Решение № 104883249, 22.06.2022, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

місто Харків

22 червня 2022 р. справа № 520/25436/21

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Старосєльцевої О.В., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без призначення судового засідання з повідомленням (викликом) осіб справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "НЬЮТОН-ПРОМСЕРВІС" до Головного управління Державної податкової служби у Харківській області, утвореного на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення ,-

встановив:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "НЬЮТОН-ПРОМСЕРВІС" (далі за текстом -заявник, платник, ТОВ, Товариство), у порядку адміністративного судочинства заявив вимоги про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Харківській області форми «ПС» від 24.11.2021 № 0265150901 в частині нарахування штрафу в сумі 80 000 грн. за необладнання двох введених в експлуатацію стаціонарних резервуарів, розташованих на акцизному складі (ЗВГ-5 заводський 113264 та № 113265) у періоді з 01.01.2021 по 31.03.2021 рівнемірами-лічильниками та необладнання витратомірами-лічильниками двох місць відпуску пального наливом з акцизного складу у період з 01.01.2021 по 31.03.2021 (з резервуарів ЗВГ-5 заводський 113264 та № 113265).

Аргументуючи ці вимоги зазначив, що не вчиняв тих податкових правопорушень, за які контролюючим органом був застосований штраф. Наголошував, що викладені у тексті акту податкової перевірки судження контролюючого органу є помилковими, що спричинено спотворенням обставин фактичної дійсності та перекрученням змісту норм закону.

Відповідач, Головне управління Державної податкової служби у Харківській області, утворене на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України (враховуючи, що позов було подано з зазначенням місця знаходження та коду відокремленого підрозділу ДПС України, суд вважає, що правильним найменуванням відповідача є - Головне управління Державної податкової служби у Харківській області, утворене на правах відокремленого підрозділу ДПС України) (далі за текстом - владний суб`єкт, контролюючий орган, адміністративний орган, ГУ, Управління, орган публічної адміністрації), з поданим позовом не погодився.

Аргументуючи заперечення проти позову, зазначив, що проведена податкова перевірка показала на існування фактів невиконання вимог п.п. 230.1.2 п. 230.1 ст. 230 Податкового кодексу України, а саме: необладнання двох введених в експлуатацію стаціонарних резервуарів, розташованих на акцизному складі рівнемірами-лічильниками та необладнання витратомірами-лічильниками двох місць відпуску пального наливом з акцизного складу.

У відповіді на відзив позивач підтримав правову позицію, викладену в позовній заяві, та посилався на необґрунтованість доводів відзиву на позов.

Суд, повно виконавши процесуальний обов`язок зі збору доказів, перевіривши доводи сторін добутими доказами, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст належних норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, виходить з таких підстав та мотивів.

Установлені судом обставини спору полягають у наступному.

Заявник зареєстрований в якості юридичної особи Департаментом реєстрації Харківської міської ради 22.08.2007р. за №14801020000037402.

Основний вид діяльності: виробництво фарб, лаків і подібної продукції, друкарської фарби та мастик (20.30).

Заявник має ліцензію на право зберігання пального (виключно для потреб власного споживання чи промислової переробки) реєстраційний номер 20060414202000894 від 20.03.2020р., адреса місця зберігання: вул. Центральна, буд. 47, с. Литвинівка, Валківський район, Харківська область.

Заявник є платником акцизного податку, дата реєстрації платником акцизного податку з реалізації пального або спирту етилового 29.09.2020 року.

Вказані обставини сторонами по справі не заперечуються.

11.10.2021р. контролюючим органом відносно заявника було видано наказ №7638-п з приводу призначення фактичної перевірки з питання дотримання вимог Закону України від 19.12.1995 №481/95-ВР "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального", Податкового кодексу України та інших нормативно-правових актів у сфері обігу пального, зняття його залишків, відбору проб і зразків, за період 01.07.2019р.-дата закінчення перевірки. На проведення перевірки ревізорам-інспекторам видані відповідні направлення на перевірку від 11.10.2021р. №13850, №13851.

