Решение № 106781998, 17.10.2022, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 жовтня 2022 року (о 13 год. 00 хв.)Справа № 280/3455/22 м.Запоріжжя Запорізький окружний адміністративний суд у складі

Головуючого судді Батрак І.В.,

за участю секретаря Прус Я.І.,

представника позивача Бахмута М.С.,

представника відповідача Крамар В.В.,

розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 )

до Головного управління Національної поліції в Запорізькій області (69057, м.Запоріжжя, вул. Матросова, буд. 29, код ЄДРПОУ 40108688)

про визнання протиправними та скасування наказів, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі ОСОБА_1 , позивач) звернулась до Запорізького окружного адміністративного суду із позовом до Головного управління Національної поліції в Запорізькій області (далі ГУНП в Запорізькій області, відповідач), в якому просить:

визнати протиправним та скасувати наказ відповідача №395 від 13.05.2022 в частині притягнення до дисциплінарної відповідальності у вигляді звільнення зі служби в поліції старшого слідчого відділу розслідування злочинів у сфері господарської діяльності та службової діяльності слідчого управління ГУНП в Запорізькій області майора поліції ОСОБА_1 за відсутність на роботі з 12.03.2022 по 10.05.2022 без поважних причин та виїзд за кордон у приватних справах;

визнати протиправним та скасувати наказ відповідача №404о/с від 17.05.2022 «По особовому складу» в частині притягнення до дисциплінарної відповідальності у вигляді звільнення зі служби в поліції старшого слідчого відділу розслідування злочинів у сфері господарської діяльності та службової діяльності слідчого управління ГУНП в Запорізькій області майора поліції ОСОБА_1 за п.6 ч. 1 ст.77 Закону України «Про Національну поліцію» (у зв`язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України);

поновити позивача на посаді старшого слідчого відділу розслідування злочинів у сфері господарської діяльності та службової діяльності слідчого управління ГУНП в Запорізькій області;

стягнути з відповідача на користь позивача суму середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період з 18.05.2022 по дату прийняття рішення судом про поновлення на роботі.

На обґрунтування позовних вимог у позовній заяві зазначає, що службове розслідування проведено з грубими порушеннями Порядку проведення службових розслідувань в Національній поліції, затвердженої наказом №893 від 07.11.2018, оскільки у відповідача не було підстав для проведення службової перевірки, та в порушення вимог Порядку та Закону про Дисциплінарний статут ОСОБА_1 з початком та підставами проведення службового розслідування не ознайомили, пояснення надати не запропонували. Крім того, стверджує, що з матеріалами службової перевірки позивача до теперішнього час не ознайомили, та відповіді на рапорти ОСОБА_1 , які були направлені на електронну адресу відповідача не отримані. Наголошує, що позивач була вимушена евакуюватись із міста Запоріжжя на підставі наказу начальника ГУНП разом з малолітньою дитиною, в м.Львів місце мешкання надано не було, також не було можливості влаштувати сина до шкільних закладів, чоловік позивачки- ОСОБА_2 є діючим працівником поліції та несе службу у посиленому режимі, також не маючи змоги дистанційно виховувати сина.

Ухвалою суду від 06.06.2022 прийнято позовну заяву, відкрито провадження у справі та призначене підготовче засідання на 23 червня 2022 року.

Ухвалою суду від 23.06.2022 продовжено строк підготовчого провадження та відкладено підготовче засідання по справі на 04 серпня 2022року.

Відповідач позов не визнав, 04 липня 2022 року надіслав до суду відзив на позовну заяву (вх. №25065), у якому із посиланням на приписи Закону України «Про Дисциплінарний статут Національної поліції України», зауважує, що враховуючи відомості про можливе вчинення поліцейським ГУНП в Запорізькій області ОСОБА_1 дисциплінарного проступку, керуючись ч. 3 ст. 11, ст. 14 та 15 Дисциплінарного статуту, Порядком проведення службових розслідувань в Національній поліції, затвердженого наказом Міністра внутрішніх справ України від 07.11.2018 № 893, начальником ГУНП в Запорізькій області видано наказ від 11.04.2022 №295 «Про призначення службового розслідування та утворення дисциплінарної комісії» з метою встановлення наявності або відсутності складу дисциплінарного проступку в діях позивача, а також обставин та підстав виїду майора поліції ОСОБА_1 за межі України, наявності або відсутності дозволу керівництва на такий виїзд, підстав нарахування та виплати позивачу грошового забезпечення. Вказує, що у ході службового розслідування встановлено, що старший слідчий відділу розслідування злочинів у сфері господарської діяльності та службової діяльності слідчого управління ГУНП в Запорізькій області майор поліції Конєва І.Є. самовільно покинула місця несення служби, виїхала за кордон України та на момент проведення службового розслідування на територію України не повернулась, відповідно до ч. 4 ст. 27 Дисциплінарного статуту пояснення у неї не відбирались і вона вважається такою, що відмовилась від надання пояснень. Крім того, наголошує суду, що Законом України «Про Національну поліцію», Дисциплінарним статутом, а також іншими нормативно-правовими актами Національної поліції та МВС України не містять норми, які б дозволяли поліцейським під час воєнного стану самовільно покидати місце несення служби та виїжджати за межі України. Зважаючи на що, на думку відповідача, позивач порушив вимоги п. 1, 2 ч. 1 ст. 18 Закону України «Про Національну поліцію», Присяги працівника поліції, визначеної ч.1 ст. 64 Закону України «Про Національну поліцію», п. 1 ч. 3 Дисциплінарного статуту Національної поліції, п. 1 наказу Національної поліції України від 10.03.2022 №190 «Про деякі питання проходження служби поліцейськими на період дії воєнного стану», п. 1 наказу Національної поліції України від 07.04.2022 №239 «Про деякі питання проходження служби поліцейськими на період дії воєнного стану», п. 696 Порядку організації та забезпечення режиму секретності в державних органах, органах місцевого самоврядування, на підприємствах в установах і організаціях затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 18.12.2013 №939. З огляду на викладене, вважає обґрунтованим висновок про порушення позивачем вимог керівних нормативно-правових актів та наявність підстав для притягнення його до відповідальності у вигляді звільнення зі служби в Національній поліції України, при цьому, ГУНП в Запорізькій області зазначило, що службове розслідування проведено з дотриманням процедури та врахуванням всіх обставин, а тому просить відмовити ОСОБА_1 у задоволенні позовних вимог.

