Решение № 103732334, 21.03.2022, Долинський районний суд Івано-Франківської області

Справа №: 343/708/21

Провадження №: 2/0343/128/22

Р І Ш Е Н Н Я

I М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 березня 2022 року м. Долина

Долинський районний суд Iвано-Франкiвської областi в складi:

судді - Монташевич С. М.,

з участю: секретарів судового засідання - Шикор Г.В., Оленяк С.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Долинського районного суду Івано-Франківської області в режимі відеоконференції в порядку загального позовного провадження справу № 343/708/21 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , акціонерного товариства "Райффайзен Банк", товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Довіра та гарантія", публічного акціонерного товариства "Оксі Банк", акціонерного товариства "Альфа-Банк", треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Долинський відділ Державної виконавчої служби у Калуському районі Івано-Франківської області Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ), Вижницький відділ Державної виконавчої служби у Вижницькому районі Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Чернівецької області (м. Івано-Франківськ), публічне акціонерне товариство "Банк"Демарк" в особі Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, про визнання частки у спільній сумісній власності та звільнення і зняття арешту з нерухомого майна,

за участю: позивачки - ОСОБА_1 ,

представника позивачки - адвоката Ільницького Я.І.,

представника відповідача АТ "Альфа-Банк" - адвоката Матвійчука М.З.,

представника третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог, Долинського відділу Державної виконавчої служби у Калуському районі Івано-Франківської області Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ)- Тиндик С.Б.,

В С Т А Н О В И В:

Стислий виклад позиції сторін:

позивачка ОСОБА_1 просить визнати за нею право власності на 1/2 частку в житловому будинку АДРЕСА_1 , реєстраційний номер ОНМ:604418026220, та на 1/2 частку в земельній ділянці, кадастровий номер 2622085201:01:003:0024, на якій розташований будинок АДРЕСА_1 ; скасувати арешт 1/2 частки житлового будинку АДРЕСА_1 , реєстраційний номер ОНМ:604418026220, та 1/2 частки земельної ділянки, кадастровий №26220875201:01:003:0024 по АДРЕСА_1 , накладений постановою державного виконавця Долинського районного відділу державної виконавчої служби ПЗМУ МЮ (м. Івано-Франківськ) Тиндик С. від 07.12.2020 про опис та накладення арешту на житловий будинок АДРЕСА_1 , реєстраційний номер ОНМ:604418026220 та земельної ділянки по АДРЕСА_1 , кадастровий №26220875201:01:003:0024; скасувати запис про обтяження: 38966216 (спеціальний розділ) від 02.11.2020, відповідно до рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень індексний номер: 54906013 державного виконавця Вижницького РВ ДВС ПЗМУ МЮ (м. Івано-Франківськ) Чернівецької області Нистерюк Оксани Михайлівни, занесений в Державний Реєстр речових прав на нерухому майно та Реєстр прав власності на нерухоме майно: будинок АДРЕСА_1 реєстраційний номер ОНМ:604418026220 та земельну ділянку кадастровий номер 26220852001:01:003:0024 по АДРЕСА_3 в частині 1/2 частки.

Свої вимоги мотивує тим, що 22.01.2015 вона зареєструвала шлюб з ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 у них народилася дочка ОСОБА_3 і вони сім`єю почали проживати в будинку її батьків АДРЕСА_2 , де, крім них, проживали ще 6 членів сім`ї батьків та її сестер.

З метою покращення своїх побутових умов вони з чоловіком вирішили придбати своє житло. Для реалізації цього вона оформила кредит в ІдеяБанку на суму 30 тис. грн, а чоловік виїхав на заробітки і на спільні кошти 06.06.2020 вони придбали будинок в АДРЕСА_1 , куди і поселились сім`єю. Договір купівлі - продажу будинку та земельної ділянки оформили на чоловіка ОСОБА_2 , вона ж підписала указаний договір відповідно до ч. 3 ст. 65 СК України.

07.12.2020 до неї додому прийшла державний виконавець Долинського РВ ДВС ПЗМУ МЮ (м. Івано-Франківськ) Тиндик С. та повідомила, що у її чоловіка існують заборгованності по поверненню кредитів у декількох банках України, у зв`язку з чим Вижницьким районним судом на підставі відповідних рішень видано виконавчі листи: № 2-233/12, вид. 25.05.2012, № 2-291/12, вид. 24.05.2012, № 2-161/10, вид. 16.04.2010, № 713/1331/13-ц, вид. 03.09.2013, № 2-467/09, вид. 22.10.2010 та судовий наказ № 2-н-71/09, виданий 18.03.2009. На їх виконання Вижницьким РВ ДВС ПЗ МУ МЮ (м. Івано-Франківськ) були відкриті виконавчі провадження: ВП №33596133, ВП №51540907, ВП №40722768, ВП №51652759. Державний виконавець зазначені провадження прийняла до виконання та об`єднала у зведене виконавче провадження за № 63841755, у рамках якого склала постанову про опис та арешт майна боржника, наклавши арешт на будинок АДРЕСА_1 та на земельну ділянку, на якій розташований зазначений будинок.

Затребувавши інформацію з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, вона також виявила, що 02.11.2020 державним виконавцем Вижницького РВ ДВС ПЗМУ МЮ (м. Івано-Франківськ) Чернівецької області, на підставі постанови № 951540907 від 04.07.2016 на житловий будинок, реєстраційний номер ОНМ: 604418026220, та земельну ділянку, кадастровий номер: 2622085201:01:003:0024, накладено обтяження у вигляді арешту.

Вона не несе боргові зобов`язання у зазначених виконавчих листах, так як заборгованості перед банками у ОСОБА_2 виникли до укладення з шлюбу з нею. Про наявність заборгованостей на час реєстрації шлюбу вона не знала. Вказаними вище рішеннями державних виконавців вона позбавлена можливості розпоряджатися своєю часткою у спільному з ОСОБА_2 майні, що є грубим порушенням її права власності.

Якщо належні їй та ОСОБА_2 на праві спільної сумісної власності будинок та земельна ділянка будуть реалізовані через прилюдні торги, буде грубо порушено її право на належну їй частку в спільній сумісній власності, тому вона змушена звернутись до суду з даним позовом.

