Решение № 106257449, 14.09.2022, Носівський районний суд Чернігівської області

Провадження номер 2-о/741/14/22

Єдиний унікальний номер 741/1427/21

РІШЕННЯ

іменем України

14 вересня 2022 року м. Носівка

Носівський районний суд Чернігівської області у складі:

головуючого судді Крупини А.О.,

з участю секретарів судового засідання Богдан Н.О., Багмута О.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Носівського районного суду Чернігівської області цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа Куликівська об`єднана територіальна громада, про встановлення факту постійного проживання разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини,

УСТАНОВИВ:

У листопаді 2021 року заявник ОСОБА_1 звернулася до Носівського районного суду Чернігівської області із заявою. Свої вимоги заявник в подальшому 04 лютого 2022 року уточнила та просила суд про встановлення факту постійного проживання разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини. Свої вимоги заявник мотивувала тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла її мати ОСОБА_2 , яка на день смерті була зареєстрована в АДРЕСА_1 . Після її смерті відкрилася спадщина на належну їй на підставі державного акта на право приватної власності на землю серії ІІ-ЧН № 007645 земельну ділянку площею 3,6886 га, розташовану на території Даньківської сільської ради. На час смерті ОСОБА_2 фактично проживала разом із заявником за адресою: АДРЕСА_2 без реєстрації. Заявник зазначає, що вона відповідно до ч. 3 ст. 1268 ЦК України уважається такою, що прийняла спадщину після смерті матері ОСОБА_2 , оскільки постійно на день смерті матері проживала разом із нею, а тому має право на спадщину.

Заявник просить судовим рішенням встановити факт постійного проживання ОСОБА_1 разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, а саме: з матір`ю ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 за адресою: АДРЕСА_2 .

У судовому засіданні 10 серпня 2022 року заявник ОСОБА_1 та її представник ОСОБА_3 підтримали заяву, просили її задовольнити, пояснили, що з 2004 по 2011 рік заявник проживала постійно в с. Вересоч нині Чернігівського, а на той час Куликівського району Чернігівської області. Разом із нею у с. Вересоч постійно протягом останніх семи років життя проживала її мати ОСОБА_2 , яка там же у с. Вересоч і померла ІНФОРМАЦІЯ_1 . Мати проживала в с. Вересоч без реєстрації. Була зареєстрованою в АДРЕСА_1 , перереєстровувати своє місце проживання за життя не хотіла. Інших спадкоємців, які прийняли спадщину після смерті ОСОБА_2 , немає.

У судове засідання 14 вересня 2022 року заявник не з`явилася, подала до суду заяву, у якій указала, що вона підтримує вимоги заяви, просить їх задовольнити, просить суд розглянути справу за її відсутності (а. с. 55).

У судове засідання 14 вересня 2022 року заявник та представник заявника не з`явилися, представник заявника направила до суду заяву, у якій указала, що вона підтримує вимоги заяви, просить їх задовольнити, судовий розгляд справи просить провести за відсутності заявника та її представника (а. с. 60)

Представник заінтересованої особи Куликівської селищної ради в судове засідання не з`явилася, однак направила до суду заяву-пояснення, у якій просила справу розглянути за відсутності представника заінтересованої особи, не заперечувала проти вимог заяви, указала, що заінтересована особа не має доповнень щодо наведених заявником обставин та правових підстав заяви, просила справу розглядати за наявними доказами і прийняти законне, обґрунтоване рішення відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України.

У судовому засіданні 10 серпня 2022 року допитаний як свідок ОСОБА_4 дав показання, що він є рідним братом заявника. Свідку достовірно відомо, що їх із заявником мати ОСОБА_2 постійно на день своєї смерті проживала із заявником ОСОБА_1 у АДРЕСА_2 . Мати проживала із ОСОБА_1 у с. Вересоч більше п`яти років до дня смерті, оскільки не могла самостійно пережити смерть сина. ОСОБА_2 померла там же у с. Вересоч. Спір про право між свідком ОСОБА_4 та заявником відсутній.

У судовому засіданні 10 серпня 2022 року допитаний як свідок ОСОБА_5 дав показання, що він є рідним братом заявника. Свідку достовірно відомо, що їх із заявником мати ОСОБА_2 постійно на день своєї смерті проживала із заявником ОСОБА_1 у с. Вересоч Чернігівського району. Мати проживала із ОСОБА_1 у с. Вересоч орієнтовно 6-7 років до дня смерті. Де ОСОБА_2 була зареєстрована, свідок ОСОБА_5 точно не знає. Спір про право між свідком ОСОБА_5 та заявником відсутній.

У судовому засіданні 10 серпня 2022 року допитана як свідок ОСОБА_6 дала показання, що вона є рідною сестрою заявника. Свідку достовірно відомо, що їх із заявником мати ОСОБА_2 постійно на день своєї смерті проживала разом із заявником ОСОБА_1 у с. Вересоч Чернігівського району (орієнтовно 5-6 останніх років життя). ОСОБА_2 померла там же, де і проживала, тобто у с. Вересоч Чернігівського району. Де ОСОБА_2 за життя була зареєстрована, свідок ОСОБА_6 не знає. Спір про право між свідком ОСОБА_6 та заявником відсутній.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України суд розглядає справу 14 вересня 2022 року без здійснення фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу у зв`язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи.