14 липня 2022 року представником позивача до суду надано відповідь на відзив, у якій додатково наголошує, що Закони України «Про Національну поліцію» та «Про Дисциплінарний статут Національної поліції України» взагалі не містять посилань, як діяти сторонам під час воєнного стану, тому в даних правовідносинах суд повинен застосовувати саме вимоги Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» № 2136-ІХ від 15.03.2022. Крім того, вказує, що Міністерством економіки України від 15.03.2022 № 36 надані наступні роз`яснення з приводу, як оформити відсутність на роботі працівника, який залишив своє місце роботи у зв`язку із проведення бойових дій на відповідній території, та як обліковувати таку відсутність: Відсутність працівника на роботі у зв`язку з бойовими діями не може бути кваліфікована, як прогул без поважної причини. Тому, до з`ясування причин відсутності працівника та отримання від нього письмових пояснень, доцільно обліковувати його, як працівника, відсутнього з нез`ясованих або з інших причин. Таким чином, вважає доводи відповідача є безпідставними, так як правова позиція останнього заснована на помилковому тлумаченні норм чинного законодавства.

04 серпня 2022 року підготовче засідання по справі відкладено на 25 серпня 2022року.

25 серпня 2022 року закрито підготовче провадження у справі та призначене судове засідання для розгляду справи по суті на 13 вересня 2022 року.

В судовому засіданні, призначеному на 13 вересня 2022 року, судом допитаний свідок ОСОБА_3 , який був безпосереднім керівником позивача, в.о. начальника відділу, який повідомив, що всім працівникам ГУНП в Запорізькій області - жінкам був виділений евакуаційний потяг для супроводу дітей, рідних. Вказував, що ОСОБА_1 виїхала, прибувши до Львова позивач зразу перетнула кордон з Республікою Польща та не повернулася, акти складалися, коли вона була за кордоном. Звернув увагу, що ОСОБА_1 мала доступ до секретки, тому повинна була отримати дозвіл на виїзд за кордон, але мабуть війна відіграла свою роль. Свідок зазначив, що підписував її заяву на відпустку, вона мала право на відпустку, але питання надати їй відпустку чи ні вирішував не свідок.

13 вересня 2022 року в розгляді справи оголошена перерва до 20 вересня 2022 року.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі, надавши пояснення, аналогічні викладеним у позові та відповіді на відзив. Просить адміністративний позов задовольнити повністю.

Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечив, із підстав викладених у відзиві, долученому до матеріалів справи. Просить у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.

На підставі статті 243 КАС України в судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини рішення та оголошено про час виготовлення рішення у повному обсязі.

Розглянувши та дослідивши надані документи, заслухавши пояснення представників сторін, судом встановлені наступні обставини.

ОСОБА_1 проходила службу в Національній поліції України на посаді старшого слідчого відділу розслідування злочинів у сфері господарської діяльності та службової діяльності слідчого управління ГУНП в Запорізькій області.

29 березня 2022 року за вх. № 5 на адресу ГУНП в Запорізькій області надійшов лист від Запорізького управління Департаменту внутрішньої безпеки Національної поліції від 28.03.2022 №б/н, яким повідомлено, що окремі поліцейські Запорізької області , переважно які виховують одного або більше дітей віком до 18 років, з початку ведення бойових дій на території України виїхали за кордон без отримання дозволу керівництва у встановленому порядку, у т.ч. старший слідчий відділу розслідування злочинів у сфері господарської діяльності та службової діяльності слідчого управління ГУНП в Запорізькій області майор поліції Конєва І.Є.

Наказом начальника ГУНП в Запорізькій області від 11.04.2022 №295, на підставі листа Запорізького управління Департаменту внутрішньої безпеки Національної поліції від 28.03.2022 №б/н, призначено проведення службового розслідування за наведеними у ньому фактами та утворено дисциплінарну комісію.

За наслідками службового розслідування та зібраних матеріалів складено висновок службового розслідування №550/01/35-2022, який затверджений 10.05.2022 начальником ГУНП в Запорізькій області ОСОБА_4 .

