобов`язання виникає за наявності таких умов: 1) набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); 2) набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала.

Положення ст. 1212 ЦК України, як і загалом норм глави 83 ЦК України, свідчить про необхідність становлення так званої «абсолютної» безпідставності набуття (збереження) майна не лише в момент його набуття (збереження), а й станом на час розгляду спору.

Суд приходить до висновку, що кондиція - позадоговірний збов`язальний спосіб захисту права власності або іншого речового права, який може бути застосований самостійно. Кондикція також застосовується субсидіарно до реституції та віндикації як спосіб захисту порушеного права у тому випадку, коли певна вимога власника титульного володільця) майна не охоплюється нормативним урегулюванням основного способу захисту права, але за характерними ознаками, умовами та суб`єктним складом підпадає під визначення зобов`язання з набуття або збереження майна без достатньої правової підстави.

Доказів набуття відповідачем грошових коштів на суму 18182,18 та 95260 доларів США без достатньої правової підстави суду не надано, окрім того, посилання позивача на передачу коштів відповідачу під впливом примусу підтверджується жодним допустимим доказом.

Згідно положень ст. 10 Цивільного процесуального кодексу України (надалі ЦПК України) сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

У відповідності до положень ст. 81 ЦПК України Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Конституцією України передбачено, що всі рівні перед законом і судом; змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості (статті 24 та 129).

Таким чином, суд приходить до висновку, що позивачем не доведено факту завдання йому збитків з боку відповідача, а отже вимоги щодо відшкодування пені та подвійної переплати також не підлягають задоволенню.

За таких обставин суд приходить до висновку про відмову у задоволенні позову в повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 259, 265 ЦПК України,

У Х В А Л И В :

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Сенс банк», третя особа Національний Банк України про стягнення грошових коштів - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Суддя: Ю.Ю.Мазур