Решение № 104297296, 12.05.2022, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

12 травня 2022 року Справа № 280/12036/21 м.Запоріжжя

Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Стрельнікової Н.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1

до Головного управління ДПС у Запорізькій області

про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки), зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

09.11.2021 (згідно поштового штампу) ОСОБА_1 (даліпозивач) звернувся до Запорізького окружного адміністративного суду із позовом до Головного управління ДПС у Запорізькій області (далівідповідач) в якому позивач з урахуванням уточненої позовної заяви від 13.12.2021 просить суд:

-визнати протиправною і скасувати Вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-58230- 50 від 19.05.2021, прийняту Головним управлінням ДПС у Запорізької області;

-зобов`язати Головне управління ДПС у Запорізької області виключити з інтегрованої картки платника податків борг у сумі 2 200 (дві тисячі двісті гривень) 00 копійки з єдиного соціального внеску.

Позовна заява мотивована тим, що позивач 2005 році змінила прізвище з ОСОБА_2 на ОСОБА_1 , позивачем отримано вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ф-58230-50 від 19.05.2021, прийнятої Головним управлінням ДПС у Запорізькій області. Вимога відповідача про сплату боргу (недоїмки) № Ф-58230-50 від 19.05.2021 є протиправною та такою, що підлягає скасуванню. Позивач зазначає, що припинила свою підприємницьку діяльність 2006 році та з того часу не подавала жодних звітів та інших документів до контролюючого органу, а з червня 2006 року і до теперішнього часу працює та сплачує єдиний соціальний внесок. Також позивач зазначила, що позивачем вже оскаржувалась Вимога про сплату боргу (недоїмки) № Ф-58230-50 від 09.11.2020, прийнятої Головним управлінням ДПС у Запорізькій області, якою визначено заборгованість з ЄСВ у розмірі 35 588 грн. 74 коп. (тридцять п`ять тисяч п`ятсот вісімдесят вісім гривень сімдесят чотири копійки). Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 17 травня 2021 року у справі № 280/932/21, яке набрало законної сили 17.05.2021 позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Запорізькій області про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки), зобов`язання вчинити певні дії задоволено, визнано протиправною та скасовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ф-58230-50 від 09.11.2020, відповідно до якої загальна сума боргу становить 35588,74 грн., а також зобов`язано Головне управління ДПС у Запорізькій області виключити з інтегрованої картки платника податків борг у сумі 35588 (тридцять п`ять тисяч п`ятсот вісімдесят вісім гривень) 74 копійки з єдиного соціального внеску. Однак, відповідачем не виконано Рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 17 травня 2021 року у справі 280/932/21, та не виключив з інтегрованої картки платника податків борг у сумі 35 588 (тридцять п`ять тисяч п`ятсот вісімдесят вісім гривень) 74 копійки з єдиного соціального внеску, у зв`язку з чим, оскаржена сума ЄСВ включена до Вимоги про сплату боргу (недоїмки) № Ф-58230-50 від 19.05.2021. Також позивач зазначила, що вона не має жодної заборгованості за сплати ЄСВ, а тому оскаржувана вимога є незаконною і підлягає скасуванню. З урахуванням відповіді на відзив просить позовні вимоги задовільнити.

Ухвалою судді від 13.12.2021 відкрито спрощене позовне провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Відповідач 04.01.2022 подав до суду відзив, у якому проти задоволення позовних вимог заперечував, просив у задоволенні позовної заяви відмовити у повному обсязі, посилаючись на те, що позивача 21.02.2003 взято на обліку у ГУ ДПС у Запорізькій області, Вознесенівський район у м. Запоріжжі, як фізичну особу підприємця. На підставі даних інформаційної системи органу доходів і зборів, у зв`язку з невиконанням зобов`язання щодо сплати єдиного соціального внеску за 2017-2020 роки відповідачем винесено вимогу про сплату боргу (недоїмки). Також відповідач звертає увагу суду на те що, позивачем порушено спеціальний строк оскарження цієї вимоги про сплату боргу (недоїмки) в судовому порядку. Просить залишити без розгляду вимоги позивача. Вважає позовні вимоги безпідставними та просить у задоволенні позову відмовити.