Аналізом забраних у ході службового розслідування матеріалів у їх сукупності встановлено, що старший слідчий відділу розслідування злочинів у сфері господарської та службової діяльності слідчого управління ГУНП в Запорозькій області майор поліції ОСОБА_1 ігноруючи вимоги наказів МВС України та Національної поліції України 12.03.2022, приїхавши до м. Львів, до ГУНП у Львівській області не прибула та на облік не стала, а навпаки 12.03.2022 самовільно залишила територію України, виїхавши до Республіки Польща та в подальшому до м. Хедера, Ізраїль, де i знаходиться на теперішний час. Тобто ОСОБА_5 відсутня на службі без поважних причин з 12.03.2022. Крім того, в порушення вимог п. 696 Порядку організації та забезпечення режиму секретності в державних органах, органах місцевого самоврядування, на підприємствах в установах і організаціях затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 18.12.2013 №939, будучи особою, якій надано допуск та доступ до державної таємниці, в установленому законом Порядку перед виїздом до іноземної держави у приватних справах письмово не повідомила про це посадову особу, яка надала їй доступ до державної таємниці, а також РСО за місцем зберігання її картки обліку за формою згідно з додатком 6, та не пройшла відповідний інструктаж з питань охорони державної таємниці. Своїми діями майор поліції ОСОБА_5 порушила вимоги п. 1, 2 ч. 1 ст. 18 Закону України «Про Національну поліцію», Присяги працівника поліції, визначеної ст. 64 Закону України «Про Національну поліцію», п. 1 ч. 3 Дисциплінарного статуту Національної поліції, затвердженого Законом України від 15.03.2018 № 2337-VIII (зі змінами внесеними Законом України від 15.03.2022 № 2123-IX), п. 1 наказу Національної поліції України від 10.03.2022 №190 «Про деякі питання проходження служби поліцейськими на період дії воєнного стану», п. 1 наказу Національної поліції України від 07.04.2022 №239 «Про деякі питання проходження служби поліцейськими на період дії воєнного стану», п. 696 Порядку організації та забезпечення режиму секретності в державних органах, органах місцевого самоврядування, на підприємствах в установах і організаціях затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 18.12.2013 №939. Причинами та умовами, що сприяли скоєнню виявлених у ході службового розслідування порушень, стали особиста недисциплінованість ОСОБА_1 , ігнорування нею вимог чинного законодавства України, наказів Національної поліції України та МВС України. Обставини, якi б обтяжували відповідальність ОСОБА_1 , передбачені ч. 6 ст. 19 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, відсутні. Однак, дисциплінарною комісією враховано, що порушення службової дисципліни ОСОБА_1 допущено під час дії воєнного стану на території України. Вказана обставина не визначена Дисциплінарним статутом Національної поліції України, як обтяжуюча, однак на переконання дисциплінарної комісії фактично обтяжує відповідальність ОСОБА_1 . Крім того, відповідно до абзацу 4 ч. 2 ст. 29 Дисциплінарного статуту Національної поліції України дисциплінарні проступки такі, як перебування поліцейського на службі у стані алкогольного, наркотичного та/або іншого сп`яніння, а також залишення місця несення служби без поважних причин, не можуть бути віднесені до незначних дисциплінарних проступків. Пом`якшуючою обставиною, передбаченою ч. 4 ст. 19 Дисциплінарним статутом Національної поліції України, є те, що на час проведення службового розслідування у ОСОБА_6 відсутні діючі дисциплінарні стягнення. На підставі викладенного, дисциплінарна комісія рекомендувала застосувати до старшого слідчого відділу розслідування злочинів у сфері господарської діяльності та службової діяльності слідчого управління ГУНП в Запорізькій області майора поліції ОСОБА_1 дисциплінарне сттягненняя у вигляді звільнення зі служби в поліції.

Наказом начальника ГУНП в Запорізькій області від 13.05.2022 №395 до старшого слідчого відділу розслідування злочинів у сфері господарської та службової діяльності слідчого управління ГУНП в Запорозькій області майора поліції ОСОБА_6 застосувати дисциплінарне стягнення у виді звільнення зі служби в поліції.

Даний вид стягнення реалізований наказом начальника ГУНП в Запорізькій області №404о/с від 17.05.2022 «По особовому складу», яким позивача з 17.05.2022 звільнено зі служби в поліції за п. 6 ч. 1 ст. 77 Закону України «Про Національну поліцію».

Вважаючи прийняті відповідачем накази №395 від 13.05.2022 та №404о/с від 17.05.2022 «По особовому складу» в частині притягнення до дисциплінарної відповідальності у вигляді звільнення зі служби в поліції протиправними, позивач звернувся до суду із даним позовом про їх скасування, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України визначає Закону України від 02.07.2015 №580-VIII «Про Національну поліцію» (далі - Закон №580, у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до частини 1 статті 1 Закону №580-VIII Національна поліція України - це центральний орган виконавчої влади, який служить суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку.

Статтею 3 Закону №580-VIII визначено, що у своїй діяльності поліція керується Конституцією України, міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, цим та іншими законами України, актами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, а також виданими відповідно до них актами Міністерства внутрішніх справ України, іншими нормативно-правовими актами.

