Решение № 99090730, 19.08.2021, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/8815/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 серпня 2021 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді – Токмілової Л.М.;

за участі:

секретаря судового засідання – Мунтян С.І.

позивача - ОСОБА_1

представника позивача - Вальчук І.О.

представника відповідача – Біховської М.Ю.

представника третьої особи Міністерства оборони України – Оксенчук С.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Південного регіону, за участю третіх осіб на стороні відповідача без самостійних вимог на предмет спору – Офісу Генерального прокурора, Міністерства оборони України, Другої кадрової комісії обласних прокуратур з атестації прокурорів місцевих прокуратур, військових прокуратур гарнізонів (на правах місцевих) – без статусу юридичної особи про визнання протиправним наказу № 461-к від 27.04.2021 року, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,-

ВСТАНОВИВ:

27.05.2021 року до Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Південного регіону, за участю третіх осіб на стороні відповідача без самостійних вимог на предмет спору – Офісу Генерального прокурора, Міністерства оборони України, в якому позивач просить суд:

- визнати протиправним та скасувати наказ Спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Південного регіону №461-к від 27 квітня 2021 року в частині звільнення ОСОБА_1 з посади прокурора Військової прокуратури Одеського гарнізону Південного регіону України (в частині звільнення з військової служби наказ не оскаржусться);

- поновити ОСОБА_1 в органах прокуратури України на посаді, рівнозначній посаді прокурора Військової прокуратури Одеського гарнізону Південного регіону України, а саме посаді прокурора Одеської спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері (на правах окружної), яка входить до штатного розпису Спеціалізованої прокуратури у військовій оборонній сфері Південного регіону, - з 01 травня 2021 року;

- стягнути з Спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Південного регіону на користь ОСОБА_2 середній заробіток (матеріальне та грошове забезпечення) за весь час вимушеного прогулу до дня поновлення на посадi;

- допустити до негайного виконання рішення суду в частині поновлення на посаді у відносинах публічної служби та присудження виплати заробітної плати, іншого грошового утримання у відносинах публічної служби - у межах суми стягнення за один місяць.

В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що наказом Спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Південного регіону №461-к від 27 квітня 2021 року його звільнено з посади прокурора Військової прокуратури Одеського гарнізону Південного регіону України, виключено зі списків особового складу Військової прокуратури Південного регіону України, всіх видів забезпечення та направлено для зарахування на військовий облік до Суворівського РТЦК та СП міста Одеси. Підставою наказу №461-к від 27 квітня 2021 року являється наказ Міністра оборони України № 71 від 01.03.2021 та рапорт позивача про звільнення з військової служби.

Позивач, посилаючись на абзац третій пункту 18 розділу II Прикінцевих і перехідних положень Закону 113-ІХ та на положення Закону України «Про прокуратуру», стверджує, що дострокове припинення контракту про проходження військової служби - не може бути підставою для звільнення з органів прокуратури.

За таких обставин, позивач вважає наказ про його звільнення протиправним та таким, що підлягає скасуванню, у зв`язку з чим звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

31.05.2021 року ухвалою суду адміністративний позов залишено без руху та надано позивачу строк для усунення недоліків.

04.06.2021 року від позивача надійшла заява на усунення недоліків зазначених в ухвалі суду.

Ухвалою суду від 07.06.2021 року відкрито провадження у справі в порядку загального позовного провадження.

29.06.2021 року від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому зазначено, що у лютому 2021 року позивачем подано рапорт про звільнення його з військової служби у запас на підставі п. 2 ч. 5 ст. 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу». Наказом Міністра оборони України від 01.03.2021 № 71 ОСОБА_1 звільнено з військової служби, а тому подальше проходження військової служби на посадах в органах прокуратури стало неможливим. Відповідач вказує, що звільнення військовослужбовців з військової служби є беззаперечною підставою для прийняття рішення про пх звільнення з посад в державних органах, на підприємствах, в установах, організаціях, державних комунальних закладах, до яких вони були відряджені.

У зв`язку з цим, наказом керівника СП ВОС ПР від 27.04.2021 № 461к з 30.04.2021 ОСОБА_3 звiльнено з посади прокурора Військової прокуратури Одеського гарнізону Південного регіону України, виключено зі списків особового складу військової прокуратури Південного регіону України, всіх видів забезпечення. На переконання відповідача, звільнення ОСОБА_3 з посади прокурора здійснено відповідно до вимог чинного законодавства. При цьому відповідач діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією га законами України, а тому ознаки протиправності з боку останнього при виданні оспорюваного наказу відсутні, через що скасуванню він не підлягає.

