Постановление суда № 108199773, 26.12.2022, Центрально-Міський районний суд м. Кривого Рогу

Справа № 216/3685/22

провадження 1-кп/216/712/22

ВИРОК

іменем України

26 грудня 2022 року місто Кривий Ріг

Центрально-Міський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області, у складі головуючого судді ОСОБА_1 ,

за участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 ,

обвинуваченого ОСОБА_4 ,

захисника-адвоката ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі судових засідань Центрально Міського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області обвинувальний акт та угоду про визнання винуватості у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових за № 42022041630000116 від 15 липня 2022 року, за обвинуваченням:

ОСОБА_4 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 у с. Софіївка Криворізького району Дніпропетровської області, громадянина України, українця, з середньою освітою, не одруженого, в силу ст. 89 КК України, раніше не судимого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , військовослужбовця військової служби за призовом під час мобілізації військової частини НОМЕР_1 , який обіймає посаду водія 1 механізованого взводу 4 механізованої роти 2 механізованого батальйону, у військовому званні «солдат», -

за ч. 5 ст. 407 КК України,

ВСТАНОВИВ:

1. Формулювання обвинувачення визнаного судом доведеним.

ОСОБА_4 , будучи військовослужбовцем військової служби за призовом під час мобілізації військової частини НОМЕР_1 , перебуваючи на посаді водія 1 механізованого взводу 4 механізованої роти 2 механізованого батальйону, у військовому званні «солдат», діючи в умовах воєнного стану, з прямим умислом, з мотивів небажання виконувати обов`язки військової служби та з метою тимчасово незаконно ухилитися від неї, маючи об`єктивні можливості своєчасно прибути до цієї частини та виконувати обов`язки військової служби, у порушення вимог ст.ст. 6, 11, 16, 49, 127, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, затвердженого Законом України №548-XIV від 24 березня 1999 року, ст.ст. 1, 3, 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, затвердженого Законом України № 551-XIV від 24 березня 1999 року та військової присяги, у визначений час 01 липня 2022 року о 08 год. 00 хв. до військової частини НОМЕР_1 , яка тимчасово дислокувалась поблизу АДРЕСА_2 , умисно без поважних причин та без дозволу командування не з`явився і командуванню про своє не прибуття не доповів, хоча об`єктивно повинен був і міг це зробити, а залишився за місцем свого проживання за адресою: АДРЕСА_1 , де став проводити час на власний розсуд, не пов`язуючи його з виконанням обов`язків військової служби та не вживаючи жодних заходів для повернення у військову частину, звернення до правоохоронних, інших державних органів чи органів військового управління за наявності реальної можливості для цього, поки 15 липня 2022 року близько 20 год. 00 хв., тобто більше ніж через десять діб, але не більше місяця, під час проведення розшукових заходів був затриманий особовим складом відділення ІНФОРМАЦІЯ_2 та працівниками Криворізького районного управління поліції ГУНП в Дніпропетровській області.

Дії ОСОБА_4 правильно кваліфіковано за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України самовільне залишення місця несення військової служби без поважних причин, вчинене в умовах воєнного стану, військовослужбовцем служби за мобілізацією.

2. Зміст укладеної угоди про визнання винуватості.

Крім того, разом з обвинувальним актом до суду надано угоду про визнання винуватості, укладену між прокурором та обвинуваченим і його захисником.

Згідно з укладеної угоди прокурор Криворізької спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Південного регіону ОСОБА_6 , з однієї сторони, та обвинувачений ОСОБА_4 , з другої сторони, за участі захисника адвоката ОСОБА_5 , дійшли згоди щодо формулювання обвинувачення та правової кваліфікації дій ОСОБА_4 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України.

У цій угоді зазначено істотні обставини, які враховані прокурором при вирішенні питання про можливість її укладення, а саме:

1)беззастережне визнання винуватості, а саме: обвинувачений ОСОБА_4 беззастережно визнає свою винуватість у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України самовільне залишення місця несення військової служби без поважних причин, вчинене в умовах воєнного стану, військовослужбовцем служби за мобілізацією;

2)дії, які підозрюваний вчинив (зобов`язується вчинити) з метою співпраці у викритті кримінального правопорушення, а саме: підозрюваний в ході досудового розслідування щиро розкаявся та активно сприяв розкриттю злочину;