Рівень довіри населення до поліції є основним критерієм оцінки ефективності діяльності органів і підрозділів поліції (частина 3 статті 11 Закону №580-VIII).

Згідно з частиною 1 статті 59 Закону №580-VIII служба в поліції є державною службою особливого характеру, яка є професійною діяльністю поліцейських з виконання покладених на поліцію повноважень.

Відповідно до частини 1 статті 17 Закону №580-VIII поліцейським є громадянин України, який склав Присягу поліцейського, проходить службу на відповідних посадах у поліції і якому присвоєно спеціальне звання поліції.

Статтею 18 Закону №580-VIII визначено обов`язки поліцейських.

Зокрема, поліцейський зобов`язаний: 1) неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського; 2) професійно виконувати свої службові обов`язки відповідно до вимог нормативно-правових актів, посадових (функціональних) обов`язків, наказів керівництва.

Поліцейський на всій території України незалежно від посади, яку він займає, місцезнаходження і часу доби в разі звернення до нього будь-якої особи із заявою чи повідомленням про події, що загрожують особистій чи публічній безпеці, або в разі безпосереднього виявлення таких подій зобов`язаний вжити необхідних заходів з метою рятування людей, надання допомоги особам, які її потребують, і повідомити про це найближчий орган поліції.

У разі вчинення протиправних діянь поліцейські несуть кримінальну, адміністративну, цивільно-правову, матеріальну та дисциплінарну відповідальність відповідно до закону.

Відповідно до пункту 6 частини 1 статті 77 Закону №580-VIII поліцейський звільняється зі служби в поліції, а служба в поліції припиняється у зв`язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України.

Підстави та порядок притягнення поліцейських до дисциплінарної відповідальності, а також застосування до поліцейських заохочень визначаються Дисциплінарним статутом Національної поліції України, що затверджується законом (частини 1 та 2 статті 19 Закону №580-VIII).

Законом України від 15.03.2018 №2337-VІІІ затверджено Дисциплінарний статут Національної поліції України (далі - Дисциплінарний статут, у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), який визначає сутність службової дисципліни в Національній поліції України, повноваження поліцейських та їхніх керівників з її додержання, види заохочень і дисциплінарних стягнень, а також порядок їх застосування та оскарження.

Відповідно до частини 1 статті 1 Дисциплінарного статуту службова дисципліна - дотримання поліцейським Конституції і законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів Національної поліції України, нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, Присяги поліцейського, наказів керівників.

Згідно з частиною 2 статті 1 Дисциплінарного статуту службова дисципліна ґрунтується на створенні необхідних організаційних та соціально-економічних умов для чесного, неупередженого і гідного виконання обов`язків поліцейського, повазі до честі і гідності поліцейського, вихованні сумлінного ставлення до виконання обов`язків поліцейського шляхом зваженого застосування методів переконання, заохочення та примусу.

Службова дисципліна, крім основних обов`язків поліцейського, визначених статтею 18 Закону України «Про Національну поліцію», зобов`язує поліцейського, у тому числі: бути вірним Присязі поліцейського, мужньо і вправно служити народу України; поважати права, честь і гідність людини, надавати допомогу та запобігати вчиненню правопорушень; безумовно виконувати накази керівників, віддані (видані) в межах наданих їм повноважень та відповідно до закону; вживати заходів до негайного усунення причин та умов, що ускладнюють виконання обов`язків поліцейського, та негайно інформувати про це безпосереднього керівника; утримуватися від дій, що перешкоджають іншим поліцейським виконувати їхні обов`язки, а також які підривають авторитет Національної поліції України; поважати честь і гідність інших поліцейських і працівників поліції, надавати їм допомогу та стримувати їх від вчинення правопорушень (частина 3 статті 1 Дисциплінарного статуту).

Відповідно до статті 5 Дисциплінарного статуту, поліцейський отримує наказ від керівника в порядку підпорядкованості та зобов`язаний неухильно та у визначений строк точно його виконувати. Забороняється обговорення наказу чи його критика. За відсутності можливості виконати наказ поліцейський зобов`язаний негайно повідомити про це безпосередньому керівнику з обґрунтуванням причин невиконання і повідомленням про вжиття заходів до подолання перешкод у виконанні наказу.

Отже проходження служби в поліції, зважаючи на її специфіку та підвищену увагу суспільства, вимагає від особи надзвичайної дисциплінованості та відповідальності за свої дії та вчинки, особливо в період введення у державі воєнного стану.

Статтею 11 Дисциплінарного статуту передбачено, що за порушення службової дисципліни поліцейські незалежно від займаної посади та спеціального звання несуть дисциплінарну відповідальність згідно з цим Статутом.

Дисциплінарним проступком визнається протиправна винна дія чи бездіяльність поліцейського, що полягає в порушенні ним службової дисципліни, невиконанні чи неналежному виконанні обов`язків поліцейського або виходить за їх межі, порушенні обмежень та заборон, визначених законодавством для поліцейських, а також у вчиненні дій, що підривають авторитет поліції (стаття 12 Дисциплінарного статуту).

Відповідно до статті 13 Дисциплінарного статуту дисциплінарне стягнення є засобом підтримання службової дисципліни, що застосовується за вчинення дисциплінарного проступку з метою виховання поліцейського, який його вчинив, для безумовного дотримання службової дисципліни, а також з метою запобігання вчиненню нових дисциплінарних проступків.

