Решение № 104784024, 24.05.2022, Сумський районний суд Сумської області

Справа № 587/527/22

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 травня 2022 року Сумський районний суд Сумської області під головуванням судді Степаненка О.А., за участю секретаря судового засідання Мошко Є.В., представника позивачки ОСОБА_1 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Суми справу за позовом ОСОБА_2 до Хотінської селищної ради Сумського району Сумської області про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини.

В С Т А Н О В И В :

Позивачка звернулася о суду з зазначеним позовом, посилаючись на те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла спадкодавець (рідна сестра позивачки) - ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_2 , про що зроблено відповідний актовий запис за №5 від 27.04.1998р. Отримавши цю інформацію в 2019 році, позивачка з*ясувала, що померлій належала земельна ділянка, після чого звернулася до адвоката Бровка Р.М. з метою вирішення питання щодо успадкування земельної ділянки. Інформація про наявність спадкового майна була отримана позивачем в особі свого представника на початку вересня 2019р. шляхом отримання відповіді на адвокатський запит від відповідача. В подальшому, представником позивача вчинялися дії, спрямовані на здобуття документів, які підтверджують родинні стосунки між позивачем та спадкодавцем. Такий значний проміжок часу між отриманням інформації про наявність спадкового майна та зверненням до суду з даним позовом пояснюється складністю отримання довідок від органів РАЦС рф, на що було витрачено часу трохи більше ніж два роки. Посилаючись на ці обставини, позивачка просила постановити рішення, яким визначити додатковий строк 3 місяці для прийняття спадщини.

В письмовій заяві представник позивачки підтримав позовні вимоги, просив розглянути справу у відсутності позивачки та її представника.

Представник Хотінської селищної ради Сумського району Сумської області в судове засідання не з`явився, про час та місце слухання справи був належним чином повідомлений. В письмовій заяві Хотінська селищна рада Сумського району Сумської області просила слухати справу у відсутності представника, при винесенні рішення покладаючись на розсуд суду.

Дослідивши письмові докази по справі, з`ясувавши правові позиції сторін, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла спадкодавець (рідна сестра позивачки) - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , про що зроблено відповідний актовий запис за №5 від 27.04.1998р. Дана обставина підтверджується листом від органів юстиції від 24.05.2019р. та листом відповідача від 08.08.2019р., що містяться в матеріалах справи.

Отримавши цю інформацію в 2019 році, позивачка з*ясувала, що померлій належала земельна ділянка, після чого звернулася до адвоката Бровка Р.М. з метою вирішення питання щодо успадкування земельної ділянки.

Отримавши в 2019р. інформацію від сусідів померлої сестри (спадкодавця) та від деяких колишніх посадових осіб відповідача про те, що рідна сестра була власником земельної ділянки, позивачка звернулася до адвоката Бровко Р.М. (представник позивача в даній справі) з метою вирішення питання щодо успадкування земельної ділянки.

Адвокатом Бровко Р.М. був направлений адвокатський запит до відповідача. У відповідь на даний запит було надано копію рішення Олексіївської сільської ради від 14.09.2001р., яким було затверджено технічну документацію та передано у приватну власність земельну ділянку сестрі позивача (спадкодавцю) - ОСОБА_3 .

Отримавши документи, які підтверджують те, що у власності спадкодавця на момент смерті було майно (земельна ділянка), сторона позивача вирішила звернутися з заявою до нотаріуса про прийняття спадщини. Під час підготовки документів для подання нотаріусу, було виявлено, що відсутні документи, які підтверджують родинні відносини між позивачем та спадкодавцем (рідною сестрою позивача - ОСОБА_3 ).

З метою підтвердження родинних відносин, позивач в особі свого представника, звернулася до органів юстиції України з метою надання правової допомоги в отриманні документів, які видані та зберігаються на території іноземної держави (російської федерації).

Актовий запис про народження та актовий запис про шлюб спадкодавця, вчинено на території СРСР (на даний час територія сучасної рф).

У зв`язку з тим, що спадкодавець перебувала у шлюбі і свідоцтво про реєстрацію шлюбу не збереглося, було здійснено запит до органів юстиції рф щодо надання довідки про укладення шлюбу та довідки про народження.

В отриманій довідці від органів РАЦС російської федерації за №А-00024 від 18.01.2021р. зазначена інформація про дату народження спадкодавця та її батьків.

Враховуючи той факт, що спадкодавець за час свого життя уклала шлюб та змінила прізвище, стороною позивача також за допомогою органів юстиції України, було витребувано довідку від органів РАЦС рф про укладення шлюбу за №А-00380 від 06.08.2021р. , що міститься в матеріалах справи.