В судовому засіданні представник позивачки - адвокат Ільницький Я.І. позовні вимоги підтримав повністю з вищенаведених підстав, просив їх задовольнити. Також підтримав подану ним письмову відповідь на пояснення Долинського РВ ДВС Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) (а.с. 111-112). Додатково вказав, що його довірителька в "Ідея банку" взяла кредит для придбання будинку. На той час вона перебувала у шлюбі з ОСОБА_2 , тому спірні будинковолодіння та земельна ділянка є їх спільною сумісною власністю. У 2020 році вона дізналася у виконавчій службі про наявність у її чоловіка інших боргових зобов`язань, які виникли ще за час його перебування у шлюбі з ОСОБА_4 та кошти з яких використані його попередньою сім`єю. З метою погашення його заборгованості за кредитами, взятими ще до їхнього одруження, на майно, яке вже придбала позивачка, ОСОБА_1 , разом з відповідачем ОСОБА_2 за кошти, набуті за час їхнього шлюбу, накладено арешт, з чим вона не погоджується. Вона є співвласником арештованого майна і не являється ні боржником, ні поручителем, ні заставодавцем за невиконаними забов`язаннями та не повинна відповідати за ними. У зв`язку з цим вважає дії виконавця неправомірними та такими, що порушують її законні права на власність. Крім того, на даний час більшість зобов`язань виконані ОСОБА_2 , спори з кредитними установами врегульовані, про що суду та державному виконавцю надані відповідні докази, однак останній жодним чином не реагує ні на їхні звернення, ні на звернення банків про відкликання виконавчих листів. Невиконаними залишились зобов`язання, в яких кредитні установи припинили своє існування чи уступили право вимоги, однак не представляється можливим знайти правонаступників, що також повинен би встановити виконавець. Натомість останнім накладено арешт, в тому числі і на частку майна ОСОБА_1 , який остання просить скасувати, відновивши її порушене право власності на нього.

Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з`явився, однак 22.07.2021 подав письмову заяву, в якій повідомив, що не має можливості бути присутній під час розгляду даної справи, тому просив проводити та закінчувати її розгляд у його відсутності. Позовні вимоги, викладені в позовній заяві, визнає повністю та просить їх задовільнити (а.с. 148).

Представник відповідача ПАТ "Райффайзен Банк" в судове засідання не з`явився, хоча його участь для дачі особистих пояснень ухвалою суду від 30.09.2021 була визнана обов`язковою, повідомлявся належним чином про день час та місце розгляду справи, про що свідчить поштові відправлення (а.с. 157, 204, 221). Відзиву від нього не надходило. Однак у своєму клопотанні від 13.08.2021 про заміну сторони у справі він проінформував суд про те, що 29.03.2019 АТ "Райфайзен Банк Аваль" та ТзОВ "Фінансова компанія "Довіра та гарантія", керуючись ст. 512 ЦК України, уклали Договір відступлення права вимоги, згідно з яким останнє набуло статусу нового кредитора та отримало право грошової вимоги по відношенню до осіб, які є боржниками АТ "Райфайзен Банк Аваль", включно до позичальника - ОСОБА_2 за кредитним договором № 014/0006/82/43423 від 09.11.2007 та іпотекодавця - ОСОБА_4 за договром іпотеки від 13.11.2007. Також 31.05.2019 ПАТ "Райфайзен Банк Аваль" та ПАТ "Оксі Банк" уклали договір відступлення права вимоги, відповідно до якого останнє набуло статусу нового кредитора та отримало право вимоги до позичальника ОСОБА_2 за кредитним договором № 010/82/0006/45745 від 15.04.2008, на підтвердження чого долучив вищевказані договора та витяги з реєстру боржників. У зв`язку з цим просив замінити сторону відповідача АТ "Райфайзен Банк" на його правонаступнитків ТзОВ "Фінансова компанія "Довіра та гарантія" та ПАТ "Оксі Банк", а справу розглядати без його участі (а.с. 160 - 171).

Незважаючи на те, що АТ "Райфайзен Банк" являється стягувачем у зведеному виконавчому провадженні ще і за іншими кредитними договорами, у зв`язку з чим його залишено співвідповідачем у даній справі, про що його було повідомлено, інших пояснень з даного приводу від нього не поступало.

Представник відповідача - товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Довіра та гарантія" у судове засідання не з`явився, подав пояснення, в яких просив відмовити позивачці у задоволенні позову у частині вимог до нього. Мотивує це тим, що ТОВ "Фінансова компанія "Довіра та гарантія" є правонаступником кредитора АТ "Райффайзен Банк" відповідно до договору права вимоги № 114/73 від 29.03.2019 за кредитним договором № 014/0006/82/43423 від 09.11.2007 та правонаступником іпотекодержателя АТ "Райффайзен Банк" відповідно до договору про відступлення прав за договорами іпотеки від 22.04.2019. Проте, усі зобов`язання за вищевказаними договорами є припиненими у зв`язку з повним погашенням заборгованості за кредитним договором № 014/0006/82/43423 від 09.11.2007. ТОВ "ФК "Довіра та гарантія" претензій до ОСОБА_2 за даним кредитним договором не має, на підтвердження чого останньому надано довідку про відсутність заборгованості за вих. № 1/2501 від 25.06.2021 (а.с. 186).

Представник відповідача - публічного акціонерного товариства "Оксі Банк" в судове засідання не з`явився, хоча був повідомлений належним чином про день час та місце розгляду справи, про що свідчать рекомендовані повідомлення про вручення поштових відправлень (а.с. 179, 202). Відзиву, будь-яких клопотань, письмових заяв чи пояснень від нього не надходило.

Представником відповідача АТ "Альфа-Банк" подано відзив на позовну заяву (письмові пояснення), в якому останній просив у задоволенні позовних вимог відмовити, оскільки ОСОБА_2 має невиконані зобов`язання перед банком АТ "Альфа-Банк", який замінив у відповідному виконавчому провадженні ПАТ "Укрсоцбанк" (а.с. 96-98). Однак, беручи участь в судовому засіданні у режимі відеоконференції, представник відповідача АТ "Альфа-Банк" не підтримав поданий відзив з мотивів, викладених у ньому, оскільки на даний час заборгованість боржника ОСОБА_2 перед банком погашена, а спір врегульовано шляхом укладення договорів факторингу. Вони звернулися до виконавчої служби із заявою про повернення виконавчого листа, однак на даний час немає постанови про закінчення виконавчого провадження з незалежних від них причин. Враховуючи вказане, вважає, що у частині позовних вимог до них слід відмовити, так як ОСОБА_2 не являється їхнім боржником, а виконоавче провадження, в якому АТ "Альфа-Банк" визнано стягувачем, повинне бути закрите (закінчене). Зважаючи, що позивач не просить навіть стягнути з них судові витрати, тому рішення суду ніяким чином на них не впливатиме, тому щодо зняття арешту з майна покладається на вирішення суду.

Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог - Долинського районного відділу ДВС Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м. Івано-Франківськ) Тиндик С.Б. у судовому засіданні підтримала подані нею письмові пояснення (а.с. 72-74, 149-150) та заперечила проти задоволення позову. Свою позицію мотивувала тим, що з Вижницького РВ ДВС ПЗ МУ МЮ (м.Івано-Франківськ) до Долинського РВ ДВС на виконання надійшли виконавчі документи, які об`єднані в одне провадження, а саме: судовий наказ № 2-н-71/09, виданий 18.03.2009 Вижницьким районним судом, про стягнення з ОСОБА_2 боргу в сумі 14871,42 грн на користь ПАТ "Райффайзен банк Аваль", виконавчий лист № 2-233/12, виданий 25.05.2012 Вижницьким районним судом, про стягнення з ОСОБА_2 боргу в сумі 14062,46 грн на користь ПАТ "Райффайзен банк Аваль", виконавчий лист № 2-161/10, виданий 17.03.2010 Вижницьким районним судом, про стягнення з ОСОБА_2 боргу в сумі 192024,45 грн на користь ПАТ "Райффайзен банк Аваль", виконавчий лист № 2-291/12, виданий 24.05.2012 Вижницьким районним судом, про стягнення з ОСОБА_2 боргу в сумі 56347,16 грн на користь ПАТ "Райффайзен банк Аваль", виконавчий лист № 2-467/09, виданий 22.10.2010 Вижницьким районним судом, про стягнення з ОСОБА_2 боргу в сумі 44351,38 грн на користь ПАТ "Банк "Демарк", виконавчий лист № 713/1331/13-ц, виданий 03.09.2013 Вижницьким районним судом, про стягнення з ОСОБА_2 боргу в сумі 89984,85 грн на користь ПАТ "Укрсоцбанк".

У рамках зведеного виконавчого провадження вживалися усіх необхідні дії відповідно до Закону України "Про виконавче провадження": повідомлялося боржника про наявність заборгованості, необхідність з`явитися у виконавчу службу та інші, однак такий на виклик державного виконавця не з`явився, підтверджень про сплату заборгованостей, будь-яких інших документів чи письмового пояснення щодо несплати даних заборгованостей в Долинський РВ ДВС не пред`явив.

Тому, оскільки під час виконавчого провадження було встановлено, що за ОСОБА_2 зареєстрована земельна ділянка для будівництва і обслуговування житлового будинку та жиловий будинок, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 , нею 07.12.2020 при виїзді за місцем знаходження цього майна винесено постанову про опис та арешт майна боржника в присутності дружини боржника ОСОБА_1 . Будь-яких звернень від останньої в Долинський РВ ДВС ПЗ МУ МЮ (м.Івано-Франківськ) не поступало.

В подальшому у рамках даного виконавчого провадження мала місце заміна стягувачів за виконавчими листами їх правонаступниками, погашення певних заборгованостей. Деякі банки подавали заяви про відкликання виконавчих документів, однак через неточності, які були викладені у таких заявах щодо номерів кредитних договорів чи суми боргу, вони повертали їх представникам без задоволення, після чого такі більше не подавалися, виконавчі листи не відкликалися, відповідно постанови про закінчення виконавчого провадження не винесено. Щодо припинення юридичних осіб - стягувачів, такі довідки їм подавав боржник чи його представник, однак вони неофіційні, а вона вказану інформацію не перевіряла, так як існують й інші невиконані зобов`язання, які об`єднані у зведене виконавче провадження, тому борг повністю все одно не погашено, а відтак підстав для звільнення та зняття арешту з майна боржника немає..

Представник третьої особи - Вижницького районного відділу ДВС Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м. Івано-Франківськ) в судове засідання не з`явився, хоча був повідомлений належним чином про день час та місце розгляду справи, про що свідчать розписки про вручення рекомендованих повідомлень (а.с. 66, 88, 122, 129, 158, 185, 206). Пояснень чи будь-яких клопотань щодо процесуальних питань від нього не надходило.

Представник третьої особи - ПАТ "Банк"Демарк" в особі Фонду гаранування вкладів фізичних осіб в судове засідання не з`явився, хоча був повідомлений належним чином про день час та місце розгляду справи, про що свідчить розписка про отримання рекомендованих повідомлень (а.с. 138, 203). Пояснень чи будь-яких клопотань від нього не надходило.

Заяви та клопотання сторін, процесуальні дії у справі:

ухвалою суду від 22.04.2021 позовну заяву залишено без руху та надано позивачці строк на усунення недоліків.

29 квітня 2021 року поступила уточнена позовна заява з додатковими доказами та квитанціями про оплату судового збору.

Ухвалою суду від 29.04.2021 відкрито провадження у справі, призначено підготовче судове засідання за участю сторін.

20 травня 2021 року на електронну адресу суду поступили письмові заяви представника позивачки та представника відповідача АТ "Альфа-Банк" про відкладення розгляду справи, а також представником Долинського районного відділу ДВС Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м. Івано-Франківськ) подано письмові пояснення.

14 червня 2021 року на електронну адресу суду надійшли письмові пояснення представника відповідача "Альфа-Банк".

15 червня 2021 року на електронну адресу суду надійшло клопотання представника відповідача "Альфа-Банк" про закриття підготовчого провадженя та про проведення розгляду справи в режимі відеоконференції.

25 червня 2021 року через канцелярію суду представником позивачки подано відповідь на пояснення Долинського районного відділу ДВС Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м. Івано-Франківськ).

Ухвалою суду від 25.06.2021 залучено до участі у даній цивільній справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідачів, ПАТ "Банк"Демарк" в особі Фонду гарантування вкладів фізичних осіб. Продовжено строк проведення підготовчого провадження на 30 днів.

22 липня 2021 року від відповідача поступила заява, в якій він просив проводити розгляд справи у його відсутності, позовні вимоги визнає повністю, просить задовольнити.

Ухвалою суду від 22.07.2021 постановлено судові засідання проводити дистанційно у режимі відеоконференції, змінено назву відповідача ПАТ "Райффайзенбанк Аваль" в особі Чернівецької обласної дирекції "Райффайзенбанк Аваль" на ПАТ "Райффайзенбанк" в особі Чернівецької обласної дирекції "Райффайзенбанк" та закрито підготовче провадження.

13 серпня 2021 року від представника відповідача АТ "Райффайзен Банк" поступило клопотання про заміну сторони відповідача правонаступником, яке ухвалою суду від 26.08.2021 задоволено частково, залучено до участі у справі в якості співвідповідачів правонаступників за окремими зобов`язаннями відповідача АТ "Райффайзен Банк" - ТОВ "Фінансова компанія "Довіра та гарантія" та ПАТ "Оксі Банк".

29 вересня 2021 року та 06 жовтня 2021 року від представника відповідача ТОВ "ФК "Довіра та гарантія" поступили письмові пояснення про відсутність у них претензій до ОСОБА_2 з додатками на обгрунтування погашення останнім заборгованості перед ними.

Протокольною ухвалою суду від 30.09.2021 до матеріалів справи долучено додаткові докази, подані представником позивачки, а також ухвалою суду від 30.09.2021 визнано обов`язковою участь у справі представника АТ "Райффайзен банк" для дачі особистих пояснень.

26 жовтня 2021 року від представника третьої особи Долинського районного відділу ДВС Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м. Івано-Франківськ) поступило клопотання, у яких державний виконавець просив включити до складу спільного сумісного майна сторін, яке підлягає реалізації, земельну ділянку площею 0,132 га, яка була придбана ними за час шлюбу.