У поданої 13.01.2022 відповіді на відзив позивач вказав про те, що вона є найманим працівником, що припинила свою підприємницьку діяльність та зазначає про безпідставність посилань відповідача та просить позов задовольнити.

13.01.2022 позивачем подано заперечення на заяву про залишення позову без розгляду, яка вмотивована тим., що згідно ч. 2 ст. 122 КАС України шестимісячний строк звернення до суду позивачем не пропущено.

Ухвалою суду від 12.05.2022 у задоволенні заяви Головного управління ДПС у Запорізькій області про залишення позовної заяви без розгляду відмовлено.

Відповідно до ч. 5ст. 262 КАС Українисуд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Згідно з ч. 4ст. 243 КАС України, судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.

Згідно з ч. 4ст. 229 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цьогоКодексурозгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Таким чином, суд визнав за доцільне вирішити справу за наявними в ній матеріалами, в порядку письмового провадження.

Суд, оцінивши повідомлені обставини та наявні у справі докази у їх сукупності, встановив наявність достатніх підстав для прийняття законного та обґрунтованого рішення у справі.

Розглянувши матеріали та з`ясувавши всі обставини адміністративної справи, які мають юридичне значення для розгляду та вирішення спору по суті, дослідивши наявні у справі докази у їх сукупності, судом встановлено наступне.

Головним управлінням ДПС у Запорізькій області 19.05.2021 прийнято вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ф-58230-50, якою позивача повідомлено про наявність боргу зі сплати єдиного внеску у розмірі 37788 грн. 74 коп.

Вимогу контролюючим органом сформовано на підставі автоматичних нарахувань єдиного соціального внеску в інтегрованій картці платника податків ОСОБА_1 .

Відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань станом на 09.11.2021 відсутні відомості стосовно ОСОБА_1 .

Не погодившись із вказаною вище Вимогою про сплату боргу (недоїмки) позивач звернувся до суду з даним позовом.

Дослідивши спірні правові відносини та надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 92 Конституції Українипередбачено, що виключно законами України визначаються, зокрема, основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення і виключно законами України встановлюються, зокрема, система оподаткування, податки і збори.

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку, визначаються Законом УкраїниПро збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування№ 2464-VI (тут і далі -Закон № 2464-VI- у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Виключно цим Законом визначаються: принципи збору та ведення обліку єдиного внеску; платники єдиного внеску; порядок нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску; розмір єдиного внеску; орган, що здійснює збір та веде облік єдиного внеску, його повноваження та відповідальність; склад, порядок ведення та використання даних Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування; порядок здійснення державного нагляду за збором та веденням обліку єдиного внеску (частина другастатті 2 Закону № 2464-VI).

Пунктами 2 і 6 частини першоїстатті 1 Закону № 2464-VIвизначено, що єдиний внесок - це консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування; недоїмка - сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена у строки, встановлені цим Законом, обчислена органом доходів і зборів у випадках, передбачених цим Законом.

Відповідно до пункту 4 частини першоїстатті 4 Закону № 2464-VІплатниками єдиного внеску є фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування.

01 січня 2017 року набрав чинностіЗакон України від 06 грудня 2016 року № 1774-VIIIПро внесення змін до деяких законодавчих актів України(далі - Закон № 1774-VIII), яким було внесено зміни, зокрема, до пункту 2 частини першоїстатті 7 Закону № 2464-VІщодо нарахування єдиного внеску його платниками.

Так, відповідно до абзаців першого та другого пункту 2 частини першоїстатті 7 Закону № 2464-VІ(у редакціїЗакону № 1774-VIIIзі змінами, внесенимиЗаконом України від 03 жовтня 2017 року № 2148-VIIIПро внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій) єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування), 5 та 5-1 частини першоїстатті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць.

У разі якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, такий платник зобов`язаний визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.

Таким чином, у зв`язку із внесеними доЗакону № 2464-VІзмінами щодо нарахування єдиного внеску його платниками у фізичних осіб - підприємців з 01 січня 2017 року виник обов`язок щодо нарахування та сплати єдиного внеску незалежно від того, чи отримували вони дохід (прибуток) у звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу.

