Решение № 99856449, 15.09.2021, Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області

Справа № 185/582/20

Провадження № 2/185/191/21

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 вересня 2021 року м.Павлоград

Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі головуючого судді — Врони А.О., за участю секретаря судового засідання — Ольхової К.А., за участю позивача – ОСОБА_1 , представника позивача – ОСОБА_2 , представника відповідача – ОСОБА_3 , представник третьої особи – Залізко В.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду цивільну справу № 185/582/20 за позовом ОСОБА_1 , в інтересах якого діє законний представник ОСОБА_4 до Павлоградської міської ради, третя особа: Комунальне некомерційне підприємство “Павлоградська міська лікарня № 1” Павлоградської міської ради, про відшкодування майнової та моральної шкоди,-

ВСТАНОВИВ:

22.01.2021 року ОСОБА_4 , яка діє в інтересах ОСОБА_1 , звернулась до суду з позовною заявою до Павлоградської міської ради, третя особа: Комунальне некомерційне підприємство “Павлоградська міська лікарня № 1” Павлоградської міської ради, в якому просить (відповідно до уточненої позовної заяви від 30.12.2020) суд стягнути з Павлоградської міської ради майнову шкоду у розмірі 15000 грн; стягнути з Павлоградської міської ради моральну шкоду у розмірі 100000 грн.

Позовна заява мотивована тим, що ОСОБА_4 , здійснює догляд за своїм сином ОСОБА_1 , який є інвалідом першої А групи з народження. До 18 років, а саме до 18.07.2019 він перебував на диспансерному обліку. На даний момент у зв`язку із досягненням повноліття, він перебуває на обліку в психоневрологічному диспансерному відділені КЗ “ПМЛ №1” Павлоградської міської ради. У ОСОБА_1 діагноз ДЦП, симптоматична епілепсія, йому передбачено нагляд і лікування. На протязі 2018-2019 ОСОБА_1 не отримує в повному обсязі ліків, які він повинен отримувати безкоштовно. Кожного місяця передбачено огляд у лікаря. Проте рецептів на отримання безкоштовних ліків лікарі не видають, а вказують усно на те, що не має коштів на безкоштовні ліки і що опікун може їх купити за власні кошти. ОСОБА_4 не працює у зв`язку із тим, що здійснює догляд за своїм сином-інвалідом і отримує у зв`язку із цим державну допомогу у розмірі 1969 грн. Жодного іншого доходу сім`я позивача не отримує. Окрім ліків, моєму ОСОБА_1 також потрібні і інші речі для підтримання елементарних умов для проживання. Позивач неодноразово зверталася із зверненням до Павлоградської міської ради, до Департаменту охорони здоров`я Дніпропетровської обласної державної адміністрації та до Міністерства охорони здоров`я України. За 2019 рік сума потрачена на придбання ліків становить 15000 грн.

Представник відповідача надіслав до суду відзив на позовну заяву, в якій просив відмовити в задоволенні позову ОСОБА_4 , посилаючись на те, що за рахунок державного бюджету у повному обсязі не фінансуються жодні зобов`язання по сфері охорони здоров`я. Тому, за рахунок міського бюджету м.Павлограда в межах фінансових можливостей щорічно дофінансовуються видатки на охорону здоров`я в межах 35-50 % від загальної потреби. Фінансування з державного бюджету протягом останніх років на придбання лікарських препаратів та товарів медичного призначення для пільгових категорій населення до КНП “ЦПМСД м.Павлограда” Павлоградської міської ради не надходило. На сьогоднішній день ОСОБА_1 отримує безкоштовні рецепти в повному обсязі. ОСОБА_4 перебуває на обліку та отримує державну соціальну допомогу на дитину з інвалідністю 1 групи ОСОБА_1 а саме за 2018 по 2019 роки — 73013,30 грн. Позивачем не доведено жодними належними та допустимими доказами як протиправності дій відповідача, так і наявності причинного зв`язку між шкодою заподіяною позивачу і протиправним діянням відповідача а також вини останнього в її заподіянні. Щодо розміру майнової шкоди заявленої позивачем в сумі 15000 грн, вважають що є необґрунтованою.