Згаданий наказ заявником до суду або адміністративного органу вищого рівня не оскаржувався.

Результати проведеної перевірки оформлені актом від 22.10.2021р. №18751/20-40-09-01-08/35348880 (далі за текстом - Акт).

Не погодившись частково з висновками Акту, 03.11.2021р. ТОВ були подані заперечення на Акт, за результатами розгляду яких контролюючим органом висновки Акту перевірки залишені без змін.

У тексті Акту контролюючим органом викладені власні судження про вчинення особою низки податкових правопорушень, а саме: п.п.203.1.2 ст.230 Податкового кодексу України за рахунок необладнання двох введених в експлуатацію стаціонарних резервуарів, розташованих на акцизному складі (ЗВГ-5 заводський 113264 та № 113265) у періоді з 01.01.2021 по 31.03.2021 рівнемірами-лічильниками; відсутність реєстрації витратоміра-лічильника BASIS F050S, заводський №14412332 в Єдиному державному реєстрі витратомірів-лічильників та рівномірів-лічильників рівня пального в резервуарі; необладнання витратомірами-лічильниками двох місць відпуску пального наливом з акцизного складу у період з 01.01.2021 по 01.04.2021 (з резервуарів ЗВГ-5 заводський 113264 та № 113265).

Із посиланням на Акт контролюючий органом було прийнято податкове повідомлення рішення від 24.11.2021 № 0265150901 про застосування 100.000,00 грн. штрафу.

Не погоджуючись із відповідністю закону означеного правового акту індивідуальної дії в частині нарахування штрафу у загальній сумі 80.000,00 грн. за необладнання двох введених в експлуатацію стаціонарних резервуарів, розташованих на акцизному складі (ЗВГ-5 заводський 113264 та № 113265) у періоді з 01.01.2021 по 31.03.2021 рівнемірами-лічильниками (штраф - 40.000,00 грн.) та необладнання витратомірами-лічильниками двох місць відпуску пального наливом з акцизного складу у період з 01.01.2021 по 31.03.2021 (з резервуарів ЗВГ-5 заводський 113264 та № 113265) (штраф - 40.000,00 грн.), заявник ініціював даний спір.

Вирішуючи спір по суті, суд вважає, що до відносин, які склались на підставі встановлених обставин спору, підлягають застосуванню наступні норми права.

Статтями 1 і 8 Конституції України проголошено, що Україна є правовою державою, де діє верховенство права.

У ч.2 ст.19 Конституції України згадано, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

При цьому, у ч.1 ст.68 Конституції України також згадано, що кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.

Отже, усі без виключення суб`єкти права на території України зобов`язані дотримуватись існуючого у Державі правового порядку, а суб`єкти владних повноважень (органи публічної адміністрації) додатково обтяжені ще й обов`язком виконувати доведені законом завдання виключно за наявності приводів та способом, чітко обумовленими законом.

Суд відзначає, що суспільні відносини з обігу пального регламентовані, зокрема, приписами Закону України від 19.12.1995р. №481/95-ВР "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального" (далі за текстом - Закон України від 19.12.1995р. №481/95-ВР) та Податковим кодексом України.

Так, згідно з п.п.230.1.2 ст.230 Податкового кодексу України акцизні склади, на території яких здійснюється виробництво, оброблення (перероблення), змішування, розлив, навантаження-розвантаження, зберігання, реалізація пального, повинні бути обладнані витратомірами-лічильниками на кожному місці відпуску пального наливом з акцизного складу, розташованому на акцизному складі, та рівнемірами-лічильниками рівня таких товарів (продукції) у резервуарі, а для скрапленого газу (пропану або суміші пропану з бутаном), інших газів, бутану, ізобутану за кодами згідно з УКТ ЗЕД 2711 12 11 00, 2711 12 19 00, 2711 12 91 00, 2711 12 93 00, 2711 12 94 00, 2711 12 97 00, 2711 13 10 00, 2711 13 30 00, 2711 13 91 00, 2711 13 97 00, 2711 14 00 00, 2711 19 00 00, 2901 10 00 10 - також можуть бути обладнані пристроями для вимірювання рівня або відсотка пального у резервуарі (далі - рівнемір-лічильник) на кожному введеному в експлуатацію стаціонарному резервуарі, розташованому на акцизному складі.

