Постановление суда № 99129201, 20.08.2021, Вінницький міський суд Вінницької області

Справа № 127/12653/20

Провадження 2/127/1945/20

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 серпня 2021 року м. Вінниця

Суддя Вінницького міського суду Вінницької області Волошин С.В., розглянувши заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову в цивільній справі №127/12653/20 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача – приватне підприємство «Центр нерухомості «Альянс Інвест» про стягнення суми авансу,

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Вінницького міського суду Вінницької області перебуває цивільна справа №127/12653/20 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача – приватне підприємство «Центр нерухомості «Альянс Інвест», про стягнення авансу в сумі 265 999 гривень.

20.08.2021 року позивачем ОСОБА_1 подано до суду заяву про забезпечення вказаного позову шляхом накладення арешту на все рухоме та нерухоме майно, що належить ОСОБА_2 в межах заявленої суми позовних вимог, оскільки невжиття заходів забезпечення позову матиме ризиком безперешкодне відчуження відповідачем належного їй майна, може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду в разі задоволення позову.

Дослідивши заяву про забезпечення позову, цивільну справу №127/12653/20, суд приходить до висновку, що заява про забезпечення позову не підлягає до задоволення з наступних підстав.

Відповідно до ч.1,2 ст.149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Отже, метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій зі сторони відповідача, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на його користь, в тому числі з метою запобігання потенційним труднощам у подальшому виконанні такого рішення.

Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача з метою забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволення вимог позивача. Зазначені обмеження встановлюються ухвалою суду, вони діють до заміни судом виду забезпечення позову або скасування заходів забезпечення позову (ст. ст. 156,158 ЦПК України).

Підставність заяви про забезпечення позову повинна бути доведена заявником, з врахуванням вимог ст. 12 ЦПК України.

Разом з цим, цивільний процесуальний закон не зобов`язує суд при розгляді питань про забезпечення позову перевіряти обставини, які мають значення для справи, а лише запобігає ситуації, при якій може бути утруднено чи стане неможливим виконання рішення у разі задоволення позову.

Положеннями ч.1 ст.150 ЦПК України передбачено, що позов може забезпечуватись, зокрема, шляхом накладення арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб.

Відповідно до роз`яснень, що містяться у п. 4 постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 22 грудня 2006 року "Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову", розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулась з такою заявою, позовним вимогам.

Зважаючи на наведені норми, враховуючи характер позову та подані докази при вирішенні питання про вжиття заходів забезпечення позову, суд насамперед має дослідити, чи існує небезпека ускладнення можливості виконання рішення суду, чи є така небезпека реальною та чи співмірні запропоновані заходи забезпечення позову позовним вимогам. При цьому єдиною передбаченою законом підставою для застосування заходів забезпечення позову є ризик ускладнення виконання або неможливості виконання рішення суду у справі.

Крім того, суд має враховувати, що обраний позивачем вид забезпечення позову не призведе до невиправданого обмеження майнових прав відповідача чи третіх осіб.

Заявник, посилаючись в заяві про забезпечення позову на те, що існує загроза того, що відповідач може в будь-який момент відчужити належне їй майно на користь третіх осіб, не долучає до позову та заяви про забезпечення позову документи, які б свідчили про те, що у власності відповідача перебуває будь-яке майно, що позбавляє суд можливості оцінити вимогу заявника з огляду на принцип співмірності бажаного заходу забезпечення позову із заявленими позовними вимогами.

Окрім зазначеного, позивач не наводить ризиків та не представляє будь – яких документальних підтверджень тому, що ОСОБА_3 наразі здійснює чи має реальний намір будь – яким чином здійснити реалізацію свого майна, зокрема й шляхом укладення цивільно – правових угод і т.п.

За таких обставин, внесена на розгляд суду заява про забезпечення позову до задоволення не підлягає.

Керуючись ст.ст. 149-153, 259-261, 353- 354 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

В задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову в цивільній справі №127/12653/20 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача – приватне підприємство «Центр нерухомості «Альянс Інвест» про стягнення суми авансу – відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту підписання суддею.

Апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення. Учасник справи, якому ухвалу суду не було вручено у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення відповідної ухвали суду.

Суддя: