Решение № 104774402, 15.06.2022, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/23643/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 червня 2022 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Корой С.М., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами загального позовного провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Офісу Генерального прокурора, Одеської обласної прокуратури, Шістнадцятої кадрової комісії з атестації прокурорів регіонального рівня прокуратури Офісу Генерального прокурора про визнання протиправними та скасування рішення, наказу, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, -

В С Т А Н О В И В:

26.11.2021 року до суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Офісу Генерального прокурора, Одеської обласної прокуратури, Шістнадцятої кадрової комісії з атестації прокурорів регіонального рівня прокуратури Офісу Генерального прокурора, в якій позивач просить суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення № 5 шістнадцятої кадрової комісії Офісу Генерального прокурора від 04.10.2021 року;

- визнати протиправним та скасувати наказ керівника Одеської обласної прокуратури № 2398к вiд 27.10.2021 про звільнення ОСОБА_1 з посади прокурора відділу нагляду за додержанням законів територіальними органами поліції при провадженні досудового розслідування та підтриманням державного обвинувачення управління нагляду за додержанням законів у кримінальному провадженні та координації правоохоронної діяльності Одеської обласної прокуратури відповідно до п. 9 ч. 1 ст. 51 Закону України «Про прокуратуру»;

- поновити ОСОБА_1 в органах прокуратури на посаді прокурора відділу нагляду за додержанням законів територіальними органами поліції при провадженні досудового розслідування та підтриманням державного обвинувачення управління нагляду за додержанням законів у кримінальному провадженні та координації правоохоронної діяльності Одеської обласної прокуратури або рівнозначній посаді в органах прокуратури України з 29.10.2021 року.

- стягнути з Одеської обласної прокуратури на користь ОСОБА_1 середній заробіток за весь час вимушеного прогулу з дати незаконного звільнення і до дати фактичного поновлення на роботі.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що форма рішення № 5 шістнадцятої кадрової комісії від 04.10.2021 не відповідає тій формі, яка затверджена Порядком № 221, тобто рішення оформлено з порученням чинного законодавства.

На думку позивача, застосування кадровими комісіями при проходженні атестації позивачем Порядку № 221, є безпідставним, оскільки такий встановлює більші вимоги, ніж встановлені Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури», а також змінює предмет атестації шляхом збільшення, у спосіб встановлення додаткової оцінки загальних здібностей та навичок, який не передбачений Законом. Наявність різних вимог щодо предмета атестації (у Законі України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури» та в Порядку № 221), порушує не лише вимоги п. 1 ч. 1, ч. 3 ст. 16 ЗУ «Про прокуратуру», відповідно до яких: «незалежність прокурора забезпечується: особливим порядком його призначення на посаду, звiльнення з посади, притягнення до дисциплінарної відповідальності; прокурор призначається на посаду безстроково та може бути звільнений з посади, його повноваження на посаді можуть бути припинені лише з підстав та в порядку, передбачених законом», а й позбавляє кандидата правової визначеності щодо вимог до нього під час проведення атестації.

Як вказує позивач, рішення № 5 шістнадцятої кадрової комісії від 04.10.2021 не містить інформації, які саме матеріали атестації були досліджена i стали підставою для прийняття кадровою комісією рішення про неуспішне проходження атестації позивачем. Шістнадцята кадрова комісія прийняла оскаржуване рішення на підставі сумнівів, а не встановлених та підтверджених фактів. Наявність сумнівів ніяким чином не може обґрунтовувати будь-яке рішення державних органів без надання конкретних доказів. Позивач вказує, що відсутність у рішенні, прийнятому за наслідками атестації, мотивів з яких кадрова комісія дійшла висновку про неуспішне проходження атестації прокурором, а зазначення лише про наявність якихось начебто обґрунтованих сумнівів, слугує підставою для його скасування.

Крім того, позивач стверджує, що в рішенні № 5 від 04.10.2021 року відсутні аргументи щодо невідповідності позивача вимогам доброчесності та не вказано з яких дійсних підстав виходила кадрова комісія під час ухвалення рішення № 5 вiд 04.10.2021 в цiй частині. Крім того, в рішенні комісії не зазначено щодо наявності інформації, одержаної в порядку п. п. 9, 10 розділу IV Порядку № 221, які комісією покладено в основу негативного висновку щодо рівня професійної етики та доброчесності прокурор, наявність «обґрунтованого сумніву» нічим не вмотивована.

Також позивач зазначає, що в рішенні № 5 від 04.107.2021 відсутні аргументи шістнадцятої кадрової комісії щодо невідповідності позивача вимогам професійної етики. У оскаржуваному рішенні фактично міститься лише часткова цитата п.4 ч. 4 ст.19 Закону України «Про прокуратуру» без зазначення мотивів, обґрунтування чи будь-яких аргументів щодо того, яким чином позивач порушив зазначені норми закону.

Як вказано у позові, в оскаржуваному наказі керівника Одеської обласної прокуратури № 2398к вiд 27.10.2021 зазначено, що підставою для його прийняття слугувало рішення № 5 шістнадцятої кадрової комісії від 04.10.2021. При цьому, позивач вважає, що керівник Одеської обласної прокуратури не повинен був брати до уваги рішення № 5 шістнадцятої кадрової комісії, оскільки воно не містить ні мотивів, ні обставин прийняття та чіткі, обґрунтовані аргументи кадрової комісії щодо невідповідності позивача рівню професійної компетенції, правилам професійної етики та доброчесності та з яких дійсних підстав виходила кадрова комісія під час ухвалення рішення, в цілому це рішення прийнято з порушенням чинного законодавства і тому підлягає скасуванню. Крім того, безпосередньо у рішенні № 5 шістнадцятої кадрової комісії від 04.10.2021 відсутня інформація щодо того, який орган створив цю кадрову комісію. В тексті рішення кадрової комісії також не зазначено, яка це кадрова комісія - Одеської обласної прокуратури чи Офісу Генерального прокурора. В оскаржуваному наказі в якості підстави звільнення зазначається рішення «кадрової комісії № 5», проте такої комісії взагалі не було створено, оскільки існує лише «шістнадцята кадрова комісія». На думку позивача, неспівпадіння назви органу, на рішення якого є посилання у оскаржуваному наказі, та назви створеного органу також є самостійною підставою для того, щоб визнати неправомірним наказ, оскільки він посилається на документи, що не існують, оскільки «кадрової комісії № 16» не створювалося.

У позові позивач також посилається на невідповідності наказу про звільнення позивача вимогам Закону України «Про прокуратуру», оскільки має місце порушення принципу юридичної визначеності щодо підстави звільнення, який є однією із складових принципу верховенства, відсутності ліквідації, реорганізації або скорочення кількості прокурорів.

Крім того, у позові вказано, що наявність підстав звільнення з посади не тягне за собою автоматично наявність підстав для звільнення особи з органів прокуратури, оскільки ст. 51 Закону України «Про прокуратуру» визначені загальні умови звільнення прокурора з посади, припинення його повноважень на посаді, а не з органів прокуратури.

Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 01.12.2021 року судом залишено без руху позовну заяву.

22.12.2021 року (вх.№73141/21) від позивача надійшла заява на виконання ухвали суду разом із доказами сплати судового збору.

Ухвалою суду від 31.12.2021 року прийнято до розгляду позовну заяву ОСОБА_1 до Офісу Генерального прокурора, Одеської обласної прокуратури, Шістнадцятої кадрової комісії з атестації прокурорів регіонального рівня прокуратури Офісу Генерального прокурора про визнання протиправними та скасування рішення, наказу, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відкрито провадження в адміністративній справі.

Вказаною ухвалою судом зобов`язано прокуратуру Одеську обласну надати до Одеського окружного адміністративного суду у п`ятнадцятиденний строк від дати отримання даної ухвали довідку про розмір нарахованої та виплаченої ОСОБА_1 заробітної плати за останні 2 календарні місяці роботи, що передують його звільненню з посади та про розміри середньомісячної та середньоденної заробітної плати ОСОБА_1 за вказаний період, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року № 100 Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати та призначено підготовче судове засідання.

27.01.2022 року (вх.№5814/22) від представника Одеської обласної прокуратури до суду надійшов на позовну заяву разом із додатками (а.с.67-79).

У відзиві вказано, що Одеська обласна прокуратура не визнає позовні вимоги ОСОБА_1 з огляду на їх необґрунтованість та передчасність викладених у позові доводів про порушення обласною прокуратурою його трудових прав.

