Постановление суда № 108924865, 13.02.2023, Вознесенський міськрайонний суд Миколаївської області

Справа № 473/2811/21

УХВАЛА

іменем України

"13" лютого 2023 р. Вознесенський міськрайонний суд Миколаївської області у складі: головуючого суддіРотар М.М.

за участю секретаряЛукіянчиній Т.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву представника позивача ОСОБА_1 адвоката Гайдаржий Андрія Валерійовича про зміну способу та порядку виконання рішення Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 09 лютого 2022 року у справі № 473/2811/21 та Постанови Миколаївського апеляційного суду від 12.07.2022 року за позовною заявою ОСОБА_1 до Вознесенської міської ради Миколаївської області про розірвання договору оренди землі та стягнення збитків

встановив

представник позивача адвокат Гайдаржий А.В. звернувся до суду із заявою про зміну способу та порядку виконання судового рішення Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 09 лютого 2022 року у справі № 473/2811/21 та Постанови Миколаївського апеляційного суду від 12.07.2022 року ухваленого за його позовом до Вознесенської міської ради Миколаївської області про розірвання договору оренди землі та стягнення збитків, якими його позовні вимоги задоволенні у повному обсязі, розірвано договір оренди землі, що був укладений 30 березня 2021 року між Територіальною громадою міста Вознесенська в особі Вознесенської міської ради Миколаївської області та ОСОБА_1 (рішення Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 09 лютого 2022 року у справі № 473/2811/21) та стягнуто з Вознесенської міської ради Миколаївської області (ЕДРПОУ 26233279) на користь ОСОБА_1 збитки в сумі 96161 грн.76 коп. та судові витрати у розмірі 2364 грн.11 коп. (Постанова Миколаївського апеляційного суду від 12 липня 2022 року).

В обґрунтування заяви зазначив, що відповідно до Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженогоПостановою КМУ № 845 від 03.08.2011виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників здійснюється органами казначейства.

Позивач звернувся до казначейства з заявою про безспірне списання коштів , однак листами від 27.12.2022 року Управління ДКСУ у Вознесенському районі Миколаївської області відповідні виконавчі листи повернуло позивачу без виконання оскільки відповідач не має відкритих казначейських рахунків, що унеможливлює стягнення з міської ради коштів за виконавчими документами.

Натомість, в силу приписів ст. ст.10,11,51,64 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»,ст. 22 Бюджетного кодексу Українифункції головного розпорядника коштів бюджету Вознесенської міської територіальної громади покладено на виконавчий комітет Вознесенської міської ради.

Посилаючись на механізм виконання рішень про стягнення коштів боржників, що обслуговуються в органах Державної казначейської служби України, визначено Порядком № 845, заявник просив змінити спосіб виконання рішення Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 09.02.2022 у частині стягнення судового збору наступним чином : «Стягнути з територіальної громади міста Вознесенська на користь ОСОБА_1 суму судового збору в розмірі 908 грн. шляхом їх безпірного списання із казначейських рахунків відкритих розпорядникові бюджетних коштів виконавчому комітетові Вознесенської міської ради (код ЕДРПОУ 04056569); змінити спосіб виконання постанови Миколаївської апеляційного суду від 12.07.2022 року у даній справі наступним чином: «Стягнути з територіальної громади міста Вознесенська на користь ОСОБА_1 збитки в сумі 96161 грн.76 коп. та судові витрати у розмірі 2364 грн.11 коп. шляхом їх безпірного списання із казначейських рахнків, відкритих розпорядникові бюджетних коштів виконавчому комітетові Вознесенської міської ради (код 04056569).

В судове засідання сторони не з`явилися, про час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином.

Вивчивши заяву та дослідивши матеріали цивільної справи, суд приходить до наступного висновку.

Відповідно до ст. 435 ЦПК України, за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення або розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим. (ч.ч.1,3).

