Решение № 103558740, 22.02.2022, Хмельницький окружний адміністративний суд

Справа № 560/13552/21

РІШЕННЯ

іменем України

22 лютого 2022 рокум. Хмельницький

Хмельницький окружний адміністративний суд в особі головуючого-судді Шевчука О.П.

за участю:секретаря судового засідання Святецької М.В. позивача: ОСОБА_1 представника відповідача: Гринишина І.П. розглянувши адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції України в Хмельницькій області про визнання протиправним, скасування наказу та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом до Головного управління Національної поліції України в Хмельницькій області в якому просить визнати протиправним та скасувати наказ начальника Головного управління в Хмельницькій області №274о/с від 08 вересня 2021 року "Про особовий склад", згідно якого звільнено відповідно до Закону України "Про Національну поліцію" зі служби в поліції за пунктом 6 частини 1 статті 77 (у зв`язку з реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України) підполковника поліції ОСОБА_1 (0065693), заступника начальника відділу - начальника слідчого відділення Старокостянтинівського ВП ГУНП, з 08 вересня 2021 року. Поновити підполковника поліції ОСОБА_1 (0065693) на посаді заступника начальника відділу - начальника слідчого відділення Старокостянтинівського ВП ГУНП в Хмельницькій області з 08 вересня 2021 року. Стягнути з Головного управління Національної поліції у Хмельницькій області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за весь час вимушеного прогулу з 08 вересня 2021 року на дату винесення судом рішення суду про поновлення ОСОБА_1 на службі.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що наказ начальника Головного управління в Хмельницькій області №274о/с від 08 вересня 2021 року виданий в період перебування ОСОБА_1 під час тимчасової непрацездатності, про яку відповідач був обізнаний.

18 вересня 2021 року поштовим відправленням АТ "Укрпошта" з описом вкладення №2900105349716 ОСОБА_1 відповідачу направлено довідку №31 КП "Хмельницький міський центр первинної медико-санітарної допомоги №1" Хмельницької міської ради від 07 вересня 2021 року про тимчасову непрацездатність в період з 07 вересня 2021 року по 16 вересня 2021 року.

Викладене свідчить про порушення відповідачем вимог частини третьої статті 40 КЗпП України, згідно якої не допускається звільнення працівника з ініціативи власника або уповноваженого ним органу в період його тимчасової непрацездатності (крім звільнення за пунктом 5 цієї статті), а також у період перебування працівника у відпустці.

Просить задовольнити позовні вимоги та скасувати наказ начальника Головного управління в Хмельницькій області №274о/с від 08 вересня 2021 року.

Ухвалою суду від 13.10.2021 відкрито провадження в адміністративній справі за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання.

Від відповідача надійшов відзив, в якому останній зазначає, що наказом ГУНП в Хмельницькій області № 1062 від 14 червня 2018 року за вчинення дій, які підривають авторитет поліції і набули значного суспільного резонансу, за неналежне виконання службової дисципліни, що полягає у порушенні вимог статей 2, 8, 18 Закону України "Про Національну поліцію" статей 1, 2 та 7 Закону України "Про Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України", статей 22, 24 Закону України "Про запобігання корупції", Правил етичної поведінки поліцейських, затверджених наказом МВС України від 09 листопада 2016 року № 1179, Присяги поліцейського на заступника начальника - начальника слідчого відділу Хмельницького ВП ГУНП в Хмельницькій області підполковника поліції ОСОБА_1 накладено дисциплінарне стягнення у виді звільнення зі служби в Національній поліції.

Наказом ГУНП в Хмельницькій області № 164 о/с від 14 червня 2018 року (далі - Наказ №164 о/с) підполковника поліції ОСОБА_1 , заступника начальника - начальника слідчого відділу Хмельницького ВП ГУНП в Хмельницькій області, звільнено зі служби в поліції з 15 червня 2018 року за пунктом 6 частини першої статті 77 Закону України "Про Національну поліцію" (у зв`язку з реалізацією дисциплінарного стягнення). Вважаючи пункт 1 Наказу № 1062 та Наказ № 164 о/с протиправними, ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом.

Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 27 вересня 2018 року у позові ОСОБА_2 відмовлено.

Постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 14 лютого 2019 року рішення суду першої інстанції скасовано та прийнято нове, яким позов задоволено. Визнано протиправними та скасовано пункт 1 Наказу № 1062 про накладення на заступника начальника - начальника слідчого відділу Хмельницького ВП ГУНП в Хмельницькій області підполковника поліції ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби в Національній поліції та виданий на підставі Наказу № 1062 Наказ № 164 о/с «По особовому складу» про звільнення ОСОБА_1 з 15 червня 2018 року зі служби в поліції за пунктом 6 частини першої статті 77 Закону України «Про Національну поліцію» (у зв`язку з реалізацією дисциплінарного стягнення); поновлено ОСОБА_1 на посаді заступника начальника - начальника слідчого відділу Хмельницького ВП ГУНП в Хмельницькій області з 16 червня 2018 року; стягнуто з ГУНП в Хмельницькій області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 16 червня 2018 року по 14 лютого 2019 року в сумі 109651,16 грн.; допущено негайне виконання рішення в частині поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу в межах стягнення за один місяць.

На виконання рішення суду апеляційної інстанції ОСОБА_1 було поновлено на службі в поліції наказом ГУНП в Хмельницькій області №54 о/с від 15.02.2019 та наказом Головного управління № 222 від 18.02.2019 скасовано наказ ГУНП від 14.06.2018 № 1062 про притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності у виді звільнення з органів Національної поліції.

Однак, постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 25.06.2020 (справа № 2240/2329/18, адміністративне провадження № К/9901/7290/19) постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 14 лютого 2019 року у справі № 2240/2329/18 скасовано, а рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 27 вересня 2018 року у справі № 2240/2329/18 залишено в силі.

Відповідно Верховний Суд визнав законними та обґрунтованими висновки Хмельницького окружного адміністративного суду, щодо законності наказів ГУНП в Хмельницькій області № 1062 та № 164 о/с, якими відповідно на позивача накладено дисциплінарне стягнення та звільнено зі служби в поліції на підставі пункту 6 частини першої статті 77 Закону України "Про Національну поліцію" (у зв`язку з реалізацією дисциплінарного стягнення).

Таким чином, з урахуванням вищенаведених судових рішень, що набрали законної сили, є чинними Наказ № 1062 та Наказ № 164 о/с, відповідно до яких позивача звільнено зі служби в поліції згідно вищевказаної підстави. Відповідач вважає, що вищенаведені обставини є преюдиційними та відповідачем не доказуються на підставі частини 4 статті 78 КАС України, а тому просить відмовити в задоволенні позовних вимог.

В судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримав просив їх задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнав, просив відмовити в їх задоволенні.

В судовому засіданні свідок ОСОБА_3 надав показання та зазначив, що проект оспорюваного наказу був ним підготовлений на виконання постанови Касаційного адміністративного суду Верховного суду від 25.06.2020 по справі №2240/2329/18 (адміністративне провадження №К/9901/7290/19) та рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 27.09.2018 року у справі №2240/2329/18. Про перебування позивача на лікарняному на дату підготовки проекту наказу №274 о/с від 08.09.2021 року йому було відомо.

Заслухавши пояснення сторін, показання свідка, дослідивши наявні в матеріалах справи належні та допустимі докази у їх взаємозв`язку та сукупності, суд дійшов наступних висновків.

Суд встановив, що ОСОБА_1 проходив службу в органах внутрішніх справ з 26.08.1997 по 06.11.2015. З 07.11.2015 прийнятий на службу до Національної поліції України та призначений на посаду заступника начальника слідчого відділення Кам`янець-Подільського районного відділення поліції Кам`янець-Подільського відділу поліції ГУНП в Хмельницькій області.

Згідно наказу №305 о/с від 26.09.2016 Головного управління Національної поліції України позивача призначено на посаду заступника начальника Хмельницького відділу поліції - начальника слідчого відділу ГУНП в Хмельницькій області.

Відповідно до наказу №17 о/с від 22.01.2018 Головного управління Національної поліції в Хмельницькій області, на ОСОБА_1 покладено тимчасове виконання обов`язків заступника начальника Кам`янець-Подільського відділу поліції - начальника слідчого відділення ГУНП в Хмельницькій області з 23.01.2018.