Частиною 3 статті 13 Дисциплінарного статуту встановлено, що до поліцейських можуть застосовуватися такі види дисциплінарних стягнень: 1) зауваження; 2) догана; 3) сувора догана; 4) попередження про неповну службову відповідність; 5) пониження у спеціальному званні на один ступінь; 6) звільнення з посади; 7) звільнення із служби в поліції.

Згідно із статтями 14, 15, 19 Дисциплінарного статуту з метою своєчасного, повного та об`єктивного з`ясування всіх обставин вчинення поліцейським дисциплінарного проступку, встановлення причин і умов його вчинення, вини, ступеня тяжкості дисциплінарного проступку, розміру заподіяної шкоди та для підготовки пропозицій щодо усунення причин вчинення дисциплінарних проступків провадиться службове розслідування.

Підставою для призначення службового розслідування є заяви, скарги та повідомлення громадян, посадових осіб, інших поліцейських, засобів масової інформації (далі - повідомлення), рапорти про вчинення порушення, що має ознаки дисциплінарного проступку, або безпосереднє виявлення ознак такого проступку посадовою особою поліції, за наявності достатніх даних, що вказують на ознаки дисциплінарного проступку.

Проведення службових розслідувань за фактом порушення поліцейським службової дисципліни здійснюють дисциплінарні комісії.

За результатами проведеного службового розслідування дисциплінарна комісія приймає рішення у формі висновку.

У висновку за результатами службового розслідування, у том числі, зазначаються: причини та умови, що призвели до вчинення проступку, вжиті або запропоновані заходи для їх усунення, обставини, що знімають з поліцейського звинувачення; висновок щодо наявності або відсутності у діянні поліцейського дисциплінарного проступку, а також щодо його юридичної кваліфікації з посиланням на положення закону; вид стягнення, що пропонується застосувати до поліцейського у разі наявності в його діянні дисциплінарного проступку.

Під час визначення виду стягнення дисциплінарна комісія враховує характер проступку, обставини, за яких він був вчинений, особу порушника, ступінь його вини, обставини, що пом`якшують або обтяжують відповідальність, попередню поведінку поліцейського, його ставлення до служби.

Аналогічні положення закріплені і у Порядку проведення службових розслідувань у Національній поліції України, затвердженому наказом Міністерства внутрішніх справ України від 07.11.2018 №893, зареєстрованому в Міністерстві юстиції України 28.11.2018 за №1355/32807 (далі Порядок № 893).

Крім того, вказаним Порядком передбачено, що службове розслідування має встановити: наявність чи відсутність складу дисциплінарного проступку в діянні (дії чи бездіяльності) поліцейського, з приводу якого (якої) було призначено службове розслідування; наявність чи відсутність порушень положень законів України чи інших нормативно-правових актів, організаційно-розпорядчих документів або посадових інструкцій; ступінь вини кожної з осіб, що вчинили дисциплінарний проступок; обставини, що пом`якшують або обтяжують ступінь і характер відповідальності поліцейського чи знімають безпідставні звинувачення з нього; відомості, що характеризують поліцейського, а також дані про наявність або відсутність у нього дисциплінарних стягнень; вид і розмір заподіяної шкоди; причини та умови, що призвели до вчинення дисциплінарного проступку.

Відповідно до пункту 1 Розділу VII Порядку № 893 у разі якщо за результатами розгляду матеріалів службового розслідування (справи) дисциплінарна комісія встановить наявність у діях (бездіяльності) поліцейського дисциплінарного проступку, керівнику, який призначив службове розслідування, вносяться пропозиції щодо накладення на поліцейського дисциплінарного стягнення.

Уповноважений керівник, враховуючи характер проступку, обставини, за яких він був учинений, особу порушника, ступінь його вини, обставини, що пом`якшують або обтяжують відповідальність, попередню поведінку поліцейського, його ставлення до служби, визначає вид дисциплінарного стягнення, що підлягає застосуванню до поліцейського, та видає письмовий наказ про його застосування.

З аналізу вищенаведених норм Дисциплінарного статуту та Порядку № 893 слідує, що підставою для призначення службового розслідування є повідомлення поліцейських, рапорти про вчинення порушення поліцейським, що має ознаки дисциплінарного проступку.

За частиною 3 статті 22 Дисциплінарного статуту дисциплінарні стягнення у виді звільнення з посади, пониження у спеціальному званні на один ступінь та звільнення із служби в поліції виконуються (реалізуються) шляхом видання наказу по особовому складу.

Доводи протиправності спірних наказів позивач обґрунтовує недотриманням процедури та порядку проведення службового розслідування, та забезпечення процесуальних прав при здійсненні такого розслідування.

Однак, суд не вбачає порушень у призначенні та проведенні службового розслідування, на які посилається позивач, з огляду на наступне.