Рішенням Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 09 лютого 2022 року у справі № 473/2811/21 позов ОСОБА_1 до Вознесенської міської ради Миколаївської області було задоволено частково, розірвано договір оренди землі, що був укладений 30 березня 2021 року між Територіальною громадою міста Вознесенська в особі Вознесенської міської ради Миколаївської області та стягнуто судовий збір з Вознесенської міської ради Миколаївської області 908 гривень. . В задоволенні позовних вимог про стягнення збитків було відмовлено.

Постановою Миколаївського апеляційного суду від 12 липня 2022 року, рішення Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 09 лютого 2022 року в частині відмови у задоволенні позову про стягнення збитків було скасовано та вирішено стягнути з Вознесенської міської ради Миколаївської області (ЕДРПОУ 26233279) на користь ОСОБА_1 збитки в сумі 96161 грн. 76 коп. та судові витрати у розмірі 2364 грн.11 коп.

На підставі вказаного рішення суду видано виконавчий лист про стягнення з Вознесенської міської ради на користь ОСОБА_1 збитків, який був зверненний до Управління державної казначейської служби для виконання.

Відповідно дост. 124 Конституції Українисудові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими до виконання на всій території України.

Згідно зіст. 18 ЦПК Українисудові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Відповідност. 435 ЦПК Українипідставою для встановлення або зміну способу або порядку виконання, відстрочення або розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Відповідно до ч. 3ст. 33 Закону України «Про виконавче провадження»за наявності обставин, що ускладнюють виконання судового рішення або роблять його неможливим, сторони, а також виконавець за заявою сторін або державний виконавець з власної ініціативи у випадку, передбаченомуЗаконом України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень", мають право звернутися до суду, який видав виконавчий документ, із заявою про встановлення або зміну способу і порядку виконання рішення.

Так, зміна способу і порядку виконання рішення полягає у заміні одного заходу примусового виконання іншим, а не заміни боржника.

Спосіб виконання судового рішення - це спосіб реалізації та здійснення способу захисту, що встановленост.16 ЦК України.

Під зміною способу виконання рішення суду слід розуміти прийняття судом нових заходів для реалізації рішення в разі неможливості його виконання у спосіб, раніше встановлений. При цьому суд не може змінити зміст рішення або його суть. Саме таку правову позицію висловив Верховний Суд України в постановах від 25 листопада 2015 року справа №6-1829цс15, постанова Верховного Суду від 10 червня 2019 року, справа № 350/426/16.

При зміні способу виконання рішення суду фактично здійснюється заміна одного заходу примусового виконання іншим. Під час вирішення питання про зміну способу виконання суд з`ясовує обставини, що свідчать про цілковиту неможливість виконання судового рішення. При цьому, ключовим питанням є те, що під час зміни способу та порядку виконання рішення, суд не може змінювати саме рішення по суті.

Згідно інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, як Вознесенська міська рада Миколаївської області (код ЕДРПОУ 26233279), так і виконавчий комітет Вознесенської міської ради Миколаївської області(код ЕДРПОУ 04056596) зареєстровані як самостійні юридичні особи. Вони наділяютьсяЗаконом України «Про місцеве самоврядування в Україні»та іншими законами власними повноваженнями, в межах яких діють самостійно і несуть відповідальність за свою діяльність відповідно до закону.

Стаття 6 Конституції Українивизначає, що Державна влада в Україні здійснюється на засадах її поділу на законодавчу, виконавчу та судову. Органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цієюКонституцієюмежах і відповідно до законів України.

Частиною 1ст. 10 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»передбачено, що сільські, селищні, міські ради є органи місцевого самоврядування, які представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначеніКонституцією, цим та іншими законами.

Виконавчим органом сільської, селищної, міської, районної у місті (у разі її створення) ради є виконавчий комітет ради, який утворюється відповідною радою на строк її повноважень. Виконавчий комітет ради є підзвітним і підконтрольним раді, що його утворила, а з питань здійснення ним повноважень органів виконавчої влади - також підконтрольним відповідним органам виконавчої влади (ст.51 Закону України «Про місцеве самоврядування»).

