№ 10091708, 14.06.2010, Чернігівський окружний адміністративний суд

Справа № 2а-2152/10/2570

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 червня 2010 р.м. Чернігів

Чернігівський окружний адміністративний суд у складі :

Головуючої судді Баргаміної Н.М.

при секретарі Багатюк І. М.

за участю

прокурора Козакової І. М.

представника позивача Аніщенка О. Г.

представника відповідача Уткіної О. О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом приватного підприємства «Виробничо-комерційна фірма «Техно-Т» до Ніжинської обєднаної державної податкової інспекції про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В :

29.04.2010 року позивач звернувся до суду з адміністративним позовом до Ніжинської обєднаної державної податкової інспекції, в якому просить визнати протиправним податкове повідомлення-рішення № 0000272301/0 від 16.04.2010 року Ніжинської обєднаної державної податкової інспекції про зменшення приватному підприємству «Виробничо-комерційна фірма «Техно-Т»» суми бюджетного відшкодування з ПДВ у розмірі 101384 грн. і скасувати його. Свої вимоги обґрунтовує тим, що застосування відповідачем в якості підстави для зменшення задекларованої позивачем суми бюджетного відшкодування з ПДВ у загальному розмірі 101384 грн., у звязку з непідтвердженням сум ПДВ по основним постачальникам виходить за межі вимог п. п. 7.4.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 року . Чинні законодавчі акти не ставлять право позивача на податковий кредит в залежність від дотримання вимог податкового та іншого законодавства іншими субєктами господарювання. Вважає, що відсутність результатів зустрічних перевірок основних постачальників позивача не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування ПДВ за умови підтвердження фактичної сплати суми ПДВ самим платником податків.

В судовому засіданні представник позивача позов та його мотиви підтримав, посилаючись на обставини, які викладені в позовній заяві, просив позов задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнав та пояснив суду, що в ході проведення зустрічних перевірок було встановлено, що всі контрагенти позивача за ланцюгами постачання мають ознаки фіктивності, за результатами проведених перевірок неможливо підтвердити достовірність наданих ними податкових накладних, а тому податкова інспекція прийшла до висновку, що позивачем завищено заявлену суму бюджетного відшкодування на рахунок платника у банку на суму ПДВ 101384 грн., у звязку з чим винесене податкове повідомлення-рішення № 0000272301/0 від 16.04.2010 року є законним та обгрунтованим.

Прокурор в судовому засіданні підтримав пояснення представника відповідача та просив відмовити в позові в повному обсязі.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення сторін, всебічно і повно зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, обєктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позов підлягає задоволенню на слідуючих підставах.

Судом встановлено, що приватне підприємство виробничо-комерційна фірма «Техно-Т» є платником податку на додану вартість, про що свідчить копія свідоцтва платника ПДВ №33647020 НВ№567616, яка міститься в матеріалах справи.

Судом встановлено, що Ніжинською об'єднаною державною податковою інспекцією 09.04.2010 року було проведено позапланову невиїзну документальну перевірку ПП ВКФ «Техно-Т» з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість, задекларовану на розрахунковий рахунок платника за лютий 2009 року, яка виникла за рахунок від'ємного значення з ПДВ, що декларувалось у січні 2009 року, за червень 2009 року, яка виникла за рахунок відємного значення з ПДВ, що декларувалось у травні 2009 року, за липень 2009 року, яка виникла за рахунок відємного значення з ПДВ, що декларувалось у червні 2009 року, за вересень 2009 року, яка виникла за рахунок від'ємного значення з ПДВ, що декларувалось у серпні 2009 року, про що складено акт № 480/23-30941828 від 09.04.2010 року.

В ході перевірки було встановлено наступне.

Згідно з поданою ПП ВКФ «Техно-Т» до Ніжинської ОДПІ податковою декларацією з ПДВ за лютий 2009 року (від 18.03.2009 р. вх. № 5928) та розрахунком суми бюджетного відшкодування сума, що підлягає бюджетному відшкодуванню на розрахунковий рахунок, складає 47393 грн.

Від ДПІ у Солом'янському р-ні м. Києва отримано довідку № 1179/23-1011/31861707 від 29.05.2009 року, де зазначено, що ТОВ «Стілфорт» (основний постачальник позивача), код 31861707 є посередником. Сума бюджетного відшкодування, яка може бути відшкодована по вказаному контрагенту, становить 28501 грн.

Було направлено запити щодо проведення зустрічних перевірок суб'єктів господарювання до інших ДПІ у 2 ланцюгу ТОВ «Стілфорт», код 31861707, а саме: ТОВ «Ребат», код 34702967, ДПІ у Києво-Святошинському р-ні надано відповідь (лист № 4320/7/23-319 від 22.10.2009 року), де повідомляється, що ТОВ «Ребат» має ознаки фіктивності; ТОВ «Компанія «Сервіс-Плюс», код 35082485, від ДПІ у Дніпровському р-ні м. Києва отримано відповідь (лист № 6348/7/23-510 від 08.07.2009 року), де повідомляється, що ТОВ «Компанія «Сервіс-Плюс» має ознаки фіктивності; ТОВ «Дан-Газ», код 34503663, ДПІ у м. Черкаси листом № 10297/23-118 від 13.11.2009 року повідомлено, що ТОВ «Дан-Газ» має ознаки фіктивності.

