Решение № 103857491, 04.04.2022, Черкаський окружний адміністративний суд

ДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 квітня 2022 року справа № 580/48/22

м. Черкаси

Черкаський окружний адміністративний суд у складі судді Трофімової Л.В., розглянувши у письмовому порядку за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу 580/48/22

за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 )

до Лисянської селищної ради (площа Миру, 30, смт. Лисянка, Черкаська область, 19300, код ЄДРПОУ 26424996)

третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача фермерське господарство «Престиж Агролюкс» (пров. Жовтня, 8, смт. Лисянка, Черкаська область, 19300, код ЄДРПОУ 36777704)

про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії, ухвалив рішення.

24.03.2022 вх. 9732/22 до Черкаського окружного адміністративного суду надійшла заява представника ОСОБА_1 - адвоката Слободянюка А.І. про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу в сумі 22 363,33 (двадцять дві тисячі триста шістдесят три гривні тридцять три копійки).

Заява мотивована тим, що за наслідками вирішення спору не вирішено питання про розподіл понесених позивачем витрат на професійну правову допомогу, тому наявні підстави для прийняття додаткового рішення.

Оскільки судовий розгляд справи здійснювався за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін суд на підставі ч.3 ст.252 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), у судове засідання учасники не прибули, рішення ухвалене у письмовому провадженні, то в умовах воєнного стану, суд здійснює розгляд заяви у порядку письмового провадження.

Розглянувши заяву представника позивача, оцінивши доводи і надані докази, суд дійшов висновку подану заяву задовольнити частково.

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 252 Кодексу адміністративного судочинства України суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Статтею 132 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду; 3) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; 4) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 5) пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.

Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 09.03.2022 у справі 580/48/22 адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено частково. Під час розподілу судових витрат за наявних підтвердних документів пропорційно - стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Лисянської селищної ради (площа Миру, 30, смт. Лисянка, Черкаська область, 19300, код ЄДРПОУ 26424996) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) витрати зі сплати судового збору у сумі 496 (чотириста дев`яносто шість) гривень 20 коп.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат на правничу допомогу, суд зазначає про таке.

Заява про вирішення питання про відшкодування витрат, що позивач здійснив у зв`язку з розглядом справи, та надані представником позивача докази у межах строку, встановленого частиною сьомою статті 139 КАС України (з урахуванням оголошення на офіційному сайті Черкаського окружного адміністративного суду https://adm.ck.court.gov.ua/sud2370/pres-centr/news/1244061/ через відсутність належного фінансування у суді припинена відправка поштової кореспонденції рішення суду від 09.03.2022 адвокат отримав 22.03.2022 - заяву подав 24.03.2022).

Ордер від 29.11.2021 серії СА 1021929 підтверджує повноваження у вирішенні спору адвоката Слободяюка А.І., який надавав професійну правничу допомогу позивачеві.

Згідно з частиною першою статті 135 КАС витрати, пов`язані з переїздом до іншого населеного пункту сторін та їхніх представників, а також найманням житла, несуть сторони, проте відповідних доказів представник позивача до заяви не надав.

Витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката належать розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо; вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що належить сплаті у порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, що підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до ч.ч.6-7 ст.134 КАС України у разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Згідно з абз.1 ч.7 ст.139 КАС України розмір витрат, що сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Суд встановив, що з метою підтвердження понесених витрат на правничу допомогу адвокат-Слободянюк А.І. надав суду копії таких документів: договір про надання правничої (правової) допомоги від 29.11.2021 №37, акт приймання-пердачі (виконаних робіт) та понесених витрат до договору про надання правничої (правової) допомоги від 29.11.2021 №37, опис робіт (надання послуг), довідку адвоката Слободянюка А.І. від 23.03.2022 про оплату послуг у сумі 22363,33 грн, проте документів відображення в податковому обліку доходів від здійснення адвокатом діяльності та/або публічної звітності та/або роздруківки з ресурсів електронного кабінету платника податку та/або доказів на підтвердження витрат на проїзд та/або часу у дорозі до суду не надано.

