Постановление суда № 99416936, 06.09.2021, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 У Х В А Л А

про залишення позову без розгляду

06 вересня 2021 року м. Київ№ 640/28105/20Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Гарника К.Ю., розглянувши заяву представника позивача про усунення недоліків в адміністративній справі за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю «Банківське телебачення»

до Головного управління ДПС у м. Києві,

Головного управління Державної казначейської служби України у м. Києві

про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити дії

ВСТАНОВИВ:

До Окружного адміністративного суду міста Києва надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Банківське телебачення» (далі по тексту - позивач), адреса: 04073, місто Київ, провулок Куренівський, будинок 19/5 до Головного управління ДПС у м. Києві (далі по тексту - відповідач 1), адреса: 0416, місто Київ, вулиця Шолуденка, будинок 33/19, Головного управління Державної казначейської служби України у м. Києві (далі по тексту - відповідач 2), адреса: 01601, місто Київ, вулиця Терещенківська, будинок 11а, в якій позивач просить:

- визнати протиправною бездіяльність Головного управління ДПС у м. Києві, що полягає у невиконанні своїх обов`язків, пов`язаних з відшкодуванням позивачу заявлених до відшкодування сум податку на додатку на додану вартість в загальному розмірі 591 347,60 грн, яка, в тому числі, проявляється у протиправній не підготовці та неподанні до органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, висновків із зазначенням сум податку на додану вартість у встановлені законодавством строки, та у неподанні узагальненої інформації про обсяги сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість, не внесенні інформації про узгоджену суму бюджетного відшкодування до Тимчасового реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування, поданих до 01 лютого 2016 року, за якими станом на 01 січня 2017 року суми податку на додану вартість не відшкодовані з бюджету та не вчиненні жодних дій щодо внесення інформації про узгоджену суму бюджетного відшкодування до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість;

- зобов`язати Головне управління ДПС у м. Києві внести до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування заявлених до відшкодування сум податку на додану вартість в загальному розмірі 591 347,60 грн;

- зобов`язати Головне управління Державної казначейської служби України у м. Києві відшкодувати позивачу заявлену до відшкодування суму податку на додану вартість в загальному розмірі 591 347,60 грн, а також пеню у розмірі 296 905,09 грн.

Підставами позову вказано порушення суб`єктами владних повноважень прав позивача внаслідок протиправної бездіяльності суб`єкта владних повноважень.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 19 листопада 2020 року позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Банківське телебачення» залишена без руху та останньому наданий строк для усунення виявлених судом недоліків.

28 грудня 2020 року на адресу суду надійшли письмові пояснення представника позивача щодо своєчасності звернення позивача до адміністративного суду з вказаною позовною заявою, зі змісту якої вбачається, що позивач вважає бездіяльність відповідача триваючим порушенням, а тому, на його переконання, він своєчасно звернувся до суду за захистом своїх прав.

З урахуванням пояснень позивача, суд дійшов висновку, що доцільним буде вирішити питання щодо своєчасності звернення позивача до суду з вказаною позовною заявою після отримання відзиву на позовну заяву (у разі його подання), а також після отримання додаткових документів від відповідача, у зв`язку з чим, ухвалою суду від 31 грудня 2020 року відкрито провадження та вирішено здійснити розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

08 лютого 2021 року на адресу суду надійшло клопотання представника відповідача 2, в якому останній просив залишити позовну заяву без розгляду з тих підстав, що позивачем було пропущено строк звернення до суду.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 04 червня 2021 року позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Банківське телебачення» залишено без руху після відкриття провадження та надано останньому десятиденний строк для надання заяви про поновлення строку для звернення до адміністративного суду з вказаною позовною заявою, в якій слід вказати інші підстави, ніж ті, на які позивач посилався при звернення до суду, а також для надання доказів поважності причин пропуску цього строку.

04 серпня 2021 року представником позивача на виконання вимог ухвали суду від 04 червня 2021 року подано заяву про усунення недоліків, в якій зазначено наступне.