Згідно з поданою ПП ВКФ «Техно-Т» до Ніжинської ОДПІ податковою декларацією з ПДВ за червень 2009 року (від 17.07.2009 року вх. № 21947) та розрахунком суми бюджетного відшкодування сума, що підлягає бюджетному відшкодуванню на розрахунковий рахунок, складає 35728 грн.

Від ДПІ у Солом'янському р-ні м. Києва отримано довідку № 2651/23-1011/31861707 від 25.11.2009 року, де зазначено, що ТОВ «Стілфорт», код 31861707 є посередником.

Сума бюджетного відшкодування, яка може бути відшкодована по вказаному контрагенту становить 24738 грн.

Було направлено запити щодо проведення зустрічних перевірок суб'єктів господарювання до інших ДПІ у 2 ланцюгу ТОВ «Стілфорт», код 31861707, а саме: ТОВ «Приват Інтертрейдинг», код 33636485, актом ДПІ у Печерському р-ні м. Києва № 62/23-11/33636485 від 13.01.2010 року, визначено, що ТОВ «Приват Інтертрейдинг» має ознаки фіктивності, а саме не встановлено місцезнаходження.

Щодо ТОВ «Ребат», код 34702967, листом ДПІ у Києво-Святошинському р-ні № 630/7/23-319 від 22.02.2010 року повідомлено, що ТОВ «Ребат» має ознаки фіктивності.

Щодо ПП «Буддизайн», код 32868510, від ДПІ у Київському р-ні у м. Харкові отримано інформаційну довідку № 9858/7/07-015 від 29.12.2009 р., де зазначено що ПП «Буддизайн» має ознаки фіктивності.

Згідно з поданою ПП ВКФ «Техно-Т» до Ніжинської ОДПІ податковою декларацією з ПДВ за липень 2009 року (від 19.08.2009 року вх. № 25731) та розрахунком суми бюджетного відшкодування сума, що підлягає бюджетному відшкодуванню на розрахунковий рахунок, складає 61352 грн.

Від ДПІ у Орджонікідзевському р-ні м. Маріуполя отримано довідку № 1217/23-111/33654415 від 17.09.09 р., де зазначено, що ООО «Чосо», код 33654415 є посередником.

Сума бюджетного відшкодування, яка може бути відшкодована по вказаному контрагенту становить 47579 грн.

Перевіркою достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування ПДВ за вересень 2009 року встановлено, що ТОВ «Грамет» має ознаки фіктивності, сума бюджетного відшкодування, яка може бути відшкодована по вказаному контрагенту, становить 566 грн.

На підставі викладеного, перевіряючі прийшли до висновку, що позивачем порушено пункт 1.8 статті 1 Закону України № 168/97-ВР від 03.04.1997 року «Про податок на додану вартість», в результаті чого завищено заявлену суму бюджетного відшкодування на рахунок платника у банку на суму ПДВ 101384 грн., у тому числі: по декларації за лютий 2009 року на суму ПДВ 28501 грн., по декларації за червень 2009 року на суму ПДВ 24738 грн., по декларації за липень 2009 року на суму ПДВ 47579 грн., по декларації за вересень 2009 року на суму ПДВ 566 грн.

Відповідно до п. 1.8. ст. 1 Закону України від 03.04.1997 року «Про податок на додану вартість» бюджетне відшкодування це сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

Пунктом 7.7. ст. 7 вказаного Закону встановлений порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню).

Згідно із пп. 7.7.1. п. 7.7. ст. 7 цього Закону, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Відповідно до пп. 7.7.2. п. 7.7. ст. 7 зазначеного Закону, якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг).

Даним законом також встановлено, що платник податку, який має право на одержання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення повної суми бюджетного відшкодування, подає відповідному податковому органу податкову декларацію та заяву про повернення такої повної суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації. При цьому платник податку в п'ятиденний термін після подання декларації податковому органу подає органу Державного казначейства України копію декларації, з відміткою податкового органу про її прийняття, для ведення реєстру податкових декларацій у розрізі платників.

Протягом 30 днів, наступних за днем отримання податкової декларації, податковий орган проводить документальну невиїзну перевірку (камеральну) заявлених у ній даних. Згідно із пп. 7.7.7. п. 7.7. ст. 7 цього Закону, якщо за наслідками документальної невиїзної (камеральної) або позапланової виїзної перевірки (документальної) податковий орган виявляє невідповідність суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, то такий податковий орган у разі з'ясування внаслідок проведення таких перевірок факту, за яким платник податку не має права на отримання бюджетного відшкодування, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються підстави відмови у наданні бюджетного відшкодування.

Згідно з пп. 7.4.1. п. 7.4. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 року податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податків у звітному періоді у звязку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відносилася до складу валових витрат виробництва (обороту) та основних фондів або нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Аналіз вищенаведених норм чинного законодавства свідчить про те, що для виникнення у особи права на бюджетне відшкодування податку на додану вартість повинні бути дотримані наступні умови: а) наявність відємного значення різниці між податковими зобовязаннями та податковим кредитом у попередньому податковому періоді; б) фактична сплата податку на додану вартість отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг).

Отже суд вважає, що для вирішення питання щодо правомірності виникнення у позивача права на бюджетне відшкодування необхідно встановити факт сплати податку безпосередньому постачальнику товарів позивачу, факт сплати або несплати сум ПДВ до бюджету цим постачальником, а також іншими постачальниками по ланцюгу не є умовою виникнення права на бюджетне відшкодування у позивача.

Дослідивши податкові декларації з податку на додану вартість (а/с 15-22) судом встановлено, що позивачем дотримано умову щодо наявності відємного значення різниці між податковим зобов»язанням та податковим кредитом у попередньому податковому періоді.

Судом також досліджено податкові накладні, а саме від 24.11.2008 року №01125, від 25.11.2008 року №01127, від 22.01.2009 року №01174, від 22.01.2009 року №01173, від 26.01.2009 року №60, від 15.05.2009 року №01280, від 18.05.2009 року №01281, від 27.05.2009 року №01289, від 05.08.2009 року №765, та платіжні доручення , а саме від 06.11.2008 року №38, від 12.12.2008 року №115, від 22.01.2009 року №38, від 26.01.2009 року №44, від 26.01.2009 року №48, від 26.01.2009 року №50, , від 20.05.2009 року №16, від 21.05.2009 року №18, від 22.05.2009 року №19, від 26.05.2009 року №24, від 05.08.2009 року №240, які містяться в матеріалах справи (а/с23-43).

Згідно ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 року, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Інформація, що міститься у прийнятих до обліку первинних документах, систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов'язаних рахунках бухгалтерського обліку .

У відповідності до п. 6.2. Порядку заповнення податкової накладної, затвердженої наказом Державної податкової адміністрації України 30.05.1997 р. № 165 , податкова накладна дає право покупцю, зареєстрованому як платник податку, на включення до податкового кредиту витрат по сплаті податку на додану вартість.

Відповідно до пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 року не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) - актом приймання робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг).

Згідно з підпунктом 7.5.1. пункту 7.5. статті 7 вказаного Закону, датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг);

Не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у звязку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту) (пп.7.4.5. п.7.4. ст.7 Закону).

Податковим органом не встановлено будь-яких порушень щодо формування податкового кредиту на підставі наданих позивачем податкових накладних. Факт сплати суми ПДВ позивачем підтверджується платіжними дорученнями , які містяться в матеріалах справи.

Таким чином, суд доходить висновку, що у разі, якщо контрагент не виконав свого зобовязання по сплаті податку до бюджету, це тягне відповідальність і негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування ПДВ у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Стаття 19 Конституції України зобов'язує орган влади діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України. Отже «на підставі» означає, що суб'єкт владних повноважень повинний бути утворений у порядку, визначеному Конституцією та законами України та зобов'язаний діяти на виконання закону, за умов та обставин, визначених ним. «У межах повноважень» означає, що суб'єкт владних повноважень повинен вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, встановлених законами. «У спосіб» означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний дотримуватися встановленої законом процедури вчинення дії, і повинен обирати лише встановлені законом способи правомірної поведінки при реалізації своїх владних повноважень.

Виходячи із змісту ч. 1 ст. 13 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» від 04.12.1990 року, посадові особи органів державної податкової служби зобов'язані дотримувати Конституції і законів України, інших нормативних актів, прав та охоронюваних законом інтересів громадян, підприємств, установ, організацій, забезпечувати виконання покладених на органи державної податкової служби функцій та повною мірою використовувати надані їм права.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до п. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач не довів правомірність своїх дій.

Враховуючи викладене, суд доходить висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог приватного підприємства «Виробничо-комерційна фірма «Техно-Т» в повному обсязі.

Керуючись ст.ст.17,18,104, 122, 160-163 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

Позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 0000272301/0 від 16.04.2010 року Ніжинської обєднаної державної податкової інспекції про зменшення приватному підприємству «Виробничо-комерційна фірма «Техно-Т» суми бюджетного відшкодування з ПДВ у розмірі 101384 грн.

Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня її складання в повному обсязі, особою, яка оскаржує постанову, за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання заяви про апеляційне оскарження обчислюється з дня отримання нею копії постанови. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Постанова суду в повному обсязі виготовлена 18 червня 2010 р.

Суддя Баргаміна Н.М.