Акцизні склади, на яких здійснюється діяльність з переробки нафти, газового конденсату, природного газу та їх суміші, з очищення коксового газу, з метою вилучення цільових компонентів (сировини), що передбачає повний технологічний цикл їх переробки в готову продукцію (пальне), повинні бути обладнані лише витратомірами-лічильниками на кожному місці відпуску готової підакцизної продукції (пального) наливом з такого акцизного складу.

Акцизні склади, на яких здійснюються виключно зберігання та реалізація пального, що отримується та реалізується виключно у споживчій тарі без зміни розфасовки, а також скрапленого газу природного, бензолу, метанолу, не обладнуються витратомірами-лічильниками та рівнемірами-лічильниками.

Витратоміри-лічильники та резервуари повинні відповідати вимогам законодавства та мати позитивний результат повірки або оцінку відповідності, проведені відповідно до законодавства, а рівнеміри-лічильники повинні відповідати вимогам законодавства та мати позитивний результат повірки або оцінку відповідності, або калібрування, проведені відповідно до законодавства. У разі відсутності позитивного результату повірки або оцінки відповідності, або калібрування витратомірів-лічильників та рівнемірів-лічильників для цілей цього Кодексу акцизні склади, на яких вони розташовані, вважаються необладнаними витратомірами-лічильниками та рівнемірами-лічильниками.

Паливороздавальні колонки та/або оливороздавальні колонки, встановлені на акцизних складах, на які є позитивні результати повірки або оцінка відповідності, проведені відповідно до законодавства, виконують функції витратомірів-лічильників.

Платники податку - розпорядники акцизних складів зобов`язані зареєструвати: а) усі розташовані на акцизних складах резервуари, введені в експлуатацію, витратоміри-лічильники та рівнеміри-лічильники у розрізі акцизних складів - в Єдиному державному реєстрі витратомірів-лічильників та рівнемірів-лічильників рівня пального у резервуарі; б) усі акцизні склади - в системі електронного адміністрування реалізації пального та спирту етилового.

Один акцизний склад може бути зареєстрований виключно одним розпорядником акцизного складу. Один розпорядник акцизного складу може зареєструвати один і більше акцизних складів.

Забороняється здійснення реалізації пального без наявності зареєстрованих витратомірів-лічильників, рівнемірів-лічильників та резервуарів, без реєстрації акцизного складу.

Відповідно до п.п. 14.1.224 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України розпорядник акцизного складу - суб`єкт господарювання, який одержав ліцензію на право виробництва спирту етилового, алкогольних напоїв, зареєстрований платником акцизного податку, або суб`єкт господарювання - платник акцизного податку, який здійснює виробництво, оброблення (перероблення), змішування, розлив, навантаження-розвантаження, зберігання, реалізацію пального на акцизному складі та має документи, що підтверджують право власності або користування приміщеннями та/або територією, що відносяться до акцизного складу.

Згідно з 14.1.6 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України акцизний склад - це: а) спеціально обладнані приміщення на обмеженій території (далі - приміщення), розташовані на митній території України, де під контролем постійних представників контролюючого органу розпорядник акцизного складу провадить свою господарську діяльність шляхом вироблення, оброблення (перероблення), змішування, розливу, пакування, фасування, зберігання, одержання чи видачі, а також реалізації спирту етилового, горілки та лікеро-горілчаних виробів; б) приміщення або територія на митній території України, де розпорядник акцизного складу провадить свою господарську діяльність шляхом вироблення, оброблення (перероблення), змішування, розливу, навантаження-розвантаження, зберігання, реалізації пального.

