№ 10561713, 16.07.2010, Вінницький окружний адміністративний суд

ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

м. Вінниця, вул. Островського, 14

тел/факс (0432) 55-15-10, 55-15-15, e-mail: inbox@adm.vn.court.gov.ua

____________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 липня 2010 р. Справа № 2-а-2459/10/0270

Вінницький окружний адміністративний суд в складі

Головуючого судді Альчука Максима Петровича,

при секретарі судового засідання: Задерей І.В.

за участю представників сторін:

позивача : Жученко Т.П., Мазуренко А.Ф. - представники за довіреністю

відповідача : Томенка Р.В. - представник за довіреністю

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом: Вінницького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів

до: товариства з обмеженою відповідальністю "Барлінек Інвест"

про: стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені

ВСТАНОВИВ :

До Вінницького окружного адміністративного суду надійшов позов Вінницького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до товариства з обмеженою відповідальністю "Барлінек Інвест" про стягнення 591411,78 грн. адміністративно-господарських санкцій та 9758,10 грн. пені за невиконання нормативу робочих місць по працевлаштуванню інвалідів у 2009 році.

Позовні вимоги мотивовано тим, що в порушення статті 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів" відповідач не забезпечив встановленого нормативу робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів в кількості 18 осіб, в звязку з чим зобовязаний сплатити адміністративно-господарські санкції та пеню.

Представники позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримали в повному обсязі та просили його задовольнити, посилаючись на обставини викладені в позовній заяві.

Представник відповідача в судовому засіданні проти заявленого позову заперечив, посилаючись на письмові заперечення від 22.06.2010 року (а.с. 22-24), окремо суду пояснивши, що товариством було створено необхідну кількість робочих місць для працевлаштування інвалідів, проте працевлаштовані лише тринадцять осіб, яким встановлена інвалідність. Також представник відповідача наголошував на тому, що впродовж 2009 року товариство подавало до Лівобережного міжрайонного центру зайнятості м. Вінниці інформацію про вакансії для працевлаштування інвалідів, а відтак відповідач вжив всіх необхідних заходів, спрямованих на виконання вимог Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні".

Таким чином, представник відповідача вважає, що в діях товариства відсутнє порушення законодавства про захист інвалідів, у звязку з чим, просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Розглянувши подані сторонами докази, заслухавши пояснення їх представників, всебічно і повно зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, обєктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

Згідно з частинами 1, 2 статті 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в України" (далі - Закон), для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.

Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування інвалідів відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті, і забезпечують працевлаштування інвалідів.

Водночас, згідно положень пункту 2.1 Інструкції щодо заповнення форми № 10-ПІ (річна) "Звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів", затвердженої Наказом Міністерства праці та соціальної політики України № 42 від 10.02.2007 року, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 13.02.2007 року за № 117/13384, роботодавцями щороку складається звіт форми № 10-ПІ, в якому, зокрема, відображаються дані щодо середньооблікової кількості штатних працівників облікового складу, середньооблікової кількості штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність та кількості інвалідів, які повинні працювати на робочих місцях, і до 1 березня, наступного після звітного періоду, подається або надсилається рекомендованим листом за місцем їх державної реєстрації відділенню Фонду соціального захисту інвалідів.

При цьому, відповідно до пунктів 3.3, 3.4 вказаної Інструкції у рядку 03 відображається кількість інвалідів - штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях, створених роботодавцем, відповідно до нормативу робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів, установленого статтею 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні".

Як зясовано під час судового засідання та вбачається з матеріалів справи, відповідачем до Вінницького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів подавався звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів за 2009 рік, згідно з яким середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу на товаристві становить 813 осіб, з них: середньооблікова кількість штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність - 15 осіб, кількість інвалідів - штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях, створених відповідно до вимог ст. 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" становить 33 особи (а.с. 4-8).

Частиною 5 статті 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" встановлено, що виконанням нормативу робочих місць у кількості, визначеній згідно з частиною першою цієї статті, вважається працевлаштування підприємством, установою, організацією, у тому числі підприємством, організацією громадських організацій інвалідів, фізичною особою, яка використовує найману працю, інвалідів, для яких це місце роботи є основним.

Частиною 1 статті 20 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в України" встановлено, що підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом.

Порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені. Пеня обчислюється виходячи з 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк.