Позивач звертається із вимогою про повернення бюджетного відшкодування в розмірі 591 347,60 грн за травень 2013 року, у травні 2013 року позивачем було подано декларацію з податку на додану вартість із додатком 2, згідно з яким задекларовано від`ємне значення та подано до бюджетного відшкодування суму 3448502,00 грн.

За результатами перевірки, проведеної податковим органом у січні 2014 року, була складено довідка від 24 січня 2014 року №61/26-54-15-01-13/02, якою підтверджено залишок в додатку до податкової декларації за травень 2013 року.

У зв`язку з тим, що позивач не отримав всю суму бюджетного відшкодування за узгодженими згідно довідки від 24 січня 2014 року сумами податку, в лютому 2015 року в додатку 2 до декларації в графу 5 включено суми податкового кредиту, що не були компенсовані державою станом на 01 лютого 2015 року, в розмірі 6873970 грн, у тому числі і 3448502,00 грн, що були зазначені в декларації за травень 2013 року.

В наступних податкових періодах контролюючий орган частково відшкодував заявлені суми бюджетного відшкодування, які були відображені в додатку 2 декларації за лютий 2015 року, залишилось не відшкодованою сума 591 347,60 грн.

Тобто, як вказує представник позивача, суми бюджетного відшкодування, які були першочергово відображені в декларації за травень 2013 року були перенесені до декларації за лютий 2015 року.

У зв`язку з тим, що позивач не отримав суму бюджетного відшкодування за додатком 2 декларації за лютий 2015 року, останній відобразив такі суми в додатку 2 декларації за листопад 2018 року. Тобто, не відшкодована (але узгоджена згідно довідки від 24 січня 2014 року) сума в розмірі 591 347,60 грн була включена до додатку 2 декларації за листопада 2018 року.

За результатами документальної перевірки позапланової перевірки позивача з питань достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за листопада 2018 року контролюючим органом було складено акт перевірки від 11 лютого 2019 року №156/26-15-14-04-01/37739261.

У висновках акта перевірки, як зазначає представник позивача у заяві, контролюючий орган вказує, що позивачем завищено суму бюджетного відшкодування податку на додану вартість за листопад 2018 року на 591 348,00 грн, яка фактично є узгодженою сумою з декларації за травень 2013 року .

Виходячи з вищевикладеного, як стверджує представник позивача, позивач дізнався про порушення свого права за результатами саме податкової перевірки, за якою отримав акт перевірки, тобто 11 лютого 2019 року, а тому, посилаючись на положення пунктів 102.4 та 102.5 Податкового кодексу України (1095 днів), останній стверджує, що він звернувся до адміністративного суду своєчасно.

Розглянувши вказану заяву представника позивача суд враховує наступне.

Так, як вже було зазначено судом в ухвалі суду від 04 червня 2021 року право платника ПДВ на повернення суми бюджетного відшкодування не може бути обмежено з підстав, які не встановлені законом, зокрема і з такої підстави, як відсутність правового регулювання Тимчасового реєстру заяв, запровадження якого передбачено пунктом 56 підрозділу 2 розділу ХХ «Перехідні положення» ПК.

Разом з тим, пунктом 102.5 статті 102 Податкового кодексу України передбачено, що заяви про повернення надміру сплачених грошових зобов`язань або про їх відшкодування у випадках, передбачених ПК, можуть бути подані не пізніше 1095 дня, що настає за днем здійснення такої переплати або отримання права на таке відшкодування.

Норму цього пункту слід застосовувати у системному зв`язку з нормою пункту 102.4 статті 102 Податкового кодексу України, якою встановлено, що податковий борг, що виник у зв`язку з відмовою платника податків у самостійному погашенні грошового зобов`язання, визначеного контролюючим органом, може бути стягнутий протягом 1095 календарних днів з дня його виникнення.

Таким чином, законом встановлено строк давності, за збігом якого вимоги щодо суми податкового зобов`язання, як не сплаченої, так і надміру сплаченої (такої, що підлягає відшкодуванню) у податковому правовідношенні припиняються. Це стосується і суми бюджетного відшкодування ПДВ, оскільки за своєю сутністю вона є надміру сплаченою платником ПДВ сумою податку при придбанні товарів (послуг), в порівнянні із сумою його податкових зобов`язань за податковий (звітний) період.