Отже, із вищенаведених положень Податкового кодексу України прямо та однозначно слідує, що акцизний склад розпорядника повинен бути обладнаний як витратомірами-лічильниками на кожному місці відпуску пального наливом з акцизного складу, так і рівнемірами-лічильниками на кожному введеному в експлуатацію стаціонарному резервуарі, розташованому на акцизному складі, а без наявності зареєстрованих витратомірів-лічильників, без наявності зареєстрованих рівнемірів-лічильників та резервуарів, без наявності зареєстрованого акцизного складу здійснення реалізації пального заборонено.

Пунктом 12 підрозділу 5 розділу ХХ Податкового кодексу України визначено, що розпорядники акцизних складів відповідно до вимог цього Кодексу зобов`язані обладнати акцизні склади витратомірами-лічильниками та/або рівнемірами-лічильниками та зареєструвати їх в Єдиному державному реєстрі витратомірів-лічильників та рівнемірів-лічильників рівня пального у резервуарі в такі строки: акцизний склад, де розташовано резервуари, загальна місткість яких перевищує 20000 куб. метрів, - не пізніше 1 липня 2019 року; акцизний склад, де розташовано резервуари, загальна місткість яких перевищує 1000 куб. метрів, але не перевищує 20000 куб. метрів, - не пізніше 1 жовтня 2019 року; акцизний склад, де розташовано резервуари, загальна місткість яких не перевищує 1000 куб. метрів, - не пізніше 1 січня 2020 року.

Таким чином, здійснення виробництва, оброблення (перероблення), змішування, розливу, навантаження-розвантаження, зберігання, реалізації пального після 01.01.2020р. без функціонуючих, зареєстрованих в Єдиному державному реєстрі витратомірів-лічильників та рівнемірів-лічильників рівня пального у резервуарі, підтверджених процедурою повірки/оцінки відповідності/калібрування витратомірів-лічильників, а також без функціонуючих, зареєстрованих в Єдиному державному реєстрі витратомірів-лічильників та рівнемірів-лічильників рівня пального у резервуарі, підтверджених процедурою повірки/оцінки відповідності/калібрування рівнемірів-лічильників рівня пального у резервуарі є податковим правопорушенням у вигляді недотримання вимог п.п. п.п.230.1.2 ст.230 Податкового кодексу України.

Міра юридичної відповідальності за скоєння означеного податкового правопорушення запроваджена п.128-1.1 ст.128-1 Податкового кодексу України, де указано, що необладнання та/або відсутність реєстрації в Єдиному державному реєстрі витратомірів-лічильників та рівнемірів-лічильників рівня пального у резервуарі рівнеміра-лічильника на введеному в експлуатацію резервуарі, розташованому на акцизному складі, та/або витратоміра-лічильника на місці відпуску пального наливом з акцизного складу, розташованого на акцизному складі, а також необладнання та/або відсутність реєстрації в Єдиному державному реєстрі витратомірів-лічильників обсягу виробленого спирту етилового витратоміра-лічильника спирту етилового на місці отримання та відпуску спирту етилового, розташованого на акцизному складі, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 20000 гривень за кожний необладнаний резервуар та/або незареєстрований рівнемір-лічильник, а також за кожне необладнане місце відпуску пального наливом з акцизного складу або за кожне місце отримання та відпуску спирту етилового, та/або незареєстрований витратомір-лічильник/витратомір-лічильник спирту етилового.

У розумінні ч.1 ст.78 КАС України учасниками спору не заперечуються ті обставини, що заявник є розпорядником акцизного складу, зареєстрованого за власною ініціативою (№1015388) за адресою: вул. Центральна, буд. 47, с. Литвинівка, Валківський район, Харківська область, де розміщено 6 ємностей (резервуарів) та на які надано Дозвіл ГУ Держпраці у Харківській області на експлуатацію №246.20.63 з 06.03.2020р.:

- 4 резервуара для зберігання скраплених вуглеводних газів ЗВГ-25.П.1.-УХЛ1 заводські №№2721, 2722, 2723, 2724 мають свідоцтва про повірку від 19.08.2019р. №№04/01085, 04/01086, 04/01087, 04/01088, та відповідно до Єдиного державного реєстру витратомірів-лічильників та рівнемірів-лічильників рівня пального у резервуарі 29.09.2020р. вказані ємності обладнані рівноміром-магнитострікційним Veeder-Root 231809, 263674, 292247, 263672 зі Сертифікатами відповідності ДП «УКРМЕТРТЕСТСТАНДАРТ».

