Решение № 104691838, 09.06.2022, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/1782/22

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 червня 2022 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді ТанцюриК.О., розглянувши у порядку письмового провадження у м.Одесі справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до 26 прикордонного загону (військова частина 2138) Державної прикордонної служби України про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И В:

До Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до 26 прикордонного загону (військова частина 2138) Державної прикордонної служби України про визнання протиправними дії 26 прикордонного загону Державної прикордонної служби України щодо не нарахування та не виплати індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 02.11.2016 р. по 28.02.2018р. з встановленням базового місяця - січень 2008 року; зобов`язання 26 прикордонний загін здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 02.11.2016 р. по 28.02.2018 р. враховуючи базовий місяць - січень 2008 року; визнання протиправними дії 26 прикордонного загону Державної прикордонної служби України щодо нездійснення нового розрахунку та виплату ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги при звільненні, виходячи з розрахунку 50% грошового забезпечення за 8 повних календарних років служби з урахуванням індексації грошового забезпечення, яку ОСОБА_1 отримував під час проходження військової служби; зобов`язання 26 прикордонний загін Державної прикордонної служби України здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги при звільненні, виходячи з розрахунку 50% грошового забезпечення за 8 повних календарних років служби з урахуванням індексації грошового забезпечення, яку ОСОБА_1 отримував під час проходження військової служби з урахуванням раніше виплаченої суми.

Ухвалою суду від 31.01.2022р. відкрито провадження у справі та призначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказав, що він у період з 14.04.2005р. по 12.08.2021р. проходив військову службу у Збройних силах України та, що наказом начальника 26 прикордонного загону Державної прикордонної служби України від 12.09.2021р. № 287-ОС інструктора кінологічного відділення відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_1 » 1 категорії (тир Б) звільнено у відставку за п.п. «б» п.2 частини 5 статті 26 Закону України «Про військової обов`язок і військову службу». Як зазначив позивач, 26 прикордонним загоном у серпні 2021 року виплачено ОСОБА_1 грошову компенсацію за невикористану відпустку за 2021 рік в сумі - 9 756, 83 грн. та одноразову грошову допомогу в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за повних 8 календарних років служби у сумі 46 130, 31 грн. Для обчислення ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги при звільненні взято до розрахунку його місячне грошове забезпечення станом на день звільнення (липень 2021 року), однак до складу грошового забезпечення, з якого обчислена одноразова грошова допомога ОСОБА_1 при звільненні, протиправно не була включена індексація грошового забезпечення. Позивач, посилаючись на норми діючого законодавства та обставини справи зазначив, що відповідач протиправно не нарахував та не виплатив індексацію грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 02.11.2016 р. по 28.02.2018р. з встановленням базового місяця - січень 2008 року та не здійснив нового розрахунку та виплату ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги при звільненні, виходячи з розрахунку 50% грошового забезпечення за 8 повних календарних років служби з урахуванням індексації грошового забезпечення, яку ОСОБА_1 отримував під час проходження військової служби та просить суд задовольнити позов у повному обсязі.

Ухвалою суду від 22.04.2022р. продовжено 26 прикордонному загону Державної прикордонної служби України строк для надання відзиву на адміністративний позов - на п`ятнадцять днів після завершення воєнного стану на території України.

Разом з тим, 18.05.2022р. до суду від 26 прикордонному загону Державної прикордонної служби України надійшов відзив на позовну заяву у якому відповідач вказав, що не погоджується із позовними вимогами ОСОБА_1 . Як вказав відповідач, індексація грошового забезпечення військовослужбовців не входить до складу грошового забезпечення, з якого мала нараховуватись одноразова грошова допомога при звільненні та компенсація за невикористані дні відпустки позивачу, а являється лише виплатою, направленою на підтримання купівельної спроможності грошового забезпечення військовослужбовця під час проходження служби, яке не тотожне з тим, з якого обраховується зазначена грошова допомога. Відповідач звернув увагу суду на те, що базовий місяць січень 2008 року для обчислення індексації грошового забезпечення взагалі не може бути застосований адже ОСОБА_1 уклав контракт на проходження військової служби в Державній прикордонній службі України з 2 листопада 2016 року. Відповідач вказав, що згідно наявних особових карток та архівних відомостей ОСОБА_1 виплаченого грошового забезпечення які стосувались саме проходження служби позивачем, з урахуванням вимог чинного на кожному періоді служби законодавства з питань порядку нарахування індексації грошового забезпечення, стає відомо, що у ОСОБА_1 у зв`язку укладенням контракту на проходження військової служби в Державні прикордонній службі України з 2 листопада 2016 року базовий місяць був у жовтні 2016 року.