Право на отримання бюджетного відшкодування у платника ПДВ виникає щодо узгодженої суми бюджетного відшкодування.

Судом також було зазначено, що право на отримання бюджетного відшкодування у платника ПДВ позивач отримав 20 липня 2013 року, тобто після спливу 30 календарних днів, впродовж яких контролюючий орган повинен був провести камеральну перевірку та прийняти відповідне рішення.

Більш того, представник позивача у заяві про усунення недоліків від 28 грудня 2020 року (Т.1. арк. 56-59) зазначив, що позивач з 2013 року не звертався повторно до податкового органу з вимогою про направлення висновку про відшкодування податку, проте, позивачем не спростовано й того факту, що останній знав про не відшкодування податку ще у 2013 році.

В свою чергу, у заяві про усунення недоліків від 04 серпня 2021 року представник позивача зазначив, що в наступних податкових періодах контролюючий орган частково відшкодував заявлені суми бюджетного відшкодування, які були відображені в додатку 2 декларації за лютий 2015 року, залишилось не відшкодованою сума 591 347,60 грн, яка залишились не відшкодованою була перенесена до декларації за лютий 2015 року.

Наведене в сукупності свідчить, що і станом на лютий 2015 року позивач знав про не відшкодування сум податку на додану вартість у розмірі 591 347,60 грн.

Крім того, посилаючись на своєчасність звернення до суду 10 листопада 2020 року, представник позивача посилається й на те, що не відшкодована сума податку в розмірі 591 347,60 грн була включена до додатку 2 декларації за листопада 2018 року та на те, що у висновках акта перевірки від 11 лютого 2019 року №156/26-15-14-04-01/37739261 контролюючий орган вказав, що позивачем завищено суму бюджетного відшкодування податку на додану вартість за листопад 2018 року на 591 348,00 грн, яка фактично є узгодженою сумою з декларації за травень 2013 року, а тому позивач дізнався про порушення свого права лише 11 лютого 2019 року з висновків акта перевірки.

З такою позицією позивача щодо того, що про порушення свого права останній дізнався лише 11 лютого 2019 року, суд не погоджується, оскільки, як вже було зазначено судом, матеріалами справи та попередніми обгрунтуваннями позивача, викладеними у самій позовній заяві та заяві на усунення недоліків від 28 грудня 2020 року, позивач самостійно зазначав, що йому було відомо про не відшкодування суми податку на додану вартість ще з 2013 року, при цьому, позивач самостійно зазначив й про те, що податковим органом в наступних податкових періодах було частково відшкодовано такий податок, залишилась не відшкодованою сума 591 347,60 грн, яку він відобразив у декларації за лютий 2015 року, а з 2013 року він повторно не звертався до податкового органу з вимогою про направлення висновку про відшкодування податку.

Слід також зазначити, що строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів. При цьому перебіг такого строку починається з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Відтак, для визначення початку перебігу строку для звернення до суду необхідно встановити час, коли позивач дізнався або повинен був дізнатись про порушення своїх прав, свобод та інтересів. Позивачу недостатньо лише послатись на необізнаність про порушення його прав, свобод та інтересів; при зверненні до суду він повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права й саме із цієї причини не звернувся за його захистом до суду протягом шести місяців від дати порушення його прав, свобод чи інтересів чи в інший визначений законом строк звернення до суду. В той же час, триваюча пасивна поведінка такої особи не свідчить про дотримання строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів.

Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (пункт 1 статті 32 зазначеної Конвенції), наголошує, що позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Застосування строків позовної давності має кілька важливих цілей, а саме: забезпечувати юридичну визначеність і остаточність, захищати потенційних відповідачів від прострочених позовів, та запобігати несправедливості, яка може статися в разі, якщо суди будуть змушені вирішувати справи про події, що мали місце у далекому минулому, спираючись на докази, які вже, можливо, втратили достовірність і повноту із плином часу (пункт 51 рішення від 22.10.1996 за заявами N 22083/93, 22095/93 у справі «Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства», пункт 570 рішення від 20 вересня 2011 за заявою у справі «ВАТ «Нафтова компанія «Юкос» проти Росії»).