- 2 резервуари горизонтальні циліндричні сталеві ЗВГ-5 заводські №№113264, 113265 мають свідоцтво про повірку від 19.03.2021р. №№04/0271, 04/0270, та відповідно до Єдиного державного реєстру витратомірів-лічильників та рівнемірів-лічильників рівня пального у резервуарі 01.04.2021р. вказані ємності обладнані рівноміром-магнитострікційним Veeder-Root 344028, 346476 зі Сертифікатами відповідності ДП «УКРМЕТРТЕСТСТАНДАРТ».

Вказані резервуари технологічним обладнанням приєднані до 3 місць відпуску пального, обладнаних витратомірами-лічильниками:

- витратомір BASIS F050S зав. №14412332, свідоцтво про повірку від 31.03.2021р. №24-1-2/159 з`єднано з 4 резервуарами ЗВГ-25.П.1.-УХЛ1 заводські №№2721, 2722, 2723, 2724 (вказаний витратомір у період з 01.01.2021р. по момент проведення перевірки в Єдиному державному реєстрі витратомірів-лічильників та рівнемірів-лічильників рівня пального у резервуарі не зареєстровано (за що накладено штраф у розмірі 20.000.00 грн, в цій частині рішення контролюючого органу заявником не оскаржується);

- витратомір BASIS F050S зав. №14381393, свідоцтво про повірку від 17.03.2021р. №24-1-2/134 з`єднано з резервуаром ЗВГ-5 заводський №113264, зареєстровано 01.04.2021р. в Єдиному державному реєстрі витратомірів-лічильників та рівнемірів-лічильників рівня пального у резервуарі;

- витратомір BASIS F050S зав. №14365023, свідоцтво про повірку від 19.02.2021р. №24-1-2/90 з`єднано з резервуаром ЗВГ-5 заводський №113265, зареєстровано 01.04.2021р. в Єдиному державному реєстрі витратомірів-лічильників та рівнемірів-лічильників рівня пального у резервуарі.

Ці обставини підтверджені заявником у позовній заяві та наявними в матеріалах справи копіями: договорів №17 від 27.06.2019р. з додатком №15 від 18.02.2021р. та актом наданих послуг №319 від 31.03.2021р.; видаткових накладних №55 від 22.02.2021р., №15 від 19.02.2021р., №26 від 16.03.2021р.; дозволом на експлуатацію № 246.20.63 від 06.03.2020р.; свідоцтвами про повірку №24-1-2/90 від 19.02.2021р., №24-1-2/134 від 17.03.2021р.; сертифікатами відповідності; довідками про розпорядника акцизного складу пального, акцизні склади пального, розташовані на них резервуари пального, витратоміри та рівнеміри від 29.09.2020р., від 01.04.2021р.

Отже, лише 01.04.2021р. заявником обладнані рівномірами-лічильниками 2 резервуари горизонтальні циліндричні сталеві ЗВГ-5 заводські №№113264, 113265 та витратоміри-лічильники BASIS F050S зав. №№14381393, 14365023, з`єднанні з цими резервуарами, зареєстровані в Єдиному державному реєстрі витратомірів-лічильників та рівнемірів-лічильників рівня пального у резервуарі.

Як встановлено з матеріалів справи та зазначено заявником у позовній заяві, право власності на спірні ємності зав. №113264, №113265 заявник не має, а використовує їх у своїй господарській діяльності на підставі договору оренди №02/1 нежитлового приміщення від 01.06.2019р., копія якого приєднана до матеріалів справи.