Дослідивши матеріали справи, судом встановлено наступне.

У період з 14.04.2005р. по 12.08.2021р. ОСОБА_1 проходив військову службу у Збройних силах України та, що наказом начальника 26 прикордонного загону Державної прикордонної служби України від 12.09.2021р. № 287-ОС інструктора кінологічного відділення відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_1 » 1 категорії (тир Б) звільнено у відставку за п.п. «б» п.2 частини 5 статті 26 Закону України «Про військової обов`язок і військову службу».

ОСОБА_1 звернувся до 26 прикордонного загону із заявою від 29.12.2021р. у якій заявник просив, зокрема,: нарахувати та сплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за неотримане речове майно; надати довідку встановленої форми про вартість речового майна, що належало до видачі ОСОБА_1 ; нарахувати та сплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення з 01.01.2016р. по 28.02.2018р. із застосуванням при розрахунку базового місяця - січень 2008 року або зазначити підстави про відмову сплатити; надати завірені довідки (грошової атестат) про розмір щомісячного грошового забезпечення ОСОБА_1 із зазначенням видів грошового забезпечення та сум за 2015, 2016, 2017, 2018, 2019, 2020, 2021 років; надати розрахунок одноразової грошової допомоги при звільненні(а.с.30-31).

Листом 26 прикордонного загону Державної прикордонної служби України від 13.01.2022р., на звернення ОСОБА_1 , надано відповідь, що безпосередньо джерело коштів та порядок проведення індексації визначені положеннями Закону України «Про індексацію грошових додатків населення» №1282-ХІІ від 03.07.1991 року та Порядком проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 7 липня 2003 року №1078. Грошова компенсація за належне, але не отримане протягом проходження військової служби речове майно виплачується, відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 16.03.2016 року №178 «Про затвердження Порядку виплати військовослужбовцям Збройних Сил, Національної гвардії, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Державної прикордонної служби, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації і Управління державної охорони грошової компенсації вартості за неотримане речове майно», заявнику нарахована, та виплачена 30 грудня 2021 року. кошти, які надійшли на картковий рахунок в розмірі 34845,27 грн., відповідають сумі, що належала до виплати як грошова компенсація за належне, але неотримане протягом проходження військової служби речове майно. Відповідно до наказу МВС України від 31.10.2016 р. № 1132 «Про речове забезпечення військовослужбовців та працівників Державної прикордонної служби України в мирний час та особливий період», нарахування грошової компенсації військовослужбовцям під час їхнього звільнення з військової служби в запас, відставку або загибелі (смерті), за належне, але неотримане речове майно здійснюється пропорційно часу, що минув з дня виникнення права на отримання цього майна(а.с.32-33).

Також, листом 26 прикордонного загону Державної прикордонної служби України від 17.01.2022р. повідомлено ОСОБА_1 про те, що індексація грошового забезпечення виплачена заявнику у повному розмірі за період з 01.01.2016р. по 28.02.2018р. на момент звільнення з військової служби згідно чинного законодавства.

Відповідно до ч.1 ст. 2 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу", військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України, іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності.

Статтею 43 Конституції України визначено, що кожен має право, зокрема, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Частиною 2 статті 1-2 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" передбачено, що у зв`язку з особливим характером військової служби, яка пов`язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.

Грошове забезпечення військовослужбовців врегульовано статтею 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".

Частиною 1 цієї статті передбачено, що держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів. Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері праці та соціальної політики, інші центральні органи виконавчої влади відповідно до їх компетенції розробляють та вносять у встановленому порядку пропозиції щодо грошового забезпечення військовослужбовців.

Згідно з частинами 2, 3 статті 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення. Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону. Грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності. Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.

Правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України визначає Закон України "Про індексацію грошових доходів населення".

За визначенням, наведеним у статті 1 цього Закону, індексація грошових доходів населення - встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.

Частиною 1 статті 2 Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" передбачено, що індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру зокрема оплата праці (грошове забезпечення).

Згідно зі статтею 4 Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка. Обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком, починаючи з місяця введення в дію цього Закону. Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений у частині першій цієї статті. Підвищення грошових доходів населення у зв`язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, у якому опубліковано індекс споживчих цін. У разі якщо грошові доходи населення підвищено з урахуванням прогнозного рівня інфляції випереджаючим шляхом, при визначенні обсягу підвищення грошових доходів у зв`язку із індексацією враховується рівень такого підвищення у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Згідно ст.5 Закону України "Про індексацію грошових доходів населення", підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з Державного бюджету України, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв`язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів Державного бюджету України. Проведення індексації грошових доходів населення здійснюється у межах фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів, бюджету Пенсійного фонду України та бюджетів інших фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування на відповідний рік.

Відповідно ч.2 ст.6 Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" порядок проведення індексації грошових доходів населення визначається Кабінетом Міністрів України.

Правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення, що поширюється на підприємства, установи та організації незалежно від форми власності і господарювання, а також на фізичних осіб, що використовують працю найманих працівників, визначає Порядок проведення індексації грошових доходів населення, затверджений Постановою Кабінету Міністрів України №1078 від 17.07.2003 року (далі - Порядок №1078).

Пунктом 2 Порядку №1078 передбачено, що індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані в гривнях на території України, які не мають разового характеру, зокрема грошове забезпечення військовослужбовців.

Згідно п.4 Порядку №1078 індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення. Індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані в гривнях на території України, які не мають разового характеру, зокрема, грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу, посадових осіб митної служби.

Відповідно до абз.8 п.4 Порядку №1078 проведення індексації грошових доходів населення № 1078, у разі несвоєчасної виплати сум індексації грошових доходів громадян провадиться їх компенсація відповідно до законодавства.

Згідно з п.6 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078, виплата сум індексації грошових доходів здійснюється за рахунок джерел, з яких проводяться відповідні грошові виплати населенню, а саме: 1) підприємства, установи та організації підвищують розміри оплати праці у зв`язку з індексацією за рахунок власних коштів; 2) підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з державного бюджету, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв`язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів державного бюджету; 3) об`єднання громадян підвищують розміри оплати праці за рахунок власних коштів; 4) індексація допомоги по безробіттю, що надається відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, проводиться за рахунок коштів Фонду загальнообов`язкового державного соціального страхування на випадок безробіття; 5) індексація стипендій особам, які навчаються, проводиться за рахунок джерел, з яких вони сплачуються; 6) індексація розміру аліментів, визначеного судом у твердій грошовій сумі, проводиться за рахунок коштів платника аліментів; 7) індексація сум відшкодування шкоди, заподіяної фізичній особі каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, а також сум, що виплачуються особам, які мають право на відшкодування шкоди у разі втрати годувальника, крім щомісячних страхових виплат потерпілим на виробництві (з урахуванням виплат на необхідний догляд за потерпілим) та членам їх сімей, проводиться за рахунок джерел, з яких вони сплачуються. Індексація розміру аліментів, визначеного судом у твердій грошовій сумі, проводиться підприємствами, установами, організаціями, фізичними особами - підприємцями, які проводять відповідні відрахування аліментів з доходу їх платника. У разі коли грошовий дохід формується з різних джерел і цим Порядком не встановлено черговості його індексації, сума додаткового доходу від індексації виплачується за рахунок кожного джерела пропорційно його частині у загальному доході. Проведення індексації грошових доходів населення здійснюється у межах фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів та бюджетів фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування на відповідний рік.

Аналіз наведених норм дозволяє дійти до висновку, що індексація грошового забезпечення як складова грошового забезпечення військовослужбовців є однією з основних державних гарантій щодо оплати їх праці, тому підлягає обов`язковому нарахуванню і виплаті.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду в постановах від 12 грудня 2018 року - справа №825/874/17, від 19 червня 2019 року - справа №825/1987/17, а також в постанові від 19 липня 2019 року - справа № 240/4911/18.