В акті наданих послуг від 29.11.2021 №37 вказаний такий опис робіт: усна консультація з вивченням документів невеликої складності (1 дія) - 800 грн; ознайомлення з матеріалами справи пошук та аналіз судової практики (1 дія) - 2 500 грн; розробка стратегії юридичного захисту (1 дія) -1 500 грн; складання та подання позовної заяви (1 документ) - 5000 грн; складання та подання заяви про намір подати заяву про розподіл витрат (1 документт) - 800 грн; складання та подання до суду заяви про відкладення розгляду справи (2 документи) -1800 грн; складання та подання до суду заяви про зміну предмету позову (1 документ) - 800 грн; витрати на проїзд (2 дії) - 460 грн; час в дорозі до судового засідання (4 години) - 2000 грн; участь у судовому засіданні (25 хв.) - 370 грн; очікування судового засідання (40 хв.) - 533 грн 33 коп; складання та подання клопотання (1 документ)-800; складання та подання заперечення на відзив (1 документ) - 3000; складання та подання письмових пояснень (1 документ) - 1000; складання та подання заяви про розподіл витрат (1 документ) - 1000 грн: загальна сума витрат на професійну правничу допомогу склала 22 363 грн 33 коп.

Відповідач 04.04.2022 вх.10365/22 надав заперечення на заяву про розподіл судових витрат, де зазначив, що розмір судових витрат необґрунтований, непропорційний до предмету спору та задоволених позовних вимог, позаяк представник позивача - Слободянюк А.І. не вчиняв жодних дій досудового вирішення спору та врегулювання спору мирним шляхом. У заяві про розподіл судових витрат адвокат Слободянюк А.І. просить стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з виконавчого комітету Лисянської селищної ради (площа Миру, 30, смт. Лисянка, Черкаська область, 19300, код ЄДРПОУ 04410982), проте відповідачем у справі є Лисянська селищна рада (площа Миру, 30, смт. Лисянка, Черкаська область, 19300, код ЄДРПОУ 26424996). Виконавчий комітет Лисянської сільської ради не є правонаступником Лисянської сільської ради, позаяк є різними юридичними особами, які діють самостійно відповідно до визначених Законом України «Про місцеве самоврядування» повноважень. Відповідач просить відмовити у задоволенні заяви про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина сьома статті 134 КАС України).

Згідно з пунктом 14 Рекомендацій Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам «Щодо шляхів полегшення доступу до правосуддя» № R (81) 7 передбачено, що за винятком особливих обставин, сторона, що виграла справу, повинна в принципі отримувати від сторони, що програла відшкодування зборів і витрат, включаючи гонорари адвокатів, що вона обґрунтовано понесла у зв`язку з розглядом.

Суд зазначає, що збір матеріалів справи не є окремим видом правничої допомоги в розумінні статей 19, 20 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», а є складовою з підготовки та оформлення позовної заяви (збір інформації, аналіз документів, правові консультації, складання та подання письмових пояснень, аналіз судової практики охоплюються послугою підготовки позовної заяви). З огляду на якість виконаної роботи з представництва інтересів позивача адвокатом, нескладність справи та незначний обсяг опрацьованих документів (адвокатський запит) щодо підготовки позовної заяви, розумний та справедливий розмір винагороди за послугу для цілей включення її до складу судових витрат, що з урахуванням часткового задоволення позовних вимог від вартості 5000 грн належить розподілу між сторонами сума 2500 грн, позаяк інші документи не надано (підтвердження витрат на проїзд, оцінка часу у дорозі).

Суд враховує правові висновки Європейського суду з прав людини, викладені в рішеннях від 26.02.2015 у справі Баришевський проти України, від 10.12.2009 у справі Гімайдуліна і інших проти України, від 12.10.2006 у справі Двойних проти України, від 30.03.2004 у справі Меріт проти України, де зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними, а їх розмір обґрунтованим.

Великою Палатою Верховного Суду від 27.06.2018 у справі 826/1216/16 зазначено, що склад і розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входять до предмета доказування у справі (ЄДРСР 75149541). Під час вирішення судом питання розподілу витрат на правову допомогу, суд враховує відповідність, добросовісність, складність наданої допомоги критеріям видів правової допомоги, визначених статтями 19, 20 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність». Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 14.11.2019 у справі 826/7375/18 (ЄДРСР 85645427). У справі 821/1594/17 Верховний Суд зазначив, що належним доказом для відшкодування витрат на правову допомогу є документи, де конкретизовано справу, в якій таку допомогу надано.