Таким чином, дошлюбне прізвище спадкодавця - ОСОБА_4 .

Батько спадкодавця - ОСОБА_5 , мати - ОСОБА_6 .

Позивач до укладення шлюбів, мала прізвище « ОСОБА_7 », батько позивача - ОСОБА_5 , мати позивача - ОСОБА_6 . Дана обставина підтверджується свідоцтвом про народження позивача за № НОМЕР_1 , копія якого міститься в матеріалах справи.

05.09.1956р. позивач уклала свій перший шлюб, відповідно, прізвище змінилося з « ОСОБА_7 » на « ОСОБА_8 ».Дана обставина підтверджується довідкою за №А-00030 від 17.04.2020р., копія якої міститься в матеріалах справи.

В подальшому, 08.01.1970р., даний шлюб було розірвано, при цьому позивачка не змінювала прізвище, що підтверджується свідоцтвом про припинення одруження за № НОМЕР_2 .

17 січня 1973р. позивачка знову укладає шлюб, змінюючи прізвище з « ОСОБА_8 » на « ОСОБА_9 », що підтверджується витягом з ДРАЦС від 17.10.2019р., копія якого міститься в матеріалах справи.

28 жовтня 1976р. позивачка здійснює розірвання шлюбу, не змінюючи прізвища, що підтверджується свідоцтвом про розірвання шлюбу № НОМЕР_3 , копія якого міститься в матеріалах справи.

22 січня 1981р. позивачка знову укладає шлюб, змінюючи прізвище з « ОСОБА_9 » на « ОСОБА_10 », що підтверджується свідоцтвом про укладення шлюбу за № НОМЕР_4 р.

Таким чином, вище перелічені обставини та надані докази в підтвердження таких обставин, чітко вказують на те, що позивач та спадкодавець були рідними сестрами.

Позивачці нічого не було відомо про наявність спадкового майна (земельної ділянки), оскільки, спадкодавцем за життя фізично не було отримано державного акту. Це пов`язано з тим, що відповідач прийняв рішення про затвердження технічної документації і видачі державних актів 14.09.2001р., тобто, вже після смерті спадкодавця.

Такому рішенню передувало прийняте рішення відповідачем про приватизацію земельних ділянок громадянами (про передачу у приватну власність). Таке рішення про приватизацію земельних ділянок приймалося на підставі заяви спадкодавця про передачу (виділення) їй в натурі земельних часток (паїв) і видачу державного акту.

Отже, на момент смерті спадкодавець набула право власності на земельну ділянку, але не отримала державний акт у зв`язку зі смертю, що також позбавило можливості позивача вчасно звернутися з заявою про прийняття спадщини. Не маючи інформації про наявність спадкового майна, вчинення такої дії, як подання заяви про прийняття спадщини, позбавленого будь-якого юридичного змісту.

Відносини спадкування регулюються правилами ЦК України, якщо спадщина відкрилася не раніше 01 січня 2004 року. У разі відкриття спадщини до зазначеної дати, застосовується чинне на той час законодавство, зокрема, відповідні правила ЦК УРСР 1963р., у тому числі щодо прийняття спадщини, кола спадкоємців за законом, продовження строку на прийняття спадщини, тощо.

Відповідно до статті 524 ЦК УРСР, спадкоємство здійснюється за законом і за заповітом.

Згідно зі статтею 525 ЦК УРСР, часом відкриття спадщини визнається день смерті спадкодавця. Враховуючи те, що в даній справі, спадщина відкрилася до 01.01.2004р. (спадкодавець помер ІНФОРМАЦІЯ_3 ), то мають застосовуватися відповідні правила ЦК УРСР 1963р.

Статтею 527 ЦК УРСР визначено, що спадкоємцями можуть бути особи, що були живими на момент смерті спадкодавця, а також діти померлого, зачаті при його житті і народжені після його смерті.

Відповідно до ст.ст. 548, 549 ЦК УРСР, для прийняття спадщини необхідно, щоб спадкоємець її прийняв. Не допускається прийняття спадщини під умовою або з застереженнями. Прийнята спадщина визнається належною спадкоємцеві з моменту відкриття спадщини. Визнається, що спадкоємець прийняв спадщину:

1)якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном;

2)якщо він подав державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини.

Зазначені в цій статті дії повинні бути вчинені протягом шести місяців з дня відкриття спадщини.

Відповідно до ст.530 ЦК УРСР, при відсутності спадкоємців першої черги або при неприйнятті ними спадщини, а також в разі, коли всі спадкоємці першої черги не закликаються до спадкування, успадковують у рівних частках: брати і сестри померлого, а також дід та бабка померлого як з боку батька, так і з боку матері (друга черга).