Згідно пункту 1 наказу ГУНП в Хмельницькій області №1062 о/с від 14.06.2018 "Про притягнення до дисциплінарної відповідальності заступника начальника - начальника слідчого відділу Хмельницького ВП ГУНП в Хмельницькій області підполковника поліції ОСОБА_1 " за вчинення дій, які підривають авторитет поліції і набули значного суспільного резонансу та неналежне виконання службової дисципліни, що полягає у порушенні вимог ст. ст. 2, 8, 18 Закону України "Про Національну поліцію", ст.ст. 1, 2 та 7 Закону України "Про Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України", ст.ст. 22, 24 Закону України "Про запобігання корупції", Правил етичної поведінки поліцейських, затверджених наказом МВС України від 09.11.2016 №1179, Присяги поліцейського , на заступника начальника - начальника слідчого відділу Хмельницького ВП ГУНП в Хмельницькій області підполковника поліції ОСОБА_1 накладено дисциплінарне стягнення у виді звільнення зі служби в Національній поліції.

Наказом ГУНП в Хмельницькій області №164 о/с від 14.06.2018 "По особовому складу", яким підполковника поліції ОСОБА_1 заступника начальника - начальника слідчого відділу Хмельницького ВП ГУНП в Хмельницькій області, звільнено зі служби в поліції.

Не погоджуючись з винесеним наказом позивач звернувся до суду.

Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 27 вересня 2018 року по справі № 2240/2329/18 у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції України в Хмельницькій області відмовлено.

Постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 14 лютого 2019 року по справі №2240/2329/18 апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено. Рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 27 вересня 2018 року скасовано, та ухвалено нове судове рішення, яким позов ОСОБА_1 задоволено.

Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 25 червня 2020 року по справі № 2240/2329/18 (адміністративне провадження № К/9901/7290/19) касаційну скаргу Головного управління Національної поліції в Хмельницькій області задоволено. Постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 14 лютого 2019 року у справі № 2240/2329/18 скасовано. Рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 27 вересня 2018 року у справі № 2240/2329/18 залишено в силі.

До ГУНП в Хмельницькій області 26.01.2021 надійшов рапорт ОСОБА_1 від 21.01.2021, зареєстрований за вх. №1030рп, про звільнення його зі служби в поліції на підставі п.2 ч.1 ст.77 Закону України "Про Національну поліцію" через хворобу - за рішенням медичної комісії про непридатність до служби в поліції, оскільки згідно свідоцтва про хворобу №1 від 21.01.2021, яке він долучив до цього рапорту, він не придатний до служби в поліції.

В поданому рапорті позивач послався на п.15 розділу 8 наказу МВС України №285 від 03.04.2017, вказуючи, що свідоцтва про хворобу з постановою ВЛК щодо поліцейських, які визнані непридатними до подальшої служби, реалізуються невідкладно. А також цим рапортом проінформував начальника ГУНП в Хмельницькій області про те, що продовжує хворіти та перебуває на лікуванні.

ГУНП в Хмельницькій області, розглянувши вищевказаний рапорт позивача, надало йому лист-відповідь № 380/121/12/01-2021 від 22.01.2021 "Про спрямування інформації" яким інформувало останнього, про неможливість його звільнення зі служби через хворобу.

Непогодившись з такими діями позивач звернувся до суду з позовом в якому просив визнати бездіяльність Головного управління Національної поліції в Хмельницькій області, яка полягає у не виданні наказу про звільнення заступника начальника відділу - начальника слідчого відділення Старокостянтинівського ВП ГУНП в Хмельницькій області підполковника поліції ОСОБА_1 на підставі п.2 ч.1 ст. 77 Закону України "Про Національну поліцію" через хворобу - за рішенням медичної комісії про непридатність до служби в поліції, яким є Свідоцтво про хворобу №1 від 21 січня 2021 року, видане Медичною військово-лікарською комісією ДУ ТМО МВС України по Хмельницькій області та зобов`язати Головне управління Національної поліції в Хмельницькій області видати наказ про звільнення заступника начальника відділу - начальника слідчого відділення Старокостянтинівського ВП ГУНП в Хмельницькій області підполковника поліції ОСОБА_1 на підставі п.2 ч.1 ст.77 Закону України "Про Національну поліцію" через хворобу - за рішенням медичної комісії про непридатність до служби в поліції, яким є Свідоцтво про хворобу №1 від 21 січня 2021 року, видане Медичною військово-лікарською комісією ДУ "ТМО МВС України по Хмельницькій області".

Хмельницький окружний адміністративний суд рішенням від 08 квітня 2021 року по справі №560/1322/21 у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовив.

Сьомий апеляційний адміністративний суд постановою від 18 серпня 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнив частково, рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 08 квітня 2021 року - скасував. Визнав протиправною бездіяльність Головного управління Національної поліції в Хмельницькій області щодо не розгляду рішення медичної комісії про непридатність до служби в поліції ОСОБА_1 згідно свідоцтва про хворобу № 1 від 21.01.2021 року, видане 27.11.2020 року медичною військово-лікарською комісією ДУ "ТМО МВС України по Хмельницькій області". Зобов`язав Головне управління Національної поліції в Хмельницькій області розглянути рішення медичної комісії про непридатність до служби в поліції ОСОБА_1 згідно свідоцтва про хворобу № 1 від 21.01.2021 року, видане 27.11.2020 року медичною військово-лікарською комісією ДУ "ТМО МВС України по Хмельницькій області" та прийняти відповідне рішення.

Відповідач стверджує, що вказаним вище судовим рішенням вказано, що ГУНП в Хмельницькій області не було та немає перешкод для звільнення ОСОБА_1 на виконання рішення суду у порядку визначеному законом.

На виконання наказу ГУНП в Хмельницькій області від 14.06.2018 року №1062, постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 25.06.2020 прийнятої у справі №2240/2329/18, Головним управлінням видало наказ №274 о/с від 08.09.2021 за підписом начальника, яким відповідно до пункту 6 частини 1 ст. 77 Закону України "Про Національну поліцію" (у зв`язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України) ОСОБА_1 звільнено зі служби, з 08.09.2021 року.

Позивач не погоджуючись з винесеним наказом вважає, що Головним управлінням Національної поліції в Хмельницькій області під час видання оскаржуваного наказу було допущено порушення частини третьої статті 40 КЗпП України, а тому вважає його протиправним та таким, що підлягає скасуванню.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам суд враховує наступне.

Правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України визначає Закон України "Про Національну поліцію" від 02.07.2015 №580-VIII (далі - Закон №580-VIII).

Відповідно до частини 1 статті 1 Закону №580-VIII, Національна поліція України (поліція) - це центральний орган виконавчої влади, який служить суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку.

Стаття 3 Закону №580-VIII передбачає, що у своїй діяльності поліція керується Конституцією України, міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, цим та іншими законами України, актами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, а також виданими відповідно до них актами Міністерства внутрішніх справ України, іншими нормативно-правовими актами.

Закон №580-VIII є спеціальним законодавчим актом, який регулює правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України.

Відповідно до частини 1 статті 59 Закону №580-VIII, служба в поліції є державною службою особливого характеру, яка є професійною діяльністю поліцейських з виконання покладених на поліцію повноважень.

Частина 3 цієї статті передбачає, що рішення з питань проходження служби оформлюються письмовими наказами по особовому складу на підставі відповідних документів, перелік та форма яких установлюються Міністерством внутрішніх справ України.

На підставі частин 4, 5 статті 59 Закону №580-VIII, видавати накази по особовому складу можуть керівники органів, підрозділів, закладів та установ поліції відповідно до повноважень, визначених законом та іншими нормативно-правовими актами, та номенклатурою посад, затвердженою Міністерством внутрішніх справ України.

Порядок підготовки та видання наказів щодо проходження служби в поліції встановлює Міністерство внутрішніх справ України.

Принципи, правові та організаційні засади забезпечення публічної, професійної, політично неупередженої, ефективної, орієнтованої на громадян державної служби, яка функціонує в інтересах держави і суспільства, а також порядок реалізації громадянами України права рівного доступу до державної служби, що базується на їхніх особистих якостях та досягненнях визначає Закон України "Про державну службу" від 10.12.2015 № 889-VIII (далі - Закон №889-VIII).

Приписами частин першої-третьої статті 5 Закону №889-VIII закріплено, що правове регулювання державної служби здійснюється Конституцією України, цим та іншими законами України, міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, постановами Верховної Ради України, указами Президента України, актами Кабінету Міністрів України та центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері державної служби. Відносини, що виникають у зв`язку із вступом, проходженням та припиненням державної служби, регулюються цим Законом, якщо інше не передбачено законом. Дія норм законодавства про працю поширюється на державних службовців у частині відносин, не врегульованих цим Законом.