Відповідно до частин другої - четвертої, восьмої, дванадцятоїстатті 9 Закону № 2464-VIобчислення єдиного внеску здійснюється на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) виплат (доходу), на які відповідно до цьогоЗаконунараховується єдиний внесок.

Обчислення єдиного внеску органами доходів і зборів у випадках, передбачених цимЗаконом, здійснюється на підставі актів перевірки правильності нарахування та сплати єдиного внеску, звітності, що подається платниками до органів доходів і зборів, бухгалтерських та інших документів, що підтверджують суми виплат (доходу), на суми яких (якого) відповідно до цьогоЗаконунараховується єдиний внесок.

Обчислення єдиного внеску за минулі періоди, крім випадків сплати єдиного внеску згідно з частиною п`ятоюстатті 10 цього Закону, здійснюється виходячи з розміру єдиного внеску, що діяв на день нарахування (обчислення, визначення) заробітної плати (доходу), на яку відповідно до цьогоЗаконунараховується єдиний внесок.

Платники єдиного внеску, зазначені у пунктах 4, 5 та 5-1 частини першоїстатті 4 цього Закону, зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок.

Єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника.

Згідно з абзацами першим, третім - п`ятим частини четвертоїстатті 25 Закону № 2464-VIорган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату.

Вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом.

Платник єдиного внеску зобов`язаний протягом десяти календарних днів з дня надходження вимоги про сплату недоїмки сплатити суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею.

У разі незгоди з розрахунком суми недоїмки платник єдиного внеску узгоджує її з органом доходів і зборів шляхом оскарження вимоги про сплату єдиного внеску в адміністративному або судовому порядку.

Процедуру нарахування і сплати єдиного внеску страхувальниками, визначенимиЗаконом № 2464-VI, нарахування і сплати фінансових санкцій, стягнення заборгованості зі сплати страхових коштів органами доходів і зборів визначає Інструкція про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затвердженоїнаказом Міністерства фінансів України від 20.04.2015 № 449(даліІнструкції №449).

Абзацом другим пункту 2 розділу VIІнструкції № 449установлено, що у разі виявлення органом доходів і зборів своєчасно не нарахованих та/або не сплачених платником сум єдиного внеску такий орган доходів і зборів обчислює суми єдиного внеску, що зазначаються у вимозі про сплату боргу (недоїмки), та застосовує до такого платника штрафні санкції в порядку і розмірах, визначених розділом VІІ цієї Інструкції.

Органи доходів і зборів надсилають (вручають) платникам вимогу про сплату боргу (недоїмки), якщо: дані документальних перевірок свідчать про донарахування сум єдиного внеску органами доходів і зборів; платник має на кінець календарного місяця недоїмку зі сплати єдиного внеску. Вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі даних інформаційної системи органу доходів і зборів на суму боргу, що перевищує 10 грн. (абзаци перший - третій, одинадцятий пункту 3 розділу VIІнструкції № 449).

Відповідно до пунктів 9-10 та 9-16 розділу VIII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону про ЄСВ тимчасово звільняються від нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску фізичні особи - підприємці, які обрали спрощену систему оподаткування і належать до першої групи платників єдиного податку, та фізичні особи - підприємці, які перебувають на загальній системі оподаткування, в частині сум, що підлягають нарахуванню, обчисленню та сплаті такими особами, зокрема, за періоди з 01 по 31 грудня 2020 року за себе.

Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 17.05.2021 у справі № 280/932/21, яке набрало законної сили 17.05.2021 позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Запорізькій області про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки), зобов`язання вчинити певні дії задоволено, визнано протиправною та скасовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ф-58230-50 від 09.11.2020, відповідно до якої загальна сума боргу становить 35588,74 грн., а також зобов`язано Головне управління ДПС у Запорізькій області виключити з інтегрованої картки платника податків борг у сумі 35588 (тридцять п`ять тисяч п`ятсот вісімдесят вісім гривень) 74 копійки з єдиного соціального внеску.

Відповідно до положень статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Вказане рішення є чинними, а отже обставини, встановлені вказаним рішенням, не підлягають доказуванню.

За підсумками 4 кварталу 2020 року оплата ЄСВ тільки за жовтень-листопад 2020 року, складає за умови сплати мінімального внеску: 1100,00 грн х 2 місяці = 2200,00 грн.