Як стверджує відповідач, при виданні наказу про звільнення ОСОБА_1 Одеська обласна прокуратура діяла в межах повноважень та у спосіб, визначений Законом України «Про прокуратуру» та Законом №113-IX, тобто на підставі відповідних норм матеріального права, які є чинними та неконституційними не визнавались. У спірному наказі керівника обласної прокуратури про звільнення позивача зазначено підпункт 2 пункту 19 розділу ІІ «Прикінцеві і перехідні положення» Закону № 113-IX (як юридична підстава для звільнення) та рішення першої кадрової комісії № 5 вiд 04.10.2021 (як доказ наявності факту, який має наслідком звільнення). Оскільки пункт 9 частини 1 статті 51 Закону України «Про прокуратуру» не є підставою для звільнення позивача, доводи щодо незаконностi його звільнення на підставі вказаного пункту Закону є необґрунтованими. Юридичним фактом, що зумовлює звільнення позивача на підставі підпункту 2 пункту 19 розділу ІІ «Прикінцеві і перехідні положення» Закону № 113-IX є не завершення процесу ліквідації, реорганізації чи скорочення чисельності прокурорів органу прокуратури, а виключно настання події, яку зумовлено наявністю рішення кадрової комісії про неуспішне проходження атестації позивачем, що, на думку відповідача, свідчить про правомірність наказу Одеської обласної прокуратури про звільнення позивача. Законодавець не пов`язує звільнення у разі неуспішного проходження прокурором атестації з ліквідацією чи реорганізацією органу прокуратури, в якому прокурор обіймає посаду, або скороченням кількості прокурорів органу прокуратури як необхідної безпосередньої передумови для такого звільнення.

На думку відповідача, посилання позивача на порушення принципу правової визначеності є безпідставними. Так, вказано у відзиві, ввівши в дію визначену процедуру реформування органів прокуратури, законодавець зазначив, які саме дії мають вчинити особи з метою подальшого проходження служби в органах прокуратури, та явно і очевидно окреслив умову продовження служби шляхом успішного проходження атестації. Наслідки неуспішного проходження одного з етапів атестації також були сформульовані та визначенi законодавцем з достатньою для розуміння чіткістю і ясністю. Позивач, подаючи заяву про переведення на посаду прокурора в обласній прокуратурі, був ознайомлений з умовами та процедурами проведення атестації, погодився на їх застосування та, відповідно, розумів наслідки неуспішного проходження одного з етапів атестації та можливе звільнення із підстав, передбачених Законом № 113-IX. В абзаці 3 заяви від 10.10.2019 про переведення на посаду прокурора в обласній прокуратурі та про намір пройти атестацію ОСОБА_1 зазначено, що він усвідомлює та погоджується, що в разі неуспішного проходження будь-якого з етапів атестації, передбаченого Порядком, а також за умови настання однієї з підстав, передбачених пунктом 19 розділу II «Прикінцеві і перехідні положення» Закону (№ 113-IX), його буде звільнено з посади прокурора.

Зважаючи на вищевикладене, Одеська обласна прокуратура просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 .

02.02.2022 року (вх.№6989/22) від представника Офісу Генерального прокурора до суду надійшов на позовну заяву разом із додатками (а.с.80-151).

У відзиві Офіс Генерального прокурора зазначає, що позов ОСОБА_1 є безпідставним, необґрунтованим та не підлягає задоволенню.

Як вказано у відзиві, спірне рішення містить судження Комісії щодо професійної, особистої, соціальної компетентності прокурора, його доброчесності та професійної етики з наведених норм, якими регламентовано обов`язок прокурора щодо дотримання вимог професійної етики та доброчесності. Оспорюване рішення кадрової комісії містить мотиви його прийняття, висновки зроблені комісією за результатами дослідження матеріалів атестації, наданих позивачем пояснень. Таким чином, як стверджує Офіс Генерального прокурора, прийняте на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначені Конституцією тa законами України, з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, безсторонньо, добросовісно, розсудливо, з дотриманням принципу рівності перед законом та пропорційно.

У відзиві вказано, що завданням кадрової комісії є не доведення того, що прокурор порушив закон, а визначення наявності обґрунтованих сумнівів щодо його рівня компетентності, відповідність вимогам професійної етики і доброчесності прокурора. Вказані обґрунтовані сумніви можуть виникати у тих випадках, коли наявні підстави вважати, що дії (бездіяльність) прокурора свідчать про його невідповідність критеріям навіть за відсутності з приводу таких дій (бездіяльності) офіційного рішення уповноважених посадових осіб чи органів державної влади (або у випадку прийняття рішення на користь прокурора, якщо с сумніви щодо об`єктивності такого рішення).

Як стверджує відповідач, Кадрова комісія не зобов`язана нормами Закону юридично довести чи встановити у деталях невідповідність прокурора конкретному критерію, а уповноважена лише вказати на чіткий перелік обставин, які стали підставою для прийняття кадровою комісією колегіального рішення, що підтверджує наявність у членів комісії обґрунтованих сумнівів щодо відповідності прокурора одному чи кільком із вказаних критеріїв. Відсутність у суду законодавчої можливості перевірити ці обставини у зв`язку з об`єктивними причинами наприклад, таємність обговорення членами кадрових комісій отриманої інформації, жодним чином автоматично не означає, що рішення кадрової комісії є необґрунтованими та протиправними. Саме до повноважень кадрових комісій входить дослідження матеріалів, обговорення результатів атестації прокурора та прийняття рішень про успішне чи неуспішне її проходження, що в свою чергу і є дискреційними повноваженнями кадрових комісій.

Як зазначено у відзиві, рішення шістнадцятої кадрової комісії від 04.10.2021 № 5 про неуспішне проходження ОСОБА_1 атестації містить мотиви його прийняття, висновки зроблені комісією за результатами дослідження матеріалів атестації, особової справи, наданих позивачем відповідей на запитання. Зазначені в рішенні фактичні обставини ніким не спростовані. Таким чином воно прийняте на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначені Конституцією та законами України, з використанням з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, що повноваження безсторонньо, добросовісно, розсудливо, з дотриманням принципу рівності перед законом та пропорційно.

Ураховуючи викладене, Офіс Генерального прокурора просить суд відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1 повністю.

Ухвалою суду від 05.05.2022 року долучено до матеріалів справи відзиви на позовну заяву, які надійшли до суду 27.01.2022 року за вх.№5814/22 та 02.02.2022 року за вх.№6989/22 разом із доданими документами, закрито підготовче провадження по справі № 420/23643/21 за позовом ОСОБА_1 до Офісу Генерального прокурора, Одеської обласної прокуратури, Шістнадцятої кадрової комісії з атестації прокурорів регіонального рівня прокуратури Офісу Генерального прокурора про визнання протиправними та скасування рішення, наказу, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та призначено справу до судового розгляду о 10:00 год.30.05.2022 року.

Ухвалою суду від 30.05.2022 року задоволено заяву представника відповідачів та вирішено судові засідання по справі №420/23643/21 за позовом ОСОБА_1 до Офісу Генерального прокурора, Одеської обласної прокуратури, Шістнадцятої кадрової комісії з атестації прокурорів регіонального рівня прокуратури Офісу Генерального прокурора про визнання протиправними та скасування рішення, наказу, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, в тому числі призначене о 10:00 год.30.05.2022 року, здійснювати в режимі відеоконференції поза межами суду за допомогою комплексу технічних засобів та програмного забезпечення «EasyCon» (https://vkz.court.gov.ua - «EasyCon»).

У судове засідання 30.05.2022 року сторони не прибули, повідомлялись належним чином на своєчасно.

Ухвалою суду від 30.05.2022 року визнано неявку представника Офісу Генерального прокурора та Одеської обласної прокуратури у судове засідання 30.05.2022 року неповажною, відкладено судове засідання по справі №420/23643/21 за позовом ОСОБА_1 до Офісу Генерального прокурора, Одеської обласної прокуратури, Шістнадцятої кадрової комісії з атестації прокурорів регіонального рівня прокуратури Офісу Генерального прокурора про визнання протиправними та скасування рішення, наказу, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу на 11:00 год. 08.06.2022 року

08.06.2022 року від позивача до суду надійшла заява, в якій ОСОБА_1 просив провести судове засідання, яке призначено 08.06.2022 без його участі.

У зв`язку з оголошенням повітряної тривоги 08.06.2022 року о 10.39 год представник відповідачів ОСОБА_2 була повідомлена, що судове засідання, призначене 08.06.2022 року буде розпочато після закінчення повітряної тривоги про що секретарем судового засідання було складено відповідну телефонограму.

Об 11:48 год 08.06.2022 року представник відповідачів ОСОБА_2 була повідомлена, що в програмному забезпеченні «EasyCon» їй надіслані запрошення з залу ЗМІ для приєднання до відеоконференції про що секретарем судового засідання було складено відповідну телефонограму.