19.07.2021 року від представника Офісу Генерального прокурора надійшли пояснення в яких зазначено, що звільнення ОСОБА_3 відбувалось відповідно до вимог Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу». Крім того, третьою особою зазначено, що відносно позивача не приймалось рішення про успішне проходження атестації прокурорів місцевих прокуратур.

27.07.2021 року від представником Міністерства оборони України надано пояснення, в якому останній вважає, що позов не підлягає задоволенню. Представником третьої особи Міністерства оборони України в обґрунтування своєї позиції фактично викладені обставини та нормативне обґрунтування, які наведені у відзиві відповідача.

Ухвалою суду від 27.07.2021 року, яку занесено до протоколу судового засідання, закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду суті.

У судове засідання, призначене на 11 серпня 2021 року з`явився позивач та його представник, які повністю підтримували заявлені вимоги, також з`явились представник відповідача та представник третьої особи Міністерства оборони України, які заперечували проти задоволення позовних вимог позивача.

Розглянувши матеріали справи, всебічно та повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши надані учасниками судового процесу докази в їх сукупності, суд зазначає наступне.

На підставі наказу Міністра оборони України №1012 від 04 листопада 2016 року офіцера запасу ОСОБА_1 прийнято на війську службу за контрактом, укладеним на 5 років, зараховано до списків особового складу Збройних Сил України та відряджено до Генеральної прокуратури України із залишенням на військовій службі.

3 16 листопада 2016 року по 30 квітня 2021 року ОСОБА_1 проходив службу в органах військової прокуратури.

Наказом Міністра оборони України №71 від 01 березня 2021 року (по особовому складу) звільнено з військової служби у запас за підпунктом «г» (у зв`язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів) пункту 2 частини 5 статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок військову службу» старшого лейтенанта юстиції ОСОБА_2 - прокурора військової прокуратури Одеського гарнізону Південного регіону України.

Наказом Спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Південного регіону України №461-к від 27 квітня 2021 року старшого лейтенанта юстиції ОСОБА_4 , якого наказом Міністра оборони України (по особовому складу) №71 вiд 01 березня 2021 року звільнено з військової служби у запас за підпунктом "г" (у зв`язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів) пункту 2 частини 5 статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» з 30 квітня 2021 року звільнено з посади прокурора Військової прокуратури Одеського гарнізону Південного регіону України.

Підставою видання наказу зазначені наказ Міністра оборони України (по особовому складу) №71 від 01 березня 2021 року та рапорт ОСОБА_1 .

Наказ Спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Південного регіону України №461-к від 27 квітня 2021 року оскаржується лише в частині звільнення за посади, а в частині звільнення з військової служби - не оскаржується.

Згідно частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 43 Конституції України передбачено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

25 вересня 2019 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури» №113-IX(далі - Закон №113-ІХ), яким запроваджено реформування системи органів прокуратури.

Приписами статті 27 Закону України «Про прокуратуру» №1697-VII (далі в редакції до 25 вересня 2019 року) встановлено, що військовими прокурорами призначаються громадяни з числа офіцерів, які проходять військову службу або перебувають у запасі і мають вищу юридичну освіту, за умови укладення ними контракту про проходження служби осіб офіцерського складу у військовій прокуратурі.

Порядок проходження військової служби громадянами України у військовій прокуратурі визначається відповідним положенням, яке затверджується Президентом України.

Військовослужбовці військової прокуратури у своїй діяльності керуються Законом України «Про прокуратуру» і проходять військову службу відповідно до Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» №2232-XII та інших законодавчих актів України, якими встановлено правові та соціальні гарантії, пенсійне, медичне та інші види забезпечення, передбачені законодавством для осіб офіцерського складу Збройних Сил України.

Так, порядок проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України визначений Положенням №1153/2008.

Отже, на позивача в період його призначення та звільнення з органів прокуратури та на час його проходження військової служби у військовій прокуратурі розповсюджувалася дія Закону №2232-XII та Положення №1153/2008.

Відповідної правової позиції дотримується Верховний Суд у постанові від 17 листопада 2020 року по справі № 640/13503/19.