Ухвалою суду від 03.02.2020 року позов було залишено без руху.

Ухвалою суду 07.02.2020 року відкрито загальне провадження у справі, розпочато підготовче провадження.

Ухвалою суду від 25.08.2020 року замінено первісного відповідача у справі.

Ухвалою від 25.01.2021 року прийнято уточнений позов, витребувано докази.

Ухвалою суду від 12.04.2021 року закрито підготовче провадження, призначено справу до розгляду по суті.

У судовому засіданні позивач зазначила, що позовні вимоги підтримує, з січня по квітень 2019 року ліки видавались, а з травня 2019 року по листопад 2019 року перестали видавати протисудомні препарати. У листопаді та грудні 2019 року видавали ліки у кількості, яка не вистачала для лікування сина. Позивач в судовому засіданні пояснила, що моральна шкода сина полягала у його душевних стражданнях внаслідок ненадання ліків, так як, була змушена давати меншу дозу ліків, купувати дешевші препарати.

Представник відповідача у судовому засіданні заперечувала проти задоволення позову, зазначила, що позивач не приходила за отриманням ліків, їй телефонувала, проте позивач не реагувала, необхідні ліки були видані як в 2019 році, так і на даний момент, завдання моральної шкоди не підтверджено позивачем належними та допустимими доказами.

Представник третьої особи у судовому засіданні позовні вимоги не визнав, зазначив, що на облік дитина встала у зв`язку з досягненням повноліття, видача безкоштовно ліків фіксувалось в журналі обліку, ліки були виписані для отримання безкоштовно, які були призначені в повному обсязі.

Вислухавши учасників справи, свідка, дослідивши матеріали справи, судом встановлені наступні фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що згідно довідки серії 12 ААБ № 628734 ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є інвалідом першої А групи з 18.07.2019 року з дитинства безстроково. Не може виконувати ніякі види праці. Потребує постійного стороннього нагляду та догляду (а.с.29 т.1).

Рішенням Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 17.12.2019 року визнано ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця м. Дніпропетровськ, громадянина України — недієздатним; встановлено над недієздатним ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , опіку та призначити опікуном останнього його матір ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (а.с.77 т.1).

Згідно довідки КНП “Центр первинної медико-санітарної допомоги м.Павлограда” від 10.03.2020 року № 182 у 2019 році надані пільгові рецепти на безкоштовне отримання лікарських препаратів на суму 16630 грн, а саме: січень — виписано рецептів на суму — 4120 грн; лютий — виписано рецептів на суму — 4120 грн; березень — виписано рецептів на суму 5240 грн; квітень — виписано рецептів на суму — 3150 грн (а.с.101-102 т.1).

Згідно журналу обліку отриманих і використаних лікарських засобів та медичних виробів, 14.01.2019 року ОСОБА_5 отримав безкоштовно ліки Lamictali 0,1 № 30 та Topamaxi 0,05 № 28 у капсулах, 01.02.2019 року ОСОБА_5 отримав безкоштовно ліки Lamictali 0,1 № 30 та Topamaxi 0,05 № 28 у капсулах, 01.03.2019 року ОСОБА_5 отримав безкоштовно ліки Levicetami 0,5 № 60 та Depakini 0,3 1 упаковка, 01.04.2019 року ОСОБА_5 отримав безкоштовно ліки Levicetami 0,5 № 60, Lamictali 0,1 № 30 та Finlepsini 0,2 № 50 2 упаковки (а.с.231-240 т.1).

Згідно журналу обліку пільгового виписування рецептів для лікування ОСОБА_5 в 2019 році були виписані рецепти 25.07.2019 року, 09.08.2019 року, 09.12.2019 року (т.2 а.с.2-4).

Згідно листа КНП “Центр первинної медико-санітарної допомоги м.Павлограда”, наданого суду 11.06.2021 року, ОСОБА_4 з січня 2019 року по квітень 2019 року було отримано лікарські препарати на суму 16630 грн, у травні і червні 2019 року пільгові рецепти не надавались через відсутність залишкових коштів (а.с.32,34-35 т.2).