Адміністративно-господарські санкції розраховуються та сплачуються субєктами господарювання самостійно в строк до 15 квітня року, наступного за роком, в якому відбулося порушення нормативу, встановленого частиною першою статті 19 цього Закону.

Пунктами 2, 3 Порядку сплати підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, суми адміністративно-господарських санкцій та пені за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 31.01.2007 року № 70 передбачено, що обчислення суми адміністративно-господарських санкцій проводиться роботодавцями самостійно згідно з порядком заповнення звіту про зайнятість і працевлаштування інвалідів, затвердженим Мінпраці за погодженням з Держкомстатом.

З поданого звіту вбачається, що в рядку 06 відповідачем не розраховано суму адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів. Однак, відсутність такого розрахунку не може бути підставою для їх незастосування.

Оскільки відповідачем не сплачено у строк встановлений Законом адміністративно-господарські санкції, останньому нараховано пеню в сумі 9758,10 грн.

Як встановлено під час розгляду справи, звіти про наявність вакансій до Лівобережного міжрайонного центру зайнятості відповідачем подавались 18.05., 28.05. та 21.07.2009 року. При цьому, центром зайнятості на підприємство направлялось 8 інвалідів, з яких прийнято на заявлену вакансію 1 особу, 3 особи відмовились від запропонованої роботи та 4 особам відповідачем відмовлено в працевлаштуванні.

Як вбачається з пояснень відповідача та показань свідків, підставою для вказаної відмови в працевлаштуванні стало те, що переважна більшість робочих місць створених ТОВ "Барлінек Інвест" для інвалідів (в т.ч. підсобних робітників, водіїв навантажувачів, операторів та помічників операторів автоматичних та напівавтоматичних ліній і т.д.) визнані із шкідливими чи небезпечними умовами праці.

Відповідно до частини першої статті 2 Закону України "Про зайнятість населення" інваліди, які не досягли пенсійного віку, не працюють та зареєстровані як такі, що шукають роботу, визнаються безробітними.

Згідно з частиною п'ятою пункту 1 статті 7 Закону України "Про зайнятість населення" працевлаштування інвалідів здійснюється відповідно до рекомендацій МСЕК, наявних у інваліда кваліфікації і знань, з урахуванням його побажань.

Абзацом четвертим пункту 2 статті 19 Закону України "Про зайнятість населення" визначено право державної служби зайнятості направляти для працевлаштування на підприємства, в установи і організації всіх форм власності при наявності там вільних робочих місць (вакантних посад) інвалідів, які звертаються до служби зайнятості, відповідно до рівня їх освіти і професійної підготовки та рекомендацій МСЕК, наявних у них кваліфікації і знань та з урахуванням їх побажань.

Виходячи з системного аналізу положень статей 18-20 Закону "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні", суд приходить до висновку, що забезпечення прав інвалідів на працевлаштування та оплачувану роботу, в тому числі з умовою про виконання роботи вдома, здійснюється шляхом їх безпосереднього звернення до підприємств, установ, організацій чи до державної служби зайнятості, а обовязок по працевлаштуванню інвалідів відповідно до встановленого Законом нормативу покладається як на роботодавців, так і на державну службу зайнятості. Обовязки ж роботодавців стосовно забезпечення прав інвалідів на працевлаштування визначені частиною третьою статті 18 Закону, якою зокрема передбачено виділення та створення робочих місць для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальних робочих місць.

Як зясовано судом, товариством створені робочі місця для працевлаштування інвалідів.

Разом з тим, заперечення відповідача з приводу того, що останнім вжито всіх необхідних заходів щодо подання звітів до центру зайнятості, судом до уваги не беруться виходячи з наступного.

Так, слід зазначити, що порядок подання підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, звітів про зайнятість і працевлаштування інвалідів та інформації, необхідної для організації їх працевлаштування затверджений постановою Кабінету Міністрів України № 70 від 31.01.2007 року "Про реалізацію статей 19 та 20 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" (далі - Порядок).

Згідно пункту 2 Порядку звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів роботодавці подають (надсилають рекомендованим листом) щороку до 1 березня відділенням Фонду, в яких вони зареєстровані, за формою, затвердженою Мінпраці за погодженням з Держкомстатом, а інформацію про наявність вільних робочих місць (вакантних посад) для працевлаштування інвалідів роботодавці подають центру зайнятості за місцем їх реєстрації як платників страхових внесків на загальнообовязкове державне соціальне страхування на випадок безробіття за формою, затвердженою Мінпраці за погодженням з Держкомстатом.