Враховуючи ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке відповідно до ч. 5 ст. 12 КК України є тяжким злочином, особу обвинуваченого, який приймає безпосередню участь в забезпеченні, проведенні і захисту незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України, шляхом відсічі збройної агресії з боку Російської Федерації проти України, раніше до кримінальної відповідальності не притягався, не одружений, неповнолітніх дітей або інших осіб, які потребують догляду на утриманні не має, посередньо характеризується за місцем служби, наявність визначених ст. 66 КК України обставин, що пом`якшують покарання, а саме: з`явлення із зізнанням, щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину, беззастережне визнання ним винуватості, тобто декілька обставин, що пом`якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, сторони дійшли згоди про можливість призначення покарання ОСОБА_4 за ч. 5 ст. 407 КК України із застосуванням ст. 69 КК України, іншого, більш м`якого покарання не зазначеного в санкції статті, у вигляді 1 (одного) року позбавлення волі. На підставі ст. 58 КК України, враховуючи обставини справи та особу винного, замість призначеного покарання у вигляді 1 (одного) року позбавлення волі сторони дійшли згоди щодо покарання у вигляді службового обмеження для військовослужбовців строком на 1 (один) рік із відрахуванням в дохід держави 20 (двадцяти) відсотків із суми грошового забезпечення.

3. Позиції учасників судового провадження щодо угоди.

Під час підготовчого судового засідання у кримінальному провадженні № 42022041630000116 від 15 липня 2022 року відносно ОСОБА_4 прокурор просив затвердити угоду про визнання винуватості, укладену з ОСОБА_4 , зазначивши про її відповідність вимогам чинного законодавства, добровільність укладення, належність цього кримінального правопорушення до числа тих, щодо яких законом передбачена можливість укладення угод про визнання винуватості, а також про існування достатніх фактичних даних для визнання обвинуваченими своєї винуватості у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушень. Також прокурор зазначив, що умови угоди відповідають інтересам суспільства та не порушують права, свободи чи інтереси сторін або інших осіб.

Під час розгляду угоди обвинувачений ОСОБА_4 пояснив, що цілком розуміє свої права, передбачені у п. 1 ч. 4 ст. 474 КПК України та наслідки укладення і затвердження угоди, передбачені статтею 473 КПК України, характер кожного обвинувачення, щодо якого він визнає себе винним, йому зрозумілий, вид покарання, який буде застосований до нього у разі затвердження угоди, із ним узгоджено та є цілком зрозумілим. Вину у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України, тобто у самовільному залишенні місця несення військової служби без поважних причин, вчинене в умовах воєнного стану, військовослужбовцем служби за мобілізацією, визнав повністю та підтвердив фактичні обставини інкримінованого йому правопорушення, викладені в обвинувальному акті та угоді про визнання винуватості. Крім цього, обвинувачений ОСОБА_4 повідомив, що укладення угоди про визнання винуватості є добровільним, тобто не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дії будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угодах.

Адвокат ОСОБА_5 - захисник обвинуваченого ОСОБА_4 просив суд затвердити укладену з його підзахисним угоду.

4. Мотиви, з яких суд виходить при вирішенні питання про відповідність угоди вимогам КПК і ухваленні вироку, та положення закону, якими він керувався.

Розглядаючи питання про затвердження угод про визнання винуватості, суд виходить з наступного.

У зв`язку із безсумнівною та добровільною, тобто без будь-якого впливу із чиєї б то ні било сторони, згодою сторін угоди, а також визнанням у повному обсязі обвинуваченим своєї вини в інкримінованому йому органом досудового розслідування злочині (повідомленій підозрі), погодженні з кваліфікацією вчиненого ним діяння, підтвердженням ним його фактичних обставин, усвідомленням і правильним розумінням сторонами угоди роз`яснених судом положень частини 2 статті 473 КПК Українипро обмеження права прокурора та обвинуваченого на оскарження вироку згідно з положеннями статей394та 424цьогоКодексу, а для обвинуваченого - також його відмова від здійснення прав, передбачених абзацами першим та четвертим пункту 1 частини четвертоїстатті 474 цього Кодексу, суд дійшов висновку про можливість затвердження такої угоди з наступних підстав.

Зокрема, згідно з ч. 4 ст.469КПК України угода про визнання винуватості між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена у провадженні щодо: 1) кримінальних проступків, злочинів невеликої чи середньої тяжкості, тяжких злочинів. Угода про визнання винуватості між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена щодо кримінальних проступків, злочинів, внаслідок яких шкода завдана лише державним чи суспільним інтересам.

Окрім того, суд враховує наявність суспільного інтересу у швидкому досудовому розслідуванні, а також судовому провадженні, яке забезпечить повне, своєчасне та невідворотне покарання ОСОБА_4 за вчинення кримінального правопорушення, запобіганні повторному вчиненню кримінальних правопорушень як обвинуваченим, так і іншими особами.

Визначаючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, суд виходить з класифікації злочинів, особливостей та обставин його вчинення, й приходить до висновку, що обвинуваченим вчинено тяжкий злочин.

За приписами ст.472КПК України в угоді про визнання винуватості зазначаються її сторони, формулювання підозри чи обвинувачення та його правова кваліфікація з зазначенням статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність, істотні для відповідного кримінального провадження обставини, беззастережне визнання підозрюваним чи обвинуваченим своєї винуватості у вчиненні кримінального правопорушення, обов`язки підозрюваного чи обвинуваченого щодо співпраці у викритті кримінального правопорушення, вчиненого іншою особою (якщо відповідні домовленості мали місце), умови часткового звільнення підозрюваного, обвинуваченого від цивільної відповідальності у вигляді відшкодування державі збитків внаслідок вчинення ним кримінального правопорушення, узгоджене покарання та згода підозрюваного, обвинуваченого на його призначення або на призначення покарання та звільнення від його відбування з випробуванням, наслідки укладення та затвердження угоди, передбаченістаттею 473 цього Кодексу, наслідки невиконання угоди.

Відповідно до ч. 5 ст. 469 КПК України, укладення угоди про примирення або про визнання винуватості може ініціюватися в будь-який момент після повідомлення особі про підозру до виходу суду до нарадчої кімнати для ухвалення вироку.

Відповідно до п. 20 Постанови Пленуму Вищого Спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 11.12.2015 № 13 «Про практику здійснення судами кримінального провадження на підставі угод» визначено, що якщо суд переконається в тому, що угоду може бути затверджено, відповідно до ст.475 КПК він ухвалює вирок, яким затверджує угоду, і призначає узгоджену сторонами міру покарання

Ухвалюючи вирок на підставі угоди, суд з урахуванням об`єктивно з`ясованих обставин, викладених в угоді про визнання винуватості, які підтверджені беззастережним визнанням обвинуваченим своєї вини, про що зазначено в угоді, приходить до висновку, що мало місце діяння, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_4 , воно містить склад кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України і обвинувачений винний у його вчиненні, так як він своїми умисними діями, будучі військовослужбовцем військової служби за мобілізацією, самовільно залишив місце несення військової служби без поважних причин, вчинене в умовах воєнного стану, а тому підлягає покаранню, визначеному в угоді, за вчинення такого кримінального правопорушення.

5. Призначення покарання.

Вирішуючи питання про призначення обвинуваченому покарання, яке передбачене в угоді про визнання винуватості, суд виходить з наступного.

Відповідно до ч. 5 ст. 65 КК України, у випадку затвердження вироком угоди про визнання винуватості, суд призначає покарання, узгоджене сторонами угоди.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 66 КК України, обставинами, що пом`якшують покарання обвинуваченого, суд визнає його щире каяття, з`явлення із зізнанням, активне сприяння розкриттю злочину, беззастережне визнання ним винуватості.

Обставин, обтяжуючих покарання обвинуваченого, передбачених ст. 67 КК України, судом не встановлено.

Суд враховує зміст ст. 50 КК України, в якій зазначено, що питання призначення покарання повинні вирішуватись з урахуванням мети покарання, як такої, що включає не лише кару, а й виправлення засуджених, та запобігання вчиненню злочинів як засудженими, так і іншими особами. При цьому суд зазначає, що виключно каральний підхід при призначенні покарання є неефективним для розв`язання проблем запобігання злочинності.

Суд бере до уваги щире прагнення обвинуваченого продовжити боронити Україну, та вважає, що виключно призначення покарання визначеного угодою про визнання винуватості забезпечить таку можливість, що беззаперечно відповідає інтересам суспільства цілком обґрунтовує необхідність застосування до обвинуваченого положень ст. 69 та ст. 58 КК України.

Тому,при призначенніпокарання обвинуваченомуза ч.5ст.407КК Українисуд враховуєнаявність декількохобставин,що пом`якшуютьпокарання обвинуваченого-щире каяттяу скоєномута з`явленняіз зізнанням,а такожактивне сприяннярозкриттю злочинуі беззастережневизнання нимвинуватості,та якіістотно знижуютьступінь тяжкостівчиненого кримінальногоправопорушення тавважає заможливе призначити ОСОБА_4 покаранняіз застосуваннямст.69КК України, іншого, більш м`якого покарання не зазначеного в санкції статті, у вигляді 1 (одного) року позбавлення волі. На підставі ст. 58 КК України, враховуючи обставини справи та особу обвинуваченого, замість призначеного покарання у вигляді 1 (одного) року позбавлення волі дійшли згоди щодо покарання у вигляді службового обмеження для військовослужбовців строком на 1 (один) рік з відрахуванням в дохід держави 20 (двадцяти) відсотків із суми грошового забезпечення, оскільки саме таке покарання, на думку суду, буде найбільш необхідним і достатнім для його виправлення та попередження скоєння ним нових злочинів.