Відповідно до вимог чинних нормативно-правових актів, проведення індексації у зв`язку зі зростанням споживчих цін (інфляцією) є обов`язковою для всіх юридичних осіб-роботодавців, незалежно від форми власності та виду юридичної особи.

При цьому нормами Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" та Порядку № 1078 визначено джерело коштів на проведення індексації.

Пунктом 6 Порядку №1078 безпосередньо не скасовано виплату індексації заробітної плати (грошового забезпечення) та не пов`язано індексацію з надходженням коштів до власника підприємства, установи, організації.

У рішенні Конституційного суду України від 15.10.2013року №9-рп/2013 зазначено, що держава передбачає заходи, спрямовані на забезпечення реальної заробітної плати, тобто грошової винагороди за виконану роботу як еквівалента вартості споживчих товарів і послуг. Згідно з положеннями частини шостої статті 95 КЗпП України, статей 33, 34 Закону України "Про оплату праці" такими заходами є індексація заробітної плати та компенсація працівникам втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням строків її виплати. В аспекті конституційного звернення положення частини другої статті 233 Кодексу законів про працю України слід розуміти так, що у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення сум індексації заробітної плати та компенсації втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням строків її виплати як складових належної працівнику заробітної плати без обмеження будь-яким строком незалежно від того, чи були такі суми нараховані роботодавцем.

При цьому, суд звертає увагу, що відповідно до статті 1 Протоколу № 1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути, позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

У справі "Кечко проти України" Європейський суд з прав людини встановив, що мало місце порушення статті 1 Протоколу №1 Конвенції, про захист прав людини і основоположних свобод, зауважив, що в межах свободи дій держави визначати, які надбавки виплачувати своїм робітникам з державного бюджету. Держава може вводити, призупиняти чи закінчити виплату таких надбавок, вносячи відповідні зміни в законодавство. Однак, якщо чинне правове положення передбачає виплату певних надбавок, і дотримано всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах доки відповідні положення є чинними (п.23 Рішення).

Так, реалізація особою права, яке пов`язане з отриманням коштів і базується на спеціальних і чинних, на час виникнення спірних правовідносин, нормативно-правових актах національного законодавства, не залежить від бюджетних асигнувань, відсутність яких не може бути підставою для порушення прав громадян.

У зв`язку з цим, Європейський суд з прав людини не прийняв аргумент Уряду України щодо бюджетних асигнувань, оскільки органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов`язань.

На підставі викладеного, суд зазначає, що обмежене фінансування жодним чином не впливає на наявність чи відсутність у позивача права на нарахування індексації грошового забезпечення, що є предметом спору у цій справі.

Відповідно до п.5 Порядку №1078 у разі підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків.

Обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених грошових доходів населення.

У разі зростання заробітної плати за рахунок інших її складових без підвищення тарифних ставок (окладів) сума індексації не зменшується на розмір підвищення заробітної плати. У разі коли відбувається підвищення тарифної ставки (окладу), у місяці підвищення враховуються всі складові заробітної плати, які не мають разового характеру.

Враховуючи вищенаведене вбачається, що підставою для встановлення базового місяця індексації є підвищення, зокрема, посадових окладів особи.

Як вбачається з архівних відомостей за 2016-2018 роки щодо ОСОБА_1 (а.с.35-37) позивачу не виплачувалась індексація грошового забезпечення за період з 02.11.2016 р. по 28.02.2018р.

Суд зазначає, що не приймає до увагу надану разом із відзивом довідку щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період 02.11.2016р. -28.02.2018р., оскільки зазначені відомості не містяться в деталізованих архівних відомостях сплаченого грошового забезпечення за 2016-2018 роки щодо ОСОБА_1 , докази нарахування та сплати індексації за вказаною довідкою до суду надано не було.

Поряд з цим, при прийнятті рішення суд враховує, що бездіяльність - не вчинення у встановлений законом строк дії, яку суб`єкт владних повноважень повинен вчинити, та в даному випадку вказана бездіяльність стосується саме нарахування та виплати індексації, яку суб`єкт владних повноважень повинен був вчинити здійснити.