Пункт 2 частини другої статті 34 Закону №889-VIII передбачає, що строкове призначення на посаду здійснюється у разі заміщення посади державної служби на період відсутності державного службовця, за яким відповідно до цього Закону зберігається посада державної служби.

Згідно із пунктом 2 частини першої статті 83 Закону №889-VIII державна служба припиняється у разі закінчення строку призначення на посаду державної служби (стаття 85 цього Закону).

Відповідно до статті 85 Закону №889-VIII у разі призначення на посаду державної служби на певний строк державний службовець звільняється з посади в останній день цього строку. Державний службовець, призначений на посаду державної служби на період заміщення тимчасово відсутнього державного службовця, за яким зберігалася посада державної служби, звільняється з посади в останній робочий день перед днем виходу на службу тимчасово відсутнього державного службовця. У такому разі тимчасово відсутній державний службовець зобов`язаний письмово повідомити керівника державної служби не пізніш як за 14 календарних днів про свій вихід на службу.

Трудовий договір, як зазначено у частині першій статті 21 КЗпП України, є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Відповідно до статті 23 КЗпП України трудовий договір може бути: 1) безстроковим, що укладається на невизначений строк; 2) на визначений строк, встановлений за погодженням сторін; 3) таким, що укладається на час виконання певної роботи. Строковий трудовий договір укладається у випадках, коли трудові відносини не можуть бути встановлені на невизначений строк з урахуванням характеру наступної роботи, або умов її виконання, або інтересів працівника та в інших випадках, передбачених законодавчими актами.

За приписами пункту 2 частини першої статті 36 КЗпП України підставами припинення трудового договору є закінчення строку (пункти 2 і 3 статті 23), крім випадків, коли трудові відносини фактично тривають і жодна з сторін не поставила вимогу про їх припинення.

Відповідно до частини третьої статті 40 КЗпП України не допускається звільнення працівника з ініціативи власника або уповноваженого ним органу в період його тимчасової непрацездатності (крім звільнення за пунктом 5 цієї статті), а також у період перебування працівника у відпустці. Це правило не поширюється на випадок повної ліквідації підприємства, установи, організації.

Положення частини третьої статті 40 КЗпП України визнано такими, що відповідають Конституції України (є конституційними), згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 04 вересня 2019 року №6-р(II)/2019, у якому зазначено, що положеннями частини третьої статті 40 КЗпП України закріплені гарантії захисту працівника від незаконного звільнення, що є спеціальними вимогами законодавства, які мають бути реалізовані роботодавцем для дотримання трудового законодавства. Однією з таких гарантій є, зокрема, сформульована у законодавстві заборона роботодавцю звільняти працівника, який працює за трудовим договором і на момент звільнення є тимчасово непрацездатним або перебуває у відпустці. Отже, нерозповсюдження такої вимоги на трудові правовідносини за контрактом є порушенням гарантій захисту працівників від незаконного звільнення та ставить їх у нерівні умови порівняно з працівниками інших категорій.

Предметом спору в цій справі є наказ начальника Головного управління в Хмельницькій області №274о/с від 08 вересня 2021 року "Про особовий склад", згідно якого звільнено відповідно до Закону України "Про Національну поліцію" зі служби в поліції за пунктом 6 частини 1 статті 77 (у зв`язку з реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України) підполковника поліції ОСОБА_1 (0065693), заступника начальника відділу - начальника слідчого відділення Старокостянтинівського ВП ГУНП, з 08 вересня 2021 року.

Зокрема, позивач не погоджується з винесеним наказом, оскільки вважає що звільнення його під час перебування на лікарняному є таким, що суперечить нормам КЗпП.

Як зазначив Верховний Суд у постановах від 17 березня 2020 року в справі №813/1697/17 та від 19 серпня 2021 року в справі №300/1126/19, за загальним правилом закінчення строку трудового договору є самостійною підставою для його припинення за пунктом 2 частини першої статті 36 КЗпП України, крім випадків, коли трудові відносини фактично тривають і жодна зі сторін не вимагає їх розірвання.

Водночас за приписами статей 83, 85 Закону №889-VIII державна служба припиняється у разі закінчення строку призначення на посаду державної служби.