Ухвалою суду від 27.10.2021 у задоволенні клопотання представника третьої особи без самостійних вимог на стороні відповідачів про збільшення позовних вимог відмовлено, уточнено назви учасників процесу, а саме третіх осіб: Долинський відділ Державної виконавчої служби у Калуському районі Івано-Франківської області Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ); Вижницький відділ Державної виконавчої служби у Вижницькому районі Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Чернівецької області (м. Івано-Франківськ).

Протокольною ухвалою суду від 29.12.2021 долучено до матеріалів справи додаткові докази, подані представником позивачки щодо погашення заборгованості перед АТ "Альфа Банк".

Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин:

згідно зі свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_1 від 22.01.2015, ОСОБА_2 та ОСОБА_1 22.01.2015 зареєстрували шлюб у виконкомі Вигодської селищної ради Долинського району Івано-Франківської області, актовий запис № 1. Прізвище дружини після державної реєстрації шлюбу ОСОБА_1 (а.с. 8).

Як встановлено у судовому засіданні, з метою покращення житлових умов та придбання нерухомості для проживання, позивачка, перебуваючи у шлюбі з ОСОБА_2 , оформила на своє ім`я кредит, на підтвердження чого надала договір кредиту та страхування № Z06.00104.005904476 від 04.11.2019 (а.с. 32).

12 червня 2020 року ОСОБА_2 уклав з ОСОБА_7 договір купівлі-продажу земельної ділянки площею 0,25 га, що розташована у с. Рахиня Долинського району Івано-Франківської області, кадастровий номер земельної ділянки: 2622085201:01:003:0024 (а.с. 28), а також 20 червня 2020 року - договір купівлі продажу житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, що знаходиться по АДРЕСА_1 . Вказані договори укладені за згодою дружини покупця - ОСОБА_1 , про що складено та нотаріально посвідчено заяву 12.06.2020 (а.с. 26-27).

Домогосподарство по АДРЕСА_1 складається з житлового будинку, погреба, літньої кухні, стайні, стодоли, шопи, вбиральні, криниці, воріт, двох огорож, про що свідчить технічний паспорт на садибний (індивідуальний) житловий будинок (а.с. 53-56).

Вартість земельної ділянки та житлового будинку за вищевказаною адресою станом на 23.04.2021 складає відповідно 68950 гривень та 92140 гривень, на що вказує висновок експерта про оцінну вартість земельної ділянки і висновок про вартість об`єкта оцінки (а.с. 46, 51).

Як вбачається з Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 14.12.2020 та Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 12.06.2020, за ОСОБА_2 зареєстровано право приватної власності на житловий будинок АДРЕСА_1 та на земельну ділянку, площею 0.25 га, кадастровий номер: 2622085201:01:003:0024, у с. Рахиня Долинського району Івано-Франківської області (а.с. 19-20, 24, 47, 52).

Згідно з актом обстеження та актом обстеження матеріально-побутових умов і сімейних обставин від 21.12.2020, ОСОБА_1 зареєстрована у АДРЕСА_2 разом з дітьми, а фактично проживає у будинку АДРЕСА_1 , зареєстрованому на чоловіка (а.с. 30, 31).

Як вказав представник позивачки, після укладення шлюбу та придбання житлового приміщення і земельної ділянки, його довірительці стало відомо про те, що її чоловік має непогашену заборгованість за кредитними договорами, які уклав ще до реєстрації шлюбу з нею.

Так, у судовому засіданні встановлено, що 26.09.2006 між акціонерно-комерційним банком соціального розвитку "Укрсоцбанк" та ОСОБА_2 був укладений договір кредиту № 135, на підставі якого йому було надано кредит у розмірі 18000 дол США. В забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором 26.09.2006 з поручителем ОСОБА_4 було укладено договір поруки № 135.

У зв`язку з систематичним невиконанням ОСОБА_2 взятих на себе зобов`язань, акціонерно-комерційний банк соціального розвитку "Укрсоцбанк" звернулося за захистом свого порушеного права до Вижницького районного суду Чернівецької області.

Заочним рішенням Вижницького районного суду Чернівецької області від 29.07.2013 позовні вимоги ПАТ "Укрсоцбанк" задоволено, суд зобов`язав стягнути солідарно з ОСОБА_2 та ОСОБА_4 на користь ПАТ "Укрсоцбанк" заборгованість за кредитним договором № 135 від 26.09.2006 у розмірі 89093,92 гривні.

З метою виконання вказаного рішення суду Вижницьким районним судом Чернівецької області АТ "Укрсоцбанк" 03.09.2013 видано виконавчий лист № 713/1331/13-ц (а.с. 12). Виконавче провадження з його виконання № 40722768 відкрито на підставі постанови про прийняття виконавчого провадження від 20.11.2020 (а.с. 17).

Заочним рішенням Вижницького районного суду Чернівецької області від 17.03.2010 стягнуто з відповідачів ОСОБА_2 , ОСОБА_4 солідарно на користь ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" в особі Чернівецької обласної дирекції "Райффайзен Банк Аваль" всю суму заявленого позову 190204,45 гривні (за кредитним договором № 014/0006/82/43423 від 09.11.2007 (а.с. 190).

На підставі вказаного рішення видано 16 квітня 2010 року виконавчий лист № 2-161/10 про стягнення з ОСОБА_2 , ОСОБА_4 солідарно на користь ВАТ "Райффайзен Банк Аваль" в особі Чернівецької обласної дирекції "Райффайзен Банк Аваль" всю суму заявленого позову 190204,45 гривні, судові витрати, а саме: судовий збір у розмірі 1700 гривень та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у сумі 120 гривень (а.с. 11). Прийнятий він до виконання згідно з постановою про прийняття виконавчого провадження від 20.11.2020 (ВП 51540907) (а.с. 16).

Заочним рішенням Вижницького районного суду Чернівецької області від 29.03.2012 стягнуто з ОСОБА_2 на користь ВАТ "Райффайзен Банк Аваль" в особі Чернівецької обласної дирекції "Райффайзен Банк Аваль" заборгованість за кредитним договором № 010/82/0006/45745 від 15.04.2008 станом на 24.02.2012 у сумі 55789,27 гривень (а.с. 191).

На виконання вказаного рішення судом видано 24 травня 2012 року виконавчий лист № 2-291/12 про стягнення з ОСОБА_2 на користь ПАТ "Райффайзен банк Аваль" заборгованість за кредитним договором № 010/82/0006/45745 від 15.04.2008 станом на 24.02.2012 в сумі 55789,27 гривень та судовий збір у сумі 557,89 гривень (а.с. 10). Прийнятий до виконання на підставі постанови про прийняття виконавчого провадження від 20.11.2020 (ВП № 33596133) (а.с. 15). Виконавчий напис повернуто стягувачеві на підставі п. 2 ч. 1 ст. 47 Закону України "Про виконавче провадження".