Як вже було зазначено, Вознесенська міська рада і виконавчий комітет Вознесенської міської ради є різними, самостійними юридичними особами - організаціями, суб`єктами права, які наділені цивільною правоздатністю і дієздатністю, тобто здатністю від свого імені набувати майнових та особистих немайнових прав і нести обов`язки та самостійно брати участь у правовідносинах, бути позивачем та відповідачем у суді.

Як вказують приписи ч. 1ст. 96 Цивільного кодексу Україниюридична особа самостійно відповідає за своїми зобов`язаннями.

При цьому суд враховує, що за заявленими ОСОБА_1 позовними вимогами відповідачем у справі Виконавчий комітет Вознесенської міської ради залучений не був, кошти відповідно до Постанови Миколаївського апеляційного суду від 12 липня 2022 року були стягнути саме з Вознесенської міської ради Миколаївської області (ЕДРПОУ 26233279), а тому вважає, що заява про зміну способу і порядку виконання Рішення суду у справі 473/2811/21 фактично змінює боржника по справі, безпідставно переносить майнову відповідальність на іншу юридичну особу, змінюючи при цьому рішення по суті.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів, що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, визначеніЗаконом України «Про виконавче провадження».

Відповідно достатті 1 зазначеного Законувиконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначеніКонституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цьогоЗакону, а також рішеннями, які відповідно до цьогоЗаконупідлягають примусовому виконанню.

Частинами другою та четвертоюстатті 6 Закону України «Про виконавче провадження»визначено, що рішення про стягнення коштів з державних органів, державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ виконуються органами, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів. Органи та установи, зазначені в частинах першій - третій цієї статті, не є органами примусового виконання.

Відповідно до Положення про Державну казначейську службу України, затвердженогопостановою Кабінету Міністрів України від 15 квітня 2015 року №215, Держказначейство є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через міністра фінансів України і який реалізує державну політику у сферах казначейського обслуговування бюджетних коштів, бухгалтерського обліку виконання бюджетів.

Держказначейство здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні органи.

Згідно з частиною першоюстатті 3 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень»виконання рішень суду про стягнення коштів, боржником за якими є державний орган, здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в межах відповідних бюджетних призначень шляхом списання коштів з рахунків такого державного органу, а в разі відсутності у зазначеного державного органу відповідних призначень - за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду.

З наведених норм слідує висновок, що Держказначейство не є ані органом примусового виконання судових рішень, ані учасником, зокрема, стороною виконавчого провадження, і відповідно не здійснює заходів з примусового виконання рішень у порядку, визначеномуЗаконом України «Про виконавче провадження», а є встановленоюЗаконом України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень»та Порядком №845 особою, що, зокрема, здійснює безспірне списання коштів за рішеннями судів про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів.Законом України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень»встановлено гарантії держави щодо виконання судових рішень та виконавчих документів, визначенихЗаконом України «Про виконавче провадження», та особливості їх виконання.

Особливості надання державою гарантій щодо виконання рішень суду визначаютьсястаттею 2 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень», відповідно до якої, держава гарантує виконання рішення суду про стягнення коштів та зобов`язання вчинити певні дії щодо майна, боржником за яким є: 1) державний орган; 2) державні підприємство, установа, організація (далі - державне підприємство); 3) юридична особа, примусова реалізація майна якої забороняється відповідно до законодавства. Примусова реалізація майна юридичних осіб - відчуження об`єктів нерухомого майна та інших основних засобів виробництва, з використанням яких юридичні особи провадять виробничу діяльність, а також акцій (часток, паїв), що належать державі та передані до їх статутного фонду.

Дія цьогоЗаконуне поширюється на рішення суду, стягувачем за якими є державний орган, державне підприємство, орган місцевого самоврядування, підприємство, установа, організація, що належать до комунальної власності.

Як вбачається з матеріалів справи, боржникВознесенська міська рада є органом місцевого самоврядування. Однак, як свідчить змістстатті 2 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень»органи місцевого самоврядування не відносяться до суб`єктів (боржників), за якими держава гарантує виконання рішення суду про стягнення коштів та зобов`язання вчинити певні дії щодо майна. Отже, у спірних правовідносинах, держава не виступає гарантом виконання зобов`язань за механізмами, передбаченимиЗаконом України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень», а тому виконання судових рішень відносно органу місцевого самоврядування не регулюється положеннямиЗакону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень»є правильним. ( Постанова ВС від 16.04.2020 справа №804/5950/17).