Відповідно до частини 3 статті 4 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» адвокат може здійснювати адвокатську діяльність індивідуально або в організаційно-правових формах адвокатського бюро чи адвокатського об`єднання (організаційні форми адвокатської діяльності). Адвокат, який здійснює адвокатську діяльність індивідуально, є самозайнятою особою (частина 1 статті 13 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»). Самозайнята особа - платник податку, який є фізичною особою-підприємцем або провадить незалежну професійну діяльність за умови, що така особа не є працівником в межах такої підприємницької чи незалежної професійної діяльності (підпункт 14.1.226 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України №2755). Верховний Суд у справі 826/8107/16, у справі 810/2823/17 (ЄДРСР 73874364) наголосив, що з огляду на запровадження нових правил відшкодування витрат на професійну правничу допомогу для підтвердження та обґрунтування розміру витрат на правничу допомогу необхідне доведення відображення фахівцем у галузі права та адвокатом доходів, отриманих від незалежної професійної діяльності, як самозайнятої особи шляхом надання доказів ведення Книги обліку доходів та витрат, затвердженої наказом Міндоходів від 16.09.2013 №481 «Про затвердження форми Книги обліку доходів і витрат, яку ведуть фізичні особи - підприємці, крім осіб, що обрали спрощену систему оподаткування, і фізичні особи, які провадять незалежну професійну діяльність, та Порядку її ведення», зареєстрованим у в Міністерстві юстиції України 01.10.2013 за №1686/24218.

Матеріали справи не містять надання доказів публічної звітності та/або ведення Книги обліку доходів та витрат та/або витягу з цієї книги обліку щодо фіксації отриманих доходів від позивача у сумі загальній сумі 22 363,33 грн (не підтвердженій відповідними доказами) та/або за підготовку позовної заяви у сумі 5000,00 грн (за домовленістю сторін договору №37).

Відповідно до пунктів 19, 20 розділу І Закону України від 14.07.2020 №786-IX «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо функціонування електронного кабінету та спрощення роботи фізичних осіб - підприємців», пункту 44.1 статті 44 глави 1 розділу II Податкового кодексу України та підпункту 5 пункту 4 Положення про Міністерство фінансів України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.08.2014 №375 затверджено наказом МФУ від 13.05.2021 № 261, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 30.06.2021 за № 865/36487 типову форму, за якою здійснюється облік доходів і витрат фізичними особами - підприємцями і фізичними особами, які провадять незалежну професійну діяльність; Порядок ведення типової форми, за якою здійснюється облік доходів і витрат фізичними особами - підприємцями і фізичними особами, які провадять незалежну професійну діяльність. Пунктом 2 наказу МФУ від 13.05.2021 №261 визнано таким, що втратив чинність, наказ Міністерства доходів і зборів України від 16.09.2013 №481 «Про затвердження форми Книги обліку доходів і витрат, яку ведуть фізичні особи - підприємці, крім осіб, що обрали спрощену систему оподаткування, і фізичні особи, які провадять незалежну професійну діяльність, та Порядку її ведення», зареєстрований у Міністерстві юстиції України 01.10.2013 за № 1686/24218.

Відповідно до пункту 177.10 статті 177 та пункту 178.6 статті 178 розділу IV Податкового кодексу України фізичні особи - підприємці та фізичні особи, які провадять незалежну професійну діяльність (далі - самозайняті особи), зобов`язані вести облік доходів і витрат (у разі ведення обліку доходів і витрат в електронній формі засобами електронного кабінету самозайнята особа зобов`язана отримати кваліфікований сертифікат відкритого ключа). Матеріали справи не містять доказів відображення суми доходу, отриманого від здійснення незалежної професійної діяльності, зокрема, коштів, що надійшли на поточний рахунок, у касу платника податків та/або отримано готівкою (записи ведуться в хронологічному порядку) та /або доведення позивачем (представником позивача - адвокатом) доказами відображення в обліку доходів, отриманих від незалежної професійної діяльності.

До позовної заяви у справі, а також під час розгляду справи і після складення повного тексту судового рішення представником позивача не надано доказів з публічної звітності адвоката про отриманий дохід у заявленій сумі.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц зазначила, що вимога частини восьмої статті 141 ЦПК України щодо строку та порядку подання доказів про розмір судових витрат, що сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, має застосовуватися і до справ, що розглядаються в спрощеному провадженні, де судові дебати відсутні.

Суд враховує висновки Верховного Суду, що висловлені у постанові від 15.09.2020 у справі №460/37/19: витрати на правничу допомогу належать відшкодуванню у обсязі пропорційному частині задоволених позовних вимог.

