Постановление суда № 99341001, 02.09.2021, Болградський районний суд Одеської області

БОЛГРАДСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

02.09.2021

Справа № 497/1528/2021

Провадження № 6/497/50/2021

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02.09.2021 року м. Болград

Болградський районний суд Одеської області у складі:

головуючого судді - Кодінцевої С.В.,

за участю секретаря - Войтової С.І.,

без участі сторін,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Болград заяву Кредитної спілки «Придунав`я» про поновлення строку для пред`явлення виконавчого документу до виконання,

ВСТАНОВИВ:

26.08.2021 року Кредитна спілка «Придунав`я» звернулася до суду із заявою про поновлення пропущеного строку для пред`явлення виконавчого листа по справі № 497/451/16-ц про стягнення з боржника ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором.

Свої вимоги мотивує тим, що рішенням Болградського районного суду Одеської області від 10.04.2008 року у справі № 497/144/16-ц позов Кредитної спілки «Придунав`я» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задоволено.

22 лютого 2016 року Болградським районним судом Одеської області видано дублікат виконавчого листа по справі №497/451/16-ц про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором зі строком пред`явлення виконавчого листа до виконання до 22.02.2017 року.

За обставин непереборної сили, а саме відсутності у стягувача коштів для сплату авансового внеску, виконавчий лист не було пред`явлено до виконання та виконавче провадження не було відкрито.

Ухвалою Болградського районного суду від 26.08.2021 року відкрито провадження за цією заявою та призначено до судового розгляду на 02.09.2021 року о 13:30 годині.

У судове засіданні представник заявника не з`явився. Про час та місце судового засідання був сповіщений відповідно вимог чинного законодавства. На адресу суду надіслав заяву про розгляд заяви без участі представника (а.с.9).

Відповідач (боржник) ОСОБА_1 , до суду не прибула, про час та місце розгляду справи повідомлялася згідно вимог чинного законодавства. Будь-яких, заяв, пояснень, заперечень на спростування доводів, викладених в заяві до суду не надала.

Статтею 433 ч.3 ЦПК України передбачено, що заява розглядається в судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Їх неявка не є перешкодою для вирішення питання про поновлення пропущеного строку. Суд розглядає таку заяву в десятиденний строк.

У зв`язку з тим, що справа розглянута у відсутності сторін, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося (ч.2 ст.247 ЦПК України).

Вивчивши матеріали справи, надані заявником докази, суд дійшов висновку про те, що заява є не обґрунтованою та задоволенню не підлягає.

Судовим розглядом встановлено, що:

Рішенням Болградського районного суду Одеської області від 10.04.2008 року у справі № 497/144/16-ц позов Кредитної спілки «Придунав`я» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задоволено.

22 лютого 2016 року Болградським районним судом Одеської області видано дублікат виконавчого листа по справі №497/451/16-ц про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором зі строком пред`явлення виконавчого листа до виконання до 22.02.2017 року (а.с.3).

У заяві про поновлення процесуального строку заявник вказує, що за обставини непереборної сили (відсутність коштів для сплати авансового внеску) виконавче провадження не було відкрите. Проте, як вбачається з наданих матеріалів 27.06.2016 року виконавчий лист повернуто стягувачу на підставі п.2 ст. 47 ЗУ «Про виконавче провадження».

Відповідно до ч. 5 ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження» від 21 квітня 1999 року N 606-XIV, повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених цією статтею, не позбавляє його права повторно пред`явити виконавчий документ до виконання протягом строків, встановлених статтею 22 цього Закону.

Так, стягувачем було повторно подано виконавчий лист (а.с.3), який повернуто стягувачу 24.02.2017 року згідно п.2 ст.37 ЗУ «Про виконавче провадження» від 2 червня 2016 року № 1404-VIII , тобто у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернено стягнення, а здійснені виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними.

Разом з цим, у проміжок часу з 24.02.2017 року до 2021 року стягувач жодних дій не вчиняв для звернення виконавчого листа Повторно для виконання.

Доказів звернення в цей період до виконавчої служби суду не надано, ні постанови про відкриття провадження, а ні постанови про відмову у відкритті виконавчого провадження.