З матеріалів справи вбачається, що підставою для призначення службового розслідування відносно позивача був лист Запорізького управління Департаменту внутрішньої безпеки Національної поліції від 28.03.2022 №б/н, яким повідомлено, що окремі поліцейські Запорізької області, переважно які виховують одного або більше дітей віком до 18 років, з початку ведення бойових дій на території України виїхали за кордон без отримання дозволу керівництва у встановленому порядку, у т.ч. старший слідчий відділу розслідування злочинів у сфері господарської діяльності та службової діяльності слідчого управління ГУНП в Запорізькій області майор поліції Конєва І.Є. А тому, враховуючи відомості про можливе вчинення позивачем дисциплінарного проступку, керуючись частиною 3 статті 11, статтями 14 та 15 Дисциплінарного статуту, Порядком № 893 ї, начальником ГУНП в Запорізькій області видано наказ від 11.04.2022 №295 «Про призначення службового розслідування та утворення дисциплінарної комісії» з метою встановлення наявності або відсутності складу дисциплінарного проступку в діях позивача, а також обставин та підстав виїду майора поліції ОСОБА_1 за межі України, наявності або відсутності дозволу керівництва на такий виїзд, підстав нарахування та виплати позивачу грошового забезпечення, яким також утворено дисциплінарну комісію.

Отже, у відповідності до вимог частини четвертої статті 14 Статуту у відповідача були наявні підстави для призначення службового розслідування.

При цьому, суд наголошує, що чинним законодавством не визначено обов`язок відповідача та членів дисциплінарної комісії ознайомлювати поліцейського, відносно дій якого проводиться службове розслідування із рішенням про початок та підстави призначення службового розслідування, що саме позивачем не спростовано.

Відповідно до пункту 7 розділу V Порядку № 893 розгляд справи дисциплінарною комісією проводиться зазвичай у формі письмового провадження.

Збирання та перевірка матеріалів і відомостей про дисциплінарний проступок поліцейського у разі розгляду справи у формі письмового провадження здійснюються зазвичай шляхом: одержання пояснень щодо обставин справи від поліцейського, стосовно якого проводиться службове розслідування, та від інших осіб; одержання в органах, закладах, установах поліції та їх підрозділах чи за запитом в інших органах державної влади та органах місцевого самоврядування необхідних документів або їх копій та долучення до матеріалів справи; отримання консультацій спеціалістів з питань, що стосуються службового розслідування.

У разі розгляду справи у формі письмового провадження рішення дисциплінарною комісією приймається без повідомлення та (або) виклику інших учасників службового розслідування на підставі наявних у справі матеріалів.

Приписами статті 18 Дисциплінарного статуту визначено, що під час проведення службового розслідування поліцейський має право на захист, що полягає в наданні йому можливості надавати письмові пояснення щодо обставин вчинення дисциплінарного проступку та докази правомірності своїх дій (частина 1).

Поліцейський, стосовно якого проводиться службове розслідування, має право:

1) надавати пояснення, подавати відповідні документи та матеріали, що стосуються обставин, які досліджуються;

2) подавати клопотання про отримання і залучення до матеріалів розслідування нових документів, отримання додаткових пояснень від осіб, які мають відношення до справи;

3) ознайомлюватися з матеріалами, зібраними під час проведення службового розслідування, робити їх копії за допомогою технічних засобів з урахуванням обмежень, передбачених Кримінальним процесуальним кодексом України, законами України «Про захист персональних даних», «Про державну таємницю» та іншими законами;

4) подавати скарги на дії осіб, які проводять службове розслідування;

5) користуватися правничою допомогою (частина 2).

Поліцейський, стосовно якого проводиться службове розслідування, має право відмовитися від надання пояснень. Факт такої відмови фіксується шляхом складення акта, що підписується членом дисциплінарної комісії, присутнім під час відмови, та іншими особами, присутніми під час відмови (частина 3).

У разі відсутності поліцейського на службі дисциплінарна комісія викликає його для надання пояснень. Виклик для надання пояснень надсилається рекомендованим листом з повідомленням на адресу місця проживання поліцейського, що зазначена в його особовій справі (частина 6).

Отже, з аналізу норм діючого законодавства вбачається, що службове розслідування має бути проведено із наданням поліцейському, стосовно якого проводиться службове розслідування, права на захист, яке в тому числі реалізується шляхом подачі поліцейським пояснень, клопотань, скарг тощо.

Відповідно до частини 1 статті 27 Дисциплінарного статуту під час проведення службового розслідування уповноважена особа зобов`язана запропонувати поліцейському або іншій особі, обізнаній з обставинами вчинення дисциплінарного проступку, надати пояснення.

У разі відсутності поліцейського на службі уповноважена особа зобов`язана викликати його для надання пояснень. Виклик здійснюється шляхом його безпосереднього вручення поліцейському або надсилання поштовим зв`язком чи з використанням електронної комунікації. За наявної можливості надсилання виклику поштовим зв`язком здійснюється рекомендованим листом на адресу місця проживання поліцейського, що зазначена в його особовій справі. Надсилання виклику з використанням електронної комунікації здійснюється виключно на адресу електронної пошти поліцейського чи за іншими контактними даними, які зазначені в його особовій справі або які наявні в розпорядженні його безпосереднього керівника. Виклик надсилається з таким розрахунком, щоб поліцейський, який викликається, мав не менше однієї доби для прибуття за вказаною у виклику адресою (частина 2 статті 27 Дисциплінарного статуту).