Слід зазначити, що встановлення строків звернення до суду з відповідними позовними заявами законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених Кодексу адміністративного судочинства України певних процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків.

Отже, право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків для звернення до суду, якими чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

Рішенням Конституційного Суду України від 13 грудня 2011 року №17-рп/2011 визначено, що держава може встановленням відповідних процесуальних строків обмежувати строк звернення до суду, що не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя.

Поважними причинами визнаються лише ті обставини, які були чи об`єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з позовом, пов`язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.

Зважаючи на те, що, окрім вказаних вище обставин, позивач не вказав на обставини непереборного і об`єктивного характеру, що перешкодили йому звернутись до суду з вказаною позовною заявою, починаючи з моменту виникнення права на бюджетне відшкодування впродовж 1095 днів, як і не вказав існування обставин, які значною мірою утруднили або ж унеможливили реалізацію права на їх судовий захист у межах встановленого для цього строку звернення до суду, враховуючи тривалість строку, який пропущено, поведінку позивача, яка передувала зверненню до суду з даним позовом, та з урахуванням того, що судом встановлено, що позивач набув право на бюджетне відшкодування 20 липня 2013 року, тобто, дізнався про порушення своїх прав ще у 2013 році відповідно, проте, не вчинив жодних дій направлених на захист свого права впродовж тривалого часу, суд дійшов висновку про наявність підстав для залишення без розгляду цієї позовної заяви, оскільки така подана з порушенням строку звернення до суду, встановленого процесуальним законом, й підстави для поновлення цього строку у даному випадку відсутні.

Крім того, суд наголошує, що строки звернення до адміністративного суду є аналогом інституту позовної давності, який належить до галузей матеріального приватного права. Під строком звернення до адміністративного суду з позовною заявою слід розуміти проміжок часу після виникнення спору у публічно - правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою про захист своїх прав, свобод чи інтересів, а дотримання такого строку звернення є однією з умов для реалізації права на звернення до суду. Після закінчення цього строку особа не втрачає права звернутися з адміністративним позовом, при цьому, законодавцем врегульовано питання щодо необхідності зазначення поважних підстав для поновлення такого строку.

При визначенні наслідків пропущення строку звернення до адміністративного суду з позовною заявою застосовуються правила статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України та не можуть застосовуватись правила статті 121 Кодексу адміністративного судочинства України, якими врегульовано питання поновлення, продовження або відмови в такому поновленні чи продовженні процесуального строку саме щодо вчинення окремої процесуальної дії.

Так, частиною 3 статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.

Згідно з пунктом 8 частини 1 статті 240 Кодексу адміністративного судочинства України суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду, з підстав, визначених частинами третьою та четвертою статті 123 цього Кодексу.

За таких підстав, а також з урахуванням того, що підстави, на які посилався представник позивача, обгрунтовуючи своєчасність звернення до суду з вказаними вище позовними вимогами, визнані судом неповажними, будь-яких інших підстав, які б могли бути визнані судом поважними позивачем суду не надано, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення клопотання представника відповідача 2 та залишення позовної заяви без розгляду.

Керуючись статтями 120, 121, 122, 123, 171, 180, 181, 183, 240, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

У Х В А Л И В:

1. Клопотання представника Головного управління Державної казначейської служби України у м. Києві про залишення позовної заяви без розгляду - задовольнити.

2. Визнати неповажними причини пропуску Товариством з обмеженою відповідальністю «Банківське телебачення» строку звернення до адміністративного суду з вказаною позовною заявою.

3. Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Банківське телебачення» до Головного управління ДПС у м. Києві, Головного управління Державної казначейської служби України у м. Києві про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити дії - залишити без розгляду

4. Роз`яснити позивачу його право на звернення до адміністративного суду в загальному порядку після усунення підстав, з яких позовна заява була залишена без розгляду.

Ухвала суду набирає законної сили в порядку передбаченому ст. 256 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково за правилами, встановленими ст. ст. 294-297 Кодексу адміністративного судочинства України

Суддя К.Ю. Гарник