Постановление суда № 99765837, 21.09.2021, Горішньоплавнівський міський суд Полтавської області (до 25.04.2025 - Комсомольський міський суд Полтавської області)

КОМСОМОЛЬСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 534/157/19

Провадження № 1-кп/534/8/21

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 вересня 2021 року місто Горішні Плавні

Комсомольський міський суду Полтавської області в складі головуючого судді Куц Т.О. за участю: секретаря судового засідання Визіренко О.Г., прокурора Карнаухова О.О., обвинуваченого ОСОБА_1 , захисника Груби А.С.

розглянувши у підготовчому судовому засіданні в залі суду кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Дмитрівка м. Комсомольська Полтавської області, громадянина України, освіта повна середня, не одруженого, працюючого «Львівбуд», проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимого:

27.10.2011 Комсомольським міським судом Полтавської області за ч. 3 ст. 185, 76 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 2 роки. На підстав ст. 75 КК України від відбування покарання звільнений з іспитовим строком 1 рік;

21.11.2014 Комсомольським міським судом Полтавської області за зв ч. 2 ст. 15, ч. 1 ст. 185 КК України до покарання у виді штрафу у розмірі 850 грн;

11.06.2015 Комсомольським міським судом Полтавської області за ч. 1 ст. 309, ч 2. Ст. 309, ч. 1 ст. 311, ч. 3 сь. 185, ч. 1 ст. 70 КК України, до покарання у виді позбавлення волі строком на 3 роки. Звільнений 19.01.2018 на підставі ухвали Ленінського районного суду Полтавської області по відбуттю строку покарання.

за обвинуваченням у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.185, ч. 3 ст. 15 ч.3 ст. 185, ч. 3 ст. 185 КК України,

встановив:

В порядку статті 291 КПК України до Комсомольського міського суду Полтавської області надійшов обвинувальний акт у кримінальному провадженні №12018179980001325 за обвинуваченням ОСОБА_1 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.185, ч. 3 ст. 15 ч.3 ст. 185, ч. 3 ст. 185 КК України.

У підготовчому судовому засіданні прокурор Карнаухов О.О. звернувся із клопотанням про застосування до обвинуваченого запобіжного заходу у виді тримання, копія якого вручена обвинуваченому з дотриманням вимог, передбачених ч.2 ст.184 КПК України.

Аргументуючи внесене клопотання та зазначаючи про наявність ризиків, передбачених ст.177 КПК України, прокурор наполягав на застосуванні щодо ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Прокурором наголошено, що обвинувачений, може переховуватись від суду, оскільки перебував у розшуку та раніше неодноразово засуджувався за вчинення корисливих злочинів, тому існують обґрунтовані ризики щодо продовження вчинення ОСОБА_1 кримінальних правопорушень та перешкоджання кримінальному провадженню шляхом неприбуття до суду.

Обвинувачений ОСОБА_1 проти задоволення клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою заперечував та просив обрати більш м`який запобіжний захід.

Захисник Груба А.С. проти клопотання прокурора щодо обрання запобіжного заходу ОСОБА_1 заперечував, просив застосувати більш м`який запобіжний захід у виді домашнього арешту та особистого зобов`язання.

Будучи належно повідомленими про дату, час і місце розгляду справи потерпілі у підготовче засідання не з`явилися.

З`ясувавши правові позиції учасників судового провадження, суд зауважує про наступне.

У відповідності до ч.3 ст.315 КПК України, під час підготовчого судового засідання, суд за клопотанням учасників судового провадження має право обрати, змінити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, у тому числі запобіжний захід, обраний щодо обвинуваченого. При розгляді таких клопотань суд додержується правил, передбачених розділом ІІ цього Кодексу.

У відповідності до ч.4 ст.176, ст.177 КПК України, під час судового провадження запобіжні заходи застосовуються судом за клопотанням прокурора, з метою забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам:

1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду;

2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення;

3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні;

4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином;

5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені ч.1 ст.177 КПК України.

Тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який відповідно до ст.183 КПК України може бути застосований, зокрема, до раніше судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад три роки.

За змістом ст.194 КПК України, слідчий суддя, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази, обставини, які свідчать, наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один з ризиків, передбачених ст.177 цього Кодексу, на які вказує слідчий, прокурор.

Клопотання про застосування стосовно обвинуваченого найсуворішого виду запобіжного заходу вмотивовано прокурором можливістю ОСОБА_1 переховуватись від суду, вчинити інші кримінальні правопорушення.

Суд погоджується із наведеними прокурором обґрунтуваннями.

Вирішуючи питання про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою суд враховує вимоги п.п. 3, 4 ст. 5 Конвенції про захист прав людини та практику Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою. При цьому, ризик переховування обвинуваченого від правосуддя не може оцінюватися виключно на підставі суворості можливого судового рішення, а це слід робити з урахуванням низки відповідних фактів, які можуть підтверджувати існування такого ризику, або свідчити про такий незначний ступінь, який не може служити підставою для запобіжного ув`язнення.