Згідно з абзацом першим пункту 4 розділу VIІнструкції № 449вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі актів документальних перевірок, звітів платника про нарахування єдиного внеску та облікових даних з інформаційної системи органу доходів і зборів за формою згідно з додатком 6 до цієї Інструкції (для платника - юридичної особи) або за формою згідно з додатком 7 до цієї Інструкції (для платника - фізичної особи).

У справі, що розглядається, спірним є питання наявності у позивача статусу платника єдиного внеску відповідно до пункту 4 частини першоїстатті 4 Закону № 2464-VІі, як наслідок, наявності обов`язку сплачувати єдиний внесок у мінімальному розмірі за період 2017-2020 роки відповідно до оскаржуваної вимоги за відсутності доходу від здійснення підприємницької діяльності.

Судом встановлено, що згідно інформаційної системиоргану доходів та зборів позивач зареєстрована як фізична особа-підприємець 21.02.2003.

Таким чином, позивач набув статусу суб`єкта підприємницької діяльності та отримав відповідне свідоцтво про державну реєстрацію суб`єкта підприємницької діяльності - фізичної особи до 01 липня 2004 року, тобто до набрання чинностіЗаконом № 755-IV, будь-яких доказів звернення додержавного реєстратора з реєстраційною карткою про включення відомостей про нього до ЄДР відповідно до вимог цьогоЗаконусуду не надано. При цьому відповідачем не надано будь-яких доказів наявності запису в Єдиному державному реєстрі про реєстрацію позивача як фізичної особи-підприємця.

При вирішенні вказаної справи суд враховує позицію Великої Палати Верховного Суду, викладену в постанові від 01.07.2020 по справі № 260/81/19 (№ в ЄДРСР 90458921), відповідно до якої зазначено наступне.

Відповідно достатті 42 Конституції Україникожен має право на підприємницьку діяльність, яка не заборонена законом.

Згідно із частиною другоюстатті 50 Цивільного кодексу Українифізична особа здійснює своє право на підприємницьку діяльність за умови її державної реєстрації в порядку, встановленому законом.

Частиною першоюстатті 128 Господарського кодексу Українивизначено, що громадянин визнається суб`єктом господарювання у разі здійснення ним підприємницької діяльності за умови державної реєстрації його як підприємця без статусу юридичної особи відповідно достатті 58 цього Кодексу.

01 липня 2004 року набрав чинностіЗакон № 755-IV, яким передбачено створення і формування Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців (тут і далі - у первинній редакції).

Відповідно до частини першої статті 42Закону № 755-IVдля проведення державної реєстрації фізична особа, яка має намір стати підприємцем, повинна подати особисто (надіслати рекомендованим листом з описом вкладення) державному реєстратору за місцем проживання такі документи: заповнену реєстраційну картку на проведення державної реєстрації фізичної особи - підприємця; копію довідки про включення заявника до Державного реєстру фізичних осіб - платників податків та інших обов`язкових платежів; документ, що підтверджує внесення реєстраційного збору за проведення державної реєстрації ФОП.

Згідно з пунктом 2 розділу VIIIПрикінцеві положенняцього Закону державний реєстратор протягом 2004-2005 років при надходженні від юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців реєстраційної картки, відповідно до вимогстатті 19 цього Закону, зобов`язаний провести заміну раніше виданих їм свідоцтв про державну реєстрацію на свідоцтва про державну реєстрацію єдиного зразка. При цьому реєстраційний збір за заміну свідоцтва про державну реєстрацію не стягується.

Таким чином, визначена процедура державної реєстрації з дати набрання чинностіЗаконом № 755-IVпередбачала встановлення волевиявлення особи щодо одержання правового статусу ФОП через здійснення повного (при первинному набутті) чи мінімального (при підтвердженні набутого статусу суб`єкта підприємницької діяльності до 01 липня 2004 року) комплексу дій шляхом подання державному реєстратору реєстраційної картки (документ встановленого зразка, який підтверджує волевиявлення особи щодо внесення відповідних записів до ЄДР - абзац сьомий частини першоїстатті 1 Закону № 755-IV) та отримання свідоцтва про державну реєстрацію (документ встановленого зразка, який засвідчує факт внесення до ЄДР запису про державну реєстрацію юридичної особи або ФОП - абзац дев`ятий частини першоїстатті 1 Закону № 755-IV).