Заочним рішенням Вижницького районного суду Чернівецької області від 17.04.2012 стягнуто з ОСОБА_2 на користь ВАТ "Райффайзен Банк Аваль" в особі Чернівецької обласної дирекції "Райффайзен Банк Аваль" заборгованість за кредитним договором № 014/05/466 від 30.08.2007 у розмірі 13847,86 гривень та 214,60 гривень судового збору (а.с. 192).

З метою виконання вказаного рішення суду 25 травня 2012 року видано судом виконавчий лист № 2-233/12 про стягнення з ОСОБА_2 на користь ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" заборгованість у розмірі 13847,86 грн та 214,60 грн сплаченого судового збору. Виконавчий напис повернуто стягувачеві на підставі п. 2 ч. 1 ст. 47 Закону України "Про виконавче провадження" (а.с. 9).

Судом встановлено, що Вижницьким районним судом Чернівецької області також видано:

- 22 жовтня 2010 року виконавчий лист № 2-467/09 про стягнення з фізичної особи-підприємця ОСОБА_8 , ОСОБА_2 солідарно на користь ВАТ "Банк "Демарк" заробргованість у розмірі 43882,55 гривні, судові витрати: судовий збір у сумі 438,83 гривень та 30 гривень витрат на ІТЗ (а.с. 13). Прийнятий до виконання на підставі постанови про прийняття виконавчого провадження від 20.11.2020 (ВП № 51652759) (а.с. 18);

- 10 квітня 2009 року судовий наказ № 2-н-71/09 про стягнення з ОСОБА_2 заборгованість у розмірі 14782,50 гривні за кредитним договором від 30.08.2007, судовий збір в розмірі 73,92 гривні та 15 гривень витрат на ІТЗ на користь ВАТ "Райффайзен Банк Аваль". Вимоги наказу виконані на підставі п. 2 ч. 1 ст. 47 Закону України "Про виконавче провадження" (а.с. 14).

Тобто, вищевказані кредитні зобов`язання у відповідача ОСОБА_2 виникли ще до укладення шлюбу з позивачкою ОСОБА_1 , тобто до 22.01.2015. При цьому, суд звертає увагу на те, що поручителем та боржником за вищеописаними кредитними договорами була, у тому числі, попередня дружина відповідача ОСОБА_2 - ОСОБА_4 .

Як вказала у судовому засіданні представник третьої особи Долинського відділу Державної виконавчої служби у Калуському районі Івано-Франківської області Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) Тиндик С.Б., у неї на виконанні перебуває зведене виконавче провадження з виконання вищеописаних виконавчих документів, які передані їй з Вижницького відділу Державної виконавчої служби у Вижницькому районі Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Чернівецької області (м. Івано-Франківськ), у зв`язку з встановленням, що у божника за виконавчими документами наявне нерухоме майно у межах Долинського (теперішнього Калуського ) району.

Постанова про опис та арешт майна (коштів) боржника від 07.12.2020 у ЗВП № 63841755 підтверджує те, що старшим державним виконавцем Долинського районного відділу Державної виконавчої служби Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) при примусовому виконанні в/л № 2-233/12 від 17.03.2012, в/л № 2-291/12 від 29.03.2012, с/н № 2-н-71/09 від 18.03.2009, в/л 2-161/10 від 16.04.2010, в/л № 713/1331/13-ц від 03.09.2013, в/л № 2-467/09 від 22.10.2020, які видав Вижницький районний суд про стягнення з ОСОБА_2 заборгованості у розмірі 14062, грн, 56347,16 грн, 14871,42 грн, 192024,45 грн в користь ПАТ "Райффайзен Банк Аваль", 89984,85 грн в користь ПАТ "Укрсоцбанк" (Альфа-Банк), 44351,38 грн в користь ПАТ "Банк Демарк", накладено арешт на: земельну ділянку, кадастровий номер: 2622085201:01:003:0024, площею (га): 0,25, для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, що знаходиться у с. Рахиня Долинського району; житловий будинок, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 21-23).

Також з Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 14.12.2020 встановлено, що постановою, виданою 04.07.2016 Вижницьким РВДВС ПЗМУ МЮ (м. Івано-Франківськ), накладено арешт на майно боржника ОСОБА_2 , на підставі чого внесені записи про обтяження 3866216 від 02.11.2020, індексний номер 54906013, на вищевказаний житловий будинок та земельну ділянку (а.с. 19-20).

Як встановлено у судовому засіданні, з часу видачі згаданих вище виконавчих документів, стягувачі на ними були змінені їх правонаступниками.

Так, з договору відступлення права вимоги № 114/73 від 29.03.2019 та витягу з Додатку 1 до нього, додаткової угоди № 114/73-1 до договору відступлення права вимоги № 114/73 від 29.03.2019, договору про відступлення прав за договорами іпотеки від 22.04.2019, договору відступлення права вимоги № 114/59 від 31.05.2018 та витягу з реєстру боржників № 114/59 від 01.06.2018 до нього, слідує, що право вимоги щодо боржника ОСОБА_2 перейшло від АТ "Райффайзен Банк" до ТОВ "Фінансова компанія "Довіра та гарантія" за кредитним договором №014/0006/82/43423 від 09.11.2007 (а.с. 161-165) та до ПАТ "Оксі Банк" за кредитним договором №0524699900 від 04.04.2008 на загальну суму 58281,95 (а.с. 166-167).

Згідно з довідкою за вих. № 1/2501 від 25.06.2021, ТОВ "ФК "Довіра та Гарантія" повідомила, що станом на 22.06.2021 у ОСОБА_2 та ОСОБА_4 заборгованість за кредитнм договором №014/0006/82/43423 від 09.11.2007 погашена у повному обсязі, претензій щодо його виконання ТОВ "ФК "Довіра та Гарантія" не має, на підтвердження чого долучено відповідну квитанцію (а.с. 188, 200). Товариство також не має притензій щодо стягнення заборгованості з ОСОБА_2 в рамках виконавчого провадження № 51540907, яке знаходиться на виконанні в Долинському районному відділі Державної виконавчої служби Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ), відкритого на підставі виконавчого документа № 2-161/10 від 16.04.2010 (а.с. 187, 199).

Як вказав у письмових поясненнх представник АТ "Альфа-Банк", ухвалою Вижницького районного суду Чернівецької області від 20.07.2020 сторону у виконавчому провадження № 40722768, яке перебуває на виконанні Долинського РВ ДВС ПЗМУМ, замінено з ПАТ "Укрсоцбанк" на АТ "Альфа-Банк".

Як вбачається з договору факторингу від 29.11.2021 та акту приймання-передачі документів до нього, АТ "Альфа-Банк" відступило право вимоги за договорами кредиту № 135, укладеним між акціонерно-комерційним банком соціального розвитку "Укрсоцбанк" (правонаступником якого є АТ "Альфа-Банк") та ОСОБА_2 , та договором поруки № 135, укладеним між акціонерно-комерційним банком соціального розвитку "Укрсоцбанк", ОСОБА_2 та ОСОБА_4 , до ТОВ "Деал Фінанс Груп" (а.с. 224-227), про що повідомлено ОСОБА_2 (а.с. 228, 229). Однак, як слідує з повідомлення за вих. № 29-11-3 від 29.11.2021, станом на 29.11.2021 ТОВ "Деал Фінанс Груп" не являється кредитором за договором кредиту № 135 від 26.09.2006, де боржником є ОСОБА_2 , а отже зобов`язання боржника перед ТОВ "Деал Фінанс Груп" відсутні (а.с. 229).