Суд звертає увагу, що позивач в період його призначення та звільнення проходив військову службу та був звільнений з військової служби у зв`язку із скороченням штатів згідно наказу Міністра Оборони України.

Відповідно до вимог Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» №2232-ХІІ та п. 5 Положення про проходження громадянами України військової служби у ЗС України, затвердженого Указом Президента України від 10.12.2008 року №1153/2008, громадяни України, які проходять військову службу, є військовослужбовцям ЗС України.

Згідно п. 9 цього Положення військовослужбовці ЗС України та інших військових формувань можуть бути відряджені до державних органів, підприємств, установ, організацій, а також державних та комунальних навчальних закладів для виконання завдань в інтересах оборони держави та її безпеки із залишенням на військовій службі.

Згідно з ч.4 ст. 27 Закону України «Про прокуратуру» у редакції, що діяла до прийняття Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури» №113-ІХ, військовими прокурорами призначалися громадяни з числа офіцерів, які проходять військову службу або перебувають у запасі і мають вищу юридичну освіту, за умови укладення з ними контракту про проходження служби осіб офіцерського складу у військовій прокуратурі.

Військові посади військових прокуратур передбачені Указом Президента України від 22.09.2014 року №737/2014 «Про перелік посад військових прокурорів і слідчих військових прокуратур та граничних військових звань за цими посадами».

За змістом даного Указу Президента України військовослужбовці військової прокуратури у своїй діяльності керуються Законом №1697-VІІ і проходять військову службу відповідно до Закону №2232-ХІІ та інших законодавчих актів України.

Таким чином, військовослужбовці на посадах прокурорів військових прокуратур при здійсненні своїх повноважень керуються положеннями Закону №1697-VІІ. Водночас призначення та звільнення, а також вирішення інших питань, пов`язаних з проходженням військової служби, у т.ч. соціальних гарантій здійснювалось відповідно до Закону №2232-ХІІ та інших законодавчих актів, які передбачають гарантії та види забезпечення для осіб офіцерського складу ЗС України.

Суд зазначає, що переведення на інші посади в органах прокуратури відбувається у порядку, передбаченому розділом V «Порядку зайняття посади прокурора та порядок звільнення прокурора з адміністративної посади» Закону №1697-VІІ.

Відповідно до частини 7 ст. 26 Закону №2232-ХІІ звільнення військовослужбовців з військової служби здійснюється в порядку, передбаченому Положенням про проходження військової служби у ЗС України, затвердженого Указом Президента України від 10.12.2008 року №1153/2008.

Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформ органів прокуратури» №113-ІХ передбачено початок роботи Офісу Генерального прокурора, обласних, окружних прокуратур, проведення атестації усіх прокурорів та слідчих органів прокуратури, які на день набрання чинності цим Законом займають вказані посади у Генеральній прокуратурі, регіональних прокуратурах, місцевих прокуратурах та переведення їх на посаду прокурора в Офісі Генерального прокурора, обласних прокуратурах, окружних прокуратурах лише у разі їх успішного проходження.

Отже, з метою реалізації Законом №113-ІХ заходів в органах прокуратури, починаючи з жовтня 2019 року відбулися структурні та кадрові зміни.

Відповідно до наказу Офісу Генерального прокурора №66 від 5 лютого 2020 року юридичну особу «Військова прокуратура Південного регіону України» перейменовано у «Спеціалізована прокуратура у військовій та оборонній сфері Південного регіону» (на правах обласної прокуратури) без зміни ідентифікаційного коду юридичної особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Військовим прокурорам Центрального, Південного, Західного регіонів та об`єднаних сил розпочати роботу з підготовки до звільнення військовослужбовців військових прокуратур з військової служби з додержанням вимог законодавства у сфері проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України.

Підпунктом «г» п.2 ч.5 ст. 26 Закону №2232-ХІІ визначено, що контракт припиняється (розривається), а військовослужбовці, які проходять військову службу за контрактом, звільняються з військової служби у зв`язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів - у разі неможливості їх використання на службі.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем 19.02.2021 року подано рапорт про звільнення з військової служби у запас.

При цьому, підставою для звільнення з військової служби зазначений підпункт г пункту 2 частини 5 статті 26 України «Про військовий обов`язок і військову службу», а саме у зв`язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів.