03 березня 2011 року набрав чинностіЗакон № 2390-VI, яким було внесено зміни доЗакону № 755-IV.

Пунктами 2-4 розділу ІІПрикінцеві та перехідні положенняЗакону № 2390-VI було передбачено, що процес включення до ЄДР відомостей про юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, зареєстрованих до 01 липня 2004 року, завершується через рік, починаючи з дня набрання чинності цим Законом.

Усі юридичні особи та фізичні особи - підприємці, створені та зареєстровані до 01 липня 2004 року, зобов`язані у встановлений пунктом 2 цього розділу строк подати державному реєстратору реєстраційну картку для включення відомостей про них до ЄДР та для заміни свідоцтв про їх державну реєстрацію на свідоцтва про державну реєстрацію єдиного зразка або для отримання таких свідоцтв.

Свідоцтва про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, оформлені з використанням бланків старого зразка та видані до 01 липня 2004 року, після настання встановленого пунктом 2 цього розділу строку вважаються недійсними.

Водночас пунктом 8 розділу ІІПрикінцеві та перехідні положенняЗакону № 2390-VI визначено, що після закінчення передбаченого для включення відомостей до ЄДР строку, встановленого пунктом 2 цього розділу, уповноважені органи у місячний строк проводять остаточне звірення даних відомчих реєстрів (баз даних реєстрів, журналів реєстрації, обліку тощо), за результатами якого готують аналітичну інформацію для передачі її тимчасовим міжвідомчим спеціальним комісіям, утвореним з метою проведення в Автономній Республіці Крим та відповідних областях інвентаризації юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, зареєстрованих до 01 липня 2004 року, відомості про яких до строку, встановленого пунктом 2 цього розділу, не включені до ЄДР. За результатами проведеної тимчасовими міжвідомчими спеціальними комісіями роботи відомості про юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, зареєстрованих до 01 липня 2004 року, включаються до ЄДР з відміткою про те, що свідоцтва про їх державну реєстрацію, оформлені з використанням бланків старого зразка та видані до 01 липня 2004 року, вважаються недійсними.

Таким чином, строк для включення до ЄДР відомостей про фізичних осіб - підприємців, державна реєстрація яких була проведена до 01 липня 2004 року, визначений пунктом 2 розділу ІІПрикінцеві та перехідні положенняЗакону № 2390-VI, закінчився 03 березня 2012 року. При цьому цей строк включення до ЄДР відомостей про фізичних осіб - підприємців, державна реєстрація яких проведена до 01 липня 2004 року, підлягав застосуванню виключно у випадках самостійного подання останніми реєстраційних карток державному реєстратору.

Натомість відомості про фізичних осіб - підприємців, які самостійно не звернулись із відповідною заявою у строк, установлений пунктом 2 розділу ІІПрикінцеві та перехідні положенняЗакону № 2390-VI, підлягали включенню до ЄДР на підставі інформації, отриманої від тимчасових міжвідомчих спеціальних комісій. Державні реєстратори, вносячи відомості про цих фізичних осіб - підприємців до ЄДР, зобов`язані були зробити відмітку про недійсність їхнього свідоцтва про державну реєстрацію.

25 квітня 2014 року набрав чинностіЗакон України від 25 березня 2014 року № 1155-VIIПро внесення змін до деяких законів України щодо включення відомостей про діючих юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців до Єдиного державного реєстру(далі - Закон № 1155-VII).

ЦимЗаконом пункт 2розділу VIIIПрикінцеві положенняЗакону № 755-IV викладено в новій редакції, відповідно до якої усі діючі юридичні особи та фізичні особи - підприємці, створені та зареєстровані до 01 липня 2004 року, відомості про яких не включені до ЄДР, зобов`язані подати державному реєстратору відповідно до вимогстатті 19 цього Законуреєстраційну картку для включення відомостей про них до ЄДР. Державний реєстратор після отримання від юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців реєстраційної картки зобов`язаний включити відомості про юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців і видати їм виписку з ЄДР.