У період з 11:38 год. по 12:05 год. 08.06.2022 року представник відповідачів Кавун А.В. не приєдналась до відеоконференції в програмному забезпеченні «EasyCon» для розгляду справи №420/23643/21.

08.06.2022 року секретарем судового засідання в присутності судового розпорядника складено акт №7/22 про те, що представник відповідачів - Кавун А.В. не змогла приєднатися до відеоконференції у зв`язку із відсутністю технічної можливості.

Ухвалою суду від 08.06.2022 року продовжено розгляд справи №420/23643/21 за позовом ОСОБА_1 до Офісу Генерального прокурора, Одеської обласної прокуратури, Шістнадцятої кадрової комісії з атестації прокурорів регіонального рівня прокуратури Офісу Генерального прокурора про визнання протиправними та скасування рішення, наказу, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу в порядку письмового провадження.

08.06.2022 року (вх.№ЕП/15853/22) вже після постановлення судом ухвали про продовження розгляду справи в порядку письмового провадження, від представника відповідачів ОСОБА_2 надійшла заява, в якій вона просила вважати причину з якої не відбулось судове засідання такою, що незалежних від представника відповідачів та призначити іншу дату судового засідання.

Суд зазначає, що зважаючи на те, що дана заява надійшла вже після постановлення судом ухвали про продовження розгляду справи в порядку письмового провадження, оскільки суд вжив усіх заходів для забезпечення участі представника ОСОБА_2 в режимі відеоконференції, так як ризики технічної неможливості участі у відеоконференції поза межами приміщення суду, переривання зв`язку тощо несе учасник справи, який подав відповідну заяву, тобто представник відповідачів, дана заява є такою, що не підлягає розгляду.

При цьому суд зазначає, що у вищевказані заяві не наведено законодавчо визначених підстав для призначення іншої дати судового засідання.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши вступне слово представника відповідачів, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог, відзивів на позов, оцінивши докази відповідно до вимог ст.ст. 72-79 КАС України, суд дійшов висновку, що адміністративний позов є таким, що підлягає частковому задоволенню, виходячи з такого.

ОСОБА_1 з 18.09.1996 року по 29.10.2021 року безперервно працював в органах прокуратури України, з 29.07.2019 року на посаді прокурора відділу нагляду за додержанням законів територіальними органами поліції при провадженні досудового розслідування та підтриманням державного обвинувачення управління нагляду за додержанням законів у кримінальному провадженні та координації правоохоронної діяльності прокуратури Одеської області.

10 жовтня 2019 року позивач звернувся до Генерального прокурора з заявою про переведення на посаду прокурора в окружній прокуратурі та про намір пройти атестацію (а.с.72, 117).

Судом встановлено, що позивач успішно пройшов перший та другий етам атестації та його було допущено до третього етапу проведення співбесіди.

04.10.2021 року ОСОБА_1 прийняв участь у співбесіді пiд час якої кадровою комісією №16 встановлені факти невідповідності позивача вимогам професійної етики і доброчесності та відповідно до пунктів 13, 17 розділу II Закону № 113-IX, пункту 6 розділу І, пункту 16 розділу IV Порядку № 221, 04.10.2021 року прийнято рішення № 5 про неуспішне проходження позивачем атестації (а.с.32-34, 73-75).

Зокрема, в рішенні кадрової комісії №16 вказано, що під час проведення співбесіди прокурор проявив нещирість надавав суперечливі відповіді на запитання членів кадрової комісії, намагався викручуватись та ухилятись від пояснень.

Як вказано у рішенні, майже на кожне запитання спочатку відповідав категорично, що те чи iнше твердження невірне. Однак після уточнюючих запитань таки погоджувався з членами комісії. При цьому викладав свої думки не послідовно, постійно плутався у своїх твердженнях. Так, на запитання члена кадрової комiсiп чому прокурором упродовж 2018-2020 років не декларується жодного об`єкта нерухомості в м. Одеса, де він працює, ОСОБА_1 відповів, що оскільки ним орендується житло та сума орендної плати не перевищує суми видатків, яку необхідно декларувати, таке житло не потребує відображення у декларації. На уточнююче питання члена кадрової комісії, а чи не потрібно декларувати право користування таким житлом, надав відповідь, що не знав цього. Висловлював суперечливі версії щодо того, чим займається його дружина. Спочатку зазначав, що через поважний, на його думку, вік, а саме 47 років, вона не працює, потім після низки додаткових запитань повідомив, що дружина займається «хенд мейдом», тобто виготовленням прикрас із срібла та інших матеріал, які продає на виставках та у парках. При цьому у період 2015-2020 років дружина не декларувала жодних доходів. На запитання члена кадрової комісії чи відображає прокурор дохід дружини від продажу таких прикрас, відповів, що він дуже малий і не підлягає декларуванню. Хоча на уточнення члена комісії, що відповідно до роз`яснень щодо заповнення електронних декларацій, розроблених та розміщених у вільному доступі на офіційному сайті НАЗК, навіть вважається доходом та підлягає декларуванню прокурором як дохід члена сім`ї, зазначив, що теж цього не знав. Разом із тим на запитання члена кадрової комісії чи є прокурор учасником будь-якого товариства та чи має частку у його статутному фонді, відповів ні. Натомість, кадровою комісією з відкритих джерел, а саме інтернет pecypcy «opendatabot.ua» встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_3 є учасниками ВАТ «Інвестиційна компанія ДIКОМ», яке засновником ТДВ «Сейвкост» (код за ЄДРПОУ 19364584), зареєстрованого у м. Одесі, щодо інших учасників якого застосовано санкції РНБО. На додаткові запитання з цього приводу ОСОБА_1 пояснив, що ОСОБА_3 є його матір`ю та, що вони багато років тому стали учасниками цього товариства і що його навіть з цього приводу допитував слідчий прокуратури Донецької області приблизно у 2000 році. З приводу чого допитували, у якій кримінальній справі та які показання вiн при цьому надавав прокурор чітко пояснити не зміг. І знову ж таки на запитання щодо декларування участі у вказаному товаристві, прокурор ОСОБА_1 відповів, що не декларував, бо забув про це та не надав цьому ваги.

У рішенні кадрової комісії №16 від 04.10.2021 року №5 вказано, що комісія приходить до висновку, що прокурору ОСОБА_1 , не дивлячись на перебування у минулому на різних посадах в органах прокуратури, у тому числi керівника прокуратури районної ланки, та маючи у зв`язку з цим обов`язок до Закону України «Про засади запобігання і протидії корупції», а у подальшому Закону України «Про запобігання корупції» щодо щорічного подання декларацій про майновий стан, невідомо як саме заповнюється така декларація, яке майно підлягає декларуванню тощо. У зв`язку з цим прокурором упродовж тривалого часу не задекларовано участі у товаристві, право користування житлом, дохід дружини. І це не дивлячись на те, що НАЗК постійно розробляються рекомендації щодо заповнення електронних декларацій, які розміщені у вільному доступі на офіційному сайті Агентства. Тобто своєю поведінкою прокурор ОСОБА_1 створив у членів кадрової комісії враження недоброчесного, нещирого, некомпетентного, безвідповідального, не принципового прокурора, якому не притаманне сумлінне ставлення до службових обов`язків та дотримання загальноприйнятих етичних норм поведінки.

Наказом керівника Одеської обласної прокуратури №2398к від 27 жовтня 2021 року позивача звільнено з 29 жовтня 2021 року з посади прокурора відділу нагляду за додержанням законів територіальними органами поліції при провадженні досудового розслідування та підтриманням державного обвинувачення управління нагляду за додержанням законів у кримінальному провадженні та координації правоохоронної діяльності прокуратури Одеської області відповідно до п. 9 ч. 1 ст. 51 Закону України «Про прокуратуру» на підставі рішення кадрової комісії про неуспішне проходження атестації з 29.10.2021 року.

У даному наказі вказано, що підставою для його прийняття є рішення шістнадцятої кадрової комісії №5 від 04.10.2021 року (а.с.29).

На підставі наказу керівника Одеської обласної прокуратури №2398к від 27 жовтня 2021 року, 29.10.2021 року до трудової книжки позивача серії НОМЕР_1 внесено запис №19 про звільнення позивача (а.с.40, 76).

Позивач, не погоджуючись з прийнятим наказом №2398к від 27 жовтня 2021 року та рішенням кадрової комісії №5 від 04.10.2021 року, вважаючи їх протиправними та такими, що підлягають скасуванню, звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що у справах про оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Правові засади організації і діяльності прокуратури України, статус прокурорів, порядок здійснення прокурорського самоврядування, а також систему прокуратури України визначає Закон України «Про прокуратуру» №1697-VII.

Однією з гарантій незалежності прокурора, що передбачена п. 1 ч. 1 ст. 16 Закону №1697-VII, є особливий порядок призначення прокурора на посаду, звільнення з посади, притягнення до дисциплінарної відповідальності.

Частиною 3 статті 16 Закону України «Про прокуратуру» визначено, що прокурор призначається на посаду безстроково та може бути звільнений з посади, його повноваження на посаді можуть бути припинені лише з підстав та в порядку, передбачених законом.

Закон України «Про прокуратуру» закріплює однаковий юридичний статус прокурорів через систему гарантій забезпечення їх незалежності, яка є невід`ємною складовою їхнього статусу. Встановлена система гарантій незалежності прокурорів не є їхнім особистим привілеєм, вона пов`язана з набуттям статусу прокурора, має юридичне призначення, спрямоване на забезпечення здійснення функцій прокуратури.

У Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам щодо ролі прокуратури в системі кримінального правосуддя, ухваленій на її 724-му засіданні 6 жовтня 2000 року, № Rec (2000)19 зазначено, що "у країнах, у яких прокуратура є незалежною від уряду, держава має вжити ефективних заходів для того, щоб гарантувати закріплення в законі суті й обсягу незалежності прокуратури" (пункт 14).

19 вересня 2019 року Верховною Радою України прийнято Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури" № 113-IX (далі Закон №113-ІХ).

Вказаний Закон набрав чинності 25.09.2019 року.

Пунктами 6 та 7 Прикінцевих і перехідних положень Закону №113-ІХ визначено, що з дня набрання чинності цим Законом усі прокурори Генеральної прокуратури України, регіональних прокуратур, місцевих прокуратур, військових прокуратур вважаються такими, що персонально попереджені у належному порядку про можливе майбутнє звільнення з посади на підставі п. 9 ч. 1 ст. 51 Закону України «Про прокуратуру».

Прокурори, які на день набрання чинності цим Законом займають посади прокурорів у Генеральній прокуратурі України, регіональних прокуратурах, місцевих прокуратурах, військових прокуратурах, можуть бути переведені на посаду прокурора в Офісі Генерального прокурора, обласних прокуратурах, окружних прокуратурах лише у разі успішного проходження ними атестації, яка проводиться у порядку, передбаченому цим розділом.

Атестація здійснюється згідно з Порядком проходження прокурорами атестації, який затверджується Генеральним прокурором (п. 9 Прикінцевих і перехідних положень Закону №113-ІХ).

Прокурори Генеральної прокуратури України, регіональних прокуратур, місцевих прокуратур, військових прокуратур (у тому числі ті, які були відряджені до Національної академії прокуратури України для участі в її роботі на постійній основі) мають право в строк, визначений Порядком проходження прокурорами атестації, подати Генеральному прокурору заяву про переведення на посаду прокурора в Офісі Генерального прокурора, обласних прокуратурах, окружних прокуратурах. У заяві також повинно бути зазначено про намір пройти атестацію, надано згоду на обробку персональних даних, на застосування процедур та умов проведення атестації. Форма та порядок подачі заяви визначаються Порядком проходження прокурорами атестації (п. 10 Прикінцевих і перехідних положень Закону №113-ІХ).

На виконання вимог Закону №113-IX наказом Генерального прокурора від 03.10.2019 №221 затверджено Порядок №221.

Згідно з п. 1 розділу І Порядку №221, атестація прокурорів - це встановлена розділом II «Прикінцеві і перехідні положення» Закону України Закону №113-IX та цим Порядком процедура надання оцінки професійній компетентності, професійній етиці та доброчесності прокурорів Генеральної прокуратури України, регіональних прокуратур, місцевих прокуратур і військових прокуратур.

Таким чином, із прийняттям Закону №113-IX запроваджена атестація прокурорів Генеральної прокуратури України, регіональних прокуратур, місцевих прокуратур і військових прокуратур.

Пунктом 19 розділу ІІ "Прикінцеві і перехідні положення" Закону №113-ІХ встановлено, що прокурори, які на день набрання чинності цим Законом займають посади у Генеральній прокуратурі України, регіональних прокуратурах, місцевих прокуратурах, військових прокуратурах, звільняються Генеральним прокурором, керівником регіональної (обласної) прокуратури з посади прокурора на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону України "Про прокуратуру" за умови настання однієї із наступних підстав:

1) неподання прокурором Генеральної прокуратури України, регіональної прокуратури, місцевої прокуратури, військової прокуратури у встановлений строк заяви до Генерального прокурора про переведення до Офісу Генерального прокурора, обласної прокуратури, окружної прокуратури та про намір у зв`язку із цим пройти атестацію;

2) рішення кадрової комісії про неуспішне проходження атестації прокурором Генеральної прокуратури України, регіональної прокуратури, місцевої прокуратури, військової прокуратури;

3) в Офісі Генерального прокурора, обласних прокуратурах, окружних прокуратурах відсутні вакантні посади, на які може бути здійснено переведення прокурора Генеральної прокуратури України, регіональної прокуратури, місцевої прокуратури, військової прокуратури, який успішно пройшов атестацію;

4) ненадання прокурором Генеральної прокуратури України, регіональної прокуратури, місцевої прокуратури, військової прокуратури, у разі успішного проходження ним атестації, згоди протягом трьох робочих днів на переведення на запропоновану йому посаду в Офісі Генерального прокурора, обласній прокуратурі, окружній прокуратурі.

Статтю 51 Закону №1697-VII доповнено частиною 5, відповідно до якої на звільнення прокурорів з посади з підстави, передбаченої пунктом 9 частини першої цієї статті (у разі ліквідації чи реорганізації органу прокуратури, в якому прокурор обіймає посаду, або в разі скорочення кількості прокурорів органу прокуратури), не поширюються положення законодавства щодо пропозиції іншої роботи та переведення на іншу роботу при звільненні у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці, щодо строків попередження про звільнення, щодо переважного права на залишення на роботі, щодо переважного права на укладення трудового договору у разі поворотного прийняття на роботу, щодо збереження місця роботи на період щорічної відпустки та на період відрядження.

Згідно із пунктами 11, 14, 16-18 розділу II Прикінцеві і перехідні положення Закону №113-ІХ (у редакції, чинній до 11.07.2021), атестація прокурорів проводиться кадровими комісіями Офісу Генерального прокурора, кадровими комісіями обласних прокуратур (п.11).

Предметом атестації є оцінка: 1) професійної компетентності прокурора; 2) професійної етики та доброчесності прокурора (п.12).

Атестація прокурорів включає такі етапи:

1) складення іспиту у формі анонімного письмового тестування або у формі анонімного тестування з використанням комп`ютерної техніки з метою виявлення рівня знань та умінь у застосуванні закону, відповідності здійснювати повноваження прокурора. Результати анонімного тестування оприлюднюються кадровою комісією на офіційному вебсайті Генеральної прокуратури України або Офісу Генерального прокурора не пізніше ніж за 24 години до проведення співбесіди;

2) проведення співбесіди з метою виявлення відповідності прокурора вимогам професійної компетентності, професійної етики та доброчесності. Для оцінки рівня володіння практичними уміннями та навичками прокурори виконують письмове практичне завдання.

Атестація може включати інші етапи, непроходження яких може бути підставою для ухвалення кадровою комісією рішення про неуспішне проходження атестації прокурором. Перелік таких етапів визначається у Порядку проходження прокурорами атестації, який затверджує Генеральний прокурор (п.13).

Графік проходження прокурорами атестації встановлює відповідна кадрова комісія. Атестація проводиться прозоро та публічно, у присутності прокурора, який проходить атестацію. Перебіг усіх етапів атестації фіксується за допомогою технічних засобів відео- та звукозапису (п.14).

За результатами складення прокурором іспиту відповідна кадрова комісія ухвалює рішення щодо допуску прокурора до проведення співбесіди. Якщо прокурор за результатами складення іспиту набрав меншу кількість балів, ніж прохідний бал, встановлений згідно з Порядком проходження прокурорами атестації, це є підставою для недопущення прокурора до етапу співбесіди і ухвалення кадровою комісією рішення про неуспішне проходження атестації таким прокурором (п.16).

Кадрові комісії за результатами атестації прокурора ухвалюють одне із таких рішень: рішення про успішне проходження прокурором атестації або рішення про неуспішне проходження прокурором атестації. Кадрові комісії за результатами атестації подають Генеральному прокурору інформацію щодо прокурорів, які успішно пройшли атестацію, а також щодо прокурорів, які неуспішно пройшли атестацію.

Повторне проходження одним і тим самим прокурором атестації або одного з її етапів забороняється (п.17).

У разі успішного проходження атестації прокурор за умови наявності вакансії та за його згодою може бути переведений Генеральним прокурором на посаду прокурора в Офіс Генерального прокурора, а керівником обласної прокуратури - на посаду прокурора у відповідній обласній прокуратурі та в окружній прокуратурі, яка розташована у межах адміністративно-територіальної одиниці, що підпадає під територіальну юрисдикцію відповідної обласної прокуратури. При цьому переведення прокурора може бути здійснено в орган прокуратури, що є рівнозначним, вищим або нижчим щодо органу прокуратури, в якому він обіймав посаду прокурора на день набрання чинності цим Законом, з урахуванням вимог щодо стажу роботи в галузі права, визначених у статті 27 Закону України "Про прокуратуру" (п.18).

Згідно пунктів 2, 3, 5 Порядку проходження прокурорами атестації атестація прокурорів Генеральної прокуратури України (включаючи прокурорів Головної військової прокуратури, прокурорів секретаріату Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів), регіональних, місцевих прокуратур та військових прокуратур проводиться відповідними кадровими комісіями.

Атестація прокурорів проводиться кадровими комісіями прозоро та публічно у присутності прокурора, який проходить атестацію.

Предметом атестації є оцінка: 1) професійної компетентності прокурора (у тому числі загальних здібностей та навичок); 2) професійної етики та доброчесності прокурора.

Пунктами 6,8 розділу I Порядку проходження прокурорами атестації визначено, що атестація включає в себе три етапи:

1) складання іспиту у формі анонімного тестування з використанням комп`ютерної техніки з метою виявлення рівня знань та умінь у застосуванні закону, відповідності здійснювати повноваження прокурора;

2) складання іспиту у формі анонімного тестування на загальні здібності та навички з використанням комп`ютерної техніки;

3) проведення співбесіди з метою виявлення відповідності прокурора вимогам професійної компетентності, професійної етики та доброчесності. Для оцінки рівня володіння практичними уміннями та навичками прокурори виконують письмове практичне завдання.

За результатами атестації прокурора відповідна кадрова комісія ухвалює одне із таких рішень:

1) рішення про успішне проходження прокурором атестації;

2) рішення про неуспішне проходження прокурором атестації. Форми типових рішень визначені у додатку 1 до цього Порядку.

Пунктом 7 розділу I Порядку проходження прокурорами атестації (із змінами згідно з наказом Генерального прокурора від 03.06.2021 №178) передбачено, що повторне проходження одним і тим самим прокурором атестації або одного з її етапів не допускається. Якщо складання відповідного іспиту було перервано чи не відбулося з технічних чи інших причин, які не залежали від членів комісії та прокурора, або ж у разі скасування судом рішення кадрової комісії про неуспішне проходження атестації комісія призначає новий час (дату) складання прокурором відповідного іспиту чи проведення з ним співбесіди.

У відповідності до пункту 11 розділу I Порядку № 221 особиста участь прокурора на всіх етапах атестації є обов`язковою. Перед кожним етапом атестації прокурор пред`являє кадровій комісії паспорт або службове посвідчення прокурора. У разі неявки прокурора для проходження відповідного етапу атестації у встановлені кадровою комісією дату, час та місце, кадрова комісія ухвалює рішення про неуспішне проходження атестації таким прокурором. Факт неявки прокурора фіксується кадровою комісією у протоколі засідання, під час якого мав відбуватися відповідний етап атестації такого прокурора. У виключних випадках, за наявності заяви, підписаної прокурором або належним чином уповноваженою ним особою (якщо сам прокурор за станом здоров`я не може її підписати або подати особисто до комісії) про перенесення дати іспиту у формі анонімного тестування з використанням комп`ютерної техніки з метою виявлення рівня знань та умінь у застосуванні закону, відповідності здійснювати повноваження прокурора, або дати іспиту у формі анонімного тестування на загальні здібності та навички з використанням комп`ютерної техніки, або дати співбесіди з метою виявлення відповідності прокурора вимогам професійної компетентності, професійної етики та доброчесності, кадрова комісія має право протягом трьох робочих днів з дня отримання такої заяви ухвалити рішення про перенесення дати складення відповідного іспиту, проведення співбесіди для такого прокурора. Заява має бути передана безпосередньо секретарю відповідної кадрової комісії не пізніше трьох днів з дати, на яку було призначено іспит, співбесіду відповідного прокурора. До заяви має бути долучена копія документу, що підтверджує інформацію про поважні причини неявки прокурора на складення відповідного іспиту, проходження співбесіди. У разі неможливості надати документальне підтвердження інформації про причини неявки в день подання заяви, прокурор має надати таке документальне підтвердження в день, на який комісією було перенесено проходження відповідного етапу атестації, однак до початку складення відповідного іспиту, проходження співбесіди. Якщо прокурор не надасть документальне підтвердження інформації про поважні причини його неявки до початку перенесеного складення відповідного іспиту, проходження співбесіди, комісія ухвалює рішення про неуспішне проходження атестації таким прокурором. Якщо заява прокурора подана до кадрової комісії з порушенням строку, визначеного цим пунктом, або якщо у заяві не вказані поважні причини неявки прокурора на складення відповідного іспиту, проведення співбесіди кадрова комісія ухвалює рішення про відмову у перенесенні дати та про неуспішне проходження атестації таким прокурором. Інформація про нову дату складення відповідного іспиту, проведення співбесіди для такого прокурора оприлюднюється на офіційному веб-сайті Генеральної прокуратури України (Офісу Генерального прокурора). З моменту оприлюднення відповідної інформації прокурор вважається повідомленим належним чином про нову дату проведення відповідного етапу атестації.

Відповідно до пункту 1, 2, 4 розділу IV Порядку № 221 у разі набрання прокурором за результатами складання іспиту у формі анонімного тестування на загальні здібності та навички з використанням комп`ютерної техніки кількості балів, яка дорівнює або є більшою, ніж прохідний бал, прокурор допускається до співбесіди.

До початку співбесіди прокурор виконує практичне завдання з метою встановлення комісією його рівня володіння практичними уміннями та навичками.

Для виконання практичного завдання прокурору видається чистий аркуш (аркуші) паперу з відміткою комісії. Комісія, у разі наявності технічної можливості, може забезпечити виконання прокурорами практичного завдання за допомогою комп`ютерної техніки.

Пунктами 8-11 розділу IV Порядку № 221 визначено, що співбесіда проводиться кадровою комісією з прокурором державною мовою в усній формі. Співбесіда з прокурором може бути проведена в один день із виконанням ним практичного завдання.

Для проведення співбесіди кадрова комісія вправі отримувати в усіх органах прокуратури, у Раді прокурорів України, секретаріаті Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів, Національному антикорупційному бюро України, Державному бюро розслідувань, Національному агентстві з питань запобігання корупції, інших органах державної влади будь-яку необхідну для цілей атестації інформацію про прокурора, в тому числі про:

1) кількість дисциплінарних проваджень щодо прокурора у Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів та їх результати;

2) кількість скарг, які надходили на дії прокурора до Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів та Ради прокурорів України, з коротким описом суті скарг;

3) дотримання прокурором правил професійної етики та доброчесності: а) відповідність витрат і майна прокурора та членів його сім`ї, а також близьких осіб задекларованим доходам, у тому числі копії відповідних декларацій, поданих прокурором відповідно до законодавства у сфері запобігання корупції; б) інші дані щодо відповідності прокурора вимогам законодавства у сфері запобігання корупції; в) дані щодо відповідності поведінки прокурора вимогам професійної етики; г) матеріали таємної перевірки доброчесності прокурора;

4) інформацію про зайняття прокурором адміністративних посад в органах прокуратури з копіями відповідних рішень.

Фізичні та юридичні особи, органи державної влади, органи місцевого самоврядування мають право подавати до відповідної кадрової комісії відомості, у тому числі на визначену кадровою комісією електронну пошту, які можуть свідчити про невідповідність прокурора критеріям компетентності, професійної етики та доброчесності. Кадровою комісією під час проведення співбесіди та ухвалення рішення без додаткового офіційного підтвердження можуть братися до уваги відомості, отримані від фізичних та юридичних осіб (у тому числі анонімно).

Дослідження вказаної інформації, відомостей щодо прокурора, який проходить співбесіду (далі - матеріали атестації), здійснюється членами кадрової комісії.

Перед проведенням співбесіди члени комісії можуть надіслати на електронну пошту прокурора, яка вказана у заяві про намір пройти атестацію, повідомлення із пропозицією надати письмові пояснення щодо питань, пов`язаних з матеріалами атестації. У цьому випадку протягом трьох днів з дня отримання повідомлення, але не пізніше ніж за день до дня проведення співбесіди, прокурор може подати комісії електронною поштою письмові пояснення (у разі необхідності - скановані копії документів).

Згідно з пунктами 12-16 розділу IV Порядку № 221 співбесіда полягає в обговоренні результатів дослідження членами комісії матеріалів атестації щодо дотримання прокурором правил професійної етики та доброчесності, а також рівня професійної компетентності прокурора, зокрема, з огляду на результати виконаного ним практичного завдання.

Співбесіда прокурора складається з таких етапів:

1) дослідження членами комісії матеріалів атестації;

2) послідовне обговорення з прокурором матеріалів атестації, у тому числі у формі запитань та відповідей, а також обговорення питання виконаного ним практичного завдання;

Співбесіда проходить у формі засідання комісії.

Члени комісії мають право ставити запитання прокурору, з яким проводять співбесіду, щодо його професійної компетентності, професійної етики та доброчесності.

Після завершення обговорення з прокурором матеріалів атестації та виконаного ним практичного завдання члени комісії без присутності прокурора, з яким проводиться співбесіда, обговорюють її результати, висловлюють пропозиції щодо рішення комісії, а також проводять відкрите голосування щодо рішення комісії стосовно прокурора, який проходить атестацію. Результати голосування вказуються у протоколі засідання.

Залежно від результатів голосування комісія ухвалює рішення про успішне проходження прокурором атестації або про неуспішне проходження прокурором атестації.

Пунктом 12 Порядку роботи кадрових комісій, затвердженого наказом Генерального прокурора від 17.10.2019 року № 233 передбачено, що рішення про успішне проходження прокурором атестації за результатами співбесіди ухвалюється шляхом відкритого голосування більшістю від загальної кількості членів комісії. Якщо рішення про успішне проходження прокурором атестації за результатами співбесіди не набрало чотирьох голосів, комісією ухвалюється рішення про неуспішне проходження прокурором атестації.

Рішення про неуспішне проходження атестації повинно бути мотивованим із зазначенням обставин, що вплинули на його прийняття.

В силу приписів пп. 2 п. 19 розділу ІІ Прикінцеві і перехідні положення Закону № 113-ІХ прокурори, які на день набрання чинності цим Законом займають посади у Генеральній прокуратурі України, регіональних прокуратурах, місцевих прокуратурах, військових прокуратурах, звільняються Генеральним прокурором, керівником регіональної (обласної) прокуратури з посади прокурора на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону України Про прокуратуру за умови настання однієї із наступних підстав: рішення кадрової комісії про неуспішне проходження атестації прокурором Генеральної прокуратури України, регіональної прокуратури, місцевої прокуратури, військової прокуратури.

Пунктом 6 розділу V Порядку № 221 визначено, що рішення кадрової комісії про неуспішне проходження атестації є підставою для видання наказу Генерального прокурора, керівника регіональної (обласної) прокуратури про звільнення відповідного прокурора на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону України Про прокуратуру.

Так, спірні правовідносини виникли у зв`язку із ухваленням Кадровою комісією рішення про неуспішне проходження позивачем атестації, на підставі якого прийнято наказ про звільнення з посади та зі служби в органах прокуратури на підставі підпункту 2 пункту 19 Розділу ІІ "Прикінцеві і перехідні положення" Закону № 113-ІХ та пункту 9 частини першої статті 51 Закону України "Про прокуратуру".

При розгляді даної справи суд вважає за необхідне зазначити, що проведення атестації прокурорів є обов`язковою складовою запровадженого Законом № 113-ІХ процесу реформування системи органів прокуратури та за своєю суттю є спеціальною процедурою, яка має на меті підтвердження здатності прокурорами виконувати свої повноваження на належному рівні за визначеними законом критеріями, шляхом здійснення оцінки їхньої професійної компетентності, професійної етики та доброчесності, що стосувалась, зокрема, усіх без винятку прокурорів, які мали бажання продовжувати працювати у органах прокуратури.

Аналогічний правовий висновок викладено Верховним Судом у постановах від 21 вересня 2021 року у справах № 200/5038/20-а та № 160/6204/20.

Так, позивач на виконання вимог Закону № 113-IX та Порядку № 221, подав заяву про допуск до проходження атестації.

Позивач успішно пройшов перші два етапи атестації та був допущений до наступного етапу - співбесіди.

За наслідками проведення співбесіди з позивачем Кадрова комісія прийняла спірне рішення про неуспішне проходження позивачем атестації, оскільки були з`ясовані обставини, які свідчать про невідповідність позивача вимогам професійної компетентності, професійної етики та доброчесності

Офісом Генерального прокурора надано до суду протокол засідання шістнадцятої кадрової комісії від 04.10.2021 року (а.с.128-137).

Дослідивши даний протокол судом встановлено, що деталізації підстав прийнятого рішення стосовно позивача не містить. Так, оскаржуване рішення не містить посилань на перелік документів, які підтверджують викладене у рішенні. Крім того, такі документи не долучено до матеріалів справи, що позбавляє можливості співставити зазначене Кадровою комісією джерелам походження цих відомостей, та надати їм правову оцінку.

Суд зазначає, що загальними вимогами, які висуваються до актів індивідуальної дії, як актів правозастосування, є їх обґрунтованість та вмотивованість, тобто наведення суб`єктом владних повноважень конкретних підстав його прийняття (фактичних і юридичних), а також переконливих і зрозумілих мотивів його прийняття.

При цьому, імперативні приписи пункту 12 Порядку № 233 вимагають зазначення кадровою комісією мотивів та відповідних обставин як обов`язкової складової рішення про неуспішне проходження атестації. Такі вимоги є гарантією дотримання прав особи, щодо якої проводиться атестація.

Верховний Суд, зокрема, у постанові від 10 квітня 2020 року у справі № 819/330/18, від 10 січня 2020 року у справі №2040/6763/18 вже роз`яснював, що вмотивоване рішення демонструє особі, що вона була почута, дає стороні можливість апелювати проти нього. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватися належний публічний та, зокрема, судовий контроль за адміністративними актами суб`єкта владних повноважень. І навпаки, ненаведення мотивів прийнятих рішень "суб`єктивізує" акт державного органу і не дає змоги суду встановити дійсні підстави та причини, з яких цей орган дійшов саме таких висновків, надати їм правову оцінку, та встановити законність, обґрунтованість, пропорційність рішення.

Вказану правову позицію також підтримано Верховним судом у постанові від 26.05.2022 року по справі № 140/12991/20.

При розгляді даної справи суд вважає за необхідне звернути увагу, що відсутність у рішенні, прийнятому за наслідками атестації/окремого її етапу, мотивів, з яких кадрова комісія дійшла висновку про неуспішне проходження атестації прокурором, слугує підставою для його судового оскарження згідно з пунктом 6 розділу V Порядку № 221. У свою чергу, це покладає на кадрові комісії обов`язок обґрунтувати рішення про проходження або непроходження атестації прокурором у такий спосіб, щоб рішення достатнім чином містило мотиви, на яких воно базується.

Таким чином, суд приходить до висновку, що рішення про неуспішне проходження атестації повинно бути достатньою мірою (зрозумілою сторонньому спостерігачу) обґрунтованим, тобто у ньому, серед іншого, зазначаються не лише загальні причини чи/та обставини його прийняття, але й мотиви з посиланням на відповідні докази, які б створювали підстави для негативних висновків. Також таке рішення повинно відповідати критеріям ясності, чіткості, доступності та зрозумілості.

Фактично, єдиною підставою для прийняття кадровою комісією спірного рішення №5 від 04.10.2021 року є доводи про те, що позивачем не вірно заповнено декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування за 2018-2020 роки.

Щодо вказаних висновків, то суд зазначає, що будь-яких рішень або повідомлень Національного агентства з питань запобігання корупції у відношенні позивача в частині задекларованих ним відомостей не виявлено та відповідачами не заявлено, до суду відповідних доказів не подано. До суду також не подано належних та допустимих доказів про доходи та витрати близьких осіб та невідповідність таких витрат отриманим доходам.

Суд зазначає, що згідно з частиною першою статті 4 Закону України від 14 жовтня 2014 року "Про запобігання корупції" (далі - Закон №1700-VII) Національне агентство з питань запобігання корупції (далі - НАЗК) є центральним органом виконавчої влади зі спеціальним статусом, який забезпечує формування та реалізує державну антикорупційну політику.

За приписами пункту 8 частини першої статті 11 Закону №1700-VII до повноважень НАЗК належать здійснення в порядку, визначеному цим Законом, контролю та перевірки декларацій суб`єктів декларування, зберігання та оприлюднення таких декларацій, проведення моніторингу способу життя суб`єктів декларування.

Відповідно до частини першої та другої статті 50 Закону № 1700-VII НАЗК проводить перевірку декларації на підставі інформації, отриманої від фізичних та юридичних осіб, із засобів масової інформації та інших джерел, про можливе відображення у декларації недостовірних відомостей. У разі встановлення за результатами повної перевірки декларації відображення у декларації недостовірних відомостей Національне агентство письмово повідомляє про це керівника відповідного державного органу, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, їх апарату, юридичної особи публічного права, в якому працює відповідний суб`єкт декларування, та спеціально уповноважені суб`єкти у сфері протидії корупції.

Отже, повноваження стосовно здійснення контролю та перевірки декларацій суб`єктів декларування, зокрема посадових та службових осіб органів прокуратури, віднесені до виключної компетенції НАЗК і можуть бути реалізовані в порядку, визначеному Законом № 1700-VII.

При цьому суд зазначає, що в силу приписів пунктів 8-11 розділу IV Порядку № 221 комісія вправі отримувати від НАЗК необхідну для цілей атестації інформацію. Доказів отримання такої інформації відповідачем суду не надано.

Таким чином, Кадровою комісією фактично здійснено перевірку декларацій позивача не у спосіб, передбачений чинним законодавством України.

Відповідно до ст.3 Кодексу професійної етики та поведінки прокурорів правову основу регулювання відносин у сфері професійної етики та поведінки прокурорів становлять Конституція України, закони України «Про прокуратуру», «Про захист суспільної моралі», «Про запобігання корупції», «Про засади запобігання та протидії дискримінації в Україні», та інше законодавство, що стосується діяльності органів прокуратури, накази Генерального прокурора та цей Кодекс. Нормативною базою у цій сфері є також міжнародно-правові документи, в тому числі Конвенція про захист прав людини та основоположних свобод і рішення Європейського Суду з прав людини, Керівні принципи ООН щодо ролі прокурорів, прийняті на Восьмому конгресі ООН у 1990 році, Стандарти професійної відповідальності та виклади основних обов`язків і прав прокурорів, ухвалені Міжнародною асоціацією прокурорів у 1999 році, Європейські інструкції з питань етики та поведінки прокурорів (Будапештські принципи), ухвалені Конференцією генеральних прокурорів країн - членів Ради Європи у 2005 році, та інші.

Відповідно до ч.4 ст.19 Закону України «Про прокуратуру», прокурор зобов`язаний додержуватися правил прокурорської етики, зокрема не допускати поведінки, яка дискредитує його як представника прокуратури та може зашкодити авторитету прокуратури.

Отже, надаючи оцінку діям прокурора, як неетичним, Кадрова комісія повинна обґрунтувати допущення прокурором поведінки, яка дискредитує його як представника прокуратури та може зашкодити авторитету прокуратури, а не оцінку його дій на предмет дотримання загальних правил етики. Таке обґрунтування у рішенні не наведено.

Суд зауважує, що статтею 32 Кодексу професійної етики передбачено, що оцінка дотримання норм професійної етики та поведінки прокурора може проводитися під час дисциплінарного провадження та надаватися при вирішенні питань щодо підвищення по службі, присвоєння класного чину, підготовці характеристик та рекомендацій.

Наявність дисциплінарного провадження щодо позивача чи рішення за його результатами судом не встановлено.

З урахуванням наведеного, суд вважає, що зазначені висновки Кадрової комісії про невідповідність позивача вимогам професійної етики та доброчесності є необґрунтованими, суб`єктивними і такими, що зроблені винятково на підставі припущень та за відсутності будь-яких належних доказів, які б окремо або в сукупності свідчили про порушення позивачем вимог законодавства у сфері запобігання корупції, зокрема щодо відповідності витрат і майна прокурора та членів його сім`ї задекларованим доходам, декларування ним недостовірних відомостей, наявності ознак незаконного збагачення чи необґрунтованості набутих активів.

Подібні висновки викладено у постановах Верховного Суду від 13 травня 2021 року у справі № 120/3458/20-а, від 20 квітня 2022 року у справі № 260/2724/20, від 26.05.2022 року по справі № 140/12991/20.

Щодо доводів представника Офісу Генерального прокурора про те, що суд не наділений повноваженнями здійснювати оцінку рішення кадрових комісій за результатами атестації, зокрема на предмет дотримання прокурором правил професійної етики, доброчесності та рівня його професійної компетентності, то зазначає таке.

Рішення кадрової комісії про неуспішне проходження прокурором атестації є законодавчо визначеною підставою для звільнення прокурора з посади, тобто спричиняє для особи негативні юридичні наслідки у вигляді її звільнення з публічної служби.

Відповідно до частини першої статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно з частиною першою статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема: спорах з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби; спорах щодо оскарження рішень атестаційних, конкурсних, медико-соціальних експертних комісій та інших подібних органів, рішення яких є обов`язковими для органів державної влади, органів місцевого самоврядування, інших осіб.

Таким чином, спори щодо оскарження рішень кадрових комісій про неуспішне проходження прокурорами атестації належать до компетенції адміністративних судів.

Отже, під час розгляду та вирішення адміністративної справи суд наділений усією повнотою повноважень щодо перевірки оскаржуваного рішення суб`єкта владних повноважень не лише на предмет його законності, тобто чи було таке рішення прийняте на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, але й з точки зору дотримання інших критеріїв, перелік яких наведено у частині другій статті 2 КАС України.

Оскільки предметом атестації є оцінка професійної компетентності, професійної етики та доброчесності прокурора (пункт 5 розділу I Порядку № 221), а рішення про неуспішне проходження прокурором атестації приймається кадровою комісією саме з підстав невідповідності, на думку комісії, прокурора вимогам професійної компетентності, професійної етики та доброчесності, суд вважає безпідставними доводи відповідача про те, що суд не наділений повноваженнями оцінювати рішення кадрових комісій про неуспішне проходження атестації по суті.

Подібний висновок викладено в постанові Верховного Суду від 07 жовтня 2021 року у справі №640/449/20, від 26.05.2022 року по справі № 140/12991/20.

З урахуванням вищевикладеного, суд дійшов висновку, що спірне рішення Кадрової комісії про неуспішне проходження атестації прокурором ОСОБА_1 є передчасним та таким, що підлягає скасуванню, у зв`язку з чим позовні вимоги в цій частині є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Оскільки спірний наказ про звільнення позивача з посади та органів прокуратури є похідним від рішення Кадрової комісії про неуспішне проходження позивачем атестації, відповідно він також підлягає визнанню протиправним та скасуванню.

Абзацом 1 ст.235 Кодексу законів про працю України передбачено, що у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв`язку з повідомленням про порушення вимог Закону України Про запобігання корупції іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

Таким чином, враховуючи, що позивача звільнено саме з посади прокурора відділу нагляду за додержанням законів територіальними органами поліції при провадженні досудового розслідування та підтриманням державного обвинувачення управління нагляду за додержанням законів у кримінальному провадженні та координації правоохоронної діяльності прокуратури Одеської області, на будь-яку іншу посаду в інші органи прокуратури він не був призначена та з такої посади не звільнялась, належним способом захисту є саме поновлення ОСОБА_1 на посаду, з якої його було звільнено.

В той же час, в даному випадку, орган в якому працював позивач перейменовано.

З таких обставин, суд вважає, що ОСОБА_1 підлягає поновленню на посаді прокурора відділу нагляду за додержанням законів територіальними органами поліції при провадженні досудового розслідування та підтриманням державного обвинувачення управління нагляду за додержанням законів у кримінальному провадженні та координації правоохоронної діяльності Одеської обласної прокуратури.

Згідно п.2.27 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України та Міністерства соціального захисту населення України №58 від 29 липня 1993 року, днем звільнення вважається останній день роботи.

Як вбачається з матеріалів справи, позивача було звільнено з посади прокурора на підставі п. 9 ч. 1 ст. 51 Закону № 1697-VII з 29.10.2021 року.

Тобто, враховуючи приписи п. 2.27 Інструкції № 58, саме 29.10.2021 року є останнім робочим днем позивача на займаній посаді.

Аналогічні висновки викладені у постанові Верховного суду по справі №520/11394/2020 від 30.11.2021 року.

Оскільки 29.10.2021 року було останнім робочим днем позивача перед звільненням, суд вважає, що ОСОБА_1 підлягає поновленню на посаді з 30.10.2021 року.

Згідно частини 2 статті 235 Кодексу законів про працю України при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

З наданої до суду копії довідки Одеської обласної прокуратури судом встановлено, що середньомісячна заробітна плата позивача перед звільненням складає 8757,17 грн., а середньоденна заробітна плата 407,31 грн. (а.с.71).

Вимушений прогул з дати звільнення позивача по дату прийняття даного рішення складає 160 робочих днів (0+22+22+19+20+23+21+22+11).

При обчисленні кількості робочих днів суд враховує, що Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 з 5:30 24 лютого 2022 року введений воєнний стан у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації .

Указом «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» від 14.03.2022 №133/2022, затвердженого Законом України №7168 від 16.03.2022 воєнний стан продовжений до 25.04.2022.

Пунктом 2 Указу Президента України від 24.02.2022 року №64/2022 визначено військовому командуванню (Генеральному штабу Збройних Сил України, Командуванню об`єднаних сил Збройних Сил України, командуванням видів, окремих родів військ (сил) Збройних Сил України, управлінням оперативних командувань, командирам військових з`єднань, частин Збройних Сил України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, Національної гвардії України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Управління державної охорони України) разом із Міністерством внутрішніх справ України, іншими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування запроваджувати та здійснювати передбачені Законом України «Про правовий режим воєнного стану» заходи і повноваження, необхідні для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави.

Указом Президента України №341/2022 на часткову зміну статті 1 Указу Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-ІХ (зі змінами, внесеними Указами від 14 березня 2022 року № 133/2022, затвердженим Законом України від 15 березня 2022 року № 2119-ІХ, та від 18 квітня 2022 року № 259/2022, затвердженим Законом України від 21 квітня 2022 року № 2212-ІХ), продовжити строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 25 травня 2022 року строком на 90 діб.

Так, приписами ч.6 ст.6 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» визначено, що у період дії воєнного стану не застосовуються норми статті 53 (тривалість роботи напередодні святкових, неробочих і вихідних днів), частини першої статті 65, частин третьої - п`ятої статті 67 та статей 71-73 (святкові і неробочі дні) Кодексу законів про працю України.

Таким чином, 8 березня - Міжнародний жіночий день, 1 травня - День праці, 24 квітня Великдень, 9 травня - День перемоги над нацизмом у Другій світовій війні (День перемоги) суд враховує як робочі дні у період вимушеного прогулу позивача.

Таким чином, середній заробіток за час вимушеного прогулу позивача за період з 30.10.2021 року по 15.06.2022 року складає 65169,60 грн (160 робочих дні х 407,31 грн.).

Як роз`яснив Пленум Верховного Суду України у постанові від 24.12.1999 № 13 "Про практику застосування судами законодавства про оплату праці" справляння і сплата прибуткового податку з громадян є відповідно обов`язком роботодавця та працівника.

З огляду на вищевикладене, суд вважає за необхідне стягнути з Одеської обласної прокуратури на користь на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 30.10.2021 року по 15.06.2022 року у сумі 65169,60 грн (з відрахуванням обов`язкових платежів до бюджету та спеціальних фондів.

Відповідно до пунктами 2, 3 частини 1 статті 371 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що негайно виконуються рішення суду про: присудження виплати заробітної плати, іншого грошового утримання у відносинах публічної служби - у межах суми стягнення за один місяць; поновлення на посаді у відносинах публічної служби.

Зважаючи на вищевикладене, суд вважає за необхідне допустити до негайного виконання рішення в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді прокурора відділу нагляду за додержанням законів територіальними органами поліції при провадженні досудового розслідування та підтриманням державного обвинувачення управління нагляду за додержанням законів у кримінальному провадженні та координації правоохоронної діяльності Одеської обласної прокуратури з 30.10.2021 року та в частині стягнення з Одеської обласної прокуратури на користь ОСОБА_1 заробітної плати за час вимушеного прогулу за період з 30.10.2021 року по 15.06.2022 року у межах суми стягнення за один місяць у розмірі 8757,17 грн. (вісім тисяч сімсот п`ятдесят сім гривень 17 копійки) з відрахуванням обов`язкових платежів до бюджету та спеціальних фондів.

Суд звертає увагу, що відповідно до п. 18 Постанови Пленуму Верховного суду України від 06.11.1992 № 9 Про практику розгляду судами трудових спорів роз`яснено, що судам необхідно мати на увазі, що при розгляді справ про поновлення на роботі судам необхідно з`ясувати, з яких підстав проведено звільнення працівника згідно з наказом (розпорядженням), і перевіряти їх відповідність законові. Суд не вправі визнати звільнення правильним виходячи з обставин, з якими власник або уповноважений ним орган не пов`язували звільнення.

У постанові Верховного Суду України від 25.04.2018 у справі 826/27339/15 висловлено позицію, що роботодавцеві надано право самостійно визначати чи відповідає працівник роботі, на яку його прийнято. Висновок роботодавця про невідповідність працівника роботі має бути обґрунтованим і документально підтвердженим.

Особливістю адміністративного судочинства є те, що обов`язок (тягар) доказування в спорі покладається на відповідача, який повинен надати докази, що свідчать про правомірність його дій, законність прийнятих рішень.

Таким чином, у справах, в яких оспорюється незаконне звільнення, саме роботодавець повинен довести, що звільнення відбулося без порушення законодавства про працю.

Зважаючи на вищевикладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають частковому задоволенню.

Решта доводів та заперечень сторін висновків суду по суті позовних вимог не спростовують.

Необхідно зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі Серявін та інші проти України від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

Керуючись ст.ст. 2, 3, 5, 6, 8, 9, 14, 22, 139, 241, 242-246, 250, 255, 295, КАС України, суд,-

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Офісу Генерального прокурора, Одеської обласної прокуратури, Шістнадцятої кадрової комісії з атестації прокурорів регіонального рівня прокуратури Офісу Генерального прокурора про визнання протиправними та скасування рішення, наказу, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення № 5 шістнадцятої кадрової комісії Офісу Генерального прокурора від 04.10.2021 року.

Визнати протиправним та скасувати наказ керівника Одеської обласної прокуратури № 2398к вiд 27.10.2021 про звільнення ОСОБА_1 з посади прокурора відділу нагляду за додержанням законів територіальними органами поліції при провадженні досудового розслідування та підтриманням державного обвинувачення управління нагляду за додержанням законів у кримінальному провадженні та координації правоохоронної діяльності прокуратури Одеської області відповідно до п. 9 ч. 1 ст. 51 Закону України «Про прокуратуру».

Поновити ОСОБА_1 в органах прокуратури на посаді прокурора відділу нагляду за додержанням законів територіальними органами поліції при провадженні досудового розслідування та підтриманням державного обвинувачення управління нагляду за додержанням законів у кримінальному провадженні та координації правоохоронної діяльності Одеської обласної прокуратури з 30 жовтня 2021 року.

Стягнути з Одеської обласної прокуратури на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 30.10.2021 року по 15.06.2022 року у сумі 65169,60 грн (шістдесят п`ять тисяч сто шістдесят дев`ять гривень 60 копійок) з відрахуванням обов`язкових платежів до бюджету та спеціальних фондів.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з Офісу Генерального прокурора за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 908,00 грн.

Допустити негайне виконання судового рішення в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді прокурора відділу нагляду за додержанням законів територіальними органами поліції при провадженні досудового розслідування та підтриманням державного обвинувачення управління нагляду за додержанням законів у кримінальному провадженні та координації правоохоронної діяльності Одеської обласної прокуратури з 30.10.2021 року та в частині стягнення з Одеської обласної прокуратури на користь ОСОБА_1 заробітної плати за час вимушеного прогулу за період з 30.10.2021 року по 15.06.2022 року у межах суми стягнення за один місяць у розмірі 8757,17 грн. (вісім тисяч сімсот п`ятдесят сім гривень 17 копійки) з відрахуванням обов`язкових платежів до бюджету та спеціальних фондів.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подання до П`ятого апеляційного адміністративного суду апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи:

Позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 );

Відповідачі:

Одеська обласна прокуратура (вул. Пушкінська, 3, м. Одеса, 65026, код ЄДРПОУ 03528552).

Офіс Генерального прокурора (вул.Різницька, 13/15, м.Київ, 01011, код ЄДРПОУ 00034051).

Шістнадцята кадрова комісія з атестації прокурорів регіонального рівня прокуратури Офісу Генерального прокурора (вул.Різницька, 13/15, м.Київ, 01011).

СуддяС.М. Корой