Відповідно до умов вказаного договору оренди №02/1 нежитлового приміщення від 01.06.2019р., Орендодавець ( ОСОБА_1 ) передає, а Орендар (ТОВ "НЬЮТОН-ПРОМСЕРВІС") приймає у тимчасове користування нежитлове приміщення складу, в тому числі резервуарів (ємностей) об`ємом 5,00 куб.м., на умовах, визначених в цьому договорі.

Актом прийому-передачі від 01.06.2019р. до вказаного договору підтверджені обставини передачі-прийняття об`єкту оренди, в тому числі резервуарів (ємностей) об`ємом 5,00 куб.м.; претензій до стану об`єкта оренди на день його передачі Орендар не має.

Відповідно до п. 1.5, п. 1.6 договору оренди №02/1 нежитлового приміщення від 01.06.2019р. Сторони узгодили, що з метою використання об`єкта оренди за цільовим призначенням, Орендар за власний рахунок у термін до 01.04.2020 року проведе роботи з його ремонту та технічного переоснащення для приведення у стан, придатний для використання за цільовим призначенням. Підтвердженням приведення об`єкта оренди у стан, придатний для його використання за цільовим призначенням є письмове повідомлення від Орендаря, на підставі якого складається акт про приведення об`єкта до цільового використання та починається нарахування Орендодавцем орендної плати відповідно до п. 4.1 даного договору.

Актом від 10.03.2020р. (додаток №2 до договору оренди №02/1 нежитлового приміщення від 01.06.2019р.) Орендодавцем та Орендарем підтверджено, що за наслідками проведених Орендарем ремонтних робіт, нежитлове приміщення складу приведено у стан, який дозволяє його використання за цільовим призначенням, а саме для розміщення акцизного складу.

Отже, спірні ємності передані заявнику у користування у належному та придатному до експлуатації стані, претензій до стану об`єкта оренди на день його передачі орендар не мав. Окрім того, за наслідками проведених Орендарем ремонтних робіт, нежитлове приміщення складу приведено у стан, який дозволяє його використання за цільовим призначенням, а саме для розміщення акцизного складу.

Заявник цих обставин у порядку ч.2 ст.79 КАС України, п.4 ч.5 ст.160, п.5 ч.5 ст.160, ч.4 ст.161 КАС України не спростував, жодних доказів неможливості використання спірних ємностей за призначенням або передачі цих ємностей у неналежному стані, до суду не подав.

У позовній заяві заявник посилається на те, що він вирішив не використовувати у своїй діяльності спірні ємності, оскільки не мав потреби в їх використанні та вільних обігових коштів для їх обладнання витратомірами-лічильниками та рівнемірами-лічильниками.

Проте, суд вкотре наголошує, що спірні ємності передані заявнику у користування у належному стані, дозвіл на їх експлуатацію у заявника був в наявності з 06.03.2020р.

Отже, в силу положень п.п.230.1.2 ст.230 Податкового кодексу України заявник мав обов`язок обладнати спірні ємності рівнемірами-лічильниками та обладнати витратомірами-лічильниками двох місць відпуску пального наливом з акцизного складу у період з 01.01.2021 по 31.03.2021.

З огляду на викладене подію вчинення заявником за цим епізодом податкового правопорушення слід визнати доведеною, а штраф (за необладнання двох введених в експлуатацію стаціонарних резервуарів, у періоді з 01.01.2021 по 31.03.2021 рівнемірами-лічильниками та необладнання витратомірами-лічильниками двох місць відпуску пального наливом з акцизного складу у період з 01.01.2021 по 31.03.2021, розміром 20.000,00грн. за кожну подію/вчинок) застосованим правомірно та обґрунтовано.

Продовжуючи вирішення спору, суд відзначає, що критерії законності управлінського волевиявлення (як у формі рішення, так і у формі діяння) владного суб`єкта викладені законодавцем у приписах ч.2 ст.2 КАС України, а обов`язок доведення факту дотримання цих критеріїв покладений на владного суб`єкта ч.2 ст.77 КАС України і повинен виконуватись шляхом подання до суду доказів і наведення у процесуальних документах адекватних аргументів відповідності закону вчиненого волевиявлення і безпідставності доводів іншого учасника справи.