Вислухавши пояснення заявника, представника заявника, показання свідків, дослідивши письмові докази, які містяться в матеріалах справи, суд робить нижченаведений висновок.

Статтею 4 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.

Окреме провадження це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Перелік фактів, що мають юридичне значення, які можуть бути встановлені судом визначено в ст. 256 Цивільного процесуального кодексу України.

Нормою частини другої ст. 256 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Як роз`яснено у пункті 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року за №7 «Про судову практику у справах про спадкування» справи про спадкування розглядаються судами за правилами позовного провадження, якщо особа звертається до суду з вимогою про встановлення фактів, що мають юридичне значення, які можуть вплинути на спадкові права й обов`язки інших осіб та (або) за наявності інших спадкоємців і спору між ними.

Якщо виникнення права на спадкування залежить від доведення певних фактів, особа може звернутися в суд із заявою про встановлення цих фактів, яка, у разі відсутності спору, розглядається за правилами окремого провадження. Зокрема, у такому порядку суди повинні розглядати заяви про встановлення родинних відносин із спадкодавцем, проживання з ним однією сім`єю, постійного проживання разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини тощо.

Матеріали справи та показання свідків, допитаний у судовому засіданні, підтверджують, що спір про право відсутній, а тому суд розглядає справу в порядку окремого провадження.

Судом установлено, що ОСОБА_2 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 у віці 82 роки, місце смерті: село Вересоч Куликівського (нині Чернігівського) району Чернігівської області, про що було складено відповідний актовий запис № 34, це підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 (а. с. 5).

Після смерті ОСОБА_2 залишилося спадкове майно. До складу спадкового майна входить земельна ділянка площею 3,6886 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташована на території Даньківської сільської ради, що належала померлій на підставі державного акта на право приватної власності на землю серії ІІ-ЧН № 007645, виданого на підставі рішення 16 сесії 23 скликання Даньківської сільської ради від 24 травня 2001 року, зареєстрованого 21 грудня 2001 року за № 49. Указані обставини підтверджуються повідомленням Управління у Прилуцькому районі Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області від 13 жовтня 2021 року № 29-25-0.181-286/33-21 (а. с. 9) та копією вказаного вище державного акта (а. с. 10).

Відповідно до положень ст. ст. 1216-1218 Цивільного кодексу України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом. До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Згідно з п. 1 ст. 1221 ЦК України місцем відкриття спадщини є останнє місце проживання спадкодавця.

Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини (частина п`ята статті 1268 ЦК).

Частиною першою та другою статті 1269 ЦК України передбачено, що спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини. Заява про прийняття спадщини подається спадкоємцем особисто.

Відповідно до частини першої статті 1258 ЦК України спадкоємці за законом одержують право на спадщину почергово.

Статтею 1261 ЦК України встановлено, що у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

За життя ОСОБА_2 заповіту не складала, що підтверджується інформаційною довідкою зі Спадкового реєстру (заповіти/спадкові договори) (а. с. 27). Отже, спадкування після смерті ОСОБА_2 здійснюється за законом.

У судовому засіданні встановлено, що спадкова справа до майна померлої ОСОБА_2 не заводилася, що підтверджується інформаційною довідкою зі Спадкового реєстру (спадкові справи та видані на їх підставі свідоцтва про право на спадщину) (а. с. 26).

Судом установлено, що заявник у справі ОСОБА_1 є дочкою померлої ОСОБА_2 , що підтверджується копією свідоцтва про народження ОСОБА_7 (а. с. 6), копією витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію шлюбу щодо підтвердження дошлюбного прізвища ОСОБА_8 (а. с. 7), копією свідоцтва про одруження ОСОБА_9 та ОСОБА_8 із зазначенням прізвища дружини після одруження ОСОБА_10 (а. с. 8).

Отже, ОСОБА_1 є спадкоємцем першої черги за законом після смерті ОСОБА_2 .

Відповідно до частини третьої статті 1268 та частини першої статті 1269 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Юридичні факти можуть бути встановлені лише для захисту, виникнення, зміни або припинення особистих чи майнових прав самого заявника.

У пункті 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування» роз`яснено, що, якщо постійне проживання особи зі спадкодавцем на час відкриття спадщини не підтверджено відповідними документами, у зв`язку із чим нотаріус відмовив особі в оформленні спадщини, спадкоємець має право звернутися в суд із заявою про встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини.

За змістом норм статей 1268-1269 ЦК порядок прийняття спадщини встановлюється залежно від того чи проживав постійно спадкоємець разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини та від особливостей правового статусу спадкоємця як малолітньої, неповнолітньої, недієздатної особи або ж особи, цивільна дієздатність якої обмежена.