Незважаючи на це, у спірних правовідносинах, що склались між сторонами, ГУДКС України в Миколаївській області, як територіальний орган ДКС України є встановленоюЗаконом України «Про виконавче провадження»та Порядком №845 особою, що, зокрема, здійснює безспірне списання коштів за рішеннями судів про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів. Таких самих висновків дійшов Верховний Суд у справі №200/4120/19-а (постанова від 25 листопада 2019 року) за схожих фактичних обставин і підстави для відступлення від нього відсутні.

Механізм виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, прийнятих судами, а також іншими державними органами (посадовими особами), які відповідно до закону мають право приймати такі рішення, визначено Порядком №845.

Так, відповідно до пункту 3 зазначеного Порядку №845 рішення про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників виконуються на підставі виконавчих документів виключно органами Казначейства у порядку черговості надходження таких документів (про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів - з попереднім інформуванням Мінфіну, про стягнення коштів боржників - у межах відповідних бюджетних призначень, наданих бюджетних асигнувань (залишків коштів на рахунках підприємств, установ, організацій).

Пунктом 26 Порядку №845 передбачено, що безспірне списання коштів з рахунків розпорядників (бюджетних установ) та одержувачів бюджетних коштів, на яких обліковуються кошти загального та спеціального фондів відповідного бюджету, здійснюється в межах бюджетних асигнувань, передбачених у затвердженому кошторисі або плані використання бюджетних коштів, та у разі наявності на його рахунках для обліку відкритих асигнувань (залишків коштів на рахунках).

У разі коли за визначеними органом Казначейства кодами програмної класифікації видатків та кредитування державного бюджету (кодамитимчасової класифікації видатків та кредитування місцевих бюджетів) таекономічної класифікації видатків бюджету, за якими здійснюється безспірне списання коштів, відсутні відкриті асигнування (кошти на рахунках) або до кінця бюджетного періоду їх недостатньо для виконання судового рішення, орган Казначейства надсилає боржнику вимогу щодо необхідності вжиття боржником заходів для встановлення таких асигнувань або здійснення інших дій, спрямованих на виконання судового рішення (пункт 31 Порядку №845).

З огляду на вищенаведене, оскільки заявник просить суд змінити спосіб виконання рішення Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 09.02.2022 року та постанови Миколаївського апеляційного суду від 12.07.2022 року а саме: стягнути з Вознесенської міської ради Миколаївської області на користь ОСОБА_1 збитків та судові витрати з розпорядника бюджетних коштів - виконавчого комітету Вознесенської міської ради Миколаївської області, незважаючи на те, що Миколаївським апеляційним судом при розгляді справи встановлено, що визначені грошові кошти підлягають стягненню безпосередньо з Вознесенської міської ради, а не з іншої окремої юридичної особи (виконавчого комітету Вознесенської міської ради), враховуючі те, що змінюючи спосіб і порядок виконання судового рішення, суд не може змінювати останнє по суті, суд вважає, що заява про зміну способу і порядку виконання судового рішення у справі № 473/2811/21 є необґрунтованою та не підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст.435,260,353 ЦПК України, суд,

ухвалив

Заяву представника позивача ОСОБА_1 адвоката Гайдаржий Андрія Валерійовича про зміну способу та порядку виконання рішення Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 09 лютого 2022 року у справі № 473/2811/21 та Постанови Миколаївського апеляційного суду від 12.07.2022 року за позовною заявою ОСОБА_1 до Вознесенської міської ради Миколаївської області про розірвання договору оренди землі та стягнення збитків - залишити без задоволення.

Ухвала може бути оскаржена до Миколаївського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Повний текст виготовлений 13 лютого 2023 року, копію ухвали надіслати учасникам провадження.

Суддя М.М. Ротар