У розумінні ч.1 ст.72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

При цьому, згідно з ч.1 ст.73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування, а у силу запроваджених частинами 1 і 2 ст.74 КАС України застережень суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням встановленого законом порядку або не підтверджені визначеними законом певними засобами доказування.

Відповідно до ч.1 ст.75 КАС України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи, а за правилом ч.1 ст.76 КАС України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Разом із тим, суд вважає, що саме лише неспростування владним суб`єктом задекларованого, але не підтвердженого документально твердження приватної особи про конкретну обставину фактичної дійсності, не означає реального існування такої обставини.

І хоча спір безумовно підлягає вирішенню у порядку ч.2 ст.77 КАС України, однак суд повторює, що реальність (справжність та правдивість) конкретної обставини фактичної дійсності не може бути сприйнята доведеною виключно через неспростування одним із учасників справи (навіть суб`єктом владних повноважень) декларативно проголошеного, але не доказаного твердження іншого учасника справи, позаяк протилежне явно та очевидно прямо суперечить меті правосуддя - з`ясування об`єктивної істини у справі.

Перевіряючи наведені учасниками спору аргументи приєднаними до справи доказами, оцінивши добуті докази за правилами ст.ст.72-77, 90, 211 КАС України, підсумовуючи викладені вище міркування, суд доходить до переконання про те, що владний суб`єкт у спірних правовідносинах забезпечив дотримання ч.2 ст.19 Конституції України, позаяк під час реалізації управлінської функції контролю правильно з`ясував обставини фактичної дійсності, належно розтлумачив зміст норм права, надав правильну кваліфікацію діянням приватної особи, унаслідок чого вчинене управлінське волевиявлення узгоджується зі змістом нормативного регламентування та з характером, предметом та наслідками вчинків приватної особи.

Згідно з ч.1 ст.2 КАС завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Отже, у спірних правовідносинах факт порушення права заявника у сфері публічних правовідносин у галузі податкової справи не знайшов свого підтвердження у ході розгляду справи, що є визначеною процесуальним законом підставою для відмови у позові.

При розв`язанні спору, суд, зважаючи на практику Європейського суду з прав людини щодо застосування ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі за текстом Конвенція; рішення від 21.01.1999р. у справі Гарсія Руїз проти Іспанії, від 22.02.2007р. у справі Красуля проти Росії, від 05.05.2011р. у справі Ільяді проти Росії, від 28.10.2010р. у справі Трофимчук проти України, від 09.12.1994р. у справі Хіро Балані проти Іспанії, від 01.07.2003р. у справі Суомінен проти Фінляндії, від 07.06.2008р. у справі Мелтекс ЛТД (MELTEX LTD) та Месроп Мовсесян (MESROP MOVSESYAN) проти Вірменії), надав оцінку усім юридично значимим факторам і обставинам справи, дослухався до усіх ясно і чітко сформульованих та здатних вплинути на результат вирішення спору аргументів сторін, виклав власні мотиви конкретного тлумачення змісту належних норм матеріального і процесуального права.

Розгорнуті і детальні мотиви та висновки суду з приводу юридично значимих аргументів, доводів учасників справи та обставин справи викладені у тексті судового акту.

Розподіл судових витрат по справі слід здійснити відповідно до ст.139 КАС України та Закону України "Про судовий збір".

Керуючись ст.ст.8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст.6-9, ст.ст.241-243, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

вирішив:

Позов - залишити без задоволення.

Роз`яснити, що судове рішення набирає законної сили відповідно до ст.255 КАС України (після закінчення строку подання скарги усіма учасниками справи або за наслідками процедури апеляційного перегляду; підлягає оскарженню до Другого апеляційного адміністративного суду у строк згідно з ч.1 ст.295 КАС України (протягом 30 днів з дати виготовлення повного судового рішення).

СуддяО.В. Старосєльцева