При цьому, відповідно до вимог частини 4 статті 27 Дисциплінарного статуту від поліцейського, стосовно якого є підтвердні дані про самовільне залишення ним місця несення служби, виїзд до інших регіонів країни чи за кордон, пояснення не відбираються, поліцейський вважається таким, що відмовився від надання пояснень.

Згідно зі статтею 29 Дисциплінарного статуту у разі встановлення за результатами службового розслідування в діях поліцейського дисциплінарного проступку видається письмовий наказ про застосування до нього одного з видів дисциплінарного стягнення з урахуванням особливостей, визначених цією статтею (частина 1).

Дисциплінарні стягнення застосовуються в порядку зростання від менш суворого, яким є зауваження, до більш суворого - звільнення зі служби в поліції. Дисциплінарні проступки такі, як перебування поліцейського на службі у стані алкогольного, наркотичного та/або іншого сп`яніння, а також залишення місця несення служби без поважних причин, не можуть бути віднесені до незначних дисциплінарних проступків (частина 2 статтею 29 Дисциплінарного статуту).

Частиною 4 статті 31 Дисциплінарного статуту регламентовано, що поліцейський має право оскаржити застосоване до нього дисциплінарне стягнення, звернувшись до адміністративного суду протягом 15 днів з дня його ознайомлення з наказом про притягнення до дисциплінарної відповідальності. У разі застосування до поліцейського дисциплінарного стягнення у виді звільнення з посади, пониження у спеціальному званні на один ступінь або звільнення зі служби в поліції поліцейський має право оскаржити таке стягнення протягом 15 днів з дня його ознайомлення з наказом по особовому складу про виконання застосованого дисциплінарного стягнення.

Необхідно зазначити, що службова дисципліна базується на високій свідомості та зобов`язує кожного працівника поліції, зокрема, дотримуватися законодавства, неухильно виконувати вимоги Присяги, статутів і наказів начальників; з гідністю і честю поводитися в позаслужбовий час, бути прикладом у дотриманні громадського порядку, припиняти протиправні дії осіб, які їх учиняють.

З тексту Присяги поліцейського, неухильне дотримання якої визначено законом, слідує, що в основі поведінки працівника поліції закладені етичні, правові та службово-дисциплінарні норми поведінки, недодержання яких утворює факт порушення Присяги. Тому складаючи Присягу, поліцейський покладає на себе не тільки певні службові зобов`язання, але й моральну відповідальність за їх виконання.

Порушення Присяги слід розуміти як скоєння поліцейським проступку (вчинку) проти інтересів служби, який суперечить покладеним на нього обов`язкам, підриває довіру до нього як до носія влади, що призводить до приниження авторитету органів поліції та унеможливлює подальше виконання ним своїх обов`язків.

Присяга поліцейського передбачає зобов`язання виконувати обов`язки сумлінно.

Тобто, порушення Присяги - це несумлінне, недобросовісне виконання обов`язків поліцейським. Про несумлінність дій (бездіяльності) поліцейського свідчить невиконання обов`язків умисно або внаслідок недбалого ставлення до них.

Невиконання чи неналежне виконання поліцейським службової дисципліни є дисциплінарним проступком, вчинення якого є підставою для дисциплінарної відповідальності.

Обрання виду стягнення за дисциплінарний проступок перебуває у площині дискреційних повноважень суб`єкта його накладення, який, приймаючи рішення про обрання конкретного виду дисциплінарного стягнення, повинен урахувати, зокрема, тяжкість проступку, обставини, за яких його скоєно, попередню поведінку особи, її ставлення до виконання посадових обов`язків тощо. Одночасно з цим, застосування дисциплінарного стягнення у виді звільнення зі служби в Національній поліції України є крайнім заходом дисциплінарного впливу, проте його застосування здійснюється на розсуд уповноваженої особи з урахуванням обставин у справі та не потребує наведення неможливості застосування інших видів дисциплінарних стягнень.

У межах спірних правовідносин позивача звільнено зі служби в поліції за скоєння значного дисциплінарного проступку під час дії воєнного стану на території України, порушення вимоги пунктів 1, 2 частин 1 статті 18 Закону №580-VIII, Присяги працівника поліції, визначеної статті 64 Закону №580-VIII, пункту 1 часини 3 Дисциплінарного статуту Національної поліції, пункту 1 наказу Національної поліції України від 10.03.2022 №190 «Про деякі питання проходження служби поліцейськими на період дії воєнного стану», пункту 1 наказу Національної поліції України від 07.04.2022 №239 «Про деякі питання проходження служби поліцейськими на період дії воєнного стану», пункту 696 Порядку організації та забезпечення режиму секретності в державних органах, органах місцевого самоврядування, на підприємствах в установах і організаціях затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 18.12.2013 №939, що виразилось у виїзді за кордон у приватних справах особою, яка має допуск та доступ до державної таємниці з порушенням встановленого законом порядку та без дозволу керівництва ГУНП в Запорозькій області, неприбутті до будь-якого найближчого органу поліції для реєстрації та постановки на облік, відсутності на службі без поважних причин з 12.03.2022 по 10.05.2022.