Так, відповідно до частин 3, 4 ст. 1268 ЦК спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого ст. 1270 ЦК, він не заявив про відмову від неї. Малолітня, неповнолітня, недієздатна особа, а також особа, дієздатність якої обмежена, вважаються такими, що прийняли спадщину, крім випадків відмови від спадщини у встановленому законодавством України порядку.

У п. 2 Листа ВССУ з розгляду цивільних у кримінальних справ від 16.05.2013 роз`яснено, що щодо визнання особи такою, що прийняла спадщину, зокрема, в спорах про визначення додаткового строку для прийняття спадщини, у випадках, коли спадкоємці постійно проживали разом зі спадкодавцем, проте зареєстровані за іншою адресою, судам слід враховувати таке. Місцем проживання фізичної особи згідно з ч. 1 ст. 29 ЦК є житловий будинок, квартира, інше приміщення, придатне для проживання в ньому (гуртожиток, готель тощо), у відповідному населеному пункті, в якому фізична особа проживає постійно, переважно або тимчасово. Місце проживання необхідно відрізняти від місця перебування фізичної особи, тобто того місця, де вона не проживає, а тимчасово знаходиться. Заяви про встановлення факту постійного проживання разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини в порядку окремого провадження підлягають задоволенню судом, якщо у паспорті спадкоємця відсутня відмітка про місце реєстрації особи.

За загальними правилами доказування, визначеними статтями 10, 60 ЦПК України 2004 року, яким кореспондують положення статей 12, 81 чинного ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Предметом доказування під час судового розгляду є факти, які обґрунтовують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для вирішення справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються, зокрема, показаннями свідків (стаття 57 ЦПК України 2004 року, якій кореспондують положення статі 76 ЦПК України).

У матеріалах цивільної справи наявна довідка Линовицької селищної ради Прилуцького району Чернігівської області № 03-04/866 від 27 жовтня 2021 року, із якої слідує, що ОСОБА_2 на момент смерті на ІНФОРМАЦІЯ_1 була зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 . Разом із нею за однією адресою не було інших зареєстрованих громадян (а. с. 12).

Однак, згідно з довідкою Куликівської селищної ради Чернігівського району Чернігівської області (Вересоцький старостинський округ) від 13 жовтня 2021 року № 491 ОСОБА_1 дійсно проживала за адресою: АДРЕСА_2 станом на 01 грудня 2011 року разом із матір`ю ОСОБА_2 , яка проживала з донькою без реєстрації (а. с. 11).

Судом встановлено, що ОСОБА_2 на день своєї смерті за місцем реєстрації в с. Нетягівщина Прилуцького району Чернігівської області не проживала. Близько 6-7 років до дня смерті ОСОБА_2 проживала постійно із дочкою ОСОБА_1 в АДРЕСА_2 . Ці обставини підтверджуються вищевказаною довідкою Куликівської селищної ради Чернігівського району Чернігівської області (Вересоцький старостинський округ) від 13 жовтня 2021 року № 491, поясненнями заявника, а також показаннями допитаних у судовому засіданні свідків ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , сумнівів у достовірності яких суд не має.

Отже, у силу ч. 3 ст. 1268 ЦК України ОСОБА_1 уважається такою, що прийняла спадщину після смерті матері ОСОБА_2 . Однак, у заявника відсутні документи на підтвердження спільного проживання разом зі спадкодавцем ОСОБА_2 на час відкриття спадщини, що є перешкодою в отриманні в нотаріуса свідоцтва про право на спадщину за законом на земельну ділянку, яка входить до складу спадкового майна.

Суд уважає, що встановлення факту постійного проживання разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини має для заявника юридичне значення. Юридичний факт встановлюється з метою реалізації заявником права на отримання спадщини після смерті матері ОСОБА_2 .

Отже, з огляду на вищезазначене, беручи до уваги всі обставини справи, докази, надані заявником та безпосередньо досліджені в судовому засіданні, суд робить висновок, що заява ОСОБА_1 про встановлення факту постійного проживання разом зі спадкодавцем ОСОБА_2 на час відкриття спадщини в АДРЕСА_2 , підлягає задоволенню.

Заявник позбавлена можливості в іншому порядку встановити вищезазначений факт, тому суд ухвалює рішення про задоволення заяви.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 1216-1218, 1261, 1268 ЦК України, ч. 2 ст. 247, ст. ст. 259, 263, 264, 265, 273, 315, 354 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Заяву ОСОБА_1 , заінтересована особа Куликівська об`єднана територіальна громада, про встановлення факту постійного проживання разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини задовольнити.

Установити факт постійного проживання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , разом зі спадкодавцем ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , на час відкриття спадщини, тобто станом на ІНФОРМАЦІЯ_1 , за адресою: АДРЕСА_2 .

Учасники справи:

заявник: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_3 .

заінтересована особа: Куликівська об`єднана територіальна громада в особі Куликівської селищної ради Чернігівської області, код ЄДРПОУ 04412432, місцезнаходження: Чернігівська область, Чернігівський район, смт Куликівка, вул. Миру, буд. 67.

На рішення може бути подана апеляційна скарга протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст судового рішення складено 14 вересня 2022 року.

Суддя Анатолій КРУПИНА