12 лютого 2021 року керівником Спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері з позивачем по справі було проведено бесіду з приводу його звільнення з військової служби на підставі п. п. "г" пункту 2 частини 5 статті 26 (у зв`язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів) Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», в ході якої позивач висловив своє бажання бути звільненим з військової служби. Про проведення бесіди складений відповідний Аркуш бесіди, з яким позивач ознайомився під особистий підпис та згоден

При цьому під час проведення бесіди позивача попереджено про можливе майбутнє звільнення з посади на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону України «Про прокуратуру» (у зв`язку з ліквідацією органу прокуратури, в якому в прокурор обіймаю посаду, або в разі скорочення кількості прокурорів органу прокуратури).

Наказом Міністра оборони України від 01.03.2021 року №71 звільнено з військової служби у зв`язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів.

З наведеного слідує висновок, що позивач не бажав продовжувати службу з інших підстав, що спростовує його доводи покладені в основу адміністративного позову.

При цьому, суд зазначає, що військовослужбовці не перебувають у трудових відносинах з державними органами, підприємствами, установами, організаціями, державними та комунальними навчальними закладами, до яких вони були відряджені, а проходять військову службу на посадах в цих органах.

Порядок проходження служби у Збройних Силах України та інших військових формуваннях урегульовано спеціальними законодавчими та підзаконними актами.

Правовідносини з приводу проходження військової служби не є трудовими правовідносинами і, відповідно, дія норм Кодексу законів про працю України, які визначають процедуру і гарантії працівників при їх звільненні, не поширюються на військовослужбовців.

Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури", який набув чинності 25.09.2019, передбачено проведення атестації прокурорами, в тому числі, військовими.

За приписами пункту 7 розділу II «Прикінцеві і перехідні положення» Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури" прокурори та слідчі органів прокуратури, які на день набрання чинності цим Законом займають посади прокурорів і слідчих у Генеральній прокуратурі України, регіональних прокуратурах, місцевих прокуратурах, військових прокуратурах, можуть бути переведені на посаду прокурора в Офісі Генерального прокурора, обласних прокуратурах, окружних прокуратурах лише у разі успішного проходження ними атестації, яка проводиться у порядку, передбаченому цим розділом.

Відповідно до пункту 18 розділу ІІ Прикінцевих і перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури» тільки у разі успішного проходження атестації прокурор за умови наявності вакансії та за його згодою може бути переведений Генеральним прокурором на посаду прокурора в Офіс Генерального прокурора, а керівником обласної прокуратури - на посаду прокурора у відповідній обласній прокуратурі та в окружній прокуратурі, яка розташована у межах адміністративно-територіальної одиниці, що підпадає під територіальну юрисдикцію відповідної обласної прокуратури. При цьому переведення прокурора може бути здійснено в орган прокуратури, що є рівнозначним, вищим або нижчим щодо органу прокуратури, в якому він обіймав посаду прокурора на день набрання чинності цим Законом, з урахуванням вимог щодо стажу роботи в галузі права, визначених у статті 27 Закону України "Про прокуратуру". При переведенні на посаду прокурора окружної прокуратури вимоги щодо стажу, передбачені частиною першою статті 27 Закону України "Про прокуратуру", не поширюються на прокурорів військових прокуратур, які успішно пройшли атестацію.

У разі успішного проходження атестації прокурорами та слідчими військових прокуратур, які є військовослужбовцями, питання про їх звільнення з військової служби вирішується відповідно до Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" та інших нормативно-правових актів України, якими встановлено порядок проходження громадянами України військової служби, з урахуванням особливостей, визначених цим пунктом.

Суд вказує, що на момент виникнення спірних у цій справі правовідносин та вирішення справи судом відповідні норми спеціального законодавства щодо процедури та умов звільнення і переведення прокурорів у зв`язку з реформуванням органів прокуратури неконституційними не визнавалися.

При цьому, наведені норми спеціального законодавства є пріоритетними у порівнянні із загальними нормами трудового законодавства, яке підлягає застосуванню лише у випадках, якщо нормами спеціального законодавства не врегульовано спірні правовідносини або коли про це йдеться у спеціальному законі.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постановах від 31.01.2018 у справі № 803/31/16, від 30.07.2019 у справі № 804/406/16, від 08.08.2019 у справі № 813/150/16, від 08.10.2019 у справі № 804/211/16.

Позивачем подано Генеральному прокурору заява за встановленою формою про намір пройти атестацію.