Відповідно до абзаців 1, 2 Інструкції щодо заповнення форми звітності " 3-ПН "Звіт про наявність вакансій", затвердженої Наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 19.12.2005 року № 420, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 21.12.2005 року за № 1534/11814, підприємства, установи й організації, їх структурні підрозділи та філії незалежно від форми власності та господарювання повинні за наявності вакансій у повному обсязі подавати інформацію про наявність вільних робочих місць (вакансій) центрам зайнятості за місцем їх реєстрації як платника страхових внесків.

При цьому, згідно пункту 4 статті 20 Закону України "Про зайнятість населення" підприємства, установи і організації незалежно від форми власності реєструються у місцевих центрах зайнятості за їх місцезнаходженням як платники збору до Фонду загальнообовязкового державного соціального страхування України на випадок безробіття, щомісяця подають цим центрам адміністративні дані у повному обсязі про наявність вільних робочих місць (вакансій), у тому числі призначених для працевлаштування інвалідів. Несвоєчасна реєстрація або відмова від неї, порушення порядку подання адміністративних даних тягне за собою відповідальність, передбачену законом.

З даної норми Закону вбачається, що звіти за формою державної статистичної звітності №3-ПН містять вичерпну інформацію про наявність на підприємстві вільних робочих місць для працевлаштування інвалідів протягом звітного періоду та є єдиним документом, передбаченим чинним законодавством, що підтверджує відповідну інформацію.

Натомість, як вбачається з матеріалів справи, ТОВ "Барлінек Інвест", в порушення вимог вищевказаних норм Закону, лише тричі протягом року подавало вказані звіти до центру зайнятості, а відтак суд вважає, що останнім здійснені не всі залежні від нього заходи стосовно недопущення правопорушення.

За таких обставин суд дійшов до висновку про те, що підстави для застосування адміністративно-господарських санкцій та пені, передбачених Законом № 875-XII, відносно відповідача наявні.

Відповідно до частини 8 статті 20 Закону, спори, що виникають із правовідносин за статтями 19, 20 цього Закону, вирішуються Фондом соціального захисту інвалідів або в судовому порядку.

Частиною 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Суд оцінює докази, які є у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та обєктивному дослідженні (ст. 86 КАСУ).

За сукупність наведених обставин, враховуючи те, що відповідач не забезпечив встановленого нормативу робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів, суд приходить до висновку що вимоги позивача є обґрунтованими, а тому підлягають задоволенню.

Оскільки спір вирішено на користь субєкта владних повноважень, звільненого від сплати судового збору, а також за відсутності витрат позивача - субєкта владних повноважень, повязаних із залученням свідків та проведенням судових експертиз, судові витрати (судовий збір) стягненню з відповідача не підлягають.

Керуючись ст.ст. 70, 71, 79, 86, 94, 158, 162, 163, 167, 255, 257 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ :

Адміністративний позов задовольнити.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Барлінек Інвест" (21034, м. Вінниця, вул. Чехова, 7-в, код ЄДРПОУ 34004579, р/р 2600905690746, ВФ ВОД АКД "Правекс банк", МФО 321983) на користь Вінницького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів (одержувач: Держбюджет м. Вінниця, р/р 31214230700002, код ЄДРПОУ 34701167, банк одержувача: ГУДКУ у Вінницькій області м. Вінниця, МФО 802015, символ звітності 230, код бюджетної класифікації 50070000) 591411,78 грн. (пятьсот девяносто одну тисячу чотириста одинадцять гривень сімдесят вісім копійок) адміністративно-господарських санкцій та 9758,10 грн (девять тисяч сімсот пятьдесят вісім гривень десять копійок) пені за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів у 2009 році.

Відповідно до ст. 186 КАС України постанова може бути оскаржена протягом 10 днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження. Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання заяви про апеляційне оскарження обчислюється з дня отримання нею копії постанови. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. При цьому апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження , якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження. Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до суду апеляційної інстанції через суд , який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Відповідно до ст. 254 КАС України постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений цим Кодексом, постанова або ухвала суду першої інстанції набирає сили після закінчення цього строку.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Повний текст постанови оформлено: 21.07.10

СуддяАльчук Максим Петрович

16.07.2010