Відповідно до ст.550 ЦК УPCP, строк для прийняття спадщини, встановлений ст. 549 нього Кодексу, може бути продовжений судом, якщо він визнає причини протеку строку поважними. Спадщина може бути прийнята після закінчення зазначеного строку і без звернення до суду при наявності згоди на це всіх інших спадкоємців, які прийняли спадщину.

У цих випадках, якщо спадкове майно було прийняте іншими спадкоємцями або перейшло до держави, спадкоємцю, що пропустив зазначений строк, передається лише те з належного йому майна, яке збереглося в натурі, а також кошти, виручені від реалізації решти належного йому майна.

Відповідно до інформаційних довідок зі спадкового реєстру будь-які заповіти від спадкодавця ОСОБА_3 відсутні. Також відсутні видані свідоцтва про право на спадщину будь-якому зі спадкоємців. Спадкова справа після смерті спадкодавця не заводилася.

Таким чином, у випадку встановлення додаткового строку для прийняття спадщини, перерозподіл спадщини відбуватися не буде і будь-які права та інтереси інших спадкоємців порушені не будуть.

Після отримання відповідних довідок від органів РАЦС російської федерації, які датовані 17.04.2020р. та 18.01.2021р., позивач вирішила звернутися до нотаріуса з заявою про прийняття спадщини. Але нотаріусом було відмовлено в прийнятті та реєстрації такої заяви. Така відмова мотивована тим, що позивач пропустила 6- місячний строк на звернення з заявою про прийняття спадщини. Іншою підставою для відмови було те, що подані позивачем документи не підтверджували факт родинних стосунків зі спадкодавцем.

Це пояснювалось тим, що позивачем не було надано документу, який підтверджує зміну прізвища спадкодавця у зв`язку з укладання шлюбу.

Позивач в особі свого представника, знову звернулася через органи юстиції України до уповноважених органів РАЦС російської федерації, з запитом про надання довідки про укладання шлюбу спадкодавцем.

У грудні 2021р. така довідка була надіслана до органів юстиції України і відповідно видана представнику позивача.

Дана довідка чітко підтверджує дошлюбне прізвище спадкодавця, тобто те прізвище, яке вона мала з моменту народження.

Як зазначено в позовній заяві, позивачка одразу ж після отримання інформації про наявність спадкового майна звернулася за правовою допомогою з метою підготовки документів для подачі нотаріусу. Інформація про наявність спадкового майна була отримана позивачкою в особі свого представника на початку вересня 2019р. шляхом отримання відповіді на адвокатський запит від відповідача. В подальшому, представником позивача вчинялися дії, спрямовані на здобуття документів, які підтверджують родинні стосунки між позивачем та спадкодавцем. Такий значний проміжок часу між отриманням інформації про наявність спадкового майна та зверненням до суду з даним позовом, пояснюється складністю отримання довідок від органів РАЦС рф, на що було витрачено часу трохи більше ніж два роки.

Відповідно до роз`яснень, викладених у пункті 24 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування», вирішуючи питання визначення особі додаткового строку, суд досліджує поважність причини пропуску строку для прийняття спадщини. При цьому необхідно керуватися тим, що поважними є причини, пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій. Аналогічна позиція сформульована у постанові Верховного Суду від 19 грудня 2018 року у справі № 372/2383/16-ц (провадження № 61-20920св18).

Поважними причинами пропуску строку визнаються, зокрема:1) тривала хвороба спадкоємців;2) велика відстань між місцем постійного проживання спадкоємців і місцем знаходження спадкового майна;3) складні умови праці, які, зокрема, пов`язані з тривалими відрядженнями, в тому числі закордонними;4) перебування спадкоємців на строковій службі у складі Збройних Сил України;5) необізнаність спадкоємців про наявність заповіту тощо.

Викладені в позові обставини знайшли своє підтвердження в судовому засіданні і є поважними причинами пропуску строку для прийняття позивачкою спадщини та такими, що створювали для позивачки істотні труднощі для звернення до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини, а відтак позовні вимоги підлягають задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 263, 264, 265 ЦПК України, ст. ст. 1270, 1272 ЦК України,ст.ст.524, 525,527, 548,549, 530,550 ЦК УРСР, суд

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги задовольнити повністю.

Встановити ОСОБА_2 додатковий строк для подання заяви про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_3 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 , протягом 3 місяців після набрання законної сили рішенням суду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Сумського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Суддя О.А.Степаненко