У відповідності до ст.22 Закону України «Про виконавче провадження» від 21.04.1999 р. №606-ХIV в редакції Закону № 901-VIII від 23.12.2015 року (чинній на момент видачі виконавчого листа) виконавчі документи можуть бути пред`явлені до виконання в такі строки, зокрема інші виконавчі документи протягом року, якщо інше не передбачено законом. Зазначені строки встановлюються, зокрема, для виконання судових рішень з наступного дня після набрання рішенням законної сили.

У відповідності до ч. 2 ст. 26 Закону України «Про виконавче провадження» від 2 червня 2016 року № 1404-VIII, до заяви про примусове виконання рішення стягувач додає квитанцію про сплату авансового внеску в розмірі 2 відсотків суми, що підлягає стягненню, але не більше 10 мінімальних розмірів заробітної плати, а за рішенням немайнового характеру - у розмірі одного мінімального розміру заробітної плати з боржника - фізичної особи та в розмірі двох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника - юридичної особи.

Згідно з Рішенням Конституційного Суду№ 2-р(II)/2019 від 15.05.2019, положення частини другої статті 26 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними).

Тобто, безпідставним є посилання стягувача на неможливість сплати авансового внеску, оскільки дана норма визнана неконституційною.

У заяві про поновлення процесуального строку стягувач не навів особливих та непереборних обставин, що перешкодили звернутися йому до виконавчої служби з приводу виконання рішення суду в зазначений період. Крім того, не надано жодних доказів щодо відмови в прийнятті на виконання виконавчого документу через відсутність сплати авансового внеску.

Крім того, сума, яка підлягає стягненню з боржника ОСОБА_1 на користь Кредитної спілки «Придунав`я» - 8871,06 грн. Авансовий внесок в розмірі 2 відсотків суми, що підлягає стягненню, складає 177 грн. 42 коп., що не є неспроможним для стягувача Кредитної спілки «Придунав`я».

Статтю 433 Цивільного процесуального кодексу України, відповідно до якої у разі пропуску строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання з причин, визнаних судом поважними, пропущений строк може бути поновлено. Заява про поновлення пропущеного строку для пред`явлення виконавчого документа, виданого судом, подається до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції.

В рішеннях Європейського суду з прав людини неодноразово ЄСПЛ порушував питання про те, що суд не може безпідставно поновлювати процесуальні строки.

Так, в рішенні ЄСПЛ «Пономарьов проти України» суд визначив, що вирішення питання щодо поновлення строку перебуває в межах дискреційних повноважень суду, однак такі повноваження не є необмеженими.

В рішенні ЄСПЛ «Устименко проти України» судом було наголошено на тому, що безпідставне поновлення процесуальних строків судом є протиправним, порушує принцип юридичної визначеності та право на справедливий суд (ст. 6 Конвенції ООН «Про захист прав людини та основоположних свобод».

У рішенні Європейського суду з прав людини від 03 квітня 2008 року в справі №3236/03 «Пономарьов проти України» зазначено, що поновлення процесуального строку зі спливом встановленого строку та за підстав, які не видаються переконливими може свідчити про порушення принципу юридичної визначеності. У кожній конкретній справі суди мають ґрунтовно перевіряти, чи підстави для поновлення строків для оскарження виправдовують втручання у принцип res judicata. При цьому на осіб, які беруть участь у справі, покладається обов`язок демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду і не допускати свідомих маніпуляцій та ухилень від отримання інформації про рух справи.

Статтею 263 Цивільного процесуального кодексу України визначено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

При цьому, відповідно до ч. 3 ст.12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно ч. ч. 1, 5, 6 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

На підставі викладеного, суд приходить до висновку про відмову в задоволенні заяви КС про поновлення строків пред`явлення виконавчого документа до виконання.

Керуючись ст.ст. 12, 80, 81, 260, 433 ЦПК України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні заяви Кредитної спілки «Придунав`я» про поновлення строку для пред`явлення виконавчого документу до виконання - відмовити.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення до суду апеляційної інстанції

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повна ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.

Суддя С.В.Кодінцева