До того жЗаконом № 1155-VIIвиключено пункти 2-4 і 7-9 розділу IIПрикінцеві та перехідні положенняЗакону № 2390-VI.

Основною метоюЗакону № 1155-VIIє продовження процесу включення до ЄДР відомостей про юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, які зареєстровані до 01 липня 2004 року та до цього часу не подали державному реєстратору про себе відомості.

Для досягнення цієї метиЗаконом № 1155-VIIвнесені зміни до розділу ІІПрикінцеві та перехідні положенняЗакону № 2390-VІ щодо спрощення механізму державної реєстрації припинення суб`єктів господарювання, які дозволять проводити включення відомостей про діючих юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців до ЄДР.

У рішенні ЄСПЛ від 20 січня 2012 року у справіРисовський проти Українипідкреслено особливу важливість принципуналежного урядування. Він передбачає, що в разі коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема якщо справа впливає на основоположні права людини, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб. При цьому на них покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах (пункт 70).

За практикою ЄСПЛ, яка сформувалась з питань імперативності правил про прийняття рішення на користь платників податків, у разі існування неоднозначності у тлумаченні прав та/чи обов`язків платника податків слід віддавати перевагу найбільш сприятливому тлумаченню національного законодавства та приймати рішення на користь платника податків (справаСерков проти України, заява № 39766/05, пункт 43).

Великою Палатою Верховного Суду зазначено, що статус ФОП є формою реалізації конституційного права на підприємницьку діяльність, відсутність підтвердженого у визначеній державою формі реалізації цього права у нових умовах нормативно-правового регулювання після 2004 року виключає можливість автоматичного перенесення набутих до 01 липня 2004 року ознак суб`єкта господарювання, оскільки особа не може бути примушена до реалізації наданого їй права в цих умовах, а користується ним на власний розсуд.

Водночас зміни у процедуру адміністрування системи державної реєстрації фізичних осіб - підприємців, запровадженізаконами № 2390-VIта№ 1155-VII, не спростовують наведених висновків щодо природи визначення статусу ФОП, а лише визначають регулювання діяльності уповноважених органів у відношенні до фізичних осіб, які мають намір продовжувати здійснювати підприємницьку діяльність, розпочату ними до 01 липня 2004 року, що підтверджується виконанням ними обов`язку подати реєстраційну картку або ж констатації відмови особи від набуття статусу ФОП шляхом неподання реєстраційної картки, що за змістом нормативних приписів мало наслідком відмову в заміні свідоцтва про державну реєстрацію на бланки нового зразка та внесення відмітки до ЄДР про те, що свідоцтва про їх державну реєстрацію, оформлені з використанням бланків старого зразка та видані до 01 липня 2004 року, вважаються недійсними. Таким чином, виключалася можливість законного здійснення підприємницької діяльності, а відтак отримання доходу від такої діяльності.

Відтак, існування нечіткого, суперечливого нормативного регулювання на час виникнення спірних правовідносин порушує принцип правової визначеності.

При цьому застосовними в цій справі є висновки ЄСПЛ у справіСерков проти України, оскільки принцип найбільш сприятливого тлумачення національного законодавства на користь платників податків так само може бути застосований до платників загальнообов`язкових внесків, у тому числі єдиного внеску.

Крім цього, 03 червня 2020 року набрав чинності пункт 5розділу І Закону України від 13 травня 2020 року № 592-ІХПро внесення змін до Закону УкраїниПро збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхуваннящодо усунення дискримінації за колом платників(далі - Закон № 592-ІХ), відповідно до положень якого розділVIIIПрикінцеві та перехідні положення Закону № 2464-VIдоповнено пунктом 9-15.