Як вказав у судовому засіданні представник позивача АТ "Альфа-Банк", вони звернулися до виконавчої служби з заявою про повернення виконавчого документа стягувачеві (а.с. 230), що свідчить, що його довіритель не має відповідати за даним позовом, хоча, яка вказала у судовому засіданні державний виконавець, така заява на адресу виконавчої служби не надходила.

Між сторонами виник спір щодо накладення арешту на нерухоме майно, яке було придбане у період шлюбу, яке, враховуючи презумпцію спільності права власності подружжя на майно, є спільною сумісною власністю подружжя, частки яких в ній є рівними, у зв`язку з чим позивачка як співвласник, яка не є стороною виконавчого провадження, має право на захист права власності шляхом звільнення та зняття арешту на належне їй нерухоме майно (частку в ньому).

Оцінка суду:

вислухавши пояснення учасників справи, враховуючи їх заяви по суті спору, дослідивши письмові докази, з`ясувавши таким чином фактичні обставини справи, суд приходить до висновку, що позов підлягає до часткового задоволення з таких підстав.

В судовому засіданні встановлено, що позивачка ОСОБА_1 зареєструвала шлюб з ОСОБА_2 22 січня 2015 року.

12 червня 2020 року ОСОБА_2 за нотаріально посвідченою згодою дружини ОСОБА_1 придбав житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, що знаходяться по АДРЕСА_1 , а також земельну ділянку, кадастровий номер: 2622085201:01:003:0024, за вказаною адресою.

Згідно зі статтею 60 СК України, майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Об`єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту. Якщо одним із подружжя укладено договір в інтересах сім`ї, то гроші, інше майно, в тому числі гонорар, виграш, які були одержані за цим договором, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя (ст. 61 СК України).

Здійснення подружжям права спільної сумісної власності регламентується статтею 63 СК України, згідно з якою дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.

Частинами 1, 2 ст. 70 СК України встановлено, що у разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором. При вирішенні спору про поділ майна суд може відступити від засади рівності часток подружжя за обставин, що мають істотне значення, зокрема якщо один із них не дбав про матеріальне забезпечення сім`ї, ухилявся від участі в утриманні дитини (дітей), приховав, знищив чи пошкодив спільне майно, витрачав його на шкоду інтересам сім`ї.

Зазначені норми закону свідчать про презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу. Ця презумпція може бути спростована й один із подружжя може оспорювати поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об`єкт, в тому числі в судовому порядку. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, який її спростовує.

Така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 24 травня 2017 року у справі № 6-843цс17 та постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 06 лютого 2018 року у справі № 235/9895/15-ц, від 05 квітня 2018 року у справі № 404/1515/16-ц.

Відповідно до роз`яснень, викладених у реченні другому пункту 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» від 21.12.2007 № 11, спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу (ст. 60, 69 СК, ч. 3 ст. 368 ЦК), відповідно до ч. 2, 3 ст. 325 ЦК можуть бути будь-які види майна, за винятком тих, які згідно із законом не можуть їм належати (виключені з цивільного обороту), незалежно від того, на ім`я кого з подружжя вони були придбані чи внесені грошовими коштами, якщо інше не встановлено шлюбним договором чи законом.

Зазначені норми права припускають існування факту права спільної сумісної власності подружжя щодо кожної речі, набутої у шлюбі, незалежно від тієї обставини, хто є набувачем за договором, забудовником будівлі, та на чиє ім`я було зареєстровано право власності на таку річ.

Відповідно до ч. 3 та 4 ст. 368 ЦК України, майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом. Майно, набуте в результаті спільної праці та за спільні грошові кошти членів сім`ї, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором, укладеним у письмовій формі.

В пунктах 14, 15 Постанови «Про судову практику в справах про зняття арешту з майна» № 5 від 03.06.2016 Пленум Верховного Суду України роз`яснив таке: вирішуючи питання про належність описаного та арештованого майна, суди повинні керуватися нормами цивільного та сімейного законодавства, які діяли на час придбання майна, що регулюють право власності та його захист. При розгляді позову одного з подружжя про зняття арешту з належної йому частки майна у спільній сумісній власності подружжя судам необхідно враховувати, що відповідно до статей 60, 70 Сімейного кодексу України майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їх спільною сумісною власністю і в разі його поділу їх частки є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними або шлюбним договором. Суд може відступити від засади рівності часток подружжя, враховуючи інтереси дітей або непрацездатних повнолітніх дітей, які з ним проживають, або інші обставини, що мають істотне значення за визначених законом умов, зокрема, якщо один із подружжя не дбав про матеріальне забезпечення сім`ї, приховав, знищив чи пошкодив спільне майно або ж витрачав його на шкоду інтересам сім`ї, то у такому разі його частка може бути зменшена. За рішенням суду частка майна дружини, чоловіка може бути збільшена, якщо з нею, ним проживають діти, а також непрацездатні повнолітні син, дочка, за умови, що розмір аліментів, які вони одержують, недостатній для забезпечення їхнього фізичного, духовного розвитку та лікування. Розмір часток подружжя у спільному майні і яке конкретно майно має бути йому виділене суд визначає з урахуванням усього нажитого майна, включаючи і те, на яке за законом не може бути звернено стягнення за виконавчими документами і яке не підлягає конфіскації. Разом із цим на частку кожного з подружжя має бути виділено як майно, що підлягало опису, так і майно, що не підлягало опису. Зазначені обставини згідно зі статтею 60 ЦПК зобов`язана довести та сторона, яка посилається на них як на підставу своїх вимог чи заперечень, зокрема, поданням відповідних належних і допустимих доказів, заявленням клопотання про забезпечення позову з метою додаткового опису майна тощо.

У справах про зняття арешту з майна, що становить спільну сумісну власність членів сім`ї, частка боржника визначається відповідно до правил статті 357 ЦК.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 357 ЦК України, частки у праві спільної часткової власності вважаються рівними, якщо інше не встановлено за домовленістю співвласників або законом.

Судом встановлено, що за час зареєстрованого шлюбу відповідачем ОСОБА_2 та позивачкою ОСОБА_1 придбано житловий будинок АДРЕСА_1 та земельна ділянка, кадастровий номер 2622085201:01:003:0024, у с. Рахиня Долинського (теперішнього Калуського) району Івано-Франківської області , які були зареєстровані за ОСОБА_2 , але які, згідно зі ст. 60, 61, 68, 70 СК України, належать до спільної сумісної власності подружжя. При цьому, на підтвердження участі у придбанні вказаної нерухомості позивачкою долучено до матеріалів справи кредитний договір, який оформлений напередодні покупки на її ім`я (а.с. 32).