Згідно рішення №4 від 05 листопада 2020 року кадрової комісії №2 позивач за результатами складання іспиту у формі анонімного тестування з використанням комп`ютерної техніки з метою виявлення знань та умінь у застосуванні закону набрав 92 бали, що є менше прохідного балу для успішного складання іспиту, у зв`язку з чим позивач не успішно пройшов атестацію.

Між тим, протоколом №14 засідання Другої кадрової комісії визнано недійсними результати іспиту ОСОБА_1 та виключено його зі списку осіб, які набрали менше 93 балів, та призначено проходження анонімного тестування на іншу дату.

Тобто, на момент прийняття спірного наказу позивач мав змогу повторно скласти іспит у формі анонімного тестування з використанням комп`ютерної техніки з метою виявлення знань та умінь у застосуванні закону, у зв`язку з чим в даному випадку підлягають застосуванню норми спеціального законодавства, а саме норми Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу".

При цьому, суд не приймає до уваги доводи позивача, що з органів прокуратури він може бути звільнений виключно з підстав визначених в ст. 51 Закону України «Про прокуратуру», оскільки позивач є військовослужбовцем, порядок звільнення якого визначається Законом України «Про військовий обов`язок та військову службу» та Положенням про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України.

Підпунктом 1 п.226 Положення встановлено, що військовослужбовці звільняються з військової служби при скороченні посади, яку військовослужбовець займає, у т.ч. при ліквідації (розформуванні), реорганізації військових частин або державних органів, підприємств, установ, організацій, державних та комунальних навчальних закладів.

За змістом п. 245 Положення, звільнення з військової служби військовослужбовців, відряджених до державних органів, підприємств, установ, навчальних закладів, здійснюється посадовими особами, зазначеними у п. 153 Положення (у даному випадку Міністерством оборони), за поданням керівників державних органів, підприємств, установ, організацій, навчальних закладів, до яких вони відряджалися, без зарахування в розпорядження Міністерства оборони України.

Керівник Спеціалізованої прокуратури у війковій та оборонній сфері Південного регіону 27 квітня 2021 року прийняв наказ №461к на підставі ст.ст.11, 17, 51 Закону України «Про прокуратуру», п.19 розділу ІІ «Прикінцеві і перехідні положення» Закону України від 19.09.2019 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури», п.14 ст.10-1, Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», ст.26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», п.242 та п.245 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10.12.2008 №153/2008. Підстава прийняття спірного наказу: наказ Міністра оборони України (по особовому складу) від 01.03.2021року №71 та рапорт ОСОБА_1 .

З огляду на відсутність військових посад у структурі Спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Південного регіону, відсутності факту проходження позивачем атестації, звільнення позивача відбувалось у порядку та спосіб, визначені Законом України «Про військовий обов`язок і військову службу», Положенням про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури».

На підставі встановлених судом обставин та аналізу вищенаведених вимог законодавства, які регулюють спірні правовідносини, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позовних вимог.

Згідно з ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу, а суд згідно ст. 90 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Згідно зі ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Враховуючи висновок суду про відмову у задоволенні позову та те, що позивач звільнений від сплати судового збору, правові підстави для стягнення з відповідача судових витрат відсутні.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 6, 14, 90, 243-246, 250, 255 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволені адміністративного позову ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Південного регіону (65012, м. Одеса, вул.Пироговська, буд.11, код ЄДРПОУ 38296363), за участю третіх осіб на стороні відповідача без самостійних вимог на предмет спору – Офісу Генерального прокурора (01601, м. Київ, вул.Різницька, буд. 13/15, код ЄДРПОУ 00034051), Міністерства оборони України (03168, м. Київ, Повітрофлотський проспект, будинок 6, код ЄДРПОУ 00034022), Другої кадрової комісії обласних прокуратур з атестації прокурорів місцевих прокуратур, військових прокуратур гарнізонів (на правах місцевих) – без статусу юридичної особи (01601, м. Київ, вул.Різницька, 13/15) про визнання протиправним наказу № 461-к від 27.04.2021 року, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу - відмовити.

Рішення набирає законної сили в порядку і строки, встановлені ст. 255 КАС України.

Рішення може бути оскаржено в порядку та строки встановлені ст. ст. 293, 295 КАС України.

Повний текст рішення складено та підписано судом 19.08.2021 року.

Суддя Токмілова Л.М.

.