У зв`язку з викладеним та враховуючи те, що Законом України Про індексацію грошових доходів населення та Порядком №1078 чітко визначено правила та порядок проведення індексації грошових доходів населення який поширюється на підприємства, установи та організації незалежно від форми власності і господарювання, у тому числі і на відповідача, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню шляхом визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо нарахування та виплати індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 02.11.2016 р. по 28.02.2018р. та зобов`язання 26 прикордонний загін здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 02.11.2016 р. по 28.02.2018 р.

Поряд з цим, оскільки нарахування та виплата індексації за цим рішенням за період з 02.11.2016 р. по 28.02.2018 р. здійснено не було, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача в частині застосуванням місяця, за яким починається обчислення індексу споживчих цін (базового місяця) для розрахунку індексації грошового забезпечення - січень 2008 року є передчасними та задоволенню не підлягають.

Щодо позовних вимог позивача про визнання протиправними дії 26 прикордонного загону Державної прикордонної служби України щодо нездійснення нового розрахунку та виплату ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги при звільненні, виходячи з розрахунку 50% грошового забезпечення за 8 повних календарних років служби з урахуванням індексації грошового забезпечення, яку ОСОБА_1 отримував під час проходження військової служби; зобов`язання 26 прикордонний загін Державної прикордонної служби України здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги при звільненні, виходячи з розрахунку 50% грошового забезпечення за 8 повних календарних років служби з урахуванням індексації грошового забезпечення, яку ОСОБА_1 отримував під час проходження військової служби з урахуванням раніше виплаченої суми.

Як вже зазначалось судом, підприємства, установи, організації незалежно від форм власності покладається обов`язок проводити індексацію заробітної плати (грошового забезпечення) у разі перевищення величини індексу споживчих цін встановленого порогу індексації, при цьому базовим місяцем при обчисленні індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації слід вважати підвищення грошового забезпечення за рахунок зростання його складових, які не мають разового характеру.

Європейська Конвенція про захист прав людини та основоположних свобод від 04.11.1950 року (надалі - Конвенція) , була ратифікована Законом України N 475/97-ВР від 17.07.97, та відповідно до ст.9 Конституції України є частиною національного законодавства.

Згідно статті 1 Першого протоколу до Конвенції , кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права. Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які, на її думку, є необхідними для здійснення контролю за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.

Отже, вищевказана норма гарантує захист права на мирне володіння майном особи, яка законним шляхом, добросовісно набула майно у власність, і в оцінці дотримання "справедливого балансу" в питаннях позбавлення майна мають значення обставини, за яких майно було набуте у власність, поведінка особи, з власності якої майно витребовується.

Відповідно до ст.8 Конституції України, ст.6 КАС України та ч.1 ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23.02.2006 року, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. застосовує цей принцип з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Першим і найголовнішим правилом статті 1 Першого протоколу є те, що будь-яке втручання державних органів у право на мирне володіння майном має бути законним і повинно переслідувати легітимну мету "в інтересах суспільства". Будь-яке втручання також повинно бути пропорційним по відношенню до переслідуваної мети. Іншими словами, має бути забезпечено "справедливий баланс" між загальними інтересами суспільства та обов`язком захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідного балансу не буде досягнуто, якщо на відповідну особу або осіб буде покладено особистий та надмірний тягар (див., серед багатьох інших джерел, рішення у справі "Колишній Король Греції та інші проти Греції" (Former King of Greece and Others v. Greece) [ВП], заява № 25701/94, пп. 79 та 82, ЄСПЛ 2000-XII).

Поняття «майно» в першій частині статті 1 Першого протоколу має автономне значення, яке не обмежується правом власності на фізичні речі та є незалежним від формальної класифікації в національному законодавстві. Певні інші права та інтереси, що складають активи, наприклад, борги, можуть також вважатися «майновими правами» і, відповідно, «майном» у розумінні цього положення. Питання, що має бути розглянуто, полягає у тому, чи надавали заявнику обставини справи, розглянуті в цілому, право на інтерес, який по суті захищається статтею 1 Першого протоколу (див. рішення щодо прийнятності у справі «Броньовські проти Польщі» (Broniowski v. Poland) [ВП], заява №31443/96, пункт 98, ECHR 2002-X).

Держава на власний розсуд визначає, які доплати надавати своїм працівникам із державного бюджету. Держава може ввести, призупинити або припинити їх виплату, вносячи відповідні законодавчі зміни. Однак, якщо законодавча норма, яка передбачає певні доплати, є чинною, а передбачені умови - дотриманими, державні органи не можуть відмовляти у їх наданні, доки законодавче положення залишається чинним (див. рішення у справі "Кечко проти України» (Kechko v. Ukraine), згадане вище, пункт 23).

За певних обставин "легітимне очікування" на отримання "активу" також може захищатися ст. 1 Першого протоколу до Конвенції. Так, якщо суть вимоги особи пов`язана з майновим правом, особа, якій воно надане, може вважатися такою, що має "легітимне очікування", якщо для такого права у національному законодавстві існує достатнє підґрунтя (див. mutatis mutandis рішення у справі "Суханов та Ільченко проти України" від 26 червня 2014 року (Sukhanov and Ilchenko v. Ukraine, заяви №68385/10 та №71378/10, §35)).

Системний аналіз вищезазначених норм права дає підстави для висновку про те, що індексація грошового забезпечення є однією із основних державних гарантій, спрямованою на підтримання купівельної спроможності населення України шляхом підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг. При цьому проведення індексації у зв`язку зі зростанням споживчих цін (інфляцією) є обов`язковим для всіх юридичних осіб - роботодавців, незалежно від форми власності та виду юридичної особи.

Згідно архівних відомостей за 2019-2020 роки щодо ОСОБА_1 (а.с.38-40) ОСОБА_1 виплачувалась індексація грошового забезпечення за вказаний період.

Як вбачається з матеріалів справи та не спростовано відповідачем ОСОБА_1 нараховано та виплачено одноразову грошову допомогу при звільненні з військової служби з розрахунку 50% грошового забезпечення за 8 повних календарних років служби, без урахування індексації грошового забезпечення.

Разом з тим, індексація грошового забезпечення протиправно не була включена відповідачем стосовно позивача до розрахунку одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби.

Аналогічний правовий висновок щодо систематичного характеру індексації грошового забезпечення та включення індексації, зокрема, до розміру одноразової грошової допомоги при звільненні військовослужбовця, викладена у постанові Верховного Суду від 29.04.2020р. по справа №240/10130/19.

За таких обставин, суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог позивача шляхом визнання протиправними дії 26 прикордонного загону Державної прикордонної служби України щодо розрахунку одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 при звільненні без урахування індексації та зобов`язання 26 прикордонний загін Державної прикордонної служби України здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги при звільненні, виходячи з розрахунку 50% грошового забезпечення за 8 повних календарних років служби з урахуванням індексації грошового забезпечення, яку ОСОБА_1 отримував під час проходження військової служби з урахуванням раніше виплаченої суми.

Частиною 1 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Згідно ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд вважає, що адміністративний позов позивача підлягає частковому задоволенню.

Керуючись ст.ст. 241-246, 250, 255, 295 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність 26 прикордонного загону Державної прикордонної служби України щодо нарахування та виплати індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 02.11.2016 р. по 28.02.2018р.

Зобов`язати 26 прикордонний загін здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 02.11.2016 р. по 28.02.2018 р.

Визнати протиправними дії 26 прикордонного загону Державної прикордонної служби України щодо розрахунку одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 при звільненні без урахування індексації.

Зобов`язати 26 прикордонний загін Державної прикордонної служби України (код ЄДРПОУ 14321386, вул. Левітана 113, в/ч 2138, м.Одеса) здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) одноразової грошової допомоги при звільненні, виходячи з розрахунку 50% грошового забезпечення за 8 повних календарних років служби з урахуванням індексації грошового забезпечення, яку ОСОБА_1 отримував під час проходження військової служби з урахуванням раніше виплаченої суми.

У задоволенні іншої частини позовних вимог-відмовити.

Рішення набирає законної сили згідно ст.255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст.ст. 293, 295 та п. 15-5 розділу VII Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя К.О. Танцюра