Суд наголошує, що постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 25 червня 2020 року по справі № 2240/2329/18 (адміністративне провадження № К/9901/7290/19) касаційну скаргу Головного управління Національної поліції в Хмельницькій області задоволено. Постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 14 лютого 2019 року у справі № 2240/2329/18 скасовано. Рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 27 вересня 2018 року у справі № 2240/2329/18 залишено в силі.

Отже, Верховний Суд визнав законними та обґрунтованими висновки Хмельницького окружного адміністративного суду, щодо законності наказів ГУНП в Хмельницькій області № 1062 та № 164 о/с, якими відповідно на позивача накладено дисциплінарне стягнення та звільнено зі служби в поліції на підставі пункту 6 частини першої статті 77 Закону України "Про Національну поліцію" (у зв`язку з реалізацією дисциплінарного стягнення).

Згідно статті 14 КАС України передбачено що судове рішення, яким закінчується розгляд справи в адміністративному суді, ухвалюється іменем України. Судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом. Обов`язковість судового рішення не позбавляє осіб, які не брали участі у справі, можливості звернутися до суду, якщо ухваленим судовим рішенням вирішено питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки.

Враховуючи вказану вище постанову Верховного Суду від 25 червня 2020 року по справі № 2240/2329/18 відповідач зобов`язаний був виконати вказану постанову та звільнити позивача зі служби.

Що стосується дій відповідача щодо звільнення позивача під час перебування на лікарняному, суд зазначає наступне.

Суд звертає увагу, що колегія Сьомого апеляційного адміністративного суду під час розгляду вказаної справи № 560/1322/21 прийшла також до висновку, що не дивлячись на постійне перебування позивача на лікуванні, відповідач мав реальну можливість реалізувати зазначені накази № 1062 та № 164 о/с до отримання Свідоцтва про хворобу №1 від 21.01.2021.

До аналогічного висновку прийшов також Хмельницький окружний адміністративний суд під час розгляду заяви ГУНП в Хмельницькій області про поворот виконання судового рішення прийнятого Сьомим апеляційним адміністративним судом 14.02.2019 року в справі № 2240/2329/18. В ухвалі Хмельницького окружного адміністративного суду від 03.06.2021, якою відмовлено ГУНП в Хмельницькій області в задоволені вказаної заяви, суд зазначив, що з часу прийняття рішення Верховним судом - 25.06.2020, на думку суду першої інстанції, не було та немає перешкод для звільнення ОСОБА_1 на виконання рішення суду у порядку визначеному законом.

Вказана ухвала Хмельницького окружного адміністративного суду сторонами в апеляційному порядку не оскаржувалась та як наслідок набрала законної сили 20.06.2021.

Відповідно до ч. 4. ст. 78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Суд звертає увагу, що вказаними вище рішеннями судів, які набрали законної сили, встановлено, що для ГУНП в Хмельницькій області не було та немає перешкод для звільнення ОСОБА_1 на виконання рішення суду у порядку визначеному законом.

Суд зазначає, що оскаржуваним наказом позивача звільнено у період, коли він був тимчасово непрацездатним (листок непрацездатності міститься в матеріалах справи).

Як було зазначено вище, частиною третьою статті 40 КЗпП України не допускається звільнення працівника з ініціативи власника або уповноваженого ним органу в період його тимчасової непрацездатності (крім звільнення за пунктом 5 цієї статті), а також у період перебування працівника у відпустці.

Рішенням Конституційного Суду України від 04 вересня 2019 року №6-р(II)/2019 визнано такими, що відповідають Конституції України (є конституційними), положення частини третьої статті 40 КЗпП України.

Конституційний Суд України зазначив, що не може бути дискримінації у реалізації працівниками трудових прав. Порушення їх рівності у трудових правах та гарантіях є недопустимим, а будь-яке обмеження повинне мати об`єктивне та розумне обґрунтування і здійснюватися з урахуванням та дотриманням приписів Конституції України та міжнародних правових актів. Положеннями частини третьої статті 40 КЗпП України закріплені гарантії захисту працівника від незаконного звільнення, що є спеціальними вимогами законодавства, які мають бути реалізовані роботодавцем для дотримання трудового законодавства. Однією з таких гарантій є, зокрема, сформульована у законодавстві заборона роботодавцю звільняти працівника, який працює за трудовим договором і на момент звільнення є тимчасово непрацездатним або перебуває у відпустці. Отже, нерозповсюдження такої вимоги на трудові правовідносини за контрактом є порушенням гарантій захисту працівників від незаконного звільнення та ставить їх у нерівні умови порівняно з працівниками інших категорій.