Суд зазначає, що у рішенні Європейського суду з прав людини від 01.06.2006 року у справі «Мамедова проти Росії», (пункті 74) Суд вказував, що хоча суворість покарання є визначальним елементом при оцінці ризику переховування від правосуддя чи вчинення нових злочинів, потребу позбавлення когось волі не можна оцінювати з винятково абстрактного погляду, беручи до уваги тільки тяжкість злочину. Тримання під вартою також не можна застосовувати як передбачення вироку у формі позбавлення волі.

Обмеження розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою лише переліком законодавчих (стандартних) підстав для його застосування без встановлення їх наявності та обґрунтованості застосування до конкретної особи, є порушенням вимог п. 4 ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (Рішення Європейського суду з прав людини «Харченко проти України», «Белевитський проти Росії»).

Вирішуючи питання щодо обґрунтованості ризику можливого переховування, суддя вказує, що обвинувачений ОСОБА_1 в даний час без реєстрації проживає та працює у м. Львові, протягом тривалого часу перебував у розшуку та був затриманий у м. Львові і в результаті може переховуватись від суду.

Також, суд вважає слушними посилання сторони обвинувачення на наявність ризику вчинення іншого кримінального правопорушення, оскільки обвинувачений раніше притягувався до кримінальної відповідальності за скоєння злочинів проти власності.

Разом із тим, встановлені в судовому засіданні обставини та характеристики особи обвинуваченого, у своїй сукупності дають суду підстави дійти висновку, що обвинувачений в подальшому може переховуватись від суду та перешкоджати кримінальному провадженню шляхом неприбуття у судові засідання.

Оцінивши всі обставини в їх сукупності, враховуючи, відсутність у ОСОБА_1 позитивних характеристик та доброї репутації, у відповідності до вимог ст.178 КПК України, суд дійшов до висновку, що клопотання прокурора про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до обвинуваченого підлягає задоволенню. Лише такий запобіжний захід зможе дієво запобігти ризикам, доведеним прокурором під час розгляду клопотання, що виключає можливість застосування до ОСОБА_1 більш м`якого запобіжного заходу

Судом вивчалась можливість застосування до обвинуваченого більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризикам, зазначеним у клопотанні. Проте, з урахуванням особи обвинуваченого, відсутності у нього доброї репутації та відсутність позитивних характеристик, застосування таких не буде дієвим. З огляду на що, твердження сторони захисту про доцільність застосування до підозрюваного запобіжного заходу у виді особистого зобов`язання є неспроможними.

Вік обвинуваченого, його стан здоров`я, сімейне та матеріальне становище не дає підстав для незастосування до нього такого запобіжного заходу, як тримання під вартою.

Питання про застосування застави вирішено судом в порядку ч.3 ст.183 КПК України. У відповідності до ч.5 ст.182 КПК України, з урахування тяжкості інкримінованих злочинів та відомостей, що характеризують обвинуваченого, суд визначає заставу, достатню для забезпечення обвинуваченим ОСОБА_1 належної процесуальної поведінки у розмірі 47580 грн., із покладенням на обвинуваченого передбачених законом обов`язків.

На підставі викладеного та керуючись ст.176,177,182,183,314,315 КПК України, суд

у х в а л и в :

Клопотання прокурора Карнаухова О.О. про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою - задовольнити повністю.

Застосувати до ОСОБА_1 запобіжний захід у виді тримання під вартою строком на шістдесят днів.

Строк тримання під вартою рахувати з 11 години 30 хвилин 20 вересня 2021 року.

Строк дії ухвали закінчується 18 листопада 2021 року.

Визначити обвинуваченому ОСОБА_1 заставу у розмірі двадцяти прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 47580 грн., яка може бути внесена на депозитний рахунок ТУ ДСА України в Полтавській області (отримувач: ТУ ДСА України в Полтавській області; ЗКПО 26304855; р/р UA398201720355289002000015950 в ДКСУ м.Київ; МФО 820172; призначення платежу: ПІБ платника, призначення платежу, суд) підозрюваним, обвинуваченим або заставодавцем, який зобов`язується надати суду документ, що це підтверджує.

В разі внесення застави у розмірі, визначеному ухвалою суду, уповноваженій службовій особі місця ув`язнення необхідно негайно звільнити ОСОБА_1 з-під варти та повідомити про це прокурора Горішньоплавнівського відділу Кременчуцької місцевої прокуратури Карнаухова О.О. та суд.

В разі внесення застави та звільнення підозрюваного ОСОБА_1 з-під варти на нього покладаються строком до 18 листопада 2021 року наступні обов`язки:

- не відлучатися із населеного пункту, в якому він проживає, без дозволу прокурора або суду,

- повідомляти слідчого, прокурора, суд про зміну свого місця проживання;

- прибувати до слідчого, прокурора, суду за першим викликом.

Роз`яснити особі, якою буде внесено заставу, що в разі невиконання підозрюваним перелічених вище обов`язків, заставу буде звернуто в дохід держави.

Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Ухвала суду може бути оскаржена до Полтавського апеляційного суду. Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом семи днів з дня її оголошення через Комсомольський міський суд Полтавської області.

Суддя Т.О.Куц