Так, згідно з абзацами першим тадругим пункту 9-15 Закону № 2464-VI(у редакціїЗакону № 592-ІХ) підлягають списанню за заявою платника та у порядку, визначеному цимЗаконом, несплачені станом на день набрання чинностіЗаконом № 592-ІХз урахуванням особливостей, визначених цим пунктом, суми недоїмки, нараховані платникам єдиного внеску, зазначеним у пунктах 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування) та 5 частини першої статті 4цього Закону, за період з 01 січня 2017 року до дня набрання чинностіЗаконом № 592-ІХ, а також штрафи та пеня, нараховані на ці суми недоїмки, у разі якщо такими платниками не отримано дохід (прибуток) від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб, та за умови подання протягом 90 календарних днів з дня набрання чинностіЗаконом № 592-ІХ, зокрема платниками, зазначеними у пункті 4 частини першої статті 4цього Закону(крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування), - державному реєстратору за місцем знаходження реєстраційної справи фізичної особи - підприємця заяви про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності та до податкового органу - звітності відповідно до вимог частини другоїстатті 6 цього Законуза період з 01 січня 2017 року до дня набрання чинностіЗаконом № 592-ІХ. Зазначена звітність подається платником виключно у випадку, якщо вона не була подана раніше.

З пояснювальної записки доЗакону № 592-ІХубачається, що його прийняття було обумовлено, зокрема, тим, що встановлення обов`язку сплати єдиного соціального внеску без отримання доходу не відповідає легальній меті державного регулювання цього виду відносин та є непослідовним у контексті самогоЗакону, який визначає об`єктом нарахування єдиного соціального внеску саме отриманий дохід.

З огляду на викладене суддійшов висновку, що відсутність офіційного підтвердження в позивача статусу ФОП шляхом проходження реєстраційних процедур у порядку, визначеномуЗаконом № 755-IV, що виключає можливість законного здійснення підприємницької діяльності та отримання відповідних доходів, за відсутності фактичних доказів протилежного, виключає і можливість формальної та фактичної участі позивача у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування за відповідним статусом.

Доказів здійснення позивачем підприємницької діяльності у спірний період відповідачем до матеріалів справи не надано.

Взяття на облік юридичних осіб (їх відокремлених підрозділів) та фізичних осіб-підприємців, відомості щодо яких містяться в Єдиному державному реєстрі, як платників єдиного внеску підтверджується випискою з Єдиного державного реєстру, яка надсилається (видається) цим юридичним особам (відокремленим підрозділам) та фізичним особам - підприємцям у порядку, встановленомуЗаконом України від 15 травня 2003 року № 755-IVПро державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань(далі - Закон № 755-IV) (пункт 4 розділу ІІ Порядку № 1162).

Крім того,судом встановлено, що згідно витягу з реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування позивач по дату подання позову був працевлаштований та сплачував податок на доходи фізичних осіб, військовий збір та єдиний соціальний внесок, що були своєчасно перераховані до бюджету (а.с. 21-28).

Зважаючи на те, що основоположним принципом збору єдиного внеску є обов`язковість законодавчого визначення умов і порядку його сплати, відсутність узаконіконкретної вказівки на необхідність сплати єдиного внеску у вищеописаному випадку свідчить на користь висновку про відсутність у позивача обов`язку з його сплати.

Суд звертає увагу, що відомості з інтегрованої картки платника внеску не входять до перелікуінших документів, оскільки не підтверджують суми виплат (доходу). Такі відомості є підставою для призначення перевірки, під час проведення якої у платника внеску виникає право надати пояснення, що становить мінімальний стандарт права особи на участь у процесі прийняття рішення.

Облікові дані з інформаційної системи органу доходів і зборів не є самостійною підставою для формування вимоги про сплату боргу (недоїмки), оскільки така система призначена виключно для відображення відомостей, одержаних безпосередньо від платника або за результатами проведеної перевірки.

Вказане вище свідчить про порушення податковим органом процедури, яка передує прийняттю вимоги про сплату боргу (недоїмки).

Таким чином, оскаржувані вимоги про сплату боргу (недоїмки) прийняті всупереч встановленому порядку, передбаченому ч. 3ст. 9 Закону України № 2464-VIта п. 3,4 Розділу VIІнструкції № 449, у зв`язку з чим підлягають скасуванню.

Щодопозовної вимоги про зобов`язання відповідача виключити з інформаційної системи органу доходів і зборів суми єдиного соціального внеску нарахованих (обчислених) у вимогах про сплату боргу (недоїмки) №Ф-58230-50 від 19.05.2021 суд зазначає наступне.