Виходячи з того, що у судовому засіданні не спростовано презумпцію спільності права власності ОСОБА_2 та ОСОБА_1 на майно, яке набуте ними у період шлюбу, іншої домовленості між подружжям (сторонами по справі) не встановлено, шлюбний договір між ними не укладався, відтак у силу вищевикладених норм розмір належної позивачці в спільному з ОСОБА_2 майні подружжя складає 1/2 частку, тому за ОСОБА_1 слід визнати право власноті на 1/2 частку житлового будинку АДРЕСА_1 та на 1/2 частку земельної ділянки, кадастровий номер 2622085201:01:003:0024, цільове призначення: для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), адреса: с. Рахиня Долинського (теперішнього Калуського) району Івано-Франківської області , а позов у цій частині задовольнити. При цьому, суд зазначає, що придбання спірного майна мало місце до накладення на нього арешту, тому підстав вважати, що даний позов спрямований на створення перешкод при примусовому виконанні рішень суду у виконавчому провадження не встановлено.

При вирішенні вимог про скасування арешту з 1/2 частки належної позивачці вищевказаного нерухомого майна та скасування запису про його обтяження суд дійшов такого висновку.

У статті ст. 41 Конституції України та ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод закріплено принцип непорушності права приватної власності, який означає право особи на безперешкодне користування своїм майном та закріплює право власника володіти, користуватися і розпоряджатися належним йому майном, на власний розсуд вчиняти щодо свого майна будь-які угоди, відповідно до закону за своєю волею, незалежно від інших осіб. Гарантуючи захист права власності, закон надає власнику право вимагати усунення будь-яких порушень його права.

Відповідно до ст. 317 ЦК України, власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Згідно зі ст. 319 ЦК України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

В силу ч. 1 ст. 321 ЦК України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Згідно зі ст. 391 ЦК України, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Відповідно до положень ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження», особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.

У разі набрання законної сили судовим рішенням про зняття арешту з майна боржника арешт з такого майна знімається згідно з постановою виконавця не пізніше наступного дня, коли йому стало відомо про такі обставини.

Як встановлено вище, позивачці належить на праві власності 1/2 частка вищеописаного нерухомого майна, на яке постановою про опис та арешт майна (коштів) боржника від 07.12.2020 старшим державним виконавцем накладено арешт (а.с. 21), у зв`язку з чим вона позбавлена можливості реалізувати свої права власника.

Вказана виконавча дія вчинена у рамках зведеного виконавчого провадження № 63841755 з примусового виконання в/л № 2-233/12 від 17.03.2012, в/л № 2-291/12 від 29.03.2012, с/н № 2-н-71/09 від 18.03.2009, в/л 2-161/10 від 16.04.2010, в/л № 713/1331/13-ц від 03.09.2013, в/л № 2-467/09 від 22.10.2020, які видав Вижницький районний суд про стягнення з ОСОБА_2 заборгованості у розмірі 14062 грн, 56347,16 грн, 14871,42 грн, 192024,45 грн в користь ПАТ "Райффайзен Банк Аваль", 89984,85 грн в користь ПАТ "Укрсоцбанк" (Альфа-Банк), 44351,38 грн в користь ПАТ "Банк Демарк" (а.с. 9, 10, 11, 12, 13, 14).

Крім того, арешт на майно боржника ОСОБА_2 за даними виконавчими документами накладений і постановою, виданою 04.07.2016 Вижницьким РВДВС ПЗМУ МЮ (м. Івано-Франківськ). Запис про обтяження на підставі зазначеної постанови державного виконавця Вижницького районного відділу ДВС на житловий будинок АДРЕСА_1 та земельну ділянку за вказаною адресою зареєстровано 02.11.2020 за номером: 38966216, тобто після їх придбання 20 червня 2020 року сім`єю ОСОБА_1 та ОСОБА_2 (а.с. 19-20). Даних про його скасування матеріали справи не містять, таких не надано і державним виконавцем.

Як встановлено у судовому засіданні та підтвердила старший державний виконавець, на даний час у рамках ЗВП № 63841755 вживаються всі необхідні заходи з примусового виконання рішень суду, на підставі яких видані вищевказані виконавчі документи. Матеріали провадження не містять постанови про закінчення виконавчого провадження, тому підстав для зняття арешту з спірного нерухомого майна, передбачених ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження», немає. При цьому, суд звертає увагу на те, що боржником у рамках даного виконавчого провадження є відповідач ОСОБА_2 . Натомість позивачка, як власник майна, на яке накладено арешт, просить зняти арешт тільки на належну їй частку нерухомості.

Враховуючи вказане, суд критично ставиться до тверджень представників відповідачів АТ «Альфа-Банк» та ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та гарантія» щодо відсутності підстав заявлення до них позовних вимог, так як заборгованість ОСОБА_2 перед ними погашена і претензій до нього банки не мають, оскільки вони і на даний час являються стягувачами у зведеному виконавчому провадженні № 638341755, виконавчі дії у ньому тривають, достатніх підстав для закінчення виконавчого провадження та винесення відповідної постанови державний виконавець не встановив та суду відповідних постанов з даного приводу не надав, хоча в судовому засіданні неодноразово оголошувались перерви з метою вирішення цих питань, а тому вони є належними відповідачами у даній справі і саме до них, у тому числі, повинна звертатися позивачка з цим позовом. Більше того, у даному випадку предметом дослідежння є наявність підстав для зняття арешту та обтяження з частки майна, яке належить позивачці, а не спір щодо наявності чи відсутності кредитної заборгованості.

Як встановлено судом, кредитні зобов`язання відповідача ОСОБА_2 , за боргами з яких накладено арешт на майно, виникли задовго до його одруження з позивачкою та за час його перебування у шлюбі з ОСОБА_4 , тобто у 2006-2008 роках. Їх неналежне виконання, що послужило підставою звернення кредитних установ до суду мало місце у 2009 - 2013 роках, про що свідчать описані вище рішення суду та виконавчі документи, видані на їх виконання. Тоді і були відкриті виконавчі провадження, боржником в яких визнано відповідача у даній справі ОСОБА_2 . Натомість, шлюб ОСОБА_1 та ОСОБА_2 зареєстровано 22.01.2015. У грудні 2019 року позивачка ОСОБА_1 отримала кредит, а в червні 2020 року сторони придбали вищевказані житловий будинок та земельну ділянку за кошти набуті ними за час їхнього шлюбу.

Беручи до уваги наявність накладеного арешту на майно, Ѕ частка якого належить позивачці, яка не є боржником у зведеному виконавчому провадженні, та відсутність підстав, які б виправдовували обмеження її права власності, внаслідок чого вона позбавлена змоги в повному обсязі користуватися та розпоряджатися своїм майном на власний розсуд, неможливість скасування арешту в позасудовому порядку, суд приходить до висновку про обґрунтованість її вимог в частині зняття арешту.

