Постановление суда № 1083434, 03.07.2007, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ  АДМІНІСТРАТИВНИЙ  СУД  УКРАЇНИ

01010 м.Київ, вул.Московська,8

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

03.07.2007№К-17004/06

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

КарасяО.В. (головуючого),

БрайкаА.І.,  ГолубєвоїГ.К.,  РибченкаА.О.,  ФедороваМ.О.

при секретарі: МіненкоО.М.

за участі представник відповідача Коряковця В.Я.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргуКомунального підприємства “Кіровоградводоканал” на постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від28.02.2006 посправі№6/292

за позовом  Комунального підприємства “Кіровоградводоканал”

до                   Кіровоградської об’єднаної державної податкової інспекції

про                визнання недійсним податкового повідомлення-рішення

ВСТАНОВИВ:

Заявлено позовні вимоги про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення від11.04.2005 №0000412310/1 про застосування штрафних санкцій за проведення розрахунків із контрагентами не в грошовій формі в період податкової застави, яке винесене на підставі комплексної документальної перевірки дотримання вимог податкового та валютного законодавства КП«Кіровоградводоканал» за період з 01.01.2003 по 31.12.2004, за результатами якої складено Акт від14.03.2005 №44/23-10/05398770.

Постановою Господарського суду Кіровоградської області від21.11.2005 посправі№6/292 - позов задоволено повністю.

Суд першої інстанції зазначив, що оскільки майно позивача було в податковій заставі, тому ДПІ вважало проведення взаємозаліків по зобов’язанням боржників протиправним і тому було вручено позивачу першу та другу податкові вимоги від09.11.2001 та від20.12.2001 відповідно. А оскільки в 2003році позивач не узгоджувало дії з ДПІ, тому було винесено податкове повідомлення-рішення про нарахування штрафних санкцій.

Мотивуючи своє рішення, суд першої інстанції виходив з того, що при постановлені рішення ДПІ неправомірно застосовано пп.8.6.1 ст.8 Закону України ««Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», оскільки рішенням Конституційного суду України від24.03.2005 у справі №1-9/2005 визнано таким, що не відповідає вимогам Конституції України пп.8.6.1 ст.8 зазначеного Закону.

При цьому суд першої інстанції зазначив, що оскільки ДПІ не досліджувалось питання наявності податкового боргу позивача та не було визначено конкретний перелік майна позивача, що знаходиться в податковій заставі, також оскільки відсутнє посилання на угоди про проведення взаємозаліків, протоколи про проведення взаєморозрахунків, акти взаємозаліку, акти звірки заборгованості, тому і винесене податкове повідомлення-рішення є неправомірним.

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від28.02.2006 посправі№6/292 - постанову Господарського суду Луганської області від21.11.2005 посправі№6/292 – скасовано. В позові відмовлено.

Суд апеляційної інстанції не погодився з висновком суду першої інстанції, зазначивши, що порушення 8.6.1 ст.8 Закону України ««Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» відбулось, так як позивачем розрахунки за товарно-матеріальні цінності проведено взаємозаліком, а не за кошти.

Щодо неврахування рішення Конституційного суду України від24.03.2005, суд апеляційної інстанції прийшов до думки, що у випадку, якщо активи платника податків потрапили у податкову заставу до 24.02.2005, то право податкової застави на такі активи продовжує існувати в тому обсязі, який був до 24.03.2005.

Не погоджуючись з зазначеними судовими рішеннями, Комунальне підприємство“Кіровоградводоканал” подало касаційну скаргу на постанову суду апеляційної інстанції. Скаржник обґрунтував свою позицію пп.8.6.1 ст.8 Закону України ««Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» та рішенням Конституційного суду України від24.03.2005 у справі №1-9/2005 і просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції та залишити в силі постанову суду першої інстанції.

Відповідач надав заперечення на касаційну скаргу, в якому підтримав позицію суду апеляційної інстанції, пославшись на пп.8.6.1 ст.8 Закону України ««Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», і просить постанову суду апеляційної інстанції залишити без змін, скаргу без задоволення.

Перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, доводи касаційної скарги, заперечення на неї, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

В силу п.8.1 ст.8 Закону України від21.12.2000 №2181 «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» з метою захисту інтересів бюджетних споживачів активи платника податків, що має податковий борг, передаються у податкову заставу. При цьому платник податків, активи якого перебувають у податковій заставі, здійснює вільне розпорядження ними, за винятком операцій, що підлягають письмовому узгодженню з податковим органом. (пп.8.6.1 ст.8 Закону).

Фактичні обставини справи свідчать про те, що позивачем проводились взаємозаліки по зобов’язанням боржників відповідно до абз.а) пп.8.6.1 п.8.6 ст.8 Закону України від21.12.2000 №2181 «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами». А саме: позивачем проводилось відчуження тих активів, що використовуються у підприємницькій діяльності платника податків і проводились операції зарахування зустрічних однорідних вимог за реалізовану підприємствам воду, тому суд першої інстанції правомірно встановив, що розрахунки і взаємозалік за надану підприємством воду здійснювались за безготівкові кошти.

Погоджуючись із думкою суду першої інстанції, необхідно звернути увагу, що за рішенням Конституційного суду України визнано неконституційним пп.8.2.2 п.8.2 ст.8 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», оскільки розмір податкової застави, виходячи із загальних принципів права повинен відповідати сумі податкового зобов'язання, що забезпечувало б конституційну вимогу справедливості та розмірності. Відповідно розмірність як елемент принципу справедливості передбачає встановлення публічно-правового обмеження розпорядження активами платника податків за несплату чи несвоєчасну сплату податкового зобов'язання та диференціювання такого обмеження залежно від розміру несплати платником податкового боргу.

І тому поширення права податкової застави на будь-які види активів платника податків, яка перевищує суму податкового зобов'язання чи податкового боргу, може призвести до позбавлення такого платника не тільки прибутків, а й інших активів, ставлячи під загрозу його подальшу підприємницьку діяльність.

Тобто застосовуючи штрафні санкції за відчуження активів, що знаходяться в податковій заставі, як ДПІ так і суд апеляційної інстанції помилково не враховував рішення Конституційного суду України від24.03.2005 у справі №1-9/2005 та не врахував, що проводились взаємозаліки за безготівкові кошти.

Таким чином постанова Дніпропетровського апеляційного господарського суду від28.02.2006 по справі№6/292 підлягає скасуванню, а постанова Господарського суду Кіровоградської області від21.11.2005 посправі№6/292 – залишенню в силі.

Враховуючи вищезазначене та керуючись ст.ст. 160, 220, 221, 223, 226, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Комунального підприємства “Кіровоградводоканал” задовольнити.

Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від28.02.2006 по справі№6/292 скасувати. Постанову Господарського суду Кіровоградської області від21.11.2005 посправі№6/292 залишити в силі.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає, крім як з підстав, у строк та в порядку, визначеними ст.ст.237-239 КАС України.

Головуючий                                                                    О.В.Карась

Судді                                                                                А.І.Брайко

                                                                                          Г.К.Голубєва

                                                                                          А.О.Рибченко

                                                                                          М.О.Федоров