Решение № 10364297, 06.07.2010, Господарський суд Миколаївської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

=====

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"06" липня 2010 р. Справа № 11/78/10

м.Миколаїв

За позовом: Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

АДРЕСА_1, ІНН НОМЕР_1)

до відповідача: Публічного акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк»

(54017, м.Миколаїв, вул. Чкалова, 20, код ЄДРПОУ 14282829)

Суддя К.Л. Василяка

П Р Е Д С Т А В Н И К И:

від позивача: не зявився

від відповідача: не зявився

СУТЬ СПОРУ: визнання договору купівлі-продажу дійсним та визнання права власності.

Позивач вимоги ухвал суду від 25.05.2010р. та від 23.06.2010р. не виконав, витребувані судом документи не надав. Представник позивача в судове засідання не зявився, причин неявки не повідомив.

Ухвала суду від 25.05.2010р. про порушення провадження у справі, направлена на адресу позивача рекомендованим листом, повернулась до суду з відміткою «В звязку із закінченням терміну зберігання». Ухвала суду від 23.06.2010р. про відкладення розгляду справи була надіслана на адресу позивача рекомендованим листом та до суду не поверталась.

Як вбачається зі свідоцтва про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця, місцем проживання фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 є: АДРЕСА_1

За таких обставин суд вважає, що позивач був належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, однак не скористався своїм процесуальним правом участі в судовому засіданні.

Суд вважає неявку позивача в судове засідання навмисним затягуванням судового процесу та зловживанням своїми процесуальними правами.

Відповідач відзиву на позов не надав, заперечень проти позову не висловив, доказів в їх обґрунтування не надав. Представник відповідача в судове засідання не зявився. Від нього надійшло клопотання про відкладення розгляду справи у звязку з неможливістю участі представника відповідача в судове засідання, окрім цього, жодних доказів на обґрунтування своїх заперечень на позов відповідач не надав.

Суд не вбачає підстав для задоволення клопотання відповідача, оскільки представництво інтересів відповідача може здійснюватись також іншою особою в силу повноважень, що ґрунтуються на довіреності.

На підставі ст. 75 ГПК України суд вважає можливим розглянути справу за наявними в ній матеріалами.

Вивчивши матеріали справи, суд

в с т а н о в и в:

Позивач посилається на те, що 01 червня 2009 року між ним та закритим акціонерним товариством «Перший Український Міжнародний Банк»було укладено догові купівлі-продажу нежитлового обєкту, відповідно до умов якого банк зобовязався передати у власність ФОП ОСОБА_1 нежитловий обєкт, розташований за адресою: м.Миколаїв, вул. Морехідна, 1-А, загальною площею 8716,4 кв.м, а останній зобовязався прийняти обєкт та сплатити за нього погоджену сторонами суму 12000000,0 грн.

Згідно з умовами п.4 договору його учасники погодили, що не пізніше 30 днів з моменту підписання даного договору покупець і продавець зобовязуються здійснити його нотаріальне посвідчення та державну реєстрацію.

Пунктом 5 договору сторони домовились, що право власності на відчужуване приміщення переходить до покупця тільки після державної реєстрації договору. Подати на державну реєстрацію покупець має право з моменту нотаріального посвідчення цього договору, незалежно від факту оплати.

Позивач звернувся до суду з позовом про визнання дійсним названого договору купівлі-продажу та визнання права власності на нерухоме майно.

В обґрунтування своєї заяви позивач посилається на часткове виконання ним умов договору та ухилення банку від його нотаріального посвідчення.

Ухвалами суду від 25.05.2010р. та від 23.06.2010р. позивача було зобовязано надати суду належні та допустимі докази в підтвердження позовних вимог, викладених у позовній заяві, в т.ч. копію договору купівлі-продажу нерухомого майна від 01.06.2009р., докази часткового виконання сторонами умов договору купівлі-продажу від 01.06.2009р. (оплату його вартості та ін.)

Позивач не виконав вимоги суду, викладені у зазначених ухвалах, не надав до суду належних та допустимих доказів часткового виконання сторонами умов спірного договору купівлі-продажу, причин, з яких він не був нотаріально посвідчений, не пояснив обставин стосовно того, чи дійсно відповідач ухилився від його посвідчення та чи втрачена така можливість та ін.

Приймаючи рішення по справі судом взято до уваги наступне.

Відповідно до ч.1 ст. 210 Цивільного кодексу, правочин підлягає державній реєстрації лише у випадках, встановлених законом. Такий правочин є вчиненим з моменту його державної реєстрації.

Частиною 3 статті 640 Цивільного кодексу України передбачено, що договір, який підлягає нотаріальному посвідченню або державній реєстрації, є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення або державної реєстрації, а в разі необхідності і нотаріального посвідчення, і державної реєстрації з моменту державної реєстрації.

Приписами ст. 657 Цивільного кодексу України встановлено, що договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації.

Згідно з ч.2 ст.220 Цивільного кодексу України, якщо сторони домовилися щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулося повне або часткове виконання договору, але одна із сторін ухилилася від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним. У цьому разі наступне нотаріальне посвідчення договору не вимагається.

У пункті 13 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009р. №9, вказано, що вирішуючи спір про визнання правочину, який підлягає нотаріальному посвідченню, дійсним, суду необхідно враховувати, що норма ч.2 ст.220 Цивільного кодексу України не застосовується щодо правочинів, які підлягають і нотаріальному посвідченню і державній реєстрації, оскільки момент вчинення таких правочинів відповідно до статей 210 та 640 Цивільного кодексу України повязується з державною реєстрацією, тому вони не є укладеними і не створюють прав та обовязків для сторін.

Оскільки предметом спірного договору купівлі-продажу є нерухоме майно, він, згідно з вимогами ст.657 Цивільного кодексу України, підлягає обовязковому нотаріальному посвідченню та державній реєстрації та вважається укладеним не з моменту нотаріального посвідчення, а з моменту його державної реєстрації.

За таких обставин, у суду відсутні підстави для застосування до спірних правовідносин приписи статті 220 Цивільного кодексу України, визнати дійсним договір купівлі-продажу від 01.06.2009р. та визнати право власності на нерухоме майно, а саме на цілісний майновий комплекс, розташований за адресою: м. Миколаїв, вул. Морехідна, 1-а.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Ухвалою суду від 14.05.2010р. господарським судом за заявою позивача було вжито заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на нерухоме майно цілісного майнового комплексу, розташованого за адресою: м.Миколаїв, вул.Морехідна, 1-а, загальною площею 8716,4 кв.м.

Згідно з положеннями ст.433 ГПК України, після подання заявником позовної заяви, запобіжні заходи діють як заходи забезпечення позову.

Позивачем не доведено належними та допустимими доказами обставин, викладених по позовній заяві, в звязку з чим судом прийнято рішення про відмову в задоволення позову.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає за необхідне скасувати запобіжні заходи, вжиті ухвалою суду від 14.05.2010р.

Керуючись ст.ст. 433, 44,49,68,82-85 ГПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1.В задоволенні позову відмовити.

2.Скасувати ухвалу суду від 12.05.2010р. про вжиття запобіжних заходів, якою накладено арешту на нерухоме майно цілісного майнового комплексу, розташованого за адресою: м. Миколаїв, вул. Морехідна, 1-а, загальною площею 8716,4 кв.м.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.

У разі подання апеляційної скарги, або внесення апеляційного подання рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційною інстанцією.

Суддя