Конституційний Суд України дійшов висновку, що положення частини третьої статті 40 КЗпП України є такими, що поширюються на усі трудові правовідносини та не суперечать Конституції України.

Приписами частини першої статті 235 КЗпП України передбачено, що у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв`язку з повідомленням про порушення вимог Закону України "Про запобігання корупції" іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

У постанові від 15 вересня 2020 року в справі №205/4196/18 Велика Палата Верховного Суду зробила правовий висновок про те, що в разі порушення гарантії, встановленої частиною третьою статті 40 КЗпП України, негативні наслідки необхідно усувати шляхом зміни дати звільнення позивача, визначивши датою припинення трудових відносин перший день після закінчення періоду тимчасової непрацездатності (відпустки).

Відповідну позицію неодноразово висловлював і Верховний Суд, зокрема, у постановах від 13 листопада 2019 року в справі №545/1151/16-ц, від 11 грудня 2019 року в справі №522/3410/15-ц, від 29 січня 2020 року в справі №320/7991/16, від 11 червня 2020 року в справі №481/1043/17, від 08 липня 2020 року в справі №752/11686/18, від 22 грудня 2020 року в справі №127/33517/18, від 03 лютого 2021 року в справі №752/1880/19, від 28 липня 2021 року в справі №305/335/20, від 19 серпня 2021 року в справі №300/1126/19 та від 08 вересня 2021 року в справі №265/5327/20.

Враховуючи, що оскаржуваний наказ Головного управління Національної поліції в Хмельницькій області №274 о/с від 08 вересня 2021 року "Про особовий склад" у частині підстави звільнення позивача є правомірним.

Суд звертає увагу, що Наказом Головного управління Національної поліції в Хмельницькій області №18 о/с від 21.02.2022 "Про особовий склад" внесено зміни в Наказ Головного управління Національної поліції в Хмельницькій області від 08.09.2021 №274 о/с, зокрема щодо дати звільнення зі служби підполковника поліції ОСОБА_1 (0065693), заступника начальника відділу - начальника слідчого відділення Старокостянтинівського відділу поліції ГУНП, з 17 вересня 2021 року.

Враховуючи наведене вище, суд вважає, що наказ начальника Головного управління в Хмельницькій області №274о/с від 08 вересня 2021 року "Про особовий склад", згідно якого звільнено відповідно до Закону України "Про Національну поліцію" зі служби в поліції за пунктом 6 частини 1 статті 77 (у зв`язку з реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України) підполковника поліції ОСОБА_1 (0065693), заступника начальника відділу - начальника слідчого відділення Старокостянтинівського ВП ГУНП, з 08 вересня 2021 року, з врахуванням внесених до нього змін, є правомірним та таким, що прийнятий відповідно до норм чинного законодавства України.

Стаття 19 Конституції України встановлює, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Суд враховує ч.2. ст.2 КАС України, відповідно до приписів якої у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно ч. 2 ст. 73 КАС України, предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.78 вказаного Кодексу.

Згідно п.41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Враховуючи вищевикладене, аналізуючи норми чинного законодавства України та докази по справі, суд дійшов висновку, що у спірних правовідносинах відповідач довів, що діяв з дотриманням вимог ч.2 ст.2 КАС України, оскільки оскаржуваний наказ , із внесеними до нього змін, прийнятий без порушення норм чинного законодавства України, а тому позовні вимоги ОСОБА_1 не підлягають до задоволення.

Враховуючи відмову у задоволенні позовних вимог, підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись статтями 6, 72-77, 139, 244, 246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Хмельницькій області про визнання протиправним, скасування наказу №274 о/с від 08 вересня 2021 року "Про особовий склад", про поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу - залишити без задоволення.

Підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складене 24 лютого 2022 року

Позивач:ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_1 ) Відповідач:Головне управління Національної поліції України в Хмельницькій області (вул. Зарічанська, 7,Хмельницький,Хмельницька область,29000 , ідентифікаційний код - 40108824)

Головуючий суддя О.П. Шевчук