Суд відхиляє посилання позивача на те, що вона була вимушена евакуюватися з міста Запоріжжя на підставі наказу начальника ГУНП в Запорізькій області з малолітньою дитиною, оскільки м. Запоріжжя з 24.02.2022 та до теперішнього часу не є тимчасово окупованою територією, активні бойові дії на території м. Запоріжжя не проводяться, евакуація поліцейських з вказаного населеного пункту не відбувається.

При цьому, відповідно до пункту 1 наказу Національної поліції України від 10.03.2022 №190 «Про деякі питання проходження служби поліцейськими на період дії воєнного стану» поліцейським, які перебувають поза місцем несення служби протягом 1 доби повинні були прибути до найближчого органу поліції та стати на облік, а саме: поліцейським, які виховують одного або більше дітей віком до 18 років або на утриманні яких перебувають батьки, що потребують стороннього догляду, та виїхали з метою супроводу дітей в евакуацію, та чоловіки (дружини) яких є поліцейськими, військовослужбовцями або особами рядового чи начальницького складу служби цивільного захисту.

Тобто вищезазначений наказ Національної поліції України надав право поліцейським, якi мають дітей віком до 18 poків та чоловіки (дружини), яких є поліцейськими та залучені до виконання службових обов`язків за місцем проходження служби здійснити супровід дітей в евакуацію. Зазначеним наказом встановлений також обов`язок стати на облік у найближчому територіальному підрозділі поліції, куди здійснювався супровід дітей в евакуацію протягом 1 доби, що позивачем зроблено не було.

Також суд зауважує, що позивач не надав жодних доказів того, що його сім`я опинилась у безпорадному стані або стані небезпечному для життя та здоров`я, відтак не могла залишитись у місті Львові.

Рапорт про надання невикористаної додаткової відпустки за 2021 рік та щорічної основної оплачуваної відпустки за 2022 рік ОСОБА_5 надала з порушенням вимог наказу ГУНП в Запорозькій області від 17.03.2018 №327 «Про встановлення порядку оформлення щорічних та додаткових відпусток поліцейським, державним службовцям та іншим працівникам в органах та підрозділах ГУНП в Запорозькій області», оскільки рапорт (заява) про надання відпустки підлеглими працівниками з необхідними візами безпосереднього та прямого керівника, надається до управління кадрового забезпечення ГУНП щотижня за l0 робочих днів до дати початку відпустки.

Крім того, необхідно зазначити, що суттєвою обставиною, за якої застосовано дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення зі служби в поліції є той факт, що Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022, затвердженого Законом України №2102-IX, у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року, який діє на теперішній час, тобто той стан, коли з 24.02.2022 на співробітників поліції покладено виконання к своїх функціональних обов`язків, так і додаткових повноважень і завдань, пов`язаних із захистом територіальної цілісності України. В той час, дисциплінарний проступок у вигляді порушення службової дисципліни вчинено ОСОБА_1 в період дії на території України воєнного стану.

Судом також враховано, що позивач у період проходження служби в поліції мав діючу форму допуску та доступу до державної таємниці, а тому відповідно до вимог пункту 696 Порядку №939, був зобов`язаний перед виїздом до іноземної держави у приватних справах, письмово повідомити про це посадовій особі, яка надала йому доступ до державної таємниці, тобто начальника ГУНП, а також РСО за місцем зберігання його облікової картки, однак, позивач керівника ГУНП в Запорозькій області, про свій намір покинути територію України не повідомляв, що саме позивачем не заперечено.

Будь-яких належних доказів невідповідності встановлених службовим розслідуванням фактів дійсним обставинам відсутності позивача на службі позивачем не наведено, а судом під час розгляду справи не встановлено.

Підсумовуючи наведене вище, суд дійшов висновку, що висновок службового розслідування сформований з урахуванням не тільки норм чинного законодавства та у межах компетенції, а також із врахуванням реального військового стану в Державі. Вина позивача у порушенні службової дисципліни доведена належними та допустимими доказами, тому суд погоджується з аргументами відповідача про те, що спірні накази є правомірними та обґрунтованими, а застосоване до позивача дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення зі служби в поліції є співмірним до вчиненого проступку.

За таких обставин, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для визнання протиправними та скасування наказів ГУНП в Запорізькій області і відмови ОСОБА_1 у задоволенні позовних вимог в цій частині.

Вимоги ОСОБА_1 щодо поновлення її на посаді в поліції та стягнення на її користь середнього заробітку за час вимушеного прогулу, не можуть бути задоволені, оскільки є похідними від перших вимог, у задоволенні яких судом відмовлено у повному обсязі.

Стосовно інших посилань сторін, то суд зазначає, що згідно з пунктом 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Відповідно до статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 2 статті 2 КАС України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частинами 1 та 2 статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.

У силу частин 1, 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд, відповідно до статті 90 КАС України, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Отже, виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що відповідач, як суб`єкт владних повноважень, діяв у межах повноважень, наданих йому законодавством та довів правомірність своїх рішень, а тому у задоволенні позову слід відмовити.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат у справі, суд враховує, що особі, що не є суб`єктом владних повноважень у разі відмови у задоволені позову - судовий збір поверненню не підлягає.

Керуючись ст. ст. 139, 242-246 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Запорізькій області про визнання протиправними та скасування наказів, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Повний текст рішення виготовлений 17.10.2022.

Суддя І.В. Батрак