У договорі складання та подання заяви про намір подати заяву про розподіл витрат (1 документт) оцінено у 800 грн, проте у позові (04.01.2021 257/22) та у заяві від 01.02.2022 вх.4956/22 про зміну предмету позову представник позивача просить суд у п.4 судові витрати та витрати на відшкодування витрат на професійну правничу допомогу (про які буде зазначено в окремій заяві) покласти на Відповідача без зазначення джерел та/або надання доказів, що відповідна рада обслуговується у казначейській службі та/або має відкритий рахунок лише виконавчий комітет. Бюджетним асигнуванням є повноваження розпорядника бюджетних коштів, надане відповідно до бюджетного призначення, на взяття бюджетного зобов`язання та здійснення платежів, яке має кількісні, часові та цільові обмеження. Територіальні громади, органи та посадові особи місцевого самоврядування самостійно реалізують надані їм повноваження. Виконавчими органами місцевих рад є їх виконавчі комітети, які виконують функції головного розпорядника коштів місцевого бюджету.

Суд під час ухвалення рішення по суті врахував, що відповідач у відзиві стверджував: «позовні вимоги не підлягають задоволенню, оскільки на сесії селищної ради було прийнято рішення про направлення питання надання дозволу на доопрацювання та додаткове вивчення, позаяк існує договір оренди земельної ділянки», адвокат стверджує: «відповідач допустив протиправну бездіяльність щодо неприйняття жодного з тих рішень, що передбачені статтею 118 ЗК України».

У пункті 154 рішення Європейського суду з прав людини у справі Lavents проти Латвії, № 58442/00) зазначено, що були фактично і обов`язково понесені та мають розумну суму.

Відповідно до статті 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. Під час встановлення розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація та досвід адвоката, фінансовий стан клієнта й інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним і враховувати витрачений адвокатом час.

Верховний Суд у справі №№826/841/17 зазначив: суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципом справедливості, як одного з основних елементів принципу верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, зважаючи на складність справи, якість підготовленого документу, витрачений адвокатом час тощо є неспівмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Суд не встановив, що Договором від 29.11.2021 №37 передбачено надання правової допомоги саме у справі № 580/48/22 та вважає необґрунтованими, неспівмірними та не підтвердженими належними доказами окреслені представником позивача витрати на правничу допомогу щодо стягнення саме з виконавчого комітету Лисянської селищної ради.

Оцінюючи процесуальну поведінку представника позивача у контексті частини 5 статті 44 КАС України, співмірність заявленого розміру відшкодування витрат на правничу допомогу із обсягом виконаних ним робіт, їх обґрунтованість (зміна предмету позову) та пропорційність, надавши оцінку наданим доказам не до закінчення розгляду справи по суті (для надання можливості відповідачеві реагувати на обгрунтованість заявленої суми) на підтвердження виконання договору 37 з урахуванням системного аналізу вищенаведених висновків Верховного Суду, беручи до уваги етику поведінки адвоката у контексті не надання доказів відображення в обліку доходів, отриманих від незалежної професійної діяльності та відповідних доказів здійснених витрат, зважаючи на часткове задоволення позову, суд доходить висновку про стягнення з відповідача 2500 грн на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу пропорційно до частини задоволених вимог від суми вартості 5000 грн за складання та подання позовної заяви, позаяк інше не підтверджено доказами.

Метою стягнення витрат на правничу допомогу є не тільки компенсація стороні, на користь якої прийняте рішення, але і (у певному сенсі) є спонукання суб`єкта владних повноважень своєчасно вчиняти дії, необхідні для сприяння у реалізації та/або поновлення порушених прав/інтересів осіб у сфері публічно-правових відносин.

Суд дійшов висновку про часткове задоволення заяви про ухвалення додаткового рішення та стягнення витрат за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись статтями 2, 5-16, 19, 73-78, 90, 139, 242-246, 255, 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Заяву адвоката Слободянюка А.І. від 24.03.2022 про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу задовольнити частково.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань виконавчого комітету Лисянської селищної ради (площа Миру, 30, смт. Лисянка, Черкаська область, 19300, код ЄДРПОУ 26424996) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) судові витрати на правничу допомогу у сумі 2500 (дві тисячі п`ятсот) гривень.

Додаткове рішення є невід`ємною частиною рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 09.03.2022 у справі №580/48/22.

Копію цього рішення направити учасникам справи.

Рішення може бути оскаржене у апеляційному порядку повністю або частково за правилами, встановленими статтями 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України до Шостого апеляційного адміністративного суду у зв`язку із початком функціонування модулів Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи з урахуванням підпунктів 15.1, 15.5 пункту 15 частини 1 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України з урахуванням рішення ВРП від 17.08.2021 1845/О/15-21 «Про затвердження Положення про порядок функціонування окремих підсистем Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи».

Судове рішення складене 04.04.2022.

Суддя Лариса ТРОФІМОВА