Згідно до приписівстатті 71 Податкового кодексу Україниінформаційно-аналітичне забезпечення діяльності контролюючих органів - комплекс заходів, що координується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, щодо збору, опрацювання та використання інформації, необхідної для виконання покладених на контролюючі органи функцій.

Приписамистатті 72 Податкового кодексу Українивизначено, що для інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності контролюючого органу використовується інформація, що надійшла: від платників податків та податкових агентів, зокрема інформація: що міститься в податкових деклараціях, розрахунках, звітах про використання доходів (прибутків) неприбуткової організації, визначеної пунктом133.4статті133цьогоКодексу, інших звітних документах; що міститься у наданих великими платниками податків в електронній формі копіях документів з обліку доходів, витрат та інших показників, пов`язаних із визначенням об`єктів оподаткування (податкових зобов`язань), первинних документах, які ведуться в електронній формі, регістрах бухгалтерського обліку, фінансовій звітності, інших документах, пов`язаних з обчисленням та сплатою податків і зборів; про фінансово - господарські операції платників податків; про застосування реєстраторів розрахункових операцій; від органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування та Національного банку України, від банків, інших фінансових установ - інформація про наявність та рух коштів на рахунках платника податків; від органів влади інших держав, міжнародних організацій або нерезидентів; за наслідками податкового контролю; для інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності також використовується інша інформація, оприлюднена як така, що підлягає оприлюдненню відповідно до законодавства та/або добровільно чи за запитом надана контролюючому органу в установленомузакономпорядку.

Згідно достатті 74 Податкового кодексу Україниподаткова інформація, зібрана відповідно до цьогоКодексу, зберігається в базах даних Інформаційних, телекомунікаційних та інформаційно-телекомунікаційних систем центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову та митну політику. Внесення інформації до баз даних Інформаційних систем та її опрацювання здійснюються контролюючими органами.

Оперативний облік податків і зборів, митних та інших платежів до бюджету, єдиного внеску здійснюється органами ДФС в інформаційній системі органів ДФС здійснюється відповідно до Порядок ведення органами Державної фіскальної служби України оперативного обліку податків і зборів, митних та інших платежів до бюджетів, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - Порядок), який затвердженонаказом Міністерством фінансів України від 07 квітня 2016року №422.

Так, приписами пункту 2 частини першої розділу 6 Порядку встановлено, що первинними документами, на підставі яких в інтегрованій картці платника здійснюється погашення (зменшення) суми податкового боргу та заборгованості зі сплати єдиного внеску, є рішення суду про вирішення питання по суті (скасування раніше прийнятих рішень щодо нарахування суми грошового зобов`язання та пені / суми єдиного внеску за результатами судового оскарження).

Оскільки суд, з підстав викладених вище, дійшов висновку про безпідставність нарахування відповідачем суми єдиного внеску, відтак, вказані суми має бути відкориговано шляхом вилучення з облікової картки.

Устатті 19 Конституції Українизазначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбаченіКонституцієюта законами України.

Згідно з частиною першоюстатті 9 КАС Українирозгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до положеньстатті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановленихстаттею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб`єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх дій та докази, надані позивачем,суд доходить висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат у справі, суд враховує, що, відповідно до частини першоїстатті 139 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

При зверненні до суду позивачем було сплачено судовий збір у сумі 908,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням.

Враховуючи вищезазначене, та керуючись статтями139,241,243-246,255 КАС України, суд,

ВИРІШИВ:

Позовну заяву - задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 19.05.2021 № Ф-58230-50, прийняту Головним управлінням ДПС у Запорізькій області.

Зобов`язати Головне управління ДПС у Запорізькій області виключити з інтегрованої картки платника податків борг у сумі 2 200 (дві тисячі двісті гривень) 00 копійки з єдиного соціального внеску.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Запорізькій області (69107, м. Запоріжжя, пр. Соборний, буд.166, код ЄДРПОУ ВП: 44118663)на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) судовий збір у розмірі 908,00 грн. (дев`ятсот вісім гривень 00 копійок).

Рішення набирає законної сили відповідно достатті 255 Кодексу адміністративного судочинства Українита може бути оскаржено до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленимистаттями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

СуддяН.В. Стрельнікова