Вказана міра покарання відповідає вчиненому злочину та може бути застосована за істотних умов, визначених в угоді, а також відповідає вимогам Кримінального кодексуУкраїни в частині порядку призначення покарання.

Крім того, призначення такого покарання буде відповідати принципу необхідності і достатності для виправлення обвинуваченого і є дотриманням судом принципів «рівних можливостей» та «справедливого судового розгляду», встановлених ст. 6 Конвенції прозахист правлюдини іосновоположних свобод1950 року та не суперечить практиці Європейського Суду з прав людини та нормам кримінального законодавства України.

Відповідно до абз. 8 п. 2 ч. 3 та абз. 13 п. 2 ч. 4 ст.374КПКУкраїни у разі визнання особи винуватою у мотивувальній та резолютивній частинах вироку зазначається рішення щодо заходів забезпечення кримінального провадження та мотиви його ухвалення.

6. Запобіжний захід.

Суд враховує, що на час ухвалення вироку на підставі угоди про визнання винуватості щодо ОСОБА_4 не застосовано жодного запобіжного заходу та не покладені процесуальні обов`язки, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України.

Ураховуючи відсутність ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, а також характеризуючі відомості щодо особи обвинуваченого, щире каяття у скоєному, з`явлення із зізнанням, а також активне сприяння розкриттю злочину і беззастережне визнання ним винуватості, суд приходить до висновку щодо відсутності підстав для застосування до ОСОБА_4 запобіжного заходу або покладення процесуальних обов`язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України.

7. Цивільний позов у даному кримінальному провадженні не заявлений.

8. Процесуальні витрати.

Процесуальні витрати у кримінальному провадженні відсутні.

9. Вирішення долі речових доказів.

Речові докази у кримінальному провадженні відсутні.

На підставі викладеного, керуючись статтями 63, 65, 66, 75, 76, 407 Кримінального кодексу України, статтями 373,374,475 Кримінального процесуального кодексу України,-

УХВАЛИВ:

Затвердити угоду про визнання винуватості, укладену 15 вересня 2022 року між прокурором Криворізької спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Південного регіону ОСОБА_6 та обвинуваченим ОСОБА_4 в рамках кримінального провадження № 42022041630000116 від 15 липня 2022 року за обвинуваченням ОСОБА_4 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України.

ОСОБА_4 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України та призначити йому покарання із застосуванням ст. 69 КК України, у вигляді 1 (одного) року позбавлення волі.

На підставі ст. 58 КК України, замість призначеного покарання у вигляді 1 (одного) року позбавлення волі призначити ОСОБА_4 покарання у вигляді службового обмеження для військовослужбовців строком на 1 (один) рік з відрахуванням в дохід держави 20 (двадцяти) відсотків із суми грошового забезпечення.

Запобіжний захід обвинуваченому ОСОБА_4 не обирався.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому, його захиснику та прокурору.

На вирок може бути подана апеляційна скарга до Дніпровського апеляційного суду через Центрально-Міський районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області протягом 30 днів з дня його проголошення з урахуванням обмежень, передбачених ч. 4ст. 394 КПК України.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано, а у разі її подання - вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Вирок, який набрав законної сили, є обов`язковим для осіб, які беруть участь у кримінальному провадженні, а також для усіх фізичних та юридичних осіб, органів державної влади та органів місцевого самоврядування, їх службових осіб, підлягає виконанню на всій території України й звертається до виконання не пізніш як через три дні з дня набрання ним законної сили або повернення матеріалів кримінального провадження до суду першої інстанції із суду апеляційної чи касаційної інстанції.

Роз`яснити учасникам провадження, що згідно зіст. 476 КПК України, у разі невиконання угоди про визнання винуватості прокурор має право звернутися до суду, який затвердив таку угоду, з клопотанням про скасування вироку. Клопотання про скасування вироку, яким затверджена угода, може бути подано протягом встановлених законом строків давності притягнення до кримінальної відповідальності за вчинення цього кримінального правопорушення.

Умисне невиконання угоди є підставою для притягнення особи до відповідальності заст. 389-1 КК України.

Суддя ОСОБА_1