Як на обґрунтування позовних вимог ОСОБА_4 посилається на те, що з травня 2019 року по листопад 2019 року вона не отримувала протисудомні препарати для лікування сина, в листопада та грудні 2019 року отримувала в меншому обсязі.

Свідок ОСОБА_6 у судовому засідання надала наступні пояснення: працює директором КНП “Центру первинної медико-санітарної допомоги м.Павлоград”, пояснила, що позивач з`являлась до центру для отримання рецептів на ліки для сина, але у період з травня 2019 року по липень 2019 року ліки позивач не отримувала з невідомих свідку причин.

Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та способом, передбаченими Конституцією та законами України.

Статтею 49 Конституції України визначено, що у державних і комунальних закладах охорони здоров`я медична допомога надається безоплатно.

Відповідно до ст.53 Закону України "Основи законодавства України про охорону здоров`я" з метою охорони здоров`я населення органи і заклади охорони здоров`я зобов`язані здійснювати спеціальні заходи профілактики та лікування соціально небезпечних захворювань (туберкульоз, психічні, венеричні захворювання, СНІД, лепра, хронічний алкоголізм, наркоманія), а також карантинних захворювань.

Відповідно до статті 54 Закону України «Основи законодавства України про охорону здоров`я» громадяни забезпечуються лікарськими засобами через заклади охорони здоров`я, які мають право на це відповідно до закону.

Постановою Кабінету Міністрів України від 17 серпня 1998 року №1303 "Про впорядкування безоплатного та пільгового відпуску лікарських засобів за рецептами лікарів у разі амбулаторного лікування окремих груп населення та за певними категоріями захворювань" передбачено безоплатне надання або пільговий відпуск ліків за рецептами у разі амбулаторного лікування та визначено категорії населення, які мають право на такі пільги, та категорії захворювань, на які розповсюджуються такі пільги. Безоплатно і на пільгових умовах відпускаються лікарські засоби, зазначені у переліку лікарських засобів вітчизняного та іноземного виробництва.

Зокрема, згідно з "Переліком категорій захворювань, у разі амбулаторного лікування яких лікарські засоби відпускаються безоплатно", до таких захворювань відносяться психічні захворювання (особам з інвалідністю I та II груп, а також хворим, які працюють в лікувально-виробничих майстернях психоневрологічних і психіатричних закладів).

Відпуск лікарських засобів безоплатно і на пільгових умовах у разі амбулаторного лікування осіб провадиться аптеками за рецептами, виписаними лікарями лікувально-профілактичних закладів за місцем проживання цих осіб. Витрати, пов`язані з відпуском лікарських засобів безоплатно і на пільгових умовах, провадяться за рахунок загальних асигнувань, що передбачаються відповідними бюджетами на охорону здоров`я.

Підпунктом 3 пункту "б" статті 32 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" передбачено, що до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать такі делеговані повноваження як забезпеченню відповідно до законодавства пільгових категорій населення лікарськими засобами та виробами медичного призначення.

Частиною першою статті 74 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» визначено, що органи та посадові особи місцевого самоврядування несуть відповідальність за свою діяльність перед територіальною громадою, державою, юридичними і фізичними особами.

Відповідно до вимог ст.56 Конституції України, ст.ст.1173, 1174 ЦК України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень незалежно від вини цих органів чи посадових осіб.

Статтею 1174 ЦК України передбачено, що шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цієї особи.

Належними та допустимими доказами у справі, в тому числі, журналом обліку отриманих і використаних лікарських засобів та медичних виробів, показами свідка, підтверджено факти ненадання лікарських засобів ОСОБА_4 для лікування її сина.

Таким чином, суд приходить до висновку про необхідність стягнення майнової шкоди, оскільки внаслідок бездіяльності відповідача у справі були порушені конституційні права ОСОБА_5 щодо його забезпечення лікарськими засобами Топамакс, Левіцитам, Фінлепсін, Ліріка, внаслідок чого ОСОБА_4 вимушена за власний рахунок забезпечувати ОСОБА_5 даними лікарськими засобами.