При цьому, суд зважає на те, що належний спосіб захисту, виходячи із застосування спеціальної норми права, повинен забезпечити ефективне використання цієї норми у її практичному застосуванні - гарантувати особі спосіб відновлення порушеного права або можливість отримання нею відповідного відшкодування.

Засіб юридичного захисту має бути ефективним як на практиці, так і за законом. У рішенні від 31.07.2003 у справі "Дорани проти Ірландії" Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття "ефективний засіб" передбачає не лише запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. Таким чином, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Подібні висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі № 338/180/17, від 11.09.2018 у справі № 905/1926/16 та від 30.01.2019 у справі № 569/17272/15-ц.

Тому, враховуючи те, що арешт на майно, Ѕ частка з якого належить позивачці, що встановлено вище, накладено постановою Долинського районного відділу державної виконавчої служби Південно-західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) про опис та арешт майна (коштів) боржника від 07.12.2020, а також на підставі постанови серії та номер: 51540907, виданої 04.07.2016 Вижницьким районним відділом державної виконавчої служби Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ), внесено запис про обтяження на дане майно, зважаючи на належний та ефективний спосіб захисту прав позивачки, суд вважає за необхідне зняти арешт з належних ОСОБА_1 1/2 частки житлового будинку АДРЕСА_1 та 1/2 частки земельної ділянки, кадастровий номер 2622085201:01:003:0024, площею (га) : 0,25, для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, що знаходиться у с. Рахиня Долинського (теперішнього Калуського) району Івано-Франківської області.

При цьому, вимога про скасування самого запису про таке обтяження, який занесено в Державний Реєстр речових прав на нерухоме майно та Реєстр прав власності на нерухоме майно не підлягає до задоволення, оскільки з 16.01.2020, тобто на час постановлення даного рішення, Законом України від 05.12.2019 "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії рейдерству", ст. 26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", яка передбачала такий спосіб захисту, викладено у новій редакції, в якій встановлено, що відомості про речові права, обтяження речових прав, внесені до Державного реєстру прав, не підлягають скасуванню та/або вилученню. У разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстацію прав на підставі судового рішення чи у випадку, передбаченому підпунктом "а" пункту 2 частини 6 статті 37 цього Закону, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, державний реєстратор чи посадова особа Міністерства юстиції України (у випадку, передбаченому підпунктом "а" пункту 2 частини 6 статті 37 цього Закону) проводить державну реєстрацію набуття, зміни чи припинення речових прав відповідно до цього Закону.

Тобто, зі змісту зазначеної норми вбачається, що, на відміну від частини 2 ст. 26 зазначеного Закону у попередній редакції, яка передбачала такі способи судового захисту порушених прав як скасування записів про проведену державну реєстрацію прав та скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, чинна редакція встановлює такі способи судового захисту порушених прав та інтересів особи:

1) судове рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав;

2) судове рішення про визнання недійсним та скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав;

3) судове рішення про скасування державної реєстрації прав.

При цьому з метою ефективного захисту порушених прав уточнено, що ухвалення зазначених судових рішень обов`язково має супроводжуватись одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства.

Отже, за наведених обставин, суд зазначає про наявність достатніх підстав вважати, що скасування запису про обтяження не є належним способом захисту прав позивачки та не відповідає вищеописаним положенням ст. 26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" в чинній редакції.

Таким чином, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, ухвалюючи рішення на основі повного і всебічного з`ясування обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, суд приходить до висновку про часткове задоволення позову, а саме про визнання за позивачкою права власності на 1/2 частку житлового будинку АДРЕСА_1 та на 1/2 частку земельної ділянки, кадастровий номер 2622085201:01:003:0024, а також зняття арешту з них, а в решті позовних вимог слід відмовити.

Питання розподілу судових витрат позивачка в своїй позовній заяві та її представник у судовому засіданні не підіймали.

На підставі викладеного, ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст. 41 Конституції України, ст. 317, 319, 321, 357, 268 ЦК України, ст. 60, 61, 63, 70 СК України, ст. 59 Закону України "Про виконавче провадження", ст. 26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" та керуючись ст. 258, 259, 264, 265, 268, 273 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

Позов задовольнити частково.

Визнати за ОСОБА_1 право власноті на 1/2 частку житлового будинку АДРЕСА_1 та на 1/2 частку земельної ділянки, кадастровий номер 2622085201:01:003:0024, цільове призначення: для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), адреса: с. Рахиня Долинського (теперішнього Калуського) району Івано-Франківської області.

Зняти арешт з належних ОСОБА_1 1/2 частки житлового будинку АДРЕСА_1 та 1/2 частки земельної ділянки, кадастровий номер 2622085201:01:003:0024, площею (га) : 0,25, для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, що знаходиться у с. Рахиня Долинського (теперішнього Калуського) району Івано-Франківської області, накладений постановою про опис та арешт майна (коштів) боржника від 07.12.2020, постановленою старшим державним виконавцем Долинського районного відділу державної виконавчої служби Південно-західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) Тиндик Світланою Богданівною у зведеному виконавчому провадженні № 63841755, та постановою серії та номер: 51540907, виданою 04.07.2016 Вижницьким районним відділом державної виконавчої служби Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ), запис про обтяження якого зареєстровано 02.11.2020 за номером: 38966216.

В задовленні решти позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Івано-Франківського апеляційного суду.

Позивач: ОСОБА_1 , жителька АДРЕСА_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 .

Відповідачі: ОСОБА_2 , житель АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 ;

акціонерне товариство "Райффайзен Банк", що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Лєскова, 9, код ЄДРПОУ 14305909;

товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Довіра та гарантія", що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Авіаконструктора Ігоря Сікорського, 8, код ЄДРПОУ 38750239;

публічне акціонерне товариство "Оксі Банк", що знаходиться за адресою: м. Львів, вул. Газова, 17, код ЄДРПОУ 09306278;

акціонерне товариство "Альфа-Банк", що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Велика Васильківська, 100, код ЄДРПОУ 23494714.

Треті особи, які не заявляють самостійних вимог: Долинський відділ Державної виконавчої служби у Калуському районі Івано-Франківської області Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ), що знаходиться за адресою: м. Долина, пр. Незалежності, 3 Калуського району Івано-Франківської області, код ЄДРПОУ 34536065;

Вижницький відділ Державної виконавчої служби у Вижницькому районі Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Чернівецької області (м. Івано-Франківськ), що знаходиться за адресою: м. Вижниця, вул. С. Стрільців, 4-В Вижницького району Чернівецької області, код ЄДРПОУ 34831064;

публічне акціонерне товариство "Банк" Демарк" в особі Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Січових Стрільців, 17.

Повний зміст рішення суду буде складено до 21 березня 2022 року.

Суддя Долинського районного суду С.М.Монташевич

Повний зміст рішення суду складено 21 березня 2022 року.