Решение № 106781997, 17.10.2022, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

17 жовтня 2022 року Справа № 280/3826/22 м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді АртоузО.О., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ), поданого представником Марцих Ярославом Олександровичем, до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (69005, м. Запоріжжя, пр. Соборний, 158-б, код ЄДРПОУ 20490012) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

27 червня 2022 року до Запорізького окружного адміністративного суду через систему «Електронний суд» надійшов позов ОСОБА_1 (далі позивач) до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (далі відповідач), відповідно до якого позивач просить суд:

визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області, які полягають у відмові ОСОБА_1 зарахувати до стажу роботи, з якого розраховується пенсія періодів з 09.02.1992 по 31.05.1993 та з 05.08.1993 по 03.12.1997;

зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області перерахувати та виплатити ОСОБА_1 пенсію за віком з моменту її призначення, а саме з 14.01.2022, шляхом зарахування до його страхового стажу та включення до розрахунку коефіцієнту стажу періодів з 09.02.1992 по 31.05.1993 та з 05.08.1993 по 03.12.1997;

стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , судові витрати, а саме судовий збір за подачу адміністративного позову в розмірі 992,40 грн.

Ухвалою суду від 29.06.2022 прийняти позовну заяву до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження в адміністративній справі № 280/3826/22, призначено судове засідання в поядку письмового провадження без виклику сторін.

Представник відповідача надав до суду відзив (вх.. №28127 від 25.07.2022), відповідно до якого зазначає, що позивачка з 14.01.2022 перебуває на обліку у відповідача та отримує пенсію за віком відповідно до вимог Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування від 09.07.2003 №1058 (далі Закон №1058), яка обчислена з урахуванням страхового стажу 32 роки 10 місяців 27 днів. Позивачка 29.03.2022 звернулась до відповідача із заявою про перерахунок пенсії із зарахуванням до її страхового стажу періодів роботи. Листом від 12.04.2022 №3508-3218/К-02/8-0800/22 позивачку було повідомлено про наступне. Відповідно до п. 4 ст. 24 Закону 1058, періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи при призначенні пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, потрібно два свідка, які працювали разом з позивачем в період 01.04.1986 по 06.12.1998. Враховуючи зазначене, у зв`язку з відсутністю такої довідки відповідачем не було зараховано до страхового стажу періоди роботи позивачки з 09.02.1992 по 31.05.1993 та з 05.08.1993 по 03.12.1997, проживаючи з чоловіком-військовослужбовцем у місцевостях, де була відсутня можливість працевлаштування. Інше чинним законодавством не передбачено. Окрім того, у відповідності до Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці та соціальної політики №259/34/5 від 08.06.2001 встановлено, що записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження чи заохочення. Враховуючи даний факт, при обчисленні страхового стажу не зараховано період роботи з 09.02.1992 по 02.12.1992, оскільки запис в трудовій книжці не завірено підписом та печаткою. Виходячи з вищевикладеного, відповідач діяв правомірно з використанням наданих йому повноважень.У задоволенні позову просить відмовити.

Відповідно до пункту 1 частини 3 статті 243 КАС України, у виняткових випадках залежно від складності справи складення рішення, постанови у повному обсязі може бути відкладено на строк не більш як десять, а якщо справа розглянута у порядку спрощеного провадження - п`ять днів з дня закінчення розгляду справи.

Згідно з частиною 4 статті 243 КАС України, судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.

Розглянувши матеріали справи, суд встановив наступне.

Як слідує з матеріалів справи, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Запорізькій області та отримує пенсію за віком з 14.01.2022.

29.03.2022 позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області з заявою від 29.03.2022, в якій просив здійснити перерахунок пенсії з моменту призначення із зарахуванням до страхового стажу періодів робоит з 09.02.1992 року по 31.05.1993 та з 05.08.1993 по 03.12.1997.

Листом від 12.04.2022 № 3508-3218/К-02/8-0800/22 Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області повідомило позивача про те, що періоди роботи з 09.02.1992 по 31.05.1993 та з 05.08.1993 по 03.12.1997 не враховано до страхового стажу, оскільки позивачем не надано підтверджуючої довідки про роботу в цей період, які видаються військовими комісаріатами.

Не погоджуючись з діями відповідача щодо не зарахування стажу з 09.02.1992 по 31.05.1993 та з 05.08.1993 по 03.12.1997 позивач звернулася до суду з даним позовом.

Вирішуючи спір по суті, суд виходить з наступного.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та способом, передбаченими Конституцією та законами України.

Згідно із статтею 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел визначається Законом України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" (далі Закон №1058).

Згідно з частиною першою статті 24 Закону №1058-ІV, страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Частиною другою статті 24 Закону № 1058 передбачено, що страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.

Відповідно до п. 2.1 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України 25.11.2005 №22-1 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України 07.07.2014 № 13-1), зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 27.12.2005 за № 1566/11846, до заяви про призначення пенсії за віком додаються документи, наведені у цьому пункті, в тому числі: документи про стаж, що визначені Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637.

Постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637 затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутністю трудової книжки або відповідних записів у ній (далі - Порядок № 637).

Пунктом 1 Порядку № 637 визначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Пунктом 3 Порядку № 637 визначено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Аналізуючи чинні нормативно-правові акти України, які регулюють умови пенсійного забезпечення, можливо прийти до висновку, що положення Порядку № 637 щодо підтвердження стажу роботи, який є спеціальнім по відношенню до Закону № 1788-ХІІ, мають бути застосовані лише у чітко визначених та вичерпних випадках, а саме: за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній. Разом з тим, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

Статтею 56 Закону України від 05.11.1991 № 1788-ХІІ Про пенсійне забезпечення передбачено, що період проживання дружин осіб офіцерського складу, прапорщиків, мічманів і військовослужбовців надстрокової служби з чоловіками в місцевостях, де була відсутня можливість їхнього працевлаштування за спеціальністю, зараховується до стажу роботи для призначення пенсії, але не більш як 10 років. Цей період не враховується в разі збільшення розміру пенсії за віком за кожний рік роботи понад 30 років стажу роботи в жінок.

Пунктом 13 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637, передбачено, що період проживання дружин осіб офіцерського складу, прапорщиків, мічманів і військовослужбовців надстрокової служби з чоловіками в місцевостях, де була відсутня можливість їх працевлаштування за спеціальністю, підтверджується довідками (форма №4), виданими командирами (начальниками) військових частин, військово - навчальних (навчальних) закладів, підприємств, установ і організацій в порядку, визначеному Міноборони.

При цьому для дружин військовослужбовців, звільнених з дійсної військової служби до 1 січня 1990 року, період проживання з чоловіками в місцевостях, де була відсутня можливість їх працевлаштування за спеціальністю, підтверджується довідками, які видаються військовими комісаріатами.

Так, відповідач у відзиві зазначає, що у зв`язку з відсутністю такої довідки відповідачем не було зараховано до страхового стажу періоди роботи Позивачки з 09.02.1992 по 31.05.1993 та з 05.08.1993 по 03.12.1997, проживаючи з чоловіком- військовослужбовцем у місцевостях, де була відсутня можливість працевлаштування. Інше чинним законодавством не передбачено.

Окрім того, у відповідності до Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці та соціальної політики №259/34/5 від 08.06.2001 встановлено, що записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження чи заохочення.

Враховуючи даний факт, при обчисленні страхового стажу не зараховано період роботи з 09.02.1992 по 02.12.1992, оскільки запис в трудовій книжці не завірено підписом та печаткою.

Так, судом встановлено, що згідно записів у трудовій книжці НОМЕР_2 записи про періоди роботи з 09.02.1992 по 31.05.1993 та з 05.08.1993 по 03.12.1997 (записи №№12-19) були внесені на підставі наказів з посиланням на їх номер і дату та скріплені печатками підприємств, виконані чітко та без будь-яких виправлень, помарок чи підтирань. Тобто, вказані записи були внесені до трудової книжки позивача у відповідності до вимог Інструкцій №162 №58, а тому не можуть викликати сумнівів в своїй достовірності та не потребують підтвердження іншими документами.

Слід також зазначити, що позивач звертався до Державного архіву Запорізької області, а також Архівного управління Запорізької міської ради, однак отримав листи-відповіді, в яких зазначено, що на зберігання до архіву документи Художньо-рекламного кооперативу «Декор» не надходили.

Суд зазначає, що на момент заповнення трудової книжки вперше, порядок ведення трудових книжок працівників регулювався Інструкцією про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах і організаціях, затвердженою постановою Державного Комітету СРСР з праці і соціальних питань від 20.06.1974 №162 (далі- Інструкція №162), яка втратила чинність на підставі Наказу Міністерства праці України, Міністерства юстиції України та Міністерства соціального захисту населення України № 58 від 29.07.1993 «Про затвердження Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників».

Відповідно до п. 2.2 Інструкції про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах і організаціях, затвердженої постановою Держкомпраці СРСР від 20.06.1974 № 162 (далі - Інструкція) (аналогічна норма є в Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затверджений наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України № 58 від 29.07.1993) до трудової книжки вносяться: відомості про працівника: прізвище, ім`я та по батькові, дата народження; відомості про роботу, переведення на іншу постійну роботу, звільнення.

Усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження).

Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення.

У разі виявлення неправильного або неточного запису відомостей про роботу, переведення, а також про нагородження та заохочення тощо, виправлення виконується власником або уповноваженим ним органом, де було зроблено відповідний запис. Власник або уповноважений ним орган за новим місцем роботи зобов`язаний надати працівнику в цьому необхідну допомогу,

Аналогічна норма є в Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, яка затверджена Наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України та Міністерства соціального захисту населення України № 58 від 29.07.1993, де у пункті 2.4 зазначено, що усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження).

Записи виконуються арабськими цифрами (число і місяць двозначними). Наприклад, якщо робітник або службовець прийнятий на роботу 5 січня 1993 р., у графі 2 трудової книжки записується "05.01.1993".

Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення.

Відповідно до п. 2.5 Інструкції №162 у разі виявлення неправильного або неточного запису відомостей про роботу, переведення на іншу постійну роботу, про нагородження і заохочення та ін. виправлення робиться адміністрацією того підприємства, де був внесений відповідний запис. Адміністрація за новим місцем роботи зобов`язана зробити працівникові в цьому необхідну допомогу.

Відповідно до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 27.04.1993 № 301 «Про трудові книжки працівників» відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, представництва іноземного суб`єкта господарювання.

За порушення встановленого порядку ведення, обліку, зберігання і видачі трудових книжок посадові особи несуть дисциплінарну, а в передбачених законом випадках іншу відповідальність.

Суд зазначає, що наявні в трудовій книжці недоліки свідчать лише про неналежне заповнення трудової книжки роботодавцем та жодним чином не впливають на факт перебування позивача із вказаним підприємством у трудових відносинах.

Таким чином, допущені роботодавцями помилки в належному оформленні записів у трудовій книжці, не можуть слугувати підставою для позбавлення особи конституційного права на соціальний захист. Недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для робітника, а відтак, не повинно впливати на її особисті права.

У постанові від 21.02.2018 у справі № 687/975/17 (провадження № К/9901/110/17) Верховний Суд погодився з висновками суду першої інстанції стосовно того, що на особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці. Відсутність посилання чи неточних записів у первинних документах по обліку трудового стажу та нарахуванню заробітної плати на конкретну посаду, яку займав позивач у той чи інший період його роботи у підприємстві за наявності належним чином оформленої трудової книжки, не може бути підставою для виключення вказаних періодів роботи з трудового стажу позивача, що дає йому право на призначення пільгової пенсії за віком, оскільки працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

Крім того, Верховний Суд у постанові від 24.05.2018 у справі №490/12392/16-а (провадження №К/9901/2310/18) висловив позицію про те, що певні недоліки щодо заповнення трудової книжки не можуть бути підставою для неврахування відповідного періоду роботи для обрахунку стажу при призначенні пенсії.

Суд має оцінювати фактичні обставини справи з урахуванням того, що права, гарантовані Конституцією України та Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод, мають залишатися ефективними та людину не можна ставити в ситуацію, коли вона завідомо не може реалізувати своїх прав.

За статтею 14 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод користування правами та свободами, визнаними в цій Конвенції, має бути забезпечене без дискримінації за будь-якою ознакою.

Таким чином, належним захистом прав позивача є визнання дій відповідача щодо неврахування до пенсійного стажу періоду роботи з 09.02.1992 по 31.05.1993 та з 05.08.1993 по 03.12.1997 протиправними та зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області перерахувати та виплатити ОСОБА_1 пенсію за віком з моменту її призначення, а саме з 14.01.2022, шляхом зарахування до його страхового стажу та включення до розрахунку коефіцієнту стажу періодів з 09.02.1992 по 31.05.1993 та з 05.08.1993 по 03.12.1997.

Частиною 2 статті 2 КАС України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з ч. 1 та 2 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.

Відповідно до ч. 1 та 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд, відповідно до ст. 90 КАС України, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Виходячи з заявлених позовних вимог, положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що відповідач, як суб`єкт владних повноважень, не надав суду доказів, які спростовували б доводи позивача, а відтак, не довів правомірності не зарахування позивачу страхового стажу, та відмови у призначенні пенсії за віком відповідно до ст. 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» з дня подання заяви про призначення пенсії за віком, з 18.11.2020, а тому заявлені позивачем вимоги є такими, що підлягають задоволенню.

Згідно із частиною 1 статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Позивачем при зверненні до суду з даним адміністративним позовом сплачено судовй збір у розмірі 992,40 грн., що підлягає стягненню за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області.

Керуючись статтями 2, 5, 72, 77, 139, 241, 243-246, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ), поданого представником Марцих Ярославом Олександровичем, до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (69005, м. Запоріжжя, пр. Соборний, 158-б, код ЄДРПОУ 20490012) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, задовольнити.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області, які полягають у відмові ОСОБА_1 зарахувати до стажу роботи, з якого розраховується пенсія періодів з 09.02.1992 по 31.05.1993 та з 05.08.1993 по 03.12.1997.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області перерахувати та виплатити ОСОБА_1 пенсію за віком з моменту її призначення, а саме з 14.01.2022, шляхом зарахування до його страхового стажу та включення до розрахунку коефіцієнту стажу періодів з 09.02.1992 по 31.05.1993 та з 05.08.1993 по 03.12.1997.

Стягнути на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 992 (дев`ятсот дев`яносто дві) гривні 40 копійок за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду шляхом подачі в 30-денний строк з дня його проголошення, а якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення

Рішення у повному обсязі складено та підписано 17.10.2022.

Суддя О.О.Артоуз