При цьому, позивачем заявлено вимоги про стягнення матеріальної шкоди внаслідок недоотримання ліків в 2019 році, проте надано суду в підтвердження купування ліків чеки за 2018 рік, а також чеки про купування ліків, які не відносяться до категорії безоплатного відпуску (а.с.247-251 т.1). Належними та допустимими доказами, а саме чеками про оплату ліків, підтверджено купування в 2019 році лікарських засобів Топамакс, Левіцитам, Фінлепсін, Ліріка на суму 6575,87 грн, які були призначені лікарем згідно даних медичної картки ОСОБА_5 (а.с.245, 245а, 246, 252, 253-269 т.1).

Відповідно до ч.1 ст.23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Згідно з ч.2 ст.23 ЦК України моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалість, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого-спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування.

Пунктами 3, 9 постанови Пленуму Верховного Суду України №4 від 31 березня 1995 року “Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди” роз`яснено, що під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Як вже зазначалось, позивач страждає на психічне захворювання, згідно висновку експерта за своїм психічним станом не може розуміти значення своїх дій та керувати ними (т.1 а.с.77).

ОСОБА_4 в судовому засіданні вказала, що моральна шкода завдана бездіяльністю відповідача саме її сину, ОСОБА_1 .

Суд вважає, що опікуном позивача не доведено заподіяння ОСОБА_1 неправомірними діями відповідача моральної шкоди, (оскільки внаслідок дій працівників відповідача позивач не зазнав душевних страждань і йому не було заподіяно моральну шкоду) за тих обставин, що ОСОБА_1 визнано судом недієздатною особою внаслідок того, що він не усвідомлює значення своїх дій і не може керувати ними.

Отже, в задоволенні позовних вимог щодо стягнення моральної шкоди необхідно відмовити.

Згідно ч. 6 ст. 141 ЦПК України, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Керуючись ст. 5, 12, 13, 81, 89, 258, 259, 263-265, 273 ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 , в інтересах якого діє законний представник ОСОБА_4 до Павлоградської міської ради, третя особа: Комунальне некомерційне підприємство "Павлоградська міська лікарня № 1" Павлоградської міської ради, про відшкодування майнової та моральної шкоди – задовольнити частково.

Стягнути з Павлоградської міської ради на користь ОСОБА_1 , в інтересах якого діє законний представник ОСОБА_4 , в рахунок відшкодування матеріальної шкоди 6575 (шість тисяч п`ятсот сімдесят п`ять) грн 87 коп.

В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Стягнути з Павлоградської міської ради на користь держави судовий збір в розмірі 840 (вісімсот сорок) грн 80 коп.

Позивач - ОСОБА_5 , РНОКПП: НОМЕР_1 , місце реєстрації проживання: АДРЕСА_1 .

ОСОБА_4 , РНОКПП: НОМЕР_2 , місце реєстрації проживання: АДРЕСА_1 .

Відповідач - Павлоградська міська рада, код ЄДРПОУ: 33892721, місцезнаходження: м.Павлоград, вул.Соборна, буд.95.

Третя особа - Комунальне некомерційне підприємство “Павлоградська міська лікарня № 1” Павлоградської міської ради, код ЄДРПОУ: 01987402, місцезнаходження: м.Павлоград, вул.Шевченка, буд.63.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду шляхом подачі в 30-денний строк, з дня його проголошення, апеляційної скарги.

У відповідності до п.п. 15.5) п.п.15 п. 1 Розділу ХШ Перехідних Положень ЦПК України, в редакції Закону України від 03.10.2017 року, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга подається учасниками справи через Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження відповідно та в порядку і строки, визначені ст. 354 ЦПК України.

Рішення знаходиться в Єдиному державному реєстрі судових рішень за веб-адресою: http://reyestr.court.gov.ua.

Рішення в повному обсязі складено 24 вересня